Охорона праці на виробництві

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Надзвичайно чільне місце на сьогоднішній день посідає такий розділ , як охорона підприємства галузі. Не стала винятком також зернозберігаюча та зернопереробна промисловості. Зернозберігання ставить перед собою насамперед наступні задачі:

1) Збереження зернових ресурсів України з мінімалізацією їхніх втрат.

2) Приведення зернових мас до належного для зберігання стану.

Розвиток даної галузі можливий лише в тому випадку,коли буде максимальним залучення нових трудових ресурсів. Для цього потрібно керуватися нормативними нормами Законодавства України ,та створювати хороші та безпечні умови праці у поєднанні з відповідним матеріальним забезпеченням. Лише всі ці фактори у поєднанні допоможуть зміцнити та перезавантажити ,поставити на ноги зернову галузь промисловості.



1. Шляхи підвищення ефективності охорони праці

Право на безпечні умови праці є невід'ємною частиною прав людини, які гарантуються Конституцією і низкою законів, нормами, правилами безпеки, діями державних та відомчих органів, та фахівцями в галузі безпеки праці. Рівень безпеки праці, що існує в державі, є таким же загальним надбанням, як рівень демократії, освіченості, культури. Цей рівень не може бути підвищений водночас, наприклад шляхом прийняття закону чи постанови уряду, а залежить від багатьох чинників: правової захищеності працівника, структури та рівня розвитку економіки, рівня добробуту громадян, історичного минулого, національного менталітету тощо. Закономірністю є високий рівень безпеки праці в США, Японії та Західній Європі, де успішно долаються характерні для промисловості фактори небезпеки.

Безпека людини нерозривно пов'язана з оточуючим її виробничим середовищем. Останнє характеризується породжуваними діяльністю людини об'єктами, явищами, фізичними, хімічними, біологічними та соціальними факторами, які прямо чи опосередковано впливають на працюючих. Повністю безпечних умов праці не буває. Виробниче середовище завжди характеризується наявністю певних небезпечних та шкідливих для здоров'я працівника чинників. Якщо до початку бурхливого розвитку промислового виробництва, для створення безпечних умов було достатньо тих емпіричних знань та рефлекторних навиків, що отримала людина за час еволюції людського суспільства, то нині, внаслідок бурхливого розвитку промислового виробництва, з? явилась надзвичайно велика кількість нових чинників, що впливають на безпеку людини, цих знань та навиків занадто мало. проявляється це також на підприємствах зернопереробної галузі промисловості України. Значна вибухонебезпечність,запиленість, висока, а також фізичне та моральне зношення обладнання та використання застарілих технологій обумовлюють наявність численних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які суттєво впливають на життя і здоров'я працюючих. Наявність цих чинників та відсутність ефективного захисту від їх дії обумовлюють високий рівень аварійності, травматизму і профзахворювань на підприємствах зернопереробної галузі України. З погляду економіки витрати на поліпшення умов праці є інвестиціями , оскільки вони здійснюються з метою отримання довгострокової вигоди внаслідок підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції, збереження трудового потенціалу тощо. Інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення сталих темпів економічного росту. Вони складають матеріальну основу його розвитку.

На підприємствах елеваторного типу,відбуваються такі технологічні операції як : очищення зернової суміші,переміщення,зберігання,сушіння та інші. Використовується таке транспортне обладнання, як: конвеєри та норії,рухомі візки. Для сушіння використовують різноманітні сушильні установки. Очищення здійснюється на сепараторах відповідних марок. Зберігання збіжжя відбувається у складах напільного тип, або ж у силосах.

2. Повітря робочої зони

На підприємствах на самопочуття, стан здоров'я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання. Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматичних особливостей місцевості, конструкцій споруд, організації повітрообміну із зовнішнім середовищем.

Джерелами теплості повітря на виробництві є:

- технологічне устаткування, яке має високі температури нагріву (плавильні, сушильні печі, котли, паропроводи та ін.);

- нагріті до високих температур деталі й розплавлені матеріали, наприклад метал, скло;

- теплова енергія, яка виділяється рухомими механізмами.

