Безпека життєдіяльності: алкоголь та аварії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ, СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Виконав:

Студент: Кошура Ольга Сергіївна

Група: ЗМП Пс13-1

Шифр: 20

м. Харків 2014р.

План

Введення

Глава 1. Види ризиків

Глава 2. Значення рис людини в її життєдіяльності

Глава 3. Алкоголь та наслідки його дії на людину

Глава 4. Аварії на системах життєзабезпечення. Правила поведінки людей під час зазначених аварій і при ліквідації їх наслідків

Висновок

Список літератури

Введення

Важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N. ;

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику -- максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов'язковий елемент ризику, зробимо невеличкий відступ.

Наприклад, безпечні леза не є зовсім безпечними, вони тільки-безпечніші, ніж їхні аналоги, вони забезпечують допустимий рівень ризику поряд зі збереженням переваг менш безпечних пристроїв, які вони замінюють. Жоден літак не зміг би піднятися у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти у море, якщо б виникла необхідність перед цим виключити усі ризики та усі небезпеки. Подібним чином неможливо було б працювати на свердлильному верстаті, керувати автомобілем, йти по вулиці, пірнати у воду, готувати обід тощо без деякого елементу функціонального ризику.

Алкоголізм захворювання, що викликається систематичним вживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами. Дана проблема стала особливо актуальна для нашої країни в останні 5 - 6 років, коли у зв'язку з політичними та економічними реформами кількість хворих цією недугою різко зросло. За даним щорічно на кожного росіянина, включаючи жінок і дітей, припадає по 18 літрів випитої горілки.

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль грають наступні фактори:

1) Соціальні фактори: культурний і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація.

2) Біологічні: спадкова схильність. За даними Альтшуллера до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками.

3) Психологічні: психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

На мою думку, домінуючим фактором, у зв'язку з який алкоголізм одержав широке поширення в Україні є низька здатність до соціальної адаптації у росіян при переході від одного ладу до іншого і різка зміна соціального стану населення.

Глава 1. Види ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик -- це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Витрати на безпеку

Рис. 1. Визначення прийнятного ризику

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10⁶ на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праиі стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним -- вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Глава 2. Значення рис людини в її життєдіяльності

Риси - це стійкі властивості та особливості поведінки, що проявляються постійно і повторюються в різних ситуаціях (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо). Вони суттєво впливають на життєдіяльність людини і її безпеку.

Інтелект (глузд, розум, розсудливість) у загальному розумінні -- це мислительні здібності людини.

Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригінальність, допитливість.

Життєдіяльність людини загалом та будь-яка діяльність зокрема неможливі без відповідальності її суб'єкта.

Відповідальність -- це поняття, яке відбиває об'єктивний, конкретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку і до наслідків своєї поведінки.

Базові риси конкретної людини можна визначити за допомогою тестів. Для осіб чоловічої статі характерними є такі риси: суворість, реалістичність, наполегливість, відповідальність, базова готовність до зростання та змін, високий самоконтроль поведінки, формальність у контактах. Для жіночої статі -- сердечність, гнучкість, низький самоконтроль поведінки, інтерес до участі в суспільних справах, низький рівень самостійності, доброта.

Знання власних рис -- це шлях не тільки до ефективної діяльності, а й можливість уникнути небезпек або зменшити їх вплив на організм людини, зберегти здоров'я.

Характер -- це сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості. Існує декілька підходів до класифікації характеру людини, але нас цікавить класифікація за її ставленням до певних аспектів діяльності: до праці; до інших людей, колективу, суспільства; до самого себе; до речей.

Отже, ланцюги дій (поведінка) та звичок формують характер, а той, в свою чергу, визначає результативність і ефективність життєдіяльності людини та її безпеки.

Глава 3. Алкоголь та наслідки його дії на людину

Загальнотоксична дію

1) Мембраноразрушающее дію. Етиловий спирт порушує стан мембран, змінюючи структуру билипидного шару, змінюючи тим самим їх проникність, грубо порушує систему трансмембранного транспорту.

2) Патогенна дія продуктів метаболізму етилового спирту:

Після проходження гематоенцефалічного бар'єру сивушні олії й ацетальдегід підсилюють вивільнення, взаємодіють з дофамином і норадреналіном, надаючи психостимулирурующее і галюциногенну дію.

3) Зміна метаболізму:

Змінюється жировий обмін - активується ліпогенез, синтез холестерину. Підсумок атеросклероз, жирова дистрофія печінки.

Інгибіруєтся цикл Кребса, знижується глюконеогенез, що сприяє гіпоглікемії.

Блокується синтез білка, у результаті чого розвивається гіпопротеїнемія.

Ефекти впливу на ЦНС:

Виділяють дві фази дії алкоголю на ЦНС:

1) Фаза порушення, характеризується ейфорією, відчуттям бадьорості і припливу сил, расторможенностью, зниженням самокритичності. Під час цієї фази порушується метаболізм нейронів Кори Головного Мозку (КГМ), знижується кількість серотонина, підсилюється виділення адреналіну, норадреналіну, дофаміну, що у цю стадію активно метаболізуються;

2) Фаза гноблення, ейфорія змінюється дисфорией, причиною тому зниження метаболізму норадреналіну і дофаміну, підвищена концентрація яких викликає гноблення ЦНС і депресію.

Механізми розвитку алкогольної залежності:

Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане зі зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотонина і морфіноподібних речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, який є пусковим стимулом для "самостимуляції" спиртним.

Однак, у зіставленні з клінічним досвідом дана теорія не цілком підтвердилася: Здавалося б із впровадженням у практику фармакологічних препаратів, що нормалізують зміст у тканинах мозку серотоніну, дофаміну, ендорфінів, енкефалінів і рецепторів до них проблема лікування алкоголізму повинна була б бути вирішена, але як і колись частота рецидивів захворювання залишається високою. Як з'ясувалося недавно, крім зміни хімізму мозку, відбуваються перебудови його електричної активності і морфології в утвореннях, що відносяться до лімбічної системи. І саме сукупність хімічних, морфологічних і електорофізіческіх перебудов приводить до встановлення стійкої алкогольної залежності.

Ефекти впливу на репродуктивну систему:

Алкоголь робить, безсумнівно, шкідливий вплив на яєчка і яєчники. При цьому однаково шкідливо як часте сп'яніння, так і систематичний прийом значних кількостей алкоголю. Під впливом зловживання алкоголем спостерігається жирове переродження насіннихканальцев і розростання сполучної тканини в паренхімі яєчок в облич, що страждають алкоголізмом.

Соматичні (тілесні) ускладнення

Етиловий спирт - це універсальний отрута. В організмі людини немає жодної клітини, яку б спирт не покалічив, проникаючи в неї.Уражаються всі органи, але деякі тканини - нервова і залозиста, наприклад - руйнуються більшою мірою, так як алкоголь легше в них проникає, і клітини цих систем не пристосовані для переробки шкідливих речовин.

Ураження травної системи.

Рот - Зміни починаються вже в порожнині рота, де алкоголь пригнічує секрецію і підвищує в'язкість слини. Зуби алкоголікаруйнуються з багатьох причин - це і пригнічення імунітету, і порушення режиму харчування, і неохайність.

Стравохід - Через те, що пригнічуються захисні механізми, розвивається алкогольний езофагіт (запалення стравоходу). Порушуєтьсяпроцес ковтання - їжа починає закидати з шлунку в стравохід. Це пов'язано з впливом алкоголю на сфінктери стравоходу. Печія, блювота - неминучі супутники алкоголіка. Вени стравоходу при хронічному отруєнні етанолом розширюються (це називається - варикозне розширення вен стравоходу), стінка їх стоншується і настає момент, коли вени лопаються в момент блювоти і починається сильна кровотеча. Тільки екстрена хірургічна операція рятує в цьому випадку хворого. Але частіше смерть настає раніше, ніж хворого доставляють до хірурга.

Шлунок - При алкоголізмі знижується секреція шлункового соку, зазнає змін захисний гель стінок шлунку, розвивається запальний процес (гастрит).

Підсумком є атрофія клітин шлунка, порушення перетравлювання їжі, засвоєння харчових речовин, шлункові кровотечі, розвиваються виразки шлунка, рак шлунка. Зміни в шлунку виявляються у 95% алкоголіків. Кишечник - При хронічному вживанні спиртного сповільнюється просування харчових мас по кишечнику. Прийом алкоголю пошкоджує мембрани і вміст клітин кишечника. Відбувається руйнування судин стінок кишки, порушується кровопостачання ворсинок, що відповідають за всмоктування. Порушується всмоктування корисних речовин і виділення шкідливих, порушується обмін речовин. На стінках кишечника утворюються ерозії (це пов'язано з тим, що при порушенні кровопостачання підвищується тиск у дрібних судинах і вони лопаються). Кишкові ворсинки поступово скорочуються. Гинуть корисні мікроорганізми - мешканці кишечника, які виробляють вітаміни групи В. Тобто поступово, по виснаженні вітамінного депо (запасу вітамінів групи В) настає авітаміноз. А саме авітаміноз є основною причиною важких нервових ускладнень алкоголізму. Порушується засвоєння всіх мікроелементів, в обміні яких задіяні вітаміни, відбувається втрата білка. Одночасно розмножується шкідливі мікроорганізми - мешканці кишечника, що використовують для живлення корисні речовини їжі і отруюють організм продуктами своєї життєдіяльності. Розвивається алкогольнийентерит (запалення кишечника), основним проявом якого є діарея. Підшлункова залоза - Систематичне зловживання алкоголем виснажує секреторні процеси підшлункової залози. Секреторні клітини заміщаються опорними, все менше залишається клітин, здатних функціонувати. Розвивається гострий або підгострий панкреатит. Як відомо, підшлункова залоза виробляє інсулін - гормон, якийвідповідає за обмін цукрів в організмі людини.

Печінка - Алкогольне ураження печінки - процес, що має кілька стадій. На першій стадії через те, що печінка не справляється з переробкою токсинів, відбувається її компенсаторне збільшення. Потім клітини, постійно нейтралізуючі етанол і його метаболіти, гинуть від надмірної роботи та їх місце займає жирова тканина (алкогольний жировий гепатоз). На тлі жирового переродження печінки розвивається алкогольний гепатит (запалення клітин печінки). По змін тканин, проявам, наслідків алкогольний гепатит не відрізнити від вірусного гепатиту. Поступово в певних областях печінки відбуваються некрози (загибель клітин). З цього моменту захворювання печінки набуває незворотного характеру, тобто навіть при припиненні прийому алкоголю печінкові клітини не відновляться. Алкогольний цироз печінки, 3-ю стадію алкогольного ураження печінки, можна охарактеризувати так.

Після того, як основна частина клітин печінки гине, з решти клітин починають формуватися вузли, що представляють собою хаотично розташовані функціонуючі клітини печінки. Печінка стає горбистою, зменшується в розмірах. Вузли здавлюють вени печінки і кровообіг всього тіла порушується. Компенсаторно розширюються вени стравоходу, шлунка, кишечника. Алкоголіки, у яких діагностовано цироз печінки, швидко вмирають, так як відбувається отруєння шкідливими речовинами, які більше не утилізуються печінкою; часто пацієнти гинуть від кровотеч з розширених вен.

З великих вузлів печінки (якщо хворий доживає до цього часу) утворюються ракові пухлини (гепатоцелюлярна карцинома)

Ураження серцево - судинної системи

Серце - Алкогольне ураження серця розвивається внаслідок прямої дії алкоголю ацетальдегіду (продукту переробки алкоголю), глибоких структурних перебудов і фізико-хімічних порушень. При систематичному вживанні алкоголю знижуються скоротність і працездатність міокарда (серцевого м'яза). Клітини серця набрякають, руйнуються, зменшується кількість клітинних ядер, порушується структура м'язових волокон, розпушуються і руйнуються клітинні оболонки, порушується синтез білка в клітинах серця. Потім знаходять дистрофія клітин, мікро-і макронекрози. У хворих на алкоголізм реєструють весь спектр порушень провідності і збудливості. Найчастіше зустрічається передсердно-шлуночкова блокада, синдром передчасного збудження шлуночків і блокада провідних шляхів серця.Ускладнюється алкогольне ураження серця гіпертонічною хворобою і атеросклерозом судин. Величина артеріального тиску в осіб, що зловживають алкоголем, спочатку вище (на 10-15%), ніж у утримуються від його прийому. Це - додаткове навантаження на серце. Існуєпоняття «алкогольного серця». Їм позначають спостерігається на розтині типовий вид серця алкоголіка. Розмір серця збільшений за рахунок збільшення порожнин і розростання сполучної (не функціональної, м'язової, а сполучної) тканини. Припинення вживання алкоголю в стані компенсації призупиняє токсичне ураження міокарда. Якщо вплив шкідливого чинника залишається, розвивається декомпенсація. Зменшується сила і швидкість серцевих скорочень, розвивається серцева недостатність: набряки всіх органів.

Поразки імунної системи.

