Размещено на http://www.allbest.ru/

Київ 2015

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра регіональної економіки та туризму

Реферат

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

тема: «Вплив відходів життедіяльності людини на водне середовище»

Виконав:

студент 1-го курсу

КЕФ спец.6508/1; гр.КРД-102

Краєвський Є.В.

Перевірив:

Ватутін О.Г.



План

Вступ

1. Класифікація забруднень гідросфери людиною

2. Раціональне використання водних ресурсів, боротьба із забрудненням гідросфери

3. Забруднення водойм в Україні, шляхи вирішення проблеми

Висновки

Питання

Література



Вступ

Вода є найважливішим ресурсом людства. Без води людина протримається лише 2 дні. У наш час, на жаль, дуже гостро постає проблема збереження водних ресурсів.

Вода - це один із природних ресурсів, без якого неможливе життя і діяльність людини. Суттєвою відмінністю води є, передусім, властивість безперервно відновлюватись внаслідок кругообігу, основною ланкою якого є водообмін між океаном і сушею.

Важливою особливістю води є також її здатність до кількісного і якісного збереження. Скільки б разів не використовувалась вода людиною для життя і виробничої діяльності, кількість її на Землі від цього не зменшується, а з часом відновлюється її якість і придатність для нового використання. гідросфера вода речовина

Саме через властивість води до самовідновлення і самоочищення ресурси її тривалий час здавалися невичерпними. Але за останні 30-40 років погляд на водні ресурси докорінно змінився. Вода із необмеженого дару природи, яким вона являлася нещодавно, перетворилася на фактор, що великою мірою визначає перспективи економічного розвитку людського суспільства. Суть водної проблеми полягає не тільки в тому, що зі зростанням суспільного виробництва збільшуються потреби у воді і що згідно з прогнозами вже у першій половині XXI ст. в розвинутих країнах ці потреби дорівнюватимуть відновлювальним водним ресурсам або перевищать їх, а й у тому, що в процесі господарського використання природних вод відбувається їх швидке забруднення в результаті скидання неочищених або погано очищених промислових, сільськогосподарських і комунальних стоків у ріки та водойми.

На Землі практично не залишилося територій та водних об'єктів, яких не зачепила діяльність людини. В наш час - час технічного прогресу і використання потужних технічних засобів - людина все більше втручається у природні процеси (вирубуються ліси, осушуються болота та заболочені землі. збільшуються площі зрошуваних земель, регулюється й перерозподіляється річковий стік, переміщуються величезні маси води). Результати не завжди розумної і виправданої людської діяльності негативно впливають не тільки на річкові, озерні та підземні води, але и на режим внутрішніх морів і навіть на Світовий океан.

У цій роботі я постараюсь відобразити вплив відходів життєдіяльності людей на водні ресурси, шляхи вирішення проблеми, в тому числі і в Україні.



1. Класифікація забруднень гідросфери людиною

Джерела забруднення гідросфери

Будь-яка водойма чи водне джерело пов'язані з оточуючим їх природним середовищем. На них справляють вплив умови формування поверхневого чи підземного водного стоку, різноманітні природні явища, індустрія, промислове й комунальне будівництво, транспорт, господарська й побутова діяльність людини. Наслідками цих впливів є внесення у водне середовище нових, невластивих йому речовин, які погіршують якість води.

Bиділяют: хімічне, фізичне і біологічне забруднення води.

- Хімічне забруднення полягає у зміні природних хімічних властивостей води за рахунок підвищення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частинки), так і органічної природи (нафта і нафтопродукти, органічні рештки, поверхнево-активні речовини, пестициди та ін.).

-Фізичне забруднення пов'язане із зміною фізичних параметрів водного середовища і визначається тепловими, механічними та радіоактивними домішками.

- Біологічне забруднення полягає у зміні властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості невластивих йому видів мікроорганізмів, рослин і тварин (бактерій, грибів, найпростіших, червів), занесених ззовні.

Основними джерелами забруднення і засмічення водойм є:

- стічні води промислових і комунальних підприємств;

- відходи від розробки рудних і нерудних копалин;

- води рудників, шахт і нафтопромислів;

- змивання міндобрив, пестицидів та інших хімікатів, що використовуються в сільському господарстві, а також ґрунту та органічних відходів тваринництва у водойми внаслідок поверхневого стоку і зрошення земель;

- викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

- відходи деревини при заготівлі, обробці і сплаві лісових матеріалів (кора, тирса, тріски, колоди, хмиз);

- кислотні дощі.

