Мікроклімат виробничих приміщень
Допустимий рівень параметрів мікроклімату робочої зони. Нормування величин мікрокліматичних умов. Виробниче освітлення, світлотехнічні величини. Переваги природного освітлення в приміщеннях. Функціональне призначення штучного освітлення, його типи.
| Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.12.2015 |
| Размер файла | 305,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Мікроклімат виробничих приміщень
Мікроклімат виробничих приміщень - це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи.
Визначення допустимого рівня тих або інших параметрів мікроклімату робочої зони здійснюють виходячи з терморегуляції організму людини, яка знаходиться у взаємозв'язку з його енергетичними витратами при виконанні тієї чи іншої роботи, що відрізняється ступенем важкості. Терморегуляцією називається здатність організму людини регулювати теплообмін з навколишнім середовищем і зберігати температуру тіла на постійному рівні 36,6 (± 0,5 єС) незалежно від зовнішніх метеорологічних умов і важкості виконуваної роботи. Таким чином, терморегуляція організму людини здійснює баланс між виробництвом тепла в організмі й витратою теплової енергії на роботу й життєдіяльність, тим самим забезпечуючи підтримку постійної температури тіла людини.
Тривалий вплив високої температури в поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі, при якому температура тіла піднімається до 38-40 єС, збільшується частота пульсу до 140-180 уд. /хв., підвищується артеріальний кров'яний тиск, у деяких випадках можливий тепловий удар, тобто гіпертермія (перегрівання організму). За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму, тобто гіпотермія.
мікроклімат виробниче приміщення освітлення
Нормування параметрів мікроклімату полягає у встановленні їх оптимальних або допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов (табл.1 - Микроклимат). Воно проводиться з урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року; кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042-99. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).
Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Теплий період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище +10 єС. Холодний період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює +10 єС і нижче. (Середньодобова температура зовнішнього повітря - середня величина температури зовнішнього повітря, виміряна у певні години доби через однакові інтервали часу. Вона приймається за даними метеорологічної служби).
Категорія робіт - розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму.
Легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Іа та 141-175 Вт (121-150 ккал/год.) - категорія Іб. До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії Іб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.
Фізичні роботи середньої важкості (категорія ІІ) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 176-232 Вт (151-200 ккал/год.) - категорія ІІа та 233 - 290 Вт (201-250 ккал/год.) - категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії ІІб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі фізичні роботи (категорія ІІІ) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291-349 Вт (251-300 ккал/год.). До категорії ІІІ належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.
Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Таблица 1 - Микроклимат
|
Период года |
Категория работ |
Температура, єС |
Относительная влажность,% |
Скорость движения, м/с |
|||||||
|
оптималь-ная |
допустимая |
оптимальная |
допустимая на рабочих местах постоянных и непостоянных, не более |
оптималь-ная, не более |
допустимая на рабочих местах постоянных и непостоянных |
||||||
|
верхняя граница |
нижняя граница |
||||||||||
|
постоян-ных |
непосто-янных |
постоян-ных |
непосто-янных |
||||||||
|
Холодный |
Легкая - Іа |
22-24 |
25 |
26 |
21 |
18 |
40-60 |
75 |
0,1 |
не более 0,1 |
|
|
Легкая - Іб |
21-23 |
24 |
25 |
20 |
17 |
40-60 |
75 |
0,1 |
не более 0,2 |
||
|
Средней тяжести - ІІа |
18-20 |
23 |
24 |
17 |
16 |
40-60 |
75 |
0,2 |
не более 0,3 |
||
|
Средней тяжести - ІІб |
17-19 |
21 |
23 |
15 |
13 |
40-60 |
75 |
0,2 |
не более 0,4 |
||
|
Тяжелая - ІІІ |
16-18 |
19 |
20 |
13 |
12 |
40-60 |
75 |
0,3 |
не более 0,5 |
||
|
Теплый |
Легкая - Іа |
23-25 |
28 |
30 |
22 |
20 |
40-60 |
55 (при 28єС) |
0,1 |
0,1-0,2 |
|
|
Легкая - Іб |
22-24 |
28 |
30 |
21 |
19 |
40-60 |
60 (при 27єС) |
0,2 |
0,1-0,3 |
||
|
Средней тяжести - ІІа |
21-23 |
27 |
29 |
18 |
17 |
40-60 |
65 (при 26єС) |
0,3 |
0,2-0,4 |
||
|
Средней тяжести - ІІб |
20-22 |
27 |
29 |
16 |
15 |
40-60 |
70 (при 25єС) |
0,3 |
0,2-0,5 |
||
|
Тяжелая - ІІІ |
18-20 |
26 |
28 |
15 |
18 |
40-60 |
75 (при 24єС и ниже) |
0,4 |
0,2-0,6 |
Виробниче освітлення. Основні світлотехнічні величини
За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною л=380…780 нм. Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380…450 нм, синій 450…510 нм, зелений 510…575 нм, жовтий 575…620 нм, червоний 620…750 нм. Випромінювання вище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм - ультрафіолетовим. Чутливість зору максимальна до л=555 нм (жовто-зелений колір).
