Проектування комфортного середовища в навчальному закладі для дітей інвалідів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державнИЙ технологічний університет

КАФЕДРА ДИЗАЙНУ

«Проектування комфортного середовища в навчальному закладі для дітей інвалідів з вадами опорно-рухового апарату до 18 років (на прикладі читальної зали бібліотеки)»



Вступ

З кожним роком в світі народжується велика кількість дітей з різними аномаліями, у зв'язку з чим особливого значення набуває аспект соціальної адаптації інвалідів. Вирішення неминучих протиріч між аномальними і здоровими людьми здійснюється їх соціальною реабілітацією. Під реабілітацією розуміється відновлення максимально можливого ступеня праце- і життєздатності, включення в суспільне життя людей з фізичними недоліками. навчальний вада руховий пандус

Несприятливі тенденції в показниках здоров'я населення України, збільшення чисельності інвалідів та їх частки в складі населення, динаміка зростання інвалідів серед дітей і молоді визначають важливість проблеми реабілітації інвалідів. За даними ЮНЕСКО осіб з фізичними, розумовими вадами та ураженнями в 2002 р. Перевищили 570 млн. осіб. Причинами інвалідності є виробничий і дорожньо-транспортний травматизм, поранення, отримані під час військових дій, старість, наслідки алкоголізму та наркоманії, різноманітні хвороби та вроджені фізичні вади, негативні наслідки забруднення навколишнього середовища.Сучасна медицина навчилася запобігати деяким захворюванням, проте наукові прогнози не передбачають зниження інвалідності, особливо серед молоді.

На виконання Конвенції ООН про права дитини в Україні прийнято Національну програму «Діти України», закони України «Про охорону дитинства» і «Про державну соціальну допомогу дітям?інвалідам та інвалідам з дитинства». У Законі «Про охорону дитинства» дається визначення поняття «дитина?інвалід». Дитина?інвалід - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Державами-учасниками Генеральної Асамблеї ООН визнається, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю, впевненості в собі і полегшують я активну участь у житті суспільства. Інвалідність дитини, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Право дитини-інваліда на освіту:

· Держава гарантує дітям-інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.

· Дошкільне виховання та освіта дітей-інвалідів здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

· Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показників і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

· При навчанні, а також професійній підготовці інвалідів, поруч із загальними формами допускається і альтернативні форми освіти.

· Обдаровані діти-інваліди мають право на безкоштовне навчання музикою, образотворчого, прикладного мистецтва у загальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах (ст. 21 Закону). За інших рівних умов діти-інваліди мають переважне право на вступ у вищі і середні спеціальні навчальні заклади. Під час навчання пенсія і стипендія інваліду виплачується в повному розмірі (ст. 22 Закону).

Технічні стандарти:

Нормалізацію зазначених пріоритетів застосовано фахівцями ПАТ «КиївЗНДІЕП» під час розроблення положень Державних будівельних норм (ДБН), ДСТУ, рекомендацій та ін. В цих нормативних документах сформульовані вимоги щодо доступності до житлових, громадських і виробничих будинків і споруд мало мобільних груп населення (далі МГН).Основний ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» набув чинність з 1 травня 2007 року і введений на заміну ще радянських ВСН 62-91 «Проектированиесредыжизнедеятельности с учетомпотребностейинвалидов ималомобильныхгруппнаселения».

Цей нормативний документ поширюється на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків і споруд. У ньому наводяться вимоги до: організації земельних ділянок, де враховуються різні види тактильних засобів на пішохідних шляхах руху; вимоги до автостоянок; положення щодо: пожежобезпечних вимог до влаштування сходів і пандусів, їх конструктивних рішень; вимоги до світлової та звукової інформуючої сигналізації ліфтів та підйомників; застосування опоряджувальних матеріалів для організації шляхів евакуації та пожежобезпечних зон.

Крім того, у ДБН містяться вимоги до проектування санітарно-гігієнічних приміщень: визначені розміри санітарно-гігієнічних приміщень для індивідуального користування в житлових будинках та геометричних параметрів зон, якими користуються інваліди (у тому числі на кріслах-колясках), і санітарно-гігієнічних приміщень громадських будинків; запропоновані індивідуальні шафи для зберігання одягу інвалідів, що користуються кріслом-коляскою, у роздягальнях спортзалів; визначена ширина проходів між рядами санітарно-гігієнічного обладнання; наведені вимоги щодо інженерного обладнання будинків і споруд, пожежної безпеки; до організації місць для інвалідів - колясочників та осіб з дефектами слуху в культурно-видовищних закладах; до систем індивідуального прослуховування в аудиторіях та лекційних залах; до розміщення, площі та організації робочих місць та робочих зон МГН.

До стандартів, які мають безпосереднє відношення до ергономічного проектування предметно-просторового оточення інвалідів, стосується стандарт ГОСТ Р 51261-99, а також такі стандарти:

- ГОСТ Р 51079-97 (ІСО 9999-92) Технічні засоби реабілітації людей з обмеженнями життєдіяльності. Класифікація;

- ГОСТ Р 51083-97 Крісла-коляски. Загальні технічні умови;

- ГОСТ Р 51090-97 Засоби громадського пасажирського транспорту. Загальні технічні вимоги доступності та безпеки для інвалідів.

Відсутність належного забезпечення населення необхідним рівнем і умовами життя, обумовлює актуальну у наш час проблему розробки комфортного, ергономічного, зручного та функціонального предметно-просторового середовища для дітей з вадами опорно-рухового апарату.

Мета - дослідити та виявити характерні особливості формування предметно-просторового середовища в читальних залах бібліотек для дітей з вадами опорно-рухового апарату.

Для досягнення мети необхідне вирішення таких завдань:

- Зробити аналіз літературних джерел, де розглядаються ергономічні вимоги до створення сприятливого середовища для дітей з вадами опорно-рухового апарату;

- Розробити ергономічну схему робочого місці дитини з вадами опорно-рухової системи для читального залу бібліотеки.



