Правила укриття населення в захисних спорудах та особливості укриття дітей в закладах освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації

«Початкова освіта»

Реферат

на тему:

«Правила укриття населення в захисних спорудах та особливості укриття дітей в закладах освіти»

Виконала:

слухачка 1 р.н.

Пашкевич В.М.

Викладач:

Тимохін В.В.

Київ 2014

Захисні споруди ЦЗ -- це споруди, що призначені для захисту людей від дії факторів ураження під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Класифікація захисних споруд:

¦ за призначенням -- для захисту населення, для обладнання органів управління (командного пункту -- КП, пункту управління -- ПУ, вузла зв'язку -- ВЗ) і медичних закладів;

¦ за розміщенням -- вбудовані, відокремлені (окремо розташовані), у метрополітені, у гірських виробках;

¦ за терміном будівництва -- збудовані заздалегідь, швидко зведені;

¦ за захисними властивостями -- сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Крім того, для захисту людей можуть застосовуватися відкриті та перекриті щілини.

Заздалегідь будують, як правило, окремо розташовані або вбудовані в підвальну частину будівлі споруди, що розраховані на тривалий час експлуатації. За мирного часу передбачають можливість використання споруд у різних народногосподарських цілях -- як гаражі, побутові приміщення, навчальні класи тощо. При цьому необхідно утримувати їх так, щоб, за необхідності, вони завжди були придатні для використання як захисні споруди.

Ефективність захисту людей від радіаційної та хімічної небезпеки залежить не лише від технічної справності й готовності до приймання людей у захисних спорудах, обладнаних складним устаткуванням, але й від підготовки населення до використання захисних споруд за різних умов, що склалася, коли кожен має вміти знайти правильне рішення для захисту свого життя та здоров'я.

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від ура-жальної дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження та впливу другорядних чинників ядерного вибуху.

Укриття найпростішого типу

Укриття найпростішого типу -- це споруди, які забезпечують захист людей від світлового випромінювання й уламків зруйнованих будинків, а також понижують дію ударної хвилі вибуху, проникної радіації і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості. До укриттів найпростішого типу належать спеціально збудовані щілини (відкриті й перекриті), а також підвали та інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.

Місце для будівництва щілин вибирають на певній відстані від наземних будівель, щоб, руйнуючись, вони не завалили щілину, на ділянках, які не затоплюються. Щілини викопують у грунті у вигляді вузьких ровів зигзагоподібної форми під кутом 90-120° (іл. 35.1). Довжина прямого відрізка рову має не перевищувати 15 м. Завглибшки щілина сягає 1,8-2 м; завширшки вгорі -- 1,1-1,2 м, а на дні -- до 0,8 м. Круті поверхні (стінки) укріплюють дошками, жердинами, іншими матеріалами. Довжину щілини визначають з розрахунку 0,5-0,6 м на одну людину.

Місткість щілин коливається від 10 до 50 осіб. Відкрита щілина в 1,5-2 рази зменшує вірогідність ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникною радіацією, у 2-3 рази знижує можливість опромінення в зоні радіоактивного зараження. Якщо ж щілину перекрити колодами, шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами, то захист від світлового опромінення буде цілковитий, від ударної хвилі збільшиться у 2,5-3 рази, а від проникної радіації (радіоактивного випромінювання) при товщині грунтового насипу поверх перекриття 60-70 см -- у 200-300 разів. У перекритих щілинах місткістю до 25 осіб облаштовується один вхід з дверима й тамбуром, а при більшій місткості -- два входи. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Перекриття щілини запобігатиме ще й безпосередньому потраплянню на одяг і шкіру людей радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також ураженню уламками будівель під час землетрусу, смерчу, урагану.

Однак слід пам'ятати, що щілини, навіть перекриті, не забезпечують захисту від отруйних речовин і бактеріальних засобів. При користуванні такими укриттями у випадках хімічного та бактеріального зараження слід застосовувати засоби індивідуального захисту: у перекритих щілинах -- засоби захисту органів дихання; у відкритих щілинах -- крім того, ще і засоби захисту шкіри.

Щілини можна зводити на території підприємств, установ, навчальних закладів та інших об'єктів господарського комплексу, а також у житлових районах. їх необхідно будувати у таких місцях можливого скупчення людей, як збірні евакуаційні пункти, станції посадки й висадки населення під час евакуації, на маршрутах руху евакуйованих пішим порядком.

Підвали та інші заглиблені та підземні приміщення й споруди, які пристосовують під найпростіші укриття, мають бути достатньо міцні, збудовані з вогнебезпечних матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення та водопостачання, кабелів високої напруги тощо). Місткість укриттів у підвалах будинків має бути в межах від 50 до 300 осіб.

