Оцінка економічної безпеки підприємства

Це суми, які нараховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в кредит.

Оскільки вони були виплачені у 2012 р., то це відіграло у предметі дослідження позитивну роль.

Таблиця 2.8 Склад, структура і динаміка дебіторської заборгованості

Отже, з усіх вищеподаних даних можна зробити наступні висновки - ВАТ «Південьзахідшляхбуд» немає постійної стабільності економічної безпеки, у 2010 р. прослідковувалась найбільша захищеність, трохи менша у 2012 р. та найменша - у 2011 р. Для того щоб уникнути в подальшому таких показників потрібно розробити ряд рекомендацій для даного підприємства, що ми і зробимо у 3 розділі курсової роботи.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ВАТ «ПІВДЕНЬЗАХІДШЛЯХБУД»

3.1 Загальні рекомендації для підприємства

Економічна безпека акціонерного товариства -- це захищеність акціонерного товариства (AT) від зовнішніх і внутрішніх загроз, що дає змогу зберегти й ефективно використати матеріальний, фінансовий і кадровий потенціал.

Під забезпеченням економічної безпеки акціонерного товариства (ЕБТ) розуміється діяльність менеджерів і персоналу AT, спрямована на запобігання порушенням стабільності функціонування й економічного розвитку AT унаслідок негативних дій на його корпоративні ресурси з боку зовнішніх і внутрішніх джерел загроз.

Проаналізувавши стан економічної безпеки підприємства можна виділити наступні медоди, стратегію, підходи та завдання для її забезпечення у ВАТ «Південьзахідшляхбуд».

Першим варто розглянути організаційно-методичний підхід до забезпечення ЕБТ передбачає планування і здійснення сукупності заходів, поєднаних за функціональною ознакою в комплексну систему забезпечення ЕБТ. Відправним пунктом побудови такої системи є філософія бізнесу, що відображає уявлення засновників AT про цінності й норми поведінки в бізнесі. Обов'язковою умовою побудови комплексної системи забезпечення ЕБТ є централізоване управління, що передбачає:

- координацію дій менеджерів AT щодо забезпечення ЕБТ у межах їх компетенції;

- зосередження сукупності корпоративних ресурсів на вирішенні головних завдань забезпечення ЕБТ;

- формування надійних гарантій підтримання законності за взаємодії з органами державної влади і місцевого самоврядування, а також підрядними організаціями;

- контроль за повнотою і своєчасністю виконання організаційно-розпорядчих актів генерального директора AT, що нале­жать до забезпечення ЕБТ.

Побудова комплексної системи забезпечення ЕБТ здійснюється на основі дотримання таких принципів: відповідності потенційним загрозам безпеці, адаптивності до змін, цілісності й системності, розумної достатності.

Стратегія управління ЕВТ визначає головні напрями діяльності AT для досягнення вибраної мети забезпечення ЕБТ.

Стратегію розробляють менеджери AT на основі вербального аналізу можливих негативних впливів на корпоративні ресурси AT з боку потенційних джерел загроз безпеці. В міру необхідності залучаються матеріали юридичного й інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності AT у прогнозованих умовах.

Як головні завдання забезпечення ЕБТ доцільно розглянути:

- захист законних прав та інтересів засновників, менеджерів і персоналу;

- моніторинг оточення AT на основі довідкових, статистичних та інших матеріалів;

- ідентифікацію потенційних загроз безпеки і оцінку небезпеки їх реалізації за вартісними показниками вірогідності;

- охорону персоналу і майна AT, а також матеріальних носіїв інформації, що містять відомості про AT, які охороняються;

- профілактику і припинення можливої протиправної діяльності персоналу на шкоду безпеці AT.

Об'єктова система захисту ВАТ «Південьзахідшляхбуд» повинна мати у своєму складі як мінімум підсистеми охоронної і пожежної сигналізації, контролю та управління доступом, захисту інформації і телевізійного нагляду за виділеними зонами території AT.

