Законодавство України та ЄС СОТ, щодо контролю сировини продуктів харчування на нешкідливість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 1

Тема: Законодавство України та ЄС СОТ, щодо контролю сировини продуктів харчування на нешкідливість

Несприятлива сучасна екологічна ситуація в Україні веде до забруднення питної води, повітряного басейну, ґрунтів, і як слідство - харчових продуктів. Джерелами забруднення навколишнього середовища, продуктів харчування і продовольчої сировини є викиди промислових підприємств, транспорту, відходи комунальних господарств, радіація внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, засоби хімізації сільського господарства.

В Україні функціонує багато підприємств, що містять, переробляють чи зберігають хімічні речовини, які є потенційно отруйні для людей. Близько третини території нашої держави забруднено радіонуклідами. Внаслідок експлуатації 5 атомних електростанцій, що розміщені в Україні, понад 45% її території і половина населення може опинитись за певних умов в зонах радіоактивного забруднення.

В Україні з різних джерел скинуто більше 4233 млн. м3 забруднених стічних вод, з них без очищення - 764 млн. т3, недостатньо очищених - 3469 млн. м3, які разом склали 34% від загальної кількості скинутих вод, а також 19839,1 тис. т інших шкідливих викидів, з яких уловлено, знешкоджено 15306,0 тис. т (77%), утилізовано 3548,5 тис. т. В атмосферне повітря потрапило 4533,1 тис. т неочищених викидів. Від експлуатації тільки пересувних засобів у повітря потрапило 1433,0 тис. т шкідливих речовин.

У складі викинутих забруднень стаціонарними джерелами тверді речовини становлять 0,8 млн. т, газоподібні речовини - 3,7 млн. т, у тому числі ангідрид -1,1 млн. т, окисли азоту - 0,4 млн. т, окис вуглецю - 1,4 млн. т.

Під час вибуху на Чорнобильській АЕС стався викид понад 20 млн. кюрі радіації. Зараз під руїнами 4-го енергоблоку станції все ще знаходиться 180 т радіоактивного палива, у тому числі понад 2,3 т урану та 700 кг плутонію, загальна радіоактивність якого становить 200 млн. кюрі. В атомній бомбі, що була скинута на Хіросіму, містилось 10 кг плутонію.

Лише в Україні радіонуклідами забруднено площу понад 50,5 тис. км2 з населенням 2,6 млн. осіб, що проживає у 2218 населених пунктах.

Від радіації зазнають руйнувань не тільки людські організми, але й генетичний код людини, рослин, тварин.

Радіація проникає в організм людини постійно не тільки з повітря чи води, але й через їжу. В середньому 45% токсичних речовин потрапляє в організм людини з продуктами харчування і 30% - з питною водою.

Споживання продуктів харчування, забруднених радіонуклідами в будь-якій кількості, пов'язано з ризиком канцерогенезу, порушенням спадковості, мутагенної дії, пригніченням імунітету, скороченням тривалості життя.

Частота виникнення пухлин, які викликає у людей навіть природний радіаційний фон, становить в середньому 1500 випадків на 1 млн. населення на рік. Частота виникнення різних видів генетичних ушкоджень на 1 млн. новонароджених становить 7400 випадків. Число викидів, пов'язаних з аутогенною мутацією, становить 35000 випадків на 1 млн. вагітних.

Хімізація сільського господарства не тільки відіграє важливу роль в боротьбі з шкідливими організмами і забезпечує 30…50% приросту врожаю сільськогосподарських культур, але й призводить до негативних екологічних наслідків, особливо при інтенсивному застосуванні добрив, а відтак в ґрунті підвищується вміст важких металів, радіоактивних елементів, нітратів, нітритів, інших сполук, здатних проявляти токсичну та канцерогенну дію на живі організми. Змивання легкорозчинних сполук добрив у водоймища призводить до погіршення умов фауни, забруднення води, яка використовується як питна, для побутово-комунальних та промислових потреб.

Для боротьби з шкідливими організмами застосовуються пестициди. З 400 пестицидів, що використовуються в світі, 262 є різного ступеня мутагенними.

Важкі метали, нітрати, нітрити, пестициди, інші токсиканти потрапляють переважно в рослини і в продукти, які з них виготовляються. Через корм забруднюються цими речовинами тварини і продукти тваринного походження.

