Освітлення робочого місця для створення сприятливих умов праці. Вплив освітлення на працездатність людини

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Освітлення виробничих приміщень впливає на стан здоров'я, продуктивність праці, якість продукції і рівень виробничого травматизму. Організація правильного освітлення робочих місць, зон обробки і виробничих приміщень має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції. І навпаки, недостатнє освітлення утруднює виконання технологічного процесу і може бути причиною нещасного випадку та захворювання органів зору.

Людина та її здоров'я є найбільшою цінністю держави. самою важливою складовою в життєдіяльності людини є її трудова діяльність. Тому одна з найважливіших державних задач в Україні є охорона життя і здоров'я громадян, в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці. Основним Законом України (Конституцією України) визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Україна використовує світовий досвід організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки праці (Директиви ЄС і Конвенції МОП та інш.). Принцип державної політики України в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів їх виробничої діяльності.

Мета охорони праці - це необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтацій пріоритетності життя і здоров'я людей по відношенню до результатів їх виробничої діяльності. Головним об'єктом дослідження в охороні праці є людина в процесі праці і засоби виробництва, виробниче середовище, організація праці та виробництва.

Із загального обсягу інформації, через зоровий канал людина одержує 80%. Якість інформації, що надходить, залежить від освітлення. Незадовільна кількість або якість не тільки втомлює зір, але й викликає втому організму в цілому. Нераціональне освітлення може бути причиною травматизму. Часте пристосування очей, різкі тіні, освітлення надто яскравим світлом втомлює очі, знижують його захисну реакцію, око втрачає контрастну чутливість і гостроту зору. Збереження зору людини, стан її центральної нервової системи і безпека на виробництві значною мірою залежать від умов освітлення. Нормується - Будівельні норми і правила: СНіП ІІ-4-79. Природне і штучне освітлення, в основу нормування виробничого освітлення покладена характеристика здорової роботи, що дозволить забезпечити високу продуктивність праці.

Актуальність роботи визначається багатоплановістю вивчення видів та системи освітлення, яке спрямоване на створення сприятливих умов праці для працівників. Велика частина інформації людини надходить через зоровий потік, тому завжди актуальне, те як робоче місце відповідає стандартам.

Метою даної роботи є вивчення видів, структури та норм освітлення, правил його експлуатації, вимог до освітлення робочого місця.

Для досягнення зазначеної в роботі мети вирішуються такі основні завдання:

· визначити вплив освітлення на працездатність людини;

· розглянути основні види та підвиди освітлення;

· охарактеризувати основні системи освітлення;

· визначити стандарти нормування освітлення на робочих місцях;

· встановити основні правила експлуатації освітлення.

Об'єктом дослідження є освітлення робочого місця як одна з основних вимог, для створення сприятливих умов праці.

Предметом вивчення є класифікація видів та систем освітлення, норми освітлення та основні вимоги до експлуатації.

1. Значення освітлення для трудової діяльності

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснень будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів належать адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація - пристосування ока до зміни умов освітлення.

Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни криви: кришталика.

Конвергенція - здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно із статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як: короткозорість, спазм акомодації. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20--40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів, що знаходяться у полі зору, може відбутись засліплення працівника. І Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього -- швидкого втомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3--0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

2. Основні світлотехнічні поняття освітлення

Світло - це видима частина спектру електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі від 380-760 нм. Попадаючи на сітчату оболонку очей, воно викликає зорове відчуття. Свiтлотехнiчнi величини - показники, що визначають виробниче освітлення, основане на оцiнцi вiдчуттiв, виникаючих від впливу світлового випромінювання на очі. Розрізнюють кiлькiснi та якiснi показники, що характеризують освітлення виробничих приміщень. Основні кiлькiснi світлотехнічні показники:

Світловий потік (Ф, лм) - потужність променистої енергії, яка оцiнюється людським оком по світловому відчуттю. Світловий потік визначається не тільки як фізична величина, а й як фiзіологiчна, оскільки вимірювання її засновано на зоровому сприйманні. Розподіл світлового потоку у просторі враховує сила світла.

Сила світла (I, кд) - відношення світлового потоку до тілесного кута w, у межах якого він розповсюджується рiвномiрно.

