Техногенні небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з основ безпеки життєдіяльності

на тему :

«Техногенні небезпеки»

Харків - 2015

ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Характеристика техногенних небезпек

1.1 Поняття техногенної небезпеки

1.2 Хімічні та фізичні вибухи

Розділ II. Наслідки впливу техногенних небезпек на природне середовище

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Небезпека -- це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації -- за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підйомно-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, які відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти пов'язані з впливом для людини об'єктів матеріально культурного середовища.

Людство відчуло і усвідомило техногенні небезпеки і загрози пізніше, ніж природні. Лише з розвитком техносфери в його життя вторглися техногенні лиха, джерелами яких є аварії та техногенні катастрофи.

Аналіз техногенних небезпек і загроз, що є однією з найважливіших проблем безпеки техногенної сфери, як вирішальної області життєзабезпечення та життєдіяльності людини, суспільства і держави, а також середовища проживання, тому розгляд даної теми актуально.

Метою даної роботи є розгляд небезпек техногенного характеру.

РОЗДІЛ I. ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕХНОГЕННИХ НЕБЕЗПЕК

1.1 Поняття техногенної небезпеки

Техногенна небезпека - стан, внутрішньо властиве технічній системі, промисловому або транспортному об'єкту, що реалізовується у вигляді вражаючих впливів джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і навколишнє середовище при його виникненні, або у вигляді прямого або непрямого збитку для людини і навколишнього середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.

До техногенних відносяться надзвичайні ситуації, походження яких пов'язане з виробничо-господарською діяльністю людини на об'єктах техносфери. Як правило, техногенні надзвичайні ситуації виникають внаслідок аварій, що супроводжуються мимовільним виходом в навколишній простір речовини або енергії.

Базова класифікація надзвичайних ситуацій техногенного характеру будується за типами та видами надзвичайних подій, що ініціюють надзвичайні ситуації:

- Транспортні аварії (катастрофи);

- Пожежі, вибухи, загроза вибухів;

- Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин;

- Раптове обвалення будівель, споруд;

- Аварії на електроенергетичних системах;

- Аварії в комунальних системах життєзабезпечення;

- Аварії на очисних спорудах;

- Гідродинамічні аварії.

Надзвичайні ситуації, викликані виникненням пожеж та вибухами. Пожежі і вибухи об'єктів промисловості, транспорту, адміністративних будівель, громадського та житлового фонду завдають значної матеріальної шкоди і часто призводять до загибелі людей.

Пожежа - це комплекс фізико-хімічних явищ, в основі яких лежать неконтрольовані процеси горіння, тепло - і масообміну, що супроводжуються знищенням матеріальних цінностей і створюють небезпеку для життя людей. [1; 126 c.]

Вибух - це неконтрольоване звільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу.

Пожежі і вибухи часто являють собою взаємопов'язані явища. Вибухи можуть бути вторинними наслідками пожеж як результат сильного нагріву ємностей з горючими газами (ГГ), легкозаймистими рідинами (ЛЗР), горючими рідинами (ГР), а також пилоповітряних сумішей (ПП), що знаходяться в закритому просторі приміщень, будівель, споруд. У свою чергу, вибухи, як правило, призводять до виникнення пожежі на об'єкті, так як в результаті вибуху утворюється сильно нагрітий газ (плазма) з дуже високим тиском, який чинить не тільки ударне механічне, але і запальний вплив на навколишні предмети, у тому числі горючі речовини.

Об'єкти, на яких виробляються, зберігаються або транспортуються речовини, що набувають за деяких умов здатність до займання (вибуху), відносяться відповідно до пожежо - або вибухонебезпечним об'єктам.

Процес горіння можливий при наступних основних умовах:

- Безперервне надходження окислювача (кисню повітря);

- Наявність горючої речовини або його безперервна подача в зону горіння;

- Безперервне виділення теплоти, необхідної для підтримки горіння.

Зона найбільш інтенсивного горіння, в якій є всі три умови, називається Осередком пожежі. Процес розвитку пожежі складається з наступних фаз:

- Поширення горіння по площі і простору;

- Активне полум'яне горіння з постійною швидкістю втрати маси горючих речовин;

- Догорання тліючих матеріалів і конструкцій.

Пожежа відбувається в певному просторі (на площі або в об'ємі), яке умовно може бути розділене на зони горіння, теплового впливу і задимлення, що не мають чітких меж.

Зона горіння займає частину простору, в якому протікають процеси термічного розкладання твердих горючих матеріалів (ТГМ) або випаровування ЛЗР та ГР, горіння ГГ і парів в об'ємі дифузійного тиску полум'я.

