Організація охорони праці на підприємстві
Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Характеристика, специфіка навчання посадових осіб. Сутність правових та організаційних основ охорони праці. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії, надання долікарської допомоги.
Рубрика | Безопасность жизнедеятельности и охрана труда |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 16.03.2016 |
Размер файла | 922,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Лікарсько-профілактичні заходи передбачають проведення систематичних медичних оглядів працівників, які перебувають у зоні дії ЕМП, обмеження в часі перебування людей в зоні підвищеної інтенсивності електромагнітних випромінювань, видачу працюючим безкоштовного лікарсько-профілактичного харчування, перерви санітарно-оздоровчого характеру.
Випромінювання оптичного діапазону
Оптичний діапазон охоплює ділянки електромагнітного випромінювання, до складу якого входять інфрачервоні (14), видимі (ВВ) та ультрафіолетові (УФ) випромінювання. За довжиною хвилі ці випромінювання розподіляються наступним чином: 14 - 540 мкм...760 нм, ВВ - 760...400 нм, УФ - 400... 10 нм. З боку інфрачервоних випромінювань оптичний діапазон межує з радіочастотним, а з боку ультрафіолетових - з іонізуючими випромінюваннями.
Інфрачервоні випромінювання
Інфрачервоні випромінювання чинять на організм людини переважно теплову дію. Тому джерелом ІЧ випромінювань с будь-яке нагріте тіло, причому його температура м визначає інтенсивність теплового випромінювання Е (Вг/м*
де е - ступінь чорноти тіла (матеріалу); С0 - коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла (С0 = 5,67 Вт/м2К4); Т - температура тіла (матеріалу), К.
Залежно від довжини хвилі ІЧ-випромінювання поділяються на коротко хвильові з довжиною хвилі від 0,76 до 1.4 мкм та довгохвильові - понад 1,4 мкм. Саме довжина хвилі значною мірою обумовлює проникну здатність ІЧ-випромінювань. Найбільшу проникну здатність мають короткохвильові ІЧ-випромінювання, які впливають на органи та тканини організму людини, що знаходяться на глибині кількох сантиметрів від поверхні тіла. 14 промені довгохвильового діапазону затримуються поверхневим шаром шкіри. Спектр ІЧ-випромінювань (довгохвильових чи короткохвильових), в основному, залежить від температури джерела променів: при температурі до 100 "С випромінюються довгохвильові промені, а при температурі понад 100 С - короткохвильові.
Вплив ІЧ-випромінювань на людину може бути загальним та локальним і призводить він зазвичай до підвищення температури. При довгохвильових випромінюваннях підвищується температура поверхні тіла, а при короткохвильових - органів та тканин організму, до яких здатні проникнути 14 промені. Більшу небезпеку являють собою короткохвильові випромінювання, які можуть здійснювати безпосередній вплив на оболонки та тканини мозку і тим самим призвести до виникнення так званого теплового удару. Людина при цьому відчуває запаморочення, біль голови, порушується координація рухів, настає втрата свідомості. Можливим наслідком впливу короткохвильових ІЧ-випромінювань на очі є поява катаракти. Досить часто таке професійне захворювання трапляється в склодувів.
При тривалому перебуванні людини в зоні теплового променевого потоку, як і при систематичному впливі високих температур, відбувається різка зміна теплового балансу в організмі. При цьому порушується робота терморегулювального апарату, посилюється діяльність серцево-судинної та дихальної систем, відбувається значне потовиділення, яке призводить до втрати потрібних організмові солей. Інтенсивність теплового опромінення обумовлює також появу певних нервових розладів: дратівливість, часті болі голови, безсоння. Серед працівників "гарячих" цехів (прокатників, ливарників та ін.) відзначається значний відсоток осіб, які страждають на неврастенію.
Таким чином, ІЧ-випромінювання впливають на організм людини, порушують його нормальну діяльність та функціонування органів і систем, що може призвести до появи професійних та професійно зумовлених захворювань.
Ступінь впливу ІЧ-випромінювань залежить від низки чинників: спектра та інтенсивності випромінювання; площі поверхні, яка випромінює 14 промені; розміру ділянок тіла людини, що опромінюються; тривалості впливу; кута падіння 14 променів і т. ін.
У промисловості джерелами інтенсивного випромінювання хвиль інфрачервоного спектра є: нагріті поверхні стін, печей та їх відкриті отвори, ливарні та прокатні стани, струмені розплавленого металу, нагріті деталі та заготовки, різні види зварювання та плазмового оброблення тощо.
У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих (див. п. 2.2.3) через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, використовують обдування, повітряне та водоповітряне душування тощо. При інтенсивності теплового опромінення понад 350 Вт/м2 та опроміненні понад 25 % поверхні тіла тривалість неперервної роботи і регламентованих перерв встановлюються у відповідності з даними, наведеними в табл. 2.21:
Таблиця 2.21. Допустима тривалість неперервного опромінення 14 променями та регламентованих перерв протягом години:
Інтенсивність інфрачервоного теплового випромінювання вимірюється актинометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання - інфрачервоними спектрографами типу ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14 та радіометром ІЧ-випромінювання РАТ-2П.
До основних заходів та засобів щодо зниження небезпечної та шкідливої дії ІЧ-випромінюваня належать:
- зниження інтенсивності випромінювання джерел шляхом удосконалення технологічних процесів та устаткування;
- раціональне розташування устаткування, що є джерелом ІЧ-випромінювання;
- автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами;
- використання повітряних та водоповітряних душів у "гарячих" цехах;
- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;
- раціоналізація режимів праці та відпочинку (захист часом);
- проведення попереднього та періодичних медоглядів;
- використання засобів індивідуального захисту.
Іонізуюче випромінювання
Види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання
Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. ін.).
Іонізуюче випромінювання поділяється на електромагнітне (фотонне) та корпускулярне. До останнього належать випромінювання, що складаються із потоку частинок, маса спокою яких не дорівнює нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма - та рентгенівські випромінювання.
Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с.
Бета-випромінювання - це потік електронів та позитронів, швидкість яких наближається до швидкості світла.
Гамма-випромінювання - це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію.
Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Причому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв'язані між собою обернено пропорційною залежністю.
Найбільшу проникну здатність мають гамма - та рентгенівське випромінювання. Альфа- та бета-частинки, а також інші, що належать до корпускулярного іонізуючого випромінювання, швидко втрачають свою енергію на іонізацію, тому в них порівняно низька проникна здатність.
Дія іонізуючого випромінювання оцінюється дозою випромінювання. Розрізняють поглинуту, еквівалентну та експозиційну дози.
Поглинута доза І) - це відношення середньої енергії Е, що передається випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси оіт у цьому об'ємі:
Одиницею поглинутої дози в системі одиниць СІ є грей (Гр), а позасистемною - рад; 1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад.
Оскільки різні види іонізуючого випромінювання навіть при однакових значеннях поглинутої дози спричинюють різний біологічний ефект, введено поняття еквівалентної дози Я, що визначається як добуток поглинутої дози та коефіцієнта якості даного випромінювання Кя:
Коефіцієнт якості показує у скільки разів радіаційна небезпека даного виду випромінювання вище радіаційної небезпеки рентгенівського випромінювання при однаковій поглинутій дозі. У табл. 2.15 наведені значення коефіцієнта якості для деяких видів випромінювання:
Таблиця 2.15. Значення коефіцієнта якості для деяких видів випромінювання:
Одиницею еквівалентної дози опромінення в системі СІ є зіверт (Зв): 1 Зв = 100 бер. Бер (біологічний еквівалент рада) - позасистемна одиниця Н.
Для кількісної оцінки іонізуючої дії рентгенівського та гамма-випромінювання в сухому атмосферному повітрі використовується експозиційна доза, яка являє собою відношення повного заряду іонів одного знаку а*Я, що виникають у малому об'ємі повітря, до маси повітря в цьому об'ємі
За одиницю експозиційної дози приймають кулон на кілограм (Кл/кг). Застосовується також позасистемна одиниця - рентген (Р); 1 Р = 2,58 o 10"4 Кл/кг.
Поглинута, еквівалентна та експозиційна дози за одиницю часу (1с) називаються потужностями відповідних доз.
Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць
Виробниче обладнання розташовується, як правило за напрямом матеріальних потоків, при цьому його розташування висуваються певні вимоги. Зокрема, найнебезпечніше технологічне обладнання розташовують в окремих приміщеннях, якщо процес реалізується в середині приміщення. При цьому певні вимоги висуваються також до об'єму та виробничих площ. У деяких галузях промисловості (хімічній, нафтохімічній та ін.) близько 70% всього обладнання розташовується на відкритих майданчиках, що, окрім економічної вигоди, створює ще й переваги щодо збільшення ступеня безпеки під час спорудження та експлуатації обладнання. Поліпшуються умови будівельних та монтажних робіт, існують умови застосування потужних кранів для підіймання великогабаритного обладнання, яке монтується на поверхні землі. Це значно скорочує монтажні роботи.
