Безпека праці в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Рефераторна частина

1.1 Види відповідальності за порушення вимог з охорони праці

1.2 Характеристика та вибір джерел штучного освітлення

1.3 Безпека праці при обробці пластмас і кераміки

2. Розрахунково-графічна частина

Перелік використаної літератури

1. Рефераторна частина

1.1 Види відповідальності за порушення вимог з охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Основним нормативно-правовим актом у сфері охорони праці, який встановлює відповідальність за порушення встановлених вимог щодо охорони праці є Закон України "Про охорону праці". Відповідно до даного Закону за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність встановлюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів у розмірі від 2 до 14 неоподаткованих мінімумів доходів громадян..

Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.

Посадові особи підприємств або громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.

В разі порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки. В свою чергу, максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення.

Притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють служби охорони праці, державні органи з нагляду за охороною праці, з питань радіаційної безпеки, з питань пожежної безпеки, з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Посадові особи спеціально уповноважених державних органів з нагляду за охороною праці мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання закону;

- видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків щодо охорони праці;

- забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний безплатно створювати необхідні умови для роботи посадових осіб державних органів з нагляду за охороною праці.

Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль:

- за дотриманням законодавства про охорону праці;

- створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов;

- забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань і надавати свої висновки про них.

Якщо на підприємстві відсутні професійні спілки, громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог законодавства про охорону праці та вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення порушень нормативних актів безпеки і гігієни праці.

Не можуть бути знехтувані будь-які законні права та інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.

Звільнення з роботи, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників.

Уповноважені особи діють відповідно до положення про роботу уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, яке розробляється на підприємстві на підставі типового.

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законами.

Внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці у галузі здійснюють міністерства та відомства.

У галузі освіти -- це служби охорони праці Міністерства освіти і науки, обласних управлінь освіти, навчально-виховних закладів, які діють відповідно до «Положення про організацію охорони праці та порядку розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах».

Закон України «Про охорону праці» вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Особи, які не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є важливою складовою системи управління охороною праці.

Навчання та інструктаж проводяться:

* з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти;

* з працівниками у процесі їх трудової діяльності.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Вивчення основ охорони праці та безпеки життєдіяльності проводиться в усіх закладах освіти.

Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних робіт проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються.

Теоретичне та виробниче навчання працівників з охорони праці на підприємстві проводиться при підготовці, перепідготовці, отриманні нової професії, підвищенні кваліфікації.

Після навчання з охорони праці обов'язково проводиться перевірка знань. Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія. У складі цієї комісії повинно бути не менше трьох осіб, які вже пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформлюються протоколами. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці виявили задовільні результати, видаються посвідчення. У разі незадовільного результату протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо під час наступної перевірки результат виявиться також незадовільним, то має вирішуватися питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці.

Працівники, які мають перерву в роботі за професією понад один рік, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи.

До самостійної роботи такі працівники допускаються тільки після вступного інструктажу, навчання, перевірки теоретичних знань, первинного інструктажу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.

1.2 Характеристика та вибір джерел штучного освітлення

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а такожі для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП П-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.

В СНиП Н-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість характеризуються розмірами об'єкту розпізнавання. Для І--V розрядів, які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежать не тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша -- ЗО лк (розряд УІІІв).

При проектуванні штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп.

Для всіх виробничих приміщень проектують систему загального чи комбінованого освітлення. При виконанні робіт І--IV розрядів рекомендується використовувати, як правило, комбіновану системи освітлення, оскільки досягнення необхідної освітленості при загальній системі освітлення вимагає великих витрат електричної енергії і є недоцільним. З цієї ж точки зору слід надавати перевагу локалізованому освітленню, в тому числі і в системі комбінованого, витримуючи при цьому допустимі норми нерівномірності освітлення (СНиП ІІ-4-79). Освітленість робочої поверхні, створювана світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10% нормованої для комбінованого освітлення, однак у всіх випадках не менше 150 лк при газорозрядних лампах і 50 лк -- при лампах розжарювання.

З гігієнічної точки зору система загального освітлення більш досконала, оскільки дає можливість більш рівномірно розподілити світлову енергію.

Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки:

висока яскравість (засліплювальна дія);

низька світлова віддача (7-20 лм/Вт);

відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год);

переважання жовто-червоних променів у випромінюваному світлі порівняно з природним світлом;

непридатність для роботи в умовах вібрації та ударів;

висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей тощо.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40-100 лм/Вт, що в 3-5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації - до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) - 30-60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра шляхом добору відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора. Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращенною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ) та жовтого (ЛЖ) кольорів.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту - явища спотворення зорового сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається чи обертається, може здаватись нерухомим. Для "згладжування" пульсації світлового потоку здійснюють: введення в електричну схему світильника з кількома лампами ємнісного та індуктивного баласту для штучного зсуву фаз; під'єднання ламп світильника до різних фаз трифазної мережі; живлення ламп світильника струмом підвищеної частоти. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми вмикання, шум дроселів, значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно високу вартість.

Газорозрядні лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними, широко застосовуються для освітлення приміщень як на виробництві, так і в побуті. Однак вони не можуть використовуватись при низьких температурах, оскільки погано запалюються та характеризуються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп.

Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовнішнього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та натрієві (ДНаТ).

Окрім газорозрядних ламп, для освітлення промисловість випускає лампи спеціального призначення: бактерицидні, еритемні тощо.

До основних характеристик джерел штучного освітлення належать:

номінальна напруга живлення (В);

електрична потужність лампи (Вт);

світловий потік (лм);

світлова віддача (лм/Вт);

термін експлуатації;

спектральний склад світла;

вартість.

Обираючи джерела світла, слід надавати перевагу люмінесцентним лампам, які енергетично більш економічні. Окрім того, за спектральними характеристиками вони максимально наближаються до природного світла, що важливо при використанні суміщеного освітлення.

Якщо немає застережень стосовно спектрального складу випромінюваного світла, то найкраще з економічної точки зору застосовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ, які мають найвищу світловіддачу.

Для зменшення початкових видатків на освітлювальні установки та витрат на їх експлуатацію слід використовувати лампи більшої потужності. Однак при цьому може погіршитись рівномірність освітлення, оскільки остання обернено пропорційна відстані між джерелами світла.

У загальному випадку рівномірність освітлення вдається забезпечити тоді, коли відстань між центрами світильників не перевищує подвійної висоти їх встановлення. У той же час висота, на якій облаштовуються світильники, залежить від висоти приміщення, потужності лампи, класу світильника і системи освітлення. Найменша висота над підлогою світильників з числом люмінесцентних ламп до чотирьох - 2,6 м, а при чотирьох і більше - 3,2 м.

Вибір типу світильників відбувається з урахуванням характеристики приміщення, для якого проектується освітлення. Для приміщень, стіни та стеля яких мають невисокі відбивальні властивості, доцільно застосовувати світильники прямого світла, які, направляючи випромінювання ламп униз на робочі поверхні, гарантують мінімальні втрати і найкраще використання світлового потоку. Однак слід мати на увазі, що світильники цього класу створюють різкі падаючі тіні від сторонніх предметів, що необхідно враховувати при їх розташуванні.

При освітленні виробничих приміщень, стіни та стеля яких мають високі відбивальні властивості, доцільно використовувати світильники переважно прямого світла. Деяке зменшення частки світлового потоку, що безпосередньо випромінюється у нижню півсферу, компенсується покращенням якості освітлення і в той же час мало впливає на енергетичну ефективність освітлювальної установки, оскільки такі світильники мають більш високий ККД порівняно з аналогічними світильниками прямого світла.

В адміністративно-конторських приміщеннях доцільно використовувати світильники розсіяного світла, значна частина світлового потоку яких направляється на стіни та стелю і, відбиваючись від них, сприяє усуненню різких тіней, що за характером роботи бажано саме для таких приміщень.

У високих приміщеннях доцільно застосовувати світильники з концентрованою чи глибокою КСС, які направляють основну частину світлового потоку безпосередньо на робочі поверхні. В приміщеннях з великою площею та незначною висотою бажано застосувати світильники з широкою формою КСС, що дозволяє навіть при значних відстанях між світильниками забезпечити рівномірний розподіл освітленості на робочих площинах.

Невідповідність світлотехнічних характеристик світильника розмірам та характеру оброблення освітлюваного приміщення зумовлює зростання встановленої потужності, зниження якості освітлення. У свою чергу, невідповідність конструктивного виконання світильника умовам середовища в приміщенні знижує довговічність і надійність роботи освітлювальної установки (агресивне, вологе, запилене середовище), а в окремих випадках може спричинити пожежу чи вибух. Тому світильники повинні мати необхідний ступінь захисту від умов зовнішнього середовища в місцях облаштування. Особливо жорсткі вимоги щодо цього стосуються світильників, які встановлюються у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях.

1.3. Безпека праці при обробці пластмас і кераміки

Виробничий процес - складна соціально-технічна система. При проектуванні виробничих процесів, у процесі їхньої реалізації повинна забезпечуватися безпека праці.

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені в ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».

Відповідно до ГОСТ 12.3.002-75 безпека виробничих процесів забезпечується вибором технологічних процесів, режимів роботи і порядку обслуговування виробничого устаткування; виробничих приміщень і площадок; вихідних матеріалів заготовок і напівфабрикатів, їхніх способів збереження і транспортування, а також готової продукції і відходів виробництва; виробничого устаткування і його розміщенням; професійним добором і навчанням працюючих; засобів захисту працюючих. Для обмеження і зменшення тяжкості праці велике значення має правильний розподіл функцій між людиною й устаткуванням.

Виробничі процеси повинні бути пожежо - і вибухобезпечними, не повинні забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин.

Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є:

усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що роблять шкідливу дію;

заміна технологічних процесів і операцій, зв'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами й операціями, при яких зазначені фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність;

застосування комплексної механізації, автоматизації і дистанційного керування при наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

надійна герметизація устаткування;

застосування засобів колективного захисту працюючих;

раціональна організація праці і відпочинку з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження напруженості праці;

своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;

упровадження систем контролю і керування технологічним процесом, що забезпечують захист працюючих і аварійне відключення виробничого устаткування;

своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, що є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" 2694-12 , підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України 402/2011, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402, затвердили Правила охорони праці на об'єктах з переробки пластичних мас.

Ці Правила встановлюють вимоги щодо охорони праці і поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності й організаційно-правової форми, діяльність яких пов'язана з переробкою пластичних мас.

У виробництвах з переробки пластмас повинні передбачатися окремі виробничі приміщення (або ділянки) для:

зберігання вихідних матеріалів і готової продукції;

підготовки матеріалів;

переробки пластичних мас;

механічної обробки;

складування прес-форм і їх ремонту;

подрібнення і переробки відходів.

Виробничі приміщення за своїми габаритами та конфігурацією повинні забезпечувати:

поточність технологічних операцій;

оптимальне розташування устаткування, комунікацій, апаратів і приладів, які відповідають призначенню виробництва;

дотримання вимог стандартів "людина-машина";

завантаження (вивантаження) великогабаритного обладнання;

мінімальну довжину шляху переміщення сировини, відходів і готової продукції.

Рівень виробничого шуму не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. Обладнання, робота якого створює підвищений рівень шуму, повинно бути розміщене в окремих приміщеннях з виключенням можливості акустичного зв'язку між приміщеннями, або ці приміщення повинні оснащуватись огороджувальними та звукопоглинальними пристроями (обличкувальні, штучні звукопоглиначі), глушниками аеродинамічного шуму. Саме обладнання повинно мати звукоізолювальні пристрої (кожухи, екрани, кабіни).

Працівники, на робочому місці яких еквівалентний рівень шуму перевищує допустимий рівень, повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту органів слуху, а саме:

вкладками для вух та іншими аналогічними засобами (протишумовими вкладками);

протишумовими навушниками;

протишумовими шоломами;

протишумовими захисними пристроями -

Рівень вібрації у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації. Обладнання, під час роботи якого виникає підвищений рівень вібрації, повинно оснащуватись віброізолювальними, віброгасильними, вібропоглинальними або огороджувальними пристроями.

Для захисту від підвищеної запиленості та загазованості, а також нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць необхідно застосовувати вентиляційні системи, які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища.

