Мікроклімат робочої зони

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Класифікація, характеристика, розрахунки та нормування метеорологічних факторів виробничого середовища

Коли температура повітря нижча за температуру шкіри людини, втрати тепла організмом відбуваються, переважно, за рахунок конвективного і радіаційного переносу тепла. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі навколишнього повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи.

Кількість тепла, що виробляє людський організм, змінюється від 40-50 кДж/хв в стані покою до 3340 кДж/хв- при виконанні важкої роботи. Нормальне теплове самопочуття виникає за умови, що тепловиділення повністю сприймається оточуючим середовищем, тобто має місце тепловий баланс.

Здатність організму людини змінювати температуру шкіри (під одягом її середня температура 30-34 °С, а на окремих відкритих ділянках вона може знижуватись до 20 °С і нижче), а також зволожуватися за рахунок дії потових залоз, забезпечує регулювання теплообміну між тілом людини і навколишнім середовищем. Ця здатність організму і є терморегуляцією.

При температурі навколишнього середовища вище 35 °С , відносній вологості більше 75 % терморегуляція організму порушується і теплообмін здійснюється тільки випаровуванням. Це може призвести до перегріву організму (гіпертермія). Підвищується температура тіла, настає слабкість, головний біль, шум у голові. Як наслідок, може статися тепловий удар, якщо роботи проводяться на дільниці, що опромінюється сонцем, або іншим джерелом тепла.

Вода та солі, які виводяться з потом, повинні поповнюватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи. Зневоднення організму на 6 % викликає порушення розумової діяльності, знижується гострота зору. Зневоднення на 15-20 % призводить до смертельного наслідку.

Робота при високій температурі повітря (- 31 °С) при вологості 80-90% призводить до зниження працездатності на 60% після 5 годин безперервної праці.

Для відновлення водно- солевого балансу рекомендується вживати підсолену (0,5 % NaCl) воду або білково-вітамінний напій.

Робота в умовах пониженої температури повітря, особливо при підвищеній вологості і швидкості руху , призводить до місцевого або загального переохолодження тіла (гіпотермія), що супроводжується зниженням працездатності і виникненням простудних хвороб. При тривалій дії цих факторів - до виникнення таких хвороб, як радикуліт, невралгія, ревматизм, бронхіт тощо. Мінусова температура повітря часом призводить до обмороження, що розглядається як виробнича травма.

Вологість повітря впливає на теплообмін, переважно, на віддачу тепла випаровуванням. Зниження відносної вологості до 25% і нижче погіршує захисні функції верхніх дихальних шляхів. Середній рівень відносної вологості 40-60% відповідає умовам метеорологічного комфорту у стані спокою, або при дуже легкій фізичній праці.

Впливає на людину також рухливість повітря. Людина відчуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщуючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водяною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низькій його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження організму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.

Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату.

Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничого приміщення є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

В основу принципу нормування параметрів мікроклімату покладено оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт , періоду року.

Оптимальними (комфортними)вважаються такі параметри мікроклімату, за яких зберігається нормальний тепловий стан організму. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини.

При допустимих параметрах мікроклімату організм людинивідчуває дискомфорт внаслідок напруженої терморегуляції, яка не виходить за межі його можливостей .

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату нормуються в залежності від періоду року , категорії робіт та категорії приміщень.

Період року поділяють на теплий(середньодобова температура повітря зовнішнього середовища не менша +10°С) та холодний (середньодобова температура повітря зовнішнього середовища менша+10 °С).

Категорії робітподіляються на легкі, середньої важкості, важкі.

Категорії приміщеньподіляються на “холодні” (приміщення з незначним надлишком тепла до 20 кКал/м³ _Ч год.) і “гарячі” (приміщення з надлишком тепла понад 20 кКал/м³ Ч год.).

2. Який передбачається захист від шуму в будинках і при проектуванні генеральних планів населених місць та підприємств

Для захисту від шуму застосовують такі заходи: усунення причин шумоутворення або ослаблення шуму в джерелі виникнення; ослаблення шуму на шляху його поширення табезпосередньо в об'єкті захисту. Для захисту від шуму проводять різні заходи: технічні (ослаблення шуму в джерелі); архітектурно-планувальні (раціональні прийоми планування будинків, територій забудови); будівельно-акустичні (обмеження шуму на шляхупоширення); організаційні та адміністративні (обмеження або заборона, або регулювання в часі експлуатації тих чи інших джерел шуму).

Ослаблення шуму в джерелі його виникнення є найрадикальнішим способом боротьби зним. Проте ефективність заходів з ослаблення шуму машин, механізмів та устаткування невисока і тому їх потрібно розробляти на етапі проектування.

Ослаблення шуму на шляху його поширення забезпечується комплекс омбудівельно-акустичних заходів. До них відносяться раціональні планувальні рішення (насамперед видалення джерел шуму на належне відстань від об'єктів), звукоізоляція, звукопоглинання і звукоотраженіе шуму.

Заходи з ослабленняшуму потрібно передбачати вже на стадії проектування генеральних планів міст, промислових підприємств і планування приміщень в окремих будівлях. Так, неприпустимо розміщувати об'єкти, що вимагають захисту від шуму (житлові будинки, лабораторно-конструкторські корпуса, обчислювальні центри, адміністративні будівлі і т. п.), в безпосередній близькості від галасливих цехів та агрегатів (випробувальних боксів авіаційних двигунів, газотурбінних установок, компресорних станцій і т. д.). Самі гучні об'єкти слід об'єднувати вокремі комплекси. При плануванні приміщень усередині будинків передбачають максимально можливе видалення тихих приміщень від приміщень з інтенсивними джерелами шуму.

Для ослаблення шуму, що проникає в ізольовані приміщення, необхідно: застосовувати для перекриття, стін, перегородок, суцільних і засклених дверей і вікон матеріали і конструкції, які забезпечують належну звукоізоляцію; використовувати звуковбирну облицювання стелі та стін або штучні звукопоглотителі в ізольованих приміщеннях;забезпечувати акустичну віброізоляцію агрегатів, розташованих в тій же будівлі; застосовувати звукоізоляційні і вібродемпфірующіх покриття на поверхні трубопроводів, що проходять в приміщенні; використовувати глушники в системах механічної вентиляції ікондиціонування повітря.

Нормованими параметрами звукоізоляції конструкцій, що обгороджують житлові приміщення, є індекси ізоляції повітряного звуку - 1 (дБ) і приведеного рівня ударного звуку під перекриттям - 1 (дБ). Звукоізоляційні властивості вікон ібалконних дверей в кожному разі будівництва та реконструкції житлового будинку визначають спеціальними розрахунками. Вікна повинні мати сертифікати якості, з зазначенням параметрів їх звукоізоляційних властивостей в закритому стані і при відкритих елементах, призначених для вентиляції, частотну характеристику і частоту резонансу. Частота резонансу вікон не повинна перевищувати 63 Гц. Звукоізоляційні характеристики вікон повинні забезпечувати рівні звуку і звукового тиску в житловому приміщенні в умовах належного обміну повітря в даному кліматичному районі для різних сезонів року.

При виборі звукоізоляційних характеристик міжповерхових і міжквартирних перекриттів і перегородок, внутрішньоквартирних перегородок і дверей слід виходити з шумових характеристик побутових машин і приладів. Заданими Л.А. Андрійчука (2000), акустична навантаження на людину в житловому середовищі від побутових електричних машин і приладів не повинна перевищувати гранично допустимого рівня (17 мкПа /год на добу).

Гігієнічної регламентацією шуму побутових електричних машин і приладів передбачено, щоб еквівалентні рівні звуку для приладів короткочасної експлуатації (до 20 хв) не перевищували 52 дБА, тривалої (до 8 год) - 39 дБА, дуже тривалої (8-24 год) - 30 дБА Хоча експлуатація побутових електричних машин і приладів з рівнями корригированной звукової потужності більше 81 дБА з гігієнічних позицій є неприпустимою, при виборі звукоізоляційних елементів для житлових будинків потрібно орієнтуватися на технічно досяжні рівні шуму від побутової техніки.