де:

(ст. рад) - характеризується відношенням площі поверхні, вирізаємої на сфері конусом з вершиною у центрі сфери, до квадрата її радіуса.

Освiтленiсть (Е, лк) - густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється.

Яскравість (L, кд/м2) - густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку.

де a - кут між напрямком світлових променів та нормаллю до поверхні.

До основних якісних показників, що визначають умови зорової роботи, відносяться: фон, контраст між фоном, видимістю, показник осліпленість, коефiцiєнт пульсації освiтленостi та показник дискомфорту.

Фон - поверхня, безпосередньо прилегла до об'єкта розбiжностi, на який він розглядається. Характеристики фону визначаються коефiцiєнтом відбиття, що уявляє собою відношення світлового потоку, відбитого від поверхні, до світлового потоку, падаючого на дану поверхню.

Фон вважається при:

P < 0, 2 - темним;

P від 0, 2 до 0, 4 - середнім;

P > 0, 4 - світлим.

Контраст об'єкта розбiжностi з фоном (К) - відношення рiзницi між блискучістю об'єкта розбiжностi L0 та блискучістю фону Lф до блискучості фону, на якому розглядається даний об'єкт.

Контраст об'єкта розбiжностi при значеннях:

К до < 0, 2 - малий;

K від 0, 2 - 0, 5 - середній;

K > 0, 2- великий (об'єкт та фон різко вiдрiзняються по блискучості).

Видимість (V) - здiбнiсть очей сприймати об'єкт при освiтленостi від 0, 1 до 105 лк.

V = K /Kгр,

де К - контраст між об'єктом та фоном; Кгр - найменший вiдрiзнюваний контраст.

Показник осліпленості (Р) - критерій оцінки осліплюючої дії, що створюється освiтньою установкою, значення якого визначається по формулі:

Р = (S - 1) * 1000,

де S - коефіцієнт ослiпленостi, дорівнює відношенню V1 /V2; V1 - видимість об'єкта спостереження при екрануванні блискучих джерел світла; V2 - видимість об'єкта спостереження за наявністю блискучих джерел в полi зору.

Робоча поверхня - поверхня столу, верстату, частини обладнання, на якій здійснюється робота та нормується або виміряється освiтленiсть. Знаходиться частіше за все на висоті 0.8 м від рівня підлоги.

Об'єкт розрізнення - предмет, що розглядається, окрема його частина або дефект, що розрізнюється (крапка, лiнiя, товщина шрифту літер i т.п.).

3. Природне освітлення

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хворих (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають такі чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь тони скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.

Організація правильного освітлення робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню травматизму, поліпшенню якості продукції. Виробничі приміщення повинні мати світлопрорізи, які дають достатнє природне освітлення. Без природного освітлення можуть бути конференц- зали і зали засідань, виставочні зали, роздягальні, санітарно-побутові приміщення, очікувальні приміщення медичних закладів, приміщення особистої гігієни жінок, коридори та проходи.

Природне освітлення - це освітлення приміщень світлом неба (прямим чи відкритим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огорожуючих конструкціях. Для природного освітлення характерна висока дифузність (розсіяність) світла, яка позитивно впливає на роботу органів зору. Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване. Бокове - здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє - здійснюється через ліхтарі, світлові прорізи в покритті, а також через прорізи в стінах у місцях перепаду висот будівлі; комбіноване - це поєднання верхнього і бокового освітлень.

Оскільки природне освітлення приміщень змінюється залежно від широти місцевості, пори року і часу дня, а також погоди, основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення всередині приміщення прийнято коефіцієнт природної освітленості е,%.:

Згідно з СНіП ІІ-4-79 “Природне освітлення” значення е при природному і суміщеному освітленні нормується залежно від характеристики здорової роботи.

Встановлено 8 розрядів здорової роботи, з урахуванням найменшого об'єкта, що розрізняється:

I. Найвища точність - розмір об'єкта менше 0,15мм.

II. Дуже висока точність - від 0,15-0,3мм.

III. Висока точність - від 0,3-0,5мм.

IV. Середня точність - від 0,5-1мм.

V. Мала точність - від 1-5мм.

VI. Груба (дуже мала точність) - більше 5мм.

VII. Робота з матеріалами, що світяться і виробами в гарячих цехах - більше 0,5мм.

VIII. Загальне спостереження за ходом виробничого процесу.

Коефіцієнт природної освітленості (КПО) показує, яку частину зовнішнього дифузійного світла небосхилу, в процентах, становить освітлення в певній точці всередині приміщення і нормується характером зорової роботи (таблиця 2).

Таблиця 1. Нормативні значення КПО для виробничих приміщень

Виконання норм освітленості забезпечується заданим розміром вікон при бічному освітленні або розміром світлових ліхтарів - при верхньому освітленні.

Найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується головним чином як перевірочний, зводиться до вибору типу вікон і розрахунку за світловим коефіцієнтом.

Таблиця 2. Значення світлового коефіцієнта для виробничих приміщень

В чинних СНіП ІІ-4-79 нормативні значення КПО наведені для ІІІ світлового поясу. Істотне значення має те, в якому поясі розміщується підприємство, або природне освітлення залежить від кількості сонячних днів в році, а також від стійкості снігового покрову, тому використовують додаткове штучне освітлення.

4. Штучне освітлення

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники. Штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та ін.

Робоче освітлення - призначається для нормального перебігу виробничого процесу.

Аварійне освітлення - влаштовують для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення. Найменша освітленість робочих поверхонь при аварійному режимі повинна складати не менше 2 лк всередині приміщення і не менше 1лк на відкритих майданчиках. Світильники аварійного освітлення мають бути під'єднані до мережі, яка не залежить від мережі робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення - влаштовують для евакуації людей з приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.

Загальне освітлення - це освітлення при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення. поділяється на загальне рівномірне освітлення, при якому світловий потік рівномірно розподілений без урахування розміщення обладнання, та загальне локалізоване, при якому світловий потік розподілений з урахуванням розташування робочих місць.

Місцеве освітлення - створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Використання тільки місцевого освітлення у виробничих умовах заборонено, тому що воно створює велику різницю між освітленістю робочих поверхонь і навколишнього простору.

Комбіноване освітлення - складається з загального освітлення та місцевого освітлення. Комбіноване освітлення використовують для забезпечення високої освітленості на робочих поверхнях.

Джерела світла є важливими складовими частинами освітлювальних пристроїв промислових підприємств. Правильний вибір типів і потужності ламп визначає експлуатаційну і економічну ефективність освітлювальних пристроїв. Штучне освітлення здійснюється за допомогою газорозрядних ламп та ламп розжарювання.

Лампа розжарювання - джерела світла з випромінювачем у вигляді дроту (нитка, спіраль) з тугоплавкого матеріалу, що розжарюється до температури 2500-3000 С. Вони належать до джерел теплового випромінювання і поки що є досить поширеними джерелами світла. Це пояснюється такими їх перевагами: зручні в експлуатації, не потребують додаткових пристроїв для ввімкнення в мережу, прості у виготовленні.

Але лампи розжарювання мають і суттєві недоліки: низька світлова віддача - 10-35 лм./Вт., низький ККД - 10-13%, малий термін служби - 1-1,5 тис.годин, в спектрі переважають жовті і червоні промені, що відрізняє їх склад від природного світла, вони спотворюють кольоропередачу і тому їх не використовують при роботах, які вимагають розрізнення кольорів.

В освітлювальних пристроях використовують лампи розжарювання багатьох типів: вакуумні, газонаповнені безспіральні, безспіральні з криптоно-ксеноновим наповненням, дзеркальні з дифузо-відбиваючим шаром, галогені лампи з йодним циклом, які в колбі містять пари йоду, що підвищує температуру розжарювання спіралі і запобігає розпилюванню вольфрамової нитки, збільшуючи термін служби до 3000 годин, а світлову віддачу - до 30 лм/Вт та ін.

Газорозрядні лампи - це прилади, в яких випромінювання оптичного діапазону спектра виникає в результаті електричного розряду в атмосфері інертних газів і парів металів, а також в наслідок явища люмінесценції. До переваг газорозрядних ламп порівняно з лампами розжарювання відносять їх більшу світлову віддачу - 40-110 лм/Вт, значно більший термін служби - 8-12 тис.год, спектр випромінювання близький до спектра природного світла. До недоліків газорозрядних ламп належить значне коливання світлового потоку внаслідок безінерційності випромінювання газорозрядних ламп, тому при кожній зміні напряму напруги в мережі, світловий потік від однієї лампи знижується (на 50-100%). При розгляданні деталей, що швидко рухаються або обертаються в пульсуючому світловому потоці, виникає явище стробоскопічного ефекту - спотворення зорового сприйняття об'єктів, які розрізняються внаслідок збігання кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі в освітлювальних пристроях (замість одного предмета видно зображення декількох, спотворюється напрям і швидкість руху предмету). Пульсація світлового потоку негативно впливає на центральну нервову систему, погіршує умови зорової роботи, а стробоскопічний ефект призводить до збільшення небезпеки травматизму. Для зменшення коливання світлового потоку газорозрядні лампи необхідно підключати до різних фаз або встановлювати у дволампових світильниках пускорегулюючий пристрій (дросель, стартер) з випереджувальним запалюванням однієї лампи, що відповідно збільшує їх вартість. Недоліком, у деяких типів цих ламп, є довгий період запалювання - 10-15сек. Протягом цього часу змінюються електричні і світлотехнічні характеристики ламп. Газорозрядні лампи можуть створювати радіоперешкоди, усунення яких вимагає спеціальних пристроїв. Найбільш поширеними газорозрядними лампами є люмінесцентні. Внутрішня поверхня трубки вкрита тонким шаром люмінофору, що служить для перетворення ультрафіолетового випромінювання, яке виникає при електричному розряді в парах ртуті, на видиме світло. Промисловістю випускається декілька типів таких ламп, залежно від розподілу світлового потоку по спектрах: ЛД (лампи денного світла), ЛДЦ (лампи з поліпшеною кольоропередачею), ЛБ (лампи білого світла), ЛТБ (лампи тепло-білого світла), ЛХБ (лампи холодно-білого світла). Крім люмінесцентних ламп, досить поширені лампи другові ртутні люмінесцентні ДРЛ - ртутні лампи високого тиску, галогені лампи: ДРИ- другові ртутні з йодидами, ДКсТ- другові ксенонові трубчасті, ДНаТ- другові натрієві трубчасті.

Створення у виробничих приміщеннях якісного та ефективного освітлення неможливе без використання раціональних освітлювальних пристроїв.

Освітлювальний пристрій - це сукупність джерел світла (лампи) і освітлювальної арматури. Пристрій далекої дії - це прожектор, а ближньої дії - світильник.

Захисний кут світильника - це кут g , який характеризує зону, в межах якої око спостерігача захищене від дії лампи (захищає око працюючого від осліплення). Цей кут визначається кутом між горизонталлю і лінією, яка є дотичною до тіла лампи, що світиться і краю відбивача або непрозорого екрану.

У світильників з люмінесцентними лампами малий захисний кут, тому вони не застосовуються для місцевого освітлення.

За розподілом світлового потоку в просторі розрізняють світильники прямого, переважно прямого, розсіяного, переважно відбитого і відбитого світла.

Для забезпечення сприятливих умов зорової роботи нормують мінімальну освітленість на найтемнішій ділянці робочої поверхні. При штучному освітленні нормується абсолютне значення освітленості. Норми встановлюються СНіП ІІ-4-79 залежно від характеру зорової роботи з урахуванням фону (світлий, сірий, темний), контрасту об'єкта з фоном (малий, середній, великий) і системи освітлення (загальне або комбіноване).

Нормуються також показники якості освітлення: показник дискомфорту, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

Показник освітленості, Р, який обмежує осліплюючу дію світильників загального призначення, не повинен перевищувати 20-80 одиниць, залежно від розряду зорової роботи і періодичності перебування людей в приміщені. Коефіцієнт пульсації залежно від системи освітлення і характеру роботи, що виконується, не повинен перевищувати 10-20%. Розрахунок штучного освітлення є визначення потрібної потужності електричного освітлювального пристрою для створення у виробничому приміщенні заданої освітленості. При проектуванні освітлювального пристрою необхідно:

· Вибрати тип джерела світла.

