Інфекційні захворювання. Надзвичайні ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Здійснення планування заходів із запобігання поширення інфекційних захворювань з первинного осередку ураження

2. Методика розрахунку сил і засобів з локалізації розливу хімічної речовини на об'єкті (на прикладі хлору та аміаку)

3. Структурно-функціональна модель протидії у НС

4. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій на ОГД

5. Нормативно-методичні документи із створення та управління діяльністю спеціалізованих служб ЄДСЦЗ

6. Основні положення міжнародного права з питань захисту людини

7. Женевські конвенції 12 серпня 1949 р .

8. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (СЗРНС)

9. Поточні документи, що стосуються цивільного захисту та їх основні положення

Література



1. Здійснення планування заходів із запобігання поширення інфекційних захворювань з первинного осередку ураження

Інфекційними хворобами називаються такі хвороби, які передаються від людини до людини або від тварин до людини через повітря або через безпосередній контакт. До інфекційних захворювань відносяться чума, холера, віспа, тиф, дизентерія, кір, грип та інші. Особливістю інфекційних захворювань є те, що збудників хвороби - мікробів, вірусів людина не може бачити, а ознаки хвороби з'являються тільки після інкубаційного періоду, який може тривати від одної до кількох десятків діб.

У воєнний час інфекційні хвороби використовуються як засіб виводу з ладу провідної сили ворога. В результаті розповсюдження інфекцій утворюється зона бактеріологічного зараження, в межах якої може виникнути один або декілька осередків ураження.

Осередком бактеріологічного ураження називається територія, в межах якої сталося масове ураження людей та тварин. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦО і службою захисту тварин та рослин на підставі узагальнених даних, отриманих від постів радіаційно-хімічного спостереження, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних і санітарно-епідеміологічних станцій.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку інфекційної хвороби встановлюється режим карантину або обсервації.

Карантин -- система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються:

-- обставини, що призвели до цього;

-- визначаються межі території карантину;

-- затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;

-- встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.

Встановлення карантину передбачає:

-- повну ізоляцію осередку інфекційної хвороби;

-- встановлення охорони на зовнішніх кордонах;

-- заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

-- дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням призначеним для проведення профілактичних та протиепідемічних заходів;

-- заборону транзитного проїзду;

-- розподіл населення на дрібні групи і доставку продуктів харчування, води в окремі квартири та будинки;

-- припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають значення для життєзабезпечення населення;

-- проведення профілактичних заходів серед населення та лікування хворих;

-- проведення санітарної обробки населення, дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

-- використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти які продовжують роботу в зонах карантину переходять на особливий режим праці:

-- робітники та службовці переводяться на казармене положення з виконанням протиепідемічних заходів;

-- зміни розподіляються на окремі групи (можливо меншої чисельності), контактування між ними та вихід з приміщень забороняється;

-- харчування та відпочинок організовується групами у спеціально відведених приміщеннях.

Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідної" хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Коли інфекційна хвороба не відноситься до групи особливо небезпечних вводяться обмежувальні протиепідемічні заходи -- режим обсервації.

Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

До ізоляційно-обмежувальних заходів можуть відноситися:

-- максимальне обмеження в'їзду та виїзду;

-- вивезення майна дозволяється тільки після обеззараження;

-- посилення медичного контролю;

-- обмеження масових культурно-просвітницьких заходів та інше.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:

-- залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власно*», до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

-- залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов'язаних з його використанням;

-- установлювати особливий режим в'їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності -- проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;

-- запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;

-- установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

-- створювати на в'їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ.



2. Методика розрахунку сил і засобів з локалізації розливу хімічної речовини на об'єкті (на прикладі хлору та аміаку)

При організації робіт з ліквідації хімічно небезпечної аварії на об'єкті господарської діяльності та її наслідків необхідно враховувати не тільки фізико-хімічні властивості ХНР, але й їх вибухову і пожежну небезпеку, можливість виникнення протягом пожежі нових сильнодіючих отруйних речовин і на цій основі приймати необхідні заходи щодо захисту персоналу, який приймає участь в роботах.

Аналіз аварійних ситуацій, які мали місце, і виконані розрахунки показують, що об'єкти з хімічно небезпечними компонентами можуть бути джерелом: залпових викидів ХНР в атмосферу, у водойми; хімічної пожежі з поступом токсичних речовин в довкілля; руйнівних вибухів; зараження об'єктів і місцевості в осередках аварії і на сліді розповсюдження хмари; широких зон задимлення у сполуці з токсичними продуктами.

Для будь-якої аварії характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На хімічно небезпечному об'єкті в розпалі аварії можуть діяти, як правило, декілька факторів ураження: пожежа, вибухи, хімічне зараження повітря і місцевості та інші, а за межами об'єктів - зараження довкілля.