Рівні звуку і звукового тиску від побутових електричних машин і приладів потрібно розраховувати для агравірованних умов шумоутворення з урахуванням обсягу приміщення, просторового кута випромінювання, відстані, акустичних характеристик огороджувальних елементів приміщення і т. п. Акустичні характеристики допоміжних та житлових приміщень житлового будинку повинні бути такими, щоб при регламентованому використанні побутової техніки не створювати шуму, який може негативно впливати не тільки на оператора, а й на інших мешканців квартири та будинки.

У житлових будинках і гуртожитках не можна розміщувати котельні та насосні, вбудовані та прибудовані до них трансформаторні підстанції, автоматичні телефонні станції, адміністративні установи міського та районного призначення, лікувальні установи (крім жіночих консультацій та стоматологічних поліклінік), їдальні, кафе та інші підприємства громадського харчування з кількістю посадкових місць більше 50 будинкові кухні продуктивністю понад 500 обідів на день, магазини, майстерні, пункти з прийому посуду та інші нежитлові приміщення,в яких можуть виникати вібрація і шум. метеорологічний мікроклімат шум випромінення

Машинне приміщення ліфтів неприпустимо розташовувати безпосередньо над і під житловими приміщеннями, а також поряд з ними. Шахти ліфтів не повинні прилягати до стін житлових кімнат. Кухні, ванні, санвузли слід об'єднувати в окремі блоки, прилеглі до стін сходових кліток або до таких же блокам сусідніх приміщень, і відокремлювати від житлових приміщень коридором, тамбуром або холом.

Заборонені монтаж трубопроводів і санітарних приладів на огороджувальних конструкціях житлових кімнат, а також розміщення поруч з ними ванних кімнат і каналізаційних стояків.

У всіх громадських, а іноді і в житлових будинках застосовують вентиляційні системи, іноді - системи кондиціонування повітря і повітряного опалення з механічним обладнанням, можуть створювати значний шум.

Для зниження рівнів звукового тиску повітряного шуму використовують такі заходи:

а) зниження рівня звукової потужності джерел шума.Етого досягають п р і допомоги скоєних з акустичної точки зорувентиляторів і кінцевих пристроїв, використовуючи раціональний режим їх роботи;

б) зниження рівня звукової потужності по шляху поширення звуку шляхом обладнання глушників, раціонального планування будівель, застосування звукоізоляційних конструкцій з підвищеною звукоізоляцією (стіни, перекриття, вікна, двері) і звукопоглинаючих конструкцій в приміщеннях з джерелами шуму;

в) зміна акустичних властивостей приміщення, в якому розташована розрахункова точка, шляхом збільшення звукопоглинання (застосуваннязвукопоглинального покриття та штучних звукопоглотітелей).

Для ослаблення шуму, що поширюється по каналах систем вентиляції кондиціонування повітря і повітряного опалення, слід використовувати спеціальні глушники (трубчасті, стільникові,пластинчасті і камерні зі звукопоглинальним матеріалом), а також облицьовані зсередини звукопоглинальним матеріалом повітроводи і згони. Тип і розмір глушника вибирають в залежності від необхідного рівня шуму, допустимої швидкості потоку повітря і місцевих умов. Схеми таких конструкцій наведені на рис. 102. Трубчасті глушники застосовують при розмірах повітропроводів до 500 х 500 мм. При великих розмірах повітропроводів доцільно використовувати пластинчасті або камерні глушники. Ослаблення структурного шуму, обумовлено гороботою вентиляторів, досягають віброізоляцією вентилятора і установкой гнучких брезентових вставок між вентилятором і відповідним до нього повітропроводом. Джерелами шуму в системах водопроводу, каналізації та опалення в будинках є насосні агрегати,різна апаратура, в тому числі санітарно-технічні прилади і сам трубопровід. При цьому створюється як повітряний шум, проникаючої безпосередньо в приміщення, де встановлено джерело шуму, так і структурний, що поширюється від джерела шуму по трубопроводу іогороджувальних конструкцій. Послабити повітряний шум, створюваний насосами, можна за допомогою вибору найбільш досконалих конструкцій насосів, статичної та динамічної балансування обладнання або ж шляхом монтажу насосів в кожух відповідних конструкцій.Ослаблення структурного шуму досягають за допомогою установок між бетонною основою і насосом віброізоляторів, ізоляції насосних агрегатів, кото риє підходять до трубопроводу, попередити її через огорожу. Найчастіше звукоізоляційними огорожами єстіни, перегородки, вікна, двері, перекриття.