Загалом найінтенсивнішими забруднювачами поверхневих вод є великі целюлозно-паперові, хімічні, нафтопереробні, харчові і текстильні підприємства, гірничорудні й металургійні комбінати, а також сільськогосподарське виробництво.

Найбільш небезпечні види забруднення водойм

Мінеральне забруднення

Основними мінеральними забруднювачами прісних і морських вод є різноманітні неорганічні сполуки, токсичні для мешканців водного середовища. Це сполуки миш'яку, свинцю, кадмію, ртуті, хрому, міді, фтору тощо. Більшість із них потрапляє у воду внаслідок людської діяльності. Важкі метали поглинаються фітопланктоном, а потім передаються по трофічних ланцюгах до більш високоорганізованих організмів. Це супроводжується ефектом кумуляції, наслідком якого є зростання концентрації токсичних речовин у тканинах тварин-консументів в міру просування по трофічному ланцюгу. Токсичний ефект деяких найпоширеніших забруднювачів гідросфери представлений у табл. 1

Крім перелічених у таблиці хімічних речовин, до небезпечних забруднювачів водного середовища відносять неорганічні кислоти і основи, які зумовлюють широкий діапазон рН промислових стоків (1,0 - 11,0) і здатні змінювати рН водного середовища до значень нижче 5,0 або вище 8,0, в той час як риба в прісній і морській воді може існувати тільки в інтервалі рН 5,0-8,5.

Закислення водойм відбувається також при випаданні кислотних дощів. Ним уражена значна частина озер у Канаді, СІЛА, Великобританії, Норвегії та Швеції. У таких водоймах зменшується кількість і видовий склад організмів. їхні рештки нагромаджуються на дні, отруюючи воду. З донних відкладів починається вилуговування отруйних металів: алюмінію, ртуті, свинцю, кадмію, олова, берилію, нікелю та ін. Внаслідок цього риба гине від ураження зябер. Далі розвиваються ацидофільні (кислолюбні) мохи, гриби і водорості, які пригнічують решту рослинності. При високій концентрації кислоти у воді вимирають практично всі гідробіонти - комахи, земноводні, риби, мікроорганізми. Залишаються лише анаеробні бактерії, котрі виділяють вуглекислий газ, метан і сірководень.

Таблиця 1. Токсичний ефект неорганічних забруднювачів гідросфери

Речовина	Ступінь токсичності для водних організмів
	Планктон	Ракоподібні	Молюски	Риби
Солі важких металів
Мідь	3	3	3	3
Свинець	-	1	1	3
Цинк	1	2	2	2
Ртуть	4	3	3	3
Кадмій	-	2	2	4
Неорганічні речовини
Хлор	-	3	2	3
Роданіди	-	2	1	4
Ціаніди	-	3	2	4
Фтор	-		1	2
Сульфіди	-	2	1	3

Примітка. Ступінь токсичності: 1 - дуже слабкий, 2 - слабкий, 3 - сильний, 4 - дуже сильний, - дані відсутні.

Органічні забруднення

Стічні води, що містять суспензії органічного походження або розчинені органічні речовини, згубно впливають на стан водойм. В процесі осадження суспензії замулюють дно і затримують розвиток або повністю припиняють життєдіяльність донних мікроорганізмів, які беруть участь в процесі самоочищення вод. При загниванні донних відкладів утворюються шкідливі речовини, такі як сірководень, які призводять до забруднення всієї води в річці.

Однією з головних санітарних вимог до якості води є вміст у ній необхідної кількості кисню. Поверхнево-активні речовини (ПАР) - жири, масла, змащувальні матеріали - утворюють на поверхні води плівку, котра перешкоджає газообміну між водою і повітрям, що знижує насиченість води киснем.

З промисловими і побутовими стоками у річки скидається значний об'єм органічних речовин. На 1974 р. їхня кількість становила 33,3 млн. т щороку.

Основними джерелами органічного забруднення води є неочищені стічні води підприємств харчової і легкої промисловості, великі тваринницькі господарства, річкові й морські судна, а також поверхневий стік, який приносить у водойми до 15% органічних забруднень.

Значну небезпеку становлять комунальні (побутові) стоки. Розкладаючись у водному середовищі, органічні відходи стають середовищем розмноження патогенних організмів. Забруднена ними вода стає практично непридатною для пиття та інших потреб. Побутові відходи небезпечні не лише тим, що є джерелом інфекційних хвороб людини (черевний тиф, дизентерія, холера), але й тим, що потребують для свого розкладу багато кисню, вміст якого у воді при цьому може зменшитися нижче рівня, необхідного для життя водних організмів.