Необхідно пам'ятати, що найпростіші укриття здебільшого розглядають як проміжну ланку захисту населення. Усе населення повинно мати можливість укриватися в надійніших спорудах -- у сховищах і протирадіаційних укриттях.

Протирадіаційні укриття

Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.

У ПРУ, розрахованому на 50 чоловік і більше, повинно бути не менше двох виходів розміром 80x180 см, причому бажано, щоб вони були розташовані в протилежних кінцях укриття під кутом 90° один до одного. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, насипають шар ґрунту на перекриття і роблять, якщо треба, ґрунтову підсипку ззовні біля стін, що виступають вище поверхні землі.

Для герметизації приміщень ретельно замуровують тріщини, щілини, отвори у стінах і стелі, біля вікон і дверей, припасовують двері, оббивають їх повстю, ущільнюють дверні рами валиком з повсті або з іншої м'якої тканини. Укриття, що вміщує до З0 чоловік, провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний короби. Для створення тяги витяжний короб встановлюють на 1,5-2 м вище припливного. На зовнішньому виводі вентиляційного короба роблять дашок, а в припливному коробі - щільно підігнані засуви.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті - виносну тару або влаштовують люфт-клозет з вигрібною ямою. Крім того, в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. Освітлення - від електромережі або переносними електричними ліхтарями.

У сільській місцевості особлива увага має приділятися використанню під ПРУ льохів, що перебувають в особистому користуванні, а також овочесховищ.

З метою посилення захисних властивостей приміщень, що використовуються під ПРУ, їх слід відповідним чином дообладнати. Обладнують не менше двох входів, ущільнюють вхідні двері, забивають вікна та зайві двері, роблять, за необхідності, грунтову підсипку стін вище поверхні землі. Дообладнання підвальних приміщень будівель підвищує захисні властивості їх у кілька разів; коефіцієнт захисту підвалів дерев'яних будинків, наприклад, підвищується приблизно до 100, кам'яних будинків -- до 800. Вентиляція заглиблених укриттів вмістом до 50 осіб здійснюється природним провітрюванням через припливний та витяжний короби. В інших випадках використовується примусова вентиляція.

Приміщення, які пристосовуються під ПРУ, мають бути забезпечені вентиляцією, опаленням, каналізацією і освітленням відповідно до вимог їх експлуатації під час надзвичайних ситуацій. Внутрішнє обладнання ПРУ аналогічне обладнанню приміщень сховища, призначеного для розміщення людей, і має забезпечувати безперервне перебування в ньому розрахункової кількості людей терміном до 2 діб.

У ряді випадків можливе швидке зведення окремо розташованих ПРУ. Для їх будівництва використовують промислові (збірні залізобетонні елементи, цеглу, арматуру, труби, прокат) або місцеві (лісоматеріали, каміння, хмиз, очерет) будівельні матеріали. Зимою можна використовувати промерзлий грунт, лід і сніг.

Сховища захисний протирадіаційний укриття ураження

До сховищ належать споруди, що забезпечують надійний захист людей від усіх факторів ураження. Сховища захищають від отруйних речовин і бактеріальних засобів, від високих температур і шкідливих газів, від обвалів і уламків руйнувань при вибухах. Сховища розміщують у місцях найбільшого скупчення людей.

Люди можуть перебувати в сховищах протягом тривалого часу; навіть у завалених сховищах безпека забезпечується протягом кількох діб. Надійність захисту в сховищах досягається за рахунок підвищення міцності огороджувальних конструкцій, а також за рахунок створення санітарно-гігієнічних умов, що забезпечують нормальну життєдіяльність людей. Найпоширеніші вбудовані сховища. Під них зазвичай використовують підвальні приміщення, цокольні поверхи виробничих, громадських чи житлових будівель. Можливе також будівництво сховищ у вигляді окремо розташованих споруд (іл. 35.5). Такі сховища повністю або частково заглиблені й обсипані зверху і з боків грунтом. Під них можуть бути пристосовані різні підземні переходи і галереї. Для захисту використовуються метрополітени, гірські (шахтні) виробки.

За місткістю сховища поділяються на малі (150-300 осіб), середні (300-600 осіб) і великі (понад 600 осіб).

Приміщення, призначене для розміщення населення, розраховується на певну кількість осіб: на одну людину передбачається не менш як 0,5 м2 площі підлоги і 1,5 м3 внутрішнього об'єму. Основне приміщення сховища розбивається на відсіки для 50-75 осіб. У відсіках обладнуються двоярусні нари-лавки для сидіння та лежаки. Місця для сидіння влаштовуються розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання -- 0,55 х 1,8 м.

