Евакуація населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Евакуація та її види

Зміст

евакуаційний надзвичайний ситуація

Вступ

1. Здійснення евакуації, та її види

2. План дій системи цивільного захисту об'єкта при проведенні евакуації

3. Евакуаційні органи, їх призначення

Висновок

Список використаної літератури

Додадок

Вступ

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, а також при виникненні загрози життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру. Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення населення з районів, зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

Захист населення і територій це система загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Моя робота включає в себе знання про евакуацію, її види, планування і проведення евакуації на підприємстві, органи які здійснюють евакуацію,функції держави в здійсненні евакуації.

Евакуація виконується для захисту тієї частини населення, котра потрапляє в зони виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування противником засобів масового ураження. Забезпечити ефективність цього способу можливо лише при умові якісного планування та високій організації евакуаційних заходів.

1. Здійснення евакуації, та її види

У містах та інших населених пунктах, де є об'єкти підвищеної безпеки, при неповному забезпеченні захисними спорудами, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у районах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, стихійного лиха, аварій і катастроф.

Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, установах, навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Евакуація населення планується на випадок: аварії на атомній електростанції з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видів аварії з викидом сильнодіючих ядучих речовин, загрози катастрофічного затоплення місцевості, лісових торфових пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками. У воєнний час - від уражаючих факторів зброї масового ураження, звичайної зброї.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей необхідно: завчасно планувати евакуацію населення; визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон; організувати оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації; організувати управління евакуацією, турбуватись про життєзабезпечення в місцях розміщення евакуйованого населення; організувати навчання дітям під час проведення евакуації.

Евакуація -- це упорядковане виведення чи вивезення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації -- забезпечення безпеки кожної людини. Евакуації підлягають цінності, документація та архівні матеріали.

Розрізняють такі види евакуації:

а) загальна евакуація -- будівля або населений пункт звільняються повністю;

б) часткова евакуація -- звільняється частина приміщення, населеного пункту чи адміністративного району; при частковій евакуації необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;

в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу; кожний з названих видів евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перерости в негайну евакуацію;

г) тимчасова евакуація -- проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

2. План дій системи цивільного захисту об'єкта при проведенні евакуації

Визначаються основні положення та показники плану організації і проведення евакуації підприємств у разі загрози виникнення і виникнення надзвичайних ситуацій. Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинен перевищувати чотирьох годин з моменту отримання рішення про проведення евакуації.

План евакуації складається з пояснювальної записки (та карти або схеми).

У пояснювальній записці зазначаються:

- оцінка обстановки та висновки з оцінки обстановки;

порядок і терміни оповіщення органів управління та працівників про початок евакуації;

- кількість працівників, які підлягають евакуації, за віковими категоріями та терміни евакуації;

- склад евакуаційних органів і терміни приведення їх у готовність;

- порядок вивезення працівників із підприємства, установи, організації;

- працівники, які виводяться пішки та вивозяться транспортом, усього, за віковими категоріями;

- закріплення працівників за збірними евакуаційними пунктами, приймальними евакуаційними пунктами та безпечними районами (місцями) розміщення;

- маршрути евакуації;

- райони (пункти) розміщення евакуйованих працівників;

- пункти посадки на транспортні засоби, пункти висадки у безпечному районі, порядок доставки працівників з пунктів висадки до районів розміщення;

- заходи щодо організації приймання, захисту та життєзабезпечення евакуйованих працівників у безпечному районі.

На карті позначаються:

- райони розміщення евакуаційних органів, пункти посадки (висадки);

- схема оповіщення, організація зв'язку і управління;

- розміщення евакуйованих працівників по об'єктах у безпечному районі.

3. Евакуаційні органи, їх призначення

Залежно від рівня НС рішення щодо здійснення евакуації населення (працівників) приймають:

- на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України;

- на регіональному рівні - Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

- на місцевому та міському рівні - керівник відповідного місцевого органу виконавчої влади;

- на об'єктовому рівні - керівник об'єкту.

Адміністрації евакуаційних органів призначаються з числа керівного складу та особового складу центрального та місцевого органу виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єктів на базі яких створюються ці органи. На органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників об'єктів, які проводять евакуацію населення, покладається:

- планування і проведення евакуації працівників та членів їх сімей;

- подання до відповідних транспортних органів розрахунків потреби у транспортних засобах для вивезення працівників і членів їх сімей до безпечних районів;

- контроль за плануванням, підготовкою і проведенням евакуаційних заходів підвідомчими об'єктами;

- визначення та підготовка безпечного району для розміщення евакуйованих працівників і членів їх сімей.

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщення населення (працівників) за рішенням керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а на об'єктах - наказами керівників об'єктів незалежно від форм власності і підпорядкування створюються евакуаційні органи: евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), проміжні пункти евакуації (ППЕ), приймальні евакуаційні пункти (ПЕП). До обов'язків міської, районної евакуаційної комісії міста, району входять: облік населення, установ і організацій, які підлягають евакуації; облік можливостей населених пунктів заміської зони щодо прийому і розміщення населення, установ і організацій; розподіл районів населених пунктів заміської зони між районами міста, підприємствами, установами і організаціями; облік транспортних засобів і закріплення їх за об'єктами для перевезення людей; визначення складу піших колон і маршрутів їх руху; підготовка заходів матеріального, технічного та інших видів забезпечення і евакуації; визначення терміну проведення евакуації.

Рішенням начальника об'єкта створюється об'єктова евакуаційна комісія. До її складу входять представники профспілок, відділу кадрів, начальники цехів та інших виробничих підрозділів. Очолює комісію один із заступників керівника об'єкта. (Додаток)

Висновок

Отже,щоб евакуація пройшла організовано, її завчасно пла нують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії; заздалегідь визначаються склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП),а в сільській місцевості, куди вивозиться населення, створюються евакоприйомні комісії і прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

На кожному підприємстві, в установі, навчальному закладі, домоуправлінні мають бути евакуаційні списки, які разом з паспортами є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення усім необхідним у районах розселення.

Евакуація може здійснюватися усіма видами транспорту і пішки. Для швидкої евакуації застосовується комбінований спосіб її проведення, тобто піший порядок поєднується з максимальним використанням усіх видів транспорту.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їхніх сімей у призначені райони покладається на начальників ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайнятого у виробництві, - за територіальним принципом (за місцем проживання).

Список використаної літератури

1. ПКМУ від 26.10.2001 р. № 1432 “Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення НС техногенного та природного характеру ”.

2. Закон України від 26 червня 2004 року №1859 - IV "Про правові засади цивільного захисту".

3. Конституція України.

4. Закон України «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004.

5. Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 року.

6. Положення «Про Державну службу медицини катастроф» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 11 липня 2001 року.

7. Положення «Про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1432 від 26 жовтня 2001 року.

8. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник. -- 2-ге вид., перероб. Затверджено МОН / Стеблюк М.І. -- К., 2010. -- тв. пал., (ст. 10 пр.). С 238.

Размещено на Allbest.ru

Додадок

Типова структура евакокомісії об`єкту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru