Цивільний захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Цивільний захист»

Виконала

Мороз А.П.

КИЇВ 2013

1. Установка додаткового обладнання в автобусах,яке забезпечує перевезення пасажирів без засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) в умовах радіаційного зараження місцевості

Автомобільний транспорт, маючи високу маневреність і велику живучість, найбільш повно відповідає вимогам безперервності перевезень при виконанні завдань ЦЗ, забезпечує перевезення людей і матеріальних засобів до місця призначення.

Автомобільний транспорт в інтересах ЦЗ використовується для виконання наступних заходів:

· розосередження робітників і службовців у безпечну зону;

· евакуація населення з великих міст і важливих об'єктів в приміську зону;

· підвезення робочих змін на об'єкти, які продовжують виробничу діяльність у місті під час надзвичайної ситуації;

· вивіз матеріальних цінностей та засобів з міст на приміські бази і склади;

· перевезення формувань ЦЗ;

· підвіз будівельних матеріалів для будівництва захисних споруд;

· забезпечення медичної евакуації.

Крім того, виділення автотранспорту передбачається задля забезпечення виробничої діяльності підприємств, які продовжують роботу в місті, підтримки життєдіяльності міста (транспорт, комунальне господарство, підвіз продовольства і таке інше).

Для планування, організації і виконання автотранспортних перевезень ЦЗ при адміністраціях створюються автотранспортні служби (областей, міст, районів). При начальниках автотранспортних служб створюються технічні служби, які комплектуються з працівників установ, які входять до складу служби.

Отримавши сигнал (розпорядження) на автомобільні перевезення, начальник ЦЗ діє згідно з розробленим планом ЦЗ, обстановки, що склалася та вказівок старших начальників.

Начальник штабу ЦЗ АТП уточнює плани, організовує збір і підготовку водіїв та рухомого складу, організовує формування автоколон та оформляє необхідні документи.

По готовності автоколон ставиться завдання на перевезення. Завдання на перевезення начальник автоколони отримує від начальника ЦЗ АТП, а в штабі

ЦЗ АТП йому видають такі документи:

Ш відомість складу автоколони та посвідчення начальника колони;

Ш маршрутні листи та шляхові листи на автомобілі;

Ш план-графік руху автоколони;

Ш перепустку на автоколону або на кожний автомобіль;

Ш сигнали оповіщення та управління.

Отримавши завдання, начальник автоколони організовує роботу в такій послідовності:

· уточнює отримане завдання (порядок і строки його виконання, основні і запасні маршрути руху);

· дає вказівку особовому складу на підготовку автомобілів та залучаємих до перевезень засобів матеріально-технічного та медичного забезпечення;

· уточнює дані про обстановку в пунктах посадки (вантаження), висадки (розвантаження) та на маршрутах руху автоколони;

· проводить огляд автоколони;

· указує особовому складу місце та час побудови автоколони;

· визначає порядок оповіщення за сигналами ЦЗ та управління колоною.

В установлений час начальник автоколони перевіряє стан автомобілів, їх оснащеність, обладнання для перевезення людей (вантажів), технічний стан, забезпеченість запасними частинами та засобами знезаражування автомобілів.

У водіїв перевіряє наявність засобів індивідуального захисту, екіпірування,наявність документів

На автобусах колони повинні бути необхідні знаки з указанням номера колони (нумерація колони єдина для міста та області).

Для своєчасного виконання перевезень із забезпеченням їх прихованості та безпеки в нічні години та в умовах обмеженої видимості можуть бути використані:

обладнання автомобіля світломаскуючими пристроями;

прилади нічного бачення;

зниження швидкості руху;

зменшення дистанції для забезпечення безпеки та необхідної видимості автомобіля, що їде попереду.

Подолання зони радіоактивного зараження відбувається за маршрутом з найменшим рівнем радіації, на великих швидкостях і при збільшених дистанціях між автомашинами. Перед початком руху необхідно підняти скло кабіни, жалюзі радіатора, відключити вентиляцію, перевірити підготовку пасажирів та укриття вантажів.

При русі по зараженій ділянці не можна допускати зупинки колони. Об'їзд машини, що зупинилася, необхідно здійснювати з підвітряного боку.

