Взаємовідносини між людиною і природою - найбільша проблема, яка хвилює сучасне суспільство. Це й зрозуміло, бо природа - один з компонентів середовища існування людини, і від її стану залежить майбутнє всього людства. Природа - у широкому розумінні слова - це увесь матеріально-енергетичний та інформаційний прояв Всесвіту. Безумовно, це поняття стосується і живого світу планети Земля, у тому числі людини.

Природне середовище або довкілля обумовлено наявністю абіотичних та біотичних чинників існування людини у навколишньому середовищі.

Абіотичні чинники - сукупність неорганічних речовин, які є основою існування біосфери. Наприклад: склад атмосферного повітря, наявність у ньому домішок, склад води і наявність у ній неорганічних речовин, температура повітря, атмосферний тиск, радіаційний фон тощо.

Біотичні чинники - це сукупність живих організмів, які своєю життєдіяльністю впливають на інші організми, у тому числі на людину. Наприклад: рослини виділяють кисень, необхідний людям, тваринам, а ті, у свою чергу, забезпечують поступлення в атмосферу вуглекислого газу, який використовують рослини у процесі фотосинтезу.

Існує чотири групи основних функцій, які стосовно людини виконує природна сфера:

1) фізіологічна - підтримує життя людини як біологічного виду;

2) соціальна - забезпечує формування людини як соціуму;

3) економічна - визначає діяльність економічних умов існування людини, а також відтворення людини як трудового ресурсу;

4) екологічна - формує, регулює і підтримує стан екосистеми, в якій відбувається життєдіяльність людини.

Глобальні проблеми людства.

У результаті активної діяльності людини в середовищі існування воно поволі змінювало свій вигляд, що призвело до порушення біосфери і появи штучного середовища, яке називають техногенним (техносферою). За науковими даними, на сьогоднішній день майже все середовище, в якому перебуває людина, є техногенним. Штучно створена людиною техносфера охоплює практично всю планету і навіть вийшла за її межі у космос.

Розрізняють прямий і непрямий вплив на навколишнє середовище та організм людини негативних чинників техносфери.

Прямий вплив - це виробничий і побутовий травматизм, професійні захворювання.

Непрямий вплив - це погіршення складу повітря, якості води, їжі тощо.

При певних умовах цей негативний вплив може призвести до зростання концентрації домішок у біосфері і погіршення екологічної рівноваги, збільшення кількості захворювань населення та тварин, посилення епідеміологічного неблагополуччя.

Середовище техносфери сучасного існування людини поділяють на побутове та виробниче.

Виробниче середовище - це простір, де людина провадить свою трудову діяльність. До нього належать підприємства, організації, установи, заклади освіти, транспорт, комунікації тощо. Виробниче середовище характеризується певними параметрами його життєздатності і життєдіяльності, специфічними для кожного виробництва. В умовах виробничого середовища на здоров'я людини можуть впливати небезпечні та шкідливі виробничі фактори (НіШВФ).

Деякими з таких факторів є:

електричний струм;

рівень шуму;

рівень вібрації;

рівень теплового, електромагнітного випромінювань;

ступінь загазованості, запиленості.

Електричний струм - поширений уражаючий фактор на виробництві та у побуті у зв'язку з широким застосуванням електричних приладів та агрегатів. Працюючи з ними, необхідно дотримуватися правил електробезпеки (організаційні і технічні заходи та засоби, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму).

Шум - виробничий, побутовий - безпосередньо впливає на якість праці. Довготривала робота у шумному середовищі може призвести до порушення центральної нервової системи і спричинити аварії на виробництві.

Зростання інтенсивності шуму понад природний рівень у людини викликає швидку втомлюваність, зниження розумової активності, а при досягненні 90-100 дБ - поступову втрату слуху.

Зокрема, наприклад, шум, що утворюється під час тихої розмови між студентами в умовах навчальної аудиторії, вимірюється в 10-12 дБ, що уже шкодить навчальному процесу.

Вібрація існує позитивна, яку використовують у техніці для вирішення технологічних завдань (будівництва, медицини та ін.). І шкідлива вібрація, яка виникає під час руху транспортних засобів, роботи двигунів турбін тощо. Вона може призводити до руйнування та виникнення вібраційної хвороби у людей.

Електромагнітне випромінювання (ЕМВ) - процес утворення вільного електромагнітного поля, яке випромінює прискорено рухомі заряджені частинки, що впливають на середовище і людину в ньому. Джерелами ЕМВ є лінії електропередач, радіо і телебачення, робота деяких промислових і побутових приладів.

Теплове випромінювання - це випромінювання, яке утворюється за рахунок внутрішньої енергії речовини і підвищує температуру середовища. Характеризується наявністю теплового потоку (кількість тепла, яке проходить в одиницю часу через одиницю поверхні); може опекти, спричинити вибух.

Перелічені небезпечні і шкідливі виробничі фактори повинні відповідати певним параметрам, які людина визначає сама, проектуючи і будуючи ті чи інші об'єкти. Межа зміни параметрів повинна гарантувати безпеку, а у деяких випадках - і комфорт трудової діяльності. При цьому функціонування об'єкта загалом повинно бути безпечним.

Дія небезпечних і шкідливих виробничих факторів може призвести до травматизму і професійного захворювання людини.

Умови виробничого середовища

Мікроклімат.

Під надзвичайною ситуацією розуміють порушення нормальних умов життя і діяльності людей, об'єктів або територій унаслідок аварій, катастроф, стихійних лих або інших чинників, що спричинили або можуть спричинити загибель людей та значні матеріальні втрати.

За масштабами надзвичайні ситуації поділяють на:

загальнодержавного рівня;

регіонального рівня;

місцевого рівня;

об'єктового рівня.

Залежно від причин виникнення, фізичної сутності та впливу на навколишнє середовище надзвичайні ситуації бувають природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру.

На території України джерелами таких надзвичайних ситуацій переважно бувають стихійні лиха, порушення технологічних процесів, вихід їх з під контролю людей тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру

До небезпек воєнного характеру відносять збройні конфлікти, війни.

За статистикою внаслідок воєнних конфліктів страждає, здебільшого, мирне населення, збільшується кількість біженців. За даними ООН, їх кількість на планеті перевищує 30 млн. осіб, і цей показник зростає. Треба зазначити, що воєнні конфлікти за теперішніх умов можуть спричинити набагато більших втрат серед населення, різні зміни умов його життєдіяльності, значне падіння рівня виробництва. Свідченням цього є військові конфлікти і війни, що відбулися на території колишньої Югославії, Чечні, Афганістану, Іраку.

Сучасні військові засоби ураження та наслідки їхнього застосування:

Ядерною зброєю називається зброя, ураження якою зумовлюється внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу чи з'єднання (синтезу) ядер хімічних елементів. Сюди відносять різні ядерні боєприпаси, засоби доставки до цілей та засоби управління.

Ядерна зброя характеризується такими властивостями:

раптовість та значний радіус ураження;

велика руйнівна сила;

масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

негативний морально-психологічний вплив на людей.

Вибух ядерного боєприпасу супроводжується такими уражаючими факторами:

ударна хвиля;

світлове випромінювання;

проникаюча радіація;

радіаційне зараження місцевості.

Хімічна зброя - один з видів зброї масового ураження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:

висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;

здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;

тривала уражаюча дія отруйних речовин, які можуть довго зберігати свої якості у повітрі, на місцевості та ін.;

біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм;

труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;

необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо)

Біологічна зброя - це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражуюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин - збудників інфекційних хвороб - відносять різні мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Характерні властивості бактеріологічної зброї:

висока ефективність;

здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;

тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі - від однієї до трьох діб, при ботулізмі - 12-36 год.;

труднощі з визначенням окремих видів збудників;

здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.

Звичайні військові засоби ураження

У воєнних конфліктах у першу чергу застосовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди тощо. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену руйнівну дію, яка є близькою до ядерних боєприпасів малої потужності.

Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:

повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявні обставини;

навчання населення застосуванню засобів індивідуального захисту і діям у надзвичайних ситуаціях;

укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація з небезпечних районів;

спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами;

організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту поділяють на засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби індивідуального захисту шкіри.

За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяють на фільтруючі та ізолюючі.

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносять фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки.

Тема № 8. Основи пожежної безпеки

Всі установки та засоби, що застосовуються для гасіння пожеж, поділяються на стаціонарні, пересувні та первинні.

Стаціонарні установки пожежогасіння це апарати, трубопроводи та обладнання, які встановлені на постійних місцях і призначені для подачі вогнегасних речовин до місць займання.

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на: водяні (із зарядом води чи води з добавками); пінні (хімічно-пінні, повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові; комбіновані (піна-порошок).

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин і матеріалів.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також цінних предметів.

Хладонові (аерозольні) вогнегасники призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В

Список рекомендованої літератури

1. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П., Чорна О.Г. Безпека життєдіяльності (теоретичні основи): Навчальний посібник. - Кам'янець-Подільський: Буйницький О.А., 2008. - 108 с.

2. Безпека праці: ергономічні та естетичні основи: Навчальний посібник / С. Апостолюк, В.С. Джигирей. А.В. Апостолюк та ін. - К.: Знання, 2006. - 215 с.

3. Васильчук М.В., Медвідь М.В., Сачков Л.С. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. - К.: Фенікс, 2000. - 896 с

4. Джигерей В.С. та ін. Безпека життєдіяльності. Практичні заняття - Львів: Афіша, 2000. - 251 с.

5. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо.4-е вид. - К.: Каравела, 2005. - 344 с.

6. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці - Львів: Афіша, 2000 - 350 с.

7. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності (опорний конспект лекцій). - К.: КДТЕУ, 1999. - 208 с.

8. Іваськевич І.О. Ергономіка: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2002 - 168 с

9. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч по-сібн. Львів: ЛБК; Київ: Знання, 1999. - С.3-38.

10. ПлахтійП.Д., МендерецькийВ.В., ПанчукО.П., БаранГ.М., Олійник О.І. та ін. Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях: Навч. посіб. для підготовки майбутнього учителя. - Кам. - Под., 2006. - 144 с.

11. Плахтій П.Д., Мендерецький В.В., та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. Посіб. - Кам'янець-Подільський: "Медобори", 2003. - 304 с.

12. Плахтій П.Д., СавчукА.М., ПідгорнийВ.К., Бурдейний І.М. Безпека життєдіяльності в запитаннях і відповідях: Навч. посібник / За ред.П.Д. Плахтія. - Кам'янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005 - 255 с

13. Ярошевська В.М. та ін. Словник термінів і понять з безпеки життєдіяльності. - К.: НМЦ, 2004. - 255 с.

Размещено на Allbest.ru