Правила безпеки в лабораторіях мікробіологічного профілю

У приміщеннях (боксах), де проводять серологічні дослідження, забороняється застосовувати для дезінфекції препарати, до складу яких входять хлор і аміак.

В лабораторіях діагностики СН1Д поверхні столів і всі предмети, що торкались досліджуваного матеріалу, знезаражують тільки 70° спиртом.

Забороняється обробляти спиртом оптичну частину спектрофотометрів, гребінки промивачів для планшет. Після проведення досліджень гребінка промивача для імунологічних планшет промивається теплою дистильованою водою (30-37 0С) для уникнення забиття капілярів кристалами солей.

Робочі поверхні в приміщеннях ПЛР-генодіагностичної лабораторії до і після роботи з клінічним матеріалом обробляють дезрозчином, потім 70% етиловим спиртом і УФ.

У кімнаті виготовлення реакційної суміші ПЛР-генодіагностичної лабораторії робочі поверхні обробляють 70% етиловим спиртом і УФ.

Відповідальність зазнезараження матеріалу покладається на керівника структурного підрозділу або призначеного для цього фахівця.

6. Порядок дій при ліквідуванні аварій та нещасних випадках під час роботи в лабораторіях

1. Мікробіологічні лабораторії повинні мати на випадок ліквідації наслідків аварії аптечку термінової медичної допомоги (далі аптечку). В аптечці повинні бути: 70° спирт, альбуцид, перекис водню, йод, перманганат калію в наважках по 0,05 (3 шт.), наважки деззсасобів (зберігати окремо), стерильна дистильована вода, набір антибіотиків специфічної дії, очні піпетки, шприц для приготування розчинів антибіотиків, ножиці, напальчники (1 на кожного працівника), рукавички гумові, лейко пластир і перев'язувальні матеріали. Термін придатності препаратів і комплектність аптечки перевіряє відповідальна особа, призначена керівником підрозділу.

2. В лабораторіях дослідних інститутів, що проводять дослідження БПА зі зміненими властивостями, повинен бути запас препаратів для імунопрофілактики та антибіотиків, що застосовуються при інфекціях, із збудниками яких працює лабораторія (на 3-4 особи).

3. При аваріях і нещасних випадках, пов'язаних з інфікуванням, отруєнням, пораненням, опіком, постраждалий (особисто або присутні працівники) зобов'язаний негайно сповістити про це завідуючого лабораторією.

4. При аварії під час роботи з інфекційним матеріалом (биття посуду, розприскування зі шприцу або піпетки, або при зараженні (розтині) тварин, а також в усіх випадках, що ведуть до забруднення заразним матеріалом навколишніх предметів, одягу або відкритих частин тіла працівників), персонал, який при цьому присутній, зобов'язаний негайно провести знезараження приміщення, обладнання і предметів, що могли бути інфіковані, а також провести самознезараження.

5. Для ліквідації наслідків аварії застосовують такі методи знезараження:

• поверхню підлоги, столу, стільця або приладу, забрудненого заразним матеріалом, заливають дезрозчином або накривають серветкою з адсорбуючого матеріалу, рясно змоченою дезрозчином, яка повністю покриває площу забруднення;

• забруднені стіни, бокові поверхні меблів, інвентар, прилади і апарати багато разів обмивають тампонами, рясно змоченими дезінфікуючими розчинами;

• всі забруднені предмети, інструменти і матеріали занурюють в бак з дезінфікуючим розчином;

• забруднений одяг знімають і замочують у дезінфікуючому розчині;

• забруднене взуття обмивають тампонами, рясно змоченими дезрозчином.

6. Всі заходи по знезараженню при аварії виконують у захисних костюмах інструментами (пінцети, корнцанги, тощо) лікарі або лаборанти під наглядом лікаря. Молодший медичній персонал залучається до прибирання лише після закінчення знезараження.

7. Після закінчення робіт по знезараженню персонал знімає і здає для знезараження засоби індивідуального захисту, спецодяг і миється під душем.

8. Про аварію, що відбулася, і проведені заходи завідуючий лабораторією доповідає керівнику установи.

Керівник установи вирішує питання про необхідність медичного нагляду.

9. Про всі нещасні випадки, свої і чужі помилки, що сталися при роботі з біологічним матеріалом, працівники зобов'язані інформувати керівника підрозділу.

10. Завідуючий лабораторією (керівник підрозділу) може тимчасово (до прийнятт." рішення керівником установи) відсторонити від роботи з БПА осіб, які допустил і порушення цих правил і працювали неуважно і недбало.

11.Особи, які систематично порушували ці правила можуть бути усунені від роботи з біологічним матеріалом розпорядженням керівника установи.

12. При аварії, пов'язаній з биттям посуду, в якому знаходились хімічні речовини, їх слід негайно нейтралізувати, після цього провести прибирання. До проведення перелічених заходів персоналу не дозволяється залишати приміщення без дозволу завідувача лабораторією, якщо подальше перебування в даному приміщенні не викличе небезпеки для здоров'я.

• При проливанні неотруйних розчинів достатньо витерти поверхню столу ганчіркою, тримаючи її в гумовій рукавичці, після чого добре прополоскати ганчірку, вимити водою стіл і рукавички.

• Якщо пролита кислота, поверхню засипають піском, потім видаляють просочений пісок лопаткою і засипають содою або 2% розчином аміаку, потім їх також видаляють і промивають це місце великою кількістю води.

• При проливанні вогненебезпечних рідин негайно виключають всі газові пальники і нагрівальні прилади. Місце аварії засипають піском. Забруднений пісок збирають неметалевими совками.

• При забрудненні отруйними речовинами спецодяг та рушники варто негайно перемінити і передати для нейтралізації і прання.

• Пролита ртуть повинна бути негайно видалена за допомогою скляної пастки з гумовою грушею. Дрібні частки ртуті збирають ганчіркою, змоченою 0,1% розчином марганцевокислого калію з додаванням 5 см³ концентрованої соляної кислоти на 1 дм³. Рекомендується також застосовувати вологий папір. Крапельки ртуті, добре прилипають до вологого паперу, і можуть бути перенесені разом з ним в банку з водою. При збовтуванні води в банці, закритій гумовою пробкою, ртуть відділяється від паперу і падає на дно.

Крім механічного очищення поверхонь від ртуті обов'язково застосовують демеркуризацію хімічним засобом. Для цього рекомендується користуватися 0,2% розчином марганцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою або 20% водним розчином хлорного заліза. Після демеркуризації в приміщенні обов'язково проводиться аналіз повітря на присутність парів ртуті.

13. У випадку загорання проводів або електроприладів їх необхідно негайно відключити і гасити полум'я за допомогою сухого вуглекислотного вогнегасника, покривала з азбесту або сухим піском, не торкаючись до електропроводів та приладів.

14. При виникненні пожежі персонал лабораторії повинен, повідомивши про це адміністрацію, самостійно приймати необхідні заходи для її ліквідації, а саме: негайно зачинити усі вікна, фрамуги, кватирки, виключити електроприлади, газові пальники і вентиляцію, винести з лабораторії горючі рідини, балони із зрідженими газами, лужні метали і фосфор; застосувати засоби пожежогасіння.

Полум'я необхідно гасити такими засобами:

• лужні метали і фосфор - сухим піском;

• при загоранні рідин (речовин), що змішуються з водою, або таких, що легко займаються - вогнегасниками, струменем води, піском, вовняною ковдрою;

• при загоранні речовин, які не змішуються з водою - вуглекислотними вогнегасниками, піском, покривалами, починаючи з периферії. Категорично заборонено використовувати воду;

• палаючі дерев'яні частини - всіма вогнегасячими засобами.

У випадку будь-яких непередбачених аварійних ситуацій персонал, що працює у боксі, повинен негайно скористатися звуковою сигналізацією і засобами пожежогасіння.

15. При пораненнях будь-якого ступеню, отруєннях, опіках постраждалому на місці надають першу допомогу і направляють його до медичної установи. При необхідності викликають лікаря на місце.

16. Надання першої допомоги:

При забрудненні заразним матеріалом:

• відкриті ділянки тіла обробляють дезрозчинами або 70% етиловим спиртом;

• при попаданні інфекційного матеріалу на слизові оболонки: рот прополіскують 0,5% розчином соди, або 0,05% розчином перманганату калію; очі промивають 0,05% розчином перманганату калію або закапують 30% розчин альбуциду; в ніс закапують 30% розчин альбуциду.

При нещасних випадках пов 'язаних з пораненням, укусом зараженою твариною або іншими порушеннями шкіряних покривів, необхідно видушити з ранки кров і обробити її настойкою йоду, при роботі з рикетсіями - додатково на рану покласти на 5 хвилин компрес з 5% розчином лізолу або зробити ванночку з того ж розчину. При незначних забиттях забезпечити постраждалому органу спокій і прикладати до нього холодний компрес.

При порізах не торкатися до рани руками або сторонніми предметами, шкіру навкруги рани змастити йодом, накласти стерильну пов'язку і забинтувати. Якщо рана велика, потерпілого направляють до лікаря.

При термічних опіках уражене місце слід змочити етиловим спиртом або 3-5% розчином марганцевокислого калію і маззю від опіків або 3-5% розчином свіжовиготовленого таніну;

При важких опіках повинна бути надана спеціальна медична допомога. Якщо загорівся одяг, слід спочатку загасити полум'я, накинувши вовняну або азбестову ковдру або іншим способом, після чого зняти з постраждалого одяг і викликати лікаря.