Для підготовки колони до подолання ділянки зараження начальник колони в 30-40 м від покажчиків зараженої ділянки зупиняє колону на 8-10 хв., на протязі яких віддає розпорядження відносно порядку руху, а водії готують машини до руху по зараженій місцевості.

Контроль опромінення особового складу під час руху через уражену ділянку начальник колони здійснює згідно з показаннями індивідуальних дозиметрів, якими забезпечуються начальник колони і кожен водій.

Після подолання зараженої ділянки колоні необхідна зупинка на 15-20 хвилин для проведення часткової спеціальної обробки. Повна спеціальна обробка проводиться за рішенням начальника ЦЗ АТП після виконання завдання. Ділянки хімічного зараження колони об'їжджають.

2. Методи і засоби оцінки загазованості, запиленості і наявності шкідливих факторів на підприємстві та захист працюючих від їхніх дій

автобус захист радіаційний загазованість

Як відомо шкідливі речовини можуть бути присутні в повітрі робочої зони в вигляді газу, пару, крапель рідини і дрібних твердих частин.

Встановлення факту токсичної дії на організм працюючого виробничих шкідливостей та визначення ГДК для цих з'єднань призводить до необхідності ретельного контролю їх концентрації в повітрі виробничих приміщень. Тому засоби та способи контролю повинні забезпечувати визначення кожної конкретної виробничої шкідливості в повітрі виробничих приміщень на фоні інших з'єднань та можливість кількісної оцінки цієї домішки.

За вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони здійснюється безперервний (для речовин 1 класу) і періодичний контроль (для речовин 2,3,4 класів) При цьому концентрацію шкідливих речовин в повітрі робочої зони приводять до нормальних умов (температура 200 С, атмосферний тиск 760 мм. рт. ст., відносна вологість 50%).

Всі відомі засоби та способи санітарно - хімічного аналізу повітря можна поділити на три основні групи: лабораторні, експресні методи та автоматичні методи, що забезпечують безперервний контроль за повітрям виробничих приміщень. При розробці всіх типів засобів застосовуються різні аналітичні методи: хімічні, фізичні, фізико - хімічні та біологічні.

Всі засоби контролю повинні відповідати слідуючим вимогам: висока чутливість, висока вибірковість, що дає можливість ідентифікувати речовину, яка визначається, на фоні інших, часто близьких до нього по властивостях та будові; надійність показів, що не змінюються в залежності від складу повітряного середовища, температури, тиску та вологи; можливість визначення речовин, що аналізуються в широкому діапазоні концентрацій, починаючи від ГДК та закінчуючи максимально можливою в даному виробництві при різних аварійних ситуаціях; безперервність аналізу (на виробництвах, що мають справу з найбільш токсичними хімічними з'єднаннями).

Відомо більше 200 різних методик визначення концентрації шкідливих домішок в повітрі виробничих приміщень.

До найбільш точних відносяться лабораторні методи, які забезпечують високу точність, але не завжди є достатньо оперативними, так як вимагають, як правило, багато часу і можуть проводитися працівниками відповідної кваліфікації. Лабораторні методи застосовують при проведенні науково-дослідних робіт. До лабораторних відносяться фотометричні, люмінесцентні, електрохімічні, хроматографічні, спектроскопічні та інші методи.

Експресні методи визначення концентрацій в повітрі виробничих приміщень є простими та оперативними. Ці методи засновані на застосуванні спеціальних приладів - газоаналізаторів різних конструкцій. Прикладом газоаналізатора з застосуванням індикаторних трубок може служити прилад УГ - 2, який призначений для визначення шкідливих газів (парів) в повітрі виробничих приміщень. Принцип дії інших газоаналізаторів може бути заснований на любому із перечислених вище методів знаходження шкідливих домішок повітря.

Автоматичні методи аналізу повітря виробничих приміщень дають можливість швидко та точно отримати результати та можуть бути використані при створенні спеціального захисту хімічних виробництв. Автоматичні газоаналізатори, у відповідності до аналітичних методів які використовуються, поділяються на механічні, магнітні, теплові, спектрометричні, електричні та оптичні. Найбільше розповсюдження отримали спектрометричні, електричні та оптичні газоаналізатори.

