Токсикологічні характеристики і гігієнічні умови праці у виробництві азобарвників

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ АМН УКРАЇНИ»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

14.02.01 - гігієна та професійна патологія

ТОКСИКОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ ПРАЦІ У ВИРОБНИЦТВІ АЗОБАРВНИКІВ

Виконала Рубан Еліна Володимирівна

Київ - 2010



АНОТАЦІЯ

токсикологічний азобарвник гігієнічний канцерогенний

Рубан Е.В. Токсикологічні характеристики і гігієнічні умови праці у виробництві азобарвників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.02.01 ? гігієна і професійна патологія. - ДУ «Інститут медицини праці АМН України», м. Київ, 2010 р.

Робота присвячена дослідженню металокомплексних азобарвників (ріазоланів), їх токсикологічних характеристик, а також науковому обґрунтуванню системи заходів щодо поліпшення умов праці і профілактики професійної патології серед робітників цього виробництва.

Встановлено, що всі вивчені барвники мають якісно однотипний вплив на організм і за критеріями гострої токсичності відносяться до 3-4 класу (помірно і малонебезпечних речовин). Для всіх барвників притаманна слабко виражена дія на шкіру і слизові оболонки очей, не виявлено шкірно-резорбтивної дії (окрім ріазолану бордо). Ембріо- і гонадотоксична, мутагенна, алергійна дія не характерні.

При інгаляційній дії на експериментальних тварин встановлено, що ріазолани проявляють загальнотоксичну дію, з переважним впливом на функціональний стан нервової системи, органів кровотворення, печінки, нирок. При обґрунтуванні ГДК у повітрі робочої зони і в атмосферному повітрі населених місць рекомендується введення до величин Lim_сh коефіцієнту запасу 10.

Встановлено, що працівники основної професії даного виробництва (апаратники), піддаються дії хімічних чинників протягом 81,0 - 89,6% робочого часу. Основними шкідливими професійними чинниками є хімічні (перевищення ГДК у повітрі робочої зони від 1,5 до 3,2 разів). Визначено, що виробництво металокомплексних азобарвників (ріазоланів) відноситься до канцерогенонебезпечних, за рахунок забруднення повітря робочої зони і дії на працівників канцерогенних хімічних сполук - хрому (VI), формальдегіду.

Епідеміологічним дослідженням не виявлено випадків виникнення злоякісних новоутворень в органах-мішенях, характерних для сполук хрому (VI), формальдегіду, а також для ароматичних азосполук (шкіра, сечовий міхур, органи кровотворення). Відносні ризики захворювання на рак бронхів і легенів, серед експонованих працівників не були підвищеними (RR=0,84; CI 95 % 0,21-3,35, p>0,05).

Інтегральна величина ризику виробництва для здоров'я працівників, за методикою МОП відноситися до «помірного ступеня ризику» (R-ІІІ), що обумовлює необхідність розробки і здійснення планових додаткових заходів, спрямованих на поліпшення умов і безпеки праці працівників.

Запропоновано комплекс заходів санітарно-гігієнічного характеру, що спрямовані на оздоровлення умов праці і запобігання професійної патології у виробництві ріазоланів.

Ключові слова: ріазолани, токсикологія, умови праці, канцерогенний ризик, гігієнічне нормування.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах класом органічних барвників, що найбільш динамічно розвивається, є кислотні металокомплексні барвники, які призначені для колорування текстильних матеріалів (вовни, натурального шовку, поліамідного волокна), а також шкіри, дерева, паперу [Соколенко Л. А. 2001; Белов А. Е. та співав., 2002; Карпов В. В., 2002; Андриевский А. М. та співав., 2004]. В Україні створений асортимент кислотних металокомплексних барвників (торговельна марка «Ріазолан»), який складається з 14 індивідуальних марок і 7 сумішей [Бородіна А. В. та співав.,1997].

Проте в практиці досі не вирішений надзвичайно важливий аспект щодо безпеки цього класу барвників при їх виробництві (особливо на стадії сушки та пакування), а також при експлуатації забарвлених ними текстильних матеріалів і одягу. Це пов'язано з тим, що ці барвники по хімічній класифікації відносяться до азобарвників, деякі з яких мають мутагенні і канцерогенні властивості, а також містять органічно зв'язані атоми хрому, кобальту і заліза. Аналіз даних літератури дозволяє обґрунтувати науковий напрямок, об'єм і методи експериментальних та виробничих досліджень з врахуванням ряду положень, що не знайшли відображення в результатах раніше виконаних досліджень [Тимченко А. Н. та співав., 1984; Ioachim F., 1985; Артемов А. В. та співав., 2000; Яворовський О. П. та співав., 2007].

Так, стосовно виробництва кислотних барвників є лише окремі вказівки на недосконалість відносно гігієнічних вимог, щодо устаткування і апаратів, на відсутність їхньої детальної гігієнічної характеристики з зазначенням виду і інтенсивності виробничих чинників (виробничого шуму, мікроклімату виробничих приміщень, ступеня важкості праці) при виконанні основних технологічних операцій представників різних професійних груп [Эрман М. И., 1971; Василенко Н. М. та співав., 1983; Тимченко А. Н. та співав, 1986; Завгородний И. В., 1991; Дерпак В. В. та співав., 2000; Марченко В. И., 2000].

Наявні дані літератури про особливості токсикодинаміки вихідних і кінцевих продуктів виробництва кислотних барвників обмежуються лише результатами первинної токсикологічної оцінки. Не встановлено особливості термодинаміки барвників в умовах виробництва при основному шляху надходження - інгаляційному, з оцінкою можливих віддалених ефектів (гонадо- і ембріотоксичного, мутагенного). Це, можливо, пов'язано з тим, що вивчення біологічної дії азобарвників було обумовлено або завданнями гігієни харчування (харчові барвники), або комунальної гігієни. Дані про параметри інгаляційної токсичності з оцінкою віддалених наслідків стосуються лише деяких марок аніонних азобарвників для шкіри (ААШ) [Василенко Н. М. та співав., 1996; Никулина Г.Л., 1996, 1997;].

На сьогодні вважається,, що всі азобарвники мають потенційну канцерогенну небезпеку для людини [Gonzales C.A et al., 1988, Brugere J. et al., 2003]. У літературі є дані про наявність у деяких азобарвників канцерогенного ефекту у лабораторних тварин, в яких виникали злоякісні пухлини печінки та сечового міхура [Динерман А.А., 1964; Андрианова М. М., 1970; Никулина Г.Л., 1997]. Однак в літературних джерелах відсутні епідеміологічні дослідження щодо канцерогенної небезпеки виробництва ріазоланів (кислотних металокомплексних азобарвників), а також залишається недостатньо вивченим питання ризику захворюваності працюючих у виробництві кислотних металокомплексних азобарвників злоякісними новоутвореннями, порівняно з загальним населенням регіону, де розташоване виробництво.

