Організація охорони праці в організації

Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови праці на виробництві

Мікроклімат виробничих приміщень ? це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками: температура повітря (0 С), відносна вологість повітря (%), швидкість руху повітря (м/с), інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м2) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (у ливарному виробництві, при зварюванні тощо).

Отже, метеорологічні умови (мікроклімат) виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень) можна оцінювати за сукупністю таких факторів, як температура (t, °С), відносна вологість (%), швидкість руху повітря (V, м/с) і величина інтенсивності теплового опромінення (Е, Вт/м2). Крім цих параметрів іноді виникає потреба враховувати атмосферний тиск (роботи під водою тощо), який впливає на парціальний тиск основних компонентів повітря.

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

Оптимальні мікрокліматичні умови ? поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності. Допустимі мікрокліматичні умови ? поєднання пара-метрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

У даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища (шкідливі речовини) - тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів (твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.

Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров'я, що виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у віддалений термін, у тому числі і в наступних поколіннях.

Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речовинами оцінюється по масі (мг) в одиниці об'єму повітря (м3) - концентрації (С, мг/м3). Крім одиниці виміру - мг/м3, можуть використовуватися - %, а також - млн-1 чи «ppm» (кількість часток речовини на мільйон часток повітря).

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини підрозділяють на чотири класи небезпеки:

1) надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз - менш 0,1 мг/м3 у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500 мг/м3);

2) високо небезпечні - ГДКрз - 0,1, 1,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);

3) помірковано небезпечні - ГДКрз - 0,1, 10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 5000, 50000 мг/м3);

4) мало небезпечні - ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).

Освітлення виробничих приміщень. Світло - один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки якому забезпечується зоровий зв'язок працівника з його оточенням. Відомо, що біля 80 % усієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини через очі - наш зоровий апарат. Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці та якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо. Так, наприклад, збільшення освітленості від 100 до 1000 люкс при напруженій зоровій роботі призводить до підвищення продуктивності праці на 10-20 %, зменшення браку на 20 %, зниження кількості нещасних випадків на 30 %. Вважають, що 5 % травм можуть спричинюватись такою професійною хворобою як робоча міокопія (короткозорість).

Слід відмітити особливо важливу роль у життєдіяльності людини природного освітлення, його ультрафіолетової частини спектра. Природне освітлення стимулює біохімічні процеси в організмі, поліпшує обмін речовин, загартовує організм, йому властива протибактерицидна дія тощо. У зв'язку з цим при недостатньому природному освітленні в умовах виробництва санітарно-гігієнічні нормативи вимагають у системі штучного освітлення застосовувати джерела штучного світла, що призводить до підвищення продуктивності. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація, конвергенція.

Адаптація - здатність ока пристосовуватися до різної освітленості звуженням і розширенням зіниці в діапазоні 2-8 мм. Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на різній відстані, за рахунок зміни кривизни кришталика. Конвергенція - здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення.

Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла, і суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Вібрація - це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має негативні наслідки для організму. Причиною появи вібрації є неврівноважені сили й ударні процеси в діючих механізмах.

Створення високопродуктивних потужних машин і швидкісних транспортних засобів при одночасному зниженні їх матеріалоємності неминуче призводить до збільшення інтенсивності та розширення спектра вібраційних і віброакустичних полів. Цьому сприяє також широке використання в промисловості та будівництві високоефективних механізмів вібраційної та віброударної дії. Дія вібрації може призводити до трансформування внутрішньої структури і поверхневих шарів матеріалів, зміни умов тертя і зносу на контактних поверхнях деталей машин, нагрівання конструкцій. Через вібрацію збільшуються динамічні навантаження в елементах конструкцій, стиках і сполученнях, знижується несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування обладнання. Усе це призводить до зниження строку служби устаткування, зростання ймовірності аварійних ситуацій і зростання економічних витрат. Вважають, що 80 % аварії в машинах і механізмах здійснюється в наслідок вібрації. Крім того, коливання конструкцій часто є джерелом небажаного шуму. Захист від вібрації є складною і багатоплановою в науково-технічному та важливою в соціально-економічному відношеннях проблемою нашого суспільства.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну (місцеву) вібрацію. Загальна вібрація та, що викликає коливання всього організму, а місцева (локальна) - втягує в коливальні рухи лише окремі частини тіла (руки, ноги).

Виробничий шум. Шум - це будь-який небажаний звук, який наносить шкоду здоров'ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певною швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазах.

Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин, очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення газів від шкідливих домішок тощо.

У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті, а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з ультразвуком на стані здоров'я не позначається.

Основи пожежної безпеки на виробничих об'єктах

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Кодекс Цивільного захисту населення України та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Система пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта забезпечується: системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі та впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні.

Об'єкти, пожежі на яких можуть призвести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу ймовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої ймовірності визначаються проектувальниками і технологами.

