Планування заходів захисту в зонах біологічного зараження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

ДВНЗ Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана

Реферат

на тему:”Планування заходів захисту в зонах

біологічного зараження”

Дисципліна “Цивільний захист”

Підготувала:

студент 5 курсу

спеціальності 8507-2

Долішна А. В.

Київ 2013

Біологічний захист передбачає своєчасне виявлення біологічного зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає проведення колективних індивідуальних заходів захисту; запровадження карантину та обсервації; знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчасну локалізацію зони біологічного ураження; проведення екстреної та специфічної профілактики; запровадження та додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й господарювання та населенням; прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження.

Біологічний захист передбачає:

- виявлення осередку біологічного зараження;

- прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

- своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

- запровадження режимів карантину та обсервації;

- знезаражування осередку ураження, людей, тварин тощо;

- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

- проведення екстреної та специфічної профілактики;

- додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, продукти харчування, техніка і житлові приміщення.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій в результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії уражаючих властивостей збудників хвороб. На основі узагальнених даних, одержаних від санітарно-епідемічних станцій, ветеринарно-бактеріальних лабораторій, медичними службами ЦО і службами захисту тварин і рослин ЦО встановлюються межі зони біологічного зараження і осередку ураження. Основою осередку біологічного ураження можуть бути хвороботворні мікрорганізми, їх токсини, а також найбільш небезпечні шкідники рослин. При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань вводиться карантин і обсервація.

У якості біологічних засобів можуть бути використані збудники біологічних, вірусних, грибкових захворювань, а також отруйні бактерії (токсини), що останнім часом стали відносити до бойових хімічних речовин:

- для поразки людей: збудники чуми, холери, туляремії, віспи, і ін.;

- для поразки тварин і птахів: збудники ящуру, чуми, сапу, і ін.;

- для знищення рослин: збудники іржі хлібних злаків, фітофтороз картоплі й ін., а також комахи -- шкідники сільськогосподарських рослин і різні хімічні речовини (гербіциди і дефоліанти).

Застосування біологічних засобів здійснюється у виді біологічних рецептур. Для цього вони споряджаються в спеціальні боєприпаси: ракети, авіаційні бомби, міни, генератори аерозолів, розпилювальний пристрій, а для поширення комах - переносників хвороб застосовуються контейнери, спеціальні (ентомологічні) бомби, мішки й ін.

Для доставки біологічних боєприпасів і приладів до мети використовуються ті ж засоби, що і для доставки ядерної і хімічної зброї. Крім того, біологічні рецептури можуть бути застосовані диверсантами.

Основним способом застосування біологічних засобів вважається зараження приземного шару повітря. При вибуху боєприпасів спрацьовуванні генераторів утвориться аерозольна хмара, по шляху руху якого частки рецептури заражають місцевість на величезних площах.

Збудники хвороб можуть бути поширені і за допомогою штучно заражених чи комах гризунів (бліх, москітів, кліщів, мишей і т.п.).

Застосування біологічних засобів і переносників хвороб може бути виявлене на підставі наступних видимих зовнішніх ознак:

- утворення аерозольної хмари після вибуху чи боєприпасів при спрацьовуванні генераторів;

- виявлення залишків спеціальних контейнерів, боєприпасів, і інших видів озброєння;

- наявність великої кількості комах, кліщів, гризунів, невідомих для даної місцевості, і т.п.

Хвороботворні мікроби не можуть бути виявлені органами почуттів людини. Це можливо тільки за допомогою технічних засобів.

Характерною рисою поразки біологічними засобами є наявність різного по тривалості схованого періоду дії. Наприклад, при зараженні чумою і холерою схований період може бути від декількох годин до 3 діб, туляремією -- до 6 діб, висипним тифом до 14 діб. При значній розмаїтості ознак і клінічної картини загальним для багатьох інфекційних хвороб є висока температура тіла і значна слабість, а також схильність цих хвороб до швидкого поширення, що приводить до виникнення вогнищ масових захворювань і епідемій. В умовах біологічного зараження важливе значення має особиста дисципліна і строге виконання правил поведінки. Для підвищення несприйнятливості до заразних хвороб весь особовий склад піддається вакцинації (специфічна профілактика), а при необхідності і профілактичному лікуванні (екстрена профілактика).

Для захисту від біологічних засобів використовуються:

- індивідуальні і колективні засоби захисту, що надійно захищають органи подиху і шкірні покриви людини;

- спеціальні і підручні засоби захисту і знешкодження води, продовольства і різного майна;

- захисні сітки і мазі для запобігання, людини від укусів комах і кліщів.

Крім того, для підвищення несприйнятливості до заразних захворювань особовому складу робляться спеціальні запобіжні щеплення. Велике значення для запобігання від захворювання має своєчасне прийняття засобів екстреної профілактики (антибіотики), дотримання правил особистої гігієни й інші заходи, проведені до початку бактеріологічного чи нападу після нього.

Захист від поразки бактеріальними засобами в момент їхнього застосування забезпечується індивідуальними і колективними засобами захисту. До індивідуальних засобів захисту від бактеріологічної зброї відносяться протигаз, захисний плащ, захисні панчохи і рукавички, а також імпрегнованє обмундирування. До колективних засобів захисту відносяться притулки, обладнані фільтровентиляційними агрегатами (комплектами), і інші спорудження легкого і важкого типу.

При перебуванні на відкритій місцевості, у відкритих окопах, щілинах і траншеях при бактеріологічному нападі по сигналу оповіщення про бактеріальне зараження по команді керівників особовий склад надягає протигази і плащі у виді накидки; у закритих не вентильованих спорудженнях, закритих машинах надіваються протигази. Для подальших дій на зараженої бактеріальними засобами місцевості по команді керівників особовий склад надягає захисні панчохи, рукавички, плащ, надягнутий у рукава у виді комбінезона, і продовжує виконання поставленої задачі. З першою нагодою за розпорядженням керівників підрозділів проводиться часткова спеціальна обробка шляхом обтрусити (обмітання) обмундирування (спорядження) і засобів захисту, обробка відкритих ділянок тіла за допомогою ШП і часткова дезінфекція техніки за допомогою ІДП, АДК і інших приладів розчинами, що дезінфікують.

Після проведення часткової спеціальної обробки індивідуальні засоби захисту не знімаються до проведення повної спеціальної обробки. Повна спеціальна обробка проводиться по виходу з вогнища поразки, якщо дозволяє обстановка.

Для захисту особового складу від бактеріальних засобів велику роль грає проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів, до яких відносяться:

- зміст у належному санітарно-гігієнічному стані районів, займаних формуваннями ЦЗ;

- виконання особовим складом правил особистої гігієни; проведення всьому особовому складу запобіжних щеплень;

- забезпечення особового складу білизною, просоченим проти паразитними засобами, а також спеціальними мазями і рідинами для змазування відкритих ділянок тіла.

Серед способів захисту населення у НС особливе місце займає медичний захист. Виходячи з досвіду, надзвичайні ситуації, як правило, призводять до масової загибелі людей та їх ураження. Для зменшення ступеня ураження необхідна приймати невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим. Наданням цієї допомоги займається медична служба ЦЗ, яка є спеціальною організацією в системі охорони здоров'я і призначена для медичного забезпечення населення, що постраждало внаслідок стихійного лиха, аварій та катастроф. Вона виконує наступні основні завдання:

· своєчасне надання потерпілому населенню усіх видів медичної допомог та лікування потерпілих з метою їх повного одужання;

· попередження виникнення і розповсюдження серед населення масових інфекційних захворювань;

· забезпечення санітарного благополуччя населення та виключення несприятливих санітарних наслідків виробничих аварій, стихійних лих або використання ворогом сучасних засобів ураження

· Ці завдання органи охорони здоров'я та медичні служби вирішують шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Основними з них є:

· підготовка органів та установ охорони здоров'я до роботи в умовах великих виробничих аварій та стихійних лих;

· організація і підготовка пересувних медичних формувань для проведення рятувальних робіт, а також підготовка медичних установ до лікування потерпілих і хворих;

· організація і проведення лікарняно-евакуаційних, санітарно-гігієнічних т протиепідемічних заходів в осередках ураження і на етапах медичної евакуації

· навчання медичного персоналу з медичних питань;

· розробка планів підготовки органів і об'єктів охорони здоров'я до виконання заходів ЦЗ;

· організація забезпечення формувань та установ медичної служби медичним, господарським і спеціальним майном;

· підготовка населення для надання само- та взаємодопомоги при отримані різних травм.

· Для вирішення своїх завдань медична служба ЦЗ має відповідну структуру, яка забезпечує можливість їх виконання.

· Медична служба цивільного захисту організовується за територіально-виробничим принципом. Начальниками служби є: на об'єкті -- старший медичний працівник об'єкта; у сільському районі -- головний лікар центральної районної лікарні; у міському районі, місті, області -- завідувачі відповідними відділами охорони здоров'я. Начальником медичної служби цивільного захисту держави є Міністр охорони здоров'я.