Вибираючи конфігурацію підсистеми захисту відомостей AT, що охороняються, доцільно керуватися такими міркуваннями. Підприємство у своєму розпорядженні має значну кількість віддалених одне від одного окремих приміщень, тому доцільно використовувати автоматизовану (мережева) систему безпеки, що забезпечує високу ефективність захисту за одночасного скорочення експлуатаційних витрат.

Але на даний момент можна обмежитися локальною автономною системою захисту відомостей AT, що охороняються, в окремих, зокрема офісних, приміщеннях. Організація такої системи передбачає:

- оснащення приміщень кодовими замочними пристроями з метою запобігання несанкціонованому доступу в них працівників AT і відвідувачів;

- епізодичну перевірку приміщень на відсутність у них підслуховуючих пристроїв за допомогою пошукової апаратури вітчизняного виробництва;

- захист приміщень від лазерних мікрофонів і стетоскопів шляхом створення перешкод на елементах будівельних кон­струкцій за допомогою віброакустичних пристроїв;

- захист приміщень від несанкціонованого використання стільникових телефонів шляхом дистанційного блокування за допомогою спеціальних технічних засобів;

- укомплектування встановлених у приміщеннях абонентних телефонних апаратів сумісними з ними технічними засобами захисту мовних повідомлень, які забезпечують шифрування мовного сигналу і повідомлень факсиміле, що передаються по телефонній мережі загального користування;

- спеціальне обстеження засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) у місцях їх установки на можливість несанкціонованого зняття інформації за рахунок побічних електромагнітних випромінювань ЗОТ і створюваних ними наведень.

Отже, на нашу думку, дотримуючись загальних рекомендацій ВАТ «Південьзахідшляхбуд» зможе значно підвищити свою економічну безпеку. Крім цього ми пропонуємо ще два методи її покращення, які розглянемо у наступних підрозділах.

3.2 Реструктуризація підприємства як один із способів підвищення рівня економічної безпеки на підприємстві

Забезпечення економічної безпеки підприємств в першу чергу може асоціюватися із захистом від різного роду економічних злочинів, як то шахрайство, несумлінна конкуренція, промислове шпигунство тощо, але це не розкриває повністю цього поняття. Економічна безпека підприємства визначається сукупністю факторів, що відображають незалежність, стабільність, можливості зростання, забезпечення економічних інтересів тощо. Разом з тим, економічна безпека підприємства може бути поділена на кілька складових в залежності від сторони діяльності підприємства, яку вона забезпечує: фінансова, інформаційна, кадрова, технологічна, ресурсна, ринкова, тощо. Отже, економічну безпеку підприємства можна представити стан ресурсів підприємства, спроможний забезпечити найбільш ефективне їх використання з метою сталого розвитку підприємства в умовах мінливого загрозливого середовища.

Оскільки економічна безпека підприємств обумовлена здебільшого необхідністю протистояти негативному впливу мінливого зовнішнього середовища, це вимагає розробки адекватних заходів із захисту від таких проявів, що більш точно характеризує цю категорію. Та на теперішній час функціонування підприємств за законами ринкової економіки передбачає, що вони самостійно визначають напрямки своєї економічної політики, організовують та планують виробництво й реалізацію своєї продукції, контролюють достатність оборотних коштів та строки за розрахунками з кредиторами, строки розрахунків дебіторів.

Все це в сукупності обґрунтовує необхідність забезпечення економічної безпеки підприємств відповідно до особливостей та потреб кожного з них. Йдеться про те, що система економічної безпеки не може бути уніфікованою для всіх господарюючих суб'єктів, вона визначається специфікою підприємств, зокрема, розміром, структурою капіталу, особливостями виробничого процесу та технологіями, які при цьому використовуються, наявністю та складом трудових ресурсів, сферою функціонування, сектором національної економіки (приватний, державний, комунальний), зовнішнім середовищем, яке включає постачальників, споживачів, конкурентів тощо.

