Надзвичайні ситуації природного походження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. Загальні відомості про надзвичайні ситуації природного походження в Україні

2. Геологічно небезпечні явища: зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.

3. Метеорологічні небезпечні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь

4. Гідрологічно небезпечні явища: паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.

5. Природні пожежі лісових масивів

6. Масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин

7. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій і висновки



1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Небезпечне природне явище -- подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля. Справжнім лихом є повені, зсуви, селеві потоки, бурі, землетруси, урагани, снігові заноси, лісові пожежі. Лише за останні 20 років вони забрали життя понад трьох мільйонів людей. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнали шкоди від стихійних лих.

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Україні найчастіше трапляються:

· геологічно небезпечні явища: зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні різного походження та ін.;

· метеорологічні небезпечні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

· гідрологічно небезпечні явища: паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.;

· природні пожежі лісових масивів;

· масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах. Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища, як правило, виникають в комплексі, що значною мірою посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища в основному визначаються проявом трьох головних груп чинників -- ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на

· прості -- ті, що характеризуються одним діючим елементом, наприклад сильний вітер, зсув або землетрус;

· складні -- з кількома одночасно діючими процесами однієї групи або кількох груп, наприклад негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Аварії природного характеру класифікуються за такими основними ознаками:

· масштабами наслідків відповідно до територіального поширення;

· розмірами заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

· кваліфікаційними ознаками надзвичайних ситуацій.

В сучасних умовах на території України розповсюджено більше 20 видів екзогенних геологічних процесів, в тому числі природних, природно-техногенних і техногенних, що пов'язані з господарчою діяльністю людини. Організаційні та правові основи захисту громадян України, об'єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру визначаються Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, виданий Президентом України 8 червня 2000 року.



2. ГЕОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА: ЗСУВИ, СЕЛІ, КАРСТИ, ОБВАЛИ ТА ОСИПИ, ПРОСАДКИ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ІН.

Зсуви -- це зміщення вниз по схилу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Вони характерні для зон тектонічних порушень, високих терас, схилів ерозійних систем, рік та водосховищ.

Згідно з міжнародною статистикою до 80 % сучасних зсувів пов'язано з діяльністю людини (антропогенний чинник). Виникають зсуви за крутизни схилу 10 % і більше, на глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і за крутизни 5--7 %. Площі зсувонебезпечних районів за останніх 30 років збільшились в 5 разів.

Причини зсувів:

1) природні: збільшення крутизни схилів, підмив основи схилів морською чи річковою водою, ослаблення міцності гірських порід, вивітрювання, перезволоження території, сейсмічні рухи;

2) штучні: руйнування схилів дорожніми канавами, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для с/г робіт на схилах.

Види зсувів:

1) за глибиною залягання:

· поверхневі (до 1 м);

· мілкі (до 5 м);

· глибокі (до 20 м).

2) За типом матеріалу:

· кам'яні (граніт, гнейс);

· ґрунтові (пісок, глина, гравій).

3) За потужністю:

· малі (до 10 тис мі)

· великі (до 1 млн. мі)

· дуже великі (> 1 млн. мі)

4) За ступенем активності:

· Активні

· Неактивні

Поширення зсувів в Україні: Поширені на 50% площі України, особливо в таких районах: на високих берегах Дніпра, на Азово-Чорноморському побережжі, в Карпатах, на пд. Березі Криму. Найбільшого поширення набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму.

Селі - це раптові короткочасні бурхливі могутні потоки із суміші води, уламків гірських порід і глинистих мас.

Причини селів: Сильні зливи, Інтенсивне танення снігу та льоду, Прорив гребель на водоймах, Землетруси. Антропогенний вплив: вирубка лісів, розробка корисних копалин, прокладання доріг тощо.

Види селів:

1) За гранулометричним складом уламкового матриксу:

· грязеві

· галькові

· валунні

2) За висотою селевих потоків: ? високогірні (>2,5 км) ? середньогірні (1-2,5 км) ? низькогірні (до 1 км)

3) За потужністю:

· малої потужності - Vм. ? 1 тис. мі - виникають щорічно по декілька раз

· середньої потужності - Vм. ? 10 тис. мі - виникають щорічно по декілька раз

· потужні - Vм. ? 100 тис. мі - рідко

· катастрофічні - Vм. ? 1 млн. мі - виникають на Землі 1 раз на 30-50 років

Географія ерозійних процесів: Карпати Гірський Крим Орні землі (особливо на сході України) Катастрофічні наслідки ерозійних процесів: Еродовано ? 40% площі країни Щорічно змивається 500 млн. т ґрунту: При цьому витрачається 24 млн. т гумусу, 1 млн. т азоту, 700 тис. т фосфату, 10 млн. т калію. Щорічно площа еродованих земель збільшується на 80 тис. га Повний збиток від ерозії вже перевищує 10 млрд. умовних одиниць за рік

Наслідки: дія селей призводить до руйнування: доріг будинків орних земель споруд.