Систематичне зловживання спиртними напоями викликає зниження фагоцитозу. Фагоцитоз відноситься до числа найважливіших захисних антиінфекційних механізмів організму. З його допомогою знищуються мікроби і змінені, небезпечні клітини організму.Пригноблюється захисна функція білків крові. Знижується рівень лізоциму, білка, що міститься в багатьох секрети людини (слині, сльозах, тканинах різних органів, скелетних м'язах) і здатного робити антимікробну дію, розщеплювати оболонку мікробів. Зменшується кількість лімфоцитів - клітин імунітету. Це зумовлено як прямим токсичною дією етанолу на кістковий мозок, де виробляються лімфоцити, так і дисфункцією печінки. Зниження імунітету приводить до утворення стійких вогнищ хронічної інфекції. Алкоголіки частіше, ніж люди, які утримаються від спиртного, хворіють інфекційними захворюваннями (пневмоніями, абсцесами та ін.) Але основну небезпеку для організму представляють антитіла до власних нормальним клітинам (аутоантитіла), які починають синтезуватися під впливом алкоголю. Зокрема, у кожного другого хворого виявляють аутоантитіла до печінки, у кожного четвертого до селезінки. Існують аутоантитіла до мозкової тканини. Поразка нервової системи. Алкоголізм виявляється безліччю неврологічних симптомів, в основі яких лежать порушення обміну в нервовій тканині, загибель нервових клітин, збільшення внутрішньочерепного тиску, руйнування оболонок нервових стовбурів.Систематичне вживання алкоголю призводить до передчасної старості та інвалідності. Тривалість життя сіб, схильних до пияцтва, на 15-20 років коротша середньостатистичної. Головними причинами смерті осіб, що зловживають алкоголем, служать нещасні випадки і травми.

Глава 4. Аварії на системах життєзабезпечення. Правила поведінки людей під час зазначених аварій і при ліквідації їх наслідків

В Україні щорічно виникають тисячі тяжких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і, особливо, техногенних надзвичайних ситуацій, вагомість наслідків об'єктивно примушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища, а також стабільності розвитку економіки країни.

Руйнівну силу техногенних катастроф і стихійних лих у деяких випадках можна порівняти з військовими діями, а кількість постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів, що опинились в районі події, об'єктів господарської діяльності. Несподіваний розвиток подій веде до значного скорочення часу на підготовку рятувальних робіт і їх проведення.

• Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України (рис. 2.1) і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки та життєдіяльність населення у мирний і воєнний час, поділяються за наступними основними ознаками:

- за сферою виникнення;

- за галузевою ознакою;

- за масштабами можливих наслідків.

Рис. 1. Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України

Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану довкілля.

Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків, на НС:

• загальнодержавного рівня - надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним пере несенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

• регіонального рівня - надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

• місцевого рівня - надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджеті/. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

• об'єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.

Загальні ознаки віднесення надзвичайних ситуацій до відповідного рівня за критерієм розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків та коди сфери виникнення НС наведено в таблицях додатку.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів та установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях - все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її внаслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать в першу чергу * хімічно небезпечні об'єкти, * радіаційна небезпечні об'єкти, * вибухо- та пожежонебезпечні об'єкти, а також * гідродинамічна небезпечні об'єкти. У останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті. алкоголь аварія життєзабезпечення ліквідація

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:

• за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня);

• за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території, об'єкти особливого природоохоронного значення; у водоймах; матеріальних об'єктах - об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорті/, житлово-комунального господарства та населення - персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків (Додаток № 1).

Рис. 2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру

Внаслідок техногенних аварій та катастроф складається надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, виникає необхідність захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які сталися.

• Техногенна надзвичайна ситуація - це стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, завдається шкода майну населення, економіці і довкіллю.

• Джерело техногенної надзвичайної ситуації - це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.

• Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.

• Катастрофа - це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

• Техногенна небезпека -- це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у вигляді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

• Зона техногенної надзвичайної ситуації - це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поділяються на: -транспортні аварії, пожежі (вибухи); - наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимі концентрації); - аварії зі загрозою викиду (викидом) ХНР і біологічних небезпечних засобів; - аварії з загрозою викиду (викидом) радіоактивних речовин, - раптове руйнування будівель і споруд; -аварії на системах життєзабезпечення; - аварії на електроенергетичних спорудах; - аварії на очисних спорудах, гідродинамічні аварії.

Транспортні аварії поділяються па аварії (катастрофи): - на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); - на автомобільному транспорті; - на суднах (пасажирських, вантажних); - на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); - на транспорті з викидом (загрозою викиду) ХНР, РР і БНР; - на міському транспорті; - на транспорті, в які потратиш керівники держави та народні депутати.

Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): - на спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об'єктів; - на об'єктах розвідки, видобування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; - на транспорті; - в шахтах, підземних та гірничих виробітках; - в будівлях та спорудах громадського призначення; - на радіаційних, хімічних та біологічно небезпечних об'єктах.

Аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР і БНР поділяються на:

• аварії з викидом (загрозою викиду) ХНР, утворення та розповсюдження ХНР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання);

• аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на підприємствах промисловості і науково-дослідних установках.

