Охорона праці в галузі на прикладі архітектури та будівництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти і Науки України

Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури

Кафедра охорони праці і навколишнього середовища

ІНДИВІДУАЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

На тему: «Охорона праці в галузі на прикладі архітектури та будівництва»

Варіант № 5

Виконав: студент 6 курсу 62 групи

Спеціальність: «Промислове та цивільне будівництво»

Бідоленко Володимир Миколайович

Перевірив: ст. викл. Дзюбенко В. Г.

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1. (№4) Яка мета вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі»?

2. (№9) Яка відповідальність спеціалістів служби ОП?

3. (№26) Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії?

4. (№41) Як слід розуміти поняття “об'єкт страхування ”, ”суб'єкт страхування”?

5. (№71) Які фактори формують умови праці ?

6. Які рішення з питань охорони праці приймають при розробці буд генпланів ПВР?

Література

Вступ

Людина та її здоров'я - найбільша цінність держави, яка докладає великих зусіль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини, як у середовищі мешкання, так і у середовищі праці.

Пріоритет життя і здоров'я працівників, щодо результатів виробничої діяльності підприємств - один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці. У зв'язку з цим актуальною стає думка про необхідність формування культури забезпечення безпеки праці на етапах проектування, виготовлення й експлуатації продукції, про створення технологій із внутрішньо властивою безпекою.

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв'язання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травматизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

Міжнародний досвід засвідчує, що організація праці, яка ігнорує вимоги гігієни і безпеки праці, підриває економічну ефективність підприємств і не може бути основою для сталої стратегії їх розвитку.

Достойна праця - це, в першу чергу, безпечна праця. Однак щорічно в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків виробничого характеру та 160 млн. професійних захворювань. При цьому близько 2 млн. чоловіків і жінок гинуть, а економічні збитки досягають 4 % від світового валового внутрішнього продукту (ВВП).

В Україні щорічно травмується близько 30 тис. людей, з яких приблизно 1,3 тис. - гине, близько 10 тис. - стають інвалідами, а більш 7 тис. людей одержують профзахворювання.

Величезні втрати робочого часу через непрацездатність потерпілих, що обумовлена умовами праці і обчислюється мільйонами «людино-днів».

Такий стан безпеки праці багато в чому пояснюється тим, що більша частина основних виробничих фондів фізично зношена, морально застаріла, а нові машини вітчизняного виробництва в абсолютній більшості (близько 90%) не відповідають вимогам безпеки.

І це відбувається в умовах, коли робітник стає найважливішим виробничим капіталом, здоров'я якого, як вважають у розвинутих капіталістичних країнах, вигідно всілякими методами оберігати.

За рівнем виробничого травматизму будівельний комплекс займає в Україні друге місце після паливно-енергетичного комплексу і майже вдвічі перевищує середній рівень у народному господарстві.

Причин цьому багато. Це і велика питома вага важких фізичних робіт, що виконуються вручну; велика плинність кадрів, що обумовлено умовами праці і побуту на будівельних майданчиках; ряд специфічних особливостей будівництва, що відрізняють його від інших виробництв: висока динаміка змін умов праці, постійне переміщення робочого місця в плані і по вертикалі, багатоваріантність технології й організації проведення робіт; велика кількість субпідрядників, які одночасно виконують роботи на одному будівельному майданчику тощо.

В останні роки простежується чітка тенденція росту питомої ваги травмованих на виробництві через порушення трудової і виробничої дисципліни, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування.

Без машин неможливе сучасне виробництво, але саме вони вносять у виробниче середовище найбільше число небезпечних і шкідливих виробничих факторів. В усьому цивілізованому світі проводиться сертифікація машин за такими критеріями: безпека, екологічність, взаємосполученість, взаємозаміняємість.

Такий підхід дозволяє контролювати ринок і проводити відбір найбільш якісних, тобто безпечних та нешкідливих, а тому і дорожчих машин.

Не слід забувати і про людину, що на думку психологів праці, вносить найбільший «інформаційний шум» у систему «людина-машина-виробниче середовище» («л-м-с»).

Установлено, що так званий «людський фактор» присутній у формуванні причин майже 90 % нещасних випадків. Уроджене почуття небезпеки в людини розвинене недостатньо й у ряді мотивацій її діяльності «безпека» стоїть на другому місці після «вигоди». Тому нещасні випадки частіше пов'язані зі ставленням до питань охорони праці, ніж із кваліфікацією працюючих або конструкцією машин.

Результати аналізу матеріалів про виробничий травматизм із важким і летальним кінцем свідчать, що частіше травмуються кваліфіковані робітники, які мають, як правило, солідний виробничий стаж.

Психологи праці стверджують, що психічно нормальна людина не прагне до самознищення, травмування себе й оточуючих її людей. Тому причини порушення правил і норм охорони праці варто шукати не тільки в психічних властивостях особистості, характеристиках і особливостях самої людини, але й у впливах зовнішніх подразників, одним із яких є стрес.

1. (№4) Яка мета вивчення дисципліни «Охорона праці в галузі»?

“Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці” - говорить ст.1 Закону України “Про охорону праці” [1].

З цього визначення випливає, що охорона праці - поняття інтегральне, яке включає в себе знання різних напрямів науки і техніки, а саме:

інженерних наук;

наук про суспільство;

гуманітарних наук;

наук про людину;

природничих наук.

Рис. 1. Структура наук про безпеку праці

У Концепції ООН про "постійний людський розвиток" безпека праці розглядається як одна з основних (базисних) потреб людини, тому метою Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування нинішнього і майбутнього поколінь.

"Охорона праці в галузі" - нормативна дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах з метою формування в майбутніх фахівців знань про стан і проблеми охорони праці в галузі, що відповідає напряму їхньої підготовки, вивчення складових і умов функціонування СУОП, шляхів, методів і способів забезпечення здорових умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з діючими законодавчими й іншими нормативно-правовими актами.

В Україні підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший фахівець" і "бакалавр" здійснюється на I - IV курсах ВНЗ. При цьому на першому або другому курсах вивчається загальноосвітня дисципліна "Безпека життєдіяльності". На третьому або четвертому курсах вивчається дисципліна "Основи охорони праці".

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається на V курсі (для вузів II і IV рівнів акредитації) при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", "магістр".

Відповідно до освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів при реалізації робочих навчальних планів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" у курсах нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності" і "Основи охорони праці" вивчаються загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві. Окремі питання охорони праці вивчаються також у курсах загальнотехнічних і професійних дисциплін з обраної професії (спеціальності).

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається з метою формування в майбутніх фахівців необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань і умінь в галузі правових і організаційних питань охорони праці, виробничої санітарії і гігієни праці, безпеки виробництва і пожежної безпеки, а також з метою реалізації пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності.

У процесі трудової діяльності на людину впливає, як правило, комплекс несприятливих факторів виробничого середовища, в результаті впливу якого на організм працюючих можливі виробничі травми і професійні захворювання.

Велика розмаїтість зазначених факторів, зміна динаміки їхньої кількості і рівня впливу, з одного боку, і обмеженість можливостей систем захисту людини, багатогранність прояву його психічних особливостей (наприклад, багатоваріантність поведінкових реакцій, неадекватність дій до виниклих зовнішніх умов тощо) дозволяє стверджувати, що досягнення абсолютної безпеки нереальне.

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища на працюючих визначає необхідність комплексного системного підходу при вирішенні питань профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань.

Запобігання виробничого травматизму, як явища, не може бути забезпечене реалізацією якогось одного - навіть дуже ефективного заходу. Для цього необхідно використовувати можливості комплексного підходу, а саме:

· застосовуваних техніки і технології виробництва (безпека виробництва);

· використовуваної системи організації і управління виробництвом (організація безпеки);

· медицини праці (виробнича санітарія);

· ергономіки і психології праці (психологія безпеки);

· економіки виробництва (економіка охорони праці);

· чинної законодавчої бази охорони праці.

Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці наведена на рис. 2.

