Виробничі травми та професійні захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробничі травми та професійні захворювання



Зміст

1. Поняття про виробничі травми та професійні захворювання

2. Причини виробничого травматизму та захворювань

3. Шляхи попередження травматизму

Висновок

Список використаної літератури



1. Поняття про виробничі травми та професійні захворювання

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичніх заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Під безпекою виробничого обладнання розуміють властивість виробничого обладнання відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу) і експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією.

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин означає, що нещасні випадки і захворювання на виробництві викликають суттєві економічні втрати не тільки держави, а й конкретного підприємства, вони впливають на рентабельність і конкурентоздатність підприємств, на прибутки трудового колективу. Незадовільні умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий національний дохід країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає важливою проблемою для власників і керівників підриємств, державних та профспілкових органів.

Поліпшення умов та охорони праці стає одним із важливих напрямків підвищення матеріального та культурного рівня життя народу.

В умовах адміністративно-командної економіки робота з охорони праці на підприємствах базувалася на підставі діючих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових органів, приписів органів держнагляду.

Основним обов'язком керівника підприємства стає створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату.Порушення правил, інструкцій і норм безпеки праці пожежної безпеки і санітарних норм на виробництві можуть призвести до травматизму, отруєння, професійних захворювань .

Травма - це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

До травми відносяться удари, поранення, переломи кісток, хімічніі термічні опіки, теплові удари і обмороження, гострі отруєння дія електричного струму з порушенням діяльності тих чи інших органів .

За ступенем важкості травми діляться на легкі, важкі і смертельні. Висновки про важкість травми роблять лікарі лікувальних закладів, користуючись відповідними документами.

Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров'я потерпілого.

Важким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

Поняття "травма", як правило, ототожнюється з поняттям "нещасний випадок". Нещасний випадок на виробництві - випадок впливу на працюючого небезпечного виробничого фактора при виконанні працівником трудових обов'язків.

До нещасних випадків відносяться професійні захворювання і отруєння.

Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

До них відносяться хвороби, викликані зміною атмосферного тиску (кесонна хвороба), хвороби від впливу виробничого пилу (пневмоконіози), хвороби шкіри від впливу токсичних речовин (дерматити, виразки) та інші.

Професійні отруєння - це порушення здоров'я, спричинене отруйними речовинами при їх проникненні в організм людини в умовах виробництва .

Професійні отруєння можуть виникнути при вдиханні шкідливих речовин, всмоктуванні їх через шкіру і попаданні в середину через органи травлення.

Нещасні випадки діляться на такі , що пов'язані з виробництвом, і побутові. Правильна класифікація нещасного випадку має суттєве значення, оскільки від цього залежить розміри оплати за період тимчасової травми працездатності потерпілим, пенсії по інвалідності, відшкодування матеріальної шкоди , а також правильність обліку нещасного випадку.

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб. Наприклад, у працівників, котрі виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово-психічного напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево-судинної системи.

В Україні існує єдиний для всіх підприємств незалежно від форм власності порядок розслідування і облік нещасних випадків . Цей порядок визначений "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року.

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

Ш під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

Ш на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

Ш протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

Ш під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

Ш під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;

Ш під час надання підприємством шефської допомоги;

Ш на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівник морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом);

Ш у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

Ш під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Рішення про складання акту за формою Н-І про такий нещасний випадок, взяття його на облік приймається комісією з розслідування, залежно від конкретних обставин і причин.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, звичайної смерті працівника або одержання травми під час вчинення ним злочину, акт за формою Н-І не складається і нещасний випадок не береться на облік, як виробничий.

Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, який його

виявив, або сам потерпілий повинні доповісти безпосередньому керівникові робіт і вжити заходів для надання долікарської допомоги. Цей керівник у свою чергу зобов'язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому, а також повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, власника підприємства. Крім цього, до початку розслідування необхідно зберегти обстановку на робочому місці та устаткування в такому

стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до

недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Власник зобов'язаний:

Ш повідомити виконавчу дирекцію Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків (далі - Фонд) про нещасний випадок;

Ш органи державної пожежної охорони (у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби (у разі гострого професійного захворювання, отруєння);

Ш утворити комісію з розслідування у складі не менше 3 осіб: фахівця служби охорони праці (голова комісії), керівника структурного підрозділу, на якому трапився нещасний випадок, представника первинної профспілкової організації, представника робочого органу Фонду. У разі виявлення гострого профзахворювання (отруєння) до складу комісії залучаються представники СЕС.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з моменту

події:

Ш обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків та причетних до нещасного випадку осіб;

Ш визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

Ш з'ясувати, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

Ш виявити осіб, які допустили порушення вимог законодавства;

Ш охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам у майбутньому.