Зона теплового впливу являє собою прилегле до зони горіння простір, в межах якого відбувається інтенсивний теплообмін між поверхнею полум'я, оточуючими будівельними конструкціями та горючими матеріалами.

У початковій стадії пожежі теплота в основному передається теплопровідністю через металеві будівельні конструкції, труби та інженерні комунікації. При пожежах в будівлях випромінювання є основним способом передачі теплоти в усіх напрямках до моменту інтенсивного задимлення, коли дим в результаті розсіювання і поглинання променевої енергії послаблює тепловий потік. У період сильного задимлення зони пожежі конвекцією передається значно більше теплоти, ніж іншими способами; при цьому нагріті до високих температур гази здатні з легкістю викликати загоряння горючих матеріалів на шляху свого руху: в коридорах, проходах, ліфтових шахтах, сходових клітках, вентиляційних люках і т. д.

При пожежах на відкритих просторах поширення вогню відбувається в основному за рахунок загоряння навколишніх горючих речовин при передачі їм значної теплоти випромінюванням. Незважаючи на те, що частка теплоти, переданої конвекцією, досягає орієнтовно 75%, значна її частина передається верхнім верствам атмосфери і не змінює обстановки на пожежі [2; 91 c.].

За умовами газообміну і теплообміну з навколишнім середовищем всі пожежі поділяються на два великих класи:

1-й клас - пожежі на відкритому просторі;

2-й клас - пожежі в огорожах[3; 45 с.].

1.2 Хімічні та фізичні вибухи

При хімічних вибухах в твердих, рідких, газоподібних вибухових речовинах або аерозависів горючих речовин, що знаходяться в окислювальному середовищі, з величезною швидкістю протікають екзотермічні окислювально-відновні реакції або реакції термічного розкладання з виділенням теплової енергії.

Фізичний вибух виникає внаслідок неконтрольованого вивільнення потенційної енергії стиснутих газів з замкнутих обсягів технологічного обладнання, трубопроводів та інших посудин, що працюють під тиском.

Параметрами, що визначають потужність вибуху, є енергія вибуху і швидкість її виділення. Енергія вибуху обумовлюється фізико-хімічними перетвореннями, що протікають при різних видах вибухів.

Основними вражаючими факторами вибуху є ударна хвиля (повітряна - при вибуху в газовому середовищі - гідравлічна - при вибуху в рідкому середовищі) і осколкові поля.

Осколкові поля - площі території, що вражаються осколками, які розлітаються від об'єктів, зруйнованих ударною хвилею. Осколкові поля умовно діляться на дві зони. Перша зона визначається площею кола при ненаправлену вибуху і площею кругового сектора при направленому вибуху, на яку розлітається до 80% всіх осколків. Втора безпосередньо примикає до першої та визначається площею падіння решти 20% осколків. Радіус цієї зони перевищує радіус першої зони в 20 і більше разів, залежно від потужності вибуху.

Повітряна ударна хвиля утворюється за рахунок енергії, виділеної в центрі вибуху, яка призводить до виникнення дуже високої температури і величезного тиску. Продукти вибуху, впливаючи на навколишні шари повітря, створюють у ньому загасаюче хвильове поле, в якому переносяться на значну відстань теплова, акустична та кінетична енергія вибуху. У повітряному просторі утворюються рухомі зони стиснених і розрідження шарів повітря, тиск в яких буде значно відрізнятися від нормального атмосферного. За сферичної межі зони стиснення виникає фронт ударної хвилі.

На об'єктах техносфери мають місце такі основні типи вибухів: вільний повітряний, наземний на відкритій території, наземний в безпосередній близькості від об'єкту і вибух всередині об'єкта. Характери поширення повітряних ударних хвиль при вільному повітряному вибуху і наземному вибуху на відкритій території в чому подібні. У разі наземного вибуху в безпосередній близькості від об'єкту (будівлі або споруди) ударна хвиля підходить спочатку до його фронтальній поверхні, потім, обтікаючи об'єкт, впливає на нього з боків і ззаду. Відбита від перешкоди ударна хвиля гальмує рухомі на фронтальну частину об'єкта маси повітря в прямій хвилі, при цьому відбувається підвищення надлишкового тиску в 2-8 разів.

Техногенні небезпеки за впливу на людину можуть бути механічними, фізичними, хімічними, психофізіологічними і т. д.

Під механічними небезпеками розуміються такі небажані впливи на людину, походження яких обумовлене вилами гравітації і кінетичної енергії тел.

Механічні небезпеки створюються падаючими, рухомими, що обертаються об'єктами природного і штучного походження. Наприклад, механічними небезпеками природної властивості є обвали і каменепади в горах, снігові лавини, селі, град та ін.

Носіями механічних небезпек штучного походження є машини та механізми, різне обладнання, транспорт, будівлі та споруди та багато інших об'єктів, що впливають в силу різних обставин на людину своєю масою, кінетичною енергією та іншими властивостями.

Дія електричного струму на людину носить різноманітний характер. Проходячи через організм людини, електричний струм викликає термічну, електролітичну, а також біологічну дії.

Термічна дія струму проявляється в опіках деяких окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, нервів, крові і т. П.

Електролітична дія струму проявляється в розкладанні крові та інших органічних рідин організму і викликає значні порушення їх фізико-хімічного складу. [1; С. 93]

Біологічна дія струму проявляється як подразнення і збудження живих тканин організму, що супроводжується мимовільними судорожними скороченнями м'язів, у тому числі легенів і серця. В результаті можуть виникнути різні порушення і навіть повне припинення діяльності органів кровообігу і дихання.

Основна небезпека, створювана електризації різних матеріалів, полягає в можливості іскрового заряду, як з діелектричної наелектризованої поверхні, так і з ізольованого провідного об'єкта.

Розряд статичної електрики виникає тоді, коли напруженість електричного поля над поверхнею діелектрика або провідника, обумовлена накопиченням на них зарядів, досягає критичної (пробивної) величини.

Усунення небезпеки виникнення електростатичних зарядів досягається застосуванням низки заходів: заземленням, підвищенням поверхневої провідності діелектриків, іонізацією повітряного середовища, зменшенням електризації горючих рідин.

Лазерне випромінювання становить небезпеку для людини, найбільш небезпечно воно для органів зору. Практично на всіх довжинах хвиль лазерне випромінювання проникає вільно усередину ока. Промені світла, перш ніж досягти сітківки ока, проходять через кілька заломлюючих середовищ: рогову оболонку, кришталик, склоподібне тіло. Енергія лазерного випромінювання, поглинена всередині ока, перетворюється на теплову енергію. Нагрівання може викликати різні пошкодження і руйнування ока.

При великих інтенсивностях лазерного опромінення можливі пошкодження не тільки шкіри, але і внутрішніх тканин і органів. Ці пошкодження мають характер набряків, крововиливів, омертвіння тканин, а також згортання і розпаду крові.

Небезпечними і джерелами вібрації є технологічне обладнання ударної дії, рейковий транспорт, будівельні машини, важкий автотранспорт.

Шум створюється транспортними засобами, промисловим устаткуванням і механізмами.

техногенний небезпека вплив вибух

РОЗДІЛ II. НАСЛІДКИ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННИХ НЕБЕЗПЕК НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Людина завжди використовувала навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, однак протягом тривалого часу його діяльність не робила помітного впливу на біосферу. В кінці минулого століття зміни біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу вчених.

До початку XXI століття забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набули глобального характеру, що поставило людство на грань екологічної катастрофи.

За статистичними даними, до кінця XX століття на нашій планеті видобувалося близько 100 млрд. т різних руд, горючих копалин, будівельних матеріалів. При цьому в результаті господарської діяльності людини в біосферу надійшло понад 200 млн. т вуглекислого газу (CO₂), близько 146 млн. т сірчистого газу (SO₂), 53 млн. т оксидів азоту та інших хімічних сполук. Побічними продуктами діяльності промислових підприємств з'явилися також 32 млрд. м³ неочищених стічних вод і 250 млн. т пилу.

Друга половина XX століття характеризувалася бурхливим розвитком хімічної промисловості. Свого часу хімізація принесла безсумнівну користь. В даний час стали очевидні негативні впливи цього процесу. [4; с. 116]

По-перше, з кожним роком збільшується викид хімічних сполук у навколишнє середовище. На сьогоднішній день відомо більше 6 млн. хімічних сполук, практично ж використовується лише близько 500 тис. сполук, при цьому, за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), з них 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. токсичні. Наприклад, кожна люмінесцентна лампа містить 150 мг ртуті, і одна розбита колба забруднює 500 тис. м³ повітря на рівні гранично допустимої концентрації (ГДК).

По-друге, заміна природних матеріалів на синтетичні призводить до цілого ряду непередбачених наслідків. У біологічні цикли включається великий перелік синтетичних сполук, не властивих цілинним природним середах. Наприклад, якщо у водойму потрапляє мило, основою якого є природні сполуки - жири, то вода самоочищається. Поява ж у воді синтетичних миючих засобів, що містять фосфати, призводить до розмноження синьо-зелених водоростей і загибелі водойми [5; 46 с.].