При хімічних опіках необхідно видалити зі шкіри речовину, що викликала опік, відповідним розчинником, уражену частину тіла обробити спиртом.

При опіках їдкими речовинами, що розчиняються у воді (кислоти, луги) -швидко промити місце опіку великою кількістю води (для цього в лабораторії необхідно мати спеціальний гумовий шланг, який легко одягається на кран), потім (при опіках кислотою) вражену ділянку шкіри обробити 5% розчином питної соди, а при попаданні на шкіру лугів - 4% розчином оцтової або 2% розчином борної кислоти.

При попаданні в очі кислоти або лугу - промити їх струменем води, осушити рушником, після цього звернутися за медичною допомогою.

При попаданні кислот або лугів на одяг - негайно нейтралізувати уражену ділянку водним розчином аміаку, соди або кислоти.

При значних поверхнях опіку - обмити уражені ділянки водою і негайно викликати швидку допомогу.

При ураженні електричним струмом, якщо людина залишилася в дотику з струмопровідними частинами, необхідно негайно відключити струм. При неможливості швидкого відключення, особа, яка надає допомогу, повинна ізолювати руки гумовими рукавичками, сухою ганчіркою, частиною одягу, стати на гумовий килимок або суху дошку і відокремити постраждалого від струмопровідних частин, користуючись (по можливості) однією рукою. Після звільнення потерпілого від електричного струму йому необхідно надати першу допомогу і, незалежно від його стану, обов'язково викликати лікаря або терміново доставити потерпілого до лікувального закладу.

Висновок

Склад приміщень лабораторії та їх площа визначається затвердженими будівельними нормами і правилами в залежності від кількості аналізів, виконуваних лабораторією в день. Для кожного співробітника, що займається щодня обробкою зразків, потрібний робочий стіл завдовжки 3-5 м.

Потрібно пам'ятати про те, що досліджуваний матеріал може бути заразним, тому потрібно працювати в спецодязі, гумових рукавицях, користуватися піпеткою-дозаторами або гумовими грушами.

Під час роботи в лабораторії необхідно дотримуватися правил роботи з нагрівальними приладами, отруйними і легкозаймистими реактивами, захищати одяг і тіло від хімічних реактивів, особливо берегти очі. Для цього необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту.

Специфіка мікробіологічних робіт вимагає, щоб приміщення, відведене під лабораторію, було ізольовано від лікарняних палат, житлових кімнат, харчових блоків. До складу бактеріологічної лабораторії входять: лабораторні кімнати для бактеріологічних досліджень та підсобні приміщення; автоклавная або стерилізаційна для знезараження відпрацьованого матеріалу і зараженої посуду; мийна, обладнана для миття посуду; средоварочная для приготування, розливу, стерилізації та зберігання поживних середовищ; віварій для утримання піддослідних тварин; матеріальна для зберігання запасних реактивів, посуду, апаратури і господарського інвентарю.

Перераховані підсобні приміщення як самостійні структурні одиниці входять до складу великих бактеріологічних лабораторій. В невеликих лабораторіях средоварочную і стерилізаційну об'єднують в одній кімнаті; спеціальне приміщення для утримання піддослідних тварин відсутній.

Під лабораторні кімнати, в яких виробляють все бактеріологічні дослідження, відводять найбільш світлі, просторі приміщення. Стіни в цих кімнатах на висоту 170 см від підлоги фарбують у світлі тони олійною фарбою. Пол покривають Реліну або лінолеумом. Такого роду обробка дозволяє користуватися при прибиранні приміщення дезінфікуючими розчинами.

У кожній кімнаті повинна бути раковина з водопровідної підведенням і полицею для бутлі з дезінфікуючим розчином.

В одній з кімнат обладнають засклений бокс з передбоксник для виконання робіт в асептичних умовах. В боксі ставлять стіл для твору посівів, табурет, над робочим місцем монтують бактерицидні лампи. В передбоксник поміщають шафа для зберігання стерильного матеріалу. Лабораторне приміщення обладнується столами лабораторного типу, шафами і полицями для зберігання необхідної при роботі апаратури, посуду, фарб, реактивів.

Дуже велике значення для роботи має правильна організація робочого місця лікаря-бактеріолога і лаборанта. Лабораторні столи встановлюють біля вікон. При розміщенні їх потрібно прагнути до того, щоб світло падало спереду або збоку від працюючого, краще з лівого боку, але ні в якому разі не ззаду. Бажано, щоб кімнати для проведення аналізів, особливо для микроскопирования, мали орієнтацію вікон на північ або північний захід, так як для роботи необхідний рівний розсіяне світло. Освітленість поверхні столів для роботи повинна бути 500 лк. Для зручності дезінфекції поверхню лабораторних столів покривають пластиком, а кожне робоче місце на ньому - дзеркальним склом.

Размещено на Allbest.ru