Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Вступ

Забезпеченню безпечних умов праці на виробництві в Україні приділяється підвищена увага. Право кожного громадянина на працю та умови праці, які відповідають умовам безпеки та гігієни, закріплено основним державним документом -- Конституцією України, а також підтверджено законодавчими документами, нормами та правилами.

Охорона праці включає систему законодавчих актів та соціально-економічні, технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні засоби, які направлені на забезпечення безпеки та створення умов збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

В електроенергетиці, де робота обслуговуючого персоналу виконується в умовах підвищеної небезпеки, заходам з охорони праці приділяється особливе значення. Електричні станції, підстанції, їх окремі одиниці ті мережі у теперішній час забезпечуються сучасною технікою, при розробці і конструюванні якої закладаються принципи охорони праці. Здоров'я та працездатність обслуговуючого персоналу забезпечуються використанням найбільш безпечних конструкцій електричних апаратів.

Щоб уникнути аварійних ситуацій для електротехнічних підприємств розроблені спеціальні правила, які регламентують безпечну експлуатацію електроустаткування.

Додержуючись цих правил, а також нормативних документів, досягається високий рівень техніки безпеки, що забезпечує умови безпечного виконання робіт на підстанції 35/10 кВ, яка є джерелом живлення об'єкту проектування, а саме системи електропостачання заводу металоконструкцій.

1. Заходи з охорони праці

Підстанції - це електроустановка, що призначена для перетворення та озподілення електричної енергії, та складається з трансформаторів або інших перетворювачів енергії, розподільчих пристроїв, пристроїв керування та допоміжних споруд.

Безпека обслуговування обладнання електростанції є дуже важливою умовою правильної роботи персоналу, оскільки недотримання правил безпеки може призвести до тяжких уражень електричним струмом.

Згідно з ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд" для захисту від прямих ударів блискавки на конструкціях відкритого розподільчого пристрою передбачено встановлення стрижневих блискавковідводів.

Трансформатори встановлюються на підстанції згідно ГОСТ 12.1.004-91 (1999) ССБТ "Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.2.024-87 "Система стандартов безопасности труда. Шум. Трансформаторы силовые масляные. Нормы и методы контроля", ГОСТ 12.2.007.2-93. ССБТ "Трансформаторы силовые и реакторы электрические. Требования безопасности".

Обладнання підстанції встановлено згідно ГОСТ 15150-69 "Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов" і ГОСТ 15543-70 "Изделия электротехнические. Исполнения для различных климатических районов. Общие технические требования в части воздействия климатических факторов внешней среды":

вид кліматичного виконання У2:

тип атмосфери 2;

висота устаткування над рівнем моря, не більш 2000 м.

За дією механічних факторів зовнішнього середовища силові трансформатори відповідають групі механічної дії М1 згідно ГОСТ 17516.1-90 (2001) "Изделия электротехнические. Общие требования в части стойкости к механическим внешним воздействующим факторам".

Згідно "Правилам устройства электроустановок" (ПУЕ) силові трансформатори характеризуються, як перетворюючі пристрої та відповідають пунктам 4.3.5 - 4.3.12 "Общие требования" розділу "Преобразовательные подстанции и установки".

Електричне обладнання розташовують згідно п.5.1.4 - 5.1.10 "Общие требования" та п.5.1.11 - 5.1.23 "Размещение и установка электрооборудования" розділу 5 ПУЕ. Для зниження існуючої небезпеки ураження персоналу електричним струмом передбачені наступні заходи:

зводяться огородження (суцільні та сітчасті із сіткою 25х25 мм);

застосовується подвійна ізоляція приладів - електрична ізоляція, що складається з робочої і додаткової ізоляції;

використовуються блокування для попередження помилкових дій персоналу при переключеннях у розподільчих пристроях на підстанції;

струмоведучі частини розташовуються на недоступній висоті та в недоступному місті;

встановлюється захисне заземлення (Rзаз = 4 Ом);

в електроустановках роботи виконуються персоналом, який має 4 (електроустановки вище 1 кВ) групу з електробезпеки;

до робіт на струмоведучих частинах електроустановок під наведеною напругою допускаються працівники, які пройшли навчання з методів безпечного проведення таких робіт та в яких перевірено знання та видано посвідчення про надання права на проведення таких робіт;

при введенні в експлуатацію нових електроустановок або тих, що вийшли з ремонту, проводяться приймально-здавальні іспити (обсяг і норми приймально-здавальних іспитів регламентують ПУЕ, ПТЕ і ПТБ).