В зв'язку з цими обставинами обґрунтованою є необхідність вивчення вітчизняних металокомплексних азобарвників марки «Ріазолан» з позицій промислової токсикології і гігієни праці, яка передбачає не лише оцінку токсичних властивостей і регламентації їхнього вмісту в повітрі робочої зони, але й вивчення гігієнічних проблем пов'язаних з промисловим виробництвом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В період з 1993 до 2006 р. дослідження виконувались згідно з планом науково-дослідних робіт Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля та філіалу кафедри екології при НТУ «ІХТПЕ». В роботі використані матеріали досліджень за НДР: «Обґрунтування гранично допустимих концентрацій (ГДК) барвників органічних ріазолану бордо, ріазолану жовтого 2К, ріазолану жовтого 14-92 в повітрі робочої зони» (госпдоговір з ТОВ «Рубіжанський Краситель» № 113393-95-6-644/412/7); «Обґрунтування ОБРВ барвника органічного ріазолану червоного 2Ж в атмосферному повітрі населених місць» (госпдоговір з ТОВ «Рубіжанський Краситель» № 540-6/03); «Обґрунтування ОБРВ барвника органічного ріазолану кислотного зеленого 4Ж в атмосферному повітрі населених місць» (госпдоговір з ТОВ «Рубіжанський Краситель» № 350к-6/99), а також відповідно до НДР: «Розробка асортименту барвників для текстильної промисловості і інших сфер застосування на базі сировини хімічних підприємств України з метою ліквідації залежності від зарубіжних постачань» (держзамовлення №11219292-2-537).

З 2008 року дисертаційна робота виконувалась в ДУ “Інститут медицини праці АМН України” (у зв'язку з необхідністю виконання комплексних гігієнічних та епідеміологічних досліджень) в рамках НДР «Альтернативні методи в сучасній токсикології та їх використання в комплексній оцінці токсичної дії сполук важких металів» (2007-2009 р. р.) (держреєстрація № 0107U000838), де були виконані дослідження з гігієни праці при виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів); а в рамках Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації на 2002-2011 р.р.» у НДР «Наукові основи моніторингу за онкологічною захворюваністю працюючих в канцерогено-небезпечних виробництвах України» (2008-2010 р.р.) (держреєстрація № 0108U001690) була проведена оцінка канцерогенних ризиків при виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Мета роботи: науково обґрунтувати систему заходів щодо поліпшення умов праці і профілактики професійної патології серед робітників виробництва кислотних металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Завдання дослідження. Для досягнення мети роботи поставлено такі завдання:

провести системний аналіз міжнародного і вітчизняного досвіду по питаннях оцінки токсиколого-гігієничних характеристик металокомплексних азобарвників;

визначити токсикологічні характеристики металокомплексних азобарвників (ріазоланів) і обґрунтувати гігієнічні нормативи ГДК і ОБРВ в повітрі робочої зони і атмосферному повітрі;

дослідити гігієнічні умови праці у виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів);

оцінити канцерогенну небезпеку виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів);

науково обґрунтувати заходи щодо поліпшення гігієнічних умов праці і профілактики професійної патології серед працівників виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Об'єктом дослідження є: металокомплексні азобарвники (ріазолани) та їх промислове виробництво.

Предметом дослідження були: хімічні властивості та токсикологічні характеристики металокомплексних азобарвників (ріазоланів), гігієнічні умови праці та ризики канцерогенної небезпеки для працюючих, на промисловому виробництві.

Методи дослідження: експериментально-токсикологічні (пороги гострої і хронічної інгаляційної дії, ембріо-, гонадотоксичність, мутагенність, алергійна дія), гігієнічні (вивчення умов праці), епідеміологічні (дескриптивний та ретроспективний когортний аналізи), оцінка професійних ризиків для здоров'я працівників, статистичні.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше:

- експериментально встановлено токсикологічні характеристики металокомплексних азобарвників (ріазоланів): червоний 2Ж (1-феніл-3-метил-5-піразолон-2-аміно-6-нітрофенол-4-сульфокислота); жовтий 2К (1-феніл-3-метил-5-піразолон-2-амінофенол-4-сульфокислота); жовтий 14-92 (1-феніл-3-метил-5-піразолон-антранілова кислота); бордо (2-нафтол-2-амінофенол-4-сульфокислота); зелений 4Ж (2-нафтол-6-сульфокислота);

- визначено характеристики гігієнічних умов праці у виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів), на етапах технологічних процесів;

- оцінено канцерогенну небезпеку для здоров'я працівників виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів);

- обґрунтовано заходи щодо поліпшення гігієнічних умов праці і профілактики професійного раку серед працівників виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Практичне значення дослідження полягає в тому, що:

розроблено принципи і методичні підходи для складання токсикологічних та гігієнічних характеристик і гігієнічного нормування аерозолів металокомплексних азобарвників (ріазоланів);

обґрунтовано величину ГДК у повітрі робочої зони для ріазоланів - бордо, жовтого 2К, жовтого 14-92 і ОБРВ в атмосферному повітрі - для ріазолану червоного 2Ж;

визначено можливі ризики для здоров'я працівників на всіх технологічних етапах промислового отримання металокомплексних азобарвників (ріазоланів), які обумовлені фактичними умовами праці;

встановлено ступінь канцерогенної небезпеки виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів);

розроблено систему заходів щодо поліпшення гігієнічних умов праці і профілактики професійної патології (професійного раку) серед працівників виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Результати дослідження впроваджені в практику охорони здоров'я:

1. На національному рівні: затверджено ОБРВ в атмосферному повітрі населених місць - для ріазолану червоного 2Ж на рівні 0,003 мг/м³ (Постанова головного державного санітарного лікаря Україні № 19 від 28.05.2004 р.)

2. На галузевому рівні: впроваджено «Методичні вказівки щодо спектрофотометричного визначення барвника органічного ріазолану жовтого 14-92 в повітрі робочої зони» (1994 р.), «Методичні вказівки щодо спектрофотометричного визначення барвника органічного ріазолану бордо в повітрі робочої зони» (1995 р.), «Методичні вказівки щодо спектрофотометричного визначення барвника органічного ріазолану жовтого 2К в повітрі робочої зони» (1995 р.) (акт впровадження від 19.11.2009 р.).

