Розвиток інформаційного суспільства

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Парадигма побудови інформаційного суспільства. Концепції основних понять

2. Особливі риси та ознаки інформаційного суспільства та їх аналіз

3. Небезпеки інформаційного простору

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Процес розвитку інформаційного суспільства, інформатизації усіх його сфер сьогодні стає дуже актуальною. Дослідження проблем формування, закономірностей розвитку та практичне втілення у майбутнє життя інформаційних ресурсів набагато полегшить усі сфери людської діяльності та плідний розвиток цивілізації загалом.

Тема роботи полягає у ретельному вивченні усіх процесів, які передували формуванню інформаційного суспільства, дослідженні явищ які відбуваються сьогодні та прогнозуванні майбутніх наслідків. В роботі описується практика провідних держав світу, їх внесок та роль у побудові інформаційного суспільства. А також Українські особливості інформатизації, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення.

Предметом цього дослідження є формуванням та розвиток інформаційного суспільства, його риси та особливості; поява нових явищ, таких, як інформаційний продукт та інформаційна культура; ретельне дослідження інформатизації та її історичного розвитку; визначення концепції «інформаційне суспільство»; а також практика провідних держав світу в цієї сфері та ознаки інформаційного суспільства в Україні.

Об'єктом дослідження є інформатизація, яка охоплює усі сфери людського життя. Зараз не один вид діяльності не може бути стовідсотково успішним, якщо він не використовує надбання інформаційних технологій. Суб'єктами цього процесу виступає усе людство, яке завдяки стрімкому розвитку є генератором нових ідей та технологій.

Завдяки неймовірно швидкому розвитку інформаційних процесів, наука не встигає виробляти відповідні методи щодо їх вивчення. Тому на сьогодні вчені використовують методологію тих напрямків знань, які найтісніше пов'язані з інформатизацією та тих сфер, яких вона торкається. Найчастіше використовують:

· історико-описовий метод,

· методи прогнозування (дельфійський метод, побудова сценаріїв),

· методи аналізу ситуації (спостереження, вивчення документів, порівняння),

· контент-аналіз, івент-аналіз,

· когнетивне картування,

· процентний метод,

· ситуативний та інституційний методи,

· операційно-прикладний метод,

· формалізоване та логіко-інтуїтивне моделювання,

· математичне та комп'ютерне моделювання,

· нормативно-гіпотезотворчий та аналітико-прогностичний методи,

· метод експертних оцінок тощо.

Хоча це питання вивчається лише декілька десятиріч, вже напрацьовано багато відповідної літератури і постійно з'являються нові наукові праці. Процес формування і розвитку інформаційного суспільства відбувається настільки швидко, що в деяких випадках теорія йде паралельно з практикою, а інколи навіть відстає.

В наш час формування інформаційного суспільства є однією з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в XXI ст. Завдяки стрімкому збільшенню можливостей засобів інформатики, телекомунікаційних систем і нових інформаційних технологій формується інформаційне місце існування і життєдіяльності людей, складається інформаційне суспільство. У цьому суспільстві для людини з'являються не тільки принципово нові можливості, але і виникають раніше не відомі проблеми.

Діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій зараз все більшою мірою починає залежати від їх інформованості і здатності ефективно використовувати існуючу інформацію. Перш ніж зробити якісь дії, необхідно провести величезну роботу щодо збору і переробці інформації, її  вивченню та аналізу. Пошук раціональних рішень в будь-якій сфері вимагає обробки великих об'ємів інформації, що часом неможливо без залучення спеціальних технічних засобів.

Зростання об'єму інформації особливо стало помітне у середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації хлинув на людину, не даючи їй можливості сприйняти цю інформацію повною мірою. У новому потоці інформації, яка щодня з'являється, орієнтуватися ставало все важчим. Часом вигідніше стало створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук аналога, зробленого раніше.

Ці причини створили парадоксальну ситуацію -- в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному об'ємі через обмеженість своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу з положення, що створилося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів переробки і передачі інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в суспільстві, що знаходиться на етапі індустріального розвитку. Цей процес логічно призвів до появи принципово нового суспільства - інформаційного.

Під час дослідження цієї теми сформувалась гіпотеза щодо відсталості у формуванні та розвитку інформаційного суспільства в Україні від світового рівня. Завданням роботи є ретельне вивчення усіх факторів, які впливають на відсталість України у цьому процесі; доведення на реальних прикладах яке є сучасне положення України у світовому процесі інформатизації; та висвітлення основних рекомендацій щодо подальшого розвитку інформатизації в Україні.