Катастрофічні селі в Україні: навесні 1969, 1970, 2008 р. у північних і західних районах України. Потужний сель спостерігався 30.12.1978 р. в Карпатах (сель рухався по річці Шопурці із швидкістю 19 м/с. Географія селей: найпоширеніші ці процеси в: гірських районах Карпат і Криму (періодичність 11-12 років) на правому березі Дніпра. Площа, уражена селевими потоками в Україні, становить від 3% до 25% Території (максимально в Закарпатській обл. - 40% та в Івано-Франківській - 33% території.

Шляхи боротьби: 1) застосування ґрунтозахисних сівозмін; 2) ведення поперечної оранки схилів; 3) терасування схилів; 4) задерновування схилів шляхом висаджування рослинності; 5) використання безплужного обробітку ґрунту.

Карст - це процес розчинення гірських порід підземними водами, що приводить до утворення певних форм рельєфу: вирв, колодязів, проваль, печер.

Причини:

1) Здатність деяких гірських порід розчинятися у воді. Це стосується: кам'яної і калійної солі, вапняків, гіпсів, мергелів;

2) Властивості води: вода - розчинник;

3) Склад земної поверхні

Види: Карбонатний карст; Сульфатний карст; Соляний карст.

Наслідки: Карст затрудняє будівництво; Приводить до утворення печер і пустот в надрах землі; Ускладнює землеробство, оскільки висушує ґрунт; Спотворює поля проваллями та вирвами.

Географія карстових процесів в Україні: Розвинутий на 60% території України. Найбільш поширений в Кримських горах на Поділлі в Донбасі. 27% від усієї площі карстоутворення складають ділянки відкрито- го карсту. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими проце- сами сягає 60-100% території. ”Рекордсменом”при цьому є Хмельницька обл., де карстові форми рельєфу займають 4236 км² території області.

Обвал -- відрив снігових (льодяних) брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір та їх вільне падіння під дією сил тяжіння.

Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат зміни в'язкості гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння, їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Осип -- це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з яких мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 р.

Особливості географії: Можуть відбуватися на всій території України. Найбільш активні в Карпатах та Кримських горах.

Наслідки: зменшення площі земель, матеріальні втрати населення, людсь- кі втрати (наприклад, в Демерджинському обвалі 1896 р.).

Абразія -- це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ.

Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щороку зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом -24 га, у північній частині Азовського моря -- 19 га. Абразії підпадає до 60 %берегів Азовського та до 30 % - - Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3...4,2 м на рік.

Землетрус - це підземні коливання або поштовхи, які виникають у результаті зсуву земної кори або верхньої частини мантії. Пружні коливання землетрусу можуть передаватися на дуже більші відстані, що досягають іноді сотень кілометрів.

Причини: Причини землетрусів можуть бути різними. Одна з них - це зміщення і зіткнення океанічних або материкових плит. При таких явищах поверхню Землі відчутно вібрує і нерідко призводить до руйнувань будівель. Такі землетруси називаються тектонічними. При них можуть утворюватися нові западини або гори.

Вулканічні землетруси відбуваються внаслідок постійного тиску розжареної лави і всіляких газів на земну кору. Такі землетруси можуть тривати тижнями, зате масових руйнувань, як правило, не несуть. Крім того, подібне явище часто служить передумовою для виверження вулкана, наслідки якого можуть бути значно небезпечнішими для людей, ніж саме лихо.

Є ще один вид землетрусів - обвальні, які відбуваються за зовсім іншої причини. Грунтові води іноді утворюють підземні порожнечі. Під натиском земної поверхні величезні ділянки Землі з гуркотом падають вниз, викликаючи невеликі коливання, відчутні за багато кілометрів від епіцентру.