3. На регіональному рівні: надані пропозиції щодо поліпшення умов праці та контролю за станом здоров'я працівників ТОВ «Рубіжанський Краситель» (Лист № 117 09/10 від 27.10.2009).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто обрано і науково обґрунтовано актуальність досліджень, визначено мету, завдання, об'єкти, предмет дослідження, розроблено програму досліджень, вибрано методи дослідження, проведений огляд вітчизняної і зарубіжної наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Автор самостійно провела більшу частину експериментально-токсикологічних досліджень, статистичну обробку і аналіз отриманих даних. Автором були зібрані і системно проаналізовані первинні дані територіальної СЕС, що дозволило вивчити гігієнічні умови праці при виробництві металокомплексних барвників (ріазоланів) на ТОВ «Рубіжанський Краситель». Автор була відповідальним виконавцем за темами НДР: «Обґрунтування гранично допустимих концентрацій (ГДК) барвників органічних ріазолану бордо, ріазолану жовтого 2К, ріазолану жовтого 14-92 в повітрі робочої зони», «Обґрунтування ОБРВ барвника органічного ріазолану червоного 2Ж в атмосферному повітрі населених місць», «Обґрунтування ОБРВ барвника органічного ріазолану кислотного зеленого 4Ж в атмосферному повітрі населених місць».

Автором проведено сумісні дослідження з визначення алергійних властивостей спільно з с.н.с. Бенца Т. О., мутагенних ефектів - спільно із пров. н. с. Брониковою Р. К., патоморфологічні та біохімічні дослідження - спільно з к. б. н. Биковим С. Т.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Досягнення головної мети дослідження вимагало створення спеціальної програми, яку було розроблено нами на основі системного підходу. Дослідження складалося з чотирьох етапів, кожен з яких мав свої завдання:

І етап ? аналіз даних світового і вітчизняного досвіду по питаннях оцінки токсиколого-гігієничних характеристик металокомплексних азобарвників, технології, умов праці при їх промисловому виробництві, стан здоров'я працівників в даному виробництві;

ІІ етап ? вивчення токсиколого-гігієничних властивостей металокомплексних азобарвників (ріазоланів) що містять кобальт, хром, залізо;

ІІІ етап - вивчення гігієнічних умов праці при промисловому виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів) на підприємстві;

ІV етап - оцінка канцерогенної небезпеки і онкологічної захворюваності працівників на промисловому виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів).

Відповідно до завдань дослідження було проведено вивчення біологічної дії 5 марок металокомплексних азобарвників з використанням комплексу експериментально-токсикологічних методів. Для оцінки дії досліджуваних барвників, на організм експериментальних тварин використовувався комплекс методів, які дозволяють оцінити як реакцію цілісного організму на введення чужорідних речовин, так і реакцію окремих органів і систем. В роботі використано 1140 білих щурів, 180 білих та 140 сірих мишей і 120 морських свинок. Дослідженням були охоплені 347 працюючих у виробництві металкомплексних азобарвників (ріазоланів) на ТОВ «Рубіжанський Краситель».

Однократна і хронічна інгаляційна дія барвників на лабораторних тварин здійснена в камерах з 36-ма комірками. Повітря в камери подавалося від системи високого тиску через ежектор, який вибирав дрібнодисперсний порошок барвників з доріжки на диску, що обертався. Видалення повітря з камер здійснювалося за допомогою пилососа, відрегульованого так, щоб в камерах створювався мінімальний негативний тиск. Очищене від аерозолю досліджуваної речовини повітря викидалося в атмосферу. У камеру контрольної групи тварин подавалося чисте повітря. Контроль за концентрацією барвника в камерах здійснювався щогодини, дані заносилися в журнал.

Токсикологічні дослідження проводилися при одноразовому і повторному пероральному введенні, нанесенні на шкіру і слизові оболонки очей, при однократній інгаляційній (4 години) і хронічній (4 місяці, по 4 години, 6 разів на тиждень) дії.

Внутрішньошлунково барвники вводилися у вигляді 20 %, 40 % і 50 % суспензії в 1,5 % крохмальному гелі. При встановленні порогу інгаляційної дії ріазоланів тварини обстежувалися до початку досліду (початковий фон), через 1 годину, 16 годин, на 4-у та на 8-у добу після закінчення досліду.

При однократному пероральному введенні досліджуваних барвників, враховувалися загибель і виживання тварин протягом 14 діб, картина гострої інтоксикації, макроскопічні зміни внутрішніх органів. Параметри гострої інтоксикації ЛД₀ і ЛД₁₀₀ (максимально переносна і власне смертельна дози) знаходили експериментальним шляхом. ЛД₁₆, ЛД₅₀, ЛД₈₄ - визначалися методом «пробіт-аналізу».

Кумулятивні властивості барвників визначали за методом Ліму при введенні в шлунок щурів дози, що поступово підвищувалась (початкова доза 1/10 ЛД₅₀). Режим введення - щодня протягом всього досліду. Характер дії на організм піддослідних тварин спостерігався при введенні дози 1/10 ЛД₅₀ протягом 30 днів, 5 разів на тиждень. Стан лабораторних тварин при різних шляхах дії ріазоланів оцінювався за допомогою набору адекватних тестів. В процесі виконання досліджень визначалися: клінічна картина інтоксикації; маса тіла тварин; маса внутрішніх органів тварин.

Для оцінки стану організму піддослідних тварин досліджені:

а) інтегральні показники функціонального стану організму піддослідних тварин: рухова активність в замкнутому просторі; орієнтовна реакція піддослідних тварин («рефлекс норки»); частота дихання;

б) показники сечі: добовий діурез; густина сечі; білок; креатинин; сечовина, хлориди;

в) показники крові: кількість еритроцитів, лейкоцитів, концентрація гемоглобіну, лейкоцитарна формула, наявність тілець Гейнца;

г) біохімічні показники крові (плазма): концентрація загального білка та білкових фракцій, хлоридів, сечовини, креатинину; активність аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, холінестерази, лужної фосфатази, тимолової проби.

Проводились також дослідження з оцінки здатності ріазоланів проникати через неушкоджену шкіру, а також місцевої дії на шкіру і слизові оболонки. Оцінювалась алергійна дія досліджених барвників шляхом внутрішньошкірної сенсибілізації організму морських свинок від доз 50 і 200 мкг.