1. Принципи проектування навчальних закладів з урахуванням потреб дітей з вадами опорно-рухового апарату (ОРА)

Використання технічних засобів в навчанні інвалідів дозволяє коректувати або компенсувати цілий ряд природжених або придбаних дефектів. У навчанні дітей, що погано бачать, погано чують і розумово відсталих, використовується цілий ряд засобів, що спираються на збережені функції організму. Так, при навчанні сліпих дітей основний акцент робиться на тактильно-слухову основу; у слабозрячих, розумово відсталих дітей -- на пояснювально-ілюстративні методи (у більш сповільненому темпі) на слухо-зоровій основі, використовуючи залишковий зір; у глухих дітей, а також з порушенням мови -- на групову і індивідуальну роботу на тактильно-мовній і зоровій основі.

До вимірювально-метричних даних аномальних дітей приводять природжені деформації опорного апарату. Характер цих змін неоднорідний, але усереднені антропометричні показники в цілому коливаються на рівні норми. Виходячи з цього при організації середовища для дітей з порушенням опорно-рухового апарату можуть бути використані антропометричні дані середньої здорової дитини. При цьому можливість індивідуальних відхилень повинна бути закладена в зонах індивідуального користування і перш за все в предметах меблів.

Різноманітність форм уражень опорно-рухового апарату приводить до збільшення поля навколо тіла дитини, що активно використовуються, середовище перебування таких дітей комплексно перетвориться у напрямі відносного розширення оперативного поля. Відповідні зміни середовища дозволили б понизити проблеми існування таких дітей, але устаткування середовища стаціонарними опорними пристосуваннями не вичерпує проблеми компенсації фізичних недоліків. «Перешкодами» середовища для таких дітей залишаються довгий шлях, складний маршрут, нераціональні переміщення, взаємодія з меблями і тому подібне.

При організації середовища в ході проектування необхідно передбачати і забезпечувати: найкоротшу доступність активно використовуваних дітьми приміщень (для цього приміщення класифікуються по ступеню частоти користування); скорочення маршрутів пересувань, виключення складних маршрутів (зигзаги, повороти); усунення буквальних перешкод на шляху (в т.ч. нераціонально розставлених меблів, архітектурних елементів і елементів конструкцій у вигляді колон, балок і тому подібне); застосування спеціально спроектованих меблів, дієвий захист дітей від травм і ударів. Особливого рішення вимагають елементи зв'язку -- дверні отвори, що створюють «проникність» меж між окремими приміщеннями.

Аналіз переміщень для дітей дозволив виявити «постійні» перешкоди переміщення у будівлі: дверні пороги, виступаючі елементи конструкцій (колони, конструктивні виступи в коридорах і тому подібне), розміщувані в коридорах меблі (їх краще розміщувати в нішах); двері, що відкриваються в коридор, сходи.

Для полегшення переміщення дітей з порушенням опорно-рухового апарату передбачаються наступні пристрої: опорні пристосування в сантехнічному устаткуванні (висота горизонтальних поручнів від 0,5 до 0,65 м); створення «опорного» шляху, використовуючи для цього закріплені меблі; трансформовані меблі; укриття м'якими еластичними матеріалами; особливе покриття підлоги для хорошого його зчеплення з взуттям; колірне рішення повинне мати сигнальний характер, акцентуючи особливо небезпечні місця.

Недоліком конструювання дитячих меблів є пристрій орних дверець (меблі для зберігання іграшок, шафи для одягу і тому подібне), що збільшують габарити меблів. По цій причині доцільний пристрій розсувних, шторних дверець і тому подібне, а також дверець, що не виходять за межі меблів. В цілому слід прагнути до «обтічної» форми меблів, що виключає виступаючі елементи і деталі.

Меблі повинні мати особливу конструкцію, що дозволяє змінювати положення сидіння, підлокітників, спинок і тому подібне відповідно до потреби кожної дитини.

Облік антропометричних особливостей дітей з певними фізичними порушеннями може сприяти інтеграції в одному учбовому комплексі здорових дітей і дітей з відхиленнями в тому випадку, якщо подібне спілкування не протипоказане з медичної і соціальної точок зору.

2. Входи в приміщення, сходи та пандуси, ліфти, двері та вікна

Входи в будівлі:

- В кожному навчально-виховному будинку, адаптованому до перебування дітей-інвалідів, входи повинні бути доступними і зручними у користуванні для дітей з будь-якими фізичними вадами. Крім сходів, вхід повинен бути обладнаний пандусом, що забезпечує потрапляння інваліда на кріслі-колясці на рівень вестибюля, першого поверху і т.д.

- Призначені для інвалідів входи в будівлю слід захищати від атмосферних опадів навісами, козирками і передбачати перед входом майданчик, достатній для маневрування на кріслі-колясці, розміром не менше 1000 '2500 мм, з дренажем, а в залежності від місцевих кліматичних умов - з підігрівом .

- Для того, щоб люди, що пересуваються на кріслах-колясках, могли наблизитися до вхідних дверей, необхідно простір для маневрування перед дверима не менше 1500 мм, після дверей - не менше 1200 мм.

- Якщо вхідні двері встановлені одні за одними, то мінімальна ширина вхідного тамбура при дверях, що відкриваються в одну і ту ж сторону, повинна бути не менше 1500 мм, глибина також не менше 1500 мм. Вільні майданчики перед дверима і після них також повинні бути не менше 1500 мм. Крім цього, можливі інші варіанти габаритів вхідних тамбурів.

- Сходи в адаптованих до потреб інвалідів навчально-виховних будинках повинні мати відповідний рівень освітленості, обладнуватися поручнями і проектуватися за наступнимм розмірами: ширина сходів - щонайменше 1200 мм, ширина проступів- не менше 400 мм для зовнішніх сходів і не менше 300 мм для внутрішніх; висота підйомів сходинок для зовнішніх сходів не більше 120 мм, для внутрішніх - не більше 150 мм. Максимальне число підйомів на проліт має обмежуватися 12.

- Сходинки сходів на шляхах руху дітей-інвалідів повинні бути глухими, рівними, без виступів і з шорсткою поверхнею. Ребро сходинок повинно мати заокруглення радіусом не більше 50 мм. По бічних краях мають бути бортики висотою не менше 20 мм.

- Поверхня сходів повинна бути покрита нековзним матеріалом, який повинен міцно кріпитися.