Для уникнення дії шуму та вібрації, механічної дії, уражень електричним струмом та підвищених температур поверхонь устаткування, матеріалів, підвищеної запиленості та загазованості, а також відхилень від нормальних параметрів повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць також можуть застосовуватися пристрої дистанційного керування обладнанням та технологічним процесом.

Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту , затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).

При навчанні та інструктажі з охорони праці працівників необхідно зазначати, що на робочих місцях, де концентрація пилу перевищує або може перевищувати встановлені ГДК, носіння респіраторів є обов'язковим.

Роботодавцем повинні бути визначені типи респіраторів для кожного робочого місця з урахуванням найбільшого рівня концентрації пилу, заміряного на робочому місці, і коефіцієнта затримки пилу, властивого для даного типу респіратора.

Кожен працівник повинен знати місце розташування засобів пожежогасіння та вміти користуватися ними, бути ознайомленим з основними вимогами виробничої та особистої гігієни, правилами надання першої медичної допомоги.

Усі виробничі, складські та допоміжні приміщення повинні бути обладнані системами вентиляції (природною, механічною або змішаною), які забезпечують рівномірну температуру та стан повітряного середовища. Влаштування, експлуатація, обслуговування, ремонт, налагодження та проведення інструментальної перевірки ефективності роботи систем вентиляції повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.27-09 .

Місця можливого виділення шкідливих речовин необхідно обладнувати відсмоктувачами місцевої витяжної вентиляції.

Не допускається об'єднувати місцеві відсмоктувачі від різного устаткування в одну систему, де при з'єднанні пари різних речовин можуть утворюватись небезпечні суміші.

Для очищення вибухонебезпечної пилоповітряної суміші необхідно використовувати пилоуловлювачі або фільтри.

У всіх виробничих, складських та допоміжних приміщеннях необхідно передбачати сигналізацію щодо справної роботи вентиляційних систем.

У робочій зоні виробничих приміщень вміст шкідливих речовин не повинен перевищувати граничнодопустимі концентрації (ГДК), встановлені ГОСТ 12.1.005-88.

Періодично необхідно проводити аналіз повітря робочої зони виробничих приміщень на вміст шкідливих речовин відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

На об'єктах з переробки пластичних мас повинні бути передбачені санітарно-побутові приміщення. Під час улаштування санітарно-побутових приміщень потрібно враховувати чисельність працівників, режим праці, щільність розміщення робочих місць на об'єкті, санітарні особливості виробничих процесів.

Кераміку класифікують за характером будови, ступеня спікання (щільності) черепка, типами, видами і різновиди, наявності глазурі.

За характером будови кераміку підрозділяють на грубу і тонку. Вироби грубої кераміки (гончарні вироби, цегла, черепиця) мають пористий крупнозернистий черепок неоднорідної структури, пофарбований природними домішками в жовтувато-коричневі кольори.

Тонкокераміческіе вироби відрізняються тонкозернистим білим або світлопофарбованою, спечений чи дрібнопористі черепком однорідної структури.

За ступенем спікання (щільності) черепка розрізняють керамічні вироби щільні, спеклися з водопоглинанням менше 5% - фарфор, тонкокаменние вироби, полуфарфор і пористі з водопоглинанням більше 5% - з фаянсу, майоліка, гончарні вироби.

За складом і властивостями керамічні вироби ділять на типи, види та різновиди. Основні типи кераміки - порцеляна, тонкокераміческіе вироби, полуфарфор, фаянс, майоліка, гончарна кераміка.

Тип кераміки визначається характером використовуваних матеріалів, їх обробкою, особливо тонкістю помелу, складом мас і глазурей, температурою і тривалістю випалення. До складу мас всіх типів кераміки входять пластичні глинисті речовини (глина, каолін), отощающие матеріали (кварц, кварцовий пісок), плавні (польовий шпат, пегматит, перліт, кістяна зола та ін)

Виробництво керамічних виробів складається з обробки сировини та приготування маси, формування виробів, сушіння, випалу та декорування.

Обробка сировини і приготування керамічної маси зводяться до очищення сировини від сторонніх (головним чином офарблюючих) домішок, брутального і тонкому його подрібнення, змішування відповідно до рецептури, ретельної перемінке і вакуумізаціі маси. Домішки оксидів титану, заліза викликають жовтуваті, сіруваті відтінки черепка, а неоднорідність маси є причиною утворення деформацій, тріщин, нерівностей.

Формування побутових виробів проводиться в основному з пластичної маси і литтям із шлікера (суспензії компонентів маси у воді).

Вироби простих обрисів (тарілки, кружки, салатники і т.д.) формують з пластичної маси вологістю 20-25% на верстатах у гіпсових чи інших обертових формах за допомогою шаблону або ролика. Вироби складної конфігурації, з тонкими стінками, рельєфним або ажурним малюнком виготовляють виливком рідкого шлікера в гіпсові форми.

Новими прогресивними методами виробництва керамічних виробів є формування з пастоподібних мас, пресування у металевих формах з порошків.

Можливі дефекти формування - різнотовщинність стінки, сліди зношених форм, попадання шматочків гіпсу в масу.

Сушіння має на меті підвищити міцність напівфабрикату та підготувати його до випалу. Вологість доводиться до 1-2%. При занадто швидкою або нерівномірною сушінні можливі деформація або утворення тріщин.

Випал формує структуру черепки і властивості керамічних виробів.

При виробництві радіоелектронної апаратури широко застосовуються деталі, виготовлені з пластмас і кераміки.

При виготовленні пластмасових виробів найбільше застосування знаходять технологічні процеси, у яких використовуються методи лиття під тиском, пресування, формування і механічної обробки деталей (фрезерування, свердління й ін.). При виготовленні керамічних виробів -- готування вихідної маси (очищення сировинних матеріалів, їхнє дроблення, помел і ін.), високотемпературний випал, штампування, гаряче лиття під тиском, механічна абразивна обробка і металізація поверхні.

Тому основними небезпечними і шкідливими виробничими факторами при обробці пластмас і кераміки є шкідливі гази, пари, пил, а також фактори, властиві механічній обробці матеріалів.

У процесі механічної обробки пластмас тупим різальним інструментом відбувається інтенсивне нагрівання, у результаті чого стружка і пил перетворюються в паро- і газоподібний стан (наприклад, при впливі теплоти на поліетилен -- хлористий водень, сірчистий газ, двоокис вуглецю й ін.; на поліпропілен -- ацетон, метиловий спирт, кислоти, ефіри й ін.; на вініпласт -- хлористий водень, окис вуглецю й ін.; епоксидна смола -- толуол і ін.).

Летучі продукти (граничні і неграничні вуглеводні, ароматичні вуглеводні) можуть викликати наркотичну дію, зміни з боку центральної нервової системи, судинної системи, кровотворних органів, внутрішніх органів, а також порушення захисних функцій шкіри.

Так, ацетон уражає усі відділи центральної нервової системи, викликає зміни з боку верхніх дихальних шляхів і роздратування слизистої оболонки ока, носа.

Толуол у високих концентраціях діє наркотично, дратує слизисті оболонки, викликає головний біль, нудоту, блювоту, утрату свідомості.

Концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинні перевищувати гранично припустимих значень.

При обробці кераміки можливе виділення пилу, що може викликати професійне захворювання -- силікоз (найбільш небезпечні частки діаметром у 1...2 мкм); окис берилію -- захворювання легень і верхніх дихальних шляхів, а при попаданні його часток у дрібні рани шкірного покриву може привести до утворення довгостроково незагойних ранок; окис хрому впливає на печінку, нирки, травну, серцево-судинну систему, шкіру і слизуваті оболонки (кашель, нежить, кровотеча з носа, перфорація носової перегородки, дерматит, екзема).

Для запобігання травмування і виникнення професійних захворювань застосовують комплексну механізацію технологічних процесів і робототехніку. У неавтоматизованих виробництвах щоб уникнути механічного травмування необхідно застосовувати захисні пристрої і пристосування, а для видалення пилу -- промислові пилососи, , місцеву витяжну і загальнобмінну вентиляцію.

Для захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів робітники застосовують індивідуальні захисні засоби (протигази, респіратори, спецодяг, захисні окуляри, захисні дерматологічні засоби).

Шкідливі гази, пари, пил можуть надходити в організм працюючих з водою, їжею і при палінні. У цьому зв'язку необхідно постійна увага дотримання правил особистої гігієни.

2. Розрахунково-графічна частина

Завдання 1

безпека нещасний освітлення праця

На підприємстві стався нещасний випадок: а) з тимчасовою втратою працівником працездатності; б) зі стійкою втратою працездатності; в) із смертельним наслідком.

Розрахувати втрати підприємства у зв'язку з нещасним випадком для всіх трьох випадків за наступними вихідними даними: кількість днів непрацездатності Прд = 20 днів; середня оплата листа непрацездатності за день Од = 67 грн.; середньо денний видобуток працівника Вд =111грн.; середня заробітна платня Зср = 1600 грн.; втрата професійної працездатності з = 30 % ; строк виплати штрафу за нещасний випадок = 3 міс.

Втрати підприємства:

а) Тимчасова втрата працездатності

Вп = Пт + Шнв, де

Пт - матеріальні наслідки травматизму

Пт = П₁+ П₂ + П₃, де

П₁ - вартість за листами непрацездатності

П₁ = Од * Прд

П₁ = 67 * 20 = 1340 грн.

П₂ - вартість недоданого продукту

П₂ = Вд * Прд

П₂ = 111 * 20 =2220 грн.

П₃ = (П₁ + П₂) * 1,5

П₃ = (1340 + 2220) * 1,5 = 5340 грн.

Пт = 1340+2220+6340 =8900 грн.

Шнв = Од + Прд * 3

Шнв = 67 * 20 *3 = 4020 грн.

Вп = 8900 + 4020 = 12920 грн.

б) Стійка втрата працездатності

Вп = Пт + Шнв;

Шнв =Зср/2*з*3

Шнв = 1600/2*30*3 = 72000 грн.

Вп = 8900 + 72000 = 80900 грн.

в) Смертельний наслідок

Вп = Пт + Шнв

Шнв = Зср*24*3

Шнв = 1600*24*3 = 115200 грн.

Вп = 8900 + 115200 = 124100 грн.

Завдання 2

Розрахунок ізоляції плоскої одношарової перегородки.

Побудувати частотну характеристику звукоізоляції плоскої одношарової перегородки.

Табл. 1 Дані до розрахунку

Матеріал	Залізобетон
Товщина h, см	160
Поверхнева густина кг/м2	400

Розрахунок:

1. Знаходимо поверхневу густину, m_n

m_n= p * h, де

p - густина кг/м³

h - товщина мм

m_n= 2500 * 0,16 = 400 кг/м²

2. Будуємо частотну характеристику звукоізоляції:

2.1. За допомогою рис.1 визначаємо координати точки В.

2.2. Знаходимо точку В і відкладаємо від неї вліво горизонтальний відрізок АВ до мінімальної стандартної частоти, вправо відкладаємо відрізок ВС під нахилом 7,5 дБ на октаву до 63 дБ, далі із точки С горизонтальний відрізок вправо до максимальної стандартної частоти (рис.2).

3.Знаходимо значення звукоізоляції на стандартних частотах за точками перетину лінією АВСD відповідних ординат (рис.2).

Табл. 2 Звукоізоляція на стандартних частотах

Частота, Гц	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Звукоізоляція, дБ	43	43	43	51	58	63	63	63

Рис.1 Графіки для визначення координат точки В

Рис.2 Частотна характеристика звукоізоляції

Перелік використаної літератури

Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII (зі змінами та доповненнями).

Кодекс законів про працю України від 01.04.2014 № 1169-18.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 11.04.2014, підстава 1188-18(зі змінами та доповненнями).

ГОСТ 12.3.002-75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».

Указ Президента України від 06.042011 року № 402 «Правила охорони праці на об'єктах з переробки пластичних мас».

Наказ Держгірпромнагляду України від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Безопасность труда в промышленности /К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др - К.:Техніка, 1982.

Бедрій Я.І. Основи охорони праці. - Львів, 2004.

Ткачук К.Н. Основи охорони праці / під ред. К.Н. Ткачука, М.А. Халімовського. - Київ.: Основа, 2006.

Апостолюк О.О. Безпека праці: економічні та естетичні основи / О.О. Апостолюк, В.С. Джигирей та ін. - Київ.: Знання, 2006.

Размещено на Allbest.ru

...