Слід зазначити, що основні загрози економічній безпеці підприємств надходять із зовнішнього середовища і це не тільки промислове шпигунство, несумлінна конкуренція, шахрайство, це також і рейдерство по відношенню до підприємств, і несприятливі коливання ринкової кон'юнктури, що призводять до глибокої кризи (банкрутства) на підприємствах. За таких умов забезпечення економічної безпеки підприємств має ґрунтуватися на заходах із трансформації, зокрема, реструктуризації. При цьому під реструктуризацією розуміється комплексом заходів, спрямованих на відновлення стійкої економічної, фінансової та технічної життєздатності підприємств з метою забезпечення їх ефективного функціонування в конкурентному середовищі та відновлення конкурентоспроможності на довгостроковій основі. Такий підхід до проведення змін на підприємствах у відповідь на загрози зовнішнього середовища в достатній мірі відповідає інтересам забезпечення економічної безпеки підприємств.

Заходи з реструктуризації реалізують на різних рівнях підприємства, оскільки за допомогою нових стратегій ведення бізнесу (лізинг, оренда, концесія) та внутрішньої реорганізації (у формах злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення) відбувається захист власних фінансових, майнових, виробничих, тощо інтересів.

Досліджуючи реструктуризацію слід відзначити, що саме слово «структура» використовується в економічному контексті, означаючи специфічні, стійкі відносини між основними елементами конкретної функції або процесу. А реструктуризація, як зміна структури, характеризується цілеспрямованим процесом зміни структури організації. Ця ж структура визначає обмеження, за яких підприємства функціонують, виконуючи повсякденну роботу, і прагнуть до кращих економічних показників. Отже, реструктуризація може інтерпретуватися також як спроба зміни структури організації з метою послаблення деяких або всіх короткочасних обмежень (загроз зовнішнього середовища), при цьому вона повинна відповідати напрямам довгострокової стратегії. Крім цього, реструктуризація підприємства визначається також і як сукупність різних заходів, що приймаються з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства і сприяє збільшенню його вартості.

Відповідно до вище викладеного, основними завданнями реструктуризації підприємства є його перетворення в таке, що характеризується посиленням економічної безпеки, стабільністю положення на ринку та має високу вартість для його власників. У такому випадку підвищення економічної безпеки підприємства забезпечується також на основі управління фінансовою та майновою безпекою підприємства, які виступають формуючими факторами вартості підприємств (в результаті управління діяльністю окремих структурних одиниць при формуванні грошових потоків).

Крім того, реструктуризація може включати різні заходи, у тому числі розпродаж активів недостатньо ефективного підприємства, злиття, приєднання, виділення, викуп акцій тощо, що забезпечує посилення фінансової сторони економічної безпеки підприємства та дозволяє динамічніше розвиватися і своєчасно реагувати на спроби рейдерства (примусового або шахрайського заволодіння підприємствами).

Враховуючи різноманітність форм реструктуризації їх можна розділити на три групи залежно від сфери реалізації та відповідної сторони економічної безпеки підприємства: портфельна реструктуризація, фінансова реструктуризація, організаційна реструктуризація.

Портфельна реструктуризація включає істотні зміни в сукупності активів, якими володіє підприємство, або бізнес-ліній, в яких воно бере участь, включаючи ліквідацію, розпродаж активів, продаж майна і виділення підприємств. Заходи з реструктуризації цієї групи дозволяють забезпечити підвищення фінансової безпеки підприємства. Керівництво може удатися до такої реструктуризації при загрозі недружнього поглинання, або при за наявності зацікавлених осіб в покупці другорядних по відношенню до основного бізнесу структурних одиниць або при прагненні до збільшення капіталу шляхом розпродажу по частинах. Разом з тим, підприємство може реалізувати агресивну комбінацію придбань і продажів акцій для покращення структури свого портфеля та підвищення власної фінансової безпеки.