Тепло від усіх цих джерел викликає значне підвищення температури повітря у робочих приміщеннях. Наприклад, у гарячих цехах у теплий період року температура повітря може досягати 40 С. Високий температурний режим спостерігається в мартенівських цехах у металургії, термічних і ливарних цехах у машинобудуванні, у фарбувальних, сушильних цехах тощо. На деяких виробництвах люди працюють при зниженій температурі (на складах, у суднобудівній промисловості, елеваторах).

Технологічні процеси, пов'язані з підвищеною вологістю, мають місце на підприємствах харчової промисловості (на молоко- та м'ясокомбінатах), заводах з обробки шкіри, у гальванічних і травильних відділеннях у машинобудуванні тощо.

Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри (для встановлення швидкості руху повітря). Результати досліджень свідчать про те, що у виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину одночасно. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника. Одним із способів оцінки сумарного впливу метеорологічних факторів є спосіб обліку ефектних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури і вологості повітря на людину на робочому місці.

Визначення температури здійснюється таким чином. За допомогою лінійки з'єднують точки на шкалі номограми, відповідні показанням сухого і мокрого термометрів психрометра. У місці перетину одержаної лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури нерухомого повітря й еквівалентно-ефективної температури рухомого повітря. Наприклад, вологий термометр психрометра показує 15 °С і сухий -- 25 °С, що відповідає 21 °С градусу ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5 м/сек. У цьому разі еквівалентно-ефективна температура дорівнює 19 °С.

Розрізняють оптимальні, допустимі та шкідливі мікрокліматичні умови. Оптимальні, допустимі й шкідливі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря для виробничих приміщень та відкритих територій у спекотну і холодну пору року наведені в ДСН 3.3.6 042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

Розглядаючи механізми впливу метеорологічних факторів виробничого середовища (температури, вологи, швидкості руху повітря, чинності променевої енергії нагрітих деталей і агрегатів) на людину, маємо на увазі, що людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій за різноманітних метеорологічних умов. Ця сталість забезпечує насамперед один з найважливіших фізіологічних механізмів -- механізм терморегуляції. Вона спостерігається при певному співвідношенні теплоутворення (хімічної терморегуляції) і тепловіддачі (фізичної терморегуляції).

Відомо, що надлишкова вологість повітря негативно впливає на механізм терморегуляції організму. Особливо шкідливою є вологість повітря, яка перевищує 70--75 % за температури 30 °С і більше. За даними М. Є. Маршакова і В. Г. Давидова (1985), верхньою межею термальної рівноваги людини, що перебуває у стані спокою, є температура повітря 30--31 °С за відносної вологості 85 % або 40 °С градусів за відносної вологості 30 %. Ці межі змінюються при виконанні фізичної роботи.Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, зниження артеріального тиску. За низької температури може статися переохолодження організму, що спричинить простудне захворювання. Згідно з результатами досліджень людина є працездатною і нормально себе почуває, якщо температура навколишнього повітря не виходить за межі 18--20 С, відносна вологість -- 40--60 %, швидкість руху повітря -- 0,1--0,2 м/с.

Висока температура послаблює організм, викликає млявість, а низька -- сковує рухи, що при обслуговуванні машин спричиняє підвищену небезпеку травмування. За високої температури та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням.

Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Останнє негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни у серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон'юнктивіт, помутніння рогівки й таке професійне захворювання, як катаракта. Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:

- впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним);

- механізації та автоматизації виробничих процесів;

- дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов;

- захисту працівників різними видами екранів;

- раціональної теплової ізоляції устаткування;

- раціонального розміщення устаткування;

- ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхових приміщеннях);

- раціональної вентиляції та опалювання;

- раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;

- спеціального питного режиму (забезпечення білково-вітамінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Працівники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вмістом від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води зменшує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність;

- застосування спецодягу. Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління. Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індивідуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.

Для зернових підприємств характерний особливий мікроклімат, що пов'язано з підвищеною або зниженою температурою поверхнею устаткування,такого як сушилка, а також сепаратора. Нормальна температура для підприємства становить у холодний період 17-19?С, теплий 20-22 ?С. Якщо ж ці цифри порушені,то це спричинить до зниження працездатності, дискомфортним відчуттям.

Запиленість - надзвичайно важливий критерій для елеваторів,так як зернова пилюка-вибухонебезпечна-тому потрібно контролювати її кількість.