Багато хімічні сполуки здатні передаватися по харчових ланцюгах і накопичуватися в живих організмах, збільшуючи тим самим хімічне навантаження на організм людини .

Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості є основними джерелами цілого ряду різноманітних токсичних речовин. До них в першу чергу слід віднести органічні розчинники, аміни, альдегіди, хлор, оксиди сірки та азоту, сполуки фосфору, ртуті.

При сірчанокислотному виробництві відбувається викид сірчистого газу (SO₂) та інших сполук сірки. Заводи по виробництву азотних добрив в добу викидають 2-5 т оксидів азоту. Забруднення повітря оксидами азоту неминуче при виробництві анілінових барвників, віскози. Підприємства з виробництва пестицидів, органічних барвників, соди, соляної та оцтової кислот забруднюють навколишнє середовище хромом. Шинна промисловість викидає в атмосферу стирол, толуол, ацетон.

Основними джерелами забруднення нафтою і нафтопродуктами ґрунтів та поверхневих вод є нафтопромисли на суходолі і континентальному шельфі. Загальна маса нафтопродуктів, щорічно потрапляють у моря і океани, оцінюється в 5-10 млн. т. Нафтопродукти, потрапляючи у воду, завдають серйозної шкоди живим організмам. При концентрації 0,05-1,0 мг/л у водоймі гине планктон, а при 10-15 мг/л - дорослі риби.

Кольорова металургія - другий після теплоенергетики забруднювач біосфери діоксидом сірки. У процесі випалу і переробки сульфідних руд, цинку, міді, свинцю та деяких інших металів в атмосферу викидаються гази, що містять 4-10% діоксиду сірки (SO₂), a також тріхлорід миш'яку, хлорид і фторид водню та інші токсичні сполуки. [6; 118 С.]

Нерозумна господарська діяльність людини призвела до знищення родючого шару ґрунту, її забруднення, зміни складу.

Крім промисловості, транспорту і сільського господарства, джерелами забруднення ґрунту є житлові будинки та побутові підприємства. Забруднюючими речовинами є побутове сміття, харчові відходи, фекалії, будівельне сміття, що прийшли в непридатність предмети домашнього вжитку, сміття і т. д.

Забруднення атмосфери виражається в недоліку кисню, високому рівні шумів, кислотних опадів, руйнуванні озонового шару (основного поглинача ультрафіолетового випромінювання Сонця).

Щохвилини промислові підприємства, теплові електростанції (ТЕЦ), автотранспорт спалюють величезну кількість палива, що призводить до безперервного підвищення вмісту двоокису вуглецю в атмосфері, вони ж є винуватцями викидів в атмосферу оксидів азоту, сполук сірки.

За даними ЮНЕП, в атмосферу щорічно виділяється до 25 млрд т забруднюючих речовин: діоксид сірки і часток пилу - 200 млн т/рік; оксиди азоту (NxОу) - 60 млн т/рік; оксиди вуглецю (СО і СО₂) - 8000 млн т/рік; вуглеводні (СхНу) - 80 млн т/рік [7; 126 с.].

З кожним роком значно збільшується кількість хімічних препаратів, що застосовуються в промисловості, побуті та сільському господарстві. Багато з них токсичні і шкідливі. При протоці або викиді в навколишнє середовище вони здатні викликати масові ураження людей і тварин з тяжкими наслідками, що призводять до забруднення повітря, води, грунту, рослин, і тому вони називаються хімічно-небезпечними речовинами. До ЦЕХІВ відносяться всі СДОР. У нормальних умовах зберігання ХОВ можуть перебувати в твердому, рідкому і газоподібному станах. У більшості випадків вони є рідинами або газами.

При аварії ємностей, в яких знаходилися ХІВ в рідкому стані при атмосферному тиску, відбувається розлив рідини з подальшим випаровуванням, проникненням в глибокі шари грунту, підвали, низькі ділянки місцевості, водойми. У разі пошкодження ємностей із ЦЕХІВ у вигляді стислих рідин або газів останні викидаються в атмосферу, утворюючи пара, газ або аерозолі[8; 69 с.].

Ha організм людини ХОВ впливають по-різному, проникаючи через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру і слизові оболонки.

Виснаження водних ресурсів обумовлено збільшенням споживання води промисловими підприємствами, сільським господарством, комунальними підприємствами, що в свою чергу спричиняє масове забруднення джерел. Всі види забруднень у кінцевому підсумку впливають на стан Світового океану.