Особливість географії: Західні, південно-західні та південні області України розташовані на окраїні потужного Середземноморсько-Альпійсько-Трансазійського сейсмогенного поясу планети. До 40% території країни можуть бути охоплені безпосереднім впливом небезпечних сейсмічних подій і до 70% - спільним впливом землетрусів з підтопленням, зсувами та іншими інженерно-геологічними процесами, що впливають на стійкість споруд. Згідно із сейсмічним районуванням, майже 120 тис. км², що становить близько 20 % території України, перебуває у сейсмонебезпечних зонах, де сила можливих землетрусів оцінюється на рівні від 6 до 8 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Ця зона охоплює території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Одеської, Закарпатської, Херсонської та Хмельницької областей.

надзвичайний природний обвал ураган

3. МЕТЕОРОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА: ЗЛИВИ, ПОЖЕЖІ, УРАГАНИ, СИЛЬНІ СНІГОПАДИ, СИЛЬНИЙ ГРАД, ОЖЕЛЕДЬ ТА ІН.

Зливи - короткочасні інтенсивні дощі, під час яких випадає місячна для даної території норма опадів.

Наслідки: завдають значної шкоди господарству, підмивають дороги і фундаменти будівель, розмивають схили ярів, спричиняють катастрофічні паводки.

Поширення: влітку - повсюдно по території України найчастіше - в Карпатах, південних і південно-східних районах України.

Грози - атмосферне явище, що супроводжується короткочасними сильними опадами з громом і блискавкою, що тривають до 30 хвилин.

Найчастіше відбуваються з квітня по вересень (іноді і взимку). Грози небезпечні для: життя людей і тварин (блискавка) можуть спричинити аварії на лініях електропередач можуть спричинити виникнення пожеж.

Рекорди України: найбільша кількість гроз буває в Українських Карпатах; рекордним був 1951 р., протягом якого було зареєстровано 64 дні з грозою.

Сильні вітри - це вітри, що дмуть із швидкістю більше 10 м/с і виникають під час гроз та внаслідок надходження на територію країни атмосферних фронтів і циклонів.

Особливо небезпечні: штормові вітри (V=20 м/с); ураганні вітри (V=30 м/с) завдають значної шкоди: руйнують будівлі, ламають дерева, пошкоджують лінії електрозв'язку, спричиняють вітровали в Карпатах.

Рекорди України: Найбільша швидкість вітру в Україні - 180 км/год. (50 м/с) була зареєстрована в 1947 р. на Ай-Петринській яйлі в Криму (у світі - 370 км/год. у США).

Сильна спека - бездощовий період з високими середньодобовими температурами повітря (>30°С), що виникає переважно напри- кінці весни і влітку.

Завдають шкоди здоров'ю людей, спричиняють самозаймання і горіння торфовищ, призводять до виникнення лісових і степових пожеж. У степовій зоні щороку буває сильна спека з температурою понад ЗО°С, причому в деякі роки вона перевищує 40°С. Нижчою вона буває в зонах Полісся та лісостепу.

Посухи - це тривалі бездощові періоди при низькій вологості повітря, що призводять до зниження урожаїв с/г культур або ж до повної їх загибелі.

Найчастіше трапляються: На півдні України, на сході України великі посухи (охоплюють >50% площі території) бувають раз на десять років, менші - досить часто.

Рекорди України: Найдовша посуха в Україні, що тривала 115 днів, була зафіксована в 1934 р. у Полтавській області та в 1948 р. - у Херсонській області.

Суховії - гарячі та сухі вітри за температури > +25°С і при відносній вологості < 30%.

Характерні риси:

· виникають влітку;

· дмуть зі сходу і південного сходу від 1 до 10 днів;

· розвивають швидкість більше 5 м/с;

· забирають рештки вологи з ґрунту, спричиняючи загибель рослин;

· найчастіше виникають на пд-сх. України.

В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно. Під час суховіїв посилюється випаровування, що за нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільше зазнає впливу суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.

Посухи - тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті і, як наслідок, погіршення росту, а іноді і загибель рослин.

Найчастіше вони трапляються на півдні степової зони. Здебільшого мають локальний характер і дуже рідко займають площі до 30-50 % території України.

Ураган -- це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта.

На більшій частині території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щороку. Найчастіше -- в Карпатах, горах Криму та на Донбасі.

Циклони -- сфера низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами.

В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до великих збитків.

Шквали -- короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що супроводжується зміною його напрямку.

Це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30...70 м/с, із зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Георграфія: Шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України. Один раз на 3-5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території Криму. Шквали мають яскраво виражений добовий рух.