Харчові продукти, питна вода є також джерелом інфекційних захворювань людей. Останнім часом нависла загроза епідемії інфекційних захворювань в нашій державі. Харчовим, водним, ґрунтовим шляхом в Україні і європейських країнах розповсюджується 7 інфекційних захворювань, в країнах Східного Середземномор'я - 15 з 50 відомих.

Тільки у 1997 р. вперше було зареєстровано 31158 тис. випадків захворювань, у тому числі інфекційних і паразитарних - 1397 тис, новоутворень - 348 тис, уроджених аномалій - 53 тис.

Запобігання забрудненню біосфери і забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування є проблемою світовою і кожної держави. Вирішення її вимагає значних матеріальних і науково-технічних ресурсів, яких на даний час в нашій державі бракує.

Існуючий контроль продовольчих товарів і питної води на забрудненість шкідливими речовинами не вирішує проблем їх безпеки, бо спрямований на боротьбу з наслідками, а не з причинами небезпеки. Тому, передусім, необхідно на державному рівні вжити суворих заходів щодо запобігання забруднення біосфери, забезпечення екологічно чистими технологіями вирощування сільськогосподарської продукції, сировини, її переробки на продукти харчування, а також заборонити надходження на вітчизняний ринок небезпечних імпортних товарів.

За останні роки вжито заходів щодо подолання екологічної кризи. Прийняті Закони України про охорону навколишнього середовища, про охорону атмосферного повітря, про екологічну експертизу, про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини. Останнім законом передбачено:

державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини;

відповідальність виробників, продавців (постачальників) щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини, вилучення з обігу і знищення харчових продуктів і продовольчої сировини, що не відповідають встановленим вимогам;

міжнародне співробітництво в сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і сировини.

Прийнятий Декрет про стандартизацію і сертифікацію.

Створюється також нормативна база. Це санітарні правила і норми, в яких зазначені допустимі рівні (концентрації) в продуктах харчування та продовольчій сировині важких металів та миш'яку, нітратів, пестицидів, радіонуклідів, мікробіологічні нормативи, а також медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових продуктів (МБВ).

Кабінет Міністрів України зобов'язав включати в стандарти на харчові продукти екологічні нормативи і санітарні норми. В рамках ІSО (Міжнародна організація по стандартизації) Держстандарт України працює з технічними комітетами ІSО "Якість повітря", "Якість води", "Якість ґрунтів" та ін. Створений Український технічний комітет "Управління навколишнім середовищем" для розробки національної екологічної політики та вирішення глобальних екологічних проблем.

Ці заходи сприятимуть також гармонізації національних та міжнародних стандартів, взаємному визнанню сертифікатів якості та безпеки, приєднанню України до Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ).

Контроль за відповідністю якості продукції на запланованому рівні - складова частина технології, що є сукупністю способів і засобів виробництва.

На сучасному етапі як один із критеріїв оцінки якості тієї чи іншої технології слід розглядати наявність розроблених методів контролю якості продукції, що виробляється за цією технологією.

Основу оцінки якості харчових продуктів складає використання сучасних методів аналізу: спектрального, хроматографічного, люмінесцентного, реологічного та ін. Дослідження, що проводяться на етапі розроблення технології, дозволяють визначити стандартні показники якості харчової продукції, що входять до нормативної документації.

Цим показникам і повинна відповідати продукція, яка виробляється харчовою промисловістю. Інакше кажучи, продукція підприємства має задану якість і може забезпечити потреби організму людини в певній кількості харчових і смакових речовин, енергії протягом визначеного терміну реалізації. При цьому гарантується безпека для здоров'я людини, стабільність складу і споживчих властивостей, яка вимагається.

Оскільки в усьому цивілізованому світі підвищується відповідальність виконавців за якість і реалізацію неякісної та небезпечної продукції, в Україні останнім часом стало обов'язковим підтвердження відповідності продукції вимогам нормативних документів, застосовуючи її сертифікацію (сертифікат придатності).

Слід зазначити, що в процесі виробництва харчової продукції може виникнути ціла низка виробничих ситуацій, які здатні змінити стандартні показники її якості. Досить часто ці зміни можуть призвести до випуску фальсифікованої продукції, що може завдати шкоди здоров'ю людини. Подібна продукція не повинна бути сертифікована. Запобігти формуванню властивостей продукції, яка не відповідає вимогам нормативної документації, а також появі такої продукції на споживчому ринку можна тільки шляхом постійної оцінки якості продуктів на стадії виробництва та її контроль.