В умовах сучасного виробництва комплексний системний підхід і його реалізація на практиці забезпечує створення і функціонування багаторівневої системи управління охороною праці.

Слід зазначити, що профілактиці травматизму в попередні роки розвитку будівельного виробництва приділялася певна увага, але належних результатів отримано не було. Недостатня ефективність використовуваних методів профілактики травматизму пояснюється тим, що їх спрямованість визначалася, в основному, результатами ретроспективного аналізу, який виконувався традиційними методами. Аналізувалися причини виникнення й обставини нещасливих випадків, які були в минулому, тобто небезпечних ситуацій, що діяли в минулому. Отримані результати і виявлені закономірності автоматично переносилися на сьогодення і майбутнє. На практиці, як показує досвід, в нещасні випадки реалізується лише незначна (орієнтовно 10 - 15%) їхня частина. Отже, ефективність профілактики травматизму значно зросте, якщо буде здійснений перехід від профілактики травматизму до профілактики небезпечних ситуацій, тобто буде реалізований перехід на якісно вищий - дотравматичний рівень. Для цілей профілактики травматизму інтерес мають не наслідки реалізації небезпечних ситуацій, а причини й обставини, які спричинили їх виникнення - прояви небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

охорона праця атестаційний будівельний



Рис. 2. Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці

Справжній стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою, повторюваністю і вагою небезпечних ситуацій, що виникають у процесі праці, а також часом їхнього існування і кількістю людей, що підпадають під їх влив. Тому керівник виробництва повинен уміти вчасно виявити або розпізнати небезпечний і/або шкідливий виробничий фактор і прийняти обґрунтоване рішення для його профілактики, спираючись на досвід і знання, отримані на попередньому етапі виробничої діяльності, а також з огляду на ефективність рішень, що раніше приймалися.

Мета дисципліни “Охорона праці в галузі” - створення інформаційної бази з охорони праці для майбутніх керівників виробництва, що необхідна для прийняття обґрунтованих рішень. Вивчення даної дисципліни дає можливість зрозуміти і визначити місце охорони праці в організації і розвитку виробничого підприємства, формуванні трудового колективу, а також її вплив на економічну діяльність підприємства в цілому.

Дисципліна “Охорона праці в галузі”, крім зазначених вище нормативних навчальних дисциплін з охорони праці, пов'язана з дисциплінами "Вступ у психологію праці і психологію організацій", "Розвиток організації", "Управління персоналом: відбір і розвиток", "Управління і комунікації", "Управління і контроль при розвитку виробництва", "Основи трудового права".

В умовах сучасного виробництва рішення проблеми забезпечення безпеки праці бачиться в реалізації принципу управління безпекою праці, як одне зі складових понять “якість життя людини”, а також у визначенні рівня допустимого ризику, як інтегрального критерію досягнутого рівня техніки, технології, організації і управління виробництвом.

2. (№8) Які права спеціалістів служби ОП?

Фахівці служби охорони праці мають право:

1. Представляти підприємство в державних і громадських установах при розгляді питань охорони праці;

2. Безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємств, припиняти роботу виробництв, ділянок, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва у випадку порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; одержувати від посадових осіб необхідні дані, документи і пояснення (письмові або усні) з питань охорони праці;

3. Перевіряти стан безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на об'єктах підприємства, давати керівникам перевірених об'єктів, цехів, виробництв обов'язкові для виконання розпорядження;

4. Вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи осіб, що не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, які не мають допуску до відповідних робіт або осіб, що порушують нормативні акти про охорону праці.

5. Вносити керівникові підприємства пропозиції про залучення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці; клопотатися про заохочення працівників, що беруть активну участь у підвищенні безпеки і поліпшенні умов праці.

3. (№26) Чим визначається склад та повноваження атестаційної комісії?

Організація робіт із проведення атестації робочих місць, оцінці умов праці і реалізації прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється відповідно до "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці".

Організація робіт починається з видання керівником підприємства наказу, в якому:

визначаються основа і завдання атестації;

затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, а в разі потреби - склад структурних атестаційних комісій;

встановлюються термін і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємств;

визначається взаємодія з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

визначаються проектні, науково-дослідні установи для проведення науково-технічної оцінки умов праці й участь у розробці заходів щодо ліквідації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційних комісій рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.

Атестаційна комісія виконує покладені на неї обов'язки в такій послідовності:

здійснює організаційне і методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;

формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу; організовує її вивчення;

визначає і залучає у встановленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;

організує виготовлення планів розміщення устаткування по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межи робочих місць (робочих зон) і присвоює їм відповідний номер;

складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

порівнює використовуваний технологічний процес, склад устаткування, використання сировини і матеріали з передбаченими в проектах;

визначає обсяг досліджень небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища й організує їхнє дослідження;

прогнозує і виявляє джерела небезпечних і шкідливих факторів на робочих місцях;

встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменувань професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У випадку невідповідності назви професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД по фактично виконуваній роботі;

складає "Карту умов праці (надалі - Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (дод. 2);

проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;

уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на дані цілі;

розробляє заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Комісія виконує свої функції в період до призначення нового складу при позачерговій атестації.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять в такій послідовності:

визначаються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням (див. дод. 2, гр. 2 Карти);

на підставі діючих стандартів безпеки праці, санітарних норм і правил, інших регламентів визначаються нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів процесу (дод. 2, гр.4 Карти);

визначаються фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (дод. 2, гр.5 Карти).

Слід зазначити, що лабораторні й інструментальні дослідження можуть проводитися лише лабораторіями, що мають відповідні ліцензії. Їхнє проведення регламентоване ГОСТ 1.25-76 ГСС. Метрологическое обеспечение. Основные положения", ГОСТ 12.0.005-84. "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения", стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів (ДСВ), "Системы стандартов безопасности труда" (ССБТ), медичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

4. (№41) Як слід розуміти поняття “об'єкт страхування ”, ”суб'єкт страхування”?

Принциповим при страхуванні є визначення суб'єктів і об'єктів страхування. У даному випадку об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їх сімей, страхувальники та страховик).

Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі - "працівник"). Страхувальником є роботодавець, а страховиком - Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому чинність Закону про страхування від нещасних випадків в обов'язковому порядку поширюється на всіх осіб найманої праці:

- громадян, що працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах і в організаціях усіх форм власності;

- учнів, студентів, аспірантів, залучених до робіт під час або після занять, у період проходження виробничої практики;

- осіб, що утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховально-трудових установах, які залучаються до трудової діяльності на виробництві цих або інших підприємствах по спеціальних договорах.

Застрахованою вважається і дитина, що народилася інвалідом у результаті отриманої в період вагітності травми або профзахворювання її матір'ю. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення нею 23 років.

Слід зазначити, що працівник стає суб'єктом соціального страхування від нещасних випадків з моменту укладання трудового договору або підписання контракту (навіть при відсутності згоди або заяви працівника).

Суб'єкти підприємницької діяльності, особи, що працюють самостійно, священнослужителі й особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, можуть застрахуватися добровільно. У цьому випадку початок терміну страхування вважається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови оплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Усі застраховані особи є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків (надалі - "Фонд").

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду проводиться:

страхувальників - юридичних осіб - у десятиденний термін з моменту одержання посвідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

страхувальників - фізичних осіб - у десятиденний термін після укладання трудового договору (контракту) з першим із найманих робітників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим посвідченням, встановленої Фондом форми.

При добровільному страхуванні від нещасних випадків термін страхування починається з дня, що настає за днем подачі заяви за умови оплати страхового внеску.

Застрахованим особам видається посвідчення про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є єдиним для усіх видів страхування; посвідчення - документ строгої звітності.

Проведення процесу страхування неможливе без визначення таких ключових понять, як "страховий ризик" і "страховий випадок". У даному випадку під "страховим ризиком" розуміються обставини, внаслідок яких можливий страховий випадок.

“Страховим випадком” є нещасний випадок на виробництві або профзахворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму в наслідок обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є й нещасний випадок або профзахворювання, що відбулися в результаті порушення правил і норм самим постраждалим, тобто й у цьому випадку страхувальник не звільняється від виконання обов'язків перед потерпілим.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної і соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або, відповідно, професійного захворювання встановленої форми.