Обладнання сходів адаптованих до відвідування дітьми-інвалідами навчально-виховних будинків:

- У будь-якому прольоті сходів всі щаблі повинні бути постійної висоти підйому і постійної ширини. Відкриті підсхідці не допускаються.

- По не прилеглим до стін бічних краях сходового маршу щаблі повинні мати бортики висотою не менше 0,02 м. З міркувань основних вимог доступності для інвалідів-колясочників в місцях, де є зміна рівня підлоги більш ніж на одну сходинку, слід передбачати пандус.

Пристрій вхідного пандуса в адаптованих до відвідування дітьми-інвалідами навчально-виховних будинках:

- Для приміщень загального призначення рекомендується нахил пандуса 1: 20 (8%). Зміни нахилу пандуса в залежності від його довжини і видів порушень даються в таблиці:

- Ширина пандуса повинна бути не менше 900 мм. Поперечний ухил - 2%, висота бічних бортів - 50 мм.

- Горизонтальний майданчик перед вхідними дверима в зоні пандуса повинен бути не менше 1500 мм для можливого розвороту крісла-коляски.

- За довжини пандуса більше 6 м слід передбачати проміжні майданчики завдовжки не менше 1700 мм. На початку і наприкінці кожного пандуса також слід передбачати горизонтальні майданчики завдовжки 1700 мм і шириною, яка дорівнює самому пандусу.

- Зовнішні та внутрішні сходи і пандуси, призначені для використання дітьми-інвалідами, з обох сторін повинні мати опорні поручні перила на висоті від рівня підлоги 500 мм для дошкільнят; 700 і 900. мм для школярів. Довжина поручнів повинна бути більшою від довжини пандуса або сходового маршу з кожної сторони не менше ніж на 300 мм.

- Поручні повинні бути округлого перетину діаметром не менше 30 мм і не більше 60 мм. Простір між поручнями і стіною повинна бути не менше 40 - 45 мм. Поверхня захоплення не повинна перериватися стійками перил на кінцях маршів або іншими конструктивними елементами.

- Вертикальні елементи огорожі пандусів повинні мати просвіт не більше 0,1 м. Горизонтальні членування огороджень не допускаються. Поручень повинен розташовуватися строго паралельно поверхні пандуса і закінчуватися плавними заокругленнями.

- Поручні на сходах в установах для дітей-інвалідів передбачаються по всій довжині маршів по обидва боки і периметру проміжних майданчиків.

Підйомники:

Сьогодні у світі набули популярності також різного роду підйомники, ліфти, рухомі площадки тощо. Вони не займають багато місця і створюють менше незручностей для користувачів. Підйомники для інвалідів призначені виключно для переміщення інвалідів між двома стоянками. Вантажопідйомність таких підйомників не повинна перевищувати 300 кг. Кабінапідйомника має наступні розміри: ширина -- 110 см, глибина -- 140 см, ширина дверей -- 90 см. Кабіну потрібно обладнати поручнями. Перед входом в підйомник потрібний майданчик розміром не менше 140 х 140 см. Кнопки повинні бути розташовані на висоті 105 см над рівнем підлоги. Кнопка виклику і дверей підйомника повинні бути доступні користувачеві інвалідної коляски без зміни його положення. Похилі підйомники для інвалідів (так звані сходові підйомники) -- це пристрої, які призначені виключно для того, щоб підняти інваліда на платформі в стоячому положенні, в колясці або на стільці з одного майданчика на іншу. Направляючі підйомники проходять прямолінійно або криволінійно над пандусом (максимальний нахил 18°), сходинками, майданчиком. Швидкість переміщення не повинна перевищувати 0,15 м/с.

Ліфти:

У багатоповерхових навчально-виховних будинках ліфти є основним засобом доставки інвалідів в приміщення, які розташовані на верхніх поверхах. Ліфт або ліфти повинні розташовуватися поруч з головним входом в будівлю і повинні бути чітко позначені. З усіх наявних в будівлі ліфтів щонайменше один повинен проектуватися так, щоб він був доступний і зручний для користування інвалідами. Вихід з ліфта на першому поверсі слід передбачати в хол або вестибюль, відокремлений від інших приміщень протипожежними перегородками та дверима. Розташування ліфтових холів і майданчиків на шляхах проходження інвалідів, на проміжних сходових рівнях забороняється. У всіх будівлях, приміщення яких розташовані вище першого поверху і призначені для використання дітьми-інвалідами, слід передбачати ліфти, кабіни яких повинні мати розміри не менше: ширину - 1100 мм; глибину - 1350 мм; ширину дверного отвору - 800 мм.

Устаткування ліфтів в адаптованих до відвідування дітьми-інвалідами навчально-виховних і реабілітаційних будівлях:

- Мінімальний розмір майданчика перед ліфтом, достатній для розвороту крісла-коляски, дорівнює 1400 '1600 мм.

- Величина переходу рівнів між підлогою кабіни ліфта і майданчиком ліфтового холу не повинна перевищувати 25 мм.

- Кнопки виклику в ліфтових вестибюлях і холах, адаптованих для користування інвалідами, повинні розташовуватися на висоті 1000-1200 мм від рівня підлоги. Кнопки виклику повинні мати візуальні світлові сигнали, причому кнопки, призначені для напрямків вгору, повинні бути вгорі. Розмір кнопки виклику повинен бути мінімум 19 мм в найменшому вимірі.

- У кожного ліфта, використовуваного інвалідами, повинні передбачатися видимий і чутний сигнали. Світловий сигнал слід монтувати на висоті 1830 мм від рівня підлоги. Розмір світлових сигналів повинен бути не менше 64 мм в найменшому вимірі.

- Світлові показники номерів поверхів слід розташовувати на висоті 1525 мм від підлоги, розмір знаків повинен бути не менше 50 мм.

- Двері підйомників і ліфтів повинні відкриватися і закриватися автоматично.

Двері і вікна:

- Призначені для дітей-інвалідів вхідні двері повинні мати ширину в світлі не менше 900 мм. Застосування дверей на хитних петлях і дверей-вертушок на шляхах пересування інвалідів забороняється.

- У навчально-виховних закладах для дітей-інвалідів влаштування засклених прорізів у зовнішніх і внутрішніх дверях не рекомендується. Нижня частина дверного полотна на висоту 300 мм повинна захищатися протиударною смугою.

Пристрій дверей в адаптованих для відвідування дітьми-інвалідами навчально-виховних і реабілітаційних будівлях:

- В установах для розумово відсталих дітей і дітей з дефектами ОДА рекомендується збільшувати висоту захисної протиударною смуги до 600 мм.

- Входи в будівлі для інвалідів не повинні мати порогів, а при необхідності їх улаштування висота не повинна перевищувати 25 мм. Пороги за кольором повинні сильно контрастувати з підлогою.

- Дверні ручки на полотні дверей повинні розташовуватися на висоті 800-900 мм від рівня підлоги. Дверні ручки, скоби і інші пристосування повинні мати форму, зручну для легкого відкривання однією рукою. Рекомендується застосування П-подібних ручок.

- Щоб забезпечити ідентифікацію дверей для людей з ослабленим зором, двері і дверна рама повинні бути пофарбовані в контрастний колір щодо стіни. Щілини між дверним полотном і коробкою з боку петель повинні бути закриті еластичним матеріалом.

- В установах для дітей з вадами зору в верхній частині дверних полотен рекомендується пристрій кольорових вітражів. Також рекомендується зміна фактури і кольору орієнтаційної смуги на стіні перед дверима прорізу.

- В установах для дітей з порушенням ОДА і одночасно зору слід змінювати колір опорних поручнів, що йдуть уздовж стіни, поруч з полотнами дверей.

- Вікна у всіх навчально-виховних закладах для дітей-інвалідів повинні мати верхнє розташування відкриваються фрамуг і кватирок. Вікна повинні відкриватися всередину. Висота розташування засувок на відкритті віконних елементах - 2-2,2 м від підлоги.

- Висота підвіконь повинна бути не менше 900 мм в установах для розумово відсталих дітей і не більше 600 мм в установах для дітей з вадами зору.

- У спеціалізованих навчально-виховних установах для розумово відсталих дітей вікна рекомендується склити небитким склом. У разі скління звичайним склом слід передбачати пристрої (декоративні решітки), що оберігають скло від розбивання.

- У спеціалізованих навчально-виховних установах для дітей з вадами зору рекомендується стрічкове скління і слід виділяти віконний отвір контрастною кольоровою і фактурною смугою.

- Висота огороджувальних конструкцій на балконах, лоджіях, галереях для дітей-інвалідів на колясках повинна бути не більше 1100 мм, причому глуха частина огороджень повинна бути висотою не більше 600 мм від рівня підлоги за умови глибини простору не більше 1500 мм.



3. Обладнання навчальних закладів для дітей з вадами ОРА

Навчальні приміщення:

- У класах, кабінетах, лабораторіях, майстернях адаптованих шкіл загального типу необхідно передбачити можливість організації спеціально-обладнаного місця для занять дітей-інвалідів на кріслах-колясках або для тих хто користується іншими додатковими засобами пересування. Мінімальний розмір зони на одне місце з урахуванням під'їзду і розвороту коляски дорівнює 1800 '1800 мм.

- Склад навчальних кабінетів спеціальних навчальних закладів повинен визначатися на основі програми навчання, числа класів-потоків і навчальних годин.

- Габарити і конфігурація навчальних кабінетів повинні забезпечувати сприятливі умови для зорової роботи учнів, а також умови для правильної організації педагогічного процесу.

- Площа навчальних кабінетів рідної мови, літератури, математики, історії, географії на 1 учня з порушенням слуху та інтелекту слід приймати не менше 2,5 м²; для дітей з порушенням зору та опорно-рухового апарату - не менше 3 м². При кабінетах повинні передбачатися лаборантські площею не менше 16 м².

- Площі навчальних кабінетів інформатики, електротехніки та радіотехніки слід приймати з розрахунку не менше 4,5 м² на 1 учня з порушенням слуху та інтелекту і не менше 5 м²для дітей з порушенням опорно-рухового апарату. При кабінетах повинні передбачатися лаборантські площею не менше 18 м². Площі лабораторій фізики, хімії, біології, кабінету креслення і малювання приймаються з розрахунку не менше 3 м² на 1 учня в спецшколах-інтернатах для дітей з порушенням слуху та інтелекту і не менше 3,5 м² - для дітей з наслідками поліомієліту та церебральних паралічів. Площа лаборантських при них не менше 18 м², а при лабораторії біології - дві лаборантські не менше ніж по 18 м² кожна.

- Приміщення для музичних занять, занять малюнком, відвідувані дітьми-інвалідами, слід розраховувати не більше ніж на половину класу в адаптованих школах загального типу; в спеціалізованих школах в цих приміщеннях має припадати не менше 4 м² на 1 учня.

- Розміри рекреаційних приміщень для дітей середнього і старшого віку слід приймати з розрахунку не менше 1,2 м² на 1 учня. У навчально-житлових осередках для дітей молодшого шкільного віку як рекреаційні приміщення допускається використовувати кімнати денного перебування.

- В рекреаціях, вестибюлях і холах шкіл загального типу, що адаптуються до навчання інвалідів, рекомендується передбачати спеціальну зону для відпочинку дітей-інвалідів, що розташовується в стороні від потоків інших дітей. Розміри яку організує зони слід передбачати на 2-3 учнів з розрахунку 900 '1200 мм на одного.

Зали для фізкультурних і спортивних занять, басейни, роздягальні.

У навчально-виховних закладах загального типу, що адаптуються до відвідування дітьми-інвалідами, а також в спеціалізованих установах з метою комфортності обслуговування рекомендується розміщення всіх основних і допоміжних приміщень на одному рівні (поверсі). Якщо таке архітектурне рішення неможливо, то всі внутрішні сходи повинні бути дубльовані пандусами та ліфтами. У фізкультурному залі адаптуються загальноосвітніх шкіл слід передбачати «м'яку стіну» для захисту від травматизму розгальмованих і слабозорих дітей. У фізкультурному залі і приміщенні з басейном слід передбачати безпечну зону глядацьких місць для учнів інвалідів на кріслах-колясках з розрахунку 900 '1200 мм на одне місце. Зона повинна бути розрахована не менш ніж на 2-3 місця.

Для організації навчально-тренувальних занять з ігрових видів спорту для інвалідів слід передбачати зал розміром не менше 36 '18 м. Якщо програма занять не включає баскетбол на візках, то розміри залу можуть бути 30' 18 м.

Ванна басейну повинна бути обладнана з урахуванням спеціальних вимог експлуатації для дітей-інвалідів:

- В адаптованих до потреб інвалідів приміщеннях плавального басейну поверхню прохідних ножних ванночок повинна бути рівною, неслизькою і блискучою. Фактура поверхні повинна змінюватися при виході до обхідний доріжці плавального басейну.

- Ширина обхідної доріжки адаптованого плавального басейну повинна бути не менше 2000 мм. На обхідних доріжках бажано виділяти спеціальні місця для зберігання крісел-колясок та інших допоміжних засобів координації.

- Навколо ванни басейну, яким користуються діти-інваліди, обов'язково повинні бути зроблені бортики.

- Для занять інвалідів в басейні обов'язковою умовою є наявність двох ванн: для плавання і для навчання плаванню.

- По шляху руху інвалідів із роздягалень в приміщення з ванною басейну і фізкультурно-спортивний зал повинні бути встановлені опорні поручні.

- У роздягальнях фізкультурного залу та басейну адаптованих загальноосвітніх шкіл слід влаштовувати ізольовану від інших дітей роздягальню. Роздягальні повинні мати спеціально обладнані санвузли та душові кабіни з урахуванням використання дітьми-інвалідами.

- Крім цього, в роздягальні для інвалідів слід передбачати зону для зберігання крісел-колясок, милиць, папок і т.д. Зона для переодягання інвалідів не може бути прохідною.

Обідні зали:

У приміщенні шкільної їдальні для учнів-інвалідів повинна бути передбачена своя непрохідна зона, обладнання якої має враховувати можливість користування дітьми та на кріслах-колясках. Частину посадочних місць слід організувати з урахуванням специфічних вимог дітей-інвалідів.

Столи повинні мати конструкцію, що дозволяє вільно під'їжджати інваліду на кріслі-колясці; відстань між ніжками столу - не менше 900 мм; декоративні панелі, полиці для сумок не повинні перешкоджати частковому в'їзду крісла-коляски під стіл. Зона вільного проходу-проїзду між столами і уздовж прилавка-роздачі повинна бути не менше 900 мм. У касового апарату вільна зона для розвороту крісла-коляски повинна бути не менше 1200 '1500 мм. Стільці повинні бути зручними, мати просту стійку конструкцію. Покриття підлоги в приміщеннях обідніх залів, якими користуються інваліди, повинна бути міцною, твердою, неслизькою і без перепадів.

Актові зали:

- В актових залах шкіл загального типу, що адаптуються до навчання дітей-інвалідів, необхідно передбачати місця для інвалідів-візочників з розрахунку: зал на 50-150 місць - 3-5 місць; 150-300 місць - 5-7 місць; 300-500 місць - 7-9 місць. Сидіння для інвалідів можуть бути розміщені компактно або розкидані по всьому залу.

- Місця для інвалідів з порушеннями ОДА доцільно обладнати в перших і останніх рядах залу обов'язково на горизонтальних ділянках статі. У будь-якому варіанті вони повинні примикати до проходу.

- Сидячі місця для дітей-інвалідів на кріслах-колясках в залах повинні бути з'єднані з простором дії, сценою.

- Габарити зони на одне місце для інваліда на кріслі-колясці - 900 '1200 мм (без урахування проходу для під'їзду). Ширина проходу - не менше 900 мм, а для під'їзду з розворотом - не менше 1500 мм.

- Частина звичайних крісел в залі може бути обладнана спеціальними фіксуючими і опорними пристроями.

- Глядацькі місця для дітей-інвалідів з вадами слуху слід пов'язувати з акустичною системою залу для глядачів. На кріслах повинні бути обладнані пункти підключення індивідуальних слухових апаратів. Посилення гучності звуку повинно бути забезпечено за допомогою навушників. Спеціальні місця для зберігання навушників можуть бути влаштовані в підлокітниках або спинках крісел.

- Для підйому на сцену, крім сходів, повинен бути передбачений стаціонарний або приставний пандус шириною не менше 900 мм з ухилом 8% і бортиками по боках.

- Сходи і пандуси, що ведуть на сцену, з одного боку повинні мати огорожі з подвійними поручнями на висоті 500, 700, 900 мм.

- На шляхах евакуації глядачів із залу необхідно влаштовувати вздовж стіни опорні поручні перила на висоті 500, 700 і 900 мм від рівня підлоги. За 1500 мм від дверного отвору або повороту коридору фактура поверхні поручня повинна змінюватися.

- У безпосередній близькості від входу в зал (в фойє) слід передбачати непрохідні зони відпочинку і очікування для дітей-інвалідів. Зона на одну дитину - 1200 '1800 мм; загальна площа зони повинна бути розрахована не менш ніж на трьох дітей.

4. Ергономічні данні для дітей, які користуються додатковими пристосуваннями для пересування

Габарити коридорів в адаптуються до відвідування дітьми-інвалідами навчально-виховних і реабілітаційних будівлях:

- У всіх громадських будівлях, адаптуються до потреб маломобільних груп населення, слід забезпечити доступ до всіх приміщень від вхідної зони за допомогою правильно спроектованих внутрішніх комунікацій-коридорів.

- Внутрішні комунікації повинні бути прості, відповідати стандартним розмірам, мати достатнє освітлення.

- Ширина внутрішніх проходів повинна бути у просвіті не менше 1500 мм, причому двері що відкриваються, інформуючі знаки, шафи, лави та інше не повинні вторгатися в цей мінімально вільний простір.

- У місцях, де передбачається великий потік дітей, необхідно передбачати проходи шириною не менше 1950 мм.

- Мінімальна вільна ширина, яка дозволяє йде людині зустрітися і розійтися з людиною на кріслі-колясці, становить 1500 мм, для роз'їзду двох колясок - 1800 мм.

- Якщо довжина коридору повинна бути великою, то слід передбачати простір для відпочинку, який рекомендується розташовувати з регулярним інтервалом; вздовж таких коридорів також повинні передбачатися сидіння для відпочинку.

- Предмети з гострими кутами, які виступають зі стін, не повинні виступати більш ніж на 100 мм. Вони також не повинні зменшувати мінімально необхідну ширину коридору.

- Знаки візуальної інформації, підвішені до стелі, повинні бути на висоті не менше 2100 мм. Знаки візуальної інформації у дверних прорізів слід розташовувати на стіні на тій же стороні дверей, що і ручка, на висоті 1400-1600 мм від рівня підлоги.

- Відкриті ділянки стін в навчально-виховних закладах для дітей з порушенням ОДА слід обладнати поручнями на висоті 0,5 м в дошкільних установах і на висоті 0,5; 0,7 і 0,9 м в школах-інтернатах і будинках-інтернатах.

Важливу роль в усуненні орієнтаційних бар'єрів в навчально-виховних будинках для дітей-інвалідів відіграють символи, знаки, інформаційні табло, звукові сигнали. Знаки і символи повинні бути зрозумілі дітям різного віку, інформаційні тексти повинні легко читатись. Візуальна і звукова інформація повинна дублюватися. Візуальна настінна інформація повинна розташовуватися на конкретному тлі на висоті 1370-1675 мм від рівня підлоги. Підвісні візуальні інформаційні покажчики слід розташовувати по осі простору або шляху проходження на висоті, яка дорівнює 2100 мм від рівня підлоги, що зручно для сприйняття всіма сидячими чи стоячими інвалідами. Розміри букв і цифр інформаційних світлових і колірних покажчиків в залежності від відстані повинні бути; 10 м - 250 мм; 20 м - 400 мм; 50 м - 750 мм. Інформаційні покажчики поруч з дверима в приміщення повинні розташовуватися на висоті 1500 мм на стіні з боку ручки. Для кращого сприйняття дітьми-інвалідами знакової інформації слід використовувати світлі букви, цифри і символи на темному тлі. Форма вивіски повинна відповідати інформації, що повідомляється: прямокутна вивіска дає інформацію; трикутна - вказує про «застереженні»; кругла вивіска - вказує про «заборону». · Для різних призначень необхідно використовувати спеціальні кодові кольори: зелений - безпека, вільний прохід, запасний вихід, перша допомога та ін .; жовтий - ризик, попередження, рухомі предмети, що виступають конструкції; червоний - небезпека, заборона і т.д. У великих навчально-виховних і реабілітаційних центрах, відвідуваних дітьми-інвалідами по зору, рекомендується мати орієнтаційні відчутні карти-плани або записані на магнітофонну плівку звукові інструкції.

5. Читальні зали бібліотек. Нормативи площі

Архітектура та планування бібліотечних споруд -- це результат ефективної співпраці бібліотекознавців і архітекторів, утіленням творчих концепцій бібліотекознавчої діяльності, з одного боку, та архітектурно-будівельної -- з іншого, мають велике значення під час професійно-діяльнісного середовища. Значний вплив на будівництво бібліотек та формування рішень щодо технічного оснащення їхніх споруд мають технології й інші елементи бібліотечної діяльності, які впливають на організацію праці на місцях. Механізацію та автоматизацію технологічних процесів фахівці розглядають як чинник формування і планування бібліотечної споруди. Якісні та кількісні показники утворення, розміщення та використання фондів, наукової організації праці персоналу бібліотек і читачів, упровадження нових бібліотечних технологій, механізації й автоматизації бібліотечних процесів під час проектування бібліотечної будівлі розглядаються як чинники, що впливають на композиційні та планові рішення при будівництві. Приміщення бібліотеки має відповідати технічним і спеціальним вимогам щодо зберігання книжкового фонду, обслуговування читачів та іншим особливостям бібліотечної діяльності.

Позитивним рішенням у бібліотеках стає організація робочих місць для людей з обмеженими можливостями та створення комплексу приміщень, де інформація стає доступною завдяки можливості безпосереднього контакту відвідувача з різноманітними предметами, сприйняття інформації на слух або тактильно. До структури таких об'єктів, поряд з читальними і комп'ютерними залами, можна до-лучити приміщення, у яких відвідувач зможе «прочитати» руками історію розвитку техніки або відчути недоступну у звичайному зоопаркові форму тварин. Додатковими засобами орієнтації незрячої людини в подібному інтер'єрі стають різноманітні поручні, фактура поверхні підлоги, звукові сигнали і певна закономірність розміщення інформаційних матеріалів. Оформлення інтер'єрів таких приміщень значно відрізняється від звичних, однак існує безліч додаткових можливостей для дизайнерських і архітектурних розробок, що відбивають специфіку використання подібних об'єктів.

Весь простір для відвідувачів в бібліотеці повинні відповідати потребам дітей-інвалідів. До них відносяться: читальні зали, абонементи, довідкові кімнати, картотеки, відкриті книгосховища і ряд інших. В читальному залі шкільної бібліотеки не менше 5% робочих місць повинні бути обладнані з урахуванням відповідних вимог маломобільних груп населення. В читальному залі бібліотеки, адаптованої до відвідування дітьми-інвалідами, слід передбачати відокремлені непрохідні зони для розміщення спеціальних робочих місць. Окремо повинні бути передбачені зони робочих місць для інвалідів з порушенням ОРА (на кріслах-колясках і які користуються допоміжними засобами корекції) і окремо для інвалідів по зору. Робочі місця для інвалідів з порушенням ОРА повинні бути обладнані спеціальними пристосуваннями фіксації становища тіла. Конструкція робочого столу повинна забезпечувати вільний в'їзд крісла-коляски під стіл. Габарити зони робочого місця на одну дитину-інваліда на кріслі-колясці становлять не менше 1800 '900 мм. Прохід між робочими столами для вільної проїзду і під'їзду до столу повинен бути не менше 900 мм, тобто габарити робочої зони разом з проходом - 1800 '1800 мм. Робоче місце для інвалідів по зору повинно мати додаткове периметральне освітлення і ряд інших необхідних пристосувань. Частина стійки-бар'єру видачі книг в абонементі повинна бути знижена до 700-900 мм від рівня підлоги. Книги, що знаходяться у відкритому доступі, і картотека також повинні бути розміщені в межах зони досяжності (витягнутої руки) дитини-інваліда на кріслі-колясці, яка становить по висоті 1220 мм. Ширина проходу біля стелажів - 1065 мм.

6. Місця для дітей-інвалідів в читальних залах бібліотек

Розмір робочого місця інваліда (без урахування поверхні столу) -- 1,5-0,9 м.; одномісний стіл мав регульований нахил та матову зовнішню поверхню, обладнаний книготримачем і настільною лампою з жорстким закріпленням на столі. Габарити столу 900-600-730 мм, стелажа з похилими полицями -- 1080-208-1200 мм. Максимальна висота не повинна бути вищою, ніж це потрібно для інваліда у колясці -- 1,6 м. У зоні обслуговування незрячих і слабозорих читацькі місця і спеціальні стелажі з літературою брайлівським шрифтом рекомендується обладнати додатковим освітленням. Під час розміщення читацьких місць і фондів відкритого доступу для читачів, у яких слабкий зір, необхідно передбачати високий рівень природної освітленості цієї читацької зони (КПО -- 25 %), а рівень освітлення читацького столу -- не менше 1000лк.



7. Ергодизайн обладнання

Дизайн у бібліотечній справі найчастіше розглядають як архітектуру та проектування бібліотечних споруд, концепцію гнучкого планування приміщень і їхнього зонування, а також інтер'єр, декоративне оздоблення, меблі й обладнання. Важливими показниками є і норми освітлення та шуму в приміщенні бібліотеки. Застосування елементів естетики в оформленні бібліотечного інтер'єру -- один із засобів забезпечити комфортність перебування користувача в бібліотеці.

Сучасні архітектори в співпраці з бібліотекознавцями розробляють нормативно-технічну документацію для будівництва сучасних бібліотек інформаційного суспільства. Інтер'єр відіграє значну роль у діяльності бібліотеки: зимові сади, місця відпочинку з ландшафтними видами через скляні вітрини; влітку -- можливість вийти з бібліотеки на свіже повітря; значне використання для зонування середовища скляних стін -- усе це наповнює інтер'єри легкістю та повітрям, надає змоги досягти зорового розвантаження. Своєрідність дизайну спеціального обладнання, меблі, оригінальні кольорові рішення, знахідки в організації освітлення створюють індивідуальний образ, характер-ний для кожного бібліотечного приміщення. Еволюція форм і функцій бібліотечних будівель підтверджує наміри зарубіжних країн вкладати кошти в естетичне та функціональне оновлення бібліотечно-інформаційного середовища. Проте поняття «інтер'єр» нині набуває дещо нового змісту, що потребує переосмислення середовища, яке об'єднує різні за функціями приміщення бібліотеки.

Життєдіяльність людини в штучному середовищі пов'язана зі світлом, кольором, теплом, повітрям, звуком та іншими факто-рами, що мають свої фізичні властивості і впливають на організацію інтер'єру. Тепло і свіже повітря створюють відчуття комфортності. Вплив кольору на людський організм, зокрема на очі і мозок людини, позначається на настрої і працездатності. Учені визначили, що зелені кольори активізують серцеву діяльність, сині -- діяльність мозку, червоні -- ускладнюють дихання, сірі -- викликають нудьгу й апатію, помаранчеві -- почуття радощів, веселощів, коричневі -- заспокоюють, але притупляють емоції. Доповнюють композиційні рішення в приміщеннях бібліотеки кімнатні рослини. Основний принцип створення квіткової композиції -- дотримувати масштабності: співвідношення розмірів квіткової композиції (вази з квітами, стеблами, квіткарки з декоративними рослинами тощо) і розмір приміщення. Розміщуючи рослини в приміщеннях бібліотеки, особливо у відділах обслуговування, необхідно зважати на спрямованість ліній: вертикаль або горизонталь. Кучеряві рослини, прямують угору, що створює відчуття вищих стель. Як опору для них використовують сухе гіллясте дерево, решітку з планок, декоративні шнури тощо. У читальному залі такі рослини загороджуватимуть світло, візуально зменшуватимуть приміщення. Якщо співробітники все ж вирішили обрати такий варіант оформлення залу, то краще скористатися стіною навпроти вікна або роз-містити рослини над дверима. Не слід розташовувати в'юнкі рослини по всьому периметру приміщення. Якщо до того ж вікна виходять на північ, то існуватиме постійне відчуття вологості, що особливо посилюватиметься в негоду. Професійний фітодизайн неможливий без гармонійного поєднання композицій і обстановки бібліотеки, її інтер'єру. Оптимальним є поєднання природних кольорів: жовтого із синім, рожевого із зеленим, жовтого із зеленим. В інших випадках букет може бути занадто строкатим. Таким чином, аналіз архітектури і дизайну бібліотек та організації комфортності середовища для користувачів бібліотек засвідчив, що фахівці впродовж усієї історії розвитку бібліотек досліджують ці питання. Це і раціональність споруд, і планування внутрішніх приміщень, і організація бібліотечно-інформаційного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями.



Висновки

Бібліотеки належать до найдавніших закладів науки і культури. Саме вони виконують функцію збереження культурного спадку й беруть участь в його освоєнні й розповсюдженні. Кожна епоха і кожна країна будували й будують бібліотечні споруди, що відповідають їх інтересам, умовам і вимогам. Тому цей процес супроводжується постійними змінами в поглядах на їх планування і використання .

Планування будівель спеціалізованих бібліотечних споруд розпочали ще в давні часи. Різні країни споруджували бібліотеки, відповідно до суспільних вимог, функціональних завдань, національних традицій. Природний процес розвитку суспільства, впродовж історії людства, супроводжувався постійними змінами в ставленні до архітектурного ансамблю, планування, оздоблення, соціальної ролі бібліотек. В ідеї будівництва закладено смисл використання багатьма поколіннями. Тенденції, окреслені в розвиткові функціональної архітектури бібліотечних споруд, дозволяють уникати застарілої організації середовища та привнести принцип композиційного вільного планування: приміщення плавно переходить з одного в інше та сприяє якнайповнішому використанню всього середовища бібліотеки. Актуальність теми підтверджується тим, що одним із невирішених нагальних питань вітчизняної архітектурної практики є організація інформаційного простору для людей з обмеженими фізичними можливостями. Це -- і використання відповідного обладнання, і створення якісно нових об'єктів, які допомагають подоланню бар'єрів для означених користувачів.

