Форми аудиту з промислової безпеки і охорони праці. Об’єкти аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Форми аудиту з промислової безпеки і охорони праці. Об'єкти аудиту

План лекції

1. Стан аудиту з промислової безпеки у провідних країнах світу

2. Стан аудиту з промислової безпеки в Україні

3. Форми аудиту з промислової безпеки. Об'єкти аудиту

1. Стан аудиту з промислової безпеки у провідних країнах світу

На межі 20-го й 21-ого сторіч група українських експертів у «Програмі розвитку України до 2010 року» прогнозувала в недалекому майбутньому початок технічного колапсу у вітчизняній промисловості, пов'язаного зі зношенням і старінням основних фондів, що становило близько 80%. Тому вердикт учених свідчив, що найближчим часом повинні активно виводитися з експлуатації виробничі фонди, створені у другій половині вісімдесятих років. аудит культура експертиза

Показник застарілого обладнання став предметом спекуляцій недбайливих керівників, які шукали будь-які причини, щоб виправдати свою безгосподарність в галузі безпечного ведення робіт.

Хоча паніка була недоречна й передчасна. Адже більшості механізмів можна істотно продовжити термін експлуатації за рахунок своєчасного проведення ремонтів і заміни зношених деталей. Визначити нагальність цих процесів дозволяє технічна експертиза і сертифікація. Наприклад, японці, з якими доводилося спілкуватися авторові цих рядків, вважають, що будь-яке устаткування при правильній його експлуатації та своєчасному технічному обслуговуванні може працювати навіть століття.

Культура виробництва, як запорука світового лідерства в промисловому менеджменті

На сучасному етапі немає жодної розвиненої країни, яка б не мала ефективної системи нагляду та аудиту з промислової безпеки і охорони праці. Важливою ланкою в цій роботі є державний контроль за дотриманням законодавства, що поєднує централізовані принципи управління з самостійністю місцевих органів влади. Окрім того, гарантувати безпеку обладнання, машин та механізмів, забезпечувати технічні огляди і діагностування за допомогою сучасних засобів, визначати можливість їхньої подальшої експлуатації покликані організації, що здійснюють технічну експертизу або аудит у галузі промислової безпеки. Основні вимоги до цієї діяльності закладені у директивах Європейського Союзу та конвенціях Міжнародної організації праці.

В країнах Європи уряди встановлюють порядок акредитації експертних організацій, створюють наглядові ради системи акредитації в галузі промислової безпеки, регламентують вимоги до цих організацій, відповідно до стандартів ISO-14000, ISO-9000 і OHSAS-18000. Такий порядок існує в багатьох країнах і вимоги до експертних організацій, які здійснюють роботу на об'єктах підвищеної небезпеки, однаково високі. Проте в кожній державі вони реалізуються по різному і залежать від ситуації, що склалася на даний час в країні.

Найбільшими світовими компаніями, які займаються питаннями експертизи, діагностики та страхування є TЬV (Німеччина); SGS (Швейцарія); транснаціональне технічне товариство BUREAU VERITAS (Франція) та Germanischer Lloyd (Великобританія). Кожна з цих компаній існує вже більше ніж 100 років.

В Епропі TЬV відомо як одне з перших контролюючих товариств. Історія TЬV починається ще з часів першої промислової революції (18-19 століття). Перші союзи технічного нагляду виникли з ініціативи тодішніх виробників і експлуатаційників парових машин. Це були добровільні об`єднання на суспільних началах, покликані забезпечувати додержання вимог безпеки при виготовленні і експлуатації силових агрегатів, що працюють на енергії водяної пари. Зручність і корисність послуг TЬV розрахована на перетворення їх на постійних партнерів обслуговуваних підприємств. Окрім того, згодом ці експертні організації отримали доручення держави на проведення технічного контролю потенційно небезпечних об`єктів. Сьогодні організація налічує більше 4500 тис. чоловік. Представництва знаходяться в багатьох країнах світу - Данії, Фінляндії, Швеції, США, Греції, Італії, Туреччини, Китаї та ер. Основні напрями діяльності - експертиза, технічна діагностика, ідентифікація і декларування об'єктів підвищеної небезпеки, навчання та ер..

SGS - є визнаним лідером в обслуговуванні, тестуванні і сертифікації. Сьогодні компанія налічує 39 тис. працівників в 1000 офісів і лабораторій по всьому світу. Спочатку її було засновано у 1878 році в Руані (Франція), як інспекцію морських перевізчиків зерна, пізніше в 1919 році вона була зареєстрована в Швейцарії. Основними видами послуг компаніє є - обстеження (інспектування), випробування, сертифікація.

