Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Захист від ультразвуку, електромагнітного, інфрачервоного, ультрафіолетового та газового впиромінювання

2. Наслідки забруднення навколишнього середовища

3. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Список використаної літератури



1. Захист від ультразвуку, електромагнітного, інфрачервоного, ультрафіолетового та газового впиромінювання

Ультразвук, дія котрого виявляється рідше, ніж акустичні коливання чутного діапазону, також справляє шкідливий вплив на людину. Ультразвук людина не чує, але сприймається і видається деякими істотами (летючі миші, птахи, риби тощо). Ультразвук - це механічні коливання в газах, рідинах, твердих тілах. Він використовується в процесах металообробки, в ультразвукових установках, з метою отримання емульсій, сушіння, очищення, зварювання, дефектоскопії, навігації, підводного зв'язку.

Ультразвук виникає при роботі верстатів, ракетних та інших двигунів. Низькочастотний ультразвук, притаманний промисловому виробництву, діє на весь організм людини, зокрема на вестибулярний апарат. Навіть невеликі дози ультразвукового опромінення за умови тривалого і багаторазового повторюваного впливу викликає у робітників слабкість, сонливість, зниження працездатності.

Тривала, систематична дія ультразвуку, котрий поширюється через повітря, викликає функціональні зміни діяльності нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, слухового та вестибулярного аналізаторів, зміни властивостей та складу крові. Дія ультразвуку викликає вегетосудинну дистонію, виникає головний біль. Контактна дія високочастотного ультразвуку на рухи призводить до порушення капілярного кругообігу в кистях рук, зниження больової чутливості, захворювання нервової системи.

Профілактикою може слугувати ультразвук з рівнем звукового тиску 80-90 Дб. Такий звуковий тиск має стимулюючий вплив, діє як мікромасаж, прискорює обмінні процеси.

У промисловості широко використовуються прилади, пристрої, устаткування, робота яких пов'язана з використанням і утворенням електромагнітних випромінювань різних частотних діапазонів - від іонізуючих до радіохвиль. Робота персоналу з обслуговування установок та осіб, що знаходяться поблизу, пов'язана з впливом цих випромінювань на організм людини. Тому питання захисту від шкідливої дії випромінювань набуває особливого значення.

Джерелами випромінювання електромагнітної енергії є різні телевізійні установки та радіостанції, промислові установки високочастотного нагріву (індукційні і конденсаторні), вимірювальні, контрольні і лабораторні прилади тощо. Причиною появи електромагнітних полів (ЕМП) у робочих приміщеннях є неякісне, екранування джерел випромінювання.

Електромагнітні випромінювання здійснюють шкідливий вплив на організм людини, що проявляється у функціональних порушеннях нервової, ендокринної і серцево-судинної систем, а при великих рівнях опромінення можливі і незворотні органічні зміни, наприклад катаракта очей.

Для захисту персоналу застосовують такі способи:

- зменшення потужності випромінювання джерела ЕМП застосовуванням узгоджених навантажень і поглинувачів потужності;

- віддалення робочого місця від джерела ЕМП (захист відстанню);

- зменшення часу перебування під опроміненням (захист часом);

- раціональне розташування в робочому приміщенні устаткування, що випромінює електромагнітну енергію;

- встановлення раціональних режимів роботи устаткування і обслуговуючого персоналу;

- екранування джерела ЕМП чи робочого місця;

- застосування засобів індивідуального захисту;

- застосування засобів сигналізації і блокування.

Екрани виконують у вигляді замкнених об'ємів, щитків і ширм із матеріалів з великою електричною провідністю (мідь, латунь, алюміній). Як засоби індивідуального захисту застосовують спецодяг з металізованої тканини та шоломи з електропровідним шаром. Очі захищають окулярами з металізованим склом або замість скелець із сіточками з тонкого дроту.

Всі працюючі на високочастотних установках мають періодично проходити медогляд з метою своєчасного виявлення відхилень у стані здоров'я. ультразвук електромагнітний ультрафіолетовий впиромінювання

Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) за фізичними властивостями являє собою електромагнітні хвилі довжиною від 0,75 до 420 мкм. Під дією ІЧВ виникає розігрівання тканин організму людини, що може спричинити шкоду здоров'ю. Чим коротша довжина хвилі інфрачервоних хвиль, тим глибше вони проникають в тканини тіла. Найбільш короткі можуть проникати на декілька сантиметрів, а при опроміненні голови вони проникають через шкіру, череп і діють безпосередньо на тканини головного мозку.