Розташування обладнання на відкритих майданчиках зменшує площу, яку займає підприємство та скорочує протяжність доріг і технологічних трубопроводів. На відкритому майданчику також зменшується вірогідність утворення шкідливих та вибухонебезпечних концентрацій газосумішей. У випадку несправності або пошкодження обладнання, якщо воно розташоване в закритих приміщеннях, вибухонебезпечна концентрація може утворитися миттєво.
У випадку виникнення пожежі полегшуються дії підрозділів пожежної охорони, доступ до джерела загорання значно зручніший, кращі умови евакуації обслуговуючого персоналу. У разі вибуху немає небезпеки руйнування будівельних конструкцій.
До розташування виробничого обладнання також ставиться вимога, щоби рівні фізичних, хімічних і біологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, генеруємих виробничим обладнанням в робочу зону повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим нормативно-технічною документацією.
Виробниче обладнання з груповими робочими місцями і визначеним темпом передачі предмета праці з одного робочого місця на інше (на зразок конвеєрних ліній) повинно забезпечувати можливість зміни темпу виконання трудових дій у відповідності з динамікою працездатності людини протягом зміни.
Слід дотримуватися вимог раціонального просторового розміщення всіх матеріальних елементів виробничого обладнання, технологічного і організаційного оснащення, інвентаря, що забезпечують ощадливе використання виробничої площі, високопродуктивну і небезпечну працю робітника.
Отже обладнання слід розміщувати з врахуванням системи планування приміщень, яка може бути кабінетною, загальною або стільниковою. При кабінетній системі обладнання розміщується відповідно до розміщення структурних підрозділів - на окремих поверхах, а розміщення відділів і служб - в окремих кімнатах.
Перевагою такого розміщення є можливість забезпечення творчих, комфортних умов праці для невеликих робочих груп але при цьому зростають витрати на опалення і освітлення, збільшується документопотік.
При загальній системі планування приміщень структурні підрозділи та обладнання в них розміщуються у великих залах споруди з чисельністю понад 100 працівників. При цьому досягається зниження витрат на будівництво і експлуатацію приміщень, зменшення площі на одного працівника, раціональна технологія управління. Але при цьому утруднюється створення творчої обстановки, особливо для науковців і керівників, виникає зайвий шум у приміщенні.
При стільниковій системі панування приміщень обладнання, як і структурні підрозділи розміщуються у великому залі поряд з керівниками відділів і служб за скляними розмежувачами вищими за 1,5-2,0 м. при цьому забезпечуються сприятливі обставини для співробітників відділу, мають свій «стільник», створюється можливість спостереження керівника за роботою відділів і служб, покращується дисципліна праці.
Робоче місце, його обладнання і оснащення, що застосовуються у відповідності до характеру роботи, повинно забезпечувати безпеку, охорону здоров'я і працездатність працюючих.
Конструкція робочого місця, його розміри і взаємне розміщення його елементів (органів керування, засобів відображення інформації, крісла, допоміжне обладнання тощо) повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним особливостям людини, а характеру роботи.
В залежності від характеру роботи віддавати перевагу роботі в положенні сидячи перед роботою в положенні стоячи або забезпечити можливість чергування обох положень.
Організація робочого місця повинна забезпечувати необхідний огляд зони спостереження з робочого місця та мати відповідне освітлення. При необхідності робоче місце повинно бути забезпечено засобами індивідуального захисту, засобами пожежегасіння і рятувальними засобами.
Наявність або можливість небезпеки повинно попереджуватись застосуванням сигнальних кольорів і знаків безпеки. Повинно забезпечуватись безпечний доступ на робоче місце і можливість швидкої евакуації при аварійній ситуації
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
Основною умовою успішного надання першої допомоги при ураженні електричним струмом є швидка та правильна дія тих, хто надає допомогу. В той же час зволікання, запізніле та некваліфіковане надання допомоги може призвести до смерті потерпілого. Ось чому важливо, щоб кожен знав і вмів правильно та швидко надати необхідну допомогу потерпілому.
Перша допомога при ураженні електричним струмом складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії електричного струму; надання йому необхідної долікарської допомоги.
Звільнення потерпілого від дії електричного струму
При ураженні електричним струмом необхідно, перш за все, негайно звільнити потерпілого від дії струму, оскільки від тривалості такої дії суттєво залежить важкість електротравми. Необхідно пам'ятати, що діяти треба швидко, але в той же час обережно, щоб самому не потрапити під напругу. Найбезпечніший спосіб звільнення потерпілого від дії електричного струму - це вимкнення електроустановки, до якої доторкається потерпілий, за допомогою найближчого вимикача, рубильника чи іншого апарата для знеструмлення (рис. 3.32, а).
Рис. 3.32. Способи звільнення потерпілого від дії електричного струму: а - знеструмлення установки за допомогою вимикача (рубильника); б - відкидання проводу сухою палицею; в - перерубування проводів сокирою; г - відтягнення потерпілого від електромережі
Якщо вимкнути установку досить швидко немає змоги, то необхідно звільнити потерпілого від струмовідних частин, до яких він доторкається.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин або проводу напругою до 1000 В необхідно скористатись палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм (див. рис. 3.32, б). При цьому бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, неструмопровідну підстилку). Можна також перерубати проводи сокирою з сухим дерев'яним топорищем (див. рис. 3.32, в) або перекусити їх інструментом з ізолювальними рукоятками (кусачками, пасатижами тощо). Перерубувати чи перекусувати проводи необхідно пофазно, тобто кожен провід окремо, та на різній висоті.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин можна також відтягнути його за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли халата чи піджака (див. рис. 3.32, г). При цьому необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук, особливо коли необхідно доторкнутися до тіла потерпілого, рятівник повинен надягнути діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом (наприклад, шаликом або сухою тканиною). Відтягувати потерпілого від струмопровідних ділянок рекомендується однією рукою.
Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою, чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про власну безпеку.
Для звільнення потерпілого від струмовідних частин та проводів, що знаходяться під напругою понад 1000 В, необхідно надягнути діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами, що розраховані на відповідну напругу. При цьому необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі.
Надання долікарської допомоги
Після припинення дії електричного струму на людину необхідно викликати лікаря, а до його прибуття надати потерпілому необхідну допомогу. Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому перебуває потерпілий. Для оцінки стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий, після звільнення від дії електричного струму, зазвичай може перебувати в одному з трьох станів:
- при свідомості;
- непритомний, однак у нього є дихання та пульс;
- у стані клінічної смерті (відсутнє дихання та не прощупується пульс).
Якщо потерпілий при свідомості, то його необхідно покласти на підстилку з тканини чи одягу, створити приплив свіжого повітря, розстібнути одяг, що стискає та перешкоджає диханню, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, що знаходиться в непритомному стані, треба дати понюхати нашатирний спирт або збризнути обличчя холодною водою. Коли потерпілий прийде до тями, дати йому випити 15-20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю.
За відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР); адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу минуло від початку клінічної смерті. До заходів СЛР належать штучне дихання та непрямий (закритий) масаж серця. Штучне дихання виконується способом "з рота в рот" або "з рота в ніс". Людина, яка надає допомогу, робить видих зі своїх легень у легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі, що видихається людиною є ще досить кисню. Попередньо потерпілого необхідно покласти спиною на тверду рівну поверхню, звільнити від одягу, що стискає (розстебнути комір сорочки, пасок, послабити краватку), підкласти під лопатки невеликий валик з будь-якого матеріалу (можна з одягу), відхилити голову максимально назад (рис. 3.33).
Перш ніж розпочати штучне дихання, необхідно переконатися в прохідності верхніх дихальних шляхів, які можуть бути закриті запалим язиком, сторонніми предметами, накопиченим слизом.
Рис. 3.33. Правильне положення голови потерпілого: а - рятівник відхиляє голову потерпілого лівою рукою, одночасно підтримуючи його шию правою; б - рятівник утримує голову потерпілого у відхиленому положенні лівою рукою, відтягуючи одночасно нижню щелепу - правою
Рятівник робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот через марлю до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою), вдуває повітря в легені (рис. 3.34). При цьому грудна клітка потерпілого розширяється. За рахунок еластичності легень та грудної стінки потерпілий робить пасивний видих. У цей час його рот повинен бути відкритим. Частота вдування повітря повинна становити 12 разів за хвилину. Аналогічно виконується штучне дихання способом "з рота в ніс"; при цьому вдувають повітря через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.
