Питання та відповіді до іспиту з охорони праці

- переміщення будь-якими видами транспорту (повітряним, залізничним, морським, автомобільним, електротранспортом, на канатній дорозі, фунікулері та ін.);

- виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку, якщо це не входить до службових обов'язків);

- участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності);

- участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

- проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

- використання газу у побуті;

- користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

- виконання робіт у домашньому господарстві;

- використання побутової техніки;

- стихійного лиха;

- перебування в громадських місцях, закладах торгівлі, закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення та ін.

Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин.

Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби приймає рішення про утворення комісії з розслідування нещасного випадку. Нещасні випадки, які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий.

Розслідування нещасних випадків із смертельними наслідками проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.

За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих.

Облік нещасних випадків та аналіз причин їх виникнення проводять районні держадміністрації на підставі звітів про нещасні випадки.

Узагальнений звіт про нещасні випадки районні держадміністрації надсилають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які, в свою чергу, подають узагальнені звіти до Держнаглядохоронпраці.

24. Методи аналізу травматизму

Виробничий травматизм зумовлюють організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні причини.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анкетування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.

Статистичні методи базуються на аналізі статистичного матеріалу щодо травматизму, накопиченого на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою 7-нтв.

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі з контурами тіла людини позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання, робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на цьому робочому місці.

Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, з одного боку, та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці з іншого.

Методи анкетування передбачають письмовий опит працівників для отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці.

Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище.

Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму, іонізації атмосфери, магнітного і гравітаційного поля Землі, активності Сонця, гравітації Місяця тощо.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

25. Основні технічні і організаційні заходи попередження виробничого травматизму

Виробничий травматизм зумовлюють організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні причини.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні вади устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

26. Аналіз умов праці в галузі

Аналіз і оцінка стану умов та безпеки праці - це обов'язкова складова роботи керівництва адміністративно-територіальної одиниці, галузі, підприємства (підрозділу) щодо планування відповідних заходів з охорони праці. На підприємстві аналіз і оцінка стану умов та безпеки праці здійснюється на підставі наступних загальних показників:

- рівень виробничого травматизму;

- рівень професійних захворювань пов'язаних з умовами праці;

- кількість працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам;

- кількість обладнання, що не відповідає вимогам нормативних актів про охорону праці;

- кількість технологічних процесів, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;

- кількість будівель та споруд, технічний стан яких не відповідає будівельним нормам і правилам;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

- забезпеченість працівників санітарно-побутовими приміщеннями;

- витрати на покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- витрати на відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків та професійних захворювань, що пов'язані з умовами праці;

- витрати на розслідування та ліквідацію наслідків аварій, нещасних випадків та професійних захворювань.

Для ефективного вирішення питань, пов'язаних з обліком, аналізом та оцінкою стану умов та безпеки праці, необхідно, в першу чергу, впровадження єдиної державно-статистичної звітності щодо обліку, аналізу та оцінки стану безпеки та умов праці на підприємствах як державної, так і недержавної форм власності. З цією метою відповідно до існуючого законодавства в галузі охорони праці для об'єктивної оцінки умов праці в обов'язковому порядку проводиться паспортизація виробництв та атестація робочих місць.

27. Загальні вимоги безпеки в галузі

Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів установлюють стандарти безпеки праці, які забезпечують нормативну базу управління умовами праці.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) -- це комплекс взаємозв'язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Стандарти підприємств з безпеки праці є складовою системи стандартів безпеки праці. На підприємствах загальне керівництво розробкою стандартів здійснює керівник (власник) чи головний інженер, організаційно-методичне керівництво покладено на служби стандартизації за участю служб охорони праці. Створюються такі стандарти підприємств з безпеки праці:

· організаційно-методичні, які визначають організацію роботи з охорони праці на підприємстві, організацію навчання та інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об'єктами підвищеної небезпеки, порядок проведення аналізу травматизму тощо;

· вимоги безпеки до виробничого устаткування;

· вимоги безпеки до технологічних процесів;

· вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (вимоги до організації забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і до експлуатації цих засобів, порядок видачі індивідуальних засобів захисту тощо).