Гонадотоксичний ефект барвників визначався після закінчення підгострих і хронічних експериментів з вивченням морфофункціонального стану гонад самців; ембріотоксична дія - при отруєнні вагітних самок протягом всієї вагітності, з врахуванням можливого впливу на материнський організм; мутагенна активність - за індукцією хромосомних аберацій в клітинах кісткового мозку тварин при однократному внутрішньошлунковому введенні ріазоланів.

Гігієнічні умови праці було проаналізовано і оцінено за даними атестації робочих місць на ТОВ «Рубіжанський Краситель», отриманими від Рубіжанської міської СЕС. Аналіз виробництва включав детальне вивчення і оцінку особливостей технології синтезу ріазоланів з виділенням технологічних етапів, виробничих стадій і операцій, які зумовлюють формування виробничих чинників. Аналізувались дані щодо санітарно-гігієнічного стану окремих етапів технологічного процесу, апаратів і устаткування, робочих операцій.

В повітрі робочої зони визначався вміст аерозолів барвників, парів хлористого водню, сірчаної кислоти, формальдегіду. Аналізувались результати хронометражних спостережень, дослідження параметрів виробничого мікроклімату і рівнів шуму, відповідно до ГН «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (2001 р.).

В дослідженні проводився поглиблений аналіз технологічного процесу з позиції формування потенційної канцерогенної небезпеки для працюючих. Проводилось визначення потенціального канцерогенного ризику для здоров'я працівників, обумовленого можливим надходженням в повітря робочої зони незв'язаного Cr (VI) та формальдегіду - індивідуального, популяційного та інтегрального [МР 2.2.12-142-2007].

Проводилось визначення кумулятивних рівнів захворюваності злоякісними новоутвореннями робітників досліджуваного виробництва ретроспективним (за 20 років - 1989-2008 років) когортним епідеміологічним дослідженням, шляхом линкіджу даних про працюючих (347 чіл., 6940 люд.-років; чоловіків - 215 чіл., 4300 люд.-років; жінок - 132 чол., 2640 люд.-років) з базою онкологічних хворих (популяційні дані Національного канцер-реєстру України, ДУ «Національний інститут раку» МОЗ України). Групою порівняння були визначені випадки злоякісних новоутворень серед населення Луганської області (чоловіків - 824 935 люд.-років; жінок - 968 403 люд.-років) у 2008 році. Розрахунок стандартизованих статевовікових показників онкологічної захворюваності проводився прямим методом, відповідно до статевовікового розподілу населення України (відповідно до даних «Національному перепису населення 2001 року»).

Результати епідеміологічного дослідження оброблялись загальноприйнятими медико-статистичними методами за статтю, професійними групами працюючих, локалізацією злоякісних новоутворень. Проводився розрахунок відносного ризику (RR) і його очікуваної дисперсії (СІ 95 %), за методом ?² (за Ментель-Хензелом). Аналітичне порівняння отриманих у дослідженні даних щодо наявної онкологічної патології серед працюючих проводилося відповідно до очікуваних анатомічних локалізацій в органах-мішенях, залежно від наявного ризику експозиції відповідними канцерогенними хімічними речовинами.

Оцінка канцерогенного ризику вивченого виробництва проводилась відповідно до рекомендацій МОТ «Оцінка ризиків на робочому місці» (2007 р.) і класифікацією безпеки хімічних речовин «Risk and Safety Statements» [European Union Commission Directive 2001/59/EC].

Результати експериментальних досліджень оброблялись з застосуванням загальноприйнятих методів параметричної статистики, з використанням персонального комп'ютера та ліцензійного програмного забезпечення - Microsoft Office Excel 2003 (11.5612.5606). Дані епідеміологічних досліджень оброблялись з використанням програмного пакету програм «Epі-Іnfo» (v. 3.4.1), який вільно поширюється ВООЗ.

Результати досліджень були розглянуті Комітетом з біоетики ДУ «Інститут медицини праці АМН України» (протокол № 3 від 22.05.2009 р.).

Результати досліджень та їх аналіз

Оцінка токсикологічних властивостей металокомплексних барвників (ріазоланів). При аналізі експериментальних даних необхідно відмітити, що для всіх марок ріазоланів притаманна схожість проявів загальної токсичної дії за результатами гострих, підгострих та хронічних експериментів.

За параметрами гострої токсичності ріазолани бордо, жовтий 2К і жовтий 14-92 відносяться до 3 класу помірно небезпечних речовин, а ріазолани червоний 2Ж і зелений 4Ж до 4 класу малонебезпечних речовин, оскільки ЛД₅₀ для них перевищує 10 г/кг при введенні в шлунок (щури), що дозволяє віднести їх до малотоксичних речовин за шкалою токсичності. Кумулятивні властивості ріазоланів слабко виражені (табл. 1).

Таблиця 1. Параметри токсикометрії при введені ріазоланів у шлунок

Параметри токсикометрії	Вид і стать тварин	Ріазолан ервоний 2Ж	Ріазолан жовтий 14-92	Ріазолан бордо	Ріазолан жовтий 2К	Ріазолан зелений 4Ж
Середньо смертельна доза, мг/кг (LD50)	Щури-самки Миші-самки Щури-самці	117577 >5000 -	11700,0 4600,0 10030,0	6500,0 4900,0 -	6200,0 3230 -	- >10000,0
Коефіцієнт кумуляції (Ккум.)	Щури-самки	6,06	5,43	4,9	4,67	-
Клас небезпеки, (ГОСТ 12.1.007 - 76)	-	4	3	3	3	4

Одночасно ріазолани досить близькі і за характером токсичної дії. Їх токсичний вплив при повторному введенні в шлунок виявлявся однотипними порушеннями, які свідчили, насамперед, про реакцію цілісного організму у вигляді відставання приросту маси тіла, зростання коефіцієнтів маси серця, нирок, селезінки, печінки і наднирковиків. Зміни функціонального стану нервової системи виявлялися в зміні поведінкових реакцій (зниження активності в обмеженому просторі, числа реалізації рефлексу норки і підвищення СПП). Зміни з боку крові характеризувалися зниженням вмісту числа еритроцитів і гемоглобіну на фоні ретикулоцитозу, збільшенням вмісту хлоридів у сечі і сироватці крові, зниженням активності аланінамінотрансферази. У сечі спостерігалося збільшення вмісту білка, креатинину, хлоридів і зменшення сечовини. Характерною токсичною дією ріазоланів при повторному введені у шлунок є вплив на систему крові, функціональний стан нервової системи, активність ферментних систем, функцію печінки і нирок.