За допомогою контролю запобігали випуску фальсифікованої продукції ще в часи Середньовіччя. Так, наприклад, оцінка і контроль якості продукції в ту епоху сприяли запобіганню використання крейди для відбілення хлібу, випеченого з борошна низького ґатунку, або неорганічних пігментів, застосовуваних для зміни кольору вин та інших напоїв, що могло призвести до катастрофічних наслідків.

Основу контролю складають різні методи оцінки якості продукції. Оскільки органічна, аналітична і фізична хімія інтенсивно розвивалися в XIX столітті, розроблення методів оцінки якості харчових продуктів теж припало на цей період. Основи технохімічного та мікробіологічного контролю в харчовій промисловості були закладені У. Андервудом і С. Прескоттом, які в 1895 р. провели свої класичні дослідження, щоб з'ясувати причини псування харчових продуктів.

Основу сучасного контролю складає оцінка якості контрольованих об'єктів, яку можна розглядати у двох аспектах - науковому і виробничому.

Науковий аспект оцінки якості продукції адекватний етапу створення нової продукції, яка розробляється вченими і висококваліфікованими фахівцями різних галузей харчової промисловості. На етапі розроблення нової продукції здійснюється серія досліджень, що ґрунтуються на використанні широкого арсеналу сучасних науково-дослідних методів, застосування яких дозволяє дати оцінку якості продукції.

Виробничий аспект оцінки якості продукції адекватний етапу постановки продукції на виробництві.

Під час здійснення контролю сільськогосподарської продукції, що виробляється підприємством, застосовують стандартизовані методи контролю. Фахівці, які займаються випуском харчових продуктів, мають бути ознайомлені з цими методами контролю, застосовуваними для різних груп харчових продуктів.

На сьогодні харчовими виробництвами використовується низка стандартних хімічних, фізичних, фізико-хімічних методів контролю якості харчової продукції.

Характерними особливостями цього навчального посібника є такі:

уперше застосовано системний підхід до контролю якості харчової продукції, зокрема, дано оцінку правової і технічної основи контролю, розглянуто його методологію;

по-новому подано обґрунтування вибору номенклатури контрольованих фізико-хімічних показників харчової продукції, обумовленого зв'язком контролю готової продукції з її технологією;

запропоновано оригінальну методологію нормування і контролю показників якості харчової продукції, зокрема, обґрунтування кількості вимірів на етапі опрацювання рецептури,
кількості опрацьовувань рецептури, обсягу проби на етапі контролю;

встановлено зв'язок контролю і нормування показників, які передбачається проконтролювати.

2. Загальні поняття про якість харчової продукції. Основною метою будь-якого суспільства є поліпшення якості життя людей, важливою складовою частиною якого є стан їх здоров'я людини, що значною мірою залежить від якості харчових продуктів.

Відповідно до міжнародного стандарту 1S0 8402 «Качество. Словарь» якість - це сукупність властивостей і характеристик продукції, що дає їй можливість задовольняти зумовлені або передбачувані потреби. У Законі України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», ухваленому 23 грудня 1997 року, зазначено, що якість харчового продукту - це сукупність властивостей харчового продукту, яка визначає його здатність забезпечувати потреби організму людини в енергії, живильних і смакоароматичних речовинах, безпека для її здоров'я, стабільність складу і поживних властивостей протягом терміну придатності до вживання.

Проблема якості харчових продуктів настільки важлива, що у високорозвинених державах установлюється правова основа гарантії якості та безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів. Тобто забезпечення якості харчових продуктів і їх безпека розглядаються на державному рівні.

Основними принципами державної політики гарантування якості та безпеки харчових продуктів є такі:

пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання її права на належну якість і безпеку харчових продуктів;

створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час приготування, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, споживання харчових продуктів;

державний контроль і нагляд за виробництвом харчових продуктів, їх переробкою, транспортуванням, збереженням, реалізацією, використанням;

підтримка контролю за якістю харчових продуктів з боку громадських організацій.

Якість харчових продуктів регламентується нормативною документацією, а якість продовольчої сировини, з якої виготовляються харчові продукти, - також ветеринарними і фітосанітарними нормами.