Germanischer Lloyd (GLC) має два основні напрями - морські та промислові послуги. В першому напрямі працює вже більш ніж 135 років. Мають 147 офісів в 78 країнах. До другого напряму входять інжиніринг (проектування, моніторинг в період будівництва, ремонт, аналіз можливостей подальшої експлуатації); пожежна безпека; сертифікація систем менеджменту. За другим напрямом аудиторська мережа працює в 135 країнах. Основний принцип: місцеві аудитори, місцеві ціни і місцева культура. GLC є світовим лідером в цій сфері та пропонує повний спектр послуг: якість, охорона праці, навколишнє середовище, управління ризиком.

У наших російських сусідів система експертизи була створена наприкінці 1991 року на базі федерального Державного унітарного підприємства Науково-технічний центр безпеки у промисловості Держгіртехнагляду Росії („НТЦ „Промислова безпека”). Основною метою цієї організації, як і системи експертно-технічних центрів Держгірпромнагляду України стало „забезпечення науково-технічної підтримки наглядової діяльності, координації робіт та досліджень, спрямованих на забезпечення промислової безпеки, а також проведення незалежної експертизи та оцінки безпеки промислових виробництв”. Сьогодні НТЦ „Промислова безпека” в семи федеральних округах має регіональні науково-технічні центри, для яких в якості організаційно-правової форми обрана автономна некомерційна організація.

2. Стан аудиту з промислової безпеки в Україні

Українській системі технічної експертизи вже більше 10 років. Її становлення тривало в надзвичайно складних умовах. З одного боку, зі змінами форм власності, які супроводжували розвал Союзу, в умовах переходу від галузевого принципу управління до функціонального, стрімкого зростання виробництва та реального зростання економіки командно-адміністративний підхід до питань охорони праці та промислової безпеки став неможливим.

Необхідно було змінити не лише державну політику з питань охорони праці, а й підходи до її реалізації. До 1993 року державний нагляд за безпекою в промисловості здійснювався більш ніж шістьома тисячами інспекторів. До них входили й технічні інспекції профспілок.

У період економічних перетворень перед керівництвом Комітету було поставлено завдання забезпечити державний нагляд практично вдвічі меншою чисельністю.

Вивчивши досвід економічно розвинених країн, було вирішено створити експертно-технічні підприємства, які б займалися проведенням технічного контролю за станом виробничих об'єктів за зразком німецьких TЬV.

Цим підприємствам було передано ряд робіт, які раніше здійснювалися інспекторським складом Комітету, а саме: технічне обстеження об'єктів, експертиза проектів, навчання з охорони праці.

Одночасно ставилося питання досягнення високого рівня експертних робіт. Адже, видаючи експертний висновок, у якому гарантована, скажімо, трирічна безпечна робота об'єкта, держава повинна мати гарантію, що протягом цього часу буде існувати й організація, яка разом із власником гарантувала б безаварійну роботу.

Можна з впевненістю відмітити, що Україна, на той час, мала унікальну можливість, дослідити світовий досвід в області технічного нагляду, оцінити його досягнення й недоліки, урахувати всі особливості ситуації на вітчизняному ґрунті, і практично “із чистого аркуша” утворити єдину систему, що органічно об'єднала державний нагляд і управління охороною праці та систему експертної оцінки. Основний принцип, який ми намагалися закласти, не скопіювати, а адаптувати світову практику до вітчизняних вимог, створивши ряд принципових особливостей. Нам не потрібно було так же, нам необхідно було краще, щоб ефективно виконувалися всі вимоги, закладені в директивах ЕС і конвенціях МОП.

Відтак, з моменту створення експертних центрів Держгірпромнагляду почався інтенсивний процес підготовки діагностів, експертів, забезпечення їх сучасними приладами для оцінки технічного стану обладнання, що поступово дозволило вивести експертно-технічні центри е вищий рівень функціонування, який сьогодні мало відрізняється від світового. Сьогодні експертно-технічні центри - це потужна система з 28 підприємств, розташованих в усіх регіонах України, яка має сучасну матеріально-технічну базу, підготовлених досвідчених спеціалістів, які виконують понад 25 основних видів експертної діяльності.

Найбільшою гордістю підприємств, безперечно, є високого рівня професіонали. Ще у процесі формування ЕТЦ основним критерієм був поставлений професіоналізм працівників: кадровий склад поповнювався спеціалістами, які мали е менше п'яти років трудового стажу в даній галузі. Тому випадкових осіб у центрах немає і сьогодні. Адже основна їх діяльність полягає у проведенні експертизи виробничих об'ектів, незалежної від відомчих інтересів, а це передбачає, що кожний фахівець ЕТЦ повинен мати більш високу кваліфікацію ніж працівники підприємств. Значний інтелектуальний потенціал, накопичений експертними центрами, сьогодні налічує майже 700 атестованих за різними напрямками експертів, 7 докторів та 22 кандидата технічних наук, 2 професори. Обов'язковою умовою в роботі експертів є постійне підвищення кваліфікаційного рівня.