· Начальник медичної служби ЦЗ несе відповідальність за підготовку всіх медичних формувань.

· До медичних установ ЦЗ відносяться:

· лікарняні установи -- профільовані лікарні (ПЛ), головні лікарні (ГЛ), сортувально-евакуаційні шпиталі (СЕШ);

· протиепідемічні установи медичної служби ЦЗ -- санітарно-епідеміологічні станції;

· установи медичного забезпечення та служби крові -- аптеки, склади медичного майна, станції та відділення переливання крові.

Організація медичної допомоги постраждалим та їх евакуація із осередків ураження здійснюється за принципом двоетапної системи лікарняно-евакуаційного забезпечення. Суть цієї системи полягає у розподілі медичної допомоги за її видами і проведення послідовних заходів у поєднанні з евакуацією постраждалих з осередків ураження у профільовані медичні установи. біологічний зараження протиепідемічний евакуація

Медична допомога поділяється за видами:

· перша медична допомога має на меті підтримання життєдіяльності організму, боротьбу з ускладненнями ураження і підготовку уражених до евакуації з осередку ураження (надається у перші ЗО хвилин після ураження);

· перша лікарська допомога, мета якої є профілактика і боротьба з ускладненнями уражень, поповнення і підтримання пошкоджених життєвих функцій організму та підготовка до евакуації у лікарняні заклади для надання спеціалізованої медичної допомоги (надається за 6--8 годин після ураження);

· спеціалізована медична допомога є найвищою формою медичної допомоги, під час якої проводяться медичні заходи відповідно до характеру ураження (оптимально надається протягом 2 діб з моменту ураження).

· Спеціалізована медична допомога поєднується з наступним стаціонарним лікуванням до закінчення лікування.

· Згідно з прийнятою системою перша медична допомога в осередках ураження надається санітарними постами та дружинами, загонами санітарних дружин, а також населенням у порядку само- та взаємодопомоги. Не слід забувати, що надання цього виду допомоги має вирішальне значення для рятування потерпілих.

· Першу лікарську допомогу надають загони першої медичної допомоги (ЗПМД), медичні підрозділи військових частин ЦЗ, які розгортаються в осередках ураження, або біля кордонів осередку.

· Спеціалізована медична допомога надається в умовах стаціонарних лікарень. Санітарні пости створюються на всіх ОГД та у житловому секторі з розрахунку -- один на 150--200 працюючих. Санітарний пост складається з 4 осіб і оснащується згідно з табелем.

· Санітарні дружини (СД) є основним масовим формуванням, яке створюється на ОГД (одна на 2000 осіб населення). Санітарна дружина складається з 24 осіб та має 5 носилкових ланок по 4 особи. Загони санітарних дружин (ЗСД) формуються на великих ОГД, де є не менше 5 санітарних дружин.

· Перша медична допомога безпосередньо у районах стихійних лих і виробничих аварій повинна надаватись безперервно. Обсяг цієї допомоги і послідовність її надання визначаються в кожному окремому випадку залежно від обставин, кількості уражених і ступеня ураження, наявності сил та засобів. До першої медичної допомоги відносяться:

· тимчасова зупинка кровотечі;

· накладання первинних пов'язок при ураженнях та опіках;

· іммобілізація при переломах кісток та значних пошкодженнях м'яких тканин;

· протишокові заходи;

· проведення штучного дихання;

· відновлення серцевої діяльності.

Після надання першої медичної допомоги уражених переносять до місця посадки на транспорт. Перенесення здійснюють носильні ланки, які надаються із рятувальних формувань. Перевезення здійснюється транспортом загонів першої меддопомоги та інших формувань, які діють в осередку ураження .

До основних засобів медичного захисту для населення належать аптечки індивідуальні (АІ-2), що містять медичні засоби, призначені для профілактики та надання першої допомоги при радіаційному опроміненні, ураженні отруйними і бактеріальними засобами індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8), які мають закритий посуд з дегазуючим розчином і марлеві серветки. Він призначений для усунення і знезараження отруйних речовин та бактеріальних засобів. Крім аптечки та пакету особовому складу формувань видається індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП) для накладання пов'язок. Крім табельних засобів для надання само- та взаємодопомоги можливе використання підручних засобів.

Особливе місце в роботі медичної служби займає захист населення від інфекційних хвороб. Інфекційними називаються такі хвороби, які передаються від людини до людини або від тварин до людини через повітря або через безпосередній контакт. До інфекційних захворювань відносяться чума, холера, віспа, тиф, дизентерія, кір, грип та інші. Особливістю інфекційних захворювань є те, що збудників хвороби -- мікробів людина не може бачити, а ознаки хвороби з'являються тільки після інкубаційного періоду, який може тривати від однієї до кількох десятків діб.

У воєнний час інфекційні хвороби використовуються як засіб виводу з ладу провідної сили ворога. В результаті розповсюдження інфекції утворюється зона бактеріологічного зараження, в межах якої може виникнути один або декілька осередків ураження.

Осередком бактеріологічного ураження називається територія, в межах якої сталося масове ураження (захворювання) людей та тварин. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦЗ і службою захисту тварин та рослин на підставі узагальнених даних, отриманих від постів радіаційно-хімічного спостереження, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних і санітарно-епідеміологічних станцій.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку ураження встановлюється режим карантину, а у прилеглих районах вводиться режим обсервації.

Карантин --- система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:

· повну ізоляцію осередку ураження;

· встановлення на зовнішніх кордонах охорони;

· заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

· дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;

· заборону транзитного проїзду;

· розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;

· припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;

· проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;

· використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:

· робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням

· протиепідемічних заходів;

· зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакті між ними та вихід з приміщень забороняється;

· харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.

Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.

Обсервація -- це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдженням інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно обмежувальні заходи, а саме :

· максимально обмежується в'їзд та виїзд;

· вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;

· посилюється медичний контроль;

· обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.

Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.

Сигнал «Бактеріологічне зараження» подають по радіотрансляційній мережі,якщо виявлені бактерійні носії. Сигнал попереджає населення заражених районів про вигляд збудника, способи захисту і порядок дій. При виявленні в якому-небудь районі інфекційних захворювань вводять карантин. Територія, на якій його оголошують, називається карантинною зоною. Її повністю ізолюють, захищають спеціальними знаками і оточують озброєною охороною. В'їзд до карантинної зони і виїзду з неї забороняються. У зоні організовують комендантську службу, що забезпечує встановлений режим поведінки громадян. Тривалість карантину залежить від характеру захворювання. Карантин знімають після ліквідації вогнища зараження і унеможливлення подальшого виникнення захворювань.

Якщо виявлено менш небезпечний збудник, у вогнищах зараження карантин замінюють обсервацією, яка передбачає посилене медичне спостереження за людьми, що знаходяться у вогнищі зараження, виявлення і ізоляцію хворих, негайне проведення запобіжних щеплень, обмеження спілкування груп населення між собою. Дозвіл на вхід в зону обсервації і вихід з неї дають таким, що лише працює на важливих промислових об'єктах і тим, кому зроблені запобіжні щеплення. При виході із зони обсервації всі громадяни проходять повну санітарну обробку. Вихід із зони обсервації людей, підозрюваних в захворюванні, категорично забороняється. Населення у вогнищі бактеріологічного зараження повинне строго виконувати всі вимоги медичної служби цивільного захисту.

При значних аваріях та катастрофах виникає невідповідність між потребами в санітарному транспорті та можливостями їх забезпечити: тому використовується виділений транспорт загального призначення (пристосований транспорт), а також будь-який транспорт, зупинений та направлений до осередку ураження працівниками державної автоінспекції (ДАІ);

При розрахунках необхідності в транспортних засобах враховується, що середня швидкість їх пересування не повинна перевищувати 30-40 км/год, навіть хорошими шляхами. За добу санітарний автомобіль може, з урахуванням посадки і висадки, санітарної обробки, пройти шлях від 200 до 300 км. Для транспорту загального призначення повторні рейси не враховуються, а ведеться тільки облік машино-рейсів. Розрахунок необхідності у транспорті проводять за формулою: Т, = КС/РЕ, де Т,- потреба в санітарних (транспортних) автомобілях: К-коефіцієнт необхідності в евакуації на санітарному транспорті (0,5-0,6); С-санітарні втрати; Р - можлива кількість рейсів за добу; Е - евакомісткість одного автомобіля. Стосовно транспорту загального призначення можна використати формулу: Т_т = (1-К)С/Е;

Постраждалих з важкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі лікаря (фельдшера, медичної сестри) з можливістю надання медичної допомоги підчас евакуації. Вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50-60 % уражених;

При наданні медичної допомоги постраждалим, що винесені з осередку ураження НХР, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами, медичний персонал і рятувальники у пунктах (місцях) збору та під час евакуації потерпілих повинні перебувати у засобах індивідуального захисту. Після доставлення уражених повинна проводитись санітарна обробка медичного персоналу та (спеціальна) обробка транспорту.

Размещено на Allbest.ru