Для забезпечення безпеки праці стандарти підприємств мають важливе значення. Вони виконують такі функції:

· є законом підприємства, що підвищує відповідальність керівників та відповідних служб за охорону праці;

· дозволяють упорядкувати і систематизувати вимоги безпеки до устаткування, технологічних процесів;

· дають можливість зосередити увагу не тільки на виявленні причин травматизму і профзахворюваності, а й на створенні умов для зниження травматизму та профзахворюваності.

Впровадження стандартів на підприємствах, в установах та організаціях полягає в конкретній реалізації їх вимог у забезпеченні безпеки праці. Стандарти використовуються згідно з комплексними заходами щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничої санітарії, розроблених на основі обстеження устаткування, технологічних процесів, фактичного санітарно-технічного та протипожежного стану робочих місць.

28. Професійні ризики

Поняття «професійний ризик виробництва» виникло із прийняттям Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», однак Закон не дає тлумачення цього терміну.

Визначення терміну «професійний ризик» як величини імовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу наведено в Гігієнічній класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я від 27.12.2001 № 528 (далі - Гігієнічна класифікація праці).

Для оцінки цих ризиків доцільно визначити принципові сфери застосування термінів «виробничий ризик» та «професійний ризик».

Відповідно до наведеної в Гігієнічній класифікації праці методології оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції небезпечних та шкідливих факторів, трудового процесу, показників стану здоров'я працівників і втрати ними працездатності.

Об'єктом вивчення професійних ризиків є робоче місце працюючого. Адже саме на робочому місці на нього можуть впливати з різною часткою імовірності фактори ризику хімічної, фізичної та біологічної природи, а також фактори ризику трудового процесу (тяжкість, інтенсивність та монотонність праці). Методологія оцінки професійного ризику дає можливість порівнювати та класифікувати різні шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища відповідно до їх впливу на здоров'я працюючих та за тяжкістю наслідків:

· смерті, незалежно від тривалості хвороби, якщо встановлений її зв'язок з професією;

· травми на виробництві;

· професійного захворювання, що виникає під впливом факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов'язаного з трудовою діяльністю.

Галузі економіки та види робіт диференціюються за класами професійного ризику. Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки визначається інтегральним показником професійного ризику виробництва, який для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат у минулому календарному році у галузі економіки на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці.

29. Вимоги до санітарного контролю за станом повітря

Повітря робочої зони - це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

У виробничому середовищі де перебувають люди вміст кисню має становити не менше як 20% за об'ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій зоні не повинен перевищувати 0,5% за об'ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

За деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний для людини оксид вуглецю.

Допустимий вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м, або 0,0016% від об'єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

Хімічний склад повітря робочої зони не є постійним - він змінюється від надходження у виробниче середовище різних за хімічним складом газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни у функціонуванні організму або його окремих систем.

30. Вимоги до засобів індивідуального захисту

Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.

Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності.

Відповідно до ГОСТу 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Застосування 313 призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. У тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, у гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.

Вибір ЗІЗ, які необхідно використовувати під час праці, залежить від комплексу шкідливих і небезпечних чинників, що характерні для конкретного виду робіт.

31. Санітарно-гігієнічні вимоги до робочих місць менеджерів, фінансистів, бухгалтерів, операторів ЕОМ

Робоче місце менеджера має відповідати економічним, технічним, санітарно - гігієнічним нормам, які спрямовані на встановлення безпечних для життя та здоров'я умов його праці.

Робоча зона - це ділянка тримірного простору, обмежена зоною досяжності у горизонтальній та вертикальній площинах з урахуванням повороту робітника на 180° та переміщення його вправо і вліво на один-три кроки.

Зони досяжності визначаються для різних фіксованих робочих положень (сидячи, стоячи) і поз. При їх визначенні треба орієнтуватися на людину середнього зросту в одязі та взутті.

Планування робочого місця має забезпечувати добрі умови огляду, що виключає велике зорове навантаження. Кут миттєвого зору в робочій зоні складає 18°, кут ефективного бачення в робочій зоні - 30°, кут зони огляду при фіксованому положенні голови по горизонталі складає 120° (за рахунок бокового зору), по вертикалі - 86° (39° - угору та 47° - униз). При обертанні голови кут зони огляду складає по горизонталі 120°, по вертикалі - 125-135°.