Робота центрів постійно спрямовується у відповідності із програмою удосконалення їхньої діяльності, завдяки чому низка підприємств впровадила та сертифікувала систему управління якістю згідно вимог міжнародного стандарту ISO 9001 та запровадила страхування експертних ризиків, що у разі помилок при проведенні експертизи гарантуватиме безумовне відшкодування можливих збитків.

Кількісно та якісно розширено структуру приладного забезпечення експертних робіт, яка на сучасному етапі еред про близько тисячі вимірювальних приладів, є тут унікальні та розроблені самими центрами. Створено більше ста лабораторій, акредитованих УкрСЕПРО, державним органом з питань гігієни праці та за ліцензією Держбуду.

З урахуванням специфіки регіонального промислового виробництва, створено три спеціалізовані експертні центри, у складі яких діє декілька унікальних лабораторій. Варто згадати хоча б спеціалізовану сейсмічну лабораторію на базі Криворізького ЕТЦ, яка здійснює виміри рівня сейсмічного впливу технологічних вибухів промислового призначення, що здійснюються підприємствами гірничовидобувної промисловості на природне середовище, дії повітряних хвиль на житлові будівлі та споруди підприємств. На експертизу об'єктів і технологій в еред проектноїїо орієнтований Карпатський ЕТЦ, оскільки в цьому регіоні сконцентрований відповідний науковий потенціал. В Дніпропетровську функціонує Державне підприємство «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу», якому надано статус Галузевого ЕТЦ в нафтогазовій галузі, включаючи трубопровідний транспорт. Має дочірні підприємста в Києві, Харкові та філії в Сумах і Львові.

Кілька центрів разом із провідними науковими організаціями проводять наукові дослідження у різних галузях промисловості. Серед них ряд робіт системи виконано на рівні відкриттів та державних премій, що підтверджено багатьма патентами. Зокрема, вчені Донецького експертно-технічного центру беруть безпосередню участь у розробці стратегії розвитку паливно-енергетичного комплексу України. Високу оцінку одержали інші науково-дослідні роботи Донецького ЕТЦ, спрямовані на удосконалення технічного аудиту з питань безпеки та охорони праці на вугільних підприємствах.

Завдяки діяльності ЕТЦ щорічно продовжується термін безаварійної експлуатації майже 1,5 тисячі об'єктів підвищеної небезпеки, що дає змогу підприємствам країни зекономити близько 100 мільйонів гривень.

Окрім експертно-технічних центрів Держгірпромнагляду на ринку експертних послуг функціонують майже 1000 експертних організацій, які виконують роботи у сфері охорони праці та промислової безпеки. Тут і провідні науково-дослідні інститути, і експертні приватні підприємства, і спеціалізовані підрозділи великих підприємств.

Більшість з таких організацій, безперечно, виконують експертні роботи на високому професійному рівні. Однак, як показує практика, не обходиться і без шарлатанів. В час становлення системи, як гриби після дощу, з'являлися дрібні, переважно приватні, підприємства та організації, які претендували на виконання всього комплексу експертиз, але в основу своєї діяльності закладено лише отримання максимального прибутку. Немало випадків, коли це досягалося за рахунок видачі висновків експертизи без проведення повного передбаченого законодавством обсягу робіт. Ще гірше, коли висновок експертизи оформлювався взагалі без виїзду фахівців таких підприємств на місцезнаходження об'єкту підвищеної небезпеки.

Наявність на ринку експертних робіт таких ділків у поєднанні з впровадженою практикою проведення тендерів дозволяло підприємствам-замовникам зменшувати ціну робіт з технічного діагностування до сміхотворного рівня, що в свою чергу сприяло появі елементів нечесності та неякісного виконання робіт переможцями таких «тендерів», а робота добросовісних експертів знецінювалась.

Проблема прогресувала, адже на той час вимоги чинного законодавства були такими, що для отримання цими організаціями дозволу на виконання експертних робіт дозволялось залучати до їх проведення персонал сторонніх організацій за сумісництвом та використовувати прилади і обладнання на правах його оренди. Як результат, матеріально-технічною базою таких підприємств ставала лише невеличка кімната (примітивно умебльована кімната з телефоном). Втім, поряд із зазначеними «тендерами» нерідко практикувались «відкати», коли вартість виконуваних робіт завищувалася, а готівковий надлишок розділявся безпосередньо між замовником і виконавцем.

Тому самим життям була поставлена необхідність чітко визначити коло уповноважених організацій, які не лише отримують від держави право на проведення оглядів, випробувань і експертиз, але й надаватимуть якісну технічну підтримку державному нагляду у сфері промислової безпеки.

За останні роки розвиток експертно-технічних центрів загальмувався. Призупинилася співпраця з провідними експертними організаціями інших країн. Замість того, щоб розвивати нові напрями діяльності, акредитувати ЕТЦ у відповідних міжнародних організаціях на проведення аудитів та сертифікації по еред проект стандартам OHSAS 18001 «Система професійної безпеки та здоров'я» та ISO 14001 «Система управління навколишнім середовищем» Комітет затвердив наказ, яким визначив центри Держгірпромнагляду уповноваженими організаціями на проведення позачергового технічного огляду обладнання підвищеної небезпеки, чим ще більше приблизив ці підприємства до державної структури. Сьогодні ми бачимо, що треба кардинально змінити такий підхід.

Комітет разом з Фондом Держмайна, Держпідприємництвом та Антимонопольним комітетом працює над вирішенням питання, як відокремити експертно-технічні центри від державної структури і зберегти існуючий потенціал, не руйнуючи створеної незалежної системи експертизи.

Безумовно, кожний зі шляхів подальшого розвитку системи експертної оцінки стану промислової безпеки в Україні вимагає налагодження цивілізованих ринкових відносин. Потрібно також гармонізувати вітчизняне законодавство про підприємництво настільки, щоб відповідальне ставлення до проблем промислової безпеки та охорони праці стало нагальною потребою для бізнесових кіл. Розвиток системи технічної експертизи гальмується нерозумінням багатьма бізнесменами необхідності проведення якісної експертизи для успішного ведення виробничих процесів, що і перешкоджає Україні перейти до заявочного принципу здійснення експертизи, за яким працюють європейські країни - до технічного аудиту. Це гальмівне явище у багатьох випадках пов'язане або з певним браком коштів, або бажанням їх зекономити за рахунок безпеки виробництва, персоналу та оточуючих. Хоча найпростіший шлях до стабільного прибутку - належний рівень промислової безпеки підприємства.

Ha сьогодні чітко зрозуміло одне - система експертизи промислової безпеки є елементом забезпечення загальної безпеки держави. Тому її удосконалення, з огляду на важливість у процесі становлення цивілізованої держави і забезпечення добробуту й безпеки громадян, повинна здійснюватись найбільш оптимальним шляхом.

3. Форми аудиту з промислової безпеки

Аудит з промислової безпеки та охорони праці (далі - аудит) - документально оформлений системний, незалежний процес об'єктивного обстеження та оцінювання об'єкта аудиту, що включає збирання, аналіз і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених заходів, умов, системи управління промисловою безпекою та охороною праці й інформації з цих питань вимогам законів та інших нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

Аудит може бути внутрішнім та зовнішнім.

Внутрішній аудит здійснюється власником об'єкта аудиту для перевірки відповідності системи управління промисловою безпекою та охороною праці вимогам законів та інших нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

Внутрішній аудит здійснюється аудитором з систем управління промисловою безпекою та охороною праці.

Результати внутрішнього аудиту надаються аудиторській організації перед проведенням зовнішнього аудиту.

Зовнішній аудит здійснюється аудиторською організацією на замовлення власника об'єкта аудиту.

Періодичність проведення аудиту встановлюється замовником аудиту, але не рідше одного разу на рік для внутрішнього аудиту і одного разу на три роки для зовнішнього аудиту.

Суб'єктами аудиту є замовники аудиту та виконавці аудиту.

Замовниками аудиту є власники об'єкта аудиту.

Виконавцем внутрішнього аудиту є аудитор з систем управління промисловою безпекою та охороною праці, який отримав у встановленому цим Законом порядку сертифікат на право здійснення аудиту.

Виконавцем зовнішнього аудиту є аудиторська організація.

Об'єктами аудиту є системи управління з промислової безпеки та охорони праці:

- підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв;

- структурних підрозділів підприємств, установ та організацій.

Система управління промисловою безпекою та охороною праці є комплексом взаємопов'язаних заходів з виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних умов праці та промислової безпеки.

Аудит проводиться з метою забезпечення контролю за виконанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з промислової безпеки і охорони праці в процесі виробничої та іншої діяльності.

Основними завданнями аудиту є:

оцінка ефективності, повноти та обґрунтованості заходів, що вживаються для забезпечення вимог промислової безпеки та охорони праці на об'єкті аудиту;

встановлення відповідності об'єкта аудиту вимогам законів та інших нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

Замовник аудиту може визначати додаткові завдання, виходячи з його потреб відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів, характеру об'єкта аудиту.

Основними принципами аудиту є:

- незалежність;

- законність;

- обґрунтованість;

- об'єктивність;

- достовірність;

- документованість;

- професійна компетентність аудиторів.

Критерії аудиту - вимоги нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці, керуючись якими виконавець аудиту оцінює докази аудиту, проводить їх аналіз та готує висновок щодо об'єкта аудиту.

Критерії аудиту визначаються у договорі на його проведення між замовником та виконавцем аудиту.

Размещено на Allbest.ru