З точки зору забезпечення охорони праці можливі потенційно-небезпечні фактори, які виникають під час експлуатації об'єкту, що проектується.

На підстанції є небезпека враження електричним струмом при дотику до струмоведучих частин обладнання.

У цьому робочому проекті передбачаються наступні заходи щодо захисту працівників від ураження електричним струмом:

- використання технічно досконалого обладнання;

розміщення устаткування, що забезпечує його вільне і зручне обслуговування;

надійне і швидкодіюче автоматичне відключення частин електрообладнання, що випадково опинилися під напругою;

заземлення всіх металевих частин електроустаткування і елементів електроустановок, які можуть опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;

- застосування попереджувальної сигналізації, написів і плакатів;

- замулення, захисне заземлення і зрівнювання потенціалів;

- при ремонтах передбачається місцеве керування.

Для запобігання негативного впливу несприятливих факторів на обслуговуючий персонал передбачені такі основні заходи:

освітлення території підстанції і приміщень - електричне та природне ;

заземлення і занулення устаткування і металоконструкцій, які нормально не знаходяться під напругою, для чого використовуються жили силових і контрольних кабелів, заземлюючі провідники, сталева смуга;

- застосування блокування апаратів і огороджувальних пристроїв, для запобігання-обертання помилкових операцій і доступу до струмоведучих частин;

застосування захисних апаратів, що забезпечують надійне і швидкодіюче автоматичне відключення частин обладнання, що випадково опинилися під напругою;

застосування попереджувальної сигналізації, написів і плакатів.

Згідно ПУЕ-2007 (пункт 4.2.135) підстанція повинна захищатися від прямих ударів блискавки.

Для захисту від прямих ударів блискавки на підстанції встановлені три окремо стоячих блискавковідводів типу ТС-5, що встановлюються на стійках типу СЦП 195-310. Блискавковідводи з'єднуються струмовідводами з загльним заземлюючим пристроєм.

Заземлюючі пристрої виконані з вертикальних електродів з кутової сталі 63x63x6, довжиною 3,0 м, що забиваються в землю. Електроди з'єднані між собою і приєднані до струмовідводу заземлюючим провідником зі сталевої смуги 40x4мм. Всі з'єднання виконані зварюванням. На підстанції заземлюючий пристрій є спільним з захисним заземленням. Опір блискавковідводів не повинен перевищувати 10 Ом.

Для захисту обладнання і трансформаторів від дії дуги набігаючої хвилі струму під час грози, передбачено встановлення обмежувачів перенапруги в шафах КРУ-35кВ і КРУ-10кВ.

У системі електропостачання забезпечено захист людей від ураження електричним струмом як при відсутності пошкодження в електроустановці, так і при його наявності. Для цього застосовано поєднання заходів захисту від прямого і непрямого дотику.

Як заходи захисту при непрямому дотику застосовані: автоматичне відключення живлення; ізолюючі зони; система зрівнювання потенціалів; електричне розділення ланцюгів.

Проектовані заходи захисту від ураження електричним струмом відповідають вимогам ДСН 3.3.6.037-99, ДСНіП 239-96, ГОСТ 12.1.002-84, ДСанПіН 3.3.6-2002.

Електричні апарати на напругу 10кВ та 35кВ (вимикачі, роз'єднувачі, трансформатори струму та напруги), ошіновка 10кВ та 35кВ, розміщені в шафах КРУ, що мають ступінь захисту ІР4Х і встановлених у приміщеннях, доступних тільки обслуговуючому персоналу. Кабелі керування цими апаратами прокладені в закритих каналах.