Харчові продукти, що реалізуються населенню, мають відповідати таким основним вимогам:

бути безпечними для здоров'я споживачів;

мати високу харчову цінність відповідно до свого призначення;

мати привабливий товарний вигляд і естетичне оформлення із зазначенням спеціальних відомостей про якість продуктів.

3. Правова основа контролю якості харчової продукції. Правові основи забезпечення якості харчових продуктів і здійснення їх контролю встановлює низка законів, що набули чинності в Україні. На рис. 1. наведені основні закони, що визначають підходи до контролю якості харчової продукції контролю на державному рівні.

Рис. 1 Правова основа контролю якості харчової продукції

Зокрема, контроль за якістю продукції, що випускається, покладено на Державний комітет України із захисту прав споживачів, на Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації та його територіальні органи. При цьому зазначається, що інші органи державної виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством. Цим законом регламентується право споживачів на одержання інформації про продукцію, що забезпечує можливість її компетентного вибору. Ця інформація повинна містити назву нормативної документації, вимогам якої має відповідати продукція, перелік основних споживчих властивостей продукції, зазначення харчової цінності, калорійності та ін.

Закон України «Про якість і безпеку харчових продуктів» регламентує державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів.

Важливість нормування показників якості харчових продуктів зазначається у 12 статті цього закону, де зазначено, що державне нормування показників якості харчових продуктів здійснюється шляхом установлення норм цих показників у стандартах та інших нормативних документах на продукцію в процесі їх розроблення. Державне нормування показників безпеки харчових продуктів здійснює центральний орган охорони здоров'я шляхом установлення граничних рівнів вмісту в них забруднювачів.

Статтею 18 визначені органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за якістю і безпекою харчових продуктів. У ній зазначається, що державний контроль і нагляд за якістю і безпекою харчових продуктів здійснюють спеціально вповноважені центральні органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології і сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин.

У процесі розробки показників якості харчових продуктів та контролювання їхньої якості здійснюються вимірювання. Правові основи забезпечення єдності вимірювань визначає Закон «Про метрологію і метрологічну діяльність», прийнятий 11.02.98 року.

У статті 4 цього закону йдеться про те, що Державна метрологічна система забезпечує захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань.

У статті 12 зазначається, що Державна метрологічна служба проводить єдину в країні технічну політику із забезпечення єдності вимірювань, зокрема, визначає:

загальні метрологічні вимоги до засобів і вимірювальної техніки, методів і результатів вимірювань;

загальні вимоги щодо порядку проведення калібрування і метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки;

загальні вимоги до розробки й атестації методик виконання вимірювань;

порядок проведення всіх видів державного метрологічного контролю і нагляду.

Відповідно до статті 14 Державна метрологічна служба здійснює державний метрологічний контроль і нагляд з метою перевірки дотримання вимог Закону «Про метрологію і метрологічну діяльність», а також інших нормативно-правових актів України і нормативних документів з метрології.

Стаття 15 визначає об'єкти державного метрологічного контролю і нагляду. До них належать засоби вимірювальної техніки і методики виконання вимірювань, що використовуються під час контролю якості та безпеки продуктів харчування.

Стаття 22 регламентує державний метрологічний нагляд за забезпеченням єдності вимірювань. Перевірці підлягають стан і застосування засобів вимірювальної техніки, застосування атестованих методик виконання вимірювань та правильності їх виконання.

Усі перераховані вище закони визначають підходи до розробки методів контролю і їх упровадження в практику виробничих лабораторій.

3. Технічна основа контролю якості харчової продукції. Технічною основою контролю якості харчових продуктів є стандартизація і метрологія (рис. 2).

Рис. 2 Зв'язок контролю зі стандартизацією і метрологією

Стандартизація спрямована на розробку та встановлення вимог, норм, правил, характеристик як обов'язкових для виконання, так і тих, що рекомендуються. Вона гарантує право Споживача на придбання безпечної продукції, що відповідає вимогам нормативної документації, яка визначає рівень якості продукції, що випускається. Контроль якості цієї продукції здійснюється відповідно до вимог нормативних документів.

Зумовлені стандартами показники, норми і вимоги до якості сировини та готової продукції, методи і засоби випробувань і контролю мають відповідати сучасному стану науки і техніки та ґрунтуватися на результатах новітніх досліджень Методи і засоби вимірювання (метрологія) покликані забезпечити необхідну точність визначення параметрів технологічних процесів виробництва і збереження, що реєструються, у нормативній документації, а також показників якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції.

