Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Характеристика елементів та факторів виробничого середовища

1.1 Сутність токсичних речовин та їх вплив на трудову діяльність працівника. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин

1.2 Основні шляхи потрапляння токсичних хімічних речовин до організму людини

1.3 Поняття «токсичність» та основні характеристики токсичних хімічних речовин

1.4 Дія токсичних хімічних речовин на організм людини

1.5 Сутність промислового шуму та його вплив на трудову діяльність працівника

1.6 Шумові ефекти

1.7 Вплив шуму на організм людини

1.8 Допустимі рівні шуму для населення

1.9 Методи і засоби захисту від шуму

1.10 Сутність статично-фізичного навантаження та його вплив на трудову діяльність працівника

Розділ 2. Визначення категорії важкості праці

2.1 Карта умов праці на робочому місці

2.2 Алгоритм виконання завдання

2.3 Встановлення категорії важкості праці

2.4 Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці

Розділ 3. Програма заходів з поліпшення стану виробничого середовища

3.1 Заходи щодо усунення наслідків токсичних речовин

3.2 Заходи щодо усунення наслідків промислового шуму

3.3 Заходи щодо усунення наслідків статично-фізичного навантаження

Висновок

Перелік джерел

Вступ

В умовах промислового виробництва, залежно від особливостей технологічного процесу, застосованих матеріалів, обладнання, продукції, що випускається, на людину в процесі праці переважно діють фізичні, хімічні й біологічні небезпечні та шкідливі чинники. Тому при вивченні питань захисту працівників та заходів щодо організації охорони праці цим чинникам приділяється значна увага.

Проте, у сучасному виробництві на людину діє, крім різноманітних несприятливих чинників зовнішнього виробничого середовища, ще й велика кількість психофізіологічних чинників, зумовлених фізичними та нервово-психічними перевантаженнями працівника, його індивідуальними якостями та психічним станом.

Автоматизація, механізація та комп'ютеризація виробничих процесів, різке зростання швидкості та об'ємів виробничих, інформаційних та соціальних взаємодій у сучасному виробництві збільшили навантаження на центральну нервову систему працівника, і психофізіологічні фактори стали належати до ряду найважливіших небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Крім того, сучасний етап реформування економіки України та перехід до ринкових відносин характеризується збільшенням частки підприємств, організацій, установ невиробничої сфери, де переважає розумова праця, під час якої домінують психофізіологічні навантаження.

Отже, вивчення комплексу психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів трудової діяльності та захисту від їх дії на сьогодні є актуальним питанням охорони праці.

Серед найважливіших теоретичних і практичних завдань фізіології і психології праці в Україні варто виокремити такі:

ь розробка фізіологічних та психологічних критеріїв оптимальної організації різних видів праці;

ь обґрунтування методів ліквідації дефіциту м'язових навантажень і рухової активності працівника;

ь гуманізація праці на підприємствах різних форм власності на основі впровадження санітарно-гігієнічних норм, техніки безпеки, раціональних режимів праці та відпочинку;

ь розробка механізмів формування в людей психологічних установок на ринкову поведінку у сфері діяльності;

ь вивчення мотиваційних механізмів підвищення ефективності праці;

ь психологічне обґрунтування соціально-трудових відносин між суб'єктами ринку праці (роботодавцями та найманими працівниками);

ь розробка критеріїв і шляхів забезпечення конкурентоспроможності людини на ринку праці;

ь вдосконалення методів професійного самовизначення молоді;

ь вивчення механізмів самореалізації особистості у трудовій діяльності, у тому числі в малому бізнесі й підприємництві;

ь вдосконалення методів професійної орієнтації, переорієнтації та професійного добору;

ь вдосконалення методів виробничого навчання;

ь психологічні проблеми незайнятого населення та безробіття.

Реалізація цих завдань ґрунтується на таких фундаментальних теоретичних положеннях фізіології і психології праці, як працездатність, дієздатність, впрацювання, втома, відновлювальні процеси в організмі людини; трудове напруження і оптимальний його рівень; засвоєння ритму діяльності; закономірності динаміки психічних функцій працівника в різних видах професійної діяльності; вплив діяльності (або/і незайнятості) на формування та реалізацію особистісних властивостей людини.

На основі цих фундаментальних знань вирішуються прикладні проблеми фізіології і психології праці, пов'язані з психофізіологічним обґрунтуванням організації конкретної праці та соціально-психологічних аспектів життєдіяльності працівників.

Тема даної курсової роботи «Фізіологія і психологія праці». Актуальність даної теми зумовлена тим, як поліпшити умови праці та підвищити рівень працездатності, мінімалізуючи шкідливі фактори, які зменшують рівень результати праці людини.



Розділ 1. Характеристика елементів та факторів виробничого середовища

1.1 Сутність токсичних речовин та їх вплив на трудову діяльність працівника. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин

У процесі життєдіяльності людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювання, розлади здоров'я, а також травматизм як у процесі контакту, так і через певний проміжок часу. На сьогодні відомо близько 7 млн. хімічних речовин та сполук, із яких 60 тис. використовуються у діяльності людини. На міжнародному ринку кожного року з'являється від 500 до 1 000 нових хімічних сполук та сумішей.

Залежно від практичного використання хімічні речовини можна поділити на:

· промислові отрути, які використовуються у виробництві (органічні розчинники, барвники) і є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

· отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди, інсектициди);

· лікарські препарати;

· побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;

· біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і грибах, тваринах і комахах;

· отруйні речовини: зарин, іприт, фосген та ін.

Шкідливими називають речовини, які при контакті з організмом людини можуть викликати травми, захворювання або відхилення у стані здоров'я.

Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння.

Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини: через органи дихання, шкіру, рани, шлунково-кишковий тракт. Вплив шкідливих речовин на організм людини залежить від кількості речовини, що потрапила в нього, її токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії. Крім того, він залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей організму, метеорологічних умов навколишнього середовища, хімічної структури і фізичних властивостей речовини.

Токсичні хімічні речовини - це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи:

1) подразнюючі: вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки. Приклад: аміак, кислоти, сірчисті сполуки.

2) задушливі: які викликають токсичний набряк легень. Приклад: сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот.

3) наркотичні: спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему. Приклад: ацетон, бензин, леткі вуглеводні сполуки.

4) соматичні захворювання основних систем органів людини. Приклад: миш'як, ртуть, свинець.

5) канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на виникнення злоякісних новоутворень. Приклад: аміни, азбест, нікель, хром.

За способом використання людиною виділяють продукти хімічного синтезу і спеціальних видів виробництв. Приклад: пестициди, ліки і харчові додатки, паливо і мастила, розчинники і фарбники, косметику, сторонні продукти хімічних виробництв, домішки, відходи. За умовами впливу на організм розрізняють забруднювачі довкілля, виробничі і побутові токсичні речовини, речовини, які формують у людини шкідливі звички та залежність, бойові отруйні речовини.

Шкідливі речовини здатні проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки, спричиняючи негативну дію на імунну систему загалом та окремі органи людського організму зокрема. З часом вплив токсичних речовин, безумовно, призведе до виникнення найрізноманітніших захворювань різної важкості.

1.2 Основні шляхи потрапляння токсичних хімічних речовин до організму людини

Якщо через дихальні шляхи в організм людини потрапляють шкідливі пари, газо- та пилоподібні токсичні хімічні речовини, вони насамперед вражають не тільки дихальні шляхи, але і викликають токсичний набряк легеневої тканини, спричиняють негативний вплив на центральну нервову систему. Якщо рідкі шкідливі токсичні хімічні речовини потрапляють на шкіру людини, вони можуть викликати подразнення, виразки, опіки тощо. Нерідко в умовах виробництва рідкі шкідливі хімічні токсичні речовини потрапляють в організм працівників безпосередньо через ротову порожнину. Це викликає серйозну загрозу для здоров'я, а нерідко навіть життя людини.

Основним шляхом потрапляння шкідливих токсичних хімічних речовин в організм людини є їхнє надходження через дихальні шляхи. Велика (понад 90 м) всмоктувальна поверхня легенів створює сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин безпосередньо у кров. Це, за умови неодноразових впливів, викликає гострі чи хронічні отруєння організму загалом.

Токсичність речовини визначається низкою факторів, а саме:

Ш фізичними і хімічними властивостями токсичної речовини;

Ш дозою;

Ш концентрацією;

Ш шляхом та швидкістю проникнення токсичної речовини в організм;

Ш віком, статтю, масою тіла, реактивністю організму;

Ш харчовим режимом;

Ш наявністю захворювань.

1.3 Поняття «токсичність» та основні характеристики токсичних хімічних речовин

Ступінь токсичності хімічних речовин та характер спричинених ними патологічних відхилень в організмі людини залежать від таких факторів:

1) хімічної структури речовини (чим вища дисперсність, тим глибше і швидше вони проникають у дихальні шляхи);

2) розчинності в організмі людини (чим вища розчинність, тим більша токсичність хімічної речовини);

3) концентрації у повітрі (чим вища концентрація хімічних речовин, тим швидше настає отруєння);

4) тривалості дії хімічних речовин.

Серед фізичних властивостей токсичних хімічних речовин головними елементами, що визначають ступінь ураження організму, вважають стан агрегації, рівень дисперсності, кристалічний поліморфізм, леткість, розчинність, здатність до іонізації. Токсичний потенціал речовини, що знаходиться в газоподібному стані, значно вищий, ніж речовини, що знаходиться в рідкому або твердому стані. Газоподібні речовини дуже швидко потрапляють до організму через дихальні шляхи. Чим більш леткі речовини, тим вище ризик отруєння за рахунок абсорбції хімічної речовини дихальними шляхами. Чим вища дисперсія твердих токсичних речовин, тим вища їх здатність проникати до організму.

Концентрація хімічних речовин посідає одне з найголовніших місць у детермінізмі токсичності. Доза у 5 мл концентрованої сірчаної кислоти може бути летальною, а та ж сама кількість кислоти у вигляді 0,002 - 0,003 % розчину не завдасть шкоди організму. Токсичні гази і леткі речовини завдадуть більше шкоди організму при більш високих їх концентраціях у повітрі. Токсичність речовин може бути значно більшою, якщо вони вводяться в організм парентеральним шляхом або через дихальні шляхи при порівнянні з введенням через дигестивні шляхи. Токсичність зміїної отрути, гепарину при потраплянні через дигестивні шляхи може бути нульовою. У шлунково-кишковому тракті токсичність хімічних речовин може бути модифікована завдяки розведенню, зменшенню або збільшенню розчинності токсичної речовини, утворенню окремих сполук з незначною токсичністю. Жири з молока та інших продуктів харчування можуть підвищити токсичність жиророзчинних речовин або сповільнити абсорбцію (наприклад, солей миш'яку).

Доза є найголовнішим фактором, що визначає токсичність речовини. Слід розрізняти поглинуту дозу та абсорбовану, тобто ту кількість речовини, що потрапила до крові, міжклітинної рідини та клітин. В залежності від летальної дози (дози, яка викликає смерть дорослого організму) розрізняють шість ступенів токсичності речовин екзогенного походження:

1)речовини надзвичайно токсичні (5 мг/кг маси);

2)вкрай токсичні (5 - 50 мг/кг);

3)великої токсичності (50 - 500 мг/кг);

4)помірної токсичності (0,5 - 5 г/кг);

5)малої токсичності (5 - 15 г/кг);

6)речовини практично не токсичні (15 г/кг).