Електричні апарати на напругу 0,4 кВ мають оболонки, що забезпечують ступінь захисту не менше ІР2Х за ГОСТ 14254-96. Кабелі 35кВ і 10кВ прокладені в кабельних каналах, які перекриті плитами в землі. Кабелі та провода на напругу 0,4 кВ прокладені в кабельних каналах або по стінах в електричних коробах.

Для електрообладнання, яке може зберігати небезпечний електричний заряд після відключення, для запобігання дотику до нього передбачено виконувати попереджувальниі написи.

Для забезпечення автоматичного відключення живлення передбачена система заземлення і система зрівнювання потенціалів, а також забезпечена селективність захисних пристроїв, які здійснюють це відключення.

Відкриті провідні неструмоведучі . частини електроустановки, які нормально не знаходяться під напругою за допомогою захисних провідників передбачено приєднувати до системи заземлення. На підстанції застосований тип системи заземлення ТN-С.

Для захисту підстанції зробимо розрахунок заземлюючого пристрою. Оскільки при напрузі 35кВ і 10кВ режим роботи нейтралі - "ізольована", а в мережі власних потреб 0,4 кВ - "заземлена", то значення опору заземлення згідно становить ? 4 Ом. Вихідними даними для розрахунку є:

Lгор.з = 145,5 м - довжина полоси;

t =0,75 м - глибина закладання

4 вертикальні заземлювачі діаметром 16 мм2;

L=5 м - довжина електродів

0,95 - коефіцієнт використання електродів

Опір вертикального електрода становить:

Rз.в.=(1,5*0,366*сmax/l)*lg(2*l/d)+1/2lg((4t+l)/( 4t-l)) ;

Rз.в.=(1,5*0,366*100/5)*lg(2*5/0,016)+1/2lg((4*3,3+5)/( 4*3,3-5))=32,66 Ом .

Опір горизонтальнoї полоси з'єднань буде дорівнювати:

Rз.г.=(1,5*0,366*сmax/L*з)*lg(L2/d*t) ;

Rз.г.= (1,5*0,366*100/145,5*0,95)*lg(145,52/0,01*0,7)=2,62 Ом .

З урахуванням кількості електродів та їх коефіцієнту використання

Rз.г.4х=Rз.г./n*з=32,66/4*0,9=9 Ом

Повний опір розтікання заземлювача

Rзаз.конт.= Rз.г.4х* Rз.в./ (Rз.г.4х+ Rз.в.) ;

Rзаз.конт.= 9* 2,62/(9+ 2,62) = 2,03 Ом < 4 Ом .

Отриманий опір задовольняє умовам опору заземлення, тому що він не перевищує 4 Ом.

Повітря робочої зони виробничих приміщень визначається наступними параметрами: температура повітря приміщення, виражена в градусах Цельсія; відносна вологість повітря - у відсотках; швидкість руху повітря - в метрах на секунду. Ці параметри в своїй сукупності і окремо впливають на організм людини, впливаючи на його самопочуття.

При здійсненні робіт на ділянці виділення теплоти від працюючого устаткування не походить. Отже, встановлені Гостом допустимі норми температури повітря діють на даній ділянці, не перевищуючи їх.

Згідно ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" та ДСН 3.3.6.042-99 допустимі норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні ділянки остаточної збірки наступні:

а) у холодний період року: температура повітря оптимальна 18-20оС; допустима температура на постійних робочих місцях 17-23оС; відносна вологість повітря оптимальна 40-60%; допустима на робочих місцях не більше 75 %; швидкість руху повітря оптимальна 0,2-0,3 м/с;

б) у теплий період року: температура повітря оптимальна до 21-23оС; допустима на постійних робочих місцях 18-27оС, відносна вологість повітря оптимальна 40-60 %; допустима на робочих місцях не більше 65% при 27оС; швидкість руху повітря оптимальна 0,3 м/с; допустима на робочих місцях від 0,2 до 0,4 м/с.

Нормальні метеорологічні умови у виробничих приміщеннях можна досягти завдяки пристрою систем вентиляції, кондиціонування і раціонального опалювання згідно СНиП 2.04.05-91* "Отопление, вентиляция и кондиционирование ".