Прилади налаштовані на певний рівень загазованості повітря та які забезпечують подачу сигналу в випадку перевищення цього рівня отримали назву газосигналізаторів. Їх звичайно налаштовують на ГДК шкідливого домішку в повітрі, обумовлену санітарними нормами. При визначенні (знаходженні) такої концентрації ці прилади через систему автоматики подають сигнал на пульт керування.

Для правильної та своєчасної організації профілактичних міроприємств велике значення має систематичний контроль рівня запиленості повітря.

Методи контролю запиленості повітря поділяються на 2 групи:

А - з виділенням дисперсної фази із аерозоля,

Б - без виділення дисперсної фази із аерозоля.

До групи А відносяться ваговий (гравіметричний) та рахунковий (коніметричний) методи.

До групи Б- фотоелектричні, електрометричні, радіаційні та оптичні.

Ваговий метод полягає в протягуванні певного об'єму запиленого повітря через фільтр, на якому затримуються частинки пилу. По збільшеній вазі фільтра визначають концентрацію пилу в повітрі.

Рахунковий метод полягає в визначенні числа та розмірів пилинок в 1 см³ повітря. Для відбору проби застосовують спеціальні лічильники пилу - коніметри.

Для швидкого визначення ступеня запиленості повітря на місцях заміру розроблені методи, що не вимагають виділення дисперсної фази із аерозолей. На цих методах засновані такі прилади, як потоковий ультрамікроскоп ВДК - 4, фотопиломіри (Ф-1,Ф-2,ФЕП-6), електронні коніметри (ЕКТМ, ЕК - 4), переносний електрорадіаційний пиломір ПРП - 3, електронний пиломір ЕПП.

Методи нормалізації складу повітря робочої зони

Існує багато різних способів та заходів, призначених для підтримання чистоти повітря виробничих приміщень у відповідності до вимог санітарних норм. Всі вони зводяться до конкретних заходів:

1. Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення з'єднань, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу.

2. Видалення шкідливих речовин, що потрапляють у повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів.

3. Застосування засобів захисту людини.

Герметизація та ущільнення є основними заходами із вдосконалення технологічних процесів, у яких використовуються або утворюються шкідливі речовини. Застосування автоматизації дає змогу вивести людину із забрудненого приміщення в приміщення з чистим повітрям. Удосконалення технологічних процесів дозволяє замінювати шкідливі речовини нешкідливими, відмовлятися від застосування пилоутворюючих процесів, замінювати тверде пальне на рідке або газоподібне, встановлювати газо-, пилоуловлювачі в технологічний цикл та ін.

При недосконалості технології, коли уникнути проникнення шкідливих речовин в повітря не вдається, застосовують їх інтенсивне видалення за допомогою вентиляційних систем (газ, пара, аерозолі) або аспіраційних систем (тверді аерозолі). Встановлення кондиціонерів повітря в приміщеннях, де є особливі вимоги до його якості, створює нормальні мікрокліматичні умови для працюючих.

Особливі вимоги висуваються до приміщень, де проводяться роботи зі шкідливими речовинами, що пилять. Так, підлога, стіни, стеля повинні бути гладкими, легко митися. В цехах, де виділяється пил, регулярно роблять вологе або вакуумне прибирання.

В приміщеннях, де не можна створити нормальні умови, що відповідають нормам мікроклімату, застосовують засоби індивідуального захисту (313).

Згідно з ГОСТ 12.4.011-87 "ССБТ Средства защиты работающих. Классификация", всі ЗІЗ, в залежності від призначення, поділяються на такі класи: ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання, одяг спеціальний захисний, засоби захисту ніг, засоби захисту рук, засоби захисту голови, засоби захисту обличчя, засоби захисту очей, засоби захисту органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та інші запобіжні засоби, захисні дерматологічні засоби, засоби захисту комплексні.

Ефективне застосування 313 залежить від їх правильного вибору і умов експлуатації. При виборі необхідно враховувати конкретні умови виробництва, вид та тривалість впливу шкідливого фактора, а також індивідуальні особливості людини. Тільки правильне застосування ЗІЗ може максимально захистити працюючого. Для цього працівники повинні бути ознайомлені з асортиментом та призначенням ЗІЗ.