Для того щоб у приміщення не потрапляло заражене радіоактивними, отруйними і бактеріальними речовинами повітря, вони герметизуються. Це досягається підвищеною щільністю стін і перекриттів, а також відповідним обладнанням входів і технологічних отворів.

Фільтровентиляційний агрегат забезпечує вентиляцію приміщень сховища й очищення зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних і бактеріальних засобів. Він може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищується від грубодисперсного радіоактивного пилу (у протипиловому фільтрі), а у другому -- від радіоактивних речовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів (у фільтрах-поглиначах).

Кількість зовнішнього повітря, що подається у сховище режимом чистої вентиляції на одну людину, становить від 2 до 8 м3/год. Подача повітря здійснюється повітропроводами за допомогою вентилятора.

При розташуванні сховища поблизу місць, де можливі сильні пожежі або загазованість сильнодіючими отруйними речовинами, може передбачатися режим повної ізоляції приміщень з регенерацією повітря в них. Якщо сховище загерметизоване надійно, то після зачинення дверей, віконниць і приведення фільтровентиляційного агрегата в дію тиск повітря всередині сховища стає вищим за атмосферний (утворюється так званий підпор).

Сховище має зазвичай не менше двох входів, розташованих у протилежних боках. Кожен вхід обладнаний захисними герметичними зовнішніми та внутрішніми дверима, між ними -- тамбур. У вбудованому сховищі, крім того, має бути аварійний вихід.

Системи енерговодопостачання, опалювання і каналізації сховищ пов'язані з відповідними зовнішніми мережами. На випадок їх ушкодження в сховищі є переносні електричні ліхтарі, резервуари для зберігання аварійного запасу води, а також місткості для збору нечистот. Опалювання сховищ передбачається від загальної опалювальної мережі.

У приміщеннях сховища розміщуються, крім того, комплект засобів для ведення розвідки (прилади радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричні прилади), захисний одяг, засоби для гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води на дві і більше доби на кожну людину. У сховищі мають бути наявні також документи, що визначають характеристику й правила його утримання (паспорт), план, табель обладнання сховища, схема зовнішніх і внутрішніх мереж із зазначенням вимикачів, журнал перевірки стану сховища тощо.

Час перебування населення в захисних спорудах визначають штаби ЦЗ об'єктів господарського комплексу. Вони встановлюють, крім того, правила поведінки населення і порядок дій при виході зі сховищ і укриттів.

Особливості укриття дітей в закладах освіти.

Особлива відповідальність за підготовку до захисту і захисту дітей у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу лягає на все доросле населення і в першу чергу на батьків, керівників, вихователів і медичних працівників дитячих закладів.

Успішне виконання великого і відповідального завдання залежить від рівня підготовки по ІДО дорослого населення, яке зобов'язане знати засоби і заходи захисту дітей.

З виникненням небезпечної ситуації керівники шкіл і дитячих закладів вживають заходи по захисту дітей згідно з планом ЦО (плани ЦО складаються на всіх підприємствах (об'єктах) незалежно від форми власності). Керівникам з виникненням небезпеки потрібно пояснити порядок укриття дітей в захисних споруда/, забезпечити засобами індивідуального захисту (дитячими протигазами ДН-бм, ДІІ-б, ПДФ-7, ПДФ-Д, ГІДФ-ш і дитячими захисними камерами КЗД-4), медичними засобами захисту. Якщо необхідно - виготовити ватно-марлеві пов'язки, підготувати дитячий одяг і взуття для захисту шкіри від радіоактивних, отруйних і біологічних засобів.

Підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в захисних спорудах. У цей час діти повинні весь час знаходитись під наглядом дорослих. Отримавши засоби захисту для дітей, дорослі перевіряють їх справність і тренують дітей, особливо молоділого віку. При цьому необхідно враховувати психологічні і фізіологічні особливості дітей.

Діти дошкільного і шкільного віку повинні знаходитись у протигазах під наглядом дорослих. Треба перевіряти себе на знання порядку використання медичних засобів захисту, які знаходяться в індивідуальній аптечці АІ-2 і індивідуального протихімічного пакету.

Слід пам'ятати, що із АІ-2, крім знеболюючих засобів і радіоактивного засобу №2 дітям віком до 3-х років на один прийом дають чверть таблетки, а дітям від 8 до 15 років -- половину дози дорослого. Рідиною з протихімічного пакету можна обробити шкіру дітей старших 7 років, а для дітей від 1,5 до 7 років використовувати лужно-пероксидну рецептуру.