В Україні в галузі контролю використовують стандартизовані терміни, регламентовані чинним національним стандартом ДСТУ 3021-95 «Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення». Розглянемо найбільш важливі терміни та визначення.

Випробування -- експериментальне визначення кількісних і якісних характеристик властивостей об'єкта випробування.

Об'єкт випробування - продукція, що підлягає випробуванню.

Метод випробування - правила застосування визначених принципів і засобів випробувань.

Методика випробувань - організаційно-методичний документ, обов'язковий до виконання, що визначає методи, засоби й умови випробувань, добір проб, алгоритми виконання операцій із визначення однієї або декількох взаємозалежних характеристик властивостей об'єкта, форми подання даних і оцінку точності та вірогідності результатів, вимоги техніки безпеки й охорони навколишнього середовища.

Типова методика випробувань -- методика, що встановлює загальні вимоги до проведення випробувань групи однорідної продукції.

Стандарт методів випробувань -- стандарт, що встановлює їх методи, іноді доповнений іншими положеннями, що стосуються випробувань, такими як, наприклад, добір проб, використання статистичних методів і порядок проведення випробувань

Атестація методики випробувань - визначення забезпечуваних методикою значень показників точності, вірогідності та відтворюваності результатів випробувань і їхньої відповідності вимогам.

Засоби випробувань - технічний пристрій, речовина і (або) матеріал для їх проведення.

Точність результатів випробувань - властивість, яка характеризується близькістю результатів до дійсних значень характеристик об'єкта у визначених умовах випробувань.

Відтворюваність результатів випробувань - характеристика результатів випробувань, обумовлена близькістю результатів повторних випробувань об'єкта.

Контроль за якістю продукції - контроль за кількісними і (або) якісними характеристиками властивостями продукції.

Технічний контроль -- перевірка відповідності об'єкта встановленим технічним вимогам.

Об'єкт технічного контролю - продукція, що підлягає контролю, процеси її створення, застосування, а також відповідна технічна документація.

Усі методи контролю за якістю харчових продуктів, що використовуються виробничими лабораторіями, мають бути стандартизовані, тобто на них повинні бути розроблені стандарти. Нині виробничі лабораторії користуються як національними і міждержавними стандартами методів випробувань, так і стандартами радянських часів. Усі стандарти повинні бути актуалізовані. Актуалізований стандарт характеризується наявністю внесення в його текст змін, опублікованих в інформаційних покажчиках стандартів.

Як правило, стандарти методів випробувань мають такі розділи:

вступ;

апаратура, матеріали, реактиви;

добір проб;

підготовка до аналізу;

проведення аналізу;

обробка результатів.

У стандартах методів випробувань дані про апаратуру, реактиви, підготовку до аналізу, проведення аналізу й обробку результатів вимірювань можуть бути об'єднані в один розділ «Метод випробування». Більшість розглянутих стандартів містить опис методу випробувань.

Визначення масової частки основних речовин у продукції є однією з найбільш важливих складових контролю за якістю продукції. Тому точність результатів контролю має важливе значення як для виробників продукції, так і для споживачів. Поняття вірогідності, точності результатів вимірювань (випробувань) дозволяють оцінити якість їх методів. Точність результатів вимірювань не може розглядатися окремо від збіжності і відтворюваності - внутрішньо лабораторної і між лабораторної.

Збіжність як показник погрішності результатів кількісного аналізу найчастіше контролюється під час використання методик аналізу, що існують або лише розроблюються в одній лабораторії. Вона характеризує результати аналізу, проведеного одним виконавцем.

Внутрішньолабораторна відтворюваність характеризує точність результатів вимірювань для умов проведення повторного визначення вмісту речовин в тій самій лабораторії, тими самими методиками і засобами вимірювання і на тих же зразках різними виконавцями і протягом досить тривалого часу між першим та другим визначеннями. Внутрішньолабораторна відтворюваність характеризує тривалу стабільність кількісного аналізу в лабораторії й за певних умов виявляється близькою за величиною до між лабораторної відтворюваності.

Значення між лабораторної відтворюваності результатів контролю зросло останніми роками внаслідок зростання міжнародної торгівлі харчовими продуктами. Виникло питання про величину розбіжностей регламентованих показників у різних лабораторіях, про доцільність розроблення метрологічних характеристик використовуваних методів контролю. На даний час правила розрахунку внутрішньо лабораторної збіжності, між лабораторної відтворюваності та інших взаємозалежних метрологічних показників регламентує міжнародний стандарт 180 5725-86. З появою цього стандарту вперше з'явилася можливість установлення однакових метрологічних показників під час опису методик випробувань харчової продукції. Беручи до уваги цей стандарт 180, уперше для харчових продуктів були розраховані необхідні метрологічні показники методик визначення токсичних елементів, що ввійшли в комплекс ДСТУ від 26927-86 до 26935-86.

Наявність метрологічних характеристик, у першу чергу між лабораторної відтворюваності, особливо важлива для сертифікаційних випробувань харчової продукції. Ці характеристики дозволяють визначити допустимі збіжності між даними аналізу виробника й випробувальної лабораторії або під час арбітражних випробувань.

Наявність вищезазначених метрологічних характеристик методик випробувань продукції дозволяє віднести їх до міжнародних вимог, які відповідають пропонованим Кодексом Аліментаріус методикам типу II (арбітражним) або III (поточним дослідженням). Методики, що не мають вищезазначених метрологічних характеристик, належать до IV типу (дослідницьких) і не можуть бути рекомендовані для використання в міжнародній торгівлі для оцінки якості харчових продуктів.

До основних метрологічних характеристик належать такі:

~Х1 - середнє арифметичне значення результатів двох рівнобіжних вимірювань;

~Х2 - середнє арифметичне значення результатів випробувань того самого зразка у двох різних лабораторіях; С - концентрація досліджуваної речовини в продукті; Р - довірча ймовірність;

Sг - внутрішньо лабораторне середньоквадратичне (стандартне) відхилення;

г - внутріпіньолабораторна збіжність -- припустима розбіжність двох паралельних вимірів за Р = 0,95. Обчислюється з внутрішньо лабораторного стандартного відхилення (Sг) за формулою

г = 2,8 * Sг;

Rr - відносна внутріпіньолабораторна збіжність - відношення внутрішньо лабораторної збіжності (г) до середнього арифметичного значення двох паралельних вимірювань (Хх), виражене у відсотках від середнього арифметичного;

SR - між лабораторне середньоквадратичне (стандартне) відхилення;

R - між лабораторна відтворюваність - припустима розбіжність результатів випробувань того самого зразка, проведених у двох різних лабораторіях за Р = 0,95. Обчислюється зі стандартного відхилення SR за Р = 0,95 за формулою R=2,8·SR;

RR - відносна між лабораторна відтворюваність - відношення між лабораторної відтворюваності (R) до середнього арифметичного значення результатів випробувань того ж зразка, проведених у двох різних лабораторіях (Х2), виражена у відсотках від середнього арифметичного.

Результати випробувань харчової продукції порівнюють із показниками якості, що є в стандартах, які регламентують вимоги до якості контрольованої продукції.

вода забруднення радіонуклід

Літературні джерела

1. ДСТУ 4161-2003 “Системи управління безпечністю харчових продуктів”.

2. Данченко Л.В., Надыкта В.Д. Безопасность пищевого сырья и продуктов питания. - М.: Пищевая промышленность, 1999. - 352 с.

3. Домарецький, Златов Т.П. Екологія харчових продуктів. - К.: Урожай, 1993. - 188 с.

4. Голубев В.Н., Чичева-Филатова Л.В., Шленская Т.В. Пищевые и биологические активные добавки. - М.: АСАДЕМА, 2003. - 200 с.

5. Основи фізіології, гігієни та безпеки харчування: Навч. посіб.: у 2 частинах. Частина 2. Основи гігієни та безпеки харчування / О.М. Царенко, М.І. Машкін, Л.Ф. Павлоцька та ін.. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 278 с.

6. Медико біологічна оцінка нетрадиційної продовольчої сировини і нових харчових продуктів. Наказ МОЗ України № 204 від 09.07.1997 р.

7. Закон України «Про молоко та молочні продукти». / №1870-IV, від 24 червня 2004 р.

8. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» №1393-ХIV від 14 січня 2000 р.

9. Державні санітарні правила та норми захисту продовольчої сировини та продуктів харчування від забруднення нітрозо амінами ДСанПіН 4.4.2.030-1999р.

10. Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції. Розпорядження Кабміну України від 17 серпня 2002 р. №447.

Размещено на Allbest.ru