· Визначити систему освітлення.

· Вибрати тип світильника.

· Розподілити світильники і визначити їх кількість.

· Визначити норму освітленості на робочому місці.

Для розрахунку штучного освітлення використовують такі методи:

· Метод коефіцієнта використання світлового потоку.

· Метод питомої потужності.

· Точковий метод.

На практиці, для розрахунків використовують метод коефіцієнта використання світлового потоку, точковий метод, а в деяких найпростіших випадках, користуються методом питомої потужності.

Збереження зору людини, стан її центральної нервової системи і безпека на виробництві, значною мірою залежить від умов освітлення.

Експлуатація освітлювальних установок

Жодна освітлювальна установка, як це випливає з численних обстежень, не може залишатися ефективною, якщо за нею не буде забезпечений регулярний і хороший догляд. Старіння ламп і пов'язане з цим, зниження їх світлового потоку, накопичення пилу і бруду на поверхнях світильників і лампах, а також поступове погіршення властивостей, що відображають поверхні приміщень та обладнання - все це сприяє втраті світлового потоку і поступового зменшення рівня освітленості.

Старіння джерел світла є неминучим, ступінь же забруднення світильників і поверхонь приміщень та обладнання може контролюватися, а при добре організованій експлуатації наслідки забруднення можуть бути зведені до мінімуму.

Правильна організація експлуатації освітлювальних установок повинна передбачати: регулярне очищення засклених прорізів і світильників від бруду; ретельну прийомку освітлювальних установок після закінчення монтажних робіт і після капітальних ремонтів; контроль напруги в мережі; своєчасну зміну ламп і чистку світильників; планово-попереджувальний огляд і ремонт світильників і електричної мережі; регулярний косметичний ремонт приміщення. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами, телескопічні драбини, підвісні пристрої. Всі маніпуляції проводяться при відключеному стані. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцями драбинами (обов'язково 2 людини). Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу на рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.

Висновки

світильник захисний виробничий

Світло - це найважливіше образотворче засіб управління формою об'єктів: він може підвищити її виразність і здатний зруйнувати її. Для кращого виявлення форми потрібно вибрати переважний напрямок падіння світла; при рівномірному освітленні об'ємного елементу з усіх боків він може здатися плоским.

Виробничі приміщення повинні мати природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність. Система освітлення повинна відповідати таким вимогам:

· Освітленість у виробничих приміщеннях відповідати вимогам СНіП ІІ-4-79.

· Необхідно забезпечити достатнє освітлення у виробничих приміщеннях, а також в межах навколишнього простору.

· Значення освітленості у виробничих приміщеннях - це забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтацій пріоритетності життя та здоров'я людей по відношенню до результатів їх виробничої діяльності.

· Природне освітлення в приміщеннях повинно відповідати вимогам СН-ІІ-4-79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи. Природне освітлення нормується залежно від характеристики зорової роботи.

· Штучне освітлення у виробничих приміщеннях має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення. Штучне освітлення має відповідати вимогам СНіП ІІ-4-79.

· Вірно розраховане освітлення, у виробничих приміщеннях, має економічне значення, тому що дозволяє забезпечити високу продуктивність праці.

Список літератури

1. Будівельні норми і правила: СНіП- ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение. ДБНВ.1. 1-7-2002.

2. Вісловух А.М. Основи охорони праці: Опорний комплект лекцій.- К: ІПК ДСЗУ, 2007 - 185с.

3. Катренко П.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга». 2003 - 496с.

4. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 5-е вид. / За ред. М.П. Гандзюка. - К.: Каравела, 2011. - 384с.

5. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці. Навчальний посібник. - Київ: «Центр учбової літератури», 2009.

6. Зеркалов Д.В., Сабарно Р.В., Полукаров О.І., Коз'яков В.С., Мітюк Л.О. Основи охорони праці: Підручник. 21ге видання, доповнене та перероблене. / За ред. К.Н. Ткачука і М.О. Халімовського. -- К.: Основа, 2006 -- 448с.

Размещено на Allbest.ru