Для роботи з отруйними і забруднювальними речовинами користуються спецодягом - комбінезонами, халатами, фартухами та ін.; для захисту від кислот та лугів - гумовим взуттям та рукавичками. Для захисту шкіри, рук, обличчя, шиї застосовують захисні креми та пасти: антитоксичні, водостійкі, жиростійкі. Очі від можливих опіків та аерозолей захищають окулярами з герметичною оправою, масками, шоломами.

До засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) належать респіратори, промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати, які застосовуються для захисту від шкідливих речовин (аерозолів, газів, пари), що знаходяться в оточуючому повітрі.

За принципом дії ЗІЗОД поділяються на фільтруючі (застосовуються за наявності у повітрі вільного кисню не менше 18% і обмеженого вмісту шкідливих речовин) та ізолюючі (при недостатньому для дихання вмісту в повітрі кисню та необмеженої кількості шкідливих речовин).

За призначенням фільтруючі ЗІЗОД поділяються на:

· проти пилові - для захисту від аерозолів (респіратори ШБ-1, "Лепесток", "Кама", "Снежок", У-2К, РП-К, "Астра-2", Ф-62ІІІ. РПА та ін.);

· протигазові для захисту від газопароподібних шкідливих речовин (респіратори РПГ-67А, РПГ-67В, РПГ-67КД, протигази марок А, В, КД, Г, Е, СО, М, БКФ та ін.);

· газопилозахисні - для захисту від парогазоподібних та аерозольних шкідливих речовин одночасно (респіратор фільтруючий газопилозахисний РУ-60М, "Снежок ГП", "Лепесток-Г");

· ізолюючі апарати - бувають шлангові та автономні.

Ізолюючі шлангові апарати призначені для роботи в атмосфері, що містить менше 18% кисню. Вони мають довгий шланг, по якому подається повітря для дихання із чистої зони. Недоліки їх у тому, що дихальний шланг заважає працювати, не дає змогу вільно рухатися (протигаз шланговий П Ш-1 без примусової подачі повітря, довжина шланга 10 м; ПШ-2 з повітродувкою - забезпечує працю двох осіб одночасно, довжина шлангів 20 м; респіратор для малярів РМП-62; пневмошоломи ЛИЗ-4, ЛИЗ-5, МИОТ-49 - працюють від компресорної повітряної лінії).

Ізолюючі автономні дихальні апарати працюють від автономного хімічного джерела кисню або від балонів з повітрям чи дихальною сумішшю. Вони призначені для виконання рятувальних робіт або евакуації людей із загазованої зони.

Саморятівник шахтний малогабаритний ШСМ-1. Має хімічне джерело кисню. Термін користування 20-100 хвилин в залежності від інтенсивності витрачання кисню (енерговитрат), вага 1,45 кг.

Респіратор ізолюючий допоміжний РВЛ-1. Має балон зі стисненим киснем і регенеративний хімічний патрон для регенерації кисню. Працює 2 години, вага 9 кг.

Респіратор "Урал-7". Принцип дії такий самий, як у респіратора РВЛ-1, але він більш габаритний. Діє 5 годин, важить 14 кг. Носиться за плечима, має амортизаційні пристрої для зручності носіння.

Респіратор Р-30 має таку саму систему життєзабезпечення, що і наведений вище. Розрахований на 4 години дії, важить 11,8 кг.

Дихальний апарат АСВ-2 складається з 2-х повітряних балонів, маски або загубника, шланга, редуктора, має манометр для контролю за тиском повітря, запобіжний клапан та ін. Призначений для захисту органів дихання в умовах забрудненої атмосфери.

В випадку неможливості усунення або зменшення виробничих шкідливостей законодавством про працю передбачено ряд заходів по їх нейтралізації та компенсації: безкоштовна видача лікувально-профілактичного харчування та молока, скорочений робочий день та додаткова відпустка, підвищені оклади та тарифні ставки на роботах з шкідливими речовинами та небезпечними умовами праці. Всі працюючі з токсичними речовинами в обов'язковому порядку проходять періодичні медичні огляди і т.п.

3. Стійкість роботи підприємства авто сервісної служби у надзвичайній ситуації

Стійкість роботи об'єкта -- це здатність його в надзвичайних ситуаціях випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт уражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій -- у мінімально короткі строки відновити своє виробництво. Залежить вона від таких основних факторів: розміщення об'єкта відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, великих гідротехнічних споруд, військових об'єктів та ін.; природно-кліматичних умов, технології виробництва; надійності захисту працюючих, населення від впливу уражаючих факторів, наслідків стихійних лих і виробничих аварій, катастроф; надійності системи постачання об'єкта всім необхідним для виробництва продукції (паливом, мастилами, електроенергією, газом, водою, хімічними засобами захисту рослин, ветеринарними засобами, мінеральними добривами, запасними частинами, технікою та ін.); здатності інженерно-технічного комплексу протистояти надзвичайним ситуаціям; стійкості управління виробництвом і ЦЗ, психологічної підготовленості керівного складу, спеціалістів і населення до дій в екстремальних умовах; навченості керівного складу ЦЗ об'єкта і населення правильно виконувати комплекс заходів цивільного захисту; масштабів і ступеня уражаючої дії стихійного лиха, виробничої аварії, катастрофи чи зброї і підготовленість об'єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт для відновлення порушеного виробництва. Дані фактори визначають і основні вимоги стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях та шляхи її підвищення.

Більш підготовленими до стійкої роботи будуть ті об'єкти, які реально оцінять фактори, їх несприятливий вплив на виробництво і розроблять відповідні заходи. Завчасне проведення організаційних, агрохімічних, агротехнічних, інженерно-технічних, ветеринарно-санітарних, лісотехнічних, лісогосподарських, меліоративних та інших заходів максимально знизить результати впливу уражаючих факторів мирного і воєнного часу і створить сприятливі умови для швидкої ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Робота об'єкта в цілому складається з роботи окремих галузей виробництва. Тому необхідно розглянути стійкість у надзвичайних умовах окремих галузей виробництва.

На основі вивчення факторів, які впливають на стійкість роботи об'єктів, і оцінки стійкості елементів і галузей виробництва проти уражаючих факторів ядерної, хімічної і біологічної зброї, стихійних лих і виробничих аварій, необхідно завчасно організувати і провести організаційні, інженерно-технічні й технологічні заходи для підвищення стійкості роботи.

Здійснення організаційних заходів передбачає завчасну підготовку всіх структур цивільного захисту, служб і формувань до надзвичайних ситуацій.

Вжиттям технологічних заходів підвищується стійкість роботи об'єктів шляхом змінювання технологічних процесів, режимів, можливих в умовах надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи мають забезпечити підвищену стійкість виробничих споруд, технологічних ліній, устаткування, комунікацій об'єкта до впливу уражаючих факторів під час надзвичайних ситуацій.

При проведенні цих заходів необхідно враховувати конкретні умови об'єкта народного господарства. Проте є загальні організаційні інженерно-технічні заходи, які мають проводитись на всіх об'єктах.

1. Забезпечення захисту людей та їх життєдіяльності. Створення на об'єкті надійної системи оповіщення про загрозу нападу противника, радіоактивне забруднення, хімічне і біологічне зараження, загрозу стихійного лиха і виробничої аварії. Організація розвідки і спостереження за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням; гідрометеорологічне спостереження за рівнем води, напрямком і швидкістю вітру, рухом і поширенням хмари радіоактивного забруднення, СДЯР і ОР.

Створення фонду захисних споруд ЦО, запасів засобів індивідуального захисту і забезпечення своєчасної видачі їх населенню.

Завчасна підготовка до масової санітарної обробки населення і знезаражування одягу, організація взаємодії з установами охорони здоров'я для медичного обслуговування населення у надзвичайних ситуаціях.

2. Захист цінного й унікального устаткування. Захистити цінне і унікальне устаткування можна завдяки проведенню інженерно-технічних заходів, щоб зменшити небезпеку пошкодження і руйнування цінного й унікального устаткування, станків з програмним керуванням, автоматичних конвеєрних ліній та іншого устаткування.

Варіантами такого захисту є розміщення зазначеного устаткування в заглиблених приміщеннях а також використання спеціальних захисних пристосувань, закріплення станків на фундаментах, застосування контрфорсів для підвищення стійкості проти перекидання обладнання.

Створення необхідних запасів (резервів) паливно-мастильних матеріалів та інших видів палива й організація їх безпечного зберігання.

Щоб не допустити зупинки підприємства через дефіцит палива, необхідно підготуватись для роботи на різних видах палива: нафта, вугілля, газ.

Для підвищення стійкості забезпечення водою слід провести такі заходи. Необхідно створити основні і резервні джерела водопостачання. Як резервне джерело краще мати артезіанську свердловину, яку необхідно підключити до системи водопостачання. Крім того, воду можна брати з близько розміщеної природної водойми або спорудити штучну водойму чи резервуари з обладнанням пристроїв для збору і перекачування води.

Всі ділянки водопостачання повинні бути заглиблені в ґрунт з обладнанням пожежних гідрантів і пристроїв для відключення пошкоджених ділянок. Локальні мережі водопостачання окремих великих підприємств варто з'єднати із загальноміською системою водопостачання в єдине кільце.

Підвищенню стійкості забезпечення водою сприяє подавання води безпосередньо в мережу поза водонапірними баштами, спорудження обвідних ліній для подання води поза пошкодженими спорудами.

Завчасне вжиття заходів захисту вододжерел, водопровідних споруд, свердловин і шахтних колодязів від забруднення радіоактивними речовинами, зараження хімічними і біологічними засобами.

Стійкість роботи автотранспортної та іншої техніки, технологічного обладнання і механізмів. Організація своєчасного оповіщення гаража, технологічного парку, їх керівників, водіїв, механізаторів про загрозу надзвичайної ситуації.

Підготовка автотранспортної техніки до проведення робіт в умовах радіоактивного забруднення, хімічного біологічного зараження і світломаскування.

Пристосування і використання всіх видів транспортних засобів для евакуації населення і перевезення потерпілих.

Розробка заходів з метою пристосування автотранспортної, іншої техніки для виконання завдань ЦЗ.

Розробка пристосувань і технологічних процесів для відбору потужностей тракторів і автомобілів з метою приведення в дію електрогенераторів і технологічного обладнання, насосів для подачі води до місця споживання зі свердловин, відкритих водойм і шахтних колодязів.

Підготовка всієї техніки для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у надзвичайних умовах мирного і воєнного часу.

З метою попередження аварій на електричних мережах необхідно встановити автоматичну систему відключення перенапруги. Повітряні лінії електропостачання слід замінити на підземно-кабельні.

Газ використовується як паливо і на хімічних підприємствах у технологічному процесі. Для безперебійного забезпечення газом, газові мережі необхідно підводити до об'єкта з двох напрямків, які мають бути з'єднані в єдине кільце з обладнанням для можливого дистанційного автоматичного управління й у разі необхідності відключення пошкоджених ДІЛЯНОК.

На великих підприємствах необхідно мати підземні ємності із закачаним резервним газом.

На підприємствах, де використовується пара, необхідно захистити джерела його постачання, заглибити в ґрунт комунікації паропо-стачання і встановити запірні пристосування.

Запас резервних матеріалів необхідно розраховувати на такі строки роботи підприємства, за які можливе відновлення регулярного постачання.

Розробка документів, які регламентують чіткі дії персоналу для забезпечення сталої роботи об'єкта в надзвичайних умовах.

Підготовка необхідного резерву кадрів спеціалістів, механізаторів і керівних працівників для зміни тим, які будуть мобілізовані.

Планування збору даних про обстановку, передачу команд і розпоряджень в умовах впливу на об'єкт уражаючих факторів. Організація використання радіозасобів, телефонного зв'язку, посильних для зв'язку з віддаленими населеними пунктами, виробничими підрозділами, а також з колонами евакуйованого населення, що перебувають у дорозі, і відповідальними особами, які супроводжують під час евакуації. Забезпечення дублювання ліній і каналів зв'язку. Для підтримання на високому рівні ЦЗ регулярно проводити підготовку населення, спеціалістів, проводити об'єктові тренування і командні навчання.

4. Умови ситуаційної задачі

Загальна постановка і вихідні дані

Об'кт ЦЗ- підприємство (авторемонтний завод), розташований на південній околиці м. Зарічанська - великого обласного центру з населенням 300 тис. осіб. Підприємство виконує капітальний ремонт вантажних автомобілів. Виробничий процес організований в дві зміни:

- перша зміна 150 осіб;

- друга 100 осіб.

На території підприємства розміщено 17 будівель і споруд, в тому числі:

- виробничий цех - промисловий будинок з металевим каракасом, бетонним заповненням (будинок №1);

- адміністративний корпус - багатоповерховий будинок з металевим каркасом (будинок №2);

- складські приміщення готової продукції, запчастин, ПММ, лаків, фарб, карбіду кальцію (будинки №3,5,7,9,10,11);

- допоміжні приміщення - майданчик прийому і видачі продукції (№4),пожежне водосховище (№6), компресорна (№8), пожежне депо (№12), гараж (13), бюро перепусток (№14),їдальня (№15), спортмайданчик (№16), газгольдерна (№17) на 21m газоповітряної суміші.

За територією підприємства на хімічно небезпечному об'єкті знаходиться ємкість місткістю 50 т СДОР-аміаку.

Для захисту робітників і службовців є три герметичниі сховища з розрахунковим надлишковим тиском ? Рф=200 кПа і коефіцієнтом ослаблення радіоактивного випромінювання Косл=2000, місткість сховищ No1 -50 осіб, No2 -100 осіб; No3 -100 осіб 100% робітників і службовців забезпечені промисловими протигазами марки “К”, що зберігаються поблизу робочих місць. Система ЦЗ та цивільного захисту на підприємстві організована наступним чином.

Для організації захисту працюючих створено штаб ЦЗ, котрий організовує роботу та управління службами ЦЗ, невоєнізованими формуваннями ЦЗ (рятувальними, протипожежними, медичними інженерно-технічними, транспортними та ін.). В кожній із змін заводу передбачені ланки: радіаційної і хімічної розвідки (РХР), зв'язку, група моніторингу та розвідки, команда пожежогасіння, група охорони громадського порядку, команда знезараження, ланки сховищ та ін.

Управління силами та засобами ЦЗ об'єкту забезпечується з трьох пунктів управління (ПУ), один з яких обладнаний в будинку заводоуправління (основний), другий (запасний) -в заміській зоні -с. Бикове, де розміщена філія підприємства, третій рухомий(запасний) -на автомобілі керівника підприємства.

Згідно з планом цивільного захисту та цивільної оборони керівництвом підприємства проводяться теоретичні та практичні заняття з особовим складом формувань та тренування.

З командирами формувань періодично проводяться заняття з прогнозування можливої аварійної обстановки на території об'єкту та управління діями формувань у надзвичайних ситуаціях.

Загальна ситуаційна обстановка на час надзвичайної ситуації.

Погода та метеорологічні умови: день, хмарно, вітер північно-західний, середня швидкість вітру у приземному шарі 1м/с, температура повітря минус-1 С.

Можлива обстановка і дії персоналу під час вибуху ємкості з газоповітряною сумішшю.

О 12.00 год. внаслідок порушень правил безпеки при заповненні газгольдера на території заводу стався вибух газоповітряної суміші (споруда No17). Кількість газоповітряної суміші для проведення індивідуальних розрахунків по варіантах зазначена у таблиці 1. За основу в наведених нижче розрахунках взято 21т. газоповітряної суміші.

З метою організації ліквідації наслідків аварії та прийняття найбільш оптимального рішення керівництвом проводиться оцінка ситуації, що виникла.

Визначаються:

радіус зони детонаційної хвилі R1,

радіус дії продуктів вибухуR2,

радіус дії повітряної ударної хвилі R3для надмірних тисків.

? Рф=10; 20; 30; 50 кПа.

Радіуси зон наносяться на карту чи план об'єкту.

За даними аналітичних та графічних розрахунків проводиться оцінка характеру руйнувань елементів підприємства, визначаються зони пожеж та зони можливого зараження території сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

1. Визначимо радіус зони дії продуктів вибуху R2, що охоплює всю площу розльоту продуктів газоповітряної суміші в результаті детонації, де?Рф2змінюється від 1350 кПа до 300 кПа[1]:

R2=1,7*Р1=1,7*49=83,3 м;

2. Визначимо радіуси дії повітряної ударної хвилі для

? Рф= 10, 20, 30, 50 кПа [1].

За графіком (рис.3) визначаємо:

R50= 250 м,

R30= 300 м,

R20= 400 м,

R10= 600 м.