Відповідно "Норм технологического проектирования електростанций с напряжением 6-750кВ" ГКД 341.004.001-94 і гл.9.1 НАПБ В.01-056-2005/Ш "Правила построения електроустановок. Противопожарная защита електроустановок" електростанція віднесена до III групи за ступенем оснащення протипожежними заходами. Згідно з пунктом 11.4.1 ГКД 341.004.001-94 зовнішній протипожежний водогін та протипожежний резервуар не передбачаються.

Для забезпечення пожежного захисту електроустановок електростанції проектом передбачені наступні заходи:

-модулі ЗРУ-35кВ, ЗРУ-бкВ, ОПУ, мають II ступінь вогнестійкості;

-евакуаційні виходи виконані безпосередньо назовні відповідно до ДБН В. 1.1-7-2002. Ширина евакуаційних шляхів та внутрішнє оздоблення приміщень та шляхів евакуації відповідають вимогам ДБН В. 1.1-7-2002;

- занулення і заземлення всього електрообладнання (корпуси трансформаторів, світильників, розподільних щитів, щитів управління) виконано відповідно до вимог ПУЕ.

- кабельні канали по території підстанції закриті вогнетривкими плитами. Місця підведення кабелів до осередків ЗРП-35кВ і 6кВ і до панелей ОПУ мають негорюче ущільнення;

- передбачено використання проектованих маслоприймачів, масловідводів і маслосбірніка для запобігання розтікання масла та розповсюдження пожежі при пошкодженнях маслонаповнених силових трансформаторів. Обсяг маслоприймача забезпечує прийом 100% масла, що міститься в корпусі трансформатора;

-виходи з РУ передбачені - два по кінцях;

-головна схема електричних з'єднань, схема власних потреб і схема оперативного струму, управління обладнанням та компонування обладнання та кабельного господарства електростанції виконані таким чином, щоб при виникненні пожеж в кабельному господарстві або поза ним була виключена одночасна втрата взаємнорезервуючих приєднань розподільних пристроїв;

для кабельних ліній електростанції передбачені кабелі, які не поширюючи горіння;

для основних потоків кабельних ліній на території підстанції застосовані залізобетонні лотки.

Відповідно до "Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації", затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи" від 22.08.2005 № 161, приміщення підстанції підлягають обладнанню автоматичною установкою пожежної сигналізації.

Пожежна сигналізація в приміщеннях підстанції виконана у відповідності з вимогами ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" та ДБН В.2 5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд"

Установки автоматичної пожежної сигналізації складаються з приймально-контрольного приладу (ПКП), пожежних сповіщувачів, світлозвукових оповіщувачів і кабельних ліній.

Прилад встановлений у приміщенні, в якому постійно знаходиться черговий персонал (ОПП).

Для виявлення ознак загоряння в приміщеннях, що захищаються, передбачені димові пожежні сповіщувачі СПД-3.2. На шляху евакуації встановлюються ручні пожежні сповіщувачі ДПР-1.

Сповіщувачі СПД-3.2 встановлюються на стелі приміщень. Кількість сповіщувачів у приміщенні визначено за середньою захищаємою сповіщувачем площі, з урахуванням того, що в кожному приміщенні має бути встановлено не менше двох сповіщувачів.

Ручні пожежні сповіщувачі ДПР-1 розміщуються на стіні, на висоті 1,7 м від рівня підлоги.

Сповіщувачі пожежної сигналізації групуються в шлейфи за територіальним принципом і підключаються до приладу пожежної сигналізації. Передбачена можливість передачі сигналу до пожежної частини за допомогою телефонного комунікатора ТК-1. Одночасно сигнал про пожежу з ППК "Оріон" передається в систему SCADA.

Передбачена можливість передачі сигналу про пожежу на пульт централізованого спостереження, централізованого відключення вентсистем.

Приміщення, обладнані пожежною сигналізацією, підлягають обладнанню системою оповіщення про пожежу першого типу згідно з додатком Е по ДБН В. 1. 1-7-2002. Згідне таблиці 6 ДБН В.1.1-7-2002 для цього типу оповіщення використовуються: пристрій світлозвуковий "Тортила", встановлений над дверима модуля ОПУ, а також оповіщувач світлозвукових "Тортила" С-05С-220 з написом "Вихід", встановлений над дверима в модулі ОПУ.