Освітлення відіграє важливу роль у житті людини. Біля 90% інформації сприймається через зоровий канал, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а у 20% воно сприяло виникненню травм, тому правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт.
Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам:
бути достатнім (відповідним нормі);
рівномірним;
не утворювати тіней на робочій поверхні;
не засліплювати працюючого;
напрямок світлового потоку повинен відповідати зручному виконанню роботи.
Організація раціонального освітлення на робочих місцях - одна з умов забезпечення нормальної виробничої діяльності людини, збереження її здоров'я та зменшення професійної захворюваності і травматизму.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:
1) Природне - це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях;
2) Штучне - здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення;
3) Сполучене (суміщене) - одночасне поєднання природного і штучного освітлення.
Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками, при цьому застосовуються поняття системи світлотехнічних одиниць і величин.
Світловий потік (Ф) - це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиниця світлового потоку - люмен (лм) - дорівнює потоку, який створюється в одиничному тілесному куті щ, рівному 1 стерадіану, точковим джерелом світла в 1 канделу. Стерадіан - одиничний тілесний кут щ з вершиною у центрі сфери, який вирізає на поверхні сфери радіусом 1 м площину, рівну 1 м2. Значення щ=S/R2 (рис.1).
Джерела світла випромінюють світловий потік у різних напрямках неоднаково. Тому, щоб дати характеристику інтенсивності випромінювання, застосовуємо поняття "просторова або кутова щільність світлового потоку", яку називають силою світла (І), тобто світловий потік (Ф), віднесений до тілесного кута (щ), в межах якого він рівномірно розподіляється: І=Ф/щ. За одиницю сили світла приймають канделу (кд), яка дорівнює 1 лм/стер.
Освітленість (Е) - поверхнева густина світлового потоку: Е=Ф/S. Одиницею освітленості є люкс (лк) - рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен. Освітленість в 1 лк - дуже мала. Освітленість поверхні землі в місячну ніч ~ 0,2 лк, а в сонячний день ~ 100000 лк.
Рисунок 1
До якісних показників умов зорової роботи належать фон, контраст об'єкта з фоном, видимість, показник осліпленості та ін.
Фон характеризується коефіцієнтом відбиття с - це відношення відбитого від поверхні світлового потоку Фвід до падаючого на неї світлового потоку Фпад, тобто
с = Фвід/Фпад.
При с > 0,4 фон вважають світлим, с = 0,4…0,2 фон вважається середнім, а при с < 0,2 - темним.
Качественные показатели освещения:
1) Фон - поверхность, на которой происходит различение объекта (объект различения - минимальный элемент рассматриваемого предмета, который необходимо выделить для зрительной работы). Фон характеризуется способностью поверхности отражать падающий на нее световой поток - коэффициентом отражения с. При с>0,4 - фон считается светлым, с=0,2-0,4 - средним, с<0,2 - темным.
2) Контраст объекта с фоном - степень различения объекта и фона.
3) Видимость - характеризует способность глаза воспринимать объект, зависит от освещенности, размера объекта, его яркости, контраста объекта с фоном.
4) Показатель ослепленности - критерий оценки слепящего действия источников света.
5) Спектральный состав света.