При отриманні розпорядження про евакуацію батьки і керівники дитячих закладів і шкіл зобов'язані взяти підготовлені для дітей засоби індивідуального захисту, їх речі, продукти харчування, документи і прибути з дітьми на ЗЕП. Пильно слідкувати за дітьми, не дозволяти їм відлучатись. При посадці на транспортні засоби і у дорозі контролювати поведінку дітей і строго дотримуватись встановленого порядку і заходів безпеки. Посадка дітей на транспортні засоби проводиться в першу чергу. При переїзді залізницею слідкувати, щоб на зупинках діти не виходили з вагонів без дорослих. Прибувши в населений пункт, призначений для розселення, необхідно зразу ж вияснити наявність і місцезнаходження захисних споруд, а якщо їх немає, то вжити заходи щодо будівництва найпростіших укрить або пристосування під них погребів, підвалів і інших заглиблених приміщень. При отриманні сигналу про небезпеку необхідно діяти так, як рекомендує штаб ІДО при передачі сигналу. Якщо рекомендується укритись в захисних спорудах, то дорослі повинні швидко одягти дітей молодшого віку, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4 (камеру захисну дитячу) -- камеру завчасно не герметизувати. Допомогти зібратись дітям старшого віку, взяти підготовлені речі, продукти харчування, документи і піти у сховище або протирадіаційне укриття. При заповненні сховищ в першу чергу пропускаються жінки з дітьми. У сховищі дітей розташовують ближче до повітропроводів.

В захисних спорудах діти повинні виконувати всі вказівки дорослих. Обслуговуючий персонал захисних споруд, дорослі повинні утворити максимально сприятливі умови для тривалого перебування дітей у захисних спорудах. Перебуваючи разом з дітьми, дорослі повинні підтримувати спокій і бути терплячими.

Якщо сталося радіоактивне зараження місцевості, то діяти слід за вказівками штабу ЦО.

Якщо необхідно, потрібно дати дітям радіозахисний засіб №1 із аптечки АІ-2, допомогти одягнути засоби індивідуального захисту (не забути одяїти їх самому), взяти індивідуальні речі, продукти харчування і укритись в захисній споруді. В ПРУ при необхідності використовують респіратори і ватно-марлеві пов'язки, а протигази повинні бути підготовленими до використання. Після випаду із хмари ядерного вибуху радіоактивних речовин необхідно строго дотримувати правил поведінки на зараженій місцевості і слідкувати, щоб їх виконували діти.

При надзвичайній ситуації, яка виникла у зв'язку з аварією на хімічно небезпечному підприємстві або застосуванням хімічної зброї, батьки, а також дорослі зобов'язані надягти на дітей протигази, пристосовані для захисту від ОР, одяг і взуття. Маленьких дітей помістити в камери захисні дитячі, загерметизувати їх і сховатись у захисній споруді.

Знаходячись в ПРУ або найпростіших укриттях, необхідно дати дітям засіб проти отруєння фосфороорганічними ОР із аптечки АІ-2, одягти на себе і на дітей протигази, а дітей до 1,5 років помістити в КЗД-4.

Якщо ОР потрапили на відкриті ділянки шкіри або одяг дітей, то необхідно якнайшвидше обробити заражені місця дегазуючим розчином.

Після виходу із зараженої місцевості потрібно негайно провести часткову або повну санітарну обробку. При виявлені біологічного зараження для захисту дітей використовують захисні споруди, засоби індивідуального захисту і протибактеріальний засіб із аптечки АІ-2.

При несподіваній хворобі дитини потрібно негайно сповістити найближчий лікувальний заклад, а до прибуття медичних працівників вжити заходи до ізоляції дитини. В умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу необхідно заборонити дітям відлучатись з дому, їсти сирі, немиті, необроблені продукти харчування. Потрібно уважно стежити за виконанням дітьми правил особистої гігієни.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навч. Посібник / За ред. В.Г. Цапка -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 397 с.

2. Джигирей В.С., Шидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. -- Вид. 3-тє, доповнене. -- Львів: Афіша, 2000. -- 256 с.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І--ІV рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. -- Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ-2000”, 2002. -- 328 с.

4. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. -- 2-ге вид., стер. / Художнє оформлення К.І. Мозкова, В.Б. Гайдабус. -- Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. -- 301 с.

5. Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. - К., 1995

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Львів- Київ, 1999

7. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. - Суми, 1999

8. Чирва В.С., Баб'як Л.Г. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. -- 2-ге вид. -- Одеса: Глобус, 2005. -- 412 с.

Размещено на Allbest.ru