Також пожежобезпека забезпечується шляхом:

-розміщення відкритого устаткування, будівельних конструкцій і фундаментів на майданчику підстанції із забезпеченням шляхів евакуації з робочих місць при пожежі;

-організації доріг на підстанції для забезпечення проїзду пожежних машин;

-розміщення устаткування на підстанції із забезпеченням нормованих відстаней ПУЕ між токоведучими, устаткуванням і іншими спорудами|;

-застосуванням негорючих будівельних конструкцій при будівництві ПС35/10 кВ і лінії електропередачі;

-застосуванням силових і контрольних кабелів з не горючою ізоляцією;

-виконанням з'єднань і відгалужень проводів і кабелів за допомогою опресовки, зварювання і затисків для зниження перехідних опорів, небезпечних в пожежному відношенні;

-установкою блискавковідводів на території підстанції, з приєднанням їх до заземляючого пристрою підстанції;

-встановленням укомплектованого протипожежного устаткування і пристосуваннями:

а) вуглекислотні вогнегасники ОУ-5 - 4 шт.;

б) ящики з піском - 2 шт.;

в) щит, укомплектований устаткуванням для гасіння пожежі, - 1 шт. щита з первинними засобами| пожежогасіння і знаків, які указують його місцезнаходження;

-дотриманням безпечних по схльостуванню відстаней між проводами лінії електропередачі.

- автоматичне відключення від дії релейного захисту окремих елементів електричних мереж при виникненні коротких замикань;

- пояснювальні знаки за ГОСТ 12.4.026-79, що указують|вказують| місцезнаходження засобів|коштів| пожежогасіння (вогнегасників, піску, тапорів, відер та ін. ).

Евакуація людей з приміщень у разі пожежі передбачається безпосередньо назовні.

2. Порядок планування, організації, проведення і забезпечення евакуації робітників, службовців промислового об'єкта та населення

пожежа отруйний евакуація небезпечний

Найбільш повне та організоване виконання заходів цивільної оборони (ЦО) на об'єкті досягається завчасною розробкою плану заходів, які необхідно проводити при загрозі або виникненні надзвичайної ситуації (НС). План дій органів управління і сил ЦО ( міністерств, відомств, областей, районів, міст, підприємств. Установ і організацій) із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій розробляється на підставі законодавчих, директивних і нормативних документів і призначений для координації і діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС, відвернення або зниження можливої загибелі людей, мінімізація матеріальних збитків і втрат та організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало.

План визначає порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій, а також основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природного характеру, узгодження термінів їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт. У план дій включаються заходи щодо захисту робітників і службовців, підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС, передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС. При плануванні використовуються необхідні вихідні дані та довідкові матеріали з урахуванням специфіки роботи та особливостей щодо відомчої та регіональної діяльності підприємства, організації чи установи. Щорічно, станом на перше січня, план коригується і вносяться відповідні зміни. Реальність плану перевіряється під час командно-штабних, комплексних об'єктових навчань та об'єктових тренувань ЦО.

Основу плану складають заходи щодо захисту робітників, службовців і членів їх сімей. При визначенні цих заходів враховується важливість та особливості виробничої діяльності об'єкта, основні завдання органів управління та сил ЦО щодо запобігання і ліквідації НС.

Евакуація населення - це один із заходів захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу,під розосередженням мається на увазі організований вивіз з міст і інших населених пунктів, розміщення в зоні за містом вільної від праці зміни і службовців, які продовжують роботу у надзвичайних ситуаціях. До категорії розосередження відноситься також персонал об'єктів, які забезпечують життєдіяльність міста. Робітники і службовці, які відносяться до категорії розосередження після вивозу і розселення їх, позмінно виїжджають в місто для роботи на своїх підприємствах, а по закінченні роботи повертаються в зону за містом для відпочинку.

Кожному підприємству, навчальному закладу міста, з якого планується розосередження і евакуація, в заміській зоні призначається район розміщення, який в залежності від кількості робітників, службовців і членів їх сімей може включати один або декілька розміщених поряд населених пунктів. Райони розселення робітників і службовців в заміській зоні повинні знаходитись на такій відстані від міста, яка гарантувала б їх безпеку, а на переїзд людей для роботи в міста і їх повернення в заміську зону для відпочинку витрачалась,би мінімальна кількість часу. Райони розселення розосереджених доцільно також розміщувати поблизу залізничних станцій і автомобільно-шляхових магістралей. Розселюють робітників і службовців з збереженням виробничого принципу. При цьому зберігається цілісність підприємства, полегшується відправка робочих змін в місто на роботу і забезпечення людей продуктами харчування та медичним обслуговуванням. Робітників і службовців підприємства, яке переносить свою виробничу діяльність у заміську зону, розташовують поблизу виробничих баз за районами розміщення робітників і службовців підприємств, які продовжують працювати в місті.

Евакуйоване населення, не зв'язане з виробництвом і яке не є членами сімей розосереджених робітників та службовців, розміщують у більш віддалені райони заміської зони, а населення, евакуйоване із зон можливого затоплення, в населених пунктах, які знаходяться поблизу цих зон. Евакуація передбачає вивід і вивіз населення із міст у безпечні райони в усіх напрямках від міста. Розосередження і евакуація в багато раз знижує густоту населення міст, а зрозуміло й втрати населення можуть бути значно зменшені. Розосередження і евакуація робітників, службовців і членів їх сімей організовуються і проводяться за виробничим принципом, тобто по лінії об'єктів, а евакуація населення, не зв'язаного з виробництвом, - за територіальним принципом - за місцем проживання через домоуправління і дирекції експлуатації приміщень. Діти переважно евакуюються разом з батьками, але не виключається можливість вивезення їх зі школами і дитячими садками.

Безпосередньо організацією і проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби цивільної оборони у містах, районах. Розосередження і евакуацію організовують та проводять після отримання розпорядження про їх проведення. Для проведення розосередження і евакуації використовуються всі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний), не зайнятого воєнними і невідкладними виробничими і господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Для вивозу населення залізничним і водним транспортом використовують пасажирські поїзди, теплоходи, а при їх нестачі - і товарні вагони, вантажні судна та баржі.

Всі роботи по проведенню і організації розосередження та евакуації здійснюються у відповідності з планом і вказівками начальника ЦО об'єкту. Для керівництва розосередженням і евакуацією населення на об'єкті створюється евакуаційна комісія, а на великих об'єктах, крім цього можуть створюватися збірні евакуаційні пункти (ЗЕП). Для них відводяться школи, клуби і інші приміщення. Призначаються ЗЕГІ для збору, реєстрації і відправки населения, евакуйованого транспортом, на станції, пристані і інші пункти посадки, а евакуйовані в пішому порядку - на вихідні пункти пішого руху. ЗЕП організовують поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней, а для населення, яке виводиться пішим порядком - поблизу маршрутів виводу в призначені райони.

На території ЗЕП і поблизу нього повинні бути підготовлені сховища (укриття) з розрахунком на розміщення в них людей, які можуть одночасно заходитись на пункті. Кожному ЗЕП присвоюють номер, приписують до нього промислові підприємства (об'єкти), які знаходяться поблизу, а також домоуправління, населення якого буде евакуюватися через даний ЗЕП. Отримавши розпорядження про проведення розосередження і евакуації, начальник ЦО об'єкту організовує виконання евакуаційних заходів у відповідності з планами ЦО і розпорядженнями старшого начальника.

Населення міста про початок евакуації повідомляється через підприємства, навчальні заклади, домоуправління, міліцію а також радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Отримавши повідомлення про початок розосередження і евакуації, населення повинно підготувати і взяти з собою документи, гроші, необхідні речі і запаси продуктів та з'явитися на збірний евакуаційний пункт в попередньо визначеній годині. У випадку, якщо робітників і службовців розмістити разом з сім'ями неможливо, членів їх сімей евакуюють окремо в більш віддалені райони за напрямком розосередження і час їх появи на збірний евакуаційний пункт встановлюється окремо. Прибулих на збірний евакуаційний пункт людей реєструють, групують по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах і у призначений час виводять до пунктів посадки на транспорт.

В місцях розселення звільняють приміщення, які призначені для розміщення розосереджувального і евакуйованого населення, уточнюють всі питання розміщення людей по будинках місцевих жителів, в пансіонатах, туристичних таборах, підсобних господарствах і інших громадських приміщеннях. Завчасно підготовляють колективні засоби захисту. Якщо сховищ до часу прибуття населення буде недостатньо, то організовують додаткове їх будування. Для виконання цих робіт залучають все працездатне населення, в тому числі і населення, яке прибуло з міста.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності покладається на службу торгівлі і харчування сільського району. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання у заміській зоні комунально-побутових служб евакуйованим населенням. Медичне обслуговування населення покладають на існуючу мережу лікувальних закладів: лікарні, поліклініки, сільські медичні пункти і аптеки. Робота їх у надзвичайних умовах мирного і воєнного часу різко ускладнюється, тому що крім загальних хворих можуть поступити люди, уражені радіоактивними, хімічними речовинами і біологічними засобами.

Значно зростає роль надання медичної допомоги вдома. Тому вживають заходи до розширення мережі швидкої медичної допомоги, поліклінік, лікарень і медичних пунктів, а також по збільшенні чисельності медичних кадрів, залучають до роботи лікарів, медичних сестер, фельдшерів із евакуйованого населення і осіб, які мають медичну підготовку. Евакуйоване населення залучається до роботи на підприємствах, вивезених з міста, що продовжують роботу в заміській зоні, у фермерських, колективних і інших господарствах.

За особливими вказівками з великих міст може проводитись часткова (завчасна) евакуація. Вона проводиться без порушення діючих графіків роботи транспорту. Частковій евакуації підлягають:

- населення, яке не зайняте у сфері виробництва і обслуговування;

- студенти вищих навчальних закладів;

- учні середніх спеціальних навчальних закладів, професійно-технічних училищ і шкіл;

- пенсіонери, які знаходяться у будинках перестарілих і інвалідів;

- викладачі навчальних закладів та члени їх сімей.

При плануванні евакозаходів територію зони умовно прийнято рахувати в межах 30 км радіусу від атомної електростанції. Визначення зон хімічного зараження проводиться завчасно, виходячи із прогнозованого викиду сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу. Зона можливого катастрофічного затоплення - це територія, в межах якої можливе затоплення у випадку пошкодження або зруйнування фронту опору гідровузла від дії стихійного лиха та катастроф. В межах зони хвиля прориву має висоту не менше 1,5 м, а швидкість потоку води 2,5 м/с. В залежності від наслідків дії проривної хвилі на території зони можливого затоплення виділяється зона катастрофічного затоплення з 4-годинними добіганнями цієї хвилі. Початкова ділянка зони катастрофічного затоплення, через яку хвиля прориву пройде протягом однієї години з моменту її утворення, називається ділянкою надзвичайно небезпечного затоплення. Заходи по евакуації людей плануються і готуються при повсякденній діяльності органів цивільної оборони, а здійснюються за особливим розпорядженням.

Документом, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів по евакуації і порядок їх виконання (у випадку аварії на АЕС), є "План заходів по захисту населення у випадку загальної радіаційної аварії на АЕС" (розділ "Евакуаційні заходи"). При плануванні евакуації враховуються такі особливості: характер і масштаби аварій, метеоумови і можливої радіаційної обстановки. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом. Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під'їздів житлових будинків і захисних споруд; населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах, колгоспах і ін. Одночасно з евакуацією населення вивозяться сільськогосподарські тварини. На межі 30-кілометрової зони (на основних маршрутах) утворюються контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів евакуації (ППЕ).

