Основи безпеки життєдіяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Структура Цивільної оборони України

2. Основні поняття та визначення БЖД

3. Надання першої медичної допомоги при кровотечах

4. Класифікація надзвичайних ситуацій

5. Способи евакуації

Список літератури

1. Структура Цивільної оборони України

Цивільна оборона (ЦО) в Україні будується за територіально-виробничим принципом, який означає, що, незалежно від відомчої приналежності цивільна оборона об'єктів організаційно входить в структуру ЦО регіонів, міст, областей, районів, на території яких вони розташовані.

Керівництво Цивільною обороною України покладено на Кабінет Міністрів України, міністерства і інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні організації, керівників підприємств, установ і організацій.

Начальниками ЦО є прем'єр - міністр, його заступником - керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій (НС) і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником ЦО Автономної Республіки Крим - голова ради міністрів; начальниками ЦО територій - голови місцевих державних адміністрацій; начальниками ЦО міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ - їх керівники.

Безпосереднє управління виконанням завдань ЦО здійснюють постійно діючи органи управління з питань ЦО - штаби і служби ЦО, які повинні бути створеними в складі підприємств, установ і організацій.

Одною з істотних ланок системи ЦО України і органом її управління є спеціальне Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Воно створено з метою упорядкування управління Цивільною обороною України, захисту населення і території від наслідків надзвичайних ситуацій, а також, здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Указом Президента України 28 жовтня 1996 року на базі Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і Штабу Цивільної оборони України.

Міністерство України з питань НС (МНС) України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики в області захисту територій і населення від наслідків НС техногенного, природного, екологічного і військового характеру і Чорнобильської катастрофи. МНС здійснює державний контроль за станом сил і засобів ЦО, їх готовність до проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в НС; організує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО, а також, підлеглих спеціалізованих формувань.

Одним з органів управління в системі ЦО є постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і НС (комісії по НС). Комісії по НС створюються на різних рівнях і відповідно бувають: постійна Урядова комісія по НС і комісії по НС областей, районів, міст, об'єктів. Склад комісії по НС визначається її рівнем. Комісію з НС області, району, міста як правило, очолює один із заступників голови держадміністрації.

Для рішення задач в області попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру створена Інспекція Цивільної оборони України, на яку покладені наступні задачі: контроль експлуатації діючих підприємств, споруд і потенційно небезпечних об'єктів, включаючи контроль наявності засобів колективного та індивідуального захисту, майна цивільної оборони, контроль роботи систем зв'язку і сповіщення; контроль безпеки зберігання перевезень, використання, якість обеззараження і поховання радіоактивних, отруйних сильнодіючих і вибухонебезпечних речовин, а також застосування заходів по попередженню аварійних викидів; контроль за дотриманням будівельних норм і правил інженерно-технічних заходів Цивільної оборони, а також техногенної безпеки на хімічно -, пожежне - і вибухонебезпечних об'єктах. Інспекція цивільної оборони України входить в організаційну структуру МНС України. Положення про Інспекцію Цивільної оборони України затверджує Кабінет Міністрів України. Це дає право Інспекції ЦО здійснювати функції контролю на всій території України, у всіх галузях промисловості і на всіх об'єктах.

2. Основні поняття та визначення БЖД

Безпека життєдіяльності це така характеристика життя і діяльності людини, що відображає збалансованість чинників, які загрожують життю людини, та чинників, які запобігають наслідкам дії таких загроз . Основними чинниками, які характеризують загрози є чинники небезпеки та безпеки.

Життєдіяльність можна означити як процес існування та самореалізації індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей.

Небезпечності - це складові будь-якого процесу, або явища, що характеризуються фізичними, хімічними та біологічними діями з несприятливими наслідками для людини та навколишнього середовища. Вони мають такі характерні ознаки: загроза функціонуванню органів і організму людини в цілому (загроза життю), зміна психіки, поведінкових реакцій, матеріальні втрати, шкода здоров'ю, забруднення навколишнього середовища. За природою походження небезпечності бувають абіотичні, біотичні і антропічні - вплив сучасної діяльності людини з негативним проявом наслідків; небезпечності, які пов'язані з віддаленою минулою діяльністю людини називаються антропогенними. В класифікаціях небезпечностей окремо виділяють соціально економічний напрямок: технічні, природноекологічні, соціально-економічні та військові. В окрему групу небезпечностей виділяють реальні та потенційні (приховані) небезпечності.

Небезпека - це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження, об'єднує явища, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах наносити збитки здоров'ю людини. Небезпека властива всім системам, які мають енергію або хімічні, біологічні чи інші, несумісні з життєдіяльністю людини компоненти. Небезпеки підстерігають людей в усіх сферах діяльності, тому вивчення проблеми травматизму у виробничій сфері в системі загальної безпеки життєдіяльності є лише часткою загальної проблеми БЖД. Причин виникнення небезпек є дуже багато, але найголовнішою серед них є людина. При розпізнаванні небезпек виходять з принципу "все впливає на все", тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

Безпека - це стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключається прояв небезпек. Безпека - це мета, а безпека життєдіяльності - засоби, шляхи, методи її досягнення.

3. Надання першої медичної допомоги при кровотечах

Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, поранення, пов'язаного як з механічним порушенням судинної стінки, так і з її патологічними змінами, які зустрічаються при деяких захворюваннях (гіпертонічній, виразковій, променевій хворобах). Кровотеча може бути при різноманітних гематологічних захворюваннях (гемофілії), тощо.

Види кровотечі: в залежності від виду пошкодженої судини розрізняють - артеріальну, венозну, капілярну. Кровотечі поділяються на зовнішні (з ран або природних отворів тіла) і внутрішні (кров збирається у порожнинах тіла (плевральній, черевній тощо) або в якомусь органі.

Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи - попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої медичної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При наданні допомоги потерпілого звільняють від одягу ділянку, що кровоточить.

Артеріальну кровотечу можна зупинити пальцевим притисненням артеріального стовбура, круговим перетягуванням кінцівки джгутом, максимальним згинанням її в суглобі.

При артеріальній кровотечі спочатку слід негайно притиснути артерії пальцем в певних анатомічних точках. При травмах голови, обличчя, кровотечу зупиняють пальцевим притисненням загальної сонної, зовнішньої щелепної, скроневої артерій. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисненням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко і можуть бути притиснені до найближчої кістки. Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі і можливе інфікування рани.

Для тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок можна використати також метод максимального згинання кінцівок у суглобах. При кровотечі з підключичної або з плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов'язкою. При кровотечі з верхньої кінцівки використовувують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у під пахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі. Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі. При кровотечі із рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі. Обов'язковою умовою є те, що необхідно підкладати валик перед тим, як максимально згинати кінцівку у суглобі.

Перетягування кінцівки джгутом. Цей метод використовують тільки при артеріальній кровотечі із судин кінцівок, використовуючи кровоспинний джгут. В залежності від локалізації джерела крововиливу джгут накладається на верхню третину плеча або на середню частину стегна. При відсутності стандартного джгута артеріальна кровотеча може бути зупинена підручними засобами: за допомогою закрутки або поясного пасока. При пораненні судинного пучка шиї, щоб притиснути сонну артерію джгут накладають за методом Микуліча, за допомогою шини Крамера. Шина, яка накладена на здорову бокову сторону, упирається в голову та плече та служить каркасом, джгут накладають навколо шиї, підклавши під нього ватно-марлевий валик, при цьому він стискає судинний пучок тільки з одного боку. Якщо шина відсутня, використовують руку постраждалого. Для цього її кладуть на голову і плече використовують замість шини.

Венозну кровотечу зупиняють накладанням давлючої пов'язки. Пов'язка накладається нижче місця травми. На рану кладуть стерильну серветку, на нею - щільну пов'язку. Наклавши таку пов'язку, треба припідняти кінцівку. Невеликі кровотечі можуть зупинитися самі внаслідок закупорки тромбом, який утворився при зсіданні крові.

Ефективних засобів тимчасового підтримання гомеостазу при внутрішній кровотечі немає, але існують певні методи, які значною мірою можуть послабити її і дозволяють виграти час для направлення потерпілого в хірургічне відділення і екстреного втручання. Це забезпечення спокою, для чого хворого слід покласти на рівну поверхню, в напив сидячому положенні, заборонити вживання їжі та пиття, застосувати холод, наприклад, міхур з льодом на живіт. Транспортують хворого в положенні лежачи на ношах.

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря. При безрезультатності цих засобів проводять міні-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

4. Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайна ситуація (НС) -- порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Загальні ознаки НС:

· наявність або загроза загибелі людей;

· значне погіршення умов життєдіяльності;

· істотне погіршення стану здоров'я людей;

· заподіяння економічних збитків.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

· за сферою виникнення;

· за галузевою ознакою;

· за масштабами можливих наслідків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» не передбачено класифікації надзвичайних ситуацій за джерелами їх виникнення. Вказана Постанова виділяє як основну підставу класифікації -- обсяг заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру -- це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру -- це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру -- це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації військового характеру -- це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій -- загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня -- це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня -- це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня -- це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об'єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня -- це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. евакуація кровотеча безпека артеріальний

Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабами поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Стихійне лихо - це природне явище (подія), яке носить надзвичайний катастрофічний характер і призводить до ураження людей, руйнування або пошкодження будівель, споруд, обладнання, техніки, транспортних засобів та інших матеріальних цінностей. До стихійних лих, яки мають прояви на території України відносять землетруси, повені, зсуви, селі, урагани (циклони, тайфуни) або сильні вітри, ландшафтні пожежі.

5. Способи евакуації

Евакуація (лат. evacuatio, від evacuare -- спорожняти) -- процес виведення населення і життєважливих ресурсів першої необхідності з території можливої загрози від катастрофи чи воєнного конфлікту.

Евакуація в чистому вигляді буває рідко, вона, як правило, поєднується з іншими захисними заходами: укриттям, проведенням протирадіаційних, медичних, протипожежних, інженерних робіт. А проводиться евакуація з метою виведення (вивезення) людей із небезпечних зон та зведення втрат до мінімуму.

Усі заходи щодо розосередження і евакуації населення плануються і всебічно готуються завчасно. Вони здійснюються для того, щоб знизити ймовірні втрати населення, зберегти кваліфіковані кадри фахівців, забезпечити стале функціонування об'єктів економіки.

Розосередження - комплекс заходів щодо організованого вивозу (виводу) з міст і розміщення у заміській зоні робітників і службовців підприємств і організацій, що продовжують свою діяльність в особливих умовах. Заміська зона - територія, розташована поза зонами можливих руйнувань, небезпечних радіоактивним забрудненням та хімічним зараженням, а також катастрофічного затоплення, поза прикордонних районів, завчасно підготовлена для розміщення евакуйованого населення і його першочергового життєзабезпечення.

Евакуація населення - комплекс заходів щодо організованого вивозу усіма видами наявного транспорту і висновку пішим порядком населення з міст і населених пунктів і розміщення його в заміській зоні. У надзвичайних умовах природного і техногенного характеру та умовах неповної забезпеченості населення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом його захисту є евакуація і розміщення людей у заміській зоні (безпечних районах).

Розосередження і евакуація людей плануються і проводяться по виробничому і територіальному принципам, тобто по об'єктах та за місцем проживання (через житлово-експлуатаційні органи). Передбачається комбінований спосіб евакуації, що забезпечує її здійснення в стислі терміни. Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення покидає місто різноманітними засобами (метро, поїзди, автомобілі, гужовий транспорт, пішки). При цьому використовуються всі види наявного транспорту, незалежно від форм власності, не зайнятого виконанням особливо важливих завдань. Одночасно частина людей виводиться пішим порядком.

Кількість населення, яку вивозять, визначають комісії з евакуації в залежності від наявності транспорту та дорожньої мережі, її пропускної здатності, інших умов. У першу чергу вивозяться медичні установи, особи, які не можуть подолати пішки великі відстані (вагітні жінки, жінки з дітьми до 14 років, хворі, які перебувають на амбулаторному лікуванні, чоловіки старше 65 і жінки старше 60 років), а також робітники і службовці вільних змін підприємств, що продовжують свою діяльність у надзвичайних ситуаціях. Всі інші виводяться пішки.

Список літератури

1. Безпека життєдіяльності /Є.П. Желібо, Н. М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П. Желібо: Навч. посібник. - Львів: Новий Світ-2000, 2001. - 320 с.

2. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки: Навч. посібник/ В.В. Бєгун, І.М. Науменко - К.: , 2004. - 328 с.

3. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 348 с.

4. М'ягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства. - Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2002. - 492.

5. Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 158 с.

6. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації. - К.: Кондор, 2003. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru