Визначення небезпечних явиш які призводять до аварійного передчасного руйнування деталей машин. Особливості забезпечення та використання засобів індивідуального захисту у разі виникнення надзвичайної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Визначення небезпечних явиш які призводять до аварійного передчасного руйнування деталей машин

Під час роботи машин і механізмів відбувається природне зношення їх деталей. Це процес неминучий. Він виникає внаслідок довготривалої експлуатації обладнання під дією сил тертя між сполученими деталями. Змінюються їх розміри, пошкоджуються робочі поверхні. На шийках валів та осей з'являються вироблення і подряпини, змінюється профіль зубів зубчастих передач, в сполучених деталях з'являються збільшені проміжки. Під час роботи механізмів з'являються сторонні шуми, стукання, гуркіт, внаслідок збільшення биття між сполученими деталями зменшується їх міцність. Все це веде до зниження працездатності і чіткості роботи технологічного обладнання і, як наслідок, до погіршання якості продукції.

Іноді це явище виникає передчасно, зношення деталей росте непропорційно терміну і напруженості роботи машини. Така ситуація має назву „аварійна ситуація”. Основні причини цього становища - невірна експлуатація технологічного обладнання, недостатнє або невірне змащення деталей, а також - несвоєчасне або неякісне проведення ремонтних робіт. Іноді передчасний вихід з ладу обладнання відбувається внаслідок підвищення навантаження на обладнання або невідповідністю сировини.

Незважаючи ні на яки причини, аварійна зупинка обладнання - явище неприпустиме і нічим не виправдана.

Знання факторів, яки викликають аварійну ситуацію, є необхідною і обов'язковою умовою для її попередження і своєчасного прийняття потрібних заходів.

Проміжки в парах, що зазнають тертя, утворюються внаслідок довготривалого сковзання і витирання робочих поверхонь деталей. При наявності великого тиску на недостатньо якісно оброблених поверхнях з'являються абразивні подряпини, задирки, яки прискорюють руйнування сполучених деталей. Іноді підвищене зношення виникає, як наслідок місцевого нагріву, викликаного підвищеним тертям сполучених деталей при збільшених обертах, підвищеним навантаженням, невідповідним або недостатнім змащуванням.

Руйнування поверхні металів може бути викликано хімічними або електричними процесами, внаслідок яких на поверхні утворюються раковини та заглиблення. Електричні процеси можуть виникати підчас застосування неоднорідних металів, що веде до утворення гальванічної пари і веде до швидкого руйнування деталей.

Тому, дуже велике значення для збільшення міцності деталей та стійкості їх проти спрацювання має вірний підбір конструкційних матеріалів та якість їх обробки. Під час вибору матеріалів для сполучених деталей в парах тертя слід уникати металів з однаковим коефіцієнтом твердості. Це утворює негативні умови для роботи, бо в подібних парах, як правило, підвищений коефіцієнт тертя. Тому, більш складні і дорогі деталі виготовляють з більш зносостійких матеріалів, а таки деталі, що стикуються з ними, але їх легко замінити - з більш м'яких матеріалів, з невеликим коефіцієнтом твердості. При подібному підборі матеріалів збільшується довговічність вузлів, скорочується кількість ремонтів і значно зменшується термін проведення цих ремонтів. Крім того, це дозволяє зберегти більш цінні деталі. Підбираючи матеріали для пар, на яки діють сили тертя, слід враховувати специфічні умови експлуатації і характер роботи деталей та вузла в цілому, питомі навантаження, марку і кількість змащувальних матеріалів. Дуже велике значення має якість обробки поверхонь, наприклад - поліровані поверхні деталі руйнуються приблизно в чотири рази менше, ніж неполіровані.

Під час роботи машини, відразу після пуску або після ремонту, всі деталі, що зазнають тертя, спочатку приробляються, притираються. Цей процес шкоди деталям не завдає. Після притирання, деякий час вузол працює стабільно, природне зношення майже невідчутне. З часом зношення поступово збільшується. Найбільше небезпечним воно стає тоді, коли відбуваються значні зміни на поверхнях (наднормативне збільшення проміжків між деталями, зміни геометричних форм деталей). Ці зміни супроводжуються підвищенням сил тертя і прискоренням нарощування зношення , що може призвести до аварії.

2. Особливості забезпечення та використання засобів індивідуального захисту у разі виникнення надзвичайної ситуації

захисний деталь конструкційний

Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. ЗІЗ застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту". Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників ЗІЗ і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання ЗІЗ керуються Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержаних нових ЗІЗ.

Відповідно до ГОСТу 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, поділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взуття, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) - це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, котрі діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

За принципом дії ЗІЗ ОД поділяють на фільтрувальні (Ф) та ізолювальні (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря з робочої зони, а другі - повітря зі спеціальних резервуарів або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

Фільтрувальні ЗІЗ ОД за призначенням поділяються на такі типи:

- протиаерозольні, або пилозахисні;

- протигазові, або газозахисні;

- універсальні, або пилогазозахисні.

У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин (понад 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню в повітрі (до 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих об'ємах, при роботі в колодязях та резервуарах, а також у інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолювальні ЗІЗ ОД.

Ізолювальні ЗІЗ ОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання, та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. За своїми конструкційними особливостями вони поділяються на шлангові та автономні. У перших - повітря для дихання подається по шлангу із зони чистого повітря, розташованої поза робочою зоною. Подавання повітря здійснюється безпосередньо самим працівником (під час вдихання) або повітроподавальною установкою (шлангові ЗІЗ ОД з примусовим подаванням повітря).

Видихання повітря відбувається в навколишнє середовище.

Рис. 1. Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

Автономні ЗІЗ ОД мають у своєму складі власне джерело дихальної суміші, яке знаходиться в корпусі. Вони поділяються на резервуарні та генеративні. У перших - весь запас повітря (кисню), що вдихається, зберігається у стисненому чи зрідженому стані в балоні ЗІЗ ОД, а видихання здійснюється в атмосферу.

В генеративних - повітря, що видихається, після очищення його від вуглекислого газу та вологи, додавання кисню із запасу, який зберігається в балоні ЗІЗ ОД, повторно використовується для дихання. Тому їх ще називають системами замкнутого типу.

До основних ЗІЗ ОД належать протигази (рис. 2) та респіратори (рис. 3).

Рис. 2. Протигази: а - фільтрувальні; б - ізолювальні шлангові

Рис. 3. Респіратори

Респіратор - полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолю, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні та універсальні.

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М - для захисту від механічних пошкоджень; 3 - від загальних виробничих забруднень; Т - від підвищеної чи пониженої температури; Р - від радіоактивних речовин; 3 - від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П - від пилу; Я - від токсичних речовин; В - від води; К - від розчинів кислот; Щ - від лугів; О - від органічних розчинників; Н - від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б - від шкідливих біологічних чинників.

Виходячи із необхідних захисних властивостей, обираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальне взуття поділяється на групи залежно від захисних властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчо-боти, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. ін. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту ступні від гострих предметів (наприклад, цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

Засоби захисту рук - це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). їх виготовляють з бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. 313 рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 12.4.103-83) аналогічно спецодягу та спецвзуттю.

Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, косинки, капелюхи) призначені для захисту від:

- механічних ушкоджень (будівельні, монтажні, тунельні роботи, видобування корисних копалин тощо);

- дії теплового (інфрачервоного) випромінювання, бризок розплавленого металу та інших речовин (гарячі цехи металургійної, хімічної та інших галузей промисловості; під час пожеж та аварій і т. д.);

- води (роботи в мокрих шахтах, копальнях, рибному господарстві та ін.);

- бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин (хімічні виробництва);

- загальних забруднень (машинобудівні виробництва);

- атмосферних опадів (роботи на відкритому повітрі);

- ураження електричним струмом (монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок);

- іонізуючого випромінювання (об'єкти, де використовуються радіоактивні речовини) тощо.

Відповідно до встановлених норм для захисту голови працівники застосовують шапки-вушанки (зимою для виконання робіт на відкритому повітрі), косинки та берети (для виконання робіт з обертовими та рухомими механізмами, в закладах громадського харчування тощо) та інші ЗІЗ голови. Найпоширенішим засобом захисту голови на промислових підприємствах та будівельних майданчиках є захисна каска.