Метою пожежної безпеки об'єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

В Україні створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів і видів. За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: Кодекс Цивільного захисту населення України від 1.07.2013; НАПБ А.01.001-95 «Правила пожежної безпеки в Україні», від 14.06.95, і «Правила пожарной безопасности в лесах СРСР», від 18.06.71.

2. Міжгалузеві акти. До документів цього типу віднесено 42 нормативні акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001-94 «Положення про державну пожежну охорону», а також інші правила, положення інструкції та настанови, що окреслюють загальні вимоги пожежної безпеки, обов'язкові для виконання в усіх галузях виробничого та невиробничого середовища.

3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. У реєстрі нараховується 109 таких нормативних актів. Серед них: НАПБ В.01.047-95/930 «Правила пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури».

4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки.

6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93 «Пожежна безпека. Терміни та визначення», а також стандарти на окремі види обладнання для пожежогасіння.

7. Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних умовах конкретної галузі.

8. Нормативні документи з питань пожежної безпеки в галузі будівництва.

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі та просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяють на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та ін.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

До небезпечних факторів пожежі, згідно з ГОСТ 12.1.004-91, належать:

– полум'я та іскри;

– підвищена температура навколишнього середовища;

– токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

– дим;

– знижена концентрація кисню.

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

– уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

– радіоактивні й токсичні речовини і матеріали зруйнованих апаратів та установок;

– електричний струм, що виник внаслідок переходу напруги на струмопровідні елементи конструкцій, апаратів, агрегатів під дією високих температур;

– небезпечні фактори вибухів, згідно з ГОСТ 12.1.010, пов'язаних з пожежами;

– вогнегасні речовини.

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням. Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина й окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного й утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію і температуру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном горюче середовище. Це - середовище, що здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Горючі суміші, залежно від співвідношення горючої речовини й окисника, поділяються на бідні та багаті. У бідних мають місце надлишок окисника, у багатих - горючої речовини. Для повного згорання необхідна присутність достатньої кіль-кості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. При цьому також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згорання - оксид вуглецю (СО), який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.

Горіння може бути гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан - газо- чи пароподібний. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз у горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним. Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.

В усіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум'я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум'я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум'я, відповідно тепловий і дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.

За походженням і деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

спалах - швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння;

займання - горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;

спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я;

самозаймання - горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;

самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я;

тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.

Система протипожежного і противибухового захисту спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей і матеріальних цінностей від дії шкідливих і небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Пожежна небезпека будівель і споруд, а також здатність до поширення пожежі визначається кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення основні будівельні конструкції поділяють на кам'яні, залізобетонні, металеві, дерев'яні, а також такі, що вміщують полімерні матеріали.

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням усієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель і споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням. Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння.

Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.

Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню в атмосфері більше 14-16 % за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полуменеве горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів і пари із зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).

Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок тощо).

Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етал, фреон та ін.), які при попаданні в полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.

Спосіб механічного зриву полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

Спосіб вогнеперешкоди, заснований на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.

Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів застосовуються первинні засоби пожежогасіння. До них відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих загорянь до приведення в дію стаціонарних і пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне приміщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забезпечені такими засобами згідно з нормами.

Серед первинних засобів пожежогасіння особливе місце займають вогнегасники. Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.

Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежогасіння, виклику пожежних на об'єктах обладнуються системи пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Пожежна охорона. Система пожежної охорони створюється для захисту життя і здоров'я громадян, матеріальних цінностей від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

До основних завдань пожежної охорони відносяться:

– здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

– запобігання пожежам і нещасним випадкам;

– гасіння пожеж, рятування людей і надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Таким чином пожежна охорона виконує як профілактичну, так і бойову роботу. Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний пожежний нагляд. Вона створюється в містах, населених пунктах, на промислових та інших об'єктах незалежно від форм власності і складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних установ Міністерства внутрішніх справ України.

Державна пожежна охорона є водночас самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною.

Відповідно до покладених на них завдань, органи держпожнагляду:

– розробляють за участю зацікавлених міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, обов'язкові для всіх підприємств, установ, організацій і громадян;

– встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів, розробляють типові документи з питань пожежної безпеки;

– погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються пожежної безпеки, а також інші проектні рішення;

– здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної виконавчої влади, місцевих Рад і їх виконкомів, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами;

– беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд та інших об'єктів, а також у відведенні територій під будівництво, проведенні випробувань нових зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції;

– проводять експертизу (перевірку) проектної та іншої документації та відповідність нормативним актам з пожежної безпеки і у встановленому порядку дають дозвіл на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на оренду будь-яких приміщень і початок роботи новостворених підприємств;

– проводять згідно з чинним законодавством перевірки та дізнання за повідомленнями і заявками про злочини, пов'язані з пожежами, і порушення правил пожежної безпеки;

– здійснюють вибірково в загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних, вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, на підприємствах, в установах та організаціях контроль за підготовкою працівників, учнів і студентів з питань пожежної безпеки;

– перевіряють наявність документів, які дають право на виконання пожежонебезпечних робіт.

Навчання з питань пожежної безпеки. Оскільки головними причинами пожежі є відсутність у людей елементарних знань і недотримання вимог пожежної безпеки, проблемі вивчення правил пожежної безпеки слід надавати першоступеневе значення. Воно повинно здійснюватись безперервно, на всіх етапах навчання та трудової діяльності з самого раннього віку.

Рекомендована література

Основні законодавчі та нормативно-правові акти

1. Кодекс законів про працю України.

2. Кодекс Цивільного захисту населення України.

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України.

4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України.

5. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України.

6. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України.

7. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України.

8. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України.

9. Про охорону праці: Закон України.

10. Постанова Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

11. НПАОП 0.00-4.03-04 «Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці»: Наказ Держ-наглядохоронпраці № 151 від 08.06.2004.

12. НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства»: Наказ Держгірпромнагляду № 55 від 21.03.2007.

13. НПАОП 0.00-4.11-07 «Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці»: Наказ Держгірпромнагляду № 56 від 21.03.2007.

14. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок про-ведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005.

15. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29.01.1998.

16. НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 255 від 15.11.2004.

17. НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 132 від 21.12.1993.

18. НПАОП 0.00-6.13-05 «Порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохорон-праці України»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 92 від 30.03.2004.

19. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці: Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

20. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці: Затверджено Головою Держгірпромнагляду 07.02.2008 р.

Основна література

21. Ткачук К. Н. Основи охорони праці: підручник / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В. Зацарний. 2-ге вид., допов. і перероб. К.: Основа, 2006. 444 с.

22. Протоєрейський О. С. Охорона праці в галузі: навч. посіб. / О. С. Протоєрейський, О. І. Запорожець. К.: Вид-во НАУ, 2005. 268 с.

23. Копань В. С. Охорона праці в гуманітарній сфері: навч. посіб. / В. С. Копань. К.: Пульсари, 2008. 200 с.

24. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: навч. посіб. / А. В. Русаловський. 4-те вид., допов. і перероб. К.: Вид-во ун-ту «Україна», 2009. 295 с.

25. Третьяков О. В. Охорона праці: навч. посіб. з тестовим ком-плексом на CD / О. В. Третьяков, В. В. Зацарний, В. Л. Безсонний ; за ред. К. Н. Ткачука. К.: Знання, 2010. 167 с. + компакт-диск.

26. Гогіташвілі Г. Г. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: навч. посіб. / Г. Г. Гогіташвілі, Є. Т. Кар-чевські, В. М. Лапін. К.: Знання, 2007. 367 с.

27. Желібо Є. П. Охорона праці в органах державної податкової служби: навч. посіб. / Є. П. Желібо, Н. І. Баранова, В. В. Коваленко. Ірпінь. 2002.

28. Катренко Л. А. Охорона праці: курс лекцій / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун. Суми: унів-ка книга, 2009. 540 с.

29. Охорона праці в будівництві: навч. посіб. / за ред.: Б. М. Кор-жика, В. М. Іванова. Харків: Форт, 2010. 388 с.

30. Березюк О. В. Охорона праці в галузі радіотехніки: навч. посіб. / О. В. Березок, М. С. Лемешев. Вінниця: ВНТУ, 2009. 159 с.

31. Ярошевська В. М. Охорона праці в будівельній галузі: навч. посіб. / В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан. Рівне: НУВГП, 2005. 313 с.

32. Батлук В. А. Охорона праці в галузі телекомунікацій: навч. посіб. / В. А. Батлук. Львів: Афіша, 2003. 320 с.

Додаткова література

33. ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

34. ДСанПіН 3.3.6.096-2002 Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів.

35. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

36. ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультра-звуку та інфразвуку.

37. ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

38. НПАОП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин: Наказ Держгірпромнагляду № 65 від 26.03.2010.

39. НПАОП 0.00-2.23-04 «Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат»: Постанова Кабінету Міністрів України № 994 від 27.06.2003.

40. НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою»: Наказ Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005.

41. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі: Наказ МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України № 263/121 від 23.09.1994.

42. ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять».

43. Гігієнічні нормативи ГН 3.3.5-8-6.6.1-2002 «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»: Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 528 від 27.12.2001.

44. Міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.230-2007 ССБТ. Системи управління охороною праці. Загальні вимоги.

45. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджені Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

46. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці. Затверджені Головою Держгірпромнагляду 7.02.2008 р.

47. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам: Постанова Кабінету Міністрів України № 559 від 23.05.2001.

Інтернет-ресурси

48. http://www.dnop.kiev.ua - Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

49. http://www.mon.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

50. http://www.mns.gov.ua - Офіційний сайт Державної служби надзвичайних ситуацій України.

51. http://www.social.org.ua - Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

52. http://base.safework.ru/iloenc - Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ.

Размещено на Allbest.ru

...