Фінансова реструктуризація на відміну від портфельної характеризується істотними змінами безпосередньо в структурі капіталу підприємства і включає викуп з борговим фінансуванням, зміну співвідношення власних і позикових коштів в структурі капіталу та заборгованості. При цьому фінансова реструктуризація відноситься до розподілу руху наявних грошових коштів підприємства або кредитних ресурсів, за умов стратегічних або договірних правил вирішення проблем, регулювання грошових потоків, та визначає додаткову вартість [9]. Відповідно до цього фінансова реструктуризація дозволяє посилити фінансову безпеку підприємства, забезпечує підвищення фінансової стійкості та підвищення вартості підприємства.

Організаційна реструктуризація полягає в здійсненні змін в організаційній структурі підприємства, що забезпечує посилення керівних ланок та підвищення ефективності прийняття управлінських рішень. Вона включає звуження меж підрозділів, вирівнювання ієрархічних рівнів, розподіл інтервалу контролю, зниження продуктової диверсифікації, перегляд компенсацій, спрощення технологічних процесів, реформування управління, які у сукупності забезпечують підвищення інформаційної складової економічної безпеки.

Таким чином, рівень економічної безпеки підприємств залежить від спроможності керівництва уникнути можливих загроз, попередити або ліквідувати наслідки негативного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища. За рахунок своєчасного впровадження заходів з реструктуризації, спрямованих на фінансове оздоровлення та забезпечення зростання ефективності функціонування підприємств, можна досягти посилення їх економічної безпеки та забезпечення довгострокового зростання й розвитку.

Оскільки шляхи реструктуризації багатогранні і немає одного стандарту її проведення, то, відповідно, не існує єдиної методики оцінювання ефективності реструктуризації. Однак можна виділити певні загальні підходи до оцінювання ефективності або окреслити типове коло питань, які слід опрацювати, говорячи про успішність проектів реструктуризації.

Це, по-перше, виділити заходи, які реалізуються в процесі реструктуризації і провести оцінку їх можливих наслідків; по-друге вибрати критерії оцінювання запланованих заходів (один чи систему); по-третє окреслити коло показників, якими можна оцінювати ефективність. Це може бути один конкретний показник; зростання обсягів реалізації продукції в 10 разів, збільшення кількості робочих місць у 2 рази; зменшення витрат виробництва тощо, або комплексний показник чи ціла система показників: підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємства, раціональне використання ресурсів, зростання частки ринку і вихід на нові сегменти, підвищення інвестиційної привабливості тощо.

Однак наслідки реструктуризації можуть не піддаватися кількісному виміру, тобто їхні результати не можна підрахувати, додавати, віднімати, ділити, оскільки вони не мають відверто матеріалізованої форми. У такому випадку звертають увагу на якісні параметри наслідків реструктуризації, які є невидимими на перший погляд. Оскільки зміни процесу реструктуризації охоплюють усю життєдіяльність організму підприємства, то вони обов'язково відіб'ються на самих суб'єктах підприємства, тобто кадровому потенціалі.

Як правило, найцінніші і глибинні зміни пов'язані з людьми. Це зміни підходів, принципів в управлінні, а також зміни в стереотипах мислення і поведінки управлінців і працівників, тобто, якісна трансформація соціально-управлінського характеру стає неминучою при проведенні реструктуризаційних заходів і вона націлена на ринок уже не по формі, а по суті, що проявляється в переході на процесно-орієнтовані системи. Ці зміни розтягнуті в часі, вони повільніше проявляються, але ефект значно відчутніший -- вони завжди поліпшують якість управління і самого управління, який починає будувати свій бізнес в якісно новому ключі;

по-четверте, вибір показників оцінки реструктуризації, пов'язаний із часовою категорією і ризиками. З огляду на це, можна говорити про ефект короткостроковий, довгостроковий і стратегічний (часова категорія прив'язується як до часу прояву результатів, так і до тривалості їх дії). Очікування бажаного результату відбувається в умовах невизначеності, конкретним проявом якої є ризик, отже треба врахувати ймовірність шансів на успіх і ймовірність невдач;

по-п'яте, ефективність передбачає порівняння витрат і результатів. Підприємства, як правило, націлюються на результати, не приділяючи належної уваги витратам. Тому важливо враховувати, скільки коштує реструктуризація підприємству, тим більше, що вона проводиться за рахунок внутрішніх ресурсів. Отже, необхідно складати кошторис витрат на проведення реструктуризації;

по-шосте, в категорію ефективних потрапляють ті зміни, які відбуваються системно, тобто, всі елементи виробничої системи повинні змінюватися так чи інакше, і реструктуризація має охоплювати всі об'єкти: структуру, фінанси, бізнес-планування, маркетинг, логістику, економіку підприємства.