Нормальною вважається концентрація 4,0мг/ згідно НПАОП 15.0-1.01-88,як що ж рівень перевищується-то це дуже небезпечно. Підвищена вибухопожежонебезпека. Тривала робота в запиленому середовищі призводить до хронічних захворювань - пневмонії, фіброзу, силікозу та ін.

Загазованість для зернових нехарактерна.

3. Вентиляція робочих приміщень

ДБН "Опалення, вентиляція та кондиціонування" встановлюють вимоги до систем опалення і внутрішнього теплопостачання, загальнообмінної, аварійної та протидимної вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря будівель з метою забезпечення нормованих санітарно-епідеміологічних параметрів мікроклімату приміщень, виконання вимог безпеки та охорони навколишнього середовища, раціонального використання енергетичних ресурсів під час експлуатації.

В складах напільного зберігання встановлюють вентиляційні жолоби.

4. Ергономічні вимоги до робочих місць

Робоче місце -- це зона простору, що оснащена необхідним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність одного працівника чи групи працівників.

Раціональне планування робочого місця має забезпечувати: найкраще розміщення знарядь і предметів праці, не допускати загального дискомфорту, зменшувати втомлюваність працівника, підвищувати його продуктивність праці. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо мати також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте доцільно виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні і незручні положення тіла.

Проведені дослідження показують, що при раціональній організації робочих місць продуктивність праці зростає знати на 15-25%.

5. Шум в цеху

Усі машини на заводі створюють шум, а саме: сушилка,транспортне обладнання а також сепаратор. Допустимі рівні шуму для кожного з них є різними,але нормованими. Виробничий шум -- це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.

Необхідно зазначити, що джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.

Таблиця 1. Норми шуму

Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу за рік.

Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму згідно з ГОСТ12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».

Слід знати, як впливає шум на організм людини. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, у тому числі глухуватість і глухота. Проте тривала дія шуму впливає не лише на слух, вона робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві.

У разі постійного шумового фону до 70дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90дБ -- порушує слух, до 120дБ -- призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним.

Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку 30--40дБ, для розумової роботи -- 45--55дБ, для робітників цехів, гаражів, магазинів 56--70дБ, в банках (службові приміщення касового вузла -- 60дБ, виробничі приміщення касового вузла -- 75дБ).

Розглянемо заходи захисту від шуму. Зниження шуму досягається використанням таких заходів:

- зниження шуму в джерелі створення;

- зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);

- раціональне планування підприємств;

- використання зелених насаджень;

- застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;

- застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки);

- раціоналізація режимів праці та відпочинку;

- використання глушителів шуму.

Слід знати, що захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», ГОСТ12.1.029-80 «ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация», ГОСТ12.1.036-81 «ССТБ. Шум. Допустимые уровни в жилых и общественных зданиях».

6. Вібрація в цеху

Вібрація -- це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.

Необхідно знати, що джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.

Розрізняють вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, місцева -- залучає до коливання тільки окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).

Слід знати, який вплив на людину чинить вібрація.

Вібрація завдає великої шкоди здоров'ю людини -- від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м'язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу та ін.

Вібрації частотою понад 200Гц перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеного психічного напруження.

Систематичний вплив на людину загальних вібрацій може бути причиною вібраційної хвороби. Локальні вібрації викликають деформацію та зменшення рухомості суглобів.

Гігієнічна оцінка вібрації, що впливає на людину, здійснюється згідно з ГОСТ2.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

Необхідно звернути увагу на заходи щодо боротьби з вібрацією. Вони поділяються на колективні та індивідуальні. Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі фундаменти. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами. Серед заходів індивідуального захисту виділяють: спеціальне віброзахисне взуття, рукавиці та рукавички з м'якими надолонниками.

Слід знати, що вібробезпечні умови регламентують документи: ГОСТ12.1.012-90 «ССБТ.

7. Освітленість в цеху

1 Природне і штучне освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях має відповідати вимогам діючих СНіП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования". Не допускається розміщення виробничих процесів в приміщеннях без природного освітлення.