На мій погляд дана тема є дуже цікавою і її актуальність не викликає у мене сумніву. Оскільки, наші дні диктують гостру необхідність упевнено відчувати себе на ногах в суспільстві, де значення інформації для  всіх сфер суспільного життя постійно збільшується. Не викликає сумніву той факт, що ключем до успіху в такому суспільстві буде вміння ефективно користуватися інформацією.

Грамотне орієнтування в інформаційному суспільстві полегшить функціонування будь-яких систем. Дослідження процесів формування і розвитку інформаційних технологій надасть упевненості в майбутньому. І в загалі людина повинна знатися на тих явищах, які відбуваються сьогодні і неодмінно будуть відбуватися завтра. Саме тому дана тема здається мені дуже сучасної, актуальної і цікавої для дослідження.

1. Парадигма побудови інформаційного суспільства. Концепції основних понять

Одна з характерних особливостей, яка впливає та кардинально змінює розвиток суспільства є поява принципово нового явища - інформатизації.

Інформатизація - це глобальний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. В процесі інформатизації відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий, постіндустріальний на основі використання кібернетичних методів і засобів (універсальних або керованих ЕОМ, мікро- і персональних ЕОМ, мікропроцесорних блоків тощо). Інформатизація в індустріально розвинених країнах стає центральною ланкою, об'єднуючою всі сторони якісних перетворень в суспільстві.

В результаті інформатизації на новий рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання.

Головними напрямками розвитку інформатизації стають:

· створення найбільш прогресивних і найбільш гнучких засобів обробки інформації,

· зниження вартості обробки інформації, покращення технічних характеристик устаткування,

· розширення масштабів стандартизації пристроїв сполучення,

· якісне покращення підготовки кадрів;

· розробка захисних заходів проти несанкціонованого доступу до інформації та ін.

Усі ці процеси фундаментально вплинули на людство та призвели до його трансформації. Цей процес вчені визначають як інформатизація суспільства.

Інформатизація суспільства - це сукупність взаємозв'язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім конфіденційних. Інформатизація означає широке використання Інформаційних Технологій у всіх сферах людської діяльності. З'явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої, так і для побутової діяльності.

Деякі вчені визначають інформатизацію суспільства як організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів.

Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін «комп'ютеризація суспільства». При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність.

При комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення.

При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, направлених на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності.

Таким чином «інформатизація суспільства» є ширшим поняттям, ніж «комп'ютеризація суспільства», і направлена на швидке оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.

Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій послужив поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на використанні різноманітної інформації яке отримало назву інформаційне суспільство.

В інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації обробки інформації у виробничій і соціальній сферах. Рушійною силою розвитку суспільства повинно стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. Матеріальний продукт стане більш інформаційно-ємким, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

В інформаційному суспільстві зміняться не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зросте значущість культурної освіченості по відношенню до матеріальних цінностей. В порівнянні з індустріальним суспільством, де все направлено на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляється та споживається інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібна здібність до творчості, зросте попит на знання.

Матеріальною і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

Отже, інформаційне суспільство - суспільство, в якому більшість тих, що працюють зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми - знань.

У реальній практиці розвитку науки і техніки розвинених країн в кінці XX ст. поступово реалізується картина інформаційного суспільства. Прогнозується перетворення всього світового простору в єдине комп'ютеризоване і інформаційне співтовариство людей, що проживають в електронних квартирах і котеджах. Будь-яке житло оснащене всілякими електронними приладами і комп'ютеризованими пристроями. Діяльність людей буде зосереджена головним чином на обробці інформації, а матеріальне виробництво і виробництво енергії буде покладено на машини.

Вже опублікований ряд фактичних матеріалів, які свідчать, що це не утопія, а неминуча реальність недалекого майбутнього.При переході до інформаційного суспільства виникає нова індустрія переробки інформації на базі комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій.