Робоче місце менеджера має відповідати певним вимогам: площа робочого місця повинна відповідати санітарним нормам; меблі в кабінеті або іншому службовому приміщенні слід розміщувати з урахуванням взаємозв'язків менеджера з підлеглими та послідовності робіт, що виконуються; меблі, обладнання робочого місця, кількість і номенклатура знарядь праці повинні відповідати змісту і особливостям виконуваної роботи (наприклад, прийом відвідувачів, проведення нарад, аналіз і обговорення графічних матеріалів, індивідуальна творча робота).

Для кабінету використовують кімнати з природним освітленням прямокутної форми з співвідношенням сторін 1 : 1, 3 або 1 : 1, 5 і гранично 1:2. Квадратні приміщення менш зручні для розміщення кабінету. Мінімальна висота кімнат - 3,25, ширина - 3 м. Площа кабінету повинна коливатися від 12 до 40 м2. Щодо колірної гармонії. Найбільш сприятливі для нервової системи світлі, пастельні тони - зеленувато-блакитний, ясно-сірий, та золотавий.

Для адміністративно-офісних приміщень встановлені норми площі на одного робітника в розмірі 3,25-5 м2.

При проектуванні службових приміщень слід мати на увазі, що раціональною є прямокутна форма кімнат зі співвідношенням сторін 1:1,5 (максимум 1:2), мінімальна висота стелі - 3,25 м, ширина - 2,5 м.

При двобічному освітленні глибина приміщень не повинна перевищувати 15 м, при однобічному 6-7 м. Вікно не повинно знаходитися у полі зору людини, тому столи треба розміщувати перпендикулярно до нього.

Отже, плануючи робочу зону менеджера, слід дотримуватися таких рекомендацій:

* письмовий стіл слід розташовувати перпендикулярно до вікна;

* вхідні двері повинні бути в полі зору менеджера;

* бажано, щоб вікно було зліва;

* письмовий стіл і крісла повинні бути віддалені від джерела тепла;

* меблі, здебільшого, за спиною керівника не розмішують, але винятком можуть бути екран, демонстраційна дошка та ін.;

* якщо в одному кабінеті два робочих місця, то прохід між ними має бути не меншим 100-120 см;

* якщо відчинені одна шафа, тумба, бокс чи ящик стола, вони не повинні перешкоджати доступу до інших шаф, боксів;

* робоче крісло, письмовий стіл і приставний стіл-приставку слід розмістити так, щоб не встаючи можна було дістати якомога більше предметів .

32. Загальна характеристика важкості і напруженості праці

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість праці, а критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Важкість праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів: відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Фізична важкість визначається робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруженості фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, яка відображає навантаження переважно на нервову систему.

Напруженість праці визначається ступенем складності завдання, характером виконуваної роботи, сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження, щільністю робочого дня. Щоб дати оцінку відповідності праці біологічним можливостям організму людини та оцінити ступінь потенціальної небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, треба мати кількісну характеристику небезпечних чинників на робочому місці і еталон для порівняння, визначений як безпечний рівень чинників. Таким еталоном є гігієнічні нормативи, які являють собою кількісні показники, що характеризують оптимальні чи допустимі рівні важкості та напруженості праці.

33. Основні наукові проблеми в галузі охорони праці

ля наукового і науково-технічного вирішення проблем охорони праці, забезпечення системного й комплексного підходу до організації нормотворчої діяльності, вдосконалення нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в Україні створено мережу базових (головних) організацій та установ -- понад 600 з цієї важливої проблеми. Їх діяльність охоплює майже всі нині визначені напрями охорони праці, що потребують розвитку й удосконалення. Такі організації визначено в більшості галузей народного господарства згідно з рішенням міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств, створених за галузевим принципом. Це -- провідні науково-дослідні, проектно-конструкторські й інші організації, які спеціалізуються з питань безпеки, гігієни та виробничого середовища.

Для наукового забезпечення охорони праці створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який разом з інститутами Академії наук України та іншими науково-дослідними і проектно-конструкторськими установами, навчальними закладами здійснює фундаментальні і прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності.

На Національний науково-дослідний інститут охорони праці покладено виконання функції головної організації в Україні, яка координує роботу в даному напрямку, надає методичну допомогу фахівцям, організує підвищення їх кваліфікації, а також безпосередньо опрацьовує проект міжгалузевих і окремих галузевих нормативних актів про охорону праці.

Реалізуючи програми TACIS, експерти Європейського Союзу тісно співробітничають з Національним науково-дослідним інститутом охорони праці в межах проекту «Підтримка здоров'я та безпеки праці».