Експериментально встановлено, що досліджувані барвники здійснюють слабку місцево-подразнюючю дію і дію на слизові оболонки очей. Згідно з отриманими даними, здатність проникати через неушкоджену шкіру без її подразнення притаманна лише ріазолану бордо.

Завершуючим етапом експериментальних досліджень було визначення порогів гострої (Lim_ac) і хронічної (Lim_ch) дії, як відправних параметрів токсичності при обґрунтуванні гігієнічних нормативів.

При однократній інгаляційній дії ріазоланів у високих концентраціях загибель тварин впродовж всього терміну спостереження не відбувалось. Експериментальні дані, отримані при вивченні однократної інгаляційної дії 4 марок ріазоланів, дозволяють зробити висновок про те, що найбільш ранніми показниками їхньої токсичної дії при вдиханні аерозолів у високих концентраціях, є функціональні порушення діяльності нервової системи (зміна поведінкових реакцій, частоти дихання) з подальшим проявом ознак інтоксикації в зміні показників крові (зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну), зменшення активності аспартатамінотрансферази і холінестерази, функціонального стану печінки.

Хронічний інгаляційний експеримент з метою встановлення Lim_ch, був проведений з використанням ріазолану бордо, жовтого 2К і ріазолану жовтого 14-92. При цьому враховувалися показники загальної токсичності, можливі віддалені ефекти (гонадотоксичний, ембріотоксичний). При хронічній інгаляційній дії ріазоланів на організм піддослідних тварин відмічалась загальнотоксична дія з переважним впливом на функціональний стан нервової системи (зміна поведінкових реакцій, частоти дихання, збільшення сумаціонно-порогового показника (СПП), зниження вмісту еритроцитів (збільшення тілець Гейнца в еритроцитах крові) і гемоглобіну в крові, зміни активності ферментів сироватки крові, збільшення вмісту білка і хлоридів в сечі. Ці зміни мали зворотний характер і до кінця терміну спостереження життєві показники приходили в норму, що свідчить про зворотність виявлених змін.

Здатність впливати на генеративну і репродуктивну функцію досліджувалася і при інгаляційному і при пероральному надходженні металокомплексних азобарвників. Вивчення функціонального стану статевих клітин (концентрація, осмотична і кислотна резистентність, кількість патологічних форм), обстеження статевих органів (відносна щільність, розміри, коефіцієнти маси) і показники репродуктивної функції (кількість плодів, жовтих тіл і місць імплантації, маса ембріонів, ембріональна смертність, стан статевих органів і ін.), не виявило значимих відмінностей (окрім маси ембріонів і кранио-каудального розміру ембріонів) від показників у контрольних групах тварин незалежно від шляху дії. Ембріо-, гонадотоксична, мутагенна дія та алергійні властивості для них не були характерними.

Дані, отримані при дослідженні токсичних властивостей єдиного залізовмісного нітрозобарвника ріазолана зеленого 4Ж, дозволяють зробити такі висновки: як і інші металокомплексні барвники при введенні в шлунок (миші), досліджуваний барвник здійснює на організм загальнотоксичну дію. При повторній дії на організм щурів він також переважно впливає на кров і ферментні системи. Місцево-подразнюючу на шкіру і шкірно-резорбтивну дію барвник не проявляє, слизові оболонки не подразнює. Таким чином, ріазолан зелений 4Ж, будучи металокомплексним нітрозобарвником, має схожий характер і ступень токсичної дії з металокомплексними азобарвниками.

Експериментальні дослідження різних проявів біологічної дії на організм металокомплексних азобарвників (табл. 2), результати виробничих досліджень дозволили науково обґрунтувати принципові підходи до їх гігієнічного регламентування в повітрі робочої зони.

Таблиця 2. Параметри токсикометрії та прояви біологічної дії металокомплексних азобарвників ріазоланів

Показники	Вид і стать тварин	Ріазолан червоний 2Ж	Ріазолан жовтий 14-92	Ріазолан бордо	Ріазолан жовтий 2К
Середньо смертельна доза, мг/кг (LD50)	Щурі-самки Миші-самки Щурі-самці	117577 > 5000 -	11700,0 4600,0 10030,0	6500,0 4900,0 -	6200,0 3230 -
Поріг однократної інгаляційної дії (Limac.), мг/мз	Щурі-самки	43,8	54,6	57,1	52,7
Поріг хронічної інгаляційної дії (Limсh.), мг/мз	Щурі	-	14,6	11,6	7,5
Мутагенна активність	Миші-самки	Не виявлена	Не виявлена	Не виявлено	Не виявлена
Гонадотоксична дія	Щурі-самці	Не виявлено	Не виявлено	Не виявлено	Не виявлено

Останні полягають в тому, що лімітуючім при гігієнічному нормуванні визнається потенційного канцерогенний ризик виробництва ріазоланів обумовлений вмістом атомів хрому Cr (VI) і кобальту в молекулі досліджуваних барвників. Це зумовило використання коефіцієнту запасу до порогу хронічної загальнотоксичної дії (Lim_ch) на рівні 10. Запропоновано максимально-разові ГДК у повітрі робочої зони (використовуючи коефіцієнт запасу, та порог загальнотоксичної хронічної дії (Lim_ch)) для аерозолів ріазоланів: бордо - 1 мг/м³ (Lim_ch - 11,6 мг/м³; ІІ клас небезпеки); жовтого 14-92 - 2 мг/м³ (Lim_ch - 14,6 мг/м³; III клас); жовтого 2К -1 мг/м³ (Lim_ch - 7,5 мг/м³; II клас).

Розрахунок величини санітарного нормативу ріазолану червоного 2Ж і ріазолану зеленого 4Ж для атмосферного повітря населених місць виконаний з використанням рівнянь залежності, рекомендованих «Методичними вказівками по встановленню орієнтовних безпечних рівнів дії (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць» № 2630-82 від 25.11.82 р. Для розрахунку величини ОБРВ використано рівняння, в основі якого лежить кореляційний зв'язок між ГДК (ОБРВ) для атмосферного повітря і LD₅₀ при пероральному введенні. На підставі експериментальних і літературних даних, враховуючи малу токсичність барвників, пропонується встановити орієнтовний безпечний рівень дії барвника органічного ріазолану зеленого 4Ж для атмосферного повітря населених місць (ОБРВ_атм.), 0,03 мг/м^з, для ріазолану червоного 2Ж - 0,003 мг/м^з.