При проведенні штучного дихання слід бути уважним: коли у потерпілого з'являються перші ознаки слабкого поверхневого дихання, необхідно до нього пристосувати ритм штучного дихання.
Необхідно зазначити, що існують спеціальні засоби для штучного дихання, які, перш за все, дозволяють уникнути прямого контакту між ротом потерпілого та ротом рятівника. Саме ця обставина іноді створює своєрідний психологічний бар'єр у непідготовленого рятівника. Для того, щоб не завдати шкоди потерпілому, рятівник повинен уміти користуватись такими засобами. Загалом, застосування спеціальних засобів штучного дихання не суттєво сприяє підвищенню якості реанімації та, найголовніше, призводить до втрати часу, що може іноді виявитись вирішальним для життя потерпілого.
У випадку зупинки серця, яку можна визначити за відсутністю у потерпілого пульсу на сонній артерії (рис. 3.35, а) та розширенням зіниць (див. рис. 3.35, б) або у разі фібриляції серця, необхідно одночасно зі штучним диханням проводити непрямий масаж серця.
Рис. 3.34. Штучне дихання способом "з рота в рот": а - рятівник вдихає свіже повітря, в той час як потерпілий видихає використане повітря; б - вдування повітря в рот потерпілого
Рис. 3.35. Діагноз зупинки серця у потерпілого: а - за відсутністю пульсу на сонній артерії; б - за розширенням зіниць
При необхідності проведення непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (підлога, стіл), оголюють його грудну клітку, розстібають пасок. Рятівник стає ліворуч або праворуч від потерпілого, поклавши на нижню третину грудної клітки кисті рук (одна на одну), енергійно (поштовхами) натискає на неї. Натискати потрібно досить різко, використовуючи при цьому масу власного тіла, і з такою силою, щоб грудна клітка прогиналась на 4-5 см у бік хребта. Необхідна частота становить 60-65 натиснень на хвилину.
Масаж серця необхідно поєднувати зі штучним диханням. Якщо СЛР виконує одна людина, то заходи щодо рятування потерпілого необхідно проводити в такій послідовності: після двох глибоких вдувань у рот чи ніс зробити 15 натиснень на грудну клітку, потім знову повторити два вдування і 15 натиснень для масажу серця і т. ін. Якщо допомогу надають двоє рятівників, то один повинен робити штучне дихання, а інший - непрямий масаж серця, причому під час вдування повітря масаж серця припиняють (рис. 3.36). Після одного вдування повітря в легені потерпілого необхідно п'ять разів натиснути на його грудну клітку.
Заходи щодо оживлення можна вважати ефективними, якщо звузились зіниці; шкіра почала рожевіти (у першу чергу, шкіра верхньої губи); при масажних поштовхах явно відчувається пульс на сонній артерії. Штучне дихання та непрямий масаж серця необхідно виконувати доти, поки у потерпілого повністю не відновиться дихання та робота серця або поки не прибуде швидка медична допомога.
Рис. 3.36. Непрямий масаж серця у поєднанні зі штучним диханням "з рота в рот", що виконується двома рятівниками
Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об'єктах
Забезпечення пожежної безпеки - невід'мна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища.
Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства (організації) у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника). Замість закону України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р.3 01.07.13р набув чинності Кодекс цивільного захисту України, затверджений ВР України 02.10.12р № 5403 - VІ. та набув чинності з 01.07.13 р.
Власники підприємств, установ, організацій, а також орендарі, зобов'язані:
- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;
- відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;
- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
- утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
- створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;
- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;
- проводити службові розслідування випадків пожеж.
- слідкувати за тим, щоб не захаращувались шляхи евакуаційного виходу.
Відповідно до ст..6 Закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:
- виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі,які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами пожежогасіння і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
- повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Фізіологічні особливості різних видів діяльності людини. Гігієнічна класифікація праці. Основні положення Закону України "Про охорону праці". Навчання та нструктажі з охорони праці. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.
реферат [32,5 K], добавлен 02.12.2007Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій. Основи фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії. Охорона праці при експлуатації систем під тиском.
методичка [164,4 K], добавлен 11.11.2013Характеристика загальних принципів управління охороною праці. Аналіз обов’язків та повноважень власника підприємства і посадових осіб. Функції та завдання служби і комісії з питань охорони праці, громадського контролю. Шляхи фінансування охорони праці.
