Поняття і предмет охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття і предмет охорони праці. Мета, місце і значення дисципліни

2. Випромінювання оптичного діапазону. Засоби та заходи захисту від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань

3. Характеристика будівельних матеріалів щодо їх схильності до займання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Предмет „Основи охорони праці” це комплексна соціально-технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження: санітарія та гігієна праці, техніка безпека, законодавство у сфері охорони праці.

Адже, трудова діяльність є найважливішою формою взаємодії людини з навколишнім середовищем, яка реалізується у планомірному процесі праці.

Праця - це заздалегідь осмислений процес свідомої діяльності людини з урахуванням її досвіду, матеріальних і духовних потреб. У праці виявляються основні п'ять поведінкових мотивів: вигода, безпека, зручність, задоволеність і нівелювання в трудовому колективі.

Актуальність теми - ця тема є дуже актуальною, для працівників, які виконують свої функціональні обов'язки, щодо фізіологічних та психологічних умов праці. Зазначені аспекти лекції в подальшому повинні формувати почуття дбайливого ставлення до свого життя і здоров'я як найвищої соціальної цінності.

1. Поняття і предмет охорони праці. Мета, місце і значення дисципліни «Основи охорони праці»

Охорона праці-це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних. санітарно-гігієнічних. лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Мета охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань, основними з яких є:

проектування підприємств, технологічних процесів і конструювання обладнання з обов'язковим виконанням вимог охорони праці;

знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища, що дозволяє забезпечити мінімум несприятливого впливу їх на здоров'я працівників;

встановлення, законодавче оформлення визначених норм кожного з несприятливих або небезпечних факторів, систематичний король за їх застосуванням;

розробка конкретних заходів щодо покращення умов праці та забезпечення її безпеки на основі застосування у виробництві новітніх досягнень науки 1 техніки;

застосування раціональних засобів захисту працівників від впливу несприятливих факторів виробничого середовища, а також втілення організаційних заходів, які нейтралізують або послаблюють ступінь їх впливу на організм людини;

розробка та застосування методів і засобів оцінки ефективності заходів з охорони праці, що плануються і здійснюються. [7, ст. 245]

Відповідно, основна мета дисципліни «Основи охорони праці» - формування у майбутніх фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам охорони праці і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки, сприяти на практиці покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобігати професійним захворюванням, уникати виробничого травматизму і аварій.

Дисципліна охорони праці складається з наступних розділів:

I. Правовi та організаційні аспекти охорони праці (законодавство з охорони праці).

II. Виробнича санітарія або гігієна праці:

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці. До таких заходів відносяться:

а) оздоровлення повiтря робочого середовища (мiкроклiмат, ліквідація запиленості, вентиляцiя); б) освiтлення виробничих приміщень; в) усунення шуму; г) усунення впливу вiбрацiї; д) усунення впливу iонiзуючого випромiнювання.

III. Технiка безпеки:

Технiка безпеки - система органiзацiйних заходiв та технiчних засобiв, що запобiгають виробничому травматизму і професійних захворювань шляхом обмеження впливу на працюючого небезпечних виробничих факторiв. Складові техніки безпеки: а) електробезпека; б) безпека експлуатацiї герметичних систем, що знаходяться пiд тиском; в) безпека експлуатацiї пристроїв, машин та механiзмiв.

IV. Пожежна безпека.

Пожежна безпека - система органiзацiйних заходiв та технiчних засобiв, якi запобiгають виникненню пожеж та захищають від них. [7, ст. 98]

Значення охорони праці.

Соціальне значення охорони праці проявляється у зростанні якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні соціально-економічних показників об'єкта. Підвищення соціально-економічних показників об'єкта відбувається за рахунок покращення якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів та їх складових компонентів.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.

Охорона праці як галузь регламентує основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та шкідливі умови праці, є Конституція України, де проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

праця охорона випромінювання займання

2. Випромінювання оптичного діапазону. Засоби та заходи захисту від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань

Промисловості і побуті набули масового застосування прилади та обладнання, робота яких пов'язана з використанням або утворенням в процесі роботи електромагнітних випромінювань оптичного діапазону, до яких належать електромагнітні коливання з довжиною хвиль від 0,2 мкм до 1000 мкм. Робота персоналу, який обслуговує таке обладнання, а також людей, які знаходяться поблизу нього, пов'язана з дією випромінювань оптичного діапазону на організм людини та потребує рекомендацій щодо захисту від них. Залежно від довжини хвилі ці випромінювання поділяються на: випромінювання видимого діапазону, інфрачервоні, ультрафіолетові та лазерні (монохроматичні та видимого і суміжних з ним діапазонів)

Інфрачервоне випромінювання

До інфрачервоних випромінювань належать електромагнітні випромінювання (ЕМВ) невидимої частини спектра, що знаходяться в діапазоні довжини хвилі X 0,78 мкм -1000 мкм. Джерелом інфрачервоного випромінювання є будь-яке тіло, температура поверхні якого перевищує температуру абсолютного нуля (-273 К). Спектральний склад випромінювань інфрачервоного діапазону залежить від температури поверхні тіла. Чим вища температура тіла, тим коротша довжина випромінюваної електромагнітної хвилі. Вплив інфрачервоного випромінювання на людину залежить від довжини хвилі, що випромінюється, й від глибини проникнення променів. В залежності від цього інфрачервоне випромінювання поділяють ira три ділянки: А,В,С.