Ефект опромінення залежить від інтенсивності опромінення, його періодичності і тривалості, площі опроміненої поверхні, локалізації опромінення і характеру трудового процесу. Джерелами короткохвильового випромінювання у виробничих умовах є печі, електричні дуги, нагрітий метал чи скло та ін. При температурі поверхонь менше 50 °С ІЧВ практично затримується повністю в роговому шарі шкіри. Природним джерелом інфрачервоних променів є Сонце.

Під дією ІЧВ підвищується температура поверхонь тіла, відбуваються зміни в шкірі, крові і спинномозковій рідині, в центральній нервовій системі. Найбільш важкі наслідки бувають при опроміненні головного мозку, а якщо його джерелом є Сонце, може виникнути сонячний удар.

При сонячному ударі (на відміну від теплового) температура тіла не підвищується, а тим часом температура головного мозку може досягати 41 ... 43 °С. Короткі інфрачервоні хвилі можуть викликати катаракту і втрату зору.

Для запобігання шкідливій дії ІЧВ передбачаються такі заходи: зниження інтенсивності випромінювання і зміна його спектрального складу, екранування, раціональний одяг, захисні окуляри.

Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) є також електромагнітним з довжиною хвилі від 400 до 7,6 нм. Природним джерелом його також є Сонце. Штучне УФВ створюється кварцовими лампами, електричними дугами, ртутно-кварцовими горілками та іншими джерелами високотемпературного випромінювання.

УФ-промені з довжиною хвилі, коротшою 185 нм, повністю поглинаються повітрям, а коротшою 200 нм - не проходять через верхній роговий шар шкіри. УФВ з довжиною хвилі від 200 до 400 нм здійснює сильний вплив на життєдіяльність організму, який характеризується цілим рядом біохімічних порушень, зміною стану обміну речовин. Залежно від довжини хвилі виявляється його переважна бактерицидна, антирахітична, еритемна чи загарна дія. Ртутно-кварцові лампи застосовують для знезараження приміщень, використовуючи бактериційну частину спектра.

Головна роль у доброчинній дії УФ променів належить випромінюванням, що викликають еритемний ефект (почервоніння шкіри). Ці випромінювання здійснюють терапевтичну і тонізуючу дію, максимум якої належить хвилям з довжиною 297 нм. Недостатнє УФВ цього діапазону призводить до ослаблення захисних сил організму, робить його схильним до захворювань.

УФВ впливає і на центральну нервову систему, спричиняючи головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла, відчуття розбитості, підвищення втомленості, нервове збудження та ін.

УФВ високої інтенсивності (зокрема, під час дугового зварювання) можуть спричинити поразки шкіри, ракові пухлини, головні болі, нервове збудження, офтальмію (захворювання очей, при якому виникають гострі болі в очах, відчуття піску, світлобоязнь).

Заходи захисту від підвищених рівнів УФВ зводяться до екранування джерел, забезпечення спецодягом з льняних та бавовняних тканин, окулярами і щитками із захисними світлофільтрами. Для захисту шкіри застосовують мазі з речовинами-світлофільтрами (салол, саліцилово-метиловий ефір та ін.), для захисту рук - рукавиці.

Іонізуюче випромінювання поділяється на корпускулярне (потоки альфа-, бета-частинок, протонів) і електромагнітне (гамма-випромінювання, рентгенівське). Перше має велику іонізуючу і малу проникну властивість, друге - меншу іонізуючу і велику проникну здатність.

У промисловості використовують радіоактивні ізотопи для вимірювання густини і вологості сировини і готових виробів, гамма-дефектоскопії, дозування сипких матеріалів і контролю їх рівня та в інших потребах.

Робота електровакуумних приладів часто супроводжується утворенням побічних ефектів; які шкідливо діють на обслуговуючий персонал. Зокрема, будь-який електровакуумній прилад, який працює з високими напругами на електродах, є джерелом рентгенівського випромінювання, потужним генератором важких та легких іонів обох полярностей, озону і оксидів азоту, а також підвищення температури повітря.

В радіоелектронній апаратурі рентгенівське випромінювання виникає внаслідок електронного бомбардування електродів та інших поверхонь. Це потужні генераторні, модуляторні і посилювальні лампи, високовольтні тиратрони, кенотрони, електронно-променеві трубки, кінескопи, магнетрони та інші електровакуумні прилади, що працюють за прискорювальних напруг вище 5 кВ.