Природне освітлення
Особливо велике гігієнічне значення має природне освітлення. Природне освітлення в приміщеннях створюється світловими прорізами й поверхнями, що відбивають світло. Утворене в результаті взаємодії прямого й відбитого світла дифузійне освітлення приміщень створює сприятливий розподіл яскравості, що позитивно впливає на зір. Крім цього природне освітлення має сильну тонізуючу й психологічну дію на людину, тому що створює відчуття безпосереднього зв'язку з навколишнім світом і заспокійливо діє на нервову систему.
Згідно з вимогами ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення" приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення, яке забезпечується боковим, верхнім та комбінованим світлом.
Бокове природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь світлові прорізи у зовнішніх стінах.
Верхнє природне освітлення - природне освітлення приміщень крізь ліхтарі, світлові прорізи в стінах, у місцях перепаду висот будинку.
Комбіноване природне освітлення - поєднання верхнього і бокового природного освітлення - є найбільш раціональним, тому що створює рівномірне за площею освітлення приміщення.
Оскільки природне освітлення змінюється не лише протягом доби, а навіть протягом короткого проміжку часу, для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень використовують відносний показник - коефіцієнт природної освітленості (КПО).
КПО - відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбивання) (Ев), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу (Ен); виражається у відсотках:
КПО = (Ев / Ен) Е 100, (%) (1)
На значення КПО впливають розмір і конфігурація приміщення, розміри і розташування світлових прорізів, відбивна здатність внутрішніх поверхонь приміщення і об'єктів, що затінюють його.
Під час нормування природної освітленості визначається найменший розмір об'єкта розрізнення, відповідний йому розряд зорової роботи та нормований коефіцієнт природної освітленості. Зорові роботи за ступенем точності їх виконання поділяють на вісім розрядів. Розряд і характеристику зорової роботи встановлюють за найменшим розміром об'єкта розпізнавання (розрізнення). Об'єкт розрізнення - предмет, що розглядається, окрема його частина або дефект (риска, лінія), які треба розрізнити в процесі роботи. Наприклад, І розряд - зорові роботи найвищої точності (0,15 мм), ІІІ розряд - зорові роботи високої точності (0,3-0,5 мм), VI розряд - зорові роботи дуже малої точності (5 мм), VIII розряд - спостереження за ходом виробничого процесу.
Штучне освітлення
За функціональним призначенням штучне освітлення підрозділяється на такі типи:
1) Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини, є обов'язковим.
2) Аварійне освітлення включають при виході з ладу робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела й повинні забезпечувати освітленість не менше 5% величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях і не менше 1 лк на території підприємства. Аварійне освітлення передбачається на підприємствах, де зупинка технологічних процесів може призвести до людських жертв або значних економічних втрат.
3) Охоронне освітлення передбачається для території підприємств, а також включається в неробочий час для освітлення приміщень. З цією метою використовується частина світильників робочого або аварійного освітлення.
4) Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей і матеріальних цінностей під час виникнення небезпеки. Воно передбачається у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50 чол., а також у приміщеннях цивільних і допоміжних будинків підприємств, якщо в них одночасно знаходиться більше 100 чоловік. Така система повинна забезпечувати освітленість на полу основних переходів не менше, ніж 0,5 лк, а на відкритих територіях - не менше 0,2 лк.
За розміщенням джерел світла штучне освітлення підрозділяється на загальне, місцеве й комбіноване.
При загальному освітленні світильники розташовують у верхній зоні приміщення. Загальне освітлення, у свою чергу, підрозділяється на рівномірне, коли світильники розташовані на однаковій відстані один від одного у верхній частині приміщення, і локальне, коли щільність розміщення світильників неоднакова й відповідає розташуванню устаткування в приміщенні.
При місцевому освітленні світильники розміщують безпосередньо над робочою поверхнею. При недостатньому рівні загального освітлення, місцева освітленість робочого місця й навколишнього простору значно відрізняються, що створює несприятливі умови праці й підвищує небезпеку травматизму. Тому на підприємствах використання тільки місцевого освітлення заборонено.
Поєднання системи місцевого й загального освітлення називається комбінованим освітленням.