Нафта і нафтопродукти відносяться до найбільш шкідливих хімічних забруднювачів середовища. Кількість нафти, що поступала за рік до Світового океану, оцінювалась у 5-10 млн. т (за станом на 1980 р.). Головними її джерелами є морський транспорт (1-1,5 млн. т за рік), річковий транспорт і приморські міста (1,9), береговий стік (0,8), атмосфера (0,6), природні виходи (0,6) і втрати при добуванні на шельфі (0,1 млн. т за рік). Зростання нафтового забруднення може виявитися катастрофічним для флори й фауни моря, а також порушити тепло - і вологообмін між океаном та атмосферою.

Величезна кількість морських птахів і ссавців стають жертвою нафтового забруднення, причому від хронічного забруднення, імовірно гине щороку більше птахів, ніж від поодиноких катастрофічних розливів. У Північному морі та Північній Атлантиці щороку гине 150-450 тис. морських птахів.

Інтенсивність світла у воді під шаром розлитої нафти становить переважно тільки 1% інтенсивності світла на поверхні, у кращому випадку 5-10%. В денний час шар темної нафти поглинає сонячну енергію, що призводить до підвищення температури води. У свою чергу, в нагрітій воді знижується кількість розчиненого кисню і збільшується швидкість дихання рослин і тварин, що ще більше погіршує їхнє становище.

За сильного нафтового забруднення найбільш очевидним виявляється її механічна дія на середовище. Тяжкі фракції і емульсії вкривають поверхню берегів і вузькі розщілини, перешкоджаючи рухам, диханню і живленню невеликих тварин.

Особливо небезпечні витоки нафти в арктичних акваторіях. У холодній воді нафтопродукти розкладаються вкрай повільно і їхні токсичні властивості зберігаються дуже довго. Крім того, більшість арктичних організмів мешкають у верхньому підльодовому шарі, де якраз зосереджується нафта.

Поверхнево-активні речовини (ПАР), або детергенти широко застосовуються у складі миючих засобів і поступають у водойми з комунальними, промисловими й сільськогосподарськими стоками. (У сільському господарстві ПАР використовують для емульгування пестицидів). У наш час ці речовини - один з найбільш поширених хімічних забруднювачів водойм. Середнє споживання детергентів на одного мешканця планети в 70-х роках складало 2,5 г на добу. При нормах водовідведення в межах 125-350 л на людину за добу середній розрахунковий вміст ПАР у побутових стоках коливається в межах 7-20 мг/л. їх також використовують в якості ефективних емульгаторів великомасштабних нафтових забруднень.

ПАР відносяться до екологічно "жорстких" речовин. Вони дуже важко асимілюються в природному середовищі і вкрай негативно впливають на стан водойм. На їхнє окислення витрачається багато розчиненого кисню, який таким чином відволікається від процесів біологічного окислення. Детергенти дуже шкідливі для гідробіонтів. У риб вони викликають зяброві кровотечі і задуху, у теплокровних тварин - порушення функції клітинних мембран, підсилюючи при цьому токсичну й канцерогенну дію інших забруднювачів водного середовища.

Пестициди - хімічні засоби захисту рослин від шкідників і хвороб, потрапляють у водойми з дощовими й талими водами (поверхневий стік), після авіа - і наземної обробки сільськогосподарських угідь, лісів і водойм, з дренажно-колекторними водами, які утворюються при вирощуванні бавовни і рису, із стічними водами підприємств, що виробляють ці речовини.

У складі поверхневого стоку світу міститься не менше 2 млн. т органічних пестицидів. Вони мають кумулятивну і мутагенну дію на водні організми (особливо на мальків риб) і помітно впливають на біологічну продуктивність Світового океану в цілому. Відносна хімічна стійкість багатьох з цих сполук, а також характер розподілу сприяють надходженню їх в моря й океани у великих об'ємах. Постійне накопичення у воді найбільш отруйних пестицидів - хлорорганічних сполук є серйозною загрозою як для життя водних організмів, так і для людини.

Наслідком застосування пестицидів у сільському господарстві є підвищення вмісту в підземних водах амонію, нітратів, фосфору, калію, хлору та багатьох інших сполук. У деяких районах їхній вміст перевищує фонове значення більш ніж у 10 разів, що робить найцінніші підземні води непридатними для господарсько-питтєвого використання.