До засобів захисту обличчя належать ручні, неголовні та універсальні щитки, а також захисні маски. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозварювальника універсальний ЩЗУ-1, щиток захисний ЩЗ (рис. 4), захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.

Рис. 4. Засоби захисту обличчя: а - щиток захисний; б - щиток електрозварювальника

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи. Деякі типи захисних окулярів, які часто використовують в різних галузях промисловості наведено на рис. 5:

Рис. 5. Індивідуальні засоби захисту очей: а - окуляри захисні С-2; 6" - окуляри захисні ОЗН; в - окуляри-рамка для сталеварів; г - окуляри захисні сітчасті С-15; ґ - окуляри герметичні ПО-2; д - окуляри захисні від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5

Засоби захисту органів слуху призначені перекрити найбільш чутливий канал проникнення звуку в організм - вухо людини. Такі засоби називають протишумами, або антифонами. Вони повинні забезпечувати хороший захист від шуму та не спричинювати при цьому неприємних або больових відчуттів.

ЗІЗ органів слуху поділяються на протишумові вкладки, навушники та шоломи (рис. 6). Перші вкладаються в слуховий хід з метою його перекриття й послаблення звуків, котрі діють на слухову мембрану вуха. Навушники закривають вушну раковину, а шолом - частину голови та вушну раковину.

Той чи інший ЗІЗ органів слуху добирають, як правило, на конкретному робочому місці відповідно до спектрального складу та рівня виробничого шуму. Протишумові вкладки є найпростішими ЗІЗ органів слуху. їх вводять безпосередньо в зовнішню частину слухового ходу і залишають там без додаткових засобів підтримки. Тому вони повинні виготовлятись із м'яких еластичних матеріалів, які мають бактерицидні властивості. Для виготовлення вкладок-заглушок використовують синтетичні та натуральні волокна, гуму, поропласт, пластмаси. Протишумові вкладки можуть бути одноразового і багаторазового використання. Останнім часом серед протишумових вкладок найчастіше використовуються вкладки "Беруши" із матеріалу ФПП (фільтр Петрянова з перхлорвінілового ультратонкого волокна). Вони дозволяють знизити шум на 5-15 дБА.

Рис. 6. Засоби індивідуального захисту органів слуху: в - навушники; б - протишумовий шолом; в - протишумові вкладки

Протишумові навушники складаються з чашечок і оголів'я. Корпус чашечки виготовляють, як правило, з пластмаси і заповнюють його звукопоглиначем. Для забезпечення щільного прилягання чашечки до привушної ділянки на її внутрішній стороні, зверненої до голови, встановлюють м'які ущільнювачі (протектори), заповнені еластичним пористим матеріалом (наприклад, поролоном), або рідинним наповнювачем (наприклад, гліцерином або вазеліном).

Оголів'я слугує для утримування чашечок і притискання їх до привушної поверхні. Зазвичай його виготовляють металевим або пластмасовим, підпружиненим і регульованим за розміром голови.

Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри зазвичай використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні - легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти не розчиняються у воді. їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а за необхідності й обличчя, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.

До запобіжних 3І3 належать страхувальні канати, запобіжні пояси, кігті-лази монтерські, ручні захоплювачі та ін. Такі засоби необхідно застосовувати під час проведення робіт на висоті (рис. 7), у колодязях та інших обмежених об'ємах, під час виконання верхолазних робіт на повітряних лініях електропередачі.

Оскільки під час виконання роботи на працівника може одночасно діяти низка шкідливих і небезпечних чинників, то виникає необхідність забезпечення захисту відразу кількох органів і частин тіла. Одночасне застосування кількох різних ЗІЗ досить часто стає неможливим унаслідок їх конструкційних особливостей, що не передбачають такого поєднання.

Рис. 7. Застосування захисних засобів під час роботи на висоті

Тому останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних ЗІЗ, номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини (рис. 8).

Рис. 8. Комплексні ЗІЗ

Застосування ЗІЗ призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. У тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, у гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.

Вибір ЗІЗ, які необхідно використовувати під час праці, залежить від комплексу шкідливих і небезпечних чинників, що характерні для конкретного виду робіт.

Размещено на Allbest.ru