В окремих випадках, при наявності підстави, Фонд своїм рішенням може визначити "страховим" нещасний випадок, навіть тоді, коли він не внесений у перелік затверджений Кабінетом Міністрів України, або профзахворювання, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові дані, що дають підставу вважати це захворювання професійним.

Необхідно відзначити ще одну важливу обставину. Усі види соціальних виплат і послуг, передбачені даним законом, будуть надаватися застрахованому і членам його сім'ї незалежно від того, зареєстроване підприємство, на якому він працює, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

5. (№71) Які фактори формують умови праці?

Одним з основних показників будівельного виробництва, поряд з якістю, є продуктивність праці. Цей показник багато в чому залежить від того, в яких умовах відбувається трудовий процес, тобто від умов праці.

Під поняттям “умови праці” варто розуміти складне об'єктивне явище, що формується в процесі праці під впливом виробничих і соціально-психологічних факторів. Іншими словами, умови праці - це “сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею своїх трудових обов'язків” [1].

Фактори, що формують умови праці, умовно можна розділити на чотири групи:

санітарно-гігієнічні (освітлення, мікроклімат, шум, вібрація, випромінювання тощо);

психофізіологічні (фізичні і нервово-психічні навантаження, монотонність праці, режими праці і відпочинку, наявність небезпеки травмування тощо);

естетичні (інтер'єр приміщення, якість робочого місця тощо);

соціально-психологічні (згуртованість колективу, відсутність негативних міжгрупових відносин тощо).

Відомо, що будь-яка суспільна або громадська праця, характерна для будівельної галузі, тією чи іншою мірою має потребу в управлінні, погодженості дій працюючих разом людей.

Погодженість дій працюючих, знання тонкощів і особливостей виконуваних процесів, поряд із зростанням безпеки виробничого устаткування, технологічних і трудових процесів, є основними у формуванні безпечних умов праці.

Зростання ролі охорони праці обумовлено, з одного боку, виробничо-технічними, а з іншого боку - соціально-психологічними факторами.

Проблеми забезпечення безпечного проведення робіт торкаються різних сторін діяльності як будівельних організацій у цілому, так і окремих робітників. Основна складність цих проблем полягає в тому, що безпека праці повинна забезпечуватися постійно (на всіх етапах розвитку виробничого процесу) від прийняття проектних рішень до здачі об'єкта в експлуатацію. Різноманіття питань, що виникають на кожному етапі будівництва, багатоваріантність прийнятих рішень, імовірність прояву несприятливих факторів виробничого середовища визначають необхідність створення системи управління охороною праці.

Розглянемо окремі ключові терміни, які використовуються при формуванні поняття “система управління охороною праці”.

6. (№4). Які рішення з питань охорони праці приймають при розробці буд генпланів ПВР?

До початку будівельно-монтажних робіт кожний об'єкт повинен бути забезпечений проектною документацією з організації будівництва і виконання робіт.

Без такої документації будівельно-монтажні роботи проводити неприпустимо.

Проектні рішення з техніки безпеки повинні бути конкретними і відповідати реальним умовам роботи. В спеціальному розділі проекту проведення робіт (ППР) повинні бути відображені особливо важливі вимоги правил охорони праці і заходи щодо забезпечення їх виконання.

Ці заходи повинні містити технічні рішення і основні організаційні заходи щодо забезпечення безпечного проведення робіт і санітарно-гігієнічного обслуговування працюючих.

У ППР повинно бути визначено:

1. Місця розміщення тимчасової огорожі, установки кранів, розташування ліній електропередач, доріг, проходів, санітарно-побутових приміщень.

2. Місця складування будівельних конструкцій і матеріалів.

3. Межі небезпечних зон.

4. Перехідні пішохідні містки і мости для руху автотранспорту через траншеї.

5. Схеми електропостачання і освітлення будівельного майданчика і робочих місць, із зазначенням типів світильників і місця їх установки.