2. Особливі риси та ознаки інформаційного суспільства та їх аналіз

Ряд вчених виділяють характерні риси та основні ознаки інформаційного суспільства:

· буде вирішена проблема інформаційної кризи, тобто розв'язана суперечка між інформаційною лавиною і інформаційним голодом;

· забезпечиться пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;

· головною формою розвитку стане інформаційна економіка;

· в основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;

· інформаційна технологія набуде глобального характеру, охоплюючи всі сфери соціальної діяльності людини;

· сформується інформаційна єдність всієї людської цивілізації;

· за допомогою засобів інформатики буде реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації;

· будуть реалізовані гуманістичні принципи управління суспільством і дії на навколишнє середовище;

· формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору;

· становлення й надалі домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки й телекомунікацій;

· створення й розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці й капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

· зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

· підвищення рівня утворення, науково-технічного й культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному й регіональному рівнях й, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму й здатностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

· створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення й використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Окрім позитивних моментів прогнозуються і небезпечні тенденції:

· збільшиться вплив на суспільство засобів масової інформації;

· інформаційні технології можуть зруйнувати приватне життя людей і організацій;

· з'явиться проблема відбору якісної і достовірної інформації;

· багатьом людям буде важко адаптуватися до середовища інформаційного суспільства. Існує небезпека розриву між «інформаційною елітою» (людьми, що займаються розробкою інформаційних технологій) і споживачами.

3. Небезпеки інформаційного простору

Небезпеки інформаційного простору виникають тому, що люди не розуміють, яке значення має таке природне явище, як інформація для життя окремої людини та всього людства. Ми розглянемо два типи небезпек:

1. небезпеки, що виника­ють як результат безпосереднього впливу властивостей інформації на організм людини;

2. небезпеки, що виникають як результат поганої організації інформаційного середовища.

Кожна людина і суспільство в цілому є відкритою інформаційною системою. Відповідно до закону інформаційної єдності обмін інформації, речовин та енергії -- це сукупність невіддільних один від одного процесів у організмі людини та у природі у цілому. Від якості інформаційних процесів залежить адаптування людини до постійних змін у середовищі та можли­вості подальшого розвитку людини як особистості.

Відомий фізіолог І.П. Павлов розробив вчення про мову як другу сигнальну систему людини та її зв'язки з підсвідомістю, що керує фізіологічними процесами в організмі людини. Згідно з цим вченням слова можуть викликати такі самі фізіологічні реакції організму людини, як натуральні предмети та явища. Мова -- це один із засобів передання інформації. Проте й інші форми подання інформації впливають на людину таким самим чи­ном. Наприклад: коли ми голодні та чуємо слово «ковбаса» або бачимо зображення дуже смачної ковбаси, в нас «течуть слинки». Другий визначний фізіолог І.М. Сєченов розвив вчення І.П. Павлова про другу сигнальну систему. Він показав, що навіть уяв­лення якогось предмета або явища впливає на людину так само, як реальний предмет, реальне явище. Цим успішно користуються актори: коли їм треба відобразити якесь почуття, вони уявляють смішну або трагічну подію. Сміється або плаче актор, а з ним сміються або плачуть глядачі. Одна людина може «зара­зитися» емоціями від іншої. Агресивна промова оратора може спричинити агресивні дії натовпу. Ще письменник О.С. Грибоєдов писав, що «злі язики страшніше від пістолета». Це саме так: пістолет може дати осічку, а зле слово б'є людину без промаху. Кожне слово, яке ми вимовляємо, впливає на нашу свідомість, а лихослів'я призводить до передчасного старіння організму людини. Фізіологи встановили, що мозок у процесі мислення генерує специфічні для кожної людини поля з певною частотою, які синхронізують процеси в інших органах та системах людини. Звукова вібрація, якою є слова мови, музика безпосередньо можуть настроїти організм людини на гармонізацію усіх процесів, коли це гармонійна музика, слова з добрими почуттями. Але коли людина вдається до лихослів'я, або слухає дисгармонійні звуки (наприклад, тяжкий рок), її організм розсинхронізовується, тобто це є настройка на руйнування. Як визначили вчені, відмінна риса усіх довгожителів -- це добродушність. Такі люди мають так званий «інформаційний щит», який захищає людину від негативного впливу шкідливої інформації. Інформаційний щит -- це глобальна система принципів відбору інформації, що відповідає вимогам безпеки життєдіяльності як самої людини, так й її оточення. інформаційне суспільство небезпека інформатизації

Як бачимо, якісні характеристики інформації мають дуже великий вплив безпосередньо на організм як людини, що спрямовує інформацію в інформаційне середовище, так і людини, що приймає інформацію.

