Ризик як оцінка небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ризик як оцінка небезпеки

1.Загальна оцінка та характеристика небезпек

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремої людей. Наслідки або ж кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежать від багатьох чинників.

З метою уніфікації будь-які наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди - це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятися, або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n / n

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій , а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

Існує ризиковий баланс між відомими перевагами та недоліками. Можна навести декілька прикладів, коли відносно небезпечний матеріал або частина обладнання можуть за певних умов ставати небезпечними.

Для того, щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії. Категорії серйозності небезпеки встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисні для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи.

Таблиця 1

Рівні ймовірності небезпеки, є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбувається небажана подія, яка є наслідком не усунутої або непідконтрольної небезпеки.

Таблиця 2

2.Концепція прийнятого (допустимого) ризику

Вище було показано, що ризик - це усвідомлена можливість небезпеки, або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний час.

Рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму.

За ступенем припустимості ризик буває знехтувальний, прийнятий, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Рис. 1

Прийнятим вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватися, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятого (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятого (допустимого ) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Рис. 2

Рис. 3

Прийнятий ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятого ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природою, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятих значень.

З графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдавати збитків соціальній сфері (погіршити медичну допомогу).

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10^-6на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8на рік.

Концепція прийнятого ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ. Коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім.

безпека життєдіяльність шкода

3.Управління ризиком

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами:

· повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь безпеки;

· заміна небезпечних операцій іншими - менш небезпечними;

· удосконалення технічних систем та об'єктів;

· розробка та використання спеціальних засобів захисту;

· заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямків має свої переваги і недоліки, і тому важко сказати, який з них кращий. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

У питаннях управління ризиком не останнє місце посідає вартість цього управління. Іншим аспектом того, як встановлюється співвідношення витрат з розміром прийнятого ризику, є можливість контролювання чи ліквідування ризику.

Навпаки, існують інші небезпеки, які вважаються допустимими, хоча мають великий потенціал ризику, через те, що їх важко або практично неможливо усунути.

4.Якісний аналіз небезпек

Аналіз небезпек починають з грубого дослідження, яке дозволяє в основному ідентифікувати джерела небезпек. Методи цих аналізів та прийоми, які використовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами.

Типи аналізу:

· попередній аналіз небезпек (ПАН)

· системний аналіз небезпек (САН)

· під системний аналіз небезпек (ПСАН)

· аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО)

Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

· аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ)

· аналіз дерева помилок (АДП)

· аналіз ризику помилок (АРП)

· прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР)

· аналіз поетапного наближення (АПН)

· аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ)

· програмний аналіз небезпек (ПрАН)

· аналіз загальних причин поломки (АЗПП)

· причинно-наслідковий аналіз (ПНА)

· аналіз дерева подій (АДП)

Попередній аналіз небезпек - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі , їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об”єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна ситуація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску.

Аналіз дерева помилок (АДП) вважається одним з найбільш корисних аналітичних інструментів у процесі системної безпеки, особливо при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем.

Література

1.Желібо Е.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Підручник К.Каравела, 2006 Яремко З.М. Безпека життя.

2.Экзаменационные вопросы 2002 С.В. Белова. «Безопасность жизнедеятельности»

3.Учебник для студентов 2003. Навчальний посібник К., 2005.

Размещено на Allbest.ru