Дія ХНР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи дії, призводить до ураження людей, реалізується на великих відстанях і площах зі швидкістю вітрового переносу. Для багатьох ХНР характерна тривалість зараження навколишнього середовища, а також прояв віддалених ефектів ураження людей і об'єктів біосфери.

Масштаби ураження при хімічно небезпечних аваріях дуже сильно залежать від метеорологічних обставин і умов зберігання ХНР. Так, іноді сильний викид може не спричинити значної шкоди або вона буде мінімальною, у той же час менший викид в інших умовах може призвести до більшої шкоди.

З цих особливостей хімічно небезпечних аварій випливає: захисні заходи і, передусім, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства, населення і сил ЦО, повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю; серед населення і сил ЦО, що знаходяться в зонах розповсюдження ХНР, можуть бути уражені, для обслідування яких і надання їм медичної допомоги знадобляться значні сили і засоби. Локалізація джерела попадання ХНР в довкілля має визначальну роль у попередженні масового ураження людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викиди ХНР і значно знизити шкоду.

На початок всього захист від СДОР організовується і здійснюється безпосередньо на хімічних небезпечних об'єктах, де головна увага приділяється заходам попередження виникнення можливих НС. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і спрямовані на виявлення і усунення причин аварій (катастроф), максимальне пониження можливих руйнувань і втрат, а також створення умов для своєчасного проведення робіт з локалізації і ліквідації можливих наслідків хімічної небезпечної ситуації.

Всі ці заходи відображаються в плані захисту об'єкта від СДОР, який розробляється з участю всіх головних спеціалістів і штабу цивільної оборони об'єкту. План розробляється, як правило, текстуально з додатками необхідних схем, що пояснюють розміщення об'єкту, сили і засоби при ліквідації аварії (катастрофи), їх організацію, прогноз можливої хімічної обстановки і т. д. Він складається з декілька розділів і визначає підготовку об'єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.



3. Структурно-функціональна модель протидії у НС

Планування цивільного захисту об'єкта -- це розроблення сукупності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із поданням допомоги населенню інших об'єктів і міст. Ці документи, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов об'єкта, є настановою для організованих дій як з метою підготовки об'єкта до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, виробничих аварій і вогнищ воєнних конфліктів).

На об'єкті мають бути розроблені два плани: на воєнний та мирний час.

План цивільного захисту на воєнний час -- це документи, які визначають організацію і порядок переведення об'єкта з мирного на воєнний час і ведення цивільного захисту в початковий період війни.

План цивільного захисту на мирний час -- це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів цивільного захисту з метою запобігання або зменшення можливих втрат від важких виробничих аварій, катастроф, і стихійних лих, а також ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.

4. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації та ліквідації аварійних ситуацій на ОГД

У результаті впливу НС мирного часу а також застосування сучасних засобів ураження у воєнний час, можуть утворюватися райони ураження, які викликають екстремальні ситуації, що порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів та сприяють утворенню великих зон радіоактивного зараження, катастрофічного затоплення і виникнення масових пожеж, що у свою чергу, завдасть економіці країни і населенню величезних збитків, пов'язаних з руйнуванням будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей, порушенням процесів виробництва, масової загибелі людей і тварин. Для ліквідації наслідків передбачається проведення РІНР.

Проведення РІНР -- одне з головних завдань ЦЗ. Воно повинно вирішуватися силами цивільного захисту у взаємодії з спеціалізованими формуваннями інших міністерств та відомств, а також оперативними підрозділами (групами) силових структур згідно чинного законодавства.

Заходи щодо організації і проведення РІНР у районах НС мирного та воєнного часу плануються і готуються у мирний час. У випадку факту НС вони уточнюються і проводяться з урахуванням обстановки, що склалася.

РІНР мають різний зміст, але організовуються і проводяться, як правило, одночасно, як єдиний комплекс. При цьому обов'язково враховується, що кожному виду НС властиві свої специфічні особливості, з яких випливають певні вимоги до складу сил, що залучаються, їх технічного оснащення і способів дій.

РІНР організовують у максимально короткі терміни і проводять безперервно вдень і вночі, у будь-яку погоду, до повного їх завершення.

Під час проведення рятувальних робіт основні зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, задіяних у реагуванні на НС, та їхні ресурси спрямовуються на:

- пошук уражених людей;

- вилучення постраждалих із зруйнованих будівель та споруд;

- надання постраждалим першої медичної допомоги на місці їх знаходження;

- здійснення заходів щодо захисту населення та особового складу аварійно-рятувальних служб від дії вторинних факторів ураження (обмеження доступу в зону НС, здійснення карантинних та інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів);

- надання першої медичної допомоги (на до госпітальному етапі) постраждалим, рятувальникам та іншим особам, які беруть участь у ліквідації наслідків НС;

- забезпечення евакуації постраждалих до розгорнутих поблизу медичних формувань та лікувальних закладів з подальшою евакуацією до стаціонарних (спеціалізованих) медичних закладів для надання кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги.