Для людини має велике значення також і кількість інформації, що потрапляє в її інформаційне середовище. Переванта­ження інформацією веде до вичерпання психоемоційних можливостей людини, наслідком чого є постійний стресовий стан. Переробка великої кількості інформації переключає людину з природної фізичної діяльності на діяльність, в якій м'язи людини не працюють. Це призводить до інформаційного перевантаження. За інформаційного перевантаження порушується структура інформаційного середовища людини. Людина не отримує необхідної інформації для оцінки ситуацій, у яких вона діє, тому що вона не встигає переробити всю інформацію та виділити те, що корисно для її адаптування до нових ситуацій. Це може призвести до виникнення небезпек. Важлива інформація, від якої залежить безпека життєдіяльності людини, не потрапляє в зону її уваги та не переробляється. Таку ситуацію називають інформаційною кризою. Це інформаційний голод при інформаційній надмірності. Така ситуація виникає внаслідок відсутності знань про закони та закономірності функціонуван­ня інформаційного. Враховуючи ці закони, людина може цілеспрямовано будувати своє інформаційне середовище з певною структурою, з відбором каналів отримання інформації відповідно до глобальної системи принципів відбору інформації. За закономірністю концентрації -- розсіяння людина має можливість знайти таку зону відбору, де є максимум інформації, що характеризує ситуацію, при мінімумі джерел інформації. Отже, безпосередньо на людину впливають такі чинники, що характеризують кожний блок інформації: емоційні, ціннісні характеристики; зміст та правила його розуміння (метаінформація та фактична інформація); ритм; кількість. Система цінностей та оцінок формує так званий інформаційний щит, який захищає інформаційне середовище від чужорідної інформації. Небезпеки виникають насамперед тоді, коли людина не має надійного інформаційного щита.

Висновок

Інформаційне середовище, як уже зазначалося, має бути не тільки джерелом інформаційних ресурсів для вирішення будь-яких проблем, чи для адаптації людини до змін у навколишньому світі, -- це ще й середовище, в якому формуються потреби людини. Інформаційна потреба має неусвідомлену, невизначену частину. А можливість переходу цієї частини в усвідомлену інформаційну потребу багато в чому залежить від того, як організоване інформаційне середовище. Якщо воно організоване з урахуванням основних законів та закономірностей функціонування, тоді раціонально та цілеспрямовано й буде відповідати закону виживання та принципу найменшої взаємодії людства з середовищем. Добре організоване інформаційне середовище сприяє розвитку людини як творчої особистості, формуванню її вищих духовних потреб. Примітивно організоване інформаційне середовище формує і примітивні інформаційні потреби, не створює умов для розвитку людини. Забруднення інформаційного середовища інформацією, спрямованою проти природи, що має агресивні компоненти (навіть у «невинних» комп'ютерних іграх), може шкідливо впливати на підсвідомість людини, на її здоров'я та розвиток як особистості. Людство крокує до інформаційного суспільства. Це, по-перше, означає, що для того, щоб вижити в умовах глобальної інформатизації, суспільству необхідно вивчити «правила поведінки» в інформаційному просторі. Отже, інформаційне суспільство може існувати тільки тоді, коли його члени оволодіють інформаційною культурою -- будуть додержуватись етичних норм поведінки в інформаційному просторі. Це сформує інформаційний щит кожної людини та суспільства у цілому. Формування інформаційного середовища не у відповідності з глобальними законами функціонування природних систем може наблизити критичну ситуацію на планеті не менш, ніж ядерна загроза. Інформація вже стала стратегічним озброєнням. Тому кожна людина мусить знати, що коли вона вносить нову інформацію в інформаційний простір, вона тим самим керує формуванням інформаційного середовища решти людей, тобто безпосередньо впливає на їх свідомість та розвиток. Кожен новий блок інформації, який надходить в інформаційне середовище людства, повинен мати правила безпечного користування. Таким чином, інформація може безпосередньо впливати на організм людини, змінювати її фізіологічний стан. Це якісні та кількісні характеристики інформації. Є ще глобальні характеристики інформаційного середовища, які визначаються тим, наскільки формування цього середовища відповідає загальним законам та закономірностям. Як окрема людина, так і суспільство у цілому має можливість запобігати інформаційних небезпек завдяки формуванню інформаційного щита: системи цінностей, яка орієнтована на глобальні принципи безпеки життєдіяльності людства.

Список використаної літератури

1. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов/Под общей ред. С.В. Белова. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высшая шк., 1999.

2. Безпека життєдіяльності/Під ред. Я. Бедрія - Львів: Видавнича фірма «Афіша», 1998.

3. Білявський Г.О., Подул М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - М., 1990.

4. Дубицкий А.Е., Меменов И.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф, К., Здоров я , 1993.

5. Єлисєєв А.Г. Охорона праці, К., 1991.

6. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001.

7. Павленко М.Г. Для нинішнього і майбутнього поколінь.-К., 1992.

8. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовський А.Г., Безпека життєдіяльності. Л., 1996.

9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, К., 1994.

10. Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

Размещено на Allbest.ru