Пилові бурі -- довготривале перенесення значної кількості пилу та піску сильним вітром зі швидкістю понад 15 м/с, тривалістю понад 12 год.

Виникають в Україні щорічно в різних районах, найчастіше в степовій зоні. Це складні атмосферні явища, що характеризуються перенесенням пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, які знищують поверхню ґрунту.

Географія: типове явище у зораних степах, яке завдає значної шкоди сільському господарству. У зимово-весняний період у центральних та південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься, бувають: чорні (чорноземи) бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окисів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 год, і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше -- протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2...З км, але найчастіше це -- 1...1.5 км.

Сильний град - швидкоплинне атмосферне явище, тривалість якого не перевищує 5 хв., що часто супроводжує грози.

Особливості: випадає, в основному, у травні-серпні переважно випадає дрібний град завдає значних збитків, пошкоджуючи дахи будівель, посіви с/г культур та плодові дерева.

Географія: дрібний інтенсивний град спостерігається у 40 % випадання. Великий град буває в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менше -- у Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Значні градобиття трапляються в пересіченій місцевості, як-то Волинь, Поділля, Приазов'я, Донбас. У степовій зоні град буває нечасто.

Рекорди України: рекордною для України була градина в 500 г, а в світі 7 кг.

Сильні снігопади -- інтенсивне випадання снігу у кількості понад 20 мм за період менше 12 год (визначається шаром талої води), що призводить до значного погіршення видимості та припинення руху транспорту.

Географія: Найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісостеповій та степовій зонах. На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щороку протягом січня -- лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні. В основному по території України кількість снігових опадів становить 20--30 мм, іноді сягає 40...70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає понад 100 мм. Заметілі виникають майже щороку в різних районах, особливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Наслідки снігопадів: погіршення видимості є перешкодою для руху транспортних засобів, налипання мокрого снігу на лінії електропередач часто приводить до їх обривів, у горах можливе сходження снігових лавин, що є вкрай небезпечним для лісових жителів та туристів.

Рекорди України: найбільша на Україні кількість днів з хуртовинами була зареєстрова- на взимку 1906/1907 рр. на Ай-Петрі в Криму і становила 71 день.

Сильні морози -- зниження температури повітря до -30 °С і нижче.

Географія: найбільш холодна частина країни -- східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. У цих місцевостях буває температура нижча -- 35 °С.

Сильні ожеледі -- шар щільного матового чи прозорого льоду діаметром понад 20 мм, що наростає на дротах та наземних предметах внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману.

Визначальним чинником небезпеки ожеледі є не так інтенсивність, як тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 год, іноді до 2 діб.

Географія: Особливо часто вона з'являється на території Донецького Кряжу, При-азовській, Волинській, Подільській височинах та в гірській частині Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Завдають значної шкоди: Роботі транспортних засобів Небезпечні для здоров'я людей, оскільки спричиняють травми Посівам озимих с/г культур Заморозки - це зниження температури повітря і ґрунту до 0°С і нижче. Зазвичай тривають до 25 квітня і починаються з 16 жовтня (хоча трапляються в інший час). Найбільшої шкоди приносять: садам, теплолюбним рослинам.

Сильні тумани спостерігаються здебільшого в холодні пори року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат, іноді -- на південному березі Криму. Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількість днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами -- до 80.

4. ГІДРОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА: ПАВОДКИ, ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ҐРУНТОВИХ ВОД ТА ІН.

Повені - фаза водного режиму річки, що може багато разів повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг.

Географія: У західних регіонах - басейн верхнього Дністра, Тиси, Прута, Зх. Бугу. У східних регіонах - басейн Сіверського Донця, Ворскли, Сули, Пселу. У південних і південно-західних регіонах - басейни Дунаю, Південного Бугу. Катастрофічні повені найчастіше виникають в: Карпатах за останні 40 років Кримських горах спостерігалися 12 раз.

Причини: тривалі дощі, танення снігу, вітрові нагони води, затори і зажори в гирлі ріки, надмірна вирубка лісів.

Наслідки повеней: затоплюються 10-70% с/г угідь, можливе затоплення техногенно небезпечних об'єктів, затоплюються житлові будинки, що викликає необхідність евакуації людей і тварин, розмиваються автомобільні дороги, гинуть люди.

Тривалість повені: від 7 до 20 діб

Рекорди України: руйнівна повінь, якої тут не було 200 років, пройшла на початку листопада 1998 р. на Закарпатті.