2. Раціональне використання водних ресурсів, боротьба із забрудненням гідросфери

До раціонального використання водних ресурсів належать: їх економні витрати, правильне співвідношення видів прямого та опосередкованого використання, боротьба із втратами води у процесі транспортування, заборона деяких видів промислового використання питної води. Охорона вод -- це система заходів (місцевих, державних, міжнародних), спрямованих на використання і відтворення водних ресурсів з метою забезпечити задоволення потреб суспільства та сприятливий вплив вод на весь природний комплекс. До її складу входять такі основні заходи:

-- збереження водойм;

-- запобігання якісним змінам води та її кількісному зменшенню в регіонах;

-- збереження оптимального співвідношення об'ємів води в різних фізичних станах (газо- та пароподібному, рідкому, твердому);

-- збереження оптимального співвідношення об'ємів ґрунтової, підземної, наземної та атмосферної вод;

-- збереження оптимального кругообігу води в регіонах;

-- підтримання на певному рівні кількості опадів. Здійснювати заходи з охорони вод неможливо без дотримання основних принципів охорони водних ресурсів, а саме таких:

-- поєднання процесів використання і охорони;

-- збільшення об'єму та поліпшення якості вод, нормоване водокористування;

-- припинення використання водойм з метою знешкодження стічних вод;

-- регулювання річкового стоку, переведення поверхневого стоку в підземний та ін.

Відтворення водних ресурсів включає заходи із забезпечення оптимального кругообігу води шляхом впливу на елементи природи, що зумовлюють цей кругообіг (рослинність, ґрунти, атмосфера, температура тощо). У процесі кругообігу речовин повне відновлення води океанів відбувається через 2600 років, підземних вод -- майже 5 тис. років, ґрунтової вологи -- 0,9 року, річкової й озерної вод -- 3,3, а тільки річок -- 0,033 року. Тобто, якщо припинити забруднення води шляхом її відновлення, в річці вона буде чистою через декілька днів, а в ґрунті -- через один рік.

В океані та підземних водах процес забруднення стійкими речовинами може тривати ще багато століть після його припинення. У багатьох водоймах інтенсивність забруднення значно перевищує здатність води до самоочищення. Водні ресурси потребують охорони від природних та антропогенних факторів, що негативно діють. Наприклад, надто інтенсивне випаровування внаслідок високої температури повітря й вітрів. Особливо завдає шкоди водним ресурсам забруднення відходами соціального обміну речовин, що викидаються на ґрунт, у воду та атмосферу. Тому серед технічних засобів захисту водного середовища від забруднення вирізняють такі основні:

-- захист морського середовища під час експлуатації суден -- очистка та нейтралізація газових викидів суднових енергетичних установок;

-- заходи, спрямовані на боротьбу з розлитою нафтою -- механічні та біологічні методи усунення нафти. У природних умовах за допомогою фізичних процесів забезпечується перенесення (дрейф) нафти, а шляхом хімічних та біологічних -- для її руйнування. Відомо понад 100 видів бактерій, які окислюють нафтопродукти;

-- очищення господарсько-побутових і виробничих стічних вод полягає у застосуванні механічних, хімічних, фізико-хімічних, біохімічних, термічних та комбінованих методів. Найефективнішим щодо економії засобів і раціонального використання водних ресурсів є очищення стічних вод до нормативів, що існують для води в системах оборотного водопостачання, тобто певний об'єм води багаторазово циркулює у виробництві, а скидання стічних вод мінімальне або не відбувається взагалі.

Виокремлюють такі основні методи очищення води, освоєні на рівні сучасних технологій:

-- механічний (відстоювання) -- використовується для усунення з води нерозчинних домішок. У відстійниках осідають важкі частинки з густиною понад 1 г/см3, а легші спливають на поверхню. За допомогою цього методу забезпечується зменшення забруднення зваженими речовинами до 90 %, а органічними -- до 20 %;

-- хімічний полягає у коагуляції й нейтралізації забруднювальних речовин. Окремі нерозчинні речовини в процесі коагуляції перетворюються у нешкідливі розчинні сполуки. Методи хімічної очистки дають змогу довести ступінь очищення води за сумою нерозчинних речовин до 80--85 %;

-- фізико-хімічний здійснюється на основі кількох методів: 1) флотацій -- пропускання через стічні води повітря, бульбашки якого під час підняття вгору захоплюють із собою і виносять з потоку води забруднювальні речовини; 2) сорбцій -- це здатність поглинати забруднювальні речовини та акумулювати їх на своїй поверхні; 3) екстракцій -- уведення у стічні води речовин, які можуть розчиняти забруднювальні речовини; 4) евапорацій -- пропускання через нагріту стічну воду водяної пари; 5) іонний обмін -- це поглинання забруднювальних речовин у процесі фільтрування через іонні смоли; 6) електроліз -- пропускання через стічні води електричного струму в спеціальних електролізерних установках. Ступінь очищення води за сумою нерозчинних речовин становить майже 90 %;

-- біологічний проводиться шляхом біологічного окислення забруднень у природних умовах (на полях зрошення, у спеціальних біологічних ставках, а також штучних умовах -- біологічні фільтри тощо). Під час такого очищення вилучається лише 10--40 % неорганічних речовин і практично не вилучаються солі важких металів;

-- біохімічний -- основний метод очищення стічних вод, забруднених органічними речовинами. Це біофільтри, аеротенки, аератори, конструкції яких постійно вдосконалюються.

3. Забруднення водойм в Україні, шляхи вирішення проблеми

Україна належить до країн, недостатньо забезпечених водними ресурсами. Сумарний поверхневий стік з її території (включно з транзитним) становить в середньому 208 км3 в рік, що складає коло 100 тис. м3 на людину. Дефіцит води вже зараз складає 4 млрд. м3 в рік.

Для оцінки природних вод існують певні показники, головними з яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації), їх дотримання забезпечує добре здоров'я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання води. Вони також є критеріями ефективності заходів з охорони водойм від забруднення й стимулами прогресу промислових технологій. Ці гігієнічні нормативи використовують і для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначаються з урахуванням запаху, кількості зважених частинок, прозорості, кольору, кислотності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), твердого залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.

Аналіз стану поверхневих вод України показує, що малі річки забруднені на порядок більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької та Луганської областей, Причорноморського регіону України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. т солей і 190 тис. м3 стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина міндобрив і отрутохімікатів зливається з полів у ріки. Тим часом рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин (40% азоту, 30% фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів.

У Дніпро, найбільшу водну артерію країни, щорічно скидається 370 млн. кубометрів забруднених стоків, або 14% від їх загального обсягу в країні. Річний стік Дніпра використовується промисловими підприємствами при граничнодопустимих 20%. Це дуже знижує якість води і рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води. В такому разі 36 мільйонів жителів України вже найближчим часом можуть залишитися без питної води. Крім того, в басейні Дніпра крім Чорнобильської АЕС діють також Запорізька, Хмельницька, Рівненська, Курська і Смоленська АЕС.

Внаслідок варварського господарювання в Україні зникли сотні малих річок. Деградація і висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їх збереження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої держави.

Викликають тривогу випадки катастрофічних викидів у річки, які почастішали за останні роки. Внаслідок катастрофи в Стебнику в 1988 р. у Дністер потрапили тисячі кубометрів відходів солекалійного виробництва, взимку й навесні 2000 р. ріка Тиса двічі була забруднена високотоксичними відходами з рудників, розташованих на території Румунії.

Зараз у країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з якими здійснюється вибір ділянок під будівництво об'єктів. Кожен проект будівництва і реконструкції промислових та інших об'єктів проходить екологічну експертизу. В Україні діє понад 2,8 тис. очисних споруд з самостійним випуском стічних вод у водойми. Серед них споруд біологічного очищення - 60%, механічного - 35% і фізико-хімічного - 5%. Понад 300 міст мають споруди повного біологічного очищення.

З метою охорони вод від забруднення потрібно прискорити введення нового порядку лімітування скидів, штрафи за скиди забруднювальних речовин.

Основними заходами щодо зменшення ступеня забруднення води в Україні є:

· очищення стічних вод

· використання стічних вод для зрошення

· впровадження замкнутих технологій водозабезпечення

· скорочення обсягів скидання забруднювачів у водойми

· вдосконалення технологічних процесів

· нормування якості води, тобто розробка критеріїв її придатності для різних видів водокористування.

За допомогою водного законодавства регулюються водні відносини в Україні. Дія цього законодавства поширюється на всі види водних об'єктів, що є на території України, на весь її водний фонд, тобто на всі поверхневі й підземні води, джерела, внутрішні морські води. Водне законодавство забезпечує здійснення широкого комплексу заходів щодо охорони вод від забруднення, вичерпання, засмічення, запобігання шкідливій дії вод та ліквідації їх наслідків. Відповідно до такого законодавства забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, або будівель, не забезпечених пристроями та очисними спорудами необхідної потужності, які запобігають забрудненню і засміченню вод, також не дозволяється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

В Україні діє і продовжує реалізовуватися Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затверджена 27 лютого 1997 р. Основна її мета полягає у відновленні й забезпеченні сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Також в Україні реалізується Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (2001--2010 рр.), затверджена 22 березня 2001р. У Програмі визначено такі пріоритетні напрями розв'язання основних проблем екологічного стану Азовського й Чорного морів

У зв'язку з будівництвом на Дніпрі каскаду водосховищ загальною площею 6950 км2 і повним об'ємом акумульованої води 43,8 км3 порушилася екологічна рівновага і докорінно змінилися умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14--30 разів. Інтенсивне використання земель басейну Дніпра з метою ведення сільського господарства (60 % території розорано) сприяло перетворенню водосховища на Дніпрі в акумулятори забруднювальних речовин. У катастрофічному стані перебувають річки нижнього Дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби та погіршується біорізноманіття. У результаті спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі було затоплено понад 500 тис. га і підтоплено 100 тис. га продуктивних земель, а також зруйновано майже 1,5 тис. км берегів.

Окрім того, причинами кризової ситуації, що склалася в басейнах великих і малих річок України, є великомасштабні меліорації, будівництво великих промислових комплексів у басейнах річок, величезні об'єми водозбору для промисловості та зрошення, колосальні обсяги забруднень та ін.



Висновки

Світова гідросфера зараз не у найкращому стані. Але розвинені держави вживають серйозних заходів для збереження водних ресурсів. Основними джерелами забруднення є промислові підприємства, сільське господарство та комунальні відходи життєдіяльності людини.

В Україні, за даними Держкомстату, кожний другий житель змушений пити воду, яка не відповідає гігієнічним вимогам. Третина населення нашої країни позбавлена нормального водопостачання з належним контролем. У східних і південних областях недостатнє постачання питної води є причиною гострої епідеміологічної ситуації, там практично щороку спостерігаються спалахи холери, дизентерії, вірусного гепатиту тощо.

Отже, людству потрібно приділити проблемі водних ресурсів особливу увагу, щоб не допустити подальшого погіршення якості води. Урядам держав потрібно приймати нормативні акти, що присвячені захисту водного середовища.



Література

1. Вишневський B.І., Косовець О.О. Гідрологічні характеристики річок України. -- К.: Ніка-Центр, 2003. -- 324 с.

2. Водний кодекс України (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 7 грудня 2000 р. №2120-111) // ВВР.-- 2001.-- №2--

3. Гидрология, гидрометрия и регулирование стока / Г.В. Железняков, Т .А. Неговская, Е.Е. Овчаров; Под ред. Г.В. Железнякова. -- М.: Колос, 1984. -- 432 с.

4. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 р. -- К., 2005.

6. Закон України "Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів" від 22 березня 2001 р. № 2333-ІП // ВВР. -- 2001. -- №28. -- Ст. 135.

7. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 р. № 2918-ІП // ВВР. -- 2002. -- № 16.

9. Левківський С.С, Падун MM. Раціональне використання й охорона водних ресурсів: Підручник. -- К.: Либідь, 2006. -- 280 с.

11. Методические указания по рассмотрению проектов предельно допустимых сбросов веществ, поступающих в водные объекты со сточными водами. -- М.: МЗ СССР, 1983. -- 15 с.

12. Паламарчук ММ., Закорчевна Н.В. Водний фонд України: Довідковий посіб. -- К.: Ніка-Центр, 2001. -- 392 с.

13. Постанова Верховної Ради України "Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води" від 27 лютого 1997 p. № 123/97-ВР.

14. Постанова Верховної Ради України "Про концепцію розвитку водного господарства України" від 14 січня 2000 р. № 1390-XTV // ВВР. -- 2000. -- № 8.

15. Справочник по водным ресурсам / Под ред. В.И. Стрельца. -- К.: Урожай, 1987. -- 304 с.

16. Україна. Екологічна оцінка якості поверхневих вод, масштаб 1 : 1000 000 / За ред.: В.Я. Шевчук, Л.Г. Руденко, Л.Х. Бакаржієва та ін. -- К.: ВКФ, 1996

17. Хільчевський ВЖ„ Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. -- К.: ВПЦ "Київ, ун-т", 2001. -- 242 с.

18. Яцик А.В. Екологічна ситуація в Україні і шляхи її поліпшення. -- К.: Оріяни, 2003. -- 84 с.

Размещено на Allbest.ru

...