Аварії з викидом (загрозою викиду) РР трапляються:

• на атомних станціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослідного призначення;

• на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій);

• з джерелами іонізуючого випромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл);

• з радіоактивними відходами, які не виробляються атомними станціями.

Раптове руйнування будівель та споруд: * елементів транспортних комунікацій; * виробничого призначення; * громадського призначення.

Аварії па електроенергетичних системах: * атомних електростанціях; * гідроелектростанціях; * теплоелектростанціях; * автономних електроенергетичних станціях; * інших електроенергетичних станціях; * електроенергетичних мережах; * транспортних електричних контактних мережах; * порушення стійкості або поділ об'єднаної енергосистеми України.

Аварії на системах життєзабезпечення: * на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; * на теплових мережах; * на системах забезпечення населення питною водою; * на магістральних і комунальних газопроводах; * на нафтопроводах і продуктопроводах; я» на системах зв'язку та телекомунікацій.

Аварії на очисних спорудах: * стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; * промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.

Гідродинамічні аварії (катастрофи) трапляються при:

• прориві гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення;

• спрацюванні водосховищ у зв'язку з загрозою прориву гідроспоруди.

Висновок

Отже, алкоголізм є хронічне захворювання, що характеризується патологічною потребою людини в алкоголі.

Основною категорією профілактики алкоголізму є здоровий спосіб життя. Існують два провідних напрямки щодо викорінення пияцтва та алкоголізму - коригуючий компенсує. Соціальний досвід показує, що проблема алкоголізму в цілому вирішується не за допомогою лікування, а з позиції профілактики, яка повинна здійснюватися комплексом законодавчих, адміністративних, правових та організаційних заходів.

Працівники соціальної служби вирішують такі питання, як отримання паспорта, поновлення на роботі, облаштування побуту і т.д.амбулаторна наркологічна служба вирішує питання, що стосуються також профілактичного прийому, роботи психотерапевтичних груп.Такий розподіл сил і засобів допомагає здійснювати цілеспрямоване реабілітаційне вплив на хворих на алкоголізм, полегшує управлінняреабілітаційним процессом.Алкоголізм, як правило, призводить до соціальної ізоляції больного.Нарушаются його сімейні, трудові та інші суспільні відносини. Тому хотілося б звернути окрему увагу на важливість комплексу психотерапевтических.Проблема алкоголізму для нашої країни сверхактуальна. Етіологія і механізми хвороби вимагають додаткового ізученія.Как відомо, хворобу легше попередити, ніж лікувати, тому крім лікування хвороби, що на сьогоднішній день не ефективно / до 80% рецидивів /, потрібно викорінювати причини цієї проблеми. Відносно простим виходом з даної ситуації було б стати радикальне підвищення цін на спиртні напої, що знизило б їхню приступність. А деяким лікарям, говорячи про алкоголізм, хотілося порадити: "усі добре - якщо в міру".

Список використаної літератури

1. Анісімов Л.М. Профілактика пияцтва, алкоголізму та наркоманії серед молоді. Москва, «Юридична література», 1998р 124 стор

2. Бабанян Е.А., П'ятов М.Д. Профілактика алкоголізму. Москва, «Медицина», 2000 р 321 стор

3. Величковський Б.Т., Кирпичов В.І., Суравегина І.Т. Здоров'я людини та навколишнє середовище. Москва, 1997р 154 стор

4. Гонопольський М.Х. Алкоголь і руйнування особистості. Москва, «Наука», 1997 142 стор

5. Дюркгейм Е. Самогубство: соціологічний етюд. Москва, 1994р. 221 стор

6. Ігонін А.Л. Про алкоголізм у діалогах. Москва, 1999г.147 стр

7. Лебедєв Б.А., Дунаєвський В.В. Алкоголь і сім'я. Ленінград, «Медицина», 1996г.190 стр

8. www.Bankreferatov.ru

9. Левін Б.М., Левін М.Б. "Уявні потреби". 1987 138 стор

10. Під ред. Морозова Г.В., Уракова І.Г. та ін "Алголізм" .1987 г.183 стр

11. Рудзітіс Г.Є., Фельдман Ф.Г. Підручник з хімії-10. 1991 г.131 стр

12. Шихирев П.М. "Жити без алкоголю?" 1988 г.139 стр

13. Ягодинський В.М. "Про шкоду нікотину і акоголя". 1989 г.120 стр

14. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К., 2001.

15. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. - Харків, 1999.

16. Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986.

17. Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных электростанций. - М., 1989.

18. Губський А. І. Цивільна оборона. - К., 1995.

19. Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия масового поражения. Размещено на Allbest.ru

...