2 В усіх виробничих та допоміжних приміщеннях мають бути прийняті заходи щодо максимального використання природного освітлення. Світлові отвори не допускається заставляти виробничим обладнанням, готовими виробами, напівфабрикатами тощо, як всередині так і поза приміщенням.

Примітка. В південних районах країни для захисту від посиленої інсоляції в літній час дозволяється використовувати захисні пристрої (козирки, екрани, побілка засклення).

3 Внутрішнє віконне скло та рами необхідно промивати і протирати не рідше ніж один раз на тиждень, а зовні - не рідше двох разів на рік, в теплий час року - у міру забруднення.

4 Розбите скло у вікнах необхідно негайно замінити цілим. Встановлювати у вікнах складене з шматків скло забороняється. Забороняється заміна скла фанерою, картоном, склоблоками.

5 Штучне освітлення в цехах може бути загальним та комбінованим і має відповідати затвердженим нормам.

6 Освітлювальне приладдя та арматуру необхідно тримати у чистоті та протирати по мірі необхідності, але не рідше, ніж 1 раз на тиждень.

7 Електричні лампи треба монтувати у закритих плафонах, а електричні проводи у захисних трубках.

8 Освітлювальна арматура аварійного освітлення повинна мати розпізнавальне фарбування.

9 Світильники місцевого освітлення повинні мати конструкцію та розташування таке, що забезпечує відсутність відблиску.

10 Люмінесцентне освітлення на хлібопекарських підприємствах рекомендується влаштовувати у таких відділеннях: пекарському, тістозамішувальному, тістороздільному, заварювальному і дріжджовому, а також у хлібосховищі, експедиції, адміністративно-побутових приміщеннях (лампи типу БС).

11 Забороняється використання переносних ламп та розташування світильників безпосередньо над відкритими місцями зберігання сировини та готової продукції або відкритим технологічним обладнанням.

12 Нагляд за станом та експлуатацією освітлювальних приладів покладається на технічно підготовлених осіб.

8. Електробезпека в цеху

праця шум вібрація електробезпека

В організації наказом керівника повинна бути призначена особа, відповідальна за загальний стан усіх електроустановок, яка зобов'язана організувати виконання вимог усіх нормативних документів та забезпечити: належну експлуатацію та безпечну роботу електроустановок; організацію і проведення планово-попереджувальних ремонтів і профілактичних випробувань електрообладнання апаратури і мереж; навчання, інструктування і періодичну перевірку знань персоналу, пов'язаного з обслуговуванням електроустановок; наявність і своєчасну перевірку засобів захисту і протипожежного інвентарю; розслідування аварій та порушень вимог діючих правил при експлуатації електроустановок; ведення технічної документації, розробку інструкцій, положень і т.п.

Всі роботи, що проводяться в діючих електроустановках, щодо заходів безпеки, згідно ПОТ РМ 016-2001 / РД 153-34.0-03.150-00 "Міжгалузеві правила по охороні праці (правила безпеки) при експлуатації електроустановок", поділяються на такі категорії:

1) роботи, що виконуються зі зняттям напруги;

2) роботи, що виконуються під напругою на струмовідних частинах чи поблизу них.

До робіт під напругою на струмовідних частинах відносяться роботи, виконувані безпосередньо на цих частинах із застосуванням засобів захисту.

До обслуговування діючих електроустановок допускаються особи, які мають професійну підготовку і пройшли медичний огляд при прийомі на роботу. Повторні медичні огляди персоналу проводяться не рідше 1 разу на 2 роки.

Обслуговуючий електротехнічний персонал повинен знати діючі Правила улаштування електроустановок (ПУЕ), Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, інші правила охорони праці при експлуатації електроустановок, а також прийоми звільнення потерпілого від дії електричного струму і надання першої допомоги.

Електротехнічний персонал повинен пройти перевірку знань міжгалузевих правил з охорони праці (правил безпеки) при експлуатації електроустановок, правил та інструкцій з технічної експлуатації, пожежної безпеки, користування захисними засобами, улаштування електроустановок в межах вимог, пропонованих до відповідної посади чи професії, а також прийомів звільнення потерпілого від дії електричного струму і надання першої допомоги, і мати відповідну кваліфікаційну групу з електробезпеки II-V.