Інфраструктура бібліотек складається із сукупності споруд, систем і служб, котрі забезпечують її функціонування. Бібліотечні будівлі стають функціональнішими й орієнтованішими на потреби людини, що з часом змінюються. Ці зміни коригують уявлення про середовище професійної та виробничої діяльності як сукупність умов діяльності бібліотеки.

Одним з найважливіших приміщень в бібліотеці є читальна зала. Це приміщення, що використовується відвідувачами як місце роботи.Читальні зали мають особливе значення у бібліотеках без абонементу, а також архівних установах, оскільки є єдиним місцем, де користувачі можуть ознайомитися з замовленими матеріалами. Але й в бібліотеках, що надають можливість брати книжки додому через абонемент, з багатьма особливо цінними чи крихкими матеріалами можна працювати виключно в читальному залі (наприклад: стародруки, фахові журнали, газети, енциклопедії, великі словники).

Водночас не всі бібліотеки мають читальні зали. Деякі (зокрема університетські бібліотеки) з відкритим доступом до фондів розташовують робочі столи чи стільці серед книжкових полиць. Бібліотеки можуть також пропонувати читачам індивідуальні бокси чи кабіни для роботи, які зазвичай слід замовити заздалегідь. У читальному залі користувачі мають можливість навести у працівників читального залу бібліотеки довідки про літературу.

Читальні зали зазвичай пропонують читачам можливість роботи за письмовим столом. У більшості випадків до столу підведений струм для настільної лампи та розетка для використання власного комп'ютера.

Спеціалізовані читальні зали, наприклад, зали періодики або карт, мають відповідні меблі для зручного користування виданнями великого формату. У читальних залах як правило є можливість перегляду мікрофільмів за допомогою спеціального проектора. Сучасні читальні зали оснащені комп'ютерами для пошуку та замовлення необхідних видань в електронному каталозі. Для користувачів пропонуються також комп'ютеризовані робочі місця з доступом до мережі інтернет. Читальні зали можуть бути оснащені системою VLAN з доступом до платних банків даних, безкоштовно доступних для читачів лише в приміщенні бібліотеки.

Сучасна бібліотечна архітектура як така в Україні практично відсутня. Брак кваліфікованих спеціалістів-архітекторів у бібліотечній галузі призводить до появи неякісних бібліотечних приміщень і споруд, не здатних задовольнити потреб сучасного читача. Під впливом інформаційно-технічного прогресу, а також з появою та застосуванням у будівництві сучасних архітектурних конструкцій, оздоблювальних матеріалів, світлотехніки бібліотеки України, які й надалі залишаються основними центрами культурно-просвітницької діяльності, сьогодні гостро потребують функціональної реорганізації. Впровадження теми бібліотек в експериментальне, пошукове та навчальне проектування, так само як і вивчення досвіду зарубіжних архітекторів у цій галузі, сприятиме розвитку типологічних уявлень щодо бібліотечних приміщень і будівель, а також нагромадженню знань щодо проектування таких об'єктів.

Забезпечення людям з обмеженими можливостями рівного, вільного і самостійного доступу до інформації слід розглядати як найважливіше соціальне завдання з організації комфортного середовища для людей цієї категорії. Передумовою досягнення цієї мети є принцип рівних можливостей, що означає спрямовування всієї системи бібліотечного обслуговування на людей з особливими потребами.



Використана література

Базова

1. Рунге В. Ф., Манусевич Ю. П. Эргономика в дизайне среды: Учеб. пособие / В. Ф. Рунге, Ю. П. Манусевич. - М.: “Архитекткра-С”, 2007. - 328 с.: ил.

2. Технескаяэстетика и основыхудожественногоконструирования. - 3-е изд., доработанное и дополненное. - К.: Вища шк., 1989.- 247 с.; 26 табл., 125 ил. - Бібліогр.: 95 назв. 180 - 193 с.

3. Голобородько В. М. Вибрані глави проективної ергономіки. Антропометричний фактор: навчальний посібник. - Харків: ХДАДМ, 2004. - 216 с.

Допоміжна

1. Введение в эргономику /Под ред. В.П. Зинченко. - М.: Сов. радио, 1974.-352с.

2. Зинченко В.П., Мунипов В.М. Основыэргономики /Уч. пособие для ун-тов по спец-ти “Психология”. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.-344с.

3. Эргономика: Принципы и рекомендации. Методич. руководство. Изд. 2-е.-М: ГКНТ СССР; ВНИИТЭ, 1983.-183с.

4. Шмидт М. Эргономическиепараметры /Пер. с чеш.-М.: Мир, 1980.-237с.

5. Справочник по прикладнойэргономике /Пер. с англ.-М.: Машиностроение, 1980. - 216с.

6. Мунипов В.М., Даниляк В.И., Оше В.К. Стандартизация, качествопродукции и эргономика. - М.: Из-во стандартов, 1982.

7. Эргономика: Лабораторныеработы /Под ред. Г,В, Дуганова. - Киев: Изд. объединение “Вища школа”. Головноеиз-во, 1976.-174с.

8. Эргономика в определениях. - М.: ВНИИТЭ, 1980.-135с. Серия “Методическиематериалы”.

9. Эргономическаяоценкауровнякачествапромышленнойпродукции и технологическихпроцессов /Методич. рекомендации.- М,: ВНИИТЭ, 1980. - 44с.

10. Психофизиология оператора в системах “человек-машина” /Под ред. К.А. Иванов-Муромского. - Киев; Наукова думка, 1981.

11. Справочник по инженернойпсихологии /Под ред. Б.Ф. Ломова. - М.: машиностроение, 1982. - 368с.

Размещено на Allbest.ru

...