Якщо зміни відбуваються в сфері маркетингу, то складові цього процесу (просування товарів на ринок, взаємовідносини з клієнтами та інші) неминуче повинні забезпечуватися відповідною інформаційною системою, яка, в свою чергу, потребує адекватної облікової системи. Облікова система повинна працювати на адекватне обслуговування процесів створення продукту, партії чи замовлення і т. д. Тільки таким чином можна сформувати гнучкість виробників і постачальників, конструкторів і технологів, які працюватимуть синхронно. Отже, ефективними можна вважати ті заходи, які оптимізують як процеси, так і функції.

Поняття системності варто розглядати в парі з послідовністю, що означає бути послідовним при постановці цілей і завдань. Якщо не дотримуватись цього правила, то реструктуризація може замкнутися сама на собі ("річ в собі") і не приведе до жодних змін у фінансово-економічній діяльності підприємства.

Підсумовуючи, можна сказати, що ефективною та успішною є реструктуризація, завдяки якій досягається мета, визначена ще на першому етапі реструктуризації як ідея-ціль.

Розглядаючи конкретне підприємство - ВАТ «Південьзахідшляхбуд» можна сказати, що при реструктуризації підприємства, що є найоптимальнішим для нього, зміняться показники економічної безпеки. Вони значно покращаться за умови скорочення персоналу. Адже при зменшенні витрат на оплату зростають показники реструктуризації.

Отже, при реструктуризації на ВАТ «Південьзахідшляхбуд», стан економічної безпеки буде оцінюватись показниками, які зростуть :

-- прибутковість -- досягнення відповідного рівня прибутковості є однією з цілей реструктуризації і водночас показником її успішності;

-- наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності -- зростання грошових потоків дає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення і зростання виробництва, що свідчить про успішність реструктуризації;

-- зростання продуктивності праці -- із скороченням обсягів продажу на традиційних ринках підприємства повинні знаходити нові ринки збуту або скорочувати чисельність свого персоналу; для оцінки успішності цих дій використовується динаміка зростання продуктивності праці;

-- зростання продуктивності всіх видів ресурсів -- оцінити успішність дій в цьому напрямі можна через показники рентабельності та їх динаміку.

3.3 Підвищення рівня економічної безпеки шляхом збільшення рентабельності доходу підприємства

Одним із основних показників економічної безпеки на підприємстві є рентабельність. І саме тому для того, щоб підвищити рівень економічної безпеки підприємства ми пропонуємо збільшити рентабельність доходу підприємства шляхом скорочення собівартості продукції на ньому. Для того, щоб обґрунтувати свої думки розглянемо цей метод на прикладі 2012 р.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) у 2012 р. склала 26350 тис. грн., а прибуток - 712,3 тис. грн., звідси рентабельність - 2,7%, дохід від реалізації у 2012 р. - 32418,0 тис. грн., чистий дохід від реалізації робіт, послуг у 2012 р. - 27015,0 тис. грн. , якщо підприємству вдасться зменшити матеріальні затрати, то рентабельність значно підвищиться. Це можна зробити шляхом зміни технології, постачальників, зміни матеріалів для виробництва чи заміни їх на значно дешевші. Давайте ж розглянемо один спосіб із перелічених.

Найефективнішим, на нашу думку, є зміна технології. Проаналізувавши інновації на дорожньо-будівельному ринку можемо запропонувати наступне.

Нова технологія включає в себе застосування золомінеральної суміші для заснування дорожнього покриття.

Золомінеральна суміш складається з відходів від різних виробництв. Наприклад, річний пісок замінюється відходами від виробництва щебеню, причому використовуються найдрібніші фракції (до 5 мм), а в ролі в'яжучих матеріалів будуть використовувати відходи після виробництва вапняку.

Безліч перерахованих компонентів, які входять у відходи, накопичено в багатьох регіонах Росії та України, а головне, у великій кількості.

Взявши за основу золомінеральні суміші, було розроблено три різні види конструкцій покриття для автомобільних доріг: першої, другої і третьої категорій. На практиці науковцями було перевірено введення цієї технології. Побудувавши цех для виробництва золомінеральних сумішей, піддослідне підприємство отримало потужне виробництво: до 100 км автомобільних доріг вищої категорії.

Дороги з новим покриттям мають в 1,4 рази більшу стійкість до тиску, а також не мають властивості так швидко йти на знос, як старі. Таке разове підвищення модуля пружності з'являється завдяки тому, що золомінеральна суміш після укладання протягом 20-40 діб перетворюється на моноліт.

Такі технології володіють великим рядом плюсів, у порівнянні зі старими: 1. Час і трудомісткість, які витрачаються на будівництво таких доріг, скорочуються в 3 рази;

2. Обсяги перевезених будматеріалів скорочуються в 3-4 рази;

3. Вартість витрат скорочується в 2 рази;

4. Монолітність такого покриття дороги дозволяє прибрати обмеження вантажопідйомності автомобілів;

5. Така технологія дозволяє будувати дороги вищої категорії в 2 рази дешевше. Порадившись з експертами цієї галузі, ми прийшли до висновку, що, застосувавши цю технологію, можна скоротити витрати підприємства для початку не в 2 рази, але приблизно на 1000 тис. грн.. Це обумовлюється витратами на введення технології на підприємство та її дієвістю.

Отже, при скороченні собівартості продукції на 1000 тис. грн. вона становитиме - 25350,0 тис. грн. Новий прибуток - 1665 тис. грн.

Звідси розрахуємо рентабельність: (1665/32418)*100=51,7 %

Таким чином, методом скорочення собівартості рентабельність при введенні нової технології на ВАТ «Південьзахідшляхбуд» може збільшитися на 49 %. Отже, для підвищення рівня економічної безпеки на ВАТ «Південьзахідшляхбуд» ми рекомендуємо застосувати метод збільшення рентабельності доходу шляхом скорочення собівартості продукції за рахунок введення нової технології будівництва доріг, адже він є дійсно ефективним та несе у собі велику перспективу для подальшого розвитку підприємства.

ВИСНОВОК

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але і під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс розв'язуваних при цьому цільових задач має істотне розходження. В якості однієї з цілей моніторингу економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерних для даного підприємства і які мають для останнього важливе стратегічне значення.

Будь-який бізнес відрізняється складністю, постійним станом боротьби і гострою конкуренцією фірм. Стійкі «правила» не існують ні для партнерів, ні, певною мірою, для держави. Підприємства змушені постійно пристосовуватися до недосконалості законодавчої бази, брак кваліфікованих працівників, зношеність виробничого обладнання, дефіциту обігових коштів, жорсткої грошової і податкової політики держави, неплатоспроможності партнерів та ін.

Результатом забезпечення економічної безпеки підприємства є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу. До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні та інтелектуальні (інформаційні) ресурси.

Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва тісно взаємопов'язані. Об'єктом системи в цілому, як уже говорилося, виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточному та перспективному періоді. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові. Серед суб'єктів, що забезпечують захист економічної безпеки підприємницької діяльності, найбільше значення має служба власної економічної безпеки [18, с. 157-158].

Аналізуючи дані по підприємству ВАТ «Південьзахідшляхбуд» можна зробити наступні висновки: товариство немає постійної стабільності економічної безпеки, у 2010 р. прослідковувалась найбільша захищеність, трохи менша у 2012 р. та найменша - у 2011 р. Така тенденція може бути зв'язаною за переважною залежністю від кількості заключних угод та контрактів фірми. Одним із основних показників економічної безпеки на підприємстві є рентабельність. І саме тому для того, щоб підвищити рівень економічної безпеки підприємства було запропоновано збільшити рентабельність доходу підприємства шляхом скорочення собівартості продукції на ньому. При проведенні дослідження та розрахунків рентабельність при введенні нової технології на ВАТ «Південьзахідшляхбуд» може збільшитися на 49 %.

