Система управління охороною праці

Розсувні драбини повинні бути обладнані жорсткими або гнучкими зв'язками, які перешкоджатимуть мимовільному розсовуванню драбини.

Для виконання монтажних робіт часто застосовуються металеві драбини. Металеві драбини заввишки більше 5 м, які встановлюються вертикально або із кутом нахилу до горизонту більше 75о, повинні мати огорожі у вигляді дуг, починаючи із висоти 3 м. Дуги повинні бути розташовані на відстані не більше 80 см одна від одної і з'єднані між собою не менше ніж трьома подовжніми смугами. Відстань від сходів до дуги повинна бути не менше 70 і не більше 80 см при радіусі дуги 35 - 40 см. При висоті драбин більше 10 м через кожні 6 - 10 м встановлюються майданчики. Якщо кут нахилу драбини менше 75о, вона оснащується поручнями і сходинками із сталевих рифлених листів.

Місця установки приставних драбин на ділянках можливого руху транспортних засобів або людей належить на час виконання робіт огороджувати або охороняти.

2.6 Санітарно-побутове забезпечення працюючих на будівельному майданчику

Площі побутових приміщень і пристосувань, приміщень громадського харчування та ін. повинні відповідати діючим нормативним вимогам. До санітарно-побутових приміщень, які повинні бути влаштовані на будівельному майданчику, відносять:

гардеробні;

приміщення для сушки;

приміщення для знезараження і обезпилення робочого одягу;

вбиральні;

умивальники;

душові;

пральні;

приміщення для особистої гігієни жінок;

приміщення обігріву працюючих;

місця для куріння, обладнані протипожежним інвентарем;

укриття від сонячної радіації і опадів;

пункти водопостачання та харчування.

Санітарно-побутові приміщення розташовують поблизу входу на будівельний майданчик на ділянках території, яка не затопляється поверхневими водами, із таким розрахунком, щоб уникнути необхідність проходу працюючих через небезпечні зони (котловани, зону роботи кранів, залізничні колії і т. ін.).

Входи в санітарно-побутові приміщення необхідно обладнати тамбурами і пристосуваннями для очищення і миття взуття. Поряд бажано організовувати місця для відпочинку і спортивний майданчик.

2.7 Організація першої допомоги потерпілим на будівельному майданчику

Велике значення в збереженні життя і здоров'я людини має своєчасне надання першої долікарняної допомоги при НВ. Вона повинна надаватися швидко і кваліфіковано. Тому правила надання першої допомоги повинні обов'язково включатися в програми навчання робітників та ІТП.

Першу допомогу потерпілому при НВ слід надавати в такому порядку:

Звільнити потерпілого від подальшої дії на нього шкідливого чинника (від дії вантажу, що придавив його, електроструму, хімічних реагентів, води і т.д.), винести на свіже повітря, розстібнути пояс, ґудзики.

Провести штучне дихання, зупинити кровотечу, накласти пов'язку, шину й т. ін.

Викликати «швидку допомогу» і доставити потерпілого до найближчої лікувальної установи будь-яким транспортом, дотримуючи при цьому всіх правил обережності.

Одним із найчастіших і серйозних ускладнень при переломах кісток, опіках, важких пораненнях є шок. Він обумовлений важким порушенням ЦНС, яка регулює кровообіг, обмін речовин і дихання. Шок характеризується спочатку загальним збудженням, а потім пригніченням діяльності всього організму, блідістю шкірних покривів, зниженням температури тіла, частим і слабким пульсом, низьким кров'яним тиском. Шок, звичайно, не призводить хворого до непритомності. Роздратування, стурбованість, які з'являються спочатку, звичайно, змінюються байдужим ставленням до всього оточуючого. При наданні першої допомоги потерпілого необхідно укласти в зручне положення, при якому менше виникає больових відчуттів, зігріти грілками, дати збуджуючі напої - гарячий чай, каву, спирт, вино, болезаспокійливі засоби. Необхідно в найкоротший термін надати лікарняну допомогу.

Удари, розтяги характеризуються появою припухлості, крововиливу і болю, а також обмеженням активності кінцівки.

При наданні першої допомоги необхідно забезпечити спокій потерпілому і накласти холод на ушкоджене місце (шматки льоду, сніг, рушник, змочений холодною водою).

При вивихах змінюється форма суглоба і довжина кінцівки. Перша допомога при вивиху полягає в створенні повного спокою ушкодженому суглобу.

Різні поранення небезпечні можливістю втрати великої кількості крові, забрудненнями і зараженнями. Іноді при пораненні можуть бути ушкоджені життєво важливі органи: м'язи, судини, нерви, кістки і т.д. Дуже небезпечними є рани, які проникають в порожнину черепа, грудної клітки, очеревини, суглобів.

Надаючи першу допомогу, попередньо необхідно чисто вимити руки з милом і протерти пальці йодним настоєм. Потім відкрити індивідуальний пакет, покласти стерильний матеріал на рану і зав'язати бинтом. У разі відсутності індивідуального пакета можна перев'язати рану бинтом, марлею або чистою тканиною. При цьому місце прикладення до рани необхідно змочити йодною настойкою, щоб площа змочування була більше рани. Не дозволяється очищати рану від бруду, пилу, землі, крові і т. д., змащувати ліками, промивати водою, оскільки це може робити тільки лікар.

Переломи бувають двох видів - відкритий і закритий. Основна мета першої допомоги при переломах - запобігти ушкодженню м'яких тканин уламками кістки (пошкодження судин, нервів, м'язів, шкіри) і важких ускладнень (шок, кровотечі, інфекція).

Хворому із переломом кістки потрібна негайна допомога, яку потрібно надавати спокійно, швидко і планомірно. Потерпілому необхідно надати зручне і спокійне положення, яке виключає рухливість пошкодженої частини тіла. Цього можна досягти фіксацією відламків за допомогою накладення шин. За відсутності спеціальних шин для фіксації відламків можна використовувати будь-які підручні матеріали (дошки, палиці, шматки фанери, картону і т. д.). Кріпляться шини бинтами, ременями, мотузками й т. ін. Правильне положення шин надає ушкодженій частині тіла нерухомий стан на час транспортування і зменшує біль.

Для запобігання забруднення рани при відкритому переломі необхідно змазати поверхню шкіри навколо рани йодним розчином і накласти стерильну пов'язку.

При важких опіках вогнем, гарячою водою, парою, розплавленим бітумом необхідно обережно зняти одяг (взуття), перев'язати обпалене місце стерильним матеріалом, закріпити бинтом і відправити потерпілого до лікувального закладу. У жодному випадку не допускається очищення обпаленого місця від частин одягу і змазування його будь-якими мазями і розчинами.

Перша допомога при опіках, які спричинені кислотами, негашеним вапном, полягає в негайному промиванні ураженого місця сильним струменем води, а за відсутності водопроводу - промиванні в ємності із чистою водою не менше 10 - 15 хв. Потім на обпалене місце накладається примочка із содового розчину при опіках кислотою і борної кислоти - при опіках негашеним вапном.

2.8 Пожежна безпека на будівельному майданчику

На будівельних майданчиках пожежі відбуваються в результаті недотримання запобіжних засобів:

При електричному і газовому зварюванні.

Неправильній експлуатації електромереж.

Необережному поводженні з вогнем.

Несправності опалювальних приладів.

Самозайманні матеріалів.

Місця проведення зварювальних та ін. вогняних робіт (пов'язаних з нагріванням деталей до температур, здатних викликати запалювання матеріалів і конструкцій) можуть бути тимчасовими і постійними, коли вогняні роботи проводяться безпосередньо в будівлях, житлових будинках та інших спорудах, які будуються або експлуатуються та на територіях підприємств для ремонту устаткування або монтажу будівельних конструкцій.

До проведення зварювальних та ін. вогняних робіт допускаються особи, які пройшли в установленому порядку перевірку знань вимог пожежної безпеки, про що свідчить спеціальний талон.

Місця проведення тимчасових зварювальних та ін. вогняних робіт можуть визначатися тільки письмовим дозволом особи, відповідальної за пожежну безпеку об'єкта, - керівника установи, цеха, лабораторії, майстерні, складу і т. п.

Вогняні роботи без отримання письмового дозволу можуть проводитися на будівельних майданчиках і в місцях, безпечних в пожежному відношенні, тільки фахівцями високої кваліфікації, обізнаними з програмою пожежно-технічного мінімуму. Список фахівців, допущених до самостійного проведення вогняних робіт без отримання письмового дозволу, оголошується керівником об'єкта.

Приступати до вогняних робіт дозволяється тільки після узгодження їх із пожежною охороною і виконання заходів, передбачених в дозволі на проведення вогняних робіт (наявність засобів пожежогасіння, очищення робочого місця від матеріалів, які згоряють, захист конструкцій, які згоряють).

Керівник об'єкта або посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (території, установи і т. п.), повинні забезпечити перевірку місця проведення тимчасових вогняних робіт протягом 3 - 5 годин після їх закінчення.

Тимчасові місця проведення вогняних робіт і місця установки зварювальних апаратів, балонів з газами і ємностей із горючою рідиною повинні бути очищені від горючих матеріалів в радіусі не менше 5 м.

Переносні ацетиленові генератори для роботи слід встановлювати на відкритих майданчиках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях. Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати і розміщувати на відстані не менше 10 м від місць проведення зварювальних робіт, від відкритого вогню і сильно нагрітих предметів, від місць забору повітря компресорами і вентиляторами. При установці ацетиленового генератора вивішуються написи «Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно», «Не курити», «Не проходити з вогнем».

Висновки

Система охорони праці поєднує сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Відповідно до закону «Про охорону праці» управління охороною праці на державному рівні здійснює створена при Кабінеті Міністрів Національна Рада з питань безпеки життєдіяльності, що розробляє і проводить заходи зі створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві і профілактики побутового травматизму, організовує й забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони життя людей.

Основними завданнями Держохоронпраці є:

комплексне управління охороною праці на державному рівні;

реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів;

проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва підвищеної небезпеки.

Організація контролю за станом охорони праці в будівництві здійснюється в три ступені.

Перший ступень - контроль за станом охорони праці здійснює бригадир, не рідше одного разу на тиждень, записуючи виявлені порушення в журнал оперативного контролю за станом охорони праці.

Другий ступень - контроль за станом охорони праці здійснює начальник дільниці та вибраний від колективу працівник і не рідше одного разу на місяць, записують виявлені порушення в журнал оперативного контролю за станом охорони праці.

Усунення виявлених порушень проводиться негайно. Якщо порушення, які виявлені на цьому рівні контролю, не можуть бути усунені працівником дільниці, то її керівник по закінченні огляду доповідає про це вищому керівникові. Відповідальність за здійснення контролю за станом охорони праці на цьому рівні і виконання запланованих заходів покладається на керівника дільниці.

На цьому рівні контролю перевіряються:

відповідність робочих місць, обладнання, інструменту, пристосувань;

наявність і дотримання працівниками правил і інструкцій по безпечному веденню робіт;

технічний стан і справність основного і допоміжного обладнання, приладів, вантажопідіймальних механізмів і транспортних засобів;

герметизація обладнання, запірної і регулюючої арматури, стан ємкостей;

справність і безперебійну роботу вентиляційних установок;

дотримання графіка планово-запобіжних ремонтів;

стан систем освітлення;

правильна і безпечна організація робіт, правильне ведення технологічних процесів, дотримання працівниками безпечних методів і прийомів роботи, інструкцій, виробничої і трудової дисципліни;

санітарно-гігієнічний і протипожежний стан робочих місць, утримання санітарно-побутових приміщень;

забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, запобіжними приспособленнями, їх стан і правильність користування ними;

наявність засобів пожежогасіння;

наявність і стан плакатів, попереджувальних написів, знаків безпеки, позначок і маркувань пускових пристроїв.

На третьому ступені контролю:

Контроль за станом охорони праці на цьому рівні здійснює комісія з питань охорони праці.

Контроль проводиться щомісяця з залученням до складу комісії начальника відділу експлуатації, головного механіка, механіка, а головою комісії призначається заступник генерального директора з питань охорони праці. Перевірка проводиться у присутності керівника дільниці, уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці.

Виявлені за результатами перевірок порушення в організації роботи по охороні праці, дотримання правил і норм по забезпеченню безпеки праці вносяться в журнал оперативного контролю і оформляються актом перевірки.

Не рідше одного разу на місяць директор за участю комісії проводить нараду посадових осіб, на якій інформує про стан охорони праці, розглядає результати проведених перевірок, хід виконання заходів по усуненню недоліків за попередній місяць, приписів контролюючих органів.

Відповідальність за виконання заходів, що розроблені комісією цього рівня, покладається на керівника організації.

На цьому рівні контролю перевіряється:

організація, результати контролю стану охорони праці на рівні дільниць і ведення журналів перевірки стану охорони праці 1 - 2 ступенів;

виконання наказів, розпоряджень, приписів контролюючих органів, а також виконання пропозицій і усунення зауважень, які внесено до актів перевірки стану охорони праці;

своєчасність розслідування нещасних випадків і правильність оформлення матеріалів розслідування;

організація навчання і інструктажів по охороні праці, їх якість;

робота інженерно-технічних працівників з питань охорони праці відповідно з їх посадовими інструкціями;

забезпеченість працівників робочих місць і об'єктів необхідними інструкціями, пам'ятками, знаками безпеки, наявність і їх стан;

наявність і правильність ведення документації з питань охорони праці;

технічний стан, справність і правильність експлуатації обладнання, механізмів контрольно-вимірювальних приладів, засобів, інструментів, систем опалення і освітлення, заземлення обладнання і споруд, відповідність їх вимогам правил безпеки;

утримання будівель, споруд і приміщень, їх технічний стан, а також прилеглої території відповідно до правил обстеження та оцінки технічного стану будівель і споруд та інженерних мереж;

організація і проведення технічного діагностування резервуарів;

наявність та справність захисних, запобіжних і герметизуючих пристроїв;

правильність і безпечна організація робіт, правильне ведення технологічних процесів /злив, налив нафтопродуктів в автоцистерни/, додержання працівниками безпечних методів і прийомів роботи;

правильність оформлення документації на проведення робіт в умовах підвищеної небезпеки;

забезпечення працівників засобами індивідуального захисту і запобіжними засобами, правильність користування ними, їх стан і догляд за ними, оснащеність робочих місць засобами захисту;

підготовка персоналу дільниць з ліквідації аварій;

забезпеченість санітарно-побутовими приміщеннями, їх стан;

організація медико-профілактичного обстеження працівників.

Список використаних джерел

1. Верховна Рада України. - Режим доступу : http://www.zakon2.rada.gov.ua. - Назва з екрану.

2. Закон України «Про охорону праці». - Режим доступу : http://www.zakon2.rada.gov.ua. - Назва з екрану.

3. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напружності трудового процесу. - Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 2001 р. № 528.

4. Вільсон О. Г. Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва) : навч. посіб. - К. : Основа, 2006. - 204 с.

5. Вільсон О. Г. Охорона праці : навч.-метод. посіб. / О. Г. Вільсон. - КНУБА, 2002. - 364 с.

6. Винокурова Л. Е. Основы охраны труда / Л. Е. Винокурова, М. В. Васильчук, М. В. Гаман. - К. : Виктория, 2001. - 192 с.

7. Довідник з управління охороною праці для керівників підприємств і організацій. - К. : Основа, 2003. - 308 с.

8. Документація з охорони праці та пожежної безпеки : Рекомендації / За ред. Д. В. Зеркалова. - К. : Основа, 2008. - 28 с.

9. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний / За ред. Є. П. Желібо, 6-е вид. - К. : Каравела, 2010. - 344 с.

10. Законодавство України про охорону праці. Збірник нормативних
документів у 4-х томах. - К. : Основа, 2010.

11. Зеркалов Д. В. Безопасность труда : хрестоматия / Д. В. Зеркалов. - К. : Основа, 2009. - 602 с.

12. Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / Д. В. Зеркалов. - К. : Наук. Світ, 2001. - 301 с.

13. Зеркалов Д. В. Охорона праці в галузі: Загальні вимоги : навч. посіб. / Д. В. Зеркалов. - К. : Основа, 2011. - 551 с.

14. Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності : словник-довідник / Д. В. Зеркалов, В. А. Сажко. - К. : Основа, 2002. - 128 с.

15. Іванов В. М. Охорона праці в будівництві : навч. посіб. / В. М. Іванов, Б. М. Коржик, М. Б. Смирнитська, С. Л. Дмитрієв, С. В. Нестеренко. - Х. : ХНАМГ, 2010.

16. КВЕД 2012. - Режим доступу : http://www.kchp.com.ua. - Назва з екрану.

17. Лесенко Г. Г. Довідник з охорони праці для керівників та спеціалістів (практичні рекомендації) / Г. Г. Лесенко. - К. : Основа, 2008. - 288 с.

18. Основи охорони праці : підруч. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський та ін., 2-е вид. - К. : Основа, 2006. - 444 с.

19. Показник НПАОП. - Режим доступу : http://www.dnop.kiev.ua. - Назва з екрану.

20. Працеохоронні засади у схемах, таблицях і графіках : посіб. / Укл. О. В. Войналович. - К. : Основа, 2009. - 88 с.

21. Рожков А. П. Пожежна безпека : навч. посіб. / А. П. Рожков. - К. : Пожінформтехніка, 1999. - 256 с.

22. Трахтенберг І. М. Гігієна праці та виробнича санітарія / І. М. Трахтенберг, М. М. Коршун, О. В. Чебанова. - К., 1997. ? 464 с.

Размещено на Allbest.ru