6. Технологічна послідовність виконання робіт із зазначенням кількості робітників, їх спеціальності, необхідних засобів захисту.

7. Підмостки й інші засоби підмощування, вантажопідйомні майданчики із зазначенням навантажень, що допускаються на них, способів їх кріплення.

8. Безпечні проходи до робочих місць і способи підйому на поверхи будівель, що зводяться.

9. Безпечна послідовність вантажопідйомних операцій.

10. Розміри небезпечної зони для руху будівельних машин і транспортних засобів у межах призми обвалення укосів і виїмок.

11. Крутизна укосів виїмок глибиною більше 5 м.

12. Конструкція кріплення вертикальних стінок котлованів і траншей глибиною більше 3 м.

13. Способи ущільнення ґрунту поблизу будівельних конструкцій.

14. Перелік особливо небезпечних робіт, на виконання яких робітникам необхідно видавати письмовий наряд-допуск.

15. Послідовність розбирання ковзного опалублення.

16. Організація робочих місць монтажників будівельних конструкцій.

17. Розташування і зони дії монтажних механізмів

18. Методи і пристосування для безпечної роботи монтажників:

послідовність технологічних операцій при монтажі будівельних конструкцій;

місця і способи тимчасового кріплення елементів, які монтуються;

послідовність установки, закріплення і стропування збірних конструкцій;

технологія демонтажу конструкцій;

машини і механізми для переміщення будівельних матеріалів, конструкцій і вантажно-захватні пристосування до них;

схеми стропування вантажів, які переміщуються краном;

протипожежні заходи і засоби пожежогасіння;

типи санітарно-побутових приміщень із зазначенням їх складу, кількості та місць установки;

заходи безпеки при роботі з токсичними речовинами;

заходи щодо зниження виробничого шуму, вібрації та ін.

Для попередження небезпеки падіння з висоти працюючих у ППР повинно бути передбачено скорочення обсягів операцій верхолазів.

Для попередження небезпеки падіння з висоти виробів і матеріалів при переміщенні їх кранами повинно бути передбачено:

1) тара для переміщення штучних і сипучих матеріалів;

2) вантажозахватні пристосування;

3) способи стропування;

4) пристосування для стійкого зберігання елементів конструкцій (піраміди, касети);

5) способи видалення відходів і будівельного сміття;

6) необхідність використання захисних перекриттів або козирків при виконанні робіт по одній вертикалі.

Література

1. Зеркалов Д. В. „Охорона праці в галузі: Загальні вимоги”. Навчальний посібник. - К.: „Основа”. 2011. - 551 с.

2. Сівак В. К, Солодкий В. Д., Пантело І. М. „Охорона праці в галузі”: Конспект лекцій.: - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 „Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

4. Батлук В. А., Гогіташвілі Г. Г. „Охорона праці у будівельній галузі”: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 550 с.

5. ДБН А.3.2-2-2009 „Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення”

6. Сєріков Я. О. „Основи охорони праці”: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Харків, ХНАМГ, 2007. - 227с.

7. Вільсон О. Г. „Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва)”. Навчальний посібник. - К.: „Основа”. 2006. - 204 с.

8. Сафонов В. В., Вільсон О. Г. „Інженерні рішення з охорони праці при розробці дипломних проектів інженерно-будівельних спеціальностей”: Навчальний посібник. - Київ: основа, 2001. - 336 с.

9. Кондратєв А. І., Местечкина Н. М. „Охорона праці в будівництві”: Підручник для економічних спеціальностей будівельних вузів. - М.: Вища школа., 1990. - 352 с.

10. Швальов Л. М., Зверев А. Г. „Комплексна система керування охороною праці в будівництві”. - М.: Будвидавництво, 1990. - 240 с.

11. Подоровська М. М. „Організація праці”: Конспект лекцій. - До.: МАУП, 2001.

12. Закон України „Про обов'язковість державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань”.

13. Юрій С. І. і ін. „Соціальне страхування”: Підручник. - К.: Кондор. - 2004. - 464 с.

14. Внукова Н. М. „Соціальне страхування”: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2006. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru

...