Гігієна праці в виробництві металокомплексних барвників (ріазоланів). Вивчення гігієнічних умов праці на промисловому виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів) проводилося на ООО «Рубіжанський Краситель» на технологічних лініях синтезу напівпродуктів ріазоланів (цех № 9) і отримання випускних форм барвників (цех №18). Вивчення умов праці у виробництві ріазоланів проводилося з оцінкою інтенсивності хімічного чинника (рівнів запиленості і загазованості повітря), параметрів мікроклімату і рівнів виробничого шуму на основі технологічних карт і даних атестації умов праці на робочих місцях, проведених міською СЕС.

Встановлено, що хімічні чинники є основними у даному виробництві. Перш за все, до їх числа відносяться аерозолі барвників, пари формальдегіду, водню хлористого, сірчаної кислоти. Санітарно-гігієнічна оцінка умов праці проведена відповідно до основних і допоміжних стадій, робочих операцій технологічного процесу і обліку хімічних чинників, параметрів мікроклімату, шуму, хронометричних спостережень, а також важкості праці.

Визначено, що час контакту з виробничими чинниками для апаратників усіх професій синтезу ріазоланів при виконанні основних і допоміжних операцій, складає від 81 % до 89,6 % від тривалості робочої зміни залежно від стадії технологічного процесу.

При цьому апаратники сушки і підготовки та відпуску готової продукції виконують виробничі операції, де провідною хімічною шкідливістю є аерозоль ріазоланів, а для апаратників стадії змішування - формальдегід і сірчана кислота. Умови праці у виробництві ріазоланів правомірно оцінити як несприятливі, враховуючи наявність комплексу шкідливих чинників, провідними з яких є хімічний (аерозоль барвника, формальдегід, водень хлористий). Менш значимими є перевищення допустимих параметрів мікроклімату і шуму.

По критерію забрудненості повітряного середовища хімічними речовинами, параметрам мікроклімату і рівня шуму умови і характер праці у виробництві ріазоланів належать до класу шкідливих і небезпечних, при цьому за інтенсивністю хімічної дії вони відносяться до 3 класу, 1, 2 ступені шкідливих і небезпечних умов праці (перевищення ГДК токсичних речовин в 1,5 - 3,2 рази). Мікрокліматичні умови за дослідженими параметрами і рівень шуму з перевищенням допустимих норм відносяться до 1 ступеня шкідливості і небезпеки. Згідно з Класифікацією роботи за важкістю і напруженістю, робота, що виконується апаратниками синтезу ріазоланів, може бути віднесена до категорії II б.

Для зменшення токсичного впливу вихідних продуктів при синтезі барвників групи ріазоланів необхідно використовувати більш сучасне обладнання і технології.

Оцінка канцерогенних ризиків при виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів). На сьогодні вважається, що всі азобарвники представляють потенційну канцерогенну небезпеку для людини [Gonzales C.A et al., 1988, Brugere J. et al., 2003]. В літературі є дані про здатність деяких вивчених азобарвників викликати пухлини у тварин [Динерман А.А., 1964; Андрианова М. М., 1970; Никулина Г.Л., 1997].

Однак у літературних джерелах відсутні епідеміологічні дослідження щодо канцерогенної небезпеки виробництва ріазоланів (металокомплексних азобарвників), а також залишається недостатньо вивченим питання наявного ризику захворюваності працівників, на виробництві металокомплексних азобарвників злоякісними новоутвореннями, порівняно з населенням регіону, де розташовано виробництво.

За даними санітарно-гігієнічних досліджень повітря робочої зони на ділянці виробництва ріазоланів ТОВ «Рубіжанський Краситель» (проведеними СЕС м. Рубіжне) виробничі процеси характеризуються підвищенням в повітрі робочої зони масових концентрацій таких канцерогенних хімічних речовин І групи:

- ріазоланів, що містять зв'язаний Сr (VI) з перевищенням ГДК у 1,1-3,2 рази.

- формальдегіду з перевищенням ГДК у 1,2-3,2 рази).

Використання або утворення, як проміжних продуктів, в технологічному процесі найбільш небезпечних для людини канцерогенних азобарвників таких як 4-амінобіфеніл, 2-нафтіламін, бензидин, не виявлено.

Відповідно до рекомендованої МОТ методики: «Оцінка ризику на робочому місці» (2007 р.), з врахуванням класифікації безпеки хімічних речовин «Risk and Safety Statements» [European Union Commission Directive 2001/59/EC] - експонування працівників даними хімічними сполуками (ріазоланами, що містять Cr (VI), формальдегідом) на робочому місці можна віднести до кодів: R45 («можуть викликати рак») і R49 («можуть викликати рак при вдиханні»), що відповідає 3-у (максимальному) ступеню серйозності наслідків для людини - «можуть викликати тривалу втрату працездатності працівниками (більш 30-и робочих днів), професійне захворювання, інвалідність і смерть».

Очікуваний максимальний потенційний канцерогенний ризик для здоров'я працівників на виробництві ріазоланів при існуючих умовах праці, становить:

- за рахунок можливого вивільнення Сr (VI) із молекули ріазолану: індивідуальний - від 8,3010^-3 до 2,4210^-2; популяційний - від 0,083 до 0,242 люд.-рік.

- за рахунок формальдегіду: індивідуальний - від 2,410^-3 до 6,410^-3; популяційний - від 0,024 до 0,064 люд.-рік.

З врахуванням класифікації рівнів ризику [EPA. Human Health, Washington, 1991; Health Effects, Washington, 1991] прогнозований індивідуальний інтегральний канцерогенний ризик на виробництві ріазоланів (від 2,010^-3 до 6,010^-3) відноситься до «допустимого рівня ризику для виробничих умов» (ризик - ?10-³), що пов'язане зі стійкістю атому Cr (VI) в молекулі ріазолана, (табл. 3).