34. Наукова база з охорони праці

Науковою базою охорони праці є:

· теоретичні та експериментальні дослідження явищ, що призводять до травматизму і захворювань на виробництві;

· всебічний аналіз виробничого травматизму, професійних захворювань, отруєнь, пожеж і вибухів;

· дослідження природи небезпеки і шкідливості речовин, матеріалів і виробів, що застосовуються у виробництві і зберігаються на підприємстві;

· науковий аналіз умов праці на виробництві;

· порівняльна оцінка, з погляду техніки безпеки і виробничої санітарії, виробничих процесів, які застосовуються або рекомендуються до запровадження і передбачають застосування механізації, автоматизації, дистанційного керування, блокувальних пристроїв, телемеханіки тощо.

Усе розмаїття законодавчих актів, заходів і засобів, що охоплюються поняттям охорони праці , спрямоване на створення таких умов праці , за яких виключається вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Також, до наукової бази охорони праці результати діяльності організацій: Національний науково-дослідний інститут охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань охорони праці, відділи та лабораторії з питань охорони праці в галузевих науково-дослідних інститутах, кафедри охорони праці та інші підрозділи вищих закладів освіти.

35. Загальнодержавні, галузеві, регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці на виробництві

До загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, у фінансуванні яких бере участь Фонд, відносяться заходи, які спрямовані на розв'язання проблем держави або значної кількості її регіонів і/або галузей.

1.1 Вдосконалення існуючих законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

1.2 Розроблення проектів та перегляд існуючих нормативно-правових актів та методичних документів з питань гігієни праці.

1.3 Навчання, підвищення рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці.

1.4 Організація розроблення засобів індивідуального захисту

1.5 Наукові дослідження у сфері охорони праці.

1.6 Проведення наукових досліджень з питань профілактики професійних і виробничо-зумовлених захворювань.

1.7 Пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці.

До регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, реалізація яких може здійснюватися за рахунок коштів Фонду, відносяться заходи, які спрямовуються для вирішення актуальних проблем охорони та гігієни праці на рівні окремого регіону.

2.2 Пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці:

2.2.1 Проведення регіональних конференцій, семінарів, нарад, виставок, оглядів-конкурсів тощо з питань охорони праці.

2.2.2 Висвітлення в ЗМІ інформації з питань охорони праці, стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, профілактики нещасних випадків та професійних захворювань.

2.2.3 Пропаганда передового вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань поліпшення умов і безпеки праці.

До галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, реалізація яких може здійснюватися за рахунок коштів Фонду, відносяться заходи, які спрямовуються для вирішення актуальних проблем з охорони праці, специфічних для конкретної галузі:

3.2 Розроблення та впровадження комп'ютерних технологій навчання з питань охорони праці для спеціалістів галузі.

3.3 Організація розроблення засобів індивідуального захисту:

3.4 Наукові дослідження у сфері охорони праці.

3.5. Пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці.

 36. Аналіз професійного та виробничого ризиків

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Об'єктом вивчення професійних ризиків є робоче місце працюючого. Методологія оцінки професійного ризику дає можливість порівнювати та класифікувати різні шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища відповідно до їх впливу на здоров'я працюючих та за тяжкістю наслідків:

· смерті, незалежно від тривалості хвороби, якщо встановлений її зв'язок з професією;

· травми на виробництві;

· професійного захворювання, що виникає під впливом факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов'язаного з трудовою діяльністю.

Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки визначається інтегральним показником професійного ризику виробництва, який для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат у минулому календарному році у галузі економіки на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці.

Для оцінки виробничого ризику можна застосовувати методику визначення ризику виробничих травм, обумовлених ризиковою поведінкою працівників, технічним станом обладнання або недосконалою технологією виробництва. Відомо, що травма на виробництві - це результат дії сукупності причин, ланцюг випадкових подій, спричинених багатьма факторами технічного, організаційного, психофізіологічного характеру, що мають свою імовірність. Саме тому визначення виробничого ризику може ґрунтуватись на аналізі тих нещасних випадків, що сталися на підприємстві (цеху, ділянці) за певний період часу.

Автоматизовані системи управління охороною праці, обліку, аналізу, дослідження травматизму.