Організація експлуатації електроустановок передбачає ведення необхідної технічної документації.

В документацію входять:оперативний журнал, в якому зазначаються прийом і здача зміни, розпорядження начальника цеху про зміну режимів роботи і т.д .;

- журнал обліку робіт за нарядами і розпорядженнями;

- журнал дефектів і неполадок на електрообладнанні;журнал або відомість показань контрольно-вимірювальних приладів і електролічильників, а також журнал контролю за наявністю, станом та обліком захисних засобів;журнал виробництва робіт і бланки нарядів на виробництво ремонтних і налагоджувальних робіт в електроустановках напругою вище 1000 В;журнал обліку видачі і повернення ключів від електроустановок;журнал обліку перевірки знань норм і правил роботи в електро-установках;журнал обліку присвоєння групи I з електробезпеки неелектротехнічні персоналу;журнали реєстрації інструктажу на робочому місці з пожежної безпеки;папки діючих і закритих нарядів та ін.

Організаційними заходами, що забезпечують виробництво робіт в електроустановках, є оформлення роботи нарядом-допуском або розпорядженням; оформлення допуску до роботи; нагляд під час роботи; оформлення перерв у роботі і переходів на інше місце роботи; оформлення закінчення робіт.

Організаційно-технічні заходами, виконуваними при проведенні робіт зі зняттям напруги, є відключення електрообладнання та вжиття заходів проти помилкового його включення або самовключення; вивішування на рукоятках вимикачів заборонних плакатів "Не вмикати - працюють люди", "Не включати - робота на лінії" і т.п .; перевірка відсутності напруги на відключеною електроустановки і приєднання переносного заземлення; огородження робочого місця і вивішування плакатів "Працювати тут", "Стій - висока напруга".Нагадаємо, що обслуговування та експлуатація електроустановок проводиться тільки спеціально підготовленим, які пройшли медичний огляд, навчання та перевірку знань електротехнічним персоналом.

9. Пожежна безпека

Пожежну безпеку забезпечують системи запобігання пожежі та протипожежного захисту, а також організаційно-технічні заходи. Управління пожежною безпекою передбачає підвищення безпечності стану приміщень, обладнання та виробничих процесів.

Система пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збиткам від неї.

Пожежобезпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення й розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Рівень забезпечення пожежної безпеки - кількісна оцінка попереджених збитків у разі можливої пожежі.

Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до масового враження людей на них та на навколишній території, підприємства з небезпечними та шкідливими виробничими факторами, а також небезпекою пожежі повинні мати системи пожежної безпеки для зведення до мінімуму ймовірності виникнення пожежі. Конкретні значення такої ймовірності визначають проектувальники та технологи.

Системи пожежної безпеки мають запобігати впливу на людей небезпечних факторів пожежі, у тому числі їхніх вторинних проявів. Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків.

Пожежну безпеку забезпечують такі основні компоненти виробництва:

- технічна система, яка передбачає надійність обладнання, використання безпечних технологій, визначає обсяг вибухопожежонебезпечних речовин, проектні рішення, впровадження систем виявлення та гасіння пожеж, розміщення обладнання тощо;

- персонал, його підготовка, забезпечення регламентами та правилами роботи;

- система управління.

Системи пожежної безпеки спрямовані на:

- визначення вихідних причин ситуацій ризику виникнення пожеж внаслідок характерних властивостей та особливостей продуктів, речовин і матеріалів, які використовуються у виробничих процесах, енергії, яка споживається у ви¬робництві, а також відповідних факторів людської діяльності;

- комплексний аналіз із метою створити ефективні засоби попередження пожежі шляхом нейтралізації дії сприяючих їй обставин;

- вивчення засобів і методів локалізації та гасіння пожеж;

- запобігання виникненню пожежі;

- пожежну безпеку людей та матеріальних цінностей.



Висновок

Загалом охорона підприємств галузі займає чільне місце у сітківці підприємницької діяльності. Потрібно приділяти цьому належну увагу та контроль. Незалежно від розміру підприємства цілі та завдання залишаються однаковими,тому для досягнення спільної мети--запобігти та попередити аварії а також мінімізувати їх наслідки нехтувати даним етапом підприємства не варто.

Размещено на Allbest.ru

...