Таблиця 3. Інтегральні показники потенційного канцерогенного ризику на виробництві ріазоланів

Показники ризику	Канцерогенні речовини І групи
	Cr (VI)	Формальдегід
Кратність перевищення ГДК (рази)	1,1	3,2	1,2	3,2
Ci (мг/м3)	0,00198	0,00576	0,6	1,6
SFi (мг/(кг добу))-1	42,0	42,0	0,046	0,046
URi (мг/м3)-1	4,2	4,2	0,004	0,004
CR	0,0083 0,0000083	0,0242 0,0000242	0,0024	0,0064
CRT	від 0,011 (1,110-2) до 0,031 (3,110-2) 0,002 (2,010-3) до 0,006 (6,010-3)*
PCRa (люд.-років)	0,083	0,242	0,024	0,064
PCRa T (люд.-років)	від 0,11 до 0,31

Проте, за умови максимальної елімінації Cr (VI) із аерозолю барвника атому у повітря робочої зони такий ризик може зрости до неприпустимого рівня у виробничих умовах (ризик - 10-²). Популяційний ризик від виробництва ріазоланів є незначним (від 0,11 до 0,31 люд.-рік), що обумовлено обмеженим контингентом осіб, які працюють на даному виробництві (0,6 % популяції населення м. Рубіжне з населенням 65,6 тис. осіб)

Стандартизовані статевовікові кумулятивні рівні загальної захворюваності злоякісними новоутвореннями працівників виробництва не перевищують рівнів у популяції.

Методом ретроспективного епідеміологічного когортного аналізу (за 20 років) не виявлено злоякісних новоутворень в органах-мішенях, характерних для дії канцерогенних азобарвників, формальдегіду, сполук хрому (VI) на сечовий міхур, органи дихання, шкіра, органи кровотворення. Визначено низькі відносні ризики виникнення раку бронхів і легень серед експонованих працівників (RR=0,84; CІ 95% 0,21-3,35, p=0,80). Серед жінок, які працюють на даному виробництві, відмічено достовірне і значне підвищення ризиків захворювання на рідкі злоякісні новоутворення: кості (RR=22,52; CІ 95% 2,88-175,86, p<10-⁵) і головний мозок (RR=12,51; CІ95 % 1,67-93,68, p<0,05), які не пов'язані з впливом канцерогенних факторів виробництва ріазоланів.

Відповідно до рекомендованої МОП методики: «Оцінка ризику на робочому місці» (2007 р.) інтегральна величина ризику для здоров'я працівників на виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів) відноситься до помірного ступеня ризику (R-ІІІ), що обумовлює необхідність у розробці і здійсненні планових додаткових заходів, спрямованих на поліпшення умов і безпеки праці працівників.

Аналіз виробничих і експериментальних досліджень у виробництві ріазоланів дозволив запропонувати конкретні профілактичні заходи для запобігання шкідливому впливу виробничих чинників з врахуванням спільних вимог до технологічних процесів і виробничого устаткування, викладених в «Санітарних правилах організації технологічних процесів і гігієнічних вимогах до виробничого устаткування» № 1042-73.

Запропонований комплекс заходів санітарно-гігієнічного характеру і лікувально-профілактичної спрямованості по оздоровленню умов праці і запобіганню можливим професійним захворюванням в умовах виробництва ріазоланів.

Знижено інтенсивності виробничих чинників повинне забезпечуватися вдосконаленням технологічного процесу і виробничого устаткування в таких напрямах:

- надійна герметизація устаткування і апаратури, робота якої супроводжується інтенсивними пило- і газовиділенням (особливо сушарок, млинів, змішувачів, ємнісних апаратів, фільтр-пресів) з оснащенням їх укриттями з аспіраційними пристроями;

- використання спеціальних пристроїв, що зводять до мінімуму висоту падіння порошкоподібних матеріалів і паст, з видаленням аспіраторами повітря, в процесі завантаження матеріалів у тару (операції вивантаження порошку початкових пігментів, проміжних і допоміжних продуктів із сушарок і млинів, ріазоланів із змішувачів);

- при виконанні виробничих операцій, що супроводжуються надходженням в повітряне середовище аерозолів барвників або парогазоповітрянних сумішей хімічних речовин (формальдегід, сірчана кислота, їдкий луг, водень хлористий), обов'язковим є використання індивідуальних засобів захисту органів дихання. До їх числа відносяться фільтруючі протипилові респіратори типу LB-1 «Лепесток», У-2к, РП-К, «Айстра-2» і ін., а також фільтруючі промислові протигази для захисту від паро- та газоподібних речовин, згідно з вимогами ГОСТ 12.4,034-77 «ССБТ. Засоби індивідуального захисту органів дихання, класифікація».

Викладені вище заходи санітарно-гігієнічного характеру з раціоналізації технологічного процесу, апаратів і устаткування що використовується, повинні поєднуватись із заходами лікувально-профілактичної спрямованості, в тому числі періодичними медичними оглядами, що забезпечить не лише зниження інтенсивності виробничих чинників, але і збереження здоров'я працюючого контингенту.

Таким чином, проведене дослідження дозволило досягти значного медичного ефекту, який опосередковано визначає соціальну і економічну ефективність за рахунок поліпшення умов праці на вивченому виробництві і дозволяє понизити ризики захворювання працівників виробничо-обумовленою і професійною патологією, запобігти стійкій втраті працездатності і інвалідності, а також понизити як прямі, так і непрямі збитки держави через зменшення зниження робочого потенціалу держави і конкретного підприємства.

Розроблені в даному дослідженні заходи профілактики можуть бути рекомендовані для широкого впровадження на аналогічних і близьких за технологією виробництва підприємств хімічної промисловості.



ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена актуальна проблема медицини праці - досліджено токсикологічні характеристики, гігієнічні умови праці, канцерогенна небезпека виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів) і науково обґрунтовану заходи щодо поліпшення профілактики професійної патології серед працівників даного виробництва.

1. Проведені експериментально-токсикологічні, гігієнічні і епідеміологічні дослідження базувалися на необхідності комплексної оцінки існуючих небезпек для здоров'я осіб, що працюють на виробництві металокомплексних азобарвників (ріазоланів), які є маловивченими з позиції гігієни праці і професійної патології і становлять потенційний канцерогенний ризик для працівника. Результатом роботи стало: встановлення токсикологічних характеристик і обґрунтування ГДК і ОБРВ металокомплексних азобарвників (ріазоланів), визначення гігієнічних умов праці при їх виробництві, оцінка канцерогенної небезпеки для здоров'я працівників виробництва, обґрунтування заходів щодо поліпшення гігієнічних умов праці та профілактики професійної патології серед працівників.

2. Експериментально-токсикологічними дослідженнями встановлено, що при різних видах дії на експериментальних тварин (миші, щурі, морські свинки) досліджені ріазолани проявляють загальнотоксичну дію, з переважним впливом на функціональний стан: нервової системи (зміна поведінкових реакцій, СПП, частоти дихання), органів кровотворення (зниження кількості еритроцитів і концентрації гемоглобіну, збільшення кількості ретикулоцитів, тілець Гейнца); печінки, нирок, знижують в крові активність АсАТ, АлАТ, ХЕ. Для всіх барвників притаманна слабко виражена дія на шкіру і слизові оболонки очей, не виявлено шкірно-резорбтивної дії (крім ріазолану бордо). Гонадотоксична, мутагенна, алергійна дія не спостерігались.