Паводки - раптове стихійне короткочасне підняття рівня води в річці в результаті випадання зливових дощів чи раптового танення снігу.

Причини: сильні зливові дощі, раптове значне потепління взимку, що су- проводжується інтенсивним сніготаненням, надмірна вирубка лісів на схилах гір.

Географія паводків: можливе поширення на всій території України. Найчастіше бувають в Карпатах та Кримських горах, де ріки мають чітко виражений паводковий режим.

Рекорди України: катастрофічний паводок спостерігався в липні 2008 року на заході України (найбільший за останні 60 років) - від паводку постраждало 6 областей України, а також сусідні райони Молдови, Румунії, Словаччини і Угорщини. Західну Україну оголосили зоною надзвичайної екологічної ситуації терміном на 90 діб Загальні збитки від цієї стихії оцінювалися на суму 3-4 млрд. гривень

Дії при повенях та паводках:

При загрозі повені необхідно провести заходи, які зменшать збитки, і створити умови для ефективних рятувальних робіт в зонах затоплення. До них належать оповіщення населення і об'єктів народного господарства про виникнення загрози, підсилення спостереження за рівнем води, приведення в готовність сил і засобів цивільної оборони, перевірка стану дамб, гребель, мостів. В зонах можливого затоплення змінити режим роботи підприємств, а в окремих випадках зупинити їх роботу, припинити діяльність шкіл і дошкільних дитячих установ. Провести евакуацію населення, вивезення матеріальних цінностей з небезпечних районів, евакуювати сільськогосподарських тварин.

Перед тим як залишити квартиру (будинок), потрібно перенести на верхні поверхи та інші місця, які не затоплюються, те майно, яке вода може пошкодити, вимкнути світло, електричні прилади, перекрити газ, взяти з собою документи, необхідні речі, невеликий запас продуктів харчування і води та прийти на місце збору.

Підняття рівня ґрунтових вод і пов'язане з ним заболочування можна спостерігати там, де зникли вологі типи лісу. Відсутність деревної рослинності, яка була основним споживачем і транспірантом вологи, сприяє розвиткові заболочування.

Живлення боліт Полісся здійснюється за рахунок атмосферних, поверхневих і ґрунтових вод. Найбільш заболоченою є північна частина Волинського і північно-західна частина Житомирського Полісся; тут великі болотні маси її й утворилися на межиріччях, надзаплавних терасах і заплавах.

Кожна природна зона України характеризується певним поєднанням сучасних фізико-географічних процесів. У зоні мішаних лісів переважають заболочування, водна акумуляція, частково водна ерозія і карст. Процеси заболочування найбільш інтенсивно розвинуті в окремих районах Волинського і Чернігівського Полісся, де заболоченість становить 6-8 %.

У лісостеповій зоні найпоширенішим процесом є водна ерозія. На Придніпровській височині широкого розвитку набули також суфозійні й зсувні процеси, спостерігається одночасний розвиток ерозійних і зсувних процесів.

Наслідки заболочування: в результаті непродуманого зрошення 50% зрошуваних земель підтоплюється, площа затоплених угідь України втричі перевищує площу Люксембургу, розвивається малопродуктивна болотна рослинність - жорсткі трави та мохи, вилучаються з с/г обігу значні площі земель, які можна було б використа- ти як природні пасовища, тощо.

Шляхи запобігання заболочення земель: збереження лісів від пожеж, проведення старанних розрахунків можливого підйому рівня ґрунтових вод при створенні водосховищ, меліорація ґрунтів закритим дренажем, глибока оранка на території з тимчасовим заболоченням, створення там стічних канав, борозен і т. п.

5. ПРИРОДНІ ПОЖЕЖІ ЛІСОВИХ МАСИВІВ

Лісові пожежі -- неконтрольоване горіння на землях лісового фонду.

Причини виникнення: вони виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Із маленького, ледь помітного язичка полум'я кинутого на землю сірника вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси на пустелі. При цьому, звісно, створюється велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найнебезпечнішими бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря -- 30...40 %. Для західних областей України найбільш небезпечними щодо пожеж стають сухі місяці -липень, серпень, а іноді -- квітень, травень.

Чотири категорії лісових пожеж:

· низові (або низинні);

· верхові (або повальні);

· підземні (торф'яні або ґрунтові);

· пожежі дуплистих дерев.