Евакуація населення і частково сільсьогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйовані доставляються транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджуються. Транспорт за межу зони не виходить; на другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації (ППЕ), і "чистим" транспортом розвозяться у райони (пункти) розселення; передбачається максимальне залучення транспортних засобів всіх видів з метою вивозу евакуйованих в стислі терміни, а із пристанційних сіл протягом чотирьох годин; планується виїзд населення на особистому транспорті; розміщення евакуйованих проводиться за промисловим принципом: колектив підприємства, організації з сім'ями розселюється в одному або кількох близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські і інші господарства розміщуються на базі відповідних колективних і інших господарств. Підселения здійснюється з розрахунку одна або дві сім'ї у будинок; райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли основні використати неможливо.

Зволікання з евакуацією при аваріях на хімічно небезпечних підприємствах може призвести до отруєння і загибелі людей. Якщо є захисні споруди з фільтровентиляційним обладнанням, то потрібно негайно укрити в них робітників, службовців підприємства і населення. Документом, який визначає термін і порядок проведення евакуації, є розділ плану ЦО на мирний час. Він стосується захисту населення при аваріях на підприємствах, що використовують у своєму виробництві отруйні речовини. Планування евакуації населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечного підприємства, здійснюється по кожному об'єкті. При плануванні евакуації враховують:

- небезпечні концентрації отруйних речовин можуть зберігатися від декількох годин до декількох діб;

- незначне ураження людей отруйними речовинами через шкіру не потребує застосування засобів захисту шкіри при евакуації;

-особливості розповсюдження отруйних речовин.

У зв'язку із швидким розповсюдженням хмари сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) збірні евакопункти не розгортаються. В умовах значної відстані від місць аварії евакуацію необхідно проводити комбінованим способом. Зони хімічного зараження при аваріях з розливанням СДОР можуть мати довжину від десятків метрів до десятків кілометрів. Це буде залежати від кількості розлитої СДОР, її виду, умов зберігання, а також від швидкості вітру і вертикальної стійкості повітря. Дуже важливо враховувати напрямок вітру.

У зв'язку з цим у плані ЦО повинно бути кілька варіантів відселення в залежності від напрямку вітру. Маршрути евакуації вибирають перпендикулярно до розповсюдження хмари СДОР. Розміщення евакуйованих планується в населених пунктах, що знаходяться за межею хімічного зараження, у будинках житлового сектора. У теплу погоду для розміщення евакуйованих використовують намети. Відстань евакуації залежить від масштабу аварії, і як правило, не перевищує 15 км від зони хімічного зараження. У пунктах тимчасового відселення передбачається розгортання медпунктів, підприємств торгівлі і інших необхідних засобів, які забезпечують життєдіяльність евакуйованого населення.

Планування, організація і здійснення заходів по евакуації населення і сільськогосподарських тварин із зон катастрофічного затоплення виконують начальники ЦО, штаби, служби, евакокомісії. Документ, який визначає організацію і порядок проведення евакуації, є розділ плану ЦО на мирний час, який стосується евакуації у випадку катастрофічного затоплення. Особлива увага приділяється плануванню і організації евакуації у випадку неочікуваного зруйнування споруд, гідровузлів при аваріях і стихійному лиху. У цих випадках на ділянках надзвичайного затоплення планується самостійний вихід населення і відгін сільськогосподарських тварин за зону можливого катастрофічного затоплення за найкоротшими маршрутами. При загрозі прориву гідроспоруд передбачається евакуація населеній і тварин з усієї зони 4-годинного добігання хвилі прориву. Планування евакуації здійснюється по кожній зоні катастрофічного затоплення. При плануванні визначається:

- кількість людей, які проживають в зоні катастрофічного затоплення;

- кількість сільськогосподарських тварин по видах у зоні катастрофічного затоплення;

- перелік населених пунктів, які знаходяться в зонах надзвичайно небезпечного затоплення з поміткою чисельності населення;

- перелік ОНГ, із них дитячих дошкільних закладів, шкіл, будинків перестарілих, інвалідів та чисельність людей по кожному із них;

- маршрути виводу і вивозу евакуйованих, їх можлива пропускна спроможність і справність мостів та інших споруд.

Размещено на Allbest.ru

...