Крім нафти і нафтопродуктів основними забруднювачами поверхневих вод є детергенти - синтетичні миючі засоби, які все ширше застосовуються в промисловості, на транспорті, в комунально-побутовому господарстві. Значної шкоди водному середовищу і що населяють її організмів завдає забруднення водойм свинцем і його сполуками.

Розширене виробництво та використання пестицидів зумовлює сильне забруднення водних об'єктів цими сполуками. Поряд з пестицидами сільськогосподарські стоки містять значні кількості речовин, внесених на поля з добривами (сполуки азоту, фосфору, калію).

У водойми надходить більше 500 тис. різноманітних речовин. Важкі метали (свинець, ртуть, цинк, мідь, кадмій) активно накопичуються в донних відкладеннях, водоростях, тканинах риб. Відомі випадки масових отруєнь людей цими металами при вживанні риби, використання води. [9; С. 121]

Велику небезпеку становлять забруднення вод радіоактивними речовинами.

Різке погіршення санітарно-гігієнічних показників якості води пов'язане з термічним забрудненням, тобто із зміною температурного режиму водойм під впливом промислових стоків. Найбільше забруднюючої теплоти виробляють електростанції, сталепрокатні цеху, нафтоочисні, хімічні й целюлозно-паперові підприємства.

Грунтові (підземні) води - основний ресурс питної води у світі. На відміну від поверхневих вод, які можна «реанімувати» за допомогою очисних споруд, грунтові води включені в іншій гідрологічний цикл і не можуть бути очищені. Велика частина грунтових вод підживлюється опадами, які просочуються в грунт. На якість грунтових вод можуть впливати багато видів людської діяльності.

Джерелами забруднення підземних вод є: використання добрив і пестицидів, септичні відстійники і вигрібні ями, каналізаційні системи, санітарні поля фільтрації та сміттєві звалища, свердловини, колодязі, підземні трубопроводи, промислові відходи, поверхневі розливи різних речовин, утилізація соляних розчинів і відходів добувної промисловості, могильники і кладовища[10; ст. 78].

ВИСНОВОК

Найбільшу небезпеку в даний час в техногенній сфері України представляють транспортні аварії, вибухи і пожежі, радіаційні аварії, аварії з викидом хімічно та біологічно небезпечних речовин, гідродинамічні аварії, аварії на електроенергетичних системах та очисних спорудах.

Збільшення кількості техногенних надзвичайних ситуацій викликано, головним чином, значним зростанням навантажень на системи енергопостачання в холодну пору року, важкими умовами експлуатації технологічного обладнання при великих перепадах температури і вологості повітря, деформаціями грунтів при їх промерзанні і відтаванні.

Слід очікувати можливого збільшення кількості техногенних надзвичайних ситуацій на об'єктах енергетики та магістральних тепломережах у зв'язку з недостатнім обсягом виконання планових ремонтно-підготовчих робіт.

Основними причинами техногенних надзвичайних ситуацій, як і раніше, будуть несвоєчасний і неякісний ремонт обладнання, повільне вирішення питань, пов'язаних з оснащенням небезпечних об'єктів засобами взривозастереження, локалізації викидів в атмосферу вибухопожежонебезпечних та токсичних продуктів, а також недостатній нагляд за станом обладнання і трубопроводів, пожежної безпеки в будівлях житлово-побутового і соціально-культурного призначення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Скобло Ю.С., Тіщенко Л.М., Цапко В.Г. Безпека життєдіяльності. - Вінниця: Нова книга, 2000. - 126 с.

2. Пестун І.П. Безпека життєдіяльності. - К., 2000 - 91 c.

3. Петров С.В., Макашов В.А. Небезпечні ситуації техногенного характеру та захист від них - Москва: НЦ ЕНАС, 2008 - 45 c.

4. Корсак К.В., Плахоттк О.В. Основи екології. -- 2-ге вид. -- К.. МАУП, 2000. - 116 c.

5. Проблеми пожежної безпеки в Україні // Матер. Голов, управління пожежної безпеки МВС України. -- К., 2000. - 46 c.

6. Сапронов Ю.Г. Безпека життєдіяльності - М.: Видавничий центр «Академія», 2006 - 118 c.

7. Хван Т.А., Хван П.А. Безпека життєдіяльності - Ростов н / Д: Фенікс, 2000 - 126.

8. Шлендер П.Е., Маслова В.М., Підгаєцький С.І. Безпека життєдіяльності - М.: Вузівський підручник, 2003 - 69 c.

9. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г.Цапка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2003.- 121 c.

10. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. -- Львів, 2000 - 78 c.

Размещено на Allbest.ru