Звукоізоляційна здатність одношарових огорож залежить від багатьох факторів, але в першу чергу - від їх маси. Для забезпечення високої звукоізоляції такі огорожі повинні мати велику масу.

Звукоізоляцією від ударного шуму називають здатність перекриття до послаблення шуму в приміщенні під перекриттям під час його посилення викликаного ходінням, перестановкою меблів і т. п. Для забезпечення нормативної звукоізоляції від повітряного шумуодношарових міжквартирних огороджувальних конструкцій в житлових будинках їх поверхнева маса повинна складати не менше 400 кг/м2. Для зменшення маси звукоізолюючих огорож при забезпеченні нормативної звукоізоляції від повітряного шуму потрібно застосовувати подвійні зповітряним прошарком і багатошарові огорожі, конструкції.

В даний час багатошарові конструкції застосовують в будівельній практиці все частіше. У ряді випадків вони дають можливість отримати значну додаткову ізоляцію в порівнянніз одношаровими конструкціями такої ж маси (до 12-15 дБ).

У перекриттях для забезпечення нормативної ізоляції ударного і повітряного шуму роблять підлогу на пружною основі (плаваючий пол) або використовують м'які рулонні покриття. Стики між внутрішніми огороджувальними конструкціями, а також між ними та іншими пов'язаними конструкціями повинні бути обладнані таким чином, щоб в процесі експлуатації не виникали тріщини і щілини, що ослабляють ізоляцію.

Для підвищення звукоізоляції застосовують також подвійні двері з тамбуром. Притвори дверей постачають пружними прокладками. Стіни в тамбурі доцільно облицьовувати звукопоглинальним матеріалом. Відкриватися двері повинні в різні боки.

Подвійні вікна краще ізолюють від повітряного шуму (до 30 дБ), ніж спарені (20-22 дБ).

Останнім часом широко застосовують "звукоізоляційні вентиляційні вікна", які забезпечують високу звукоізоляцію і одночасно дозволяють провітрювати приміщення. Це дві глухі рами, розташовані на відстані 100 мм і більше одна від одної, зі звукоізоляційною облицюванням по контуру. Використовують скла різної товщини або в одній рамі пакет з двох стекол. У стіні під вікном обладнують отвір, в якому встановлюють коробку у вигляді глушника з невеликим вентилятором, що забезпечує приплив повітря в приміщення.

Звукопоглинальні конструкції призначені для поглинання звуку. До них відносяться звукопоглинаюча облицювання огороджувальних поверхонь приміщень і штучні звукопоглотітелі. Звукопоглинальні конструкції знаходять дуже широке застосування. Найчастіше використовують звуковбирну облицювання: у навчальних, спортивних, видовищних та інших будівлях, щоб створити найкращі акустичні умови для сприйняття мови і музики; у виробничих цехах, конторах та інших приміщеннях громадського призначення (машинописні бюро, машинолічильні станції, адміністративні приміщення, ресторани, зали очікування вокзалів і аеровокзалів, магазини, їдальні, банки, відділення зв'язку та ін); в приміщеннях коридорного типу (школи, лікарні, готелі і т. п.) для попередження поширення шуму.