37. Автоматизовані системи управління охороною праці, обліку, аналізу, дослідження травматизму

У теперішній час на багатьох підприємствах служби охорони праці оснащені комп'ютерами, які дозволяють здійснювати низку завдань:

-- складання графіків перевірки знань і медоглядів персоналу та контроль за їх здійсненням;

-- контроль виконання заходів з охорони праці;

-- контроль своєчасності технічних оглядів та оглядів посудин, що працюють під тиском, підйомних машин і механізмів, електрообладнання та ін.;

-- підготовка звітів за формами 1-ПВ, 1-УБ, 7-ТНВ та ін.;

-- оформлення актів Н-1 і наслідків травматизму;

-- аналіз інформації про травматизм;

-- нагадування про важливі планові заходи;

-- надання довідок про порушення правил охорони праці;

-- стеження за виконанням розпорядчих документів;

-- розроблення різних документів та ін.

Київська фірма "Протек" створила відповідне програмне забезпечення для автоматизованого робочого місця "Охорона праці". На львівському заводі "Рема" була розроблена автоматизована система аналізу травматизму і захворювань (АСАТіЗ). Кожний місяць керівництво одержує дані про травматизм і захворювання на підприємстві, що дає можливість оперативно впливати й усувати причини тих явищ. На Львівському хімфарм-заводі запроваджена автоматизована система контролю виконання документації (АСКД). За кожний місяць керівництво заводу одержує: перелік невиконаних запланованих заходів з охорони праці із зазначенням прізвищ відповідальних; кількості прострочених днів; переліку працівників, які потребують переатестації з охорони праці; переліку осіб, відповідальних за безпеку об'єктів підвищеної небезпеки, що звільнилися, з нагадуванням про необхідність їх заміни.

При встановленні на робочому місці АРМ необхідно провести попередню підготовку до роботи. Потрібно заповнити довідники, які використовує АРМ, відповідно до існуючих на підприємстві штатного розкладу та нормативних документів, які регламентують періодичність медоглядів, перевірок знань працівників, періодичність огляду обладнання тощо. У довідниках, що поділяються на групи, відтворюється певна інформація.

Звіти 1-У Б, 7-ТНВ, 1-ПВ заповнюються автоматично, з можливістю корегування.

Створена картотека устаткування буде мати такі графіки: найменування обладнання, тип, марка, реєстраційний номер, обліковий номер, підприємство, підрозділ.

За допомогою фільтрів можна обрати устаткування за такими ознаками: назва ознаки реєстрації, підприємство, підрозділ, група устаткування, термін експлуатації (відпрацьований / не відпрацьований).

Наявні можливості дозволяють вести журнал реєстрації нещасних випадків і в будь-який момент отримати аналіз виробничого травматизму за певний визначений період за такими критеріями: кварталами, місяцями, роками, видом події та віком потерпілого, загальним стажем роботи та наслідками нещасного випадку, основною причиною нещасного випадку, перебування потерпілого в стані сп'яніння, підрозділами, стажем роботи, фахом, супутніми причинами нещасного випадку, а також за типами нещасних випадків, устаткуванням -- джерелом нещасних випадків та за шкідливими чинниками.

Автоматизована система аналізу нещасних випадків та проектування заходів запобігання виробничому травматизму розроблена на основі САПР як незалежний Windows-додаток. Середовищем програмування обрано Visual C++ та інтеґровані засоби Visual Database (Integrated Visual Database Tools), елементи автоматизації Activ X Database Object (ADO) й інші програмні засоби.

38. Класи приміщень по вибуховій і пожежній небезпеці

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) - це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.

Відповідно до ОНТП24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність в них речовин з певними показниками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначання категорії є надмірний тиск (Р), який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.

Категорія А (вибухонебезпечна)

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)

Категорія В (пожежонебезпечна)

Категорія Г

Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Саме до цієї категорії відносяться приміщення більшості зварювальних дільниць і цехів.

Категорія Д Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Аналізуючи вище наведену класифікацію не важко зрозуміти,що приміщення зварювальних дільниць та цехів за вибухоложежонебеспекою відносяться до категорії Г.

39. Забезпечення евакуації персоналу при виникненні пожеж

У разі появи ознак загоряння (диму, запаху, полум'я) кожен працівник має негайно повідомити про це органи пожежної охорони (01), керівника або посадову особу підприємства, а також задіяти систему оповіщення і вжити відповідних заходів щодо евакуації людей, а надалі приступити до гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.Персонал об'єкту має добре знати ознаки пожежі, а при їх появі знати свої дії , визначені посадовими інструкціями з пожежної безпеки.Доприбуття пожежно-рятувальної служби об'єктові ДПД мають викликати фахівців для відключення силової і світлової електричної мережі, приточно-витяжну вентиляцію, припинити живлення технологічного обладнання пожежонебезпечними речовинами та задіяти наявні засоби пожежогасіння.Між членами ДПД, для оперативної і злагодженої дії, завчасно розподіляються обов'язки, які відображаються в табелі оперативного розрахунку, який є додатком до оперативного плану пожежогасіння.Посадова особа об'єкта до прибуття пожежно-рятувальної служби має видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, що не беруть участь у ліквідації пожежі і задіяти всі наявні засоби та сили на ліквідацію загоряння.

Для успішної ліквідації загорянь у початковий період велике значення має наявність, справність, та правільне утримання засобів пожежогасіння, а також достатнє знання персоналом їхніх тактико-технічних даних та правил користування ними.До прибуття підрозділів пожежно-рятувальної служби на персонал об'єкта покладаються тільки обов'язки щодо, описаних вище, первинних дій.

40. Пожежна безпека устаткування, обладнання, систем опалення і вентиляції

Приміщення для обладнання витяжних вентиляційних систем необхідно відносити до категорії вибухопожежонебезпечних тих приміщень, які вони обслуговують.

Приміщення для вентиляційного обладнання повинні закриватись на замок, а на дверях мають бути таблички з написами, які забороняють вхід стороннім особам і вказують категорію приміщення. Не допускається зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів та інших сторонніх предметів.

Профілактичні огляди приміщень для вентиляційного обладнання, що обслуговують приміщення з виробництвами категорії А, Б і В, повинні проводитися не рідше одного разу в зміну.

Прокладати труби з легкозаймистими і горючими рідинами, газами через приміщення для вентиляційного обладнання забороняється.

Приміщення для вентиляційного обладнання повинні мати штучне освітлення за СНиП ІІ-4-79, а також вільний доступ до встановленого в них обладнання для обслуговування і ремонту.

У приміщеннях для обладнання витяжних систем слід передбачати витяжну вентиляцію з однократним повітрообміном за одну годину.

У приміщеннях для обладнання припливних систем слід передбачати припливну вентиляцію з двократним повітрообміном за одну годину, використовуючи обладнання в приміщенні або окремі системи.

У приміщеннях для вентиляційного обладнання вивішуються схеми вентиляційних систем з позначенням приміщень, які вони обслуговують.

41. Способи гасіння пожеж

Основні способи припинення горіння:

· Охолодження зони горіння або речовин, що горять, до певного рівня температури;

· Ізоляція осередку горіння від кисню;

· Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлення його не горючими газами;

· Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) в полум'ї;

· Механічне придушення полум'я сильним струменем води, порошку чи газу;

· Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я не має можливості поширюватися.

Практична реалізація способів припинення горіння може бути досягнута за допомогою вогнегасних речовин та технічних засобів.

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.

Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:

· вода;

· вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;

· піна;

· газові вогнегасні суміші;

· вогнегасні порошки;

· комбіновані вогнегасні суміші.

Вибір вогнегасної речовини та способу її подачі визначається умовами виникнення й розвитку пожежі.

Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:

· охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);

· розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);

· ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);

· засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

42. Пожежна сигналізація (види, вимоги до них)

Під "установкою пожежної сигналізації" розуміється сукупність технічних засобів, установлених на об'єкті, що захищається, для виявлення пожежі, оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об'єкті, спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включення автоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.

Система пожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів (пристроїв для формування сигналу про пожежу), які включені у сигнальну лінію (шлейф), приймально-контрольного приладу, ліній зв'язку.

Пожежні сповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло полум'я, дим) в електричний сигнал, який по лініях зв'язку надходить до контрольно-приймального приладу. Контрольно-приймальний прилад здійснює приймання інформації від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал та видає команди на інші пристрої (наприклад, включає автоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).

В залежності від проявів процесу горіння сповіщувачі можуть бути:

· теплові, які реагують на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання;

· димові, які реагують на аерозольні продукти горіння;

· полум'я, які реагують на електромагнітне випромінювання полум'я.

В залежності від можливості зазначати свій номер (адресу) сповіщувачі поділяються на:

· адресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення і постійно або періодично активно формують сигнал про стан пожежонебезпечності в захищуваному приміщенні та власну працездатність із зазначенням свого номера (адреси);

· неадресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення та формують сигнал про виникнення пожежі в захищуваному приміщенні без зазначенням свого номера (адреси).

43. Первинні засоби пожежегасіння. Переваги та недоліки вогнегасників

Вогнегамсник -- технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Вогнегасники є одним з найефективніших первинних засобів пожежогасіння.

У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:

· вуглекислотні(до недоліків пінних вогнегасників ставиться вузький температурний діапазон застосування (5-45 °C), висока корозійна активність заряду, можливість ушкодження об'єкта гасіння, необхідність щорічного перезарядження.)

· повітряно-пінні,

· порошкові(Перевагою даного типу вогнегасника є манометр, установлений на голівці вогнегасника, який показує ступінь його працездатності (на відміну від газогенераторного вогнегасника).)

· водні,

· аерозольні.

44. Автоматичні засоби пожежогасіння

На сьогоднішній день одним з найефективніших засобів гасіння пожеж є установки автоматичної пожежогасінні з різними вогнегасними речовинами.

Автоматична установка пожежогасінні (АУПГ) -- установка пожежогасіння, що автоматично спрацьовує при перевищенні контрольованим чинником (чинниками) пожежі встановлених порогових значень в зоні, що захищається.

Розглянемо різновиди використовуваних в автоматичних системах пожежогасіння вогнегасних речовин:

Водяне пожежогасіння. Найбільш доступним і поширеним засобом пожежогасіння є звичайна вода. Але кількість виливаної води при гасінні пожежі інколи завдає збитку не менший, ніж сама пожежа; до того ж є речовини, де вода може стати каталізатором ще більшої пожежі або її вживання не настільки ефективно.

Пінне пожежогасіння. Пінне пожежогасіння отримало найбільше поширення в нафтовидобувних і нафтопереробних галузях, а також в різного роду сховищах нафтопродуктів. Залежно від хімічного складу піни, яке визначає її призначення, вона не завжди буває нешкідливою, і злив такої піни в каналізацію не можливий.

Газове пожежогасіння. Не дивлячись на високу вартість найбільш ефективними для використання в системах пожежогасіння з найменшим нанесенням шкоди при гасінні пожежі для приміщень з будь-яким виробничим і технічним призначенням є автоматичні установки газового пожежогасіння (АГПГ). Унікальна здатність газу проникати через щілини в самі недоступні місця і ефективно впливати на осередок спалаху набула найширшого поширення при використанні вогнегасних газів в автоматичних установках газового пожежогасіння у всіх областях людської діяльності.

Установки автоматичного порошкового пожежогасіння призначені для локалізації і гасіння пожеж класів А, В, С і електрообладнання під напругою до 1000 В промислових, складських, житлових, торговельних, адміністративних приміщеннях, гаражах та інших об'єктах. Порошок, який викидається при спрацьовуванні модуля, не надає шкідливої дії на одяг і тіло людини, не викликає псування майна і легко віддаляється протиранням, пилососом або водою.

Аерозольне пожежогасіння. Аерозольне пожежогасіння з огляду на багато причин не набуло настільки масштабного поширення, як воно на те заслуговує.

Системи управління пожежогасінням можуть бути як автономні, так і вбудовані, інтегровані в систему пожежної сигналізації.

45. Органи держнагляду за охороною праці та їх функції

Державний нагляд за дотриманням законодавства правил і норм з охорони праці здійснюють спеціальні інспекції, комітети та інші органи в які входять:

· Державний комітет України по нагляду за безпечним веденням гірничо - промислових робіт (Держгірпромтехнагляд України);

· Державні органи санітарно-епідеміологічного нагляду в системі Міністерства охорони здоров'я;

· Державний пожежний нагляд в системі Міністерства надзвичайних ситуацій;

· Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів.

Усі наведені органи діють незалежно один від одного в межах своєї компетенції на підставі відповідних Положень, затверджених Кабінетом Міністрів. Однак координація роботи вище зазначених органів покладається на Держгірпромтехнагляд.