Власник зобов'язаний протягом доби затвердити акти і протягом 3 діб надіслати їх:

Ш потерпілому;

Ш керівникові підрозділу, де стався нещасний випадок;

Ш відповідному робочому органу Фонду;

Ш територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

Ш профспілковій організації;

Ш у службу охорони праці.

Нещасні випадки з учнями і студентами, які проходять виробничу практику, беруться на облік підприємством. У розслідуванні повинен брати участь представник навчального закладу.

Акт разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом

45 років на підприємстві, де нещасний випадок взято на облік.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків здійснюють:

Ш органи державного управління;

Ш органи Держнаглядохоронпраці;

Ш виконавча дирекція фонду.



2. Причини виробничого травматизму та захворювань

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на такі основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

Організаційні причини:

Ш відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці;

Ш відсутність контролю;

Ш порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів;

Ш невиконання заходів щодо охорони праці;

Ш порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту;

Ш порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування;

Ш недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;

Ш використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини:

Ш несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту;

Ш недосконалість технологічних процесів;

Ш конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини:

Ш підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин;

Ш недостатнє чи нераціональне освітлення;

Ш підвищені рівні шуму, вібрації;

Ш незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень;

Ш порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини:

Ш нерегулярна виплата зарплати;

Ш низький заробіток;

Ш неритмічність роботи;

Ш прагнення до виконання понаднормової роботи;

Ш праця за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

Психофізіологічні причини:

Ш помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;

Ш монотонність праці;

Ш хворобливий стан працівника;

Ш необережність;

Ш невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;

Ш незадоволення роботою;

Ш несприятливий психологічний мікроклімат у колективі.

3. Шляхи попередження травматизму

Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків - головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників:

Ш створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

Ш теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування;

Ш заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими;

Ш герметизація шкідливих процесів;

Ш зниження рівнів шуму та вібрації;

Ш встановлення раціонального освітлення;

Ш забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

До організаційних заходів належать:

Ш правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці;

Ш дотримання трудового законодавства, законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці;

Ш впровадження безпечних методів та наукової організації праці;

Ш проведення оглядів, лекційної та наочної агітації та пропаганди з питань охорони праці;

Ш організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

4. Профілактика травматизму та захворювань.

Організаційна робота щодо попередження травматизму та захворювань повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.

Прогнозування показників з охорони праці може бути пошуковим і нормативним. Пошукове прогнозування базується на даній ситуації і визначається станом системи в майбутньому. Нормативне прогнозування ведеться залежно від нормативної оцінки майбутнього стану системи до її дії в даний час. нормативний документація обладнання безпека

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на 3-5 років), річним та оперативним (квартальним, місячним, декадним). Основною формою перспективного планування робіт з охорони праці є річні плани номенклатурних заходів щодо покращення умов та безпеки праці і санітарно-оздоровчих заходів. В табл. 1 подається план номенклатурних заходів з охорони праці.

Перспективний та річний плани складають з врахуванням результатів аналізу (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях; аналізу причин виробничого травматизму, загальної і професійної захворюваності, за бажанням працюючих, за приписами органів державного нагляду та комітетів профспілок.

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці враховуються найбільш актуальні наданий період заходи з охорони праці.

В основу складання планів повинні бути покладені наступні принципи:

Ш перспективність, що характеризує вибір найбільш важливих завдань з охорони праці; комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова організація праці, виробництва і управління;

Ш охорона праці жінок та підлітків;

Ш заходи з культури виробництва;

Ш системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.

Для швидкої ліквідації недоліків, які виявлені в процесі державного, відомчого та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.



Висновок

На всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватись безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Отже , забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівник підприємства повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально - психологічний клімат у трудовому колективі , що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг .



Список використаної літератури

Жидецький В.Ц. - "Основи охорони праці"

Москальова В.М - "Охорона праці"

Гандзюк М. - "Основи охорони праці"

Геврик Є. - "Охорона праці"

Грищук М. - "Основи охорони праці"

Размещено на Allbest.ru

...