А - ближня (короткохвильова) - характеризується високою проникністю крізь шкіру X = 0,78-1,4 мкм;

В - середня (середньохвильова) - поглинається шарами дерми та підшкірною жировою тканиною X = 1,4-3,0 мкм;

С - далека (довгохвильова) - поглинається епідермісом X=3,0 мкм-1000 мкм.

Інфрачервоне випромінювання, що потрапляє на тіло людини, впливає, перш за все, на незахищені його ділянки (обличчя, руки, шию, груди, очі). Основним його проявом є тепло, яке проникає на деяку глибину в тканини. Тіло людини може витримувати інфрачервоне випромінювання певної густини потоку енергії, яка вимірюється в Вт/м . Так, при густині потоку випромінювання величиною 280-260 Вт/м2 відчувається ледь помітне тепло. Його людський організм може витримувати тривалий час без будь-яких змін у його функціональному стані. При густині потоку випромінювання величиною 560-1050 Вт/м2 настає межа, коли людина не витримує дію інфрачервоного випромінювання. Знаходження людини протягом тривалого періоду часу в зоні інфрачервоного випромінювання значної потужності, як і при дії високих температур, впливає на центральну нервову систему, серцево-судинну систему (збільшується частота серцебиття, змінюється артеріальний тиск, прискорюється дихання), порушує тепловий баланс в організмі, що призводить до посиленого потовиділення, втрати необхідних для організму людини солей. Діючи на очі, інфрачервоне випромінювання викликає помутніння кришталика, опік сітківки, кон'юнктивіти. [3]

Для захисту людини від інфрачервоного випромінювання використовують декілька способів.

Захист відстанню. Цей спосіб полягає в тому, що при віддаленні від джерела випромінювання густина потоку енергії зменшується пропорційно відстані до нього.

Захист часом передбачає обмеження перебування людини в зоні інфрачервоного випромінювання.

Теплоізоляція джерела випромінювання передбачає застосування конструкторських та технологічних рішень, направлених на теплоізоляцію випромінювальної поверхні матеріалами (скловата, цегла), що знижують температуру поверхні випромінювання.

Екранування джерела випромінювання полягає у використанні непрозорих або напівпрозорих екранів, які можуть бути відбиваючими або теплопоглинаючими. Для охолодження використовують водяні завіси з водяної плівки.

Індивідуальні засоби захисту: спецвзуття, спецодяг, який витримує високі температури і захищає від інфрачервоних випромінювань, який водночас є м'яким і повітронепропускним (брезент, сукно). Для захисту очей використовують спеціальні окуляри зі скельцями жовто-зеленого або синього кольору.

Ультрафіолетове випромінювання

Ультрафіолетовим випромінюванням (УФВ) називають електромагнітні випромінювання в оптичній ділянці з довжиною хвилі в діапазоні 200-380 нм. За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнім джерелом УФВ є сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла. Генерація ультрафіолетового випромінювання починається при температурі тіла понад 1200 °С, а його інтенсивність зростає з підвищенням температури.

Енергетичною характеристикою УФВ є густина потоку потужності, яка вимірюється у Вт/м2. Інтенсивність випромінювання та його електричний спектральний склад залежить від температури поверхні, що є джерелом УФВ, наявності пилу та загазованості повітря.

Вплив УФВ на людину кількісно оцінюється за еритемною дією, тобто в почервонінні шкіри, яке в подальшому (як правило, через 48 годин) призводить до її пігментації (засмаги).

УФВ має незначну проникаючу здатність. Воно затримується верхніми шарами шкіри людини. Ультрафіолетове випромінювання необхідне для нормальної життєдіяльності людини. За тривалої відсутності УФВ в організмі людини розвивається негативне явище, яке отримало назву "світлового голодування".

У той же час тривала дія значних доз УФВ може призвести до ураження очей та шкіри. Ураження очей гостро проявляються у вигляді фото - або електрофтальмії. Тривала дія УФВ довжиною хвилі 200-280 нм може призвести до утворення ракових клітин. УФВ впливає на центральну нерпову систему, викликає головний біль, підвищення температури, нервове збудження, зміни у шкірі та крові.[2]

Від УФ-опромінення застосовують захист відстанню (видалення робочого від джерела випромінювання), захисні екрани, ширми, кабіни, фарбуючи їх у світлі тони для більшого відображення УФ-променів. З ЗІЗ застосовують одяг, у тому числі спеціальну, для захисту шкірного покриву; взуття, рукавиці, головні убори. Шкіру захищають нанесенням на неї шару мазі, що містить салол, саліцилової-метиловий ефір та інші речовини, що затримують УФ-промені. Очі, обличчя захищають окулярами, щитками зі світлофільтрами залежно від виду робіт і інтенсивності випромінювання.

3. Характеристика будівельних матеріалів щодо їх схильності до займання

1. Полімерні матеріали.

На відміну від деревини полімерні матеріали містять менше вуглецю і кисню. Тому для їх горіння потрібно в 1,5-2 рази більший об'єм повітря. Так як процес горіння забезпечений недостатньою кількістю кисню, то відбувається неповне згоряння, що супроводжується великим димовиділенням. Параметри димоутворення змінюються в широкому діапазоні, при цьому загальний час досягнення максимального димоутворення коливається від 1 до 20 хв. Наповнювачі та інші компоненти роблять процес горіння неоднорідним. Відмінними особливостями горіння полімерів у порівнянні з деревиною є підвищене споживання кисню, високі температури (1400 ° С) і виділення великої кількості тепла, диму і токсинів.

Багато полімерів характеризуються високою швидкістю поширення полум'я, яка в 5-6 разів вище, ніж у деревини (від 1,5 до 3,9 см / хв). Полістирольні пінопласти з розповсюдження полум'я найбільш пожежонебезпечні (4-5 см / хв).

Поліхлорвініл (ПХВ) при температурі вище 230 ° С розкладається з виділенням газоподібних продуктів, які при 300 ° С спалахують, і полум'я досить швидко поширюється по поверхні матеріалу, самозаймання якого відбувається при 450-600 ° С. При 600 ° С ПХВ виділяє хлористий водень (55 мг / л) - найбільш токсичний продукт, який через 5-10 хв викликає смерть при концентрації 4,5 мг / л повітря. Горіння супроводжується інтенсивним виділенням диму.

Полістироли також займаються від малозначних джерел запалювання, горять з великим виділенням диму та сажі. Температура займання 210-310, самозаймання - 440 ° С. Продукти горіння токсичні.

1. Тепло-та звукоізоляційні матеріали.

Тепло та звукоізоляційні матеріали бувають горючими і негорючими.  Горючі матеріали мають низьку теплостійкість (коливається від 70 до 200 ° С). Пінопласт вже при 80 ° С починає виділяти з'єднання перекисного типу, а при 180 ° С в газовій суміші з'являється фосген.

Будівельний повсть має температуру займання 287 ° С, самозаймання - 370 ° С і має здатність до самозаймання; при горінні виділяє багато їдкого диму.

Висновок

Таким чином, охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що гарантують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Предмет „Основи охорони праці” - комплексна соціально-технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження: санітарія та гігієна праці, техніка безпеки, законодавство у сфері охорони праці.

Щодо властивостей будівельних матеріалів - під властивістю прийнято розуміти здатність матеріалу певним чином реагувати на окремий або діє в сукупності з іншими зовнішній або внутрішній фактор. Властивості матеріалів у великій мірі пов'язані з особливостями їх будови і з властивостями тих речовин, з яких складається даний матеріал. У свою чергу, будова і склад матеріалу залежать: для природних матеріалів - від їх походження і умов утворення, для штучних - від технології виробництва і обробки. Щоб раціонально використовувати будівельні матеріали, необхідно знати їх властивості, способи одержання, правила зберігання і транспортування, а також умови їх роботи в конструкціях і спорудах.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про охорону праці" (в редакції Закону № 229-IV від 21.11.2002. - ВВР. -2003. - № 2. - ст. 10).

2. http://stud.com.ua/32650/bzhd/zahist_ultrafioletovogo_viprominyuvannya#475

3. https://studme.com.ua/1298010813844/bzhd/zaschita_infrakrasnogo_izlucheniya_teploizolyatsiya_ekranirovanie.htm

4. Берлін А.А. Горіння полімерів і полімерні матеріали зниженої горючості // МОР. - М., 1996.

5. Олександрівський А.В., Попов К.Н. матеріали для декоративних, штукатурних, плиткових і мозаїчних робіт. - М.: Вищу школу, 2004.

6. Білогуров В.П., Чмирь В.Д. Матеріалознавство для малярних іштукатурних робіт. - М.: Вищу школу, 2002.

7. Охорона праці: Навчальний посібник / За ред. В. Кучерявого.-Львів: Оріяна-Нова, 2007.-368 с.

Размещено на Allbest.ru