Державний комітет нагляду за безпечним веденням промислових і гірничих робіт, здійснює контроль відповідно до своїх повноважень за:

станом безпеки виконання робіт у вугільній, гірничорудній, гірничо-хімічній, металургійній, нафто- і газодобувній промисловості, промисловості мінеральних добрив, при проведенні геологорозвідувальних та інших гірничих робіт, підконтрольних комітету;

будівництвом та експлуатацією систем газопостачання, проведенням робіт, пов'язаних з транспортуванням, зберіганням і використанням природного і зрідженого газу, а також на усіх вибухо- і пожежо-небезпечних , хімічних та нафтохімічних виробництвах;

зберіганням, використанням і обліком вибухових речовин;

виготовленням, монтажем і безпечною експлуатацією підйомних споруд, котельних установок і посудин, що працюють під тиском, трубопроводів для пари і гарячої води;

будівництвом, реконструкцією та експлуатацією будівель і споруд, об'єктів підвищеної і потенційної небезпеки, і.т.ін.

Основним завданням комітету є підготовка пропозицій щодо формування та забезпечення державної політики у сфері охорони праці, промислової безпеки й страхування ризиків виробничої безпеки. Комітет реєструє об'єкти підвищеної небезпеки, великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на дорожній мережі загального користування.

Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров'я відповідно до Положення, здійснюють нагляд за:

· умовами праці на об'єктах господарювання;

· дотриманням санітарного законодавства під час проектування, будівництва та експлуатації промислових підприємств;

· дотриманням гігієнічних норм, санітарно-технічних і санітарно-протиепідеміологічних правил при використанні шкідливих та небезпечних речовин;

· дотриманням заходів, що запобігають забрудненню грунтів, водойм та атмосферного повітря хімічними речовинами, шкідливими відходами виробництва і побуту.

Органи державного пожежного нагляду в системі МНС контролюють дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, при експлуатації приміщень, зберіганні і застосуванні пожежонебезпечних речовин; стежать за наявністю та станом засобів пожежогасіння; проведення протипожежних заходів; діяльність пожежних служб та формувань; проводять роз'яснювальну роботу та навчання.

Посадові особи наведених органів нагляду беруть участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об'єктів та об'єктів соціально-культурного призначення.

46. Права і відповідальність посадових осіб Держпромнагляду в сфері охорони праці

права мають посадові особи органів Державного нагляду

· відвідувати підконтрольні установи незалежно від форм власності та здійснювати у присутності роботодавця перевірку дотримання законодавства з питань охорони праці;

· отримувати від роботодавця письмові чи усні пояснення, матеріали та інформацію з відповідних питань;

· видавати роботодавцям обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

· забороняти, зупиняти або обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробників, цехів, дільниць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

· притягати до адміністративної відповідальності працівників винних у порушенні законодавства з охорони праці.

· надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності відповідно до закону.

Рішення органів Державного нагляду є обов'язковими для виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами та громадянами.

47. Громадський контроль в сфері охорони праці

Громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.

Профспілки (в особі громадського інспектора) мають право:

· обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;

· приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;

· вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;

Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.

Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.

48. Види і характеристика контролю за дотриманням вимог в сфері охорони праці

В масштабах одного підприємства адміністративний контроль за станом охорони праці здійснюють:

Керівник підприємства;

Головні спеціалісти;

Інші особи, які наказом роботодавця наділені адміністративними повноваженнями.

Відомчий контроль за дотриманням чинного законодавства про працю, а також норм і правил з охорони праці здійснюють служби охорони праці вищестоящих організацій, а також їх галузеві спеціалісти.

Під час здійснення відомчого контролю перевіряють виконання планів роботи з охорони праці на підприємстві, використання виділених на охорону праці коштів, розробку проектної документації, виконання обов'язків з охорони праці службовими особами та інші питання.

Регламентовані перевірки стану охорони праці в низових ланках здійснюються шляхом впровадження оперативного контролю.

Метою оперативного контролю є поліпшення організації роботи з охорони праці, посилення уваги до безпеки праці з боку керівника підприємства, головних спеціалістів, керівників структурних підрозділів і профспілкових організацій, підвищення їх особистої відповідальності за вирішення поточних та перспективних питань охорони праці на підприємстві.

49. Принципи та види соціального страхування від нещасного випадку та профзахворювань на виробництві

Всі питання страхування від нещасного випадку регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Принципи та види страхування

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

...