Дія іонізуючих випромінювань на людину може бути місцевою і загальною. При місцевому опромінюванні може утворитись променева виразка, ракове захворювання. При загальному - може виникнути гостра або хронічна променева хвороба, яка супроводжується порушенням обмінних процесів у клітинах організму, змінами в центральній нервовій системі, крові, кровотворних органах. Крім зовнішнього, може бути внутрішнє опромінення організму, яке виникає при потраплянні радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, їжею. Дія іонізуючих променів, як і EMIT, не сприймається органами чуттів людини.

Захист від іонізуючого випромінювання забезпечується такими методами і засобами:

- ізоляцією або огородженням його джерела за допомогою спеціальних камер, екранів;

- захист часом;

- захист відстанню;

- застосуванням дистанційного управління, сигналізації і засобів контролю;

- використанням засобів індивідуального захисту.

2. Наслідки забруднення навколишнього середовища

Забруднення токсичними речовинами навколишнього середовища негативно відбивається на здоров'ї населення, погіршує якість сільськогосподарської продукції, знижує врожайність, передчасно руйнує житлові будівлі, металоконструкції, впливає на клімат окремих регіонів, руйнує озоновий шар Землі, зумовлює загибель флори та фауни.

Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частинки. При цьому частка газів складає 90%, а тверді частинки - 10% від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів відносяться пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення - теплоелектростанції (сірчистий та вуглекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш'як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства.

Атмосферні забруднювачі поділяють на первинні, котрі надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, котрі утворюються внаслідок перетворення первинних забруднювачів. Наприклад, сірчистий газ в атмосфері окислюється до сірчаного ангідриду, котрий взаємодіє з водяною парою і утворює краплинки сірчаної кислоти. Розглянемо вплив деяких забруднювачів на організм людини.

Атмосферний вплив. Особливо небезпечним є токсичний тонко дисперсний пил з розміром частинок 0,5 - 10 мкм. Ці частинки проникають глибоко в органи дихання. При неповному згоранні палива утворюється сажа - високодисперсний порошок, котрий на 90% складається з частинок вуглецю. Сажа має високу адсорбційну здатність до важких вуглеводів, що робить сажу дуже небезпечною для людини.

Оксид вуглецю СО. Це безколірний газ котрий не має запаху. Він впливає не нервову та серцево-судинну системи, викликає задуху. Поява головного болю (первинний симптом отруєння) виникає після кількох годин перебування в атмосфері, котра містить достатню кількість цього газу. При більших концентраціях СО виникає відчуття пульсації у скронях, запаморочення. Токсичність СО зростає за наявності в повітрі оксидів азоту.

Оксид азоту. В атмосферу викидається переважно діоксин азоту. Це безколірний отруйний газ котрий не має запаху. Спричиняє подразнювальну дію на організм. Небезпека дії азоту спричиняється в тих містах, де вони взаємодіють з вуглеводнями вихлопних газів і утворюють фотохімічний туман - смог. Ознаками отруєння оксидами азоту є легкий кашель. При підвищенні концентрації виникає сильний кашель, блювання, головний біль.

Вуглеводні (пари бензину). Мають наркотичну дію. При малих концентраціях викликають головний біль, запаморочення тощо.

Альдегіди. Тривалий вплив викликає подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів.

Надалі поговоримо про забруднення гідросфери. Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ. Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок. Фізичне забруднення пов'язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками. Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин.

Основними забруднювачами гідросфери є промисловість та сільське господарство. Внутрішні водойми забруднюються січними водами металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей, сільського господарства, житлово-комунального господарства та поверхневими стоками. Найбільш шкідливими органічними забруднювачами є нафта та нафтопродукти. Щорічно в світовий океан потрапляє 5-10 млн. тон нафти та нафтопродуктів. Наявність на поверхні води масла, жирів, мастильних матеріалів перешкоджає газообміну між водою та атмосферою, що знижує насиченість води киснем. Забруднення води нафтою перш за все впливає на стан фітопланктону і зумовлює загибель птахів. Відходи, які містять забруднення, локалізуються переважно біля берегів, проте деяка їх частина виноситься за межі територіальних вод. Найбільш небезпечним є забруднення води ртуттю.

На промислових підприємствах джерелами забруднення стічних вод є виробничі, поверхневі та побутові стоки. Виробничі стічні води утворюються внаслідок використання води в технологічних процесах. Побутові стічні води утворюються при експлуатації душів. Туалетів, пралень та їдалень, звідки вони скеровуються на міські станції очищення.

Поверхневі стічні води утворюються внаслідок змивання дощовою водою, талою та поливальною водою домішок, котрі накопичуються на території, на дахах, на стінах виробничих будівель. Забруднення поверхневих вод знижує запаси питної води, негативно впливає на розвиток фауни та флори водоймищ. Порушується кругообіг речовин в біосфері, знижується обсяг біомаси на планеті, знижується відтворення кисню.

Що до забруднення літосфери, можна сказати, що забруднення ґрунтів відбувається : під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових дій, внаслідок аварій та катастроф. Ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.

В сільському господарстві основним забруднювачем довкілля, окрім добрив, є пестициди. В залежності від об'єкта впливу пестициди поділяються на гербіциди, інсектициди, зооциди, фунгіциди, лімациди, десіканти та інші.

Токсичний вплив пестицидів став проявлятись в глобальних масштабах. Нераціональне використання пестицидів негативно впливає на якість ґрунтів. Залишки пестицидів у вигляді домішок проникають у воду, включаються в харчові ланцюги, потрапляють в продукти харчування. В зв'язку з цим актуальною є проблема створення і використання швидкорозчинних препаратів з великою швидкістю деструкції.

3. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи задає шкоди довкіллю.

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела ( може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій:

1. Природні (стихійні):

- тектонічні (підземні);

- топологічні (надземні);

- топологічні (надземні);

- атмосферні.

2. Біогенні:

- інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин;

- масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками.

3. Техногенні:

- викиди РР;

- викиди ОР;

- з вибухами;

- з пожарами;

- транспортні аварії.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінки події, що стала або може статися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Радіаційна обстановка - це обстановка, яка склалася на території підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО.

Оцінка радіаційної обстановки:

- визначення масштабів і характеру радіоактивного зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках);

- аналіз його впливу на діяльність об'єктів, сил ЦО, населення;

- вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких виключається радіоактивне зараження.

Мета проведення оцінки радіаційної обстановки - для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.

Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.

Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:

- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті);

- координати центру ядерного вибуху (аварії);

- потужність і вид ядерного вибуху;

- швидкість і напрямок середнього вітру.

Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:

- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати

- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами.

Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.

Хімічна обстановка - це обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкту народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України.

Мета. Вона призначена для завчасного оперативного прогнозування масштабів зараження на випадок викидів СДОР в навколишнє середовище під час аварій (руйнувань) на виробництві і транспорті.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами - математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об'єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

- визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

- визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Методи оцінки хімічної обстановки:

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування і за даними розвідки.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки:

- характеристика об'єкту аварії (обвалований, не обвалований);

- час аварії, тип і кількість СДОР;

- ступінь укриття і зараженості людей, об'єкту;

- топографічні особливості місцевості;

- реальні метеоумови (температура повітря, ґрунту, напрямок і швидкість вітру, його вертикальна стійкість);

- склад, розміщення і можливості різних підрозділів по ліквідації наслідків аварії.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження у випадку аварії приймається викид із максимальної по об'єму одиночної ємності, метеоумови: інверсія, швидкість вітру 1 м/с, t=200С.

Для прогнозування масштабів зараження після аварії - беруть конкретні дані, реальні метеоумови.

При оцінці хімічної обстановки в першу чергу наносять на карту місце аварії на об'єкті, кількість викинутого СДОР і зону розповсюдження зараженого повітря.

Зона можливого зараження хмарою СДОР обмежена колом, півколом, сектором, які мають кутові розміри () і радіус, рівний глибині зараження “Г”. Центр співпадає із джерелом зараження.

Зона фактичного зараження має форму еліпса. Зображення зони фактичного зараження на карту не наноситься в зв'язку з можливими переміщеннями хмари СДОР при зміні напрямку вітру.

Під інженерною обстановкою розуміють сукупність наслідків дій стихійних лих, аварій (катастроф), а також первинних і вторинних уражаючих факторів ядерної зброї, інших сучасних засобів ураження, в результаті яких має місце руйнування будинків, обладнання, комунально-енергетичних об'єктів, засобів зв'язку і транспорту, мостів, гребель, аеродромів та ін.

Під пожежною обстановкою розуміють сукупність наслідків стихійних лих, аварій (катастроф), а також первинних і вторинних уражаючих факторів ядерної зброї, інших сучасних засобів ураження і перш за все запалювальних засобів, в результаті яких виникають пожежі, які впливають на стійкість роботи об'єктів народного господарства і життєдіяльності населення.

Оцінка інженерної обстановки включає:

- визначення масштабів і ступені руйнувань елементів об'єкту в цілому, ступені руйнувань будинків, об'єктів та ін., в тому числі захисних споруд для укриття працюючих і службовців, розміри зон завалів, об'єму інженерних робіт, можливості об'єктових і приданих формувань по проведенню (РіНР) рятувальних робіт та інших невідкладних робіт.

- аналіз їх впливу на стійкість роботи окремих елементів і об'єкта в цілому, а також життєдіяльність населення.

- висновки про стійкість окремих елементів і об'єкту в цілому до дії уражаючих факторів і рекомендацій по її підвищенню, пропозиції по здійсненню РіНР.

Вихідними даними для оцінки інженерної обстановки є:

Дані про найбільш вірогідні стихійні лиха, аварії (катастрофи), про противника, його намірах і можливостях використання ЗМУ та інших сучасних засобів ураження, їх характеристик, а також характеристик захисних споруд для укриття особового складу.

Оцінка пожежної обстановки включає:

- визначення масштабу і характеру (виду) пожежі, швидкості і напрямку пожежі, площі зон задимлення і час зберігання диму.

- аналіз їх впливу на стійкість роботи окремих елементів і об'єкту в цілому, а також життєдіяльність населення.

- висновки про на стійкість окремих елементів і об'єкту в цілому до загорання і рекомендації по її підвищенню, пропозиції по вибору найбільш доцільних дій пожежних підрозділів і формувань ЦО по локалізації її і припиненню пожежі, евакуації при необхідності людей із зони пожежі.

Оцінка пожежної обстановки виконується на основі співставлення даних прогнозу і пожежної розвідки.

Вихідними даними для прогнозування пожежної обстановки являються:

- відомості про найбільш можливі стихійні лиха, аварії (катастрофи), дані про пожежо- і вибухонебезпечність об'єкту і його елементів, навколишнього середовища, особливо лісів, населених пунктів, метеоумови, рельєф місцевості, наявність різних перешкод, вододжерел, тощо, а також про противника, його наміри і можливості використання ядерної зброї і запалювальних речовин.



Список використаної літератури

1. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Вид 3-тє, доповнене. - Львів: Афіша, 2000. - 256с.

2. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. 4-те вид., перероб. і доп. Затверджено МАП / За ред. В.Г. Цапка. -- К., 2006. -- 397 с.

3. Хван, Т. А. Безопасность жизнедеятельности [Текст] / Т. А. Хван : учеб. пособие. -- Р. н/Д: Феникс, 2000. -- 352 с.

4. Панкратов, О. М., Міляєв, О. К. Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях [Текст] / О. М. Панкратов, О. К. Міляєв : навч. посіб. - К. : КНЕУ, 2005.- 483 с.

5. Лапин, В. М. Безпека життєдіяльності людини [Текст] / В. М. Лапин : навч. посібник. -- Львів : ЛБК; К. : Знання, 2004. -- 184 с

6. Гринин, А. С., Новиков, В. Н. Безопасность жизнедеятельности [Текст] / А. С. Гринин, В. Н. Новиков : учеб. пособие. -- М. : Высшая школа, 2002. -- 285 с.

7. Бедрій, Я. І. та ін. Безпека життєдіяльності [Текст] / Я. І. Бедрій : навч. посіб. для студентів. -- Львів : АРІ, 2000. -- 271 с.

8. НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. ? Затвердж. наказом МНС від 03.12.2007, № 833.

9. Хрюкин, Н.С. Кондиционирование воздуха для машинных залов ЭВМ в вычислительных центрах [Текст] / Хрюкин Н.С. - М.: Статистика, 1974.-67с.

10. Рудник, В.М. Звукопоглощающие материалы и конструкции: Справочник [Текст] / Рудник В.М. и др. -- М: Связь, 1970.-124с.

Размещено на Allbest.ru

...