Під час проведення інших невідкладних робіт основні зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, задіяних у реагуванні на НС, та їхні ресурси спрямовуються на:

- створення умов для успішного і безпечного проведення рятувальних робіт, забезпечення життєдіяльності населених пунктів, запобігання подальшому руйнуванню і втратам, викликаним вторинними наслідками НС;

- локалізацію аварій, що загрожують життю людей або призводять до вибухів, пожеж, додаткових руйнувань та ураження;

- створення необхідних умов для відновлення діяльності об'єктів економіки, функціонування інженерних і транспортних мереж та споруд;

- організацію робіт, пов'язаних із забезпеченням сталого функціонування об'єктів економіки та першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

організацію надання необхідної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок НС.

Успіх РІНР в зонах надзвичайних ситуацій досягається:

- завчасною підготовкою органів управління, сил і засобів системи цивільного захисту до дій у разі загрози і виникнення НС, завчасним вивченням особливостей можливих дій;

- екстреним реагуванням на виникнення НС;

- безперервним твердим і сталим управлінням роботами, прийняттям оптимального рішення і послідовним впровадженням його у життя, підтриманням сталої взаємодії сил;

- безперервним веденням робіт до їх повного завершення із застосуванням сучасних технологій, які забезпечують найбільш повне використання можливостей сил і засобів;

- неухильним виконанням вимог установлених режимів робіт та правил безпеки;

- організацією безперервного забезпечення робіт і життєзабезпечення потерпілого населення і рятувальників.

5. Нормативно-методичні документи із створення та управління діяльністю спеціалізованих служб ЄДСЦЗ

Структуру ЄДС ЦЗ становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ.

Очолює ЄДС ЦЗ Начальник цивільного захисту України - Прем'єр-міністр України. Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України, а безпосереднє керівництво діяльністю ЄДС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту - МНС України. Міністр МНС є заступником начальника цивільного захисту України.

Функціональні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій в разі їх виникнення. Перелік функціональних підсистем, які створюються центральними органами виконавчої влади визначений KM України . Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем ЄДС ЦЗ визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із МНС України.

Територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, властях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій. Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем визначаються положеннями, які затверджуються МИС України за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у відповідності до порядку створення і функціонування територіальних підсистем, затвердженого наказом МНС України .

Керівництво територіальними підсистемами ЄДС ЦЗ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем ЄДС ЦЗ за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів МНС України за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем ЄДС ЦЗ.

Безпосереднє керівництво територіальними підсистемами ЄДС ЦЗ здійснюють територіальні органи управління МНС України та структурні підрозділи з питань ЦЗ державних адміністрацій та виконавчих органів рад. Кожний рівень ЄДС ЦЗ має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань ЦЗ, сили і засоби, резерви матеріальних і фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДС ЦЗ є Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених законом та Кабінет Міністрів України, який утворює Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (комісія з питань ТЕБ та НС) і визначає порядок утворення комісій з питань ТЕБ та НС регіональних, місцевих та об'єктових рівнів .

У разі необхідності, для ліквідації наслідків НС можуть бути утворені спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів .

Державні, регіональні, місцеві та об'єктові комісії (залежно від рівня НС) здійснюють координацію і забезпечення дій органів управління та сил ЄДС ЦЗ у ході запобігання і реагування на НС або на загрозу її виникнення.

Основними нормативно-правовими документами, регламентуючими діяльність об'єктової комісії, є:

- наказ керівника підприємства про утворення ОКНС;

- положення про ОКНС;

- перелік функціональних обов'язків посадових осіб ОКНС та її структур.

6. Основні положення міжнародного права з питань захисту людини

24.10. 1945 р. заснована Організація Об'єднаних націй (ООН)

10.12.1949 р. ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини (Хартію прав людини)

12 серпня 1949 р. Чотири Женевські конвенції

8 березня 1977 р. Два Додаткових протоколи до Женевських Конвенцій 1949 р.

Цивільна оборона є виконанням деяких або всіх названих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також створення умов, необхідних для його виживання.

Такими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ та їх обладнання; проведення заходів із світломаскування, рятувальні роботи, медичне обслуговування, включаючи першу допомогу; боротьба з пожежами; виявлення та визначення небезпечних районів; знезараження та інші подібні заходи захисту; термінове надання житла та постачання; термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районах лиха; термінове поновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога у збереженні об'єктів, суттєво необхідних для виживання; додаткова діяльність, що є необхідною для здійснення будь-якого з вище наведених завдань, а також планування і організація їх виконання та інші;

7. Женевські конвенції 12 серпня 1949 р.

1. Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях.

2. Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію. Забезпечують захист поранених, хворих які користуються заступництвом і захистом їм надається термінова мед. допомога і догляд як і власним пораненим; померлі - розпізнаються, смерть констатується спеціалістами; регламентують захист духовного та медичного персоналу, обладнання та споруд які користуються розпізнавальною емблемою Червоного Хреста та Півмісяця і потрапивши до ворога повинні мати можливість виконувати свої функції, не залучені до цього репатріюються.

3. Про поводження з військовополоненими. Визначає статут комбатанта(військовослужбовця який може стати військовополоненим; регламентує забезпечення їх їжею, одягом житлом, медичною допомогою без примусу до небезпечних робіт та діяльності військового характеру. Звільнення після військових дій. Важкохворі та тяжкопоранені репатрійовуються негайно.

4. Про захист цивільного населення під час війни. Захист особи яку зачепив збройний конфлікт у країні ворога та на окупованій території; їх право на повагу до їх особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв; заборона депортації, вигнання та примусового залучення до праці і особливо неповнолітніх; дозвіл покидати країну ворога

Додаткові протоколи 8 червня 1977 р:

1. Протокол - стосується міжнародних збройних конфліктів: ст.36 - використання нових видів зброї; ст.37 - заборона віроломства і дозвіл військових хитростей; ст.52 - захист цивільних об'єктів, що не можуть бути об'єктом нападу; ст.53 - захист культурних цінностей і місць відправлення культу; ст.59 - місцевість, що не обороняється, при передчасному повідомленні будь який населений пункт окуповується противною стороною при відсутності там комбанантів та бойових засобів; ст.61 дає визначення цивільної оборони її завдань і основних термінів; ст. 62 - загальний захист організацій ЦО; ст. 63 -ЦО на окупованих територіях та міжнародний розпізнавальний знак ЦО; ст.76 та 77 - захист жінок і дітей які користуються особливою повагою і забезпечуються захистом; ст. 78 розглядає питання евакуації дітей яка неможлива без письмової згоди батьків або опікунів і проводиться під наглядом при заповненні анкети з фотографіями, які надсилаються до Центр. довід. агентств Між. Ком. Черв. Хреста

2-гий Протокол ст. 4 - гарантії гуманного звернення; ст.6 - карне переслідування може бути лише на основі рішення суду у присутності звинуваченого, який не може бути змушеним у дачі показань проти самого себе; ст9. - захист медичного та духовного персоналу; ст13. - захист цивільного населення, яке не може бути об'єктом нападу і над ним заборонено насильство; ст. 14 - захист об'єктів, необхідних для виживання цивільного населення (продукти, вода, посіви, підприємства). ст. 15 - захист установок і споруджень утримуючих небезпечні сили. (греблі, дамби, атомні електростанції). ст.16 - захист культурних цінностей і місць відправлення культу



8. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (СЗРНС)

З метою забезпечення своєчасного запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру 3 серпня 1998 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (далі -- СЗРНС).

СЗРНС складається з органів управління, сил і засобів попередження та реагування на надзвичайні ситуації, а також систем забезпечення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких віднесено функції захисту населення і територій, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. До складу СЗРНС також відносять добровільні рятувальні формування, які зареєстровані на території України згідно з чинним законодавством і мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт.

Основними завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС.

Сили та засоби СЗРНС -- це сили і засоби реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, сили і засоби всіх рівнів функціональних і територіальних підсистем.

Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об'єктах. У своїй діяльності ці комісії керуються Конституцією України, Законами України, документами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державну комісію з питань ТББ та НС. Основні завдання комісії такі:

-- координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

-- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

-- організація та керівництво проведенням робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

надзвичайний ситуація протидія конвенція

9. Поточні документи, що стосуються цивільного захисту та їх основні положення

Конституція України, закони України: "Про правові засади цивільного захисту", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", міжнародні угоди України та інші акти законодавства.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 травня 2008 року "Про стан функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру"

Відповідно до статті 107 Конституції України ( 254к/96-ВР ) постановляю:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 травня 2008 року "Про стан функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" (n0019525-08) (додається).

2. Контроль за виконанням цього Указу покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Постанова КМУ "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб" від 25.03.2009 р. № 253

Постанова КМУ "Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях" від 15.02.1999 р. № 192.



Література

1. Матеріали на підготовку і кваліфікаційної атестації за фахом «Громадське здоров'я та охорону здоров'я». Навчальний посібник (підредакцією У.З. Лучкевича і І.У. Полякова). Санкт-Петербург, 2005

2. «Довідник по інфекційних хвороб» О.П. Казанцева і В.С. Матковського. Медицина

Размещено на Allbest.ru

...