Найбільш поширеними є низові пожежі, що становлять близько 80 % з усіх випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі розвиваються як результат згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайнику, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого, або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (півтора--два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість поширення вогню при цьому невелика -- сто--двісті метрів за годину, а при сильному вітрі -- до кілометра на рівнинній місцевості та від одного до трьох кілометрів на схилах.

Крім того, пожежі бувають рухливі і тривалі. Перші характеризуються швидким рухом (в декілька сотень метрів, а іноді і декілька кілометрів за годину) і димом світло-сірого кольору. Тривалі ж повністю спалюють надґрунтовий покрив. Висота полум'я при цьому більша, але інтенсивність поширення невелика - не перевищує декількох сотень метрів за годину.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових, і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, а й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак можуть бути ще і вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго тривати не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. У таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8...25 км за годину.

Як і низові пожежі, верхові також поділяються на рухливі і тривалі. Але при цьому рухливі супроводжуються димом темного кольору.

Дії при пожежі:

Палаючий будинок залишають, накрившись із головою мокрою ковдрою, тканиною або верхнім одягом. Через сильно задимлені приміщення потрібно рухатись поповзом або пригнувшись. Якщо пожежа застала вас у степу або в лісі, кордон вогню слід переходити проти вітру, прикрити обличчя і голову верхнім одягом. Виходять з небезпечної зони по галявинах, просіках, шляхах, вздовж річки або струмка. Локалізувати і гасити пожежі в початковій стадії повинно населення. Для цього використовують вогнегасники, пісок, воду, землю та інші засоби.

6. МАСОВІ ІНФЕКЦІЇ ТА ХВОРОБИ ЛЮДЕЙ, ТВАРИН І РОСЛИН

Масові інфекційні захворювання й отруєння людей

Інфекційні захворювання тварин. Епізоотія -- одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин у часі та просторі, на території не менш ніж одного району, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на цій території. Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби, як туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека. 1998 p. зареєстровано 17 інфекційних захворювань та масових отруєнь сільськогосподарських тварин.

Хвороби та шкідники рослин. Епіфітотія -- масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності, при якому уражено понад 50 % їх поверхні.

В Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відзначався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці -- клопа-черепашки. 1998 р. зареєстровано одне ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками.



7. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І ВИСНОВКИ

В сучасних умовах на території України розповсюджено більше 20 видів екзогенних геологічних процесів, в тому числі природних, природно-техногенних і техногенних, що пов'язані з господарчою діяльністю людини. Організаційні та правові основи захисту громадян України, об'єктів виробничого та соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру визначаються Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, виданий Президентом України 8 червня 2000 року.

Для організації робіт щодо ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих утворюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій - ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті міністрів країни, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятівних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

У першу чергу вирішуються завдання щодо термінового захисту населення,

запобігання розвитку чи зменшення впливу НС і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт. 3 цією метою виконуються:

· сповіщення населення про небезпеку чи загрозу небезпеки;

· евакуація людей та тварин із небезпечних зон, використання засобів профілактики захворювань, травматизму, надання медичної та іншої допомоги;

· локалізація аварій, зупинка чи зміна технологічного процесу, попередження і гасіння пожеж;

· приведення в готовність органів управління, сил і засобів для рятувальних робіт, ведення розвідки в осередках ураження, оцінка ситуації, що склалася.

Рятувальні та інші невідкладні роботи починаються одразу ж у міру готовності сил та засобів для їх проведення, ведуться безперервно з необхідною заміною рятівників і ліквідаторів при дотриманні техніки безпеки та заходів перестороги.

Наступними, вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення в районах, що постраждали внаслідок аварії, катастрофи чи стихійного лиха.

Проводиться відновлення зруйнованого житла, спорудження тимчасових будівель (намети, землянки, навіси тощо), відновлення енерго- та водозабезпечення, ліній зв'язку, об'єктів комунального обслуговування. Також здійснюються санітарне очищення осередку ураження, забезпечення людей продуктами харчування, предметами першої необхідності та ін. Одночасно розпочинаються роботи з відновлення функціонування уражених об'єктів.

Багато видів НС можна прогнозувати, що дає можливість завчасно спланувати основні заходи з ліквідації їх наслідків. Проведення робіт за підготовленим планом (відкорегованими згідно з реальною ситуацією) дозволить значно прискорити ці роботи, зменшити масштаб наслідків аварії, катастрофи.

Размещено на Allbest.ru

...