3. Прогнозування обстановки під час вибуху газонебезпечної суміші

Аналітичні розрахунки та аналіз ситуації показали, що надмірний тиск, створений вибухом, викликав руйнування елементів підприємства різного ступеня.

Руйнування будівель і споруд:

- повні-склад ПММ №9 склад лаків і фарб №10, компресорна “8, склад запчастин №7, газгольдерна №17;

- сильні -виробничий корпус No1, склад карбіду кальцію №11, ємкості СДОР (аміаку) за територією заводу, СТО No18;

- середні -виробничий корпус №1, склад ремфонду №5, пожежне депо №12;

- слабкі-гараж №13, бюро перепусток №14, адміністративний корпус “2, їдальня №15, склад №15, склад готової продукції №3.

На території біля споруд №1 і №5 утворились місцеві завали. В результаті руйнувань можливі аварії на газових і енергетичних мережах, можливе виникнення окремих пожеж. В зоні сильних руйнувань опинилися ємкості СДОР (аміаку), внаслідок чого можливе хімічне зараження території підприємства і ураження людей. Начальник служби оповіщення та інформації, отримавши розпорядження керівництва підприємства, подає відповідний сигнал про факт виникнення надзвичайної ситуації і періодично забезпечує необхідною інформацією працюючих та населення про обстановку в зоні лиха

4. Порядок оповіщення робітників і службовців

“УВАГА!”

Говорить начальник штабу ЦЗ об'єкту. О 12 год внаслідок порушення правил безпеки при заповненні газгольдера на території заводу стався вибух газоповітряної суміші. Є руйнування будівель і споруд різного характеру.

У будівлі виробничого корпусу виникли пожежі, в районі складу готової продукції виникли завали, можливе хімічне зараження території заводу СДОР (аміак).

Рішення керівництва АРЗ.О 12 год10 хв. командири формувань ЦЗ викликані на ПУ ЦЗ об'єкту (адміністративний корпус No2), де директор заводу ставить задачу на проведення РіНР та організацію ліквідації наслідків аварії.

5. Наказ начальника ЦЗ об'єкту на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

О 12.00 внаслідок порушення техніки безпеки при заповненні газгольдера стався вибух ємкості з 21 т газоповітряної сумішів північно-західній частині території АРЗ. Є руйнування будівель і споруд різного характеру, виникли пожежі в районах будівель виробничого корпуса, в районі складу готової продукції (будинок No3) утворилися завали. Частина людей не встигли покинути будівлі, є уражені. Можливе хімічне зараження території заводу аміаком через пошкодження ємкості з аміаком за територією заводу. Пошкоджені комунально-енергетичні мережі.

Об'єктовим формуванням ЦЗ з 12 год30 хв. всім складом проводити РіНР в північно-західній частині території заводу. Основні зусилля зосередити на рятуванні людей і наданні першої медичної допомоги ураженим та постраждалим, гасінні пожеж. Провести розвідку стану ємкостей із СДОР (аміак) і у випадку необхідності, локалізувати аварію.

НАКАЗУЮ:

1. Командирам формувань цивільної оборони негайно організувати та приступити до проведення РіНР в центрально-південній частині території заводу (будівлі No 1, 3, 5). Основні зусилля зосередити на рятуванні людей, наданні їм першої медичної допомоги, локалізації аварій на комунальних і енергетичних мережах.

2. Гасіння пожеж здійснює команда пожежогасіння, локалізацію можливої аварії ємкості зі СДОР -команда знезараження.

3. Командиру групи механізації організувати роботи по ліквідації завалів зруйнованих будівель та завалів на дорогах.

4. Пункт збору уражених -на майданчику перед східним входом заводу, для тяжко поранених і уражених -сховище N1 в адміністративному корпусі.

5. ПУ НЦЗ -адміністративний корпус N2, мій заступник -командир І РГ (інженерно-рятувальної групи).

Начальник ЦЗ об'єкта (підпис)

Начальник штабу ЦЗ об'єкта (підпис)

Використана література

1. Про цивільну оборону України. Закон України №2974-XII від 3 лютого 1993 р. зі змінами і доповненнями, внес. Законом України від 24 березня 1999 р.

2. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. Підручник. - К.: Значення, 2002. - 430с.

3. Харамда Г.М. Цивільний захист. Навчальний посібник. - Київ.

Размещено на Allbest.ru

...