Щодо медичних препаратів, то існує три основних типи доз: терапевтичні; токсичні; летальні. Під токсичною дозою лікарських препаратів мається на увазі доза, що викликає у організмі токсичні ефекти.

Водорозчинність та жиророзчинність речовин, їх взаємозв'язок є ключовими моментами у розвитку уражень при отруєннях. Висока жиророзчинність сприяє більш значній абсорбції токсичних речовин через шкіру і дигестивний канал та дифузію у внутрішньому клітинному секторі. Токсичність водорозчинних речовин прямо пропорційна ступеню їх розчинності у воді і посідає важливе місце у абсорбції дихальними шляхами при інгаляції летких речовин. Речовини з більшою розчинністю абсорбуються швидше і в більшій кількості за одиницю часу. Наприклад, розчинні у воді солі барію надзвичайно токсичні, а нерозчинний сульфат барію не має токсичних властивостей. Ступінь іонізації може бути вирішальним у токсичності. Оптичні та геометричні властивості хімічних речовин важливі при взаємодії з рецепторами на клітинному рівні.

Відповідь організму на токсичну дію хімічної речовини характеризується метаболічними, функціональними, морфологічними та клінічними проявами (як наслідок ушкодження), які тісно пов'язані з патогенетичними механізмами дії отрути. Токсичність хімічних сполук залежить від наявності реактивних хімічних груп і проявляє себе на рівні організму в цілому, органів та систем, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях.



1.4 Дія токсичних хімічних речовин на організм людини

Токсичність хімічних речовин для дітей вища, ніж для дорослих. Наприклад, барбітурати більш токсичні для дітей за рахунок пропорційно більшого розміру головного і спинного мозку, ніж тіла. Жінки менш резистентні до хімічної агресії. Чутливість їх до токсичних речовин вища під час вагітності, лактації. Ступінь чутливості до окремих хімічних речовин може бути природною або набутою. Найчастіше набута модифікація чутливості пов'язана з наявністю у організмі інших патологічних станів. При лихоманці підвищується токсичність антипіретичних та знижується токсичність дигіталісових препаратів. Токсичність барбітуратів нижча у хворих на епілепсію, які тривалий час отримували ці препарати і мають попередньо індуковані підсилені процеси детоксикації.

Токсичний вплив хімічних речовин на рівні людської популяції проявляється зростанням захворюваності, смертності, кількості вроджених вад розвитку, зменшенням народжуваності, порушенням демографічних характеристик популяції, зниженням середньої тривалості життя, культурною деградацією. Токсичні процеси на рівні цілісного організму характеризуються: хворобами хімічної етіології; транзиторними токсичними реакціями (тимчасова втрата дієздатності, що швидко і самостійно проходить, наприклад, подразнення дихальних шляхів, психодислептичний стан); стійкими змінами реактивності організму до дії фізичних, хімічних, біологічних чинників довкілля, а також до психічних і фізичних навантажень (алергія, імуносупресія, швидка втомлюваність); спеціальними токсичними реакціями з тривалим прихованим періодом, що розвиваються лише у частини популяції (канцерогенез, ембріотоксичність, порушення репродуктивної функції).

На рівні організму розрізняють процеси, що формуються за пороговим принципом - при дії токсичних хімічних речовин у дозах, що є нижчими певного рівня, токсичний процес не розвивається. За умов досягнення певної дози процес розвивається обов'язково. Прослідковується залежність «доза - ефект» у кожного окремо взятого організму. Чим вища доза, тим більш значні прояви токсичного ефекту. До цієї групи відносяться інтоксикації, транзиторні токсичні реакції. У процесах, що формуються за безпороговим принципом вірогідність ефекту зберігається при наявності навіть однієї молекули токсиканту. Але процес може не розвинутися за умов дії дози навіть наближеної до летальної. Дозова залежність прослідковується тільки на рівні популяції. До таких процесів відносяться алергія, канцерогенез, тератогенез. токсичний промисловий шум праця

Ушкоджуюча дія хімічних речовин на окремі органи і системи проявляється органною токсичністю - нейротоксичністю, гепатотоксичністю, гематотоксичністю, нефротоксичністю. Характерні захворювання органів, функціональні реакції (короткотривале падіння артеріального тиску, збільшення частоти дихання, підсилення діурезу), неопластичні процеси. Цитотоксичність на рівні клітини проявляється оборотними структурно-фунціональними змінами клітини (зміна форми, рухливості), загибеллю клітин (некроз, передчасний апоптоз), мутаціями. Деталізація порушень функціональних і біохімічних процесів за умов дії хімічних чинників можлива тільки на субклітинному рівні.

Найбільш поширеними проявами токсичного процесу є інтоксикації (отруєння). За тривалістю взаємодії хімічної речовини і організму розрізняють: гострі інтоксикації, що розвиваються внаслідок одноразової або повторної дії речовини в обмежений однією добою час; підгострі інтоксикації , що розвиваються внаслідок безперервної або з перервами у часі дії хімічної речовини тривалістю до 90 діб; хронічні інтоксикації виникають внаслідок тривалої дії токсиканту (інколи навіть роками). За умов дії відносно невисоких підпорогових концентрацій шкідливих речовин важливе значення має накопичення токсичних речовин або їх ефектів в організмі (кумуляція матеріальна і функціональна). В результаті матеріальної кумуляції отрути можуть нагромаджуватися, наприклад, в кістках, паренхиматозних органах, підшкірній клітковині. Особливо це характерно для важких металів (ртуті, свинцю). Під впливом додаткових чинників (інфекції, значних фізичних навантажень) можливий вихід нагромаджених речовин з депо, що призводить до появи виразних клінічних ознак отруєння.

Періоди інтоксикації: період контакту з хімічною речовиною; прихований період; період розпалу захворювання; період видужання. Виразність і тривалість кожного з періодів залежить від властивостей токсиканту, дози, умов взаємодії з організмом, реактивністю та резистентністю організму.

За локалізацією патологічного процесу токсична дія може бути загальною та місцевою. В разі загальної токсичної дії в патологічному процесі приймають участь зазвичай декілька віддалених від місця аплікації токсиканту органів і систем. Загальна дія визначається резорбцією хімічних речовин у внутрішнє середовище, резорбцією продуктів розпаду тканин, рефлекторними механізмами. За умов місцевої токсичної дії патологічний процес розвивається безпосередньо на місці аплікації токсиканту. Можливе місцеве ураження шкіри, дихальних шляхів і легень, шлунково-кишкового тракту. Місцева альтерація тканин у вигляді запально-некротичних змін характерна для уражень кислотами, лугами, іпритом, люїзитом та ін. шкіри і слизових оболонок, шлунково-кишкового тракту, легень.

За наявності низького порогу чутливості будь-якого органу або системи до токсиканту можливе вибіркове ушкодження. Речовини, поріг чутливості до яких у органів різний, визначають як вибірково діючі. Розрізняють нейротоксиканти, нефротоксиканти, гепатотоксиканти, гематотоксиканти. Надзвичайно токсичні речовини (ботулотоксин, тетродотоксин, аманітин) можуть викликати вибіркове ушкодження. Можливе вибіркове ушкодження субклітинних структур мітохондріальними, лізосомальними, цитоплазматичними отрутами, мембранотоксикантами, генотоксикантами. Більшість ксенобіотиків викликає розвиток патологічних процесів у декількох органах і системах. Здебільшого інтоксикації мають змішаний характер з компонентами загальних і місцевих ушкоджень.

В залежності від інтенсивності дії токсиканту розрізняють важкі інтоксикації з загрозою для життя, інтоксикації середнього ступеня важкості з тривалим протіканням, розвитком ускладнень, незворотними ушкодженнями органів і систем та легкі інтоксикації з повним видужанням протягом декількох діб.

Кінетика хімічних речовин включає абсорбцію, розподіл їх у організмі, метаболічні перетворення й екскрецію. На біодоступність - абсорбцію хімічних речовин впливають наявні захворювання іншої етіології, одночасна дія декількох хімічних речовин та ціла низка додаткових умов (місце проникнення, дієтичні уподобання, голодування). Взаємодія декількох хімічних речовин може детермінувати токсичність. Ефекти можуть бути індиферентними, адитивними, синергічними або антагоністичними. На розподіл хімічної речовини - процес його переміщення по різних компартментах організму - впливає багато факторів. Речовини, що міцно зв'язані з білками плазми, повільно залишають кров. Для добре розчинних у жирах речовин характерний високий ступінь розподілення. Для подолання ліпідного бішару клітинної мембрани хімічна речовина повинна бути в неіонізованій формі.

До хімічних речовин може виникнути звикання за умов повторного вживання та формування психічної залежності, найчастіше без тенденції до збільшення дози. Випадки зі збільшенням дози характеризуються поступовою адаптацією органів, тканин, клітин до токсичних ефектів хімічних речовин і можливістю переносити такі дози, які у незвичних осіб можуть бути летальними. Звикання виникає до барбітуратів, амфетаміну, проносних, знеболювальних препаратів.

На відміну від звикання, залежність та токсикоманія не супроводжується поступовим зростанням толерантності до хімічних речовин. Фармакозалежність визначається як психічні, а інколи й фізичні стани, які проявляються як результат взаємодії живого організму та препарату з модифікацією поведінки та іншими реакціями, з намаганням прийому препарату для закріплення його психічних ефектів, нерідко для уникнення розладів, що виникають при його відсутності. Одночасно може сформуватися залежність від декількох препаратів або токсичних речовин. Найчастіше формується залежність від етилового спирту, амфетамінів, барбітуратів, седативних препаратів, деяких сполук Canabis sativa (марихуана), кокаїну, галюциногенів (ЛСД, мескалін, псилоцибін), опіатів (морфій, кодеїн), синтетичних похідних опіатів (метадон), деяких органічних летких розчинників (толуол, етиловий ефір, ацетон, чотирьоххлористий вуглець).

За умов розвитку патологічних процесів у організмі з'являються продукти порушеного метаболізму. Окремі з них мають токсичні властивості. До них відносяться різноманітні за хімічною природою продукти зміненого метаболізму клітин та різних структур організму, що можуть утворюватися при різних формах патології та робити значний внесок в розвиток патологічних процесів. Знешкодження цих речовин та їх виведення може бути недостатнім при ураженнях печінки, нирок, порушеннях обміну речовин. Надлишкове накопичення в організмі фенольних, азотистих, амонійних сполук, біологічно активних речовин проявляється клінічно та ускладнює основне захворювання.

1.5 Сутність промислового шуму та його вплив на трудову діяльність працівника

Деякі виробничі процеси супроводжуються значним шумом і вібрацією. Джерела інтенсивного шуму і вібрації - машини і механізми з неврівноваженими обертовими масами, а також технологічні установки і апарати, в яких рух газів і рідин відбувається з великими швидкостями і має пульсуючий характер. Сучасний розвиток техніки, оснащення підприємств потужними і швидкими машинами і механізмами призводить до того, що людина постійно піддається впливу шуму все зростаючій інтенсивності. Підвищення рівня шуму та вібрації на робочих місцях надає шкідливий вплив на організм людини. У результаті тривалого впливу шуму порушується нормальна діяльність серцево-судинної і нервової системи, травних і кровотворних органів, розвивається професійна приглухуватість, прогресування якої може привести до повної втрати слуху.На промислових підприємствах серед виробничих шкідливостей одне з провідних місць займає шум і вібрація. Шкідливий вплив підвищеного рівня шуму на організм людини загальновідомо, тому актуальність даної проблеми очевидна.

Шум - безладне сполучення різних по силі і частоті звуків; здатний надавати несприятливу дію на організм. Джерелом шуму є будь-який процес, що викликає місцеву зміну тиску або механічні коливання в жорстких, водянистих або газоподібних середовищах. Джерелами шуму можуть бути движки, насоси, компресори, турбіни, пневматичні та електричні інструменти, молоти, долота, верстати, центрифуги, бункери та інші установки. За останні роки у зв'язку зі значимим розвитком міського транспорту зросла інтенсивність шуму й у побуті, тому як несприятливий фактор він придбав величезне соціальне значення.

1.6 Шумові ефекти

Шум - один з більш розповсюджених несприятливих фізичних причин навколишнього середовища. Наприклад, при запуску реактивних двигунів літаків рівень шуму коливається від 120 до 140 дБ, при клепанні й рубання листової сталі - від 118 до 130 дБ, роботі деревообробних верстатів-від 100 до 120 дБ, ткацьких верстатів-до 105 дБ; побутової шум пов'язаний з життєдіяльністю людей складає 45-60 дБ.

Для гігієнічної оцінки шум підрозділяють:

ь за характером діапазону - на широкосмуговий з безперервним діапазоном шириною найбільш однієї октави і тональний, у діапазоні якого є дискретні тони;

ь за спектральним складом - на низькочастотний (максимум звукової енергії припадає на частоти нижче 400 Гц), середньочастотний (максимум звукової енергії на частотах від 400 до 1000 Гц) і частотний (максимум звукової енергії на частотах вище 1000 Гц);

ь за тимчасовими рисами - на незмінний (рівень звуку змінюється в часі але більш ніж на 5 Дб - за шкалою А) і непостійний.

Один з основних джерел шуму в місті - автомобільний транспорт, інтенсивність руху якого постійно зростає. Найбільші рівні шуму 90-95 дБ відзначаються на магістральних вулицях міст з середньою інтенсивністю руху 2-3 тис. і більше транспортних одиниць на годину. Рівень вуличних шумів обумовлюється інтенсивністю, швидкістю і характером (складом)транспортного потоку. Крім того, він залежить від планувальних рішень (поздовжній і поперечний профіль вулиць, висота і щільність забудови) і таких елементів благоустрою, як покриття проїзної частини та наявність зелених насаджень. Кожен з цих чинників здатний змінити рівень транспортного шуму в межах до 10 дБ. У промисловому місті звичайно високий відсоток вантажного транспорту на магістралях. Збільшення в загальному потоці автотранспорту вантажних автомобілів, особливо великовантажних з дизельними двигунами, призводить до підвищення рівнів шуму. У цілому вантажні та легкові автомобілі створюють на території міст важкий шумовий режим. Шум, що виникає на проїжджій частині магістралі, поширюється не тільки на прима-гістральної територію, але і вглиб житлової забудови. Так, в зоні найбільш сильного впливу шуму знаходяться частини кварталів і мікрорайонів, розташованих уздовж магістралей загальноміського значення (еквівалентні рівні шуму від 67,4 до 76,8 дБ). Рівні шуму, заміряні в житлових кімнатах при відкритих вікнах, орієнтованих на зазначені магістралі, всього на 10-15 дБ нижче. Акустична характеристика транспортного потоку визначається показниками галасливості автомобілів. Шум, вироблений окремими транспортними екіпажами, залежить від багатьох факторів: потужності та режиму роботидвигуна, технічного стану екіпажу, якості дорожнього покриття, швидкості руху. Крім того, рівень шуму, як і економічність експлуатації автомобіля, залежить від кваліфікації водія. Шум від двигуна різко зростає в момент його запуску і прогрівання (до 10 дБ). Рух автомобіля на першій швидкості (до 40 км / год) викликає зайвий витрата палива, при цьому шум двигуна в 2 рази перевищує шум, створюваний ним на другій швидкості. Значний шум викликає різке гальмування автомобіля при русі на великій швидкості. Шум помітно знижується, якщо швидкість руху гаситься за рахунок гальмування двигуном до моменту включення ножного гальма. За останній час середній рівень шуму, вироблюваний транспортом, збільшився на 12-14 дБ. Ось чому проблема боротьби з шумом в місті набуває все більшої гостроти.

1.7 Вплив шуму на організм людини

Реакція людини на шум різна. Деякі люди терпимі до шуму, у інших він викликає роздратування, прагнення піти від джерела шуму. Психологічна оцінка шуму в основному базується на понятті сприйняття, причому велике значення має внутрішнє налаштування до джерела шуму. Часто шум, відтворений самою людиною, не турбує його, в той час як невеликий шум, викликаний сусідами або яким-небудь іншим джерелом, надає сильний подразнюючий ефект.

В умовах сильного міського шуму відбувається постійна напруга слухового аналізатора. Це викликає збільшення порогу чутності (10 дБ для більшості людей з нормальним слухом) на 10-25 дБ. Шум ускладнює розбірливість мовлення, особливо при його рівні більше 70 дБ.Збиток, який заподіює слуху сильний шум, залежить від спектра звукових коливань і характеру їх зміни. Небезпека можливої ??втрати слуху через шум в значній мірі залежить від індивідуальних особливостей людини. Деякі втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно помірної інтенсивності, інші можуть працювати при сильному шумі майже все життя без скільки-небудь помітної втрати слуху. Постійний вплив сильного шуму може не тільки негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки - дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищену втому.

Шум у містах скорочує тривалість життя людини. За даними австрійських дослідників, це скорочення коливається в межах 8-12 років. Надмірний шум може стати причиною нервового виснаження, психічної пригніченості, вегетативного неврозу, виразкової хвороби, розлади ендокринної та серцево-судинної систем. Шум заважає людям працювати і відпочивати, знижує продуктивність праці.

Найбільш чутливі до дії шуму особи старшого віку. Так, у віці до 27 років на шум реагують 46% людей, у віці 28-37 років - 57%, у віці 38-57 років - 62%, а у віці 58 років і старше - 72%. Велика кількість скарг на шум у літніх людей, очевидно, пов'язано з віковими особливостями і станом центральної нервової системи цієї групи населення. Спостерігається залежність між числом скарг і характером виконуваної роботи. Дані опитування показують, що турбує дія шуму більше людей, зайнятих розумовою працею, в порівнянні з людьми, що виконують фізичну роботу (відповідно 60% і 55%). Більш часті скарги осіб розумової праці, мабуть, пов'язані з великим стомленням нервової системи.

Масові фізіолого-гігієнічні обстеження населення, яке зазнає впливу транспортного шуму в умовах проживання і трудової діяльності, виявили певні зміни в стані здоров'я людей. При цьому зміни функціонального стану центральної нервової та серцево-судинної систем, слухової чутливості залежали від рівня впливу звукової енергії, від статі і віку обстежених. Найбільш виражені зміни виявлені у осіб, що зазнають шумовий вплив в умовах, як праці, так і побуту, в порівнянні з особами, що проживають і працюють в умовах відсутності шуму.

Високі рівні шуму в міському середовищі, що є одним з агресивних подразників центральної нервової системи, здатні викликати її перенапруження. Міський шум справляє негативний вплив і на серцево-судинну систему. Ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, підвищений вміст холестерину в крові зустрічаються частіше в осіб, що проживають у гучних районах.

Шум в значній мірі порушує сон. Вкрай несприятливо діють преривчасті, раптово виникші шуми, особливо у вечірні та нічні години, на тільки що заснувшу людину. Раптом виникший під час сну шум (наприклад, гуркіт вантажівки) нерідко викликає сильний переляк, особливо у хворих людей і у дітей. Шум зменшує тривалість і глибину сну. Під впливом шуму рівнем 50 дБ термін засипання збільшується на годину і більше, сон стає поверхневим, після пробудження люди почувають утому, головний біль, а нерідко і серцебиття. Відсутність нормального відпочинку після трудового дня призводить до того, що розвинуте впроцесі роботи стомлення не зникає, а поступово переходить у хронічну перевтому, яке сприяє розвитку ряду захворювань, таких як розлад центральної нервової системи, гіпертонічна хвороба.

1.8 Допустимі рівні шуму для населення

Для захисту людей від шкідливого впливу міського шуму необхідна регламентація його інтенсивності, спектрального складу, часу дії та інших параметрів. При гігієнічному нормуванні в якості допустимого встановлюють такий рівень шуму, вплив якого протягом тривалого часу не викликає змін у всьому комплексі фізіологічних показників, що відображають реакції найбільш чутливих до шуму систем організму.

В основу гігієнічно допустимих рівнів шуму для населення покладені фундаментальні фізіологічні дослідження з визначення діючих і порогових рівнів шуму. В даний час шуми для умов міської забудови нормують відповідно до Санітарних норм допустимого шуму в приміщеннях житлових і громадських будівель і на території житлової забудови (№ 3077-84) і Будівельними нормами і правилами II.12-77 «Захист від шуму". Санітарні норми обов'язкові для всіх міністерств, відомств і організацій, які проектують, будують і експлуатують житло та громадські будівлі, що розробляють проекти планування і забудови міст, мікрорайонів, житлових будинків, кварталів, комунікацій і т.д., а також для організацій, які проектують, виготовляють і експлуатують транспортні засоби, технологічне та інженерне обладнання будівель і побутові прилади. Ці організації забов'язані передбачати і здійснювати необхідні заходи щодо зниження шуму до рівнів, встановлених нормами.

1.9 Методи і засоби захисту від шуму

Одним із напрямків боротьби з шумом є розробка державних стандартів на засоби пересування, інженерне обладнання, побутові прилади, в основу яких покладені гігієнічні вимоги щодо забезпечення акустичного комфорту. ГОСТ 19358-85 «Зовнішній і внутрішній шум автотранспортних засобів. Допустимі рівні і методи вимірювань »встановлює шумові характеристики, методи їх вимірювання та допустимі рівні шуму автомобілів (мотоциклів) всіх зразків, прийнятих на державні, міжвідомчі, відомчі та періодичні контрольні випробування. В якості основної характеристики зовнішнього шуму прийнято рівень звуку, який не повинен перевищувати для легкових автомобілів і автобусів 85-92 дБ, мотоциклів - 80-86 дБ. Для внутрішнього шуму наведені орієнтовні значення допустимих рівнів звукового тиску в октавних смугах частот: рівні звуку складають для легкових автомобілів 80 дБ, кабін або робочих місць водіїв вантажних автомобілів, автобусів - 85 дБ, пасажирських приміщень автобусів - 75-80 дБ.

Санітарні норми допустимого шуму обумовлюють необхідність розробки технічних, архітектурно-планувальних та адміністративних заходів, спрямованих на створення відповідаєгігієнічним вимогам шумового режиму, як в міській забудові, так і в будівлях різного призначення, дозволяють зберегти здоров'я та працездатність населення. Одним з ефективних засобів боротьби з виробничим шумом є використання демпфуючих металевих і неметалічнихматеріалів. Однак неметали не використовуються для зниження шуму зіткнень з-за їх невисоких характеристик міцності, а металеві матеріали, що характеризуються високими міцнісними властивостями, забезпечують зниження шуму досить незначно, тому постало питання про створення принципово нових матеріалів, які могли б мати високі міцнісні характеристики і достатні демпфуючі властивості. Такими матеріалами є біметали, які дозволяють отримувати таке поєднання службових властивостей, яке не можна отримати в одному окремо взятому металі або сплаві, наприклад: високу міцність з корозійною стійкістю, ударну в'язкість з зносостійкістю, міцність з високою електро-і теплопровідністю, високу міцність і достатні демпфуючі властивості і т.д. До цих пір боязкі спроби використовувати біметали для зниження шуму і вібрації не забезпечили вирішення проблеми, тому досить актуальним є наукове дослідження, присвячене розробці біметалів з ??підвищеними демпфуючими властивостями.Технічні засоби захисту від шуму: звукопоглинання, звукоізоляція, екранування, кошти демпфування і глушники шуму. Засоби індивідуального захисту.

Заходи боротьби з шумом:

· заміна гучних процесів безшумними або менш гучними;

· поліпшення якості виготовлення і монтажу обладнання;

· укриття джерел шуму;

· застосування індивідуальних захисних засобів.



1.10 Сутність статично-фізичного навантаження та його вплив на трудову діяльність працівника

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці - це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характерризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Під час виконання людиною трудових обов`язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров`я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов`язків складають умови праці. Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпекними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров`я працівника під час виконання ним трудових обов`язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Фізичне навантаження. Фізична праця характеризується підвищеним навантаженням, в першу чергу, на м'язову систему та інші функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну, обміну речовин).М'язова робота має статичний і динамічний характер.

Статична робота пов'язана з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині робочої пози. При статичній роботі сприйняття навантаження залежить від функціонального стану тих чи інших м'язових груп. Особливістю статичної роботи є її виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м'язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню та відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м'язів, призводить до розвитку стомлення (тимчасове зниження працездатності).

Динамічна робота -- це процес скорочення м'язів, пов'язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. Енергія, що витрачається при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м'язів. Показниками фізичного навантаження можуть служити частота серцевих скорочень (поштовхів/хв), кров'яний тиск (мм рт. ст.), розподіл кровообігу в тканинах (мол/хв на 100 м м'язової тканини), максимальне споживання кисню (мол/хв на 1кг маси тіла) і т. ін.

Енергетичні витрати, визначаючі важкість фізичної праці, прийнято вимірювати в кДж/с, кДж/хв, кДж/година; ккал/хв, ккал/година (1ккал=4,2 кДж). Наприклад, при навантаженні 300 ккал/хв (1250 кДж/хв) максимально можлива тривалість фізичної праці складає частки секунд, при навантаженні 15 ккал/хв (63 кдж/хв) - 1година, а при навантаженні 2,5 ккал/хв (11кДж/хв) - необмежений час.

Якщо в стані спокою продуктивність (хвилинний кровообіг) серця складає 3...4 л/хв, то при інтенсивній роботі може досягати 30...35 л/хв. При цьомучисло серцевих скорочень може збільшуватися з 60 до 180...200 поштовхів/хв.Легенева вентиляція в стані спокою складає 6...8 л/хв, а при інтенсивному навантаженні досягає 100 л/хв.

Статичне навантаження з енерговитратами понад 293Дж/с відноситься до важкого. При виконанні робіт зі значною м'язовою напруженістю (грабар, вантажник, коваль, лісоруби, і ін.) енергетичні витрати за добу досягають 16,8...25,2 МДж (4000-6000 ккал). Добові витрати енергії для осіб, що виконують роботу середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робітники та ін.) --12,5...15,5 МДж (2900-3700ккал). Якщо максимальна маса вантажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоловіків, то робота характеризується як легка (енерговитрати до 172 Дж/с). При виконанні однієї і тієї ж роботи енерговитрати можуть значно мінятися в залежності від пози людини. Так, при ручному зварюванні сидячи витрати енергії складають 81,0-109,6 Дж/с (1,16-1,57 ккал/хв), а при роботі стоячи і зварюванню на рівні пояса -- 176,7 Дж/с (2,53 ккал/хв).

Розумове навантаження. Розумова праця поєднує роботи, пов'язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають переважно напруженості сенсорного апарату, уваги, пам'яті, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Можна виділити дві основні форми розумової праці (за професіями): професії в сфері матеріального виробництва (конструктори, проектанти; інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти й ін.) і професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти й ін.).

Ступінь емоційного навантаження на організм, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку по одержанню і переробці інформації, визначає напруженість праці. Крім того, при оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорову і слухову напруженість та ін.

Добові витрати енергії для осіб розумової праці (інженери, педагоги, лікарі й ін.) сягають 10,5...11,7 МДж (2500-2800 ккал).

Незважаючи на те, що розумова робота не пов'язана з великими енергетичними витратами, вона ставить до організму не менше вимог, веде до стомлення і перевтоми не менше, ніж інтенсивне фізичне навантаження. У загальному випадку це пов'язано з особливостями діяльності «оператора» у сучасному виробництві.



Розділ 2. Визначення категорії важкості праці

2.1 Карта умов праці на робочому місці

Таблиця 2.1 - Значення елементів виробничого середовища і трудового процесу

№	Елементи виробничого середовища і трудового процесу	№ варіанту
		9
1	Ефективна еквівалентна темпаратура повітря на робочому місці (теплий період), єС	23
2	Токсичні речовини: кратність перевищення ГДК*	3,5
3	Вібрація: ГДР** + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	+5
4	Промисловий шум: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, Дб	+11
5	Ультразвук: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	На рівні ГДР
6	Фізичне динамічне навантаження за зміну (загальне), кгм	40000
7	Статичне фізичне навантаження (на одну руку), кгс	85000
8	Тривалість зосередженного спостереження, % зміни	54,2

Таблиця 2.2 - Тривалість дії елементів виробничого середовища і трудового процесу протягом робочої зміни, хвилин

№	Елементи виробничого середовища і трудового процесу	№ варіанту
		9
1	Ефективна еквівалентна темпаратура повітря на робочому місці (теплий період), єС	480
2	Токсичні речовини: кратність перевищення ГДК*	480
3	Вібрація: ГДР** + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	80
4	Промисловий шум: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	140
5	Ультразвук: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	80
6	Фізичне динамічне навантаження за зміну (загальне), кгм	150
7	Статичне фізичне навантаження (на одну руку), кгс	100
8	Тривалість зосередженного спостереження, % зміни	260

На підставі даних, які надано у табл. 2.1 та 2.2, склали Карту умов праці на робочому місці (таб. 2.3). Використовуючи метод інтегральної бальної оцінки важкості праці визначили категорію важкості праці.

Таблиця 2.3 - Карта умов праці на робочому місці

№	Елементи виробничого середовища і трудового процесу	Значення елементу	Тривалість дії елементу	Фактична бальна оцінка (fi)
		Абсолютне (ai)	у балах (xi)	Хвилин (ti)	питома вага продовж зміни (di)
1	Ефективна еквівалентна темпаратура повітря на робочому місці (теплий період), єС	23	3	480	1	3
2	Токсичні речовини: кратність перевищення ГДК*	3,5	4	480	1	4
3	Вібрація: ГДР** + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	+5	4	80	0,17	0,68
4	Промисловий шум: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	+11	5	140	0,29	1,45
5	Ультразвук: ГДР + кількість дБ, що перевищують норму, дБ	На рівні ГДР	2	80	0,17	0,34
6	Фізичне динамічне навантаження за зміну (загальне), кгм	40000	1	150	0,31	0,31
7	Статичне фізичне навантаження (на одну руку), кгс	85000	5	100	0,21	1,05
8	Тривалість зосередженного спостереження, % зміни	54,2	3	260	0,54	1,62

2.2 Алгоритм виконання завдання

1. До Карти умов праці на робочому місці занесли біологічно значимі елемнти виробничого середовища і трудового процесу, їх абсолютні значення та тривалість дії протягом робочої зміни у хвилинах.

2. Використовуючи критерії оцінки, оцінили кожний елемент виробничого середовища і трудового процесу в балах. Кількість балів коливається від 1 (оптимальні умови) до 6 (найбільш несприятливі умови). Кількість балів відповідає кількості катгорій важкості праці.

3. Питома вага тривалості дії кожного елементу продовж робочої зміни (480 хвилин) визначається за наступною формулою:

(1)

де d_i - питома вага часу дії і-того елементу на протязі зміни;

t_i - тривалість дії і-того елементу на протязі зміни, хв.

Тобто, питома вага продовж зміни:

d₁=480хв./480=1;

d₂=480хв./480=1;

d₃=80хв./480=0,17;

d₄=140хв./480=0,29;

d₅=80хв./480=0,17;

d₆=150хв./480=0,31;

d₇=100хв./480=0,21;

d₈=260хв./480=0,54.

4. Фактичні бальні оцінки кожного з елементів виробничого середовища і трудового процесу визначаються за наступною формулою:

(2)

де f_i - фактична бальна оцінка і-того елементу, бал.;

x_i - значення і-того елементу, бал.

Отже, фактична бальна оцінка:

f₁=3бал.*1=3 бал.

f₂=4бал.*1=4 бал.

f₃=4бал.*0,17=0,68 бал.

f₄=5бал.*0,29=1,45 бал.

f₅=2бал.*0,17=0,34 бал.

f₆=1бал.*0,31=0,31 бал.

f₇=5бал.*0,21=1,05 бал.

f₈=3бал.*0,54=1,62 бал.

5. Визначається елемент, що отримав найвищу оцінку (визначальний елемент) і розраховується інтегральний бальний показник важкості праці за наступною формулою:

(3)

де I - інтегральний показник важкості праці, бал.;

f_max - визначальний елемент, бал.;

n - кількість елементів;

- сума фактичних бальних оцінок за винятком f_max.

І=

6. Категорія важкості праці визначається згідно отриманої інтегральної бальної оцінки за табл. 2.3.



Таблиця 2.3 - Категорії важкості праці та інтегральні бальні оцінки

Категорії важкості праці	Інтегральна бальна оцінка
I	до 18
II	19-33
III	34-45
IV	46-53
V	54-59
VI	59,1-60

Так як інтегральна бальна оцінка 44,02 бал., то категорії важкості праці III.

2.3 Встановлення категорії важкості праці

Важкість праці-це ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.

Напруженість праці -- це реакція центральної нервової системи на інтелектуальні, сенсорні, емоційні, монотонні чи динамічні режими праці.

Важкість та напруженість праці-- це ступінь сукупної дії санітарно-гігієнічних, фізіологічних, естетичних, соціально-психологічних елементів, що формують умови праці та поточні або віддалені в часі зміни функціонального стану організму.

Поняття «важкість або тяжкість праці» може однаково застосовуватися як до фізичної так і розумової праці і до тих видів діяльності, що виконуються в шкідливих або небезпечних виробничих умовах.

Для профілактики втоми і підвищення працездатності організму розроблені фізичні вправи і тренування.

Для профілактики втоми застосовують скорочену тривалість робочого дня, враховують засоби механізації, автоматизації, застосовують раціональну організацію трудового процесу, максимально скорочують статичні операції, усувають зайві прийоми у роботі і т. ін.

Важливе значення для профілактики втоми має режим праці та відпочинку, що передбачено в КЗпП.

Отже, можна зробити такий висновок:

Так як інтегральна бальна оцінка 44,02 бал., то категорії важкості праці III. А до третьої категорії належать роботи з підвищеними м'язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах ).

...