Нормування штучної освітленості виконують в такий спосіб. Визначають точність виконуваної зорової роботи (за найменшим розміром об'єкта розрізнення); за цією характеристикою визначають розряд і підрозряд зорових робіт з урахуванням характеристик фона й контрасту об'єкта розрізнення з фоном. Сукупність цих характеристик дозволяє визначити величину нормативної освітленості (Ен) (див. таблицю).
Розрахунок системи штучного освітлення зводиться до вибору системи освітлення, визначення типу й необхідної кількості світлових приладів (ламп) та світильників.
Приложение к теме "Освещение"
ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення"
Класифікація матеріалів і речовин за схильністю до загоряння
Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.
Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників:
горюча речовина;
окислювач (окисник);
джерело запалювання.
Причому горюча речовина + окислювач = горюча суміш.
Окислювачами, крім кисню можуть бути хлор, фтор, сірка, бром, йод, оксиди азоту.
Залежно від властивостей горючої суміші горіння може бути:
гомогенним - речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан (газо - чи пароподібний);
гетерогенним - початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах (горіння твердих та рідинних речовин).
Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі й просторі та створює загрозу життю і здоров'ю людей, призводить до матеріальної шкоди.
Все вещества, способные воспламеняться и загораться, подразделяются на 8 групп:
1) взрывчатые вещества - нитроглицерин, тетрил, тротил, аммониты, динамит, тринитрофенол;
2) взрывоопасные вещества - динитрохлор, динитронафталин, перекись бензола, эфиры азотной кислоты, аммиачная селитра;
3) вещества, способные образовывать взрывчатые смеси с органическими продуктами - азотнокислый калий, барий, кальций, натрий, перхлорат калия, бертолетова соль;
4) сжатые и сжиженные газы:
горючие и взрывоопасные газы - ацетилен, водород, метан, аммиак, сероводород, бутилен, бутан, пропан;
инертные и негорючие газы - аргон, гелий, неон, углекислый газ, сернистый ангидрид;
газы, поддерживающие горение - сжатый и жидкий кислород, воздух;
5) вещества, самовозгорающиеся при контакте с воздухом и водой - металлический калий, натрий, кальций, карбид кальция, цинковая пыль, алюминиевая пудра;
6) легковоспламеняющиеся и горючие вещества:
жидкости - бензин, бензол, сероуглерод, керосин, этиловый и метиловый спирт, органические масла;
твердые вещества - целлулоид, красный фосфор, нафталин;
7) вещества, способные вызвать воспламенение - бром, азотная и серная кислоты, марганцовокислый калий;
8) легкогорючие вещества - хлопок, сера, сажа.
Химические вещества, указанные выше, в соответствующих условиях (температура, трение, удар и т.п.) и при взаимодействии с другими химическими веществами могут вызвать загорание или взрыв, что делает опасным их совместное хранение. Нельзя, например, совместно хранить бром и перманганат калия, азотную, серную и другие кислоты с горючими жидкостями и твердыми органическими веществами, аммиачную селитру с другими легковоспламеняющимися веществами.
На производстве, где применяются высокодисперсные порошки титана, гидрида титана, циркония, тория и бария - они высокотоксичные, имеют низкую температуру воспламенения и легко загораются от трения, удара, нагревания. Поэтому все виды работ с этими порошками (производство и их использование) должны производиться в отдельных помещениях, оборудованных приточно-вытяжной вентиляцией в механических вытяжных шкафах.
Категорії виробничих приміщень за пожежною та вибухопожежною небезпекою
Вибухопожежонебезпечний об'єкт - об'єкт, на якому виробляються, використовуються, зберігаються або транспортуються речовини (продукти), що набувають за певних умов здатність загорятися/вибухати.
До пожежонебезпечних відносяться об'єкти нафтогазової, хімічної, металургійної, лісової, деревообробної, текстильної й ін. промисловостей.
До вибухонебезпечних відносяться об'єкти оборонної, нафтопереробної й нафтовидобувної, нафтохімічної, газової, текстильної, хлібопродуктової та фармацевтичної промисловості, а також сховища легкозаймистих і горючих речовин, зріджених газів.
Усі об'єкти, відповідно до характеру технологічного процесу, за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на 5 категорій:
Категорія А - вибухонебезпечні - виробництва, на яких використовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху до 28єС, а також речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним (ацетон, эфир, спирты, лакокрасочные материалы, сжиженный газ, сероуглерод, металлический натрий и калий).
Категорія Б - вибухопожежонебезпечні - виробництва, на яких використовуються горючий пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху 28-61 єС, а також горючі рідини (насосні станції для перекачування рідин з температурою спалаху 28-61єС, аміак).
Категорія В - пожежонебезпечні - виробництва, на яких використовуються горючі рідини з температурою спалаху більше 61 єС, тверді горючі матеріали і речовини, а також матеріали і речовини, здатні лише горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним (обработка древесины, торфа, угля, пластмасс и резины, склади горючемастильних матеріалів).
Категорія Г - виробництва, на яких використовуються негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо (цеха термообработки металлов, газогенераторные станции, котельные).
Категорія Д - виробництва, на яких використовуються негорючі речовини та матеріали в холодному стані (ділянки холодної обробки металів).
Способи і засоби гасіння пожеж. Класифікація вогнегасників
Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння.
Способи пожежогасіння:
1) охолодження - зниження температури горючої речовини до температури, нижчої ніж температура її спалахування (цій спосіб ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе лише тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється);
2) розведення - зниження концентрації кисню в повітрі введенням у повітря інертних газів (вуглекислота) та пари (базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення);
3) ізоляція - припинення надходження кисню повітря до речовини, що горить (застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини - хімічна піна, порошок);
4) хімічне гальмування реакції горіння - введення в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та ін.), які при потраплянні у полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла, в результаті чого процес горіння припиняється);
5) механічне гасіння полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.
Вогнегасні речовини - вода, водяна пара, водні розчини солей, хімічна піна, повітряно-механічна піна, інертні і негорючі гази, вогнегасні порошки, пісок, пожежостійкі тканини.
Класифікація вогнегасників:
1) пінні (хімічні та повітряно-механічні) - використовуються для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною (калій, натрій, магній); також ними не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою;
2) вуглекислотні - використовуються для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря - терміт, фотоплівка, целулоїд), а також електроустановок, що знаходяться під напругою; не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту;
3) порошкові - використовуються для гасіння твердих, рідких та газоподібних горючих речовин та електроустановок під напругою; від матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку.
Настоятельно рекомендую посмотреть видео по огнетушителям:
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Значення раціонального освітлення. Класифікація систем виробничого освітлення. Нормування і розрахунок природного та штучного освітлення. Біологічна оздоровлююча дія на організм сонячного світла. Кількісні та якісні світлотехнічні поняття і визначення.
реферат [139,9 K], добавлен 23.02.2010Освітлення виробничих приміщень, характеристика його систем та видів, кількісних та якісних показників. Нормування та розрахунок природного й штучного світла. Контроль та догляд за освітлювальними установками. Основні вимоги до виробничого освітлення.
реферат [38,6 K], добавлен 21.03.2015Оптимальні умови мікроклімату. Допустимі мікрокліматичні умови робочої зони. Категорії фізичної роботи за ступенем важкості. Типи виробничих приміщень за кількістю надлишкового тепла. Контроль параметрів мікроклімату, головні особливості його здійснення.
презентация [600,3 K], добавлен 22.10.2012Технічні рішення з гігієни праці та виробничої санітарії. Мікроклімат та склад повітря робочої зони. Норми освітлення для штучного освітлення. Виробничі віброакустичні коливання. Безпечність технологічного обладнання та процесу при монтажних роботах.
контрольная работа [148,0 K], добавлен 09.06.2014Значення нормування освітлення для оптимального функціонування робітника. Опис виробничого приміщення, його геометрії, розташування та властивостей інтер'єру. Розрахунок природного та штучного освітлення виробничого приміщення в Миколаївській області.
контрольная работа [160,3 K], добавлен 01.06.2012Особливості і вимоги до штучного освітлення приміщень, яке може бути з рівномірним розподілом світлового потоку без урахування розташування обладнання і локалізованим з урахуванням розміщення робочих місць. Вивчення методів розрахунку штучного освітлення.
лекция [650,2 K], добавлен 29.04.2010Нормування штучного освітлення, його вплив на безпеку праці та самопочуття працівників. Проектування і вибір методу розрахунку системи загального рівномірного освітлення з лампами розжарювання для приміщення, де виконуються зорові роботи високої точності.
практическая работа [45,5 K], добавлен 05.03.2013Розрахунок систем кондиціювання повітря. Визначення параметрів систем опалення промислових та службових приміщень. Розрахунок штучного освітлення, природного освітлення робочих місць. Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.
методичка [198,7 K], добавлен 06.11.2014Розрахунок параметрів штучного освітлення приміщення громадської організації. Критерії вибору типу і визначення кількості світильників і люмінесцентних енергозберігаючих ламп для напруги 220 В. Визначення коефіцієнта використання світлового потоку.
контрольная работа [23,4 K], добавлен 07.12.2011Визначення і критична оцінка параметрів мікрокліматичних умов у виробничих приміщеннях (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, барометричний (атмосферний) тиск, теплові випромінювання). Прибори для вимірювання, оформлення результатів.
лабораторная работа [10,3 K], добавлен 31.08.2009Законодавство України з охорони праці. Методи аналізу травматизму і професійних захворювань. Дослідження метеорологічних умов у приміщенні. Вентиляція повітря в адміністративних і громадських приміщеннях. Розрахунок штучного освітлення приміщень.
методичка [243,7 K], добавлен 11.01.2011Геометрія та розташування офісного приміщення відділу фінансів. Визначення показників природного освітлення та його відповідності санітарним нормам. Розрахунок освітлення кабінету люмінесцентними лампами методом коефіцієнта використання світлового потоку.
контрольная работа [182,1 K], добавлен 29.03.2012Санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату, освітлення, опалення та вентиляції, водопостачання підприємства. Санітарні вимоги до облаштування і вмісту підприємства. Гігієнічні вимоги до будівництва та оздоблення ресторану. Кольорове оформлення приміщень.
презентация [4,6 M], добавлен 17.03.2017Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення. Розрахунок вентиляції та аерації виробничого приміщення. Оцінка умов праці і розрахунок природного освітлення у механічному цеху. Забезпечення електробезпеки в токарно-механічному цеху.
курсовая работа [162,8 K], добавлен 06.09.2012Орієнтація будівель на забезпечення достатнього освітлення і необхідного теплового режиму. Основні гігієнічні вимоги щодо будівельних матеріалів. Методи боротьби з шумом. Попередження вогкості в будівлях. Необхідність вентиляції та освітлення приміщень.
реферат [23,6 K], добавлен 17.11.2009Характеристика нещасних випадків, що сталися на виробництві, порядок та правила їх розслідування. Відмінні риси спеціального розслідування. Нормування і розрахунок природного освітлення. Ізолювальні електрозахисні засоби для роботи в електроустановках.
контрольная работа [412,8 K], добавлен 18.04.2010Перевірка ефективності природної вентиляції, природного та штучного освітлення приміщення економічного відділу. Розрахунок заземлення для стаціонарної установки: визначення питомого опору ґрунту, опору розтікання струму, довжини з'єднувальної смуги.
контрольная работа [38,5 K], добавлен 29.10.2010Особливості умов праці оператора ЕОМ. Вимоги до виробничих приміщень. Колір і коефіцієнти віддзеркалення. Освітлення. Параметри мікроклімату. Шум і вібрація. Електромагнітне і іонізуюче випромінювання. Ергономічні вимоги до робочого місця. Режим праці.
реферат [122,2 K], добавлен 07.04.2008Характеристика технічного посвідчення вантажо-підіймальних машин. Аналіз травматизму при експлуатації підіймально-транспортних машин в різних галузях промисловості. Вплив робочого освітлення на безпечність і продуктивність праці, його види та системи.
контрольная работа [17,3 K], добавлен 10.09.2009Правове забезпечення охорони праці на виробництві. Характеристика іонізуючого випромінювання, його дія на організм людини, нормування і захист. Облаштування безпечних зон устаткування; блискавкозахист будівель і споруд; розрахунок вентиляції і освітлення.
реферат [501,0 K], добавлен 29.03.2013