лекция [52,9 K], добавлен 29.04.2010Державний контроль і нагляд за станом охорони праці в сучасних умовах. Основні форми контролю за охороною праці на підприємстві. Зміст функцій контролю уповноважених органів і посадових осіб за дотриманням законодавства та інших актів про охорону праці.
доклад [78,4 K], добавлен 18.02.2011Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії за сферою дії. Органи, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про правила з охорони праці. Історія розвитку наукових основ охорони праці. Основні законодавчі акти з питань охорони праці.
контрольная работа [18,4 K], добавлен 21.02.2010Особливості навчання, перевірки знань, видів інструктажу з охорони праці. Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих нормативів по навчанню працюючих з охорони праці. Державний нагляд і методи громадського контролю за охороною праці.
реферат [26,8 K], добавлен 28.06.2010Характеристика повноважень органів державного керування охороною праці. Основні функції й завдання керування охороною праці. Джерела фінансування охорони праці. Організація наукових досліджень. Розробка і зміст інструкцій з охорони праці на підприємствах.
реферат [29,0 K], добавлен 28.06.2010Концепція розвитку та загальна структура управління охороною праці в Україні. Державний нагляд та контроль за станом охорони праці, у сфері страхування від нещасних випадків. Система управління охороною праці на підприємстві, вимоги стандарту OHSAS 18001.
учебное пособие [1,5 M], добавлен 04.03.2014Мета організації спеціального навчання з охорони праці. Класифікація інструктажів за характером і часом проведення. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Причини виробничого травматизму та професійних захворювань, методи їх аналізу.
реферат [25,2 K], добавлен 25.04.2014Правове забезпечення охорони праці, гарантії прав працівників. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії, інструктаж і навчання персоналу. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці, розслідування нещасних випадків.
дипломная работа [124,3 K], добавлен 04.09.2009Дослідження місця і значення навчальної дисципліни "Основи охорони праці", яка вивчається з метою формування у майбутніх спеціалістів необхідного їм у подальшій професійній діяльності рівня знань і вмінь з правових та організаційних питань охорони праці.
методичка [231,2 K], добавлен 01.06.2010Дослідження сутності охорони праці – науки, яка вивчається з метою формування у фахівців необхідного в їх професійній діяльності рівня знань і умінь з основ фізіології, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки і пожежної безпеки.
реферат [26,9 K], добавлен 15.09.2010Перелік законодавчих та інших нормативно-правових актів, які містять вимоги щодо охорони праці. Організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів та функціональних служб з охорони праці. Система контролю за станом охорони праці.
лекция [40,7 K], добавлен 29.04.2010Функціональна структура охорони праці. Документи, які впливають на строки проведення навчання з питань охорони праці та інструктажів. Гігієнічна оцінка умов праці. Основні повноваження правління Фонду. Система управління охороною праці в будівництві.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 12.04.2012Характеристика стану та особливостей проведення навчання з питань охорони праці на ЖКУВП "Біатрон-3", аналіз його умов праці (наявності шкідливих і небезпечних факторів). Методика розробки внутрішніх організаційних документів підприємства з охорони праці.
контрольная работа [50,8 K], добавлен 03.08.2010Система управління охороною праці на підприємстві як забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності, створення належних умов праці: завдання, принципи, функції. Правове забезпечення рівня охорони праці при укладанні трудових договорів.
реферат [22,9 K], добавлен 30.11.2010Порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів і студентів навчальних закладів під час трудового і професійного навчання. Професійний добір працівників.
лекция [30,0 K], добавлен 29.04.2010Поняття, сутність та задачі охорони праці. Аналіз умов роботи на підприємстві. Ознайомлення із заходами по забезпеченню безпеки праці та виробничої санітарії. Розрахунок освітлення, конденсування та заземлення. Основні правила протипожежної безпеки.
практическая работа [42,7 K], добавлен 22.04.2014Державний нагляд, відомчий, громадянський та регіональний контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів. Фактори, що визначають небезпечність ураження електрострумом. Методи захисту від шуму та вібрації.
контрольная работа [55,0 K], добавлен 30.05.2009Характеристика мотивації організації роботи з охорони праці, перелік необхідних документів. Аналіз посадових інструкції працівників. Роль профспілкового комітету в цій галузі. Забезпечення належної організації виконання окремих нормативно-правових актів.
реферат [36,3 K], добавлен 14.03.2010