3. Враховуючи параметри токсикометрії, дані літератури та потенційний канцерогенний ризик ріазоланів, що містять Cr (VI), запропоновано максимально-разові ГДК у повітрі робочої зони (коефіцієнт запасу до порогу хронічної дії (Lim_ch) - 10) для аерозолів ріазоланів: бордо - 1 мг/м³ (Lim_ch - 11,6 мг/м³; ІІ клас небезпеки); жовтого 14-92 - 2 мг/м³ (Lim_ch - 14,6 мг/м³; III клас); жовтого 2К - 1 мг/м³ (Lim_ch - 7,5 мг/м³; II клас). Обґрунтовано ОБРВ у атмосферному повітрі населених місць для ріазоланів: зеленого 4Ж - 0,03 мг/м³; червоного 2Ж - 0,003 мг/м³.

4. Встановлено, що технологічний процес синтезу ріазоланів характеризується складним хімізмом, періодичністю багатьох стадій, різноманітністю апаратурного оформлення, виконанням великого числа робочих операцій. Працівники основної професії даного виробництва (апаратники), піддаються дії хімічних чинників протягом 81,0 - 89,6 % робочого часу. Згідно з «Гігієнічною класифікацією праці...» (2001) основна шкідлива роль серед професійних чинників належить хімічним чинникам перевищення ГДК в повітрі робочої зони аерозолів азобарвників, парів формальдегіду, водню хлористого, сірчаної кислоти (3 клас 1, 2 ступінь); мікроклімату з перевищенням допустимих параметрів (3 клас 1 ступінь), шуму (3 клас 1 ступінь), важкість праці (за максимальною вагою вантажу, що переміщується) (3 клас 2 ступінь).

5. Визначено, що виробництво металокомплексних азобарвників (ріазоланів) відноситься до канцерогенонебезпечних за рахунок забруднення повітря робочої зони і дії на працівників канцерогенних хімічних сполук - хрому (VI) та формальдегіду.

Прогнозований інтегральний індивідуальний канцерогенний ризик для здоров'я працівників на виробництві ріазоланів (від 2,010^-3 до 6,010^-3) відноситься до «допустимого рівня ризику для виробничих умов» (ризик - ?10-³); популяційний ризик - є незначним (від 0,11 до 0,31 люд.-рік).

Стандартизовані статевовікові кумулятивні рівні загальної захворюваності злоякісними новоутвореннями працівників виробництва не перевищують таких показників у дослідженій популяції. Не виявлено злоякісних новоутворень в таких органах-мішенях, для яких є характерною дія канцерогенних азобарвників, формальдегіду, сполук хрому (VI): сечовий міхур, шкіра, органи дихання (порожнина носу, гортань), органи кровотворення.

Визначено низькі рівні відносного ризику захворювання на рак бронхів і легені серед експонованих працівників (RR=0,84; CІ 95% 0,21-3,35, p>0,05). Серед жінок, які працюють у виробництві, відзначено значне підвищення відносних ризиків захворювання на злоякісні новоутворення: кісток (RR=22,52; CІ 95% 2,88-175,86, p<10-⁵), головного мозку (RR=12,51; CІ95 % 1,67-93,68, p<0,05).

Інтегральна величина ризику виробництва для здоров'я працівників, за методикою МОП, відноситься до «помірного ступеня ризику» (R-ІІІ), що обумовлює необхідність в розробці й здійсненні планових додаткових заходів, спрямованих на поліпшення умов і безпеки праці працівників на виробництві ріазоланів.

6. На підставі отриманих у дослідженнях даних і закономірностей розроблено комплекс заходів, направлених на запобігання шкідливої дії на працівників професійних чинників, з врахуванням спільних вимог до технологічних процесів і виробничого устаткування, що дозволило посилити контроль за інженерно-технічним станом устаткування, санітарним моніторингом забруднення повітря робочої зони ріазоланами і похідними продуктами синтезу, ефективністю системи вентиляції, забезпеченням і використанням працівниками засобів індивідуального захисту, що створило передумови до зниження рівня канцерогенної небезпеки та професійної захворюваності працівників виробництва металокомплексних азобарвників (ріазоланів).



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Рубан Э. В. Токсикологические свойства красителя риазолана зеленого 4Ж / Э. В. Рубан // Современные проблемы токсикологии. - 2007. - № 1 - С. 18-20.

Рубан Э. В. Производство и применение кислотных металлсодержащих красителей как токсиколого-гигиеническая проблема / Э. В. Рубан // Укр. журн. з проблем медицини праці. - 2009. - № 3. - С. 32-37.

Полищук С. А. Гигиеническая оценка ингаляционного воздействия кобальтсодержащих красителей на функциональное состояние организма / С. А. Полищук, Э. В. Рубан // Современные проблемы токсикологии. - 2006. ? № 2. - С. 48-53. (Дисертантом виконано аналіз сучасної наукової літератури, токсикологічні дослідження, аналіз та обґрунтування отриманих результатів).

Рубан Э. В. Токсикологические свойства и гигиеническое нормирование кобальтсодержащих органических красителей / Э. В. Рубан, С. А. Полищук // Современные проблемы токсикологии. - 2006. ? № 3. - С. 72-76. (Дисертантом виконано аналіз сучасної наукової літератури, токсикологічні дослідження, аналіз і обґрунтування отриманих результатів).

Присяжнюк В. Е. Изучение токсикологических свойств красителя органического риазолана красного 2Ж / В. Е Присяжнюк, Э. В. Рубан, С. Т. Быков // Укр. журн. з проблем медицини праці. - 2007. - № 2. - С. 55-61. (Дисертантом виконано аналіз сучасної наукової літератури, токсикологічні дослідження, аналіз і обґрунтування отриманих результатів).

Рубан Э. В. Эпидемиологическое исследование канцерогенной опасности производства кислотных металлсодержащих азокрасителей (риазоланов) / Э. В. Рубан, Д. В. Варивончик // Укр. журн. з проблем медицини праці. - 2010. - №1 (21). - С. 21-29. (Дисертантом виконано аналіз сучасної наукової літератури, збір даних, аналіз і обґрунтування отриманих результатів).

...