Санітарно-гігієнічні вимоги , Що пред'являються до звукопоглинальним конструкцій, складаються насамперед у тому, що вони не повинні погіршувати гігієнічні умови внаслідок осипання волокон або частинок матеріалу, сприяти нагромадженню пилу. Легкість очищення від пилу звукопоглинальних конструкцій набуває особливого значення в будівлях як з підвищеними санітарно-гігієнічними вимогами (лікарні), так і з підвищеним виділенням пилу (більшість промислових підприємств).

Ефективність звуковбирною облицювання в шумних приміщеннях залежить від акустичних характеристик приміщення, характеристик обраних конструкцій, способу їх розміщення, розташування джерел шуму, розмірів приміщення і локалізації розрахункових точок. Зазвичай вона не перевищує 6-8 дБ.

3. Вимірювання і нормування іонізуючого випромінення

"Норми радіаційної безпеки" (НРБ) - основний документ, який встановлює безпечні рівні опромінювань, ПДК радіонуклидів для робітників та ін.

Згідно НРБУ-96 по допустимим дозовим межам встановлені 3 категорії опромінених осіб:

- А - персонал, тобто особи, які працюють з джерелами ІВ;

- Б - обмежена частина населення, тобто особи по умовам проживання чи розміщення робочих місць підлягають впливу ІВ, що використовується в закладах чи тих, що виділяються в навколишнє середовище з відходами;

- В - решта населення.

В залежності від чуттєвості органів людини до ІВ вони діляться на 3 групи:

- 1 група-червоний мозок (найбільш чуттєвий);

- 2 група-внутрішні органи, м'язова тканина, жировий прошарок;

- 3 група-кісткова тканина.

Гранично допустимі еквівалентні поглинені дози іонізуючих випромінювань

Таблиця 3.1

Гранично допустима активність організму людини і його органів і тканин також розраховується на основі норми.

Найбільш точна характеристика-потужність накопичення активності організмом людини (швидкість потрапляння радіоактивних речовин в організм людини).

Похідна від граничне допустимої еквівалентно поглинаючої дози є потужність еквівалентної дози, яка може бути накоплена організмом людини при наявності засобів захисту.

При роботі з установками, які використовують рентгенівське випромінювання (Рентгенівські установки для структурного аналізу, дефектоскопи та ін.) нормуються згідно ГОСТ 12.2.018-76 потужність експозиційної дози (Р_екс) наступним чином: на робочих місцях, біля опорних стін, пультів управління (2,3710 Кл/кгс - ЗбЗмР/год), і на відстані 0,5 см від корпусу установки при зачиненому вікні (17,810 Кл/кгс-25 мР/год), при роботі електронних ламп (14,310 Кл/кгс - 20мР/год),у відеоконтрольного пристрою (0,361 ОКл/кгс - 0,5мР/год)

Потужність експозиційної дози Р_екс на відстані 0,1м-1м від поверхні радіаційної головки гамма-дефктоскопу в стані зберігання не повинна перевищувати відповідно 100: ЗмР/год.

При виконанні цих вимог можна транспортувати дефектоскопи до місця просвічування вручну.

Для установок в яких рентгенівське випромінювання є побічним фактором-не використане рентгенівське випромінювання порушується потужністю експозиційної дози в будь-якій точці простору на відстані 5 см від корпусу установки, в залежності від тривалості робочого тижня:

При 41 год Р_екс =0,20610Кл/лгс (0,288мР/год),

При 36 год Р_екс =0,18Кл/лгс (0,252мР/год).

Вимірювальні прилади для радіоаційного контолю.

Умовно розподіляються на три групи:

1) рентгенометри - для вимірювання потужності експозиційної дози (Рекс)

(ДРГ-2-0.3, "ЛУЧ-А", ИМА-1, УСНТ-1м та ін.);

2) радіометри - для вимірювання густини потоків ІВ (РУП-1, ТИСС, РВ-4, РЖГ2-0,3 та ін.);

3)дозиметрии - для вимірювання дози ІВ (ДК-0,2, СРМ-2, КИД-2 та ін.)

Найбільш розповсюджені дозиметри і рентгенометри.

Размещено на Allbest.ru