Отже, щоб покращити стан економічної безпеки на підприємстві було розроблено ряд рекомендацій та прорахований один із методів, а саме - це збільшення рентабельності доходу шляхом скорочення собівартості, запропоновано введення нової технології будівництва доріг. При введенні їх у дію ВАТ «Південьзахідшляхбуд» може дійсно досягти високих результатів в даному аспекті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ареф'ева О. В. Научная основа формирования экономической безопасности предприятий // Негосударственная система безопасности предпринимательства как субъект национальной безопасности Украи-ны : Сборник материалов научно-практ. конференции, Киев, 16 - 17 мая 2001 г. - К. : Изд-во Европейского ун-та финансов, информационной системы, менеджмента и бизнеса, 2003.- С. 49 - 53.

2. Берлач А.І. Безпека бізнесу : навч. посібн. / А.І. Берлач. - К. : Вид-во "Університет Україна", 2007. - 280 с.

3. Грунин О. А. Экономическая безопасность организации / О. А. Грунин, С. О. Грунин. СПб : Питер,2002.

4. Донець Л.І. Економічна безпека підприємства : навч. посібн. / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. - К. : Центр навч. літ-ри, 2008. - 240 с.

5. Економіка підприємства : підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-те, [перероб. і доп.]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2000. - 528 с.

6. Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства / Т.М. Іванюта, А.О. Заїчковський. - К. : Центр навч. літ-ри, 2009. - 256 с.

7. Кірієнко А.В. Механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємством / Київський національний економічний університет. - К. :2000. - 19 с.

8. Ковалев Д. Экономическая безопасность предприятия / Д. Ковалев, Т. Сухорукова // Экономика Украины. - 2005. - № 10.- С. 48 - 52.

9. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. - К. : Вид-во "Лібра", 2003. -280 с.

10. Кравчук А.Ю. Система управління методичним забезпеченням економічної безпеки на підприємстві / А.Ю. Кравчук. - Львів : Вид-во "Свыт", 2008. - 136 с.

11. Кракос Ю. Б. Подход к оценке уровня финансовой составляющей экономической безопасности предприятия // Экономика, финансы и право. - 2006. - № 12. - С. 7 - 12.

12. Лабунская С. В. Особенности количественного определения уровня внутренних угроз экономической безопасности деятельности предприятия / С. В. Лабунская, Е. В. Прокопишина // Бизнес Информ.-2007. - № 11.-- С. 97.

13. Лоханова Н. Система управління станом економічної безпеки підприємства: проблемні питання, концепція розвитку / Н. Лоханова // Економіст. - 2005. - № 2. - С. 52-56.

14. Напрями організації економічної безпеки на підприємстві, Економіка підприємства - Іванілов О.С. Бібліотека українських підручників [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://libfree.com/138701804_ekonomikanapryami_organizatsiyi_ekonomichno_bezpeki_pidpriyemstvi.html

15. Основи створення комплексної системи економічної безпеки підприємства: теоретичний аспект. Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Інформаційні ресурси. Наукова періодика України. Електронні наукові фахові видання. Автор: Коваленко К. В.

16. Пономарев В. П. Формирование механизма обеспечения экономической безопасности : Автореф. дис.канд. экон. наук : 08.06.01 / Восточноукраинский государственный университет, Луганск, 2000. - 27 с.

17. Цигилик И. И. Экономическая безопасность предприятия в системе внутреннего экономического механизма / И. И. Цигилик, Т. М. Паневник // Экономика. - 2007. - № 8.- С. 3 - 5.

18. Экономика и организация безопасности хозяйствующих субъектов [Гусев В. С., Демин В. А., Кузин Б. И. и др.]. - СПб : Очарованный странник, 2001. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru