Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій

Для того щоб звільнити потерпілого від дії електричного струму, необхідно швидко вимкнути ділянку електричної мережі або електрообладнання, до якого дотикається людина. Якщо вимкнення здійснити неможливо, звільнити людину від дії електричного струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши дріт від людини (якщо людина торкається дроту). При цьому людині, яка надає допомогу, необхідно дотримуватись правил безпеки, щоб самій не потрапити під дію електричного струму, звертаючи особливу увагу на напругу, під яку потрапив потерпілий.

У разі напруги до 1000В дріт від людини можна відкинути сухою палкою або дошкою. Можна також перерубати його сокирою. Відтягти потерпілого від джерела струму можна руками, надягнувши діелектричні рукавиці або ж накинувши на них сухий одяг. Краще при цьому стати на дошку, одяг або будь яку іншу не струмопровідну підстилку.

У разі напруги понад 1000В для звільнення потерпілого можна використовувати лише ізолюючу штангу або ізолюючі кліщі, одягнувши діелектричні рукавички і взувши діелектричні боти.

Звільнивши потерпілого від дії електричного струму, необхідно якнайшвидше визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надавати першу долікарську допомогу, а також викликати медичну допомогу або доставити потерпілого до медичного закладу. Необхідно пам'ятати, що людину, яка отримала електротравму, не можна залишати без догляду, доки її не огляне лікар, оскільки у неї не виключається розвиток негативних процесів, які можуть привести навіть до зупинки серця.

Інженерний захист

Захисні споруди цивільної оборони - це споруди, призначені для захисту людей від дії факторів ураження в надзвичайних ситуаціях техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦО - це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР (сильнодіючі отруйні речовини), забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей протягом двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на І, II, III і IV класи. Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, категорії суб'єкта господарської діяльності і місця розташування об'єкта. При цьому радіус збору людей, що будуть укриватися, приймають у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, багатоповерховими будинками - 400 м.

За умовами зведення сховища можуть бути такими, що завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності ЦО. Сховища ЦО, які завчасно будують в мирний час, проектують, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ допускається будівництво окремо розташованих сховищ.

У мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб'єктів господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ за типовими проектами складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.

Сховища, які швидко зводять. Захисні властивості сховищ, які швидко зводять, встановлюються аналогічно як для сховищ, які будують в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і приймається, як правило, від 50 до 300 чоловік. У сховищах передбачаються: приміщення для укриття людей і фільтровентиляційної установки; місця для розміщення баків з водою, переносної печі і ємкості з відходами; вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщується в зоні завалу).

Для будівництва сховищ, які швидко зводять, можуть бути використані серійні елементи промислового і цивільного будівництва, інші конструкції, а також спеціальні залізобетонні елементи і лісоматеріали. Сховища, які швидко зводять, оснащують найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освітленням і зв'язком.

Пристосування під сховища ЦО приміщень існуючих будинків і споруд. Під сховища можуть бути пристосовані: підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового при значення; пішохідні тунелі, вентиляційні галереї і тунелі, пустоти у великих фундаментах та ін.; підвали в жилих будинках.

Сховища, які влаштовують у пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які ставлять до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення з довговічних матеріалів (метал, залізобетон, цегла, камені) або з дерева. Внутрішнє обладнання таких сховищ може бути промислового виробництва або простішого типу, виготовлене силами місцевих об'єктів господарювання.

Оцінку здатності залізобетонних конструкцій, бетонних і цегляних склепінь викладених по металічних балках приміщень, які пристосовують під сховища, визначають за спеціальними розрахунками, таблицями й графіками. Таку роботу проводять завчасно із залученням спеціалістів проектних організацій.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, що забезпечують захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості з неперервним перебуванням у них розрахункової кількості людей протягом 1-2 діб. У зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск у фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань, крім того, на перших поверхах. При пристосуванні приміщень під ПРУ демонтаж технологічного обладнання не передбачається.

Місткість ПРУ визначається сумою місць для сидіння і лежання (на верхніх ярусах) і приймається: 5 чоловік і більше залежно від площі приміщень укриттів, обладнаних в існуючих будинках і спорудах; 10-50 чоловік в укриттях, які швидко зводять, що не використовуються в мирний час; 50 чоловік і більше залежно від площі приміщень, що проектуються і будуються в нових будинках і спорудах, які використовують в мирний час в інтересах суб'єктів господарської діяльності.

Протирадіаційні укриття діляться на класи відповідно до коефіцієнта захисту з гамма-випромінювання: за межами зон можливих руйнувань у заміській зоні з К3 = 20 - 50 для населення і К3 = 50 - 100 для працюючих змін; на об'єктах II категорії по ІДО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань, а також в заміській зоні, яка розташована в зоні можливих слабких руйнувань з К3 = 50 - 100 для населення і К3= 100 - 200 для працюючих змін; на об'єктах 11 категорії по ІДО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань з К3 більше 200 для складу формувань і К3 -- 100 - 200 для персоналу медичних установ.

ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, санітарного вузла, вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. У ПРУ місткістю до 50 чоловік допускається замість санітарного вузла мати приміщення для виносної тари під фекалії і відходи.

У ПРУ влаштовують не менше двох входів. Ширину їх приймають залежно від кількості людей, які підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1 м ширини входу. На входах встановлюють звичайні з ущільненням двері.

Всі пройоми під час переведення приміщень на режим укриття заставляють матеріалами, які забезпечують такий самий захист, як огороджувальні конструкції.

Приміщення, які пристосовують під ПРУ, повинні бути забезпечені вентиляцією, опаленням, каналізацією і освітленням відповідно до вимог їх експлуатації в мирний час і в НС.

У ПРУ будь-якої місткості в цокольних і перших поверхах будинків, а також в укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщуються в підвальних поверхах будинків, використовують не примусову вентиляцію. В інших випадках застосовується примусова вентиляція.

Система опалення ПРУ є загальною з опалювальною мережею будинків і повинна мати пристрої відключення.

Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі. Норма використання води на одну людину - 25 л на добу. При відсутності водопроводу в укриттях передбачаються місця для розміщення баків з питною водою з розрахунку на одну людину 3 л на добу.

Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.

Параметри повітряного середовища в ПРУ приймають як для чистої вентиляції сховищ -- для вентиляції примусової або не примусової, а також для резервної вентиляції як для фільтровентиляції сховищ. Тепло вологий режим при цьому не проводять. Норми подачі повітря в ПРУ приймають такими, як для сховищ.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) будують відповідно до вимог ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони».

Укриття простішого типу -- це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також знижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також підвали та інші заглиблені приміщення, пристосовані для захисту людей.

Щілини викопують у ґрунті у вигляді вузьких ровів із зломами в плані під кутом 90-120°. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілин приймають від 10 до 50 чоловік. У щілинах місткістю до 25 чоловік влаштовують один вхід, а при більшій місткості -- два входи. Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см2. Матеріали для настилу перекриття і одягу крутизни щілин -- ліс круглий, пиломатеріали, залізобетонні вироби та ін.

Підвали та інші заглиблені й підземні приміщення і споруди, які пристосовують під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із негорючих матеріалів, не мати транзитних комуні кацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів у підвалах будинків рекомендується приймати 50-300 чоловік.

У підземних гірських виробках залежно від їх характеристик і місця розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробки можуть використовуватися для розміщення пунктів керування, укриття матеріальних ресурсів, розміщення виробництв з унікальним обладнанням, холодильників тощо.

У сховищах і ПРУ, які розміщуються у гірських виробках, передбачають системи вентиляції, водозабезпечення, електрозабезпечення, зв'язку і каналізації, що створюють необхідні умови для перебування в них людей протягом розрахункового періоду.

Радіоактивне зараження місцевості -- підступний і небезпечний фактор ураження. Воно розповсюджується навіть на ті райони, що не піддавалися дії надзвичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може переміщуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а радіоактивне зараження не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є на об'єктах, в органах управління і силах ІДО. Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили в зону радіоактивного зараження.

Зараження території підприємства, ураження робітників, службовців і населення прилеглого житлового масиву може відбутися у випадку виробничої аварії на об'єктах, що використовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

На розповсюдження СДОР можуть справити вплив напрям вітру і його швидкість, умови місцевості й рослинного покриву.

Якщо населення проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, де є запаси СДОР (холодильні установки, водопровідні станції, хімічні і нафтопереробні підприємства і т. ін.), то слід попередити населення, з яким СДОР вони можуть реально зустрітися.

Таким чином, територія, що зазнала дії СДОР, включає місце його безпосереднього розливу, тобто осередок хімічного ураження і зону хімічного зараження, що утворилася у результаті розповсюдження парів. Зона хімічного зараження поділяється на дві частини: зону надзвичайно небезпечного зараження і зону зараження.

З віддаленням від місця вибуху (викиду) на АЕС або розливу СДОР рівні радіації або хімічного зараження зменшуються. Але оскільки невідомо, в якому районі можуть опинитися люди і їх житло, необхідно скрізь вживати всі заходи для захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних споруд від радіоактивного і хімічного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, машинами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд. Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти всі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, повсті, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам'яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у дерев'яних проконопачують. Конструкції з дерев'яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки заміняють новими.

Крім проведення робіт із захисту від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев'яних будинків, закладають цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель обсипають ґрунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна застосовувати тини, дошки і т.д. На перекриття насипають допоміжний шар ґрунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у разі необхідності на них можна було насипати шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилюють захисні властивості будинку, квартири, скорочують ймовірні втрати серед людей.

Профілактичні протипожежні заходи проводять з метою зменшення можливості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань, зменшить імовірність їх швидкого розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори з білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкість. По можливості треба зробити на вікні дерев'яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легко спалахуючи предмети (картини, меблі) слід поставити в простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести з будинку і тримати у безпечному місці.

Дерев'яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев'яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазують глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних речей. На горищах дерев'яну тирсу, торф, мох, що використовуються для утеплення, по можливості слід замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дозволяють перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев'яного будинку обмажте глиняним розчином - вони будуть більш вогнетривкими.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду в діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу з квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у разі необхідності вжити заходи до їх виправлення або заміни.

Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно відключити їх у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголошення загрозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж, діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.

Радіаційно-хімічний захист населення в надзвичайних ситуаціях

надзвичайний долікарський струм допомога

Організація дозиметричного та хімічного контролю. Дозиметричний та хімічний контроль проводиться під керівництвом начальників усіх ступенів та командирів формувань ЦО.

Дозиметричний контроль включає:

- контроль опромінення;

- контроль радіоактивного забруднення.

Контроль опромінення проводиться з метою отримання даних про поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на дві групи -- груповий та індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

Д =Рсер*Т/Кпосл

де Д - поглинута доза;

Р - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу);

К - коефіцієнт ослаблення захисної споруди.

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосовувати груповий метод.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:

- відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників;

- журнал контролю опромінення;

- картка обліку доз опромінення;

- журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ІДО);

- донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення. Допустимі дози опромінення:

а)на воєнний час:

- при одноразовому опроміненні (до 4 діб) -- 50 Р;

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб -- 100 Р;

- за 3 місяці -- 200 Р; за1 рік --300 Р.

б)на мирний час:

- у нормальних умовах на 1 рік -- 0, 5 бер.;

- для персоналу в нормальних умовах на 1 рік -- 5 бер.;

- для населення аварійне опромінення на 1 рік -- 10 бер.;

- для персоналу аварійне опромінення на 1 рік -- 25 бер.

Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати -- 0,5 бер за рік.

Згідно з Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" № 15/98-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:

для населення: 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік -- 0,1 бер);

для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік -- 2 бер).

Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п'яти років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому.

Структура дози опромінення поглинутої за рік виглядає таким чином:

природний фон -- 200 мбер;

медична рентгенодіагностика -- 150 мбер;

будівельні матеріали -- 100 мбер;

додаткові джерела опромінення -- 50 мбер.

Природний радіаційний фон обумовлюється космічним випромінюванням та природними радіоактивними речовинами.

Інтенсивність космічного випромінювання залежить від висоти над рівнем моря та сонячної активності. Земним джерелом є природні радіонукліди, які містяться в речовинах, які людина використовує у повсякденній діяльності.

Природний радіаційний фон для України становить 0,01--0,03 мр/год.

Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ІМД-21 та інші) та порівнянням їх з нормою.

На мирний час користуємося нормами, які визначені в "Основних санітарних правилах. ОСП-72/87" та НРБУ-97.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ).

Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР -- береться проба і скеровується на аналіз в СЕС.

Відповідальність за проведення контролю покладається:

- в містах та районах -- на начальників штабів і служб ЦО міст, районів, командирів територіальних формувань ЦО;

- на ОГД -- на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань;

- за непрацюючим населенням -- на штаби ЦО міст, районів із залученням начальників ЖЕКів.

На об'єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

- порядок забезпечення технічними засобами контролю.

- організація видачі засобів контролю.

- облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.

- подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.

- обов'язки посадових осіб з ведення контролю.

Забезпечення засобами радіаційно-хімічного захисту.

До засобів радіаційно-хімічного захисту відносяться:

1. Засоби індивідуального захисту, до яких належать:

--засоби захисту органів дихання

а)протигази:

- загальновійськові: РШ-4, ПМГ, ПБФ;

- цивільні: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7У, ГП-7В;

- дитячі: камери захисна дитяча КЗД-4, КЗД-6 (до 1,5 року);

- ДП - 6 (для старшого віку); ПДФ-Д(від 1,5 до 7 років); ПДФ-Ш (від 7 до 17 років); ПДФ - 7 (від 1,5 до 14 років);

- ізолюючі: ІП-4, ІП-5, ІП-46;

- промислові: (для захисту від СДОР);

- додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3;

б)респіратори:

- Р-2;

- РУ-6Ом, РПГ-67 -- промислові;

- ШБ-1 (пелюсток) та інші;

в)простіші:

- ВМП -- ватно-марлева пов'язка;

- ПТМ-1 -- протипилова тканинна маска;

- засоби захисту органів шкіри:

а)спеціальні засоби:

- Л-1-- легкий захисний костюм;

- ЗЗК -- загальновійськовий захисний костюм;

- ЗКЗК -- загальновійськовий комплексний захисний комплект;

- ЗФО-58 -- захисно-фільтруючий одяг;

б)щоденний і виробничий одяг (обробляється пастою К-4, або мильно-масляною емульсією для надання водонепроникності),

2. Прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю:

- радіаційної розвідки:

ДП-64 -- індикатор;

ДП-3 -- рентгенометр;

ДП-5 А(Б,В) -- радіометр-рентгенометр;

ДП-100, "Бела" -- радіометри ;

ІМД-1, ІМД-21 -- вимірювачі потужності дози;

"Прип'ять" та інші побутові прилади;

хімічної розвідки:

ВПХР -- військовий прилад хімічної розвідки;

ППХР -- напівавтоматичний прилад хімічної розвідки;

ГТХР-МВ -- прилад хімічної розвідки медичний (ветеринарний);

ПХЛ-54 -- польова хімічна лабораторія;

ГСП, ГСА -- газоаналізатори;

- дозиметричного контролю:

ДП-24;

ДП-22В;

ІД-1;

ІД-Ц;

ДК-02;

ІД-02 та інші - дозиметри.

3.Засоби фільтровентиляції і регенерації повітря:

ФВК-1, ФВК-2 -- фільтровентиляційний комплекс;

ВПУ-200, ФП-300, ФП-1000 -- фільтр поглинач;

РУ-150/6 -- регенераційна установка;

РП-50, РП-100 -- регенераційний патрон.

4.Комплекти і прилади спеціальної обробки і знезараження:

ІПП-8 --- індивідуальний протихімічний пакет;

ІДК-1 -- індивідуальний дегазуючий комплект;

ДК-4 -- дегазуючий комплект;

ІДП-С -- індивідуальний дегазуючий пакет селікагелевий.

5.Медичне майно:

АІ-2 -- індивідуальна аптечка;

ПШ -- індивідуальний перев'язочний пакет;

ІПП-8 -- індивідуальний протихімічний пакет.

З метою захисту формувань ЦО, робітників, службовців і решти населення області від РР, ОР, СДОР штабами ЦО організовується забезпечення їх засобами радіаційного та хімічного захисту.

Майно накопичується 2-х видів:

- запаси ОГ (купуються і зберігаються об'єктами). Право використання має начальник ЦО ОГД. Накопичується -- 105 % від штату мирного часу;

- майно довгострокового збереження облдержадміністрації для забезпечення непрацюючого населення та робітників і службовців бюджетних організацій зберігається на спеціальних складах.

Фільтруючі протигази зберігаються та транспортуються в дерев'яних ящиках у розібраному стані. Органи ЦО відповідають за своєчасне накопичення, зберігання, комплектність, освіження та заміну майна РХЗ, його якісний та кількісний стан. Із цією метою з кожної партії раз у 9--10 років відбирають декілька одиниць 313 і перевіряють їх придатність для подальшого використання. Результати дослідження є підставою для списання або продовження термінів зберігання. Майно на складах повинно постійно поповнюватися. Забезпечення засобами РХЗ здійснюється:

- для особового складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони згідно з положенням про НФ та нормами забезпечення;

- робітники та службовці - протигаз, респіратор, аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-7), індивідуальний перев'язочний пакет (ШП);

- для населення - протигаз, ватно-марлева пов'язка.

Видача засобів радіаційного та хімічного захисту організовується при можливій загрозі радіоактивного та хімічного зараження при розташуванні формувань, робітників, службовців і решти населення в місцях постійного проживання, роботи. У випадку тимчасового відселення (евакуації) для видачі засобів радіаційного та хімічного захисту, забезпечення ними здійснюється за місцем нового розташування. При різкій зміні ситуації (аварії на залізниці, районі ХНО тощо), що не дозволяє своєчасно доставити засоби захисту зі складів області, використовуються засоби захисту, що є у наявності на підприємствах державної та інших форм власності.

Видавання засобів радіаційного та хімічного захисту зі складів обласної державної адміністрації здійснюється на підставі розпорядження начальника ІДО. У районах формуються автомобільні колони для вивезення засобів радіаційно-хімічного захисту зі складів. Старшим автомобільних колон начальник відділу ІДО району видає необхідні документи.

У встановлений час автомобільні колони від районів (міст) прибувають на склади і подають на його районні пункти видачі, створені на базі одного чи кількох із промислових підприємств району.

Фільтруючі протигази ГП-5 (ГП-7), дитячі протигази для школярів, дитячих дошкільних установ, а також непрацюючого населення без перевантаження на районних пунктах видачі подаються на пункти видачі шкіл, дитячих дошкільних установ, будинкоуправлінь, лікарень, пологових будинків, житлово-комунальних контор (дільниць). З цією метою до складу відповідальних за отримання майна входять посадові особи від районного відділу освіти, житлово-комунального управління (відділу, об'єднання), відділу охорони здоров'я та інших. Промислові підприємства та інші установи отримують на районних пунктах видачі за завчасно оформленими накладними, які начальники штабів ЦО об'єктів отримують у день забезпечення засобами РХЗ від начальника відділу ІДО району.

Для видачі засобів індивідуального захисту на ОГД, організаціях, установах, ЖЕК, ЖЕД створюються (завчасно) пункти видачі 313, які діють через дві години після отримання розпорядження. Кількість пунктів визначається так, щоб здійснити видачу за 6-8 годин (продуктивність пункту 180-200 осіб/год.). Майно невоєнізованих формувань зберігається на об'єктах господарської діяльності окремо, у будь-який час повинно бути готове для видачі без зупинки виробничої діяльності.

Індивідуальні засоби захисту

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покривів й медичні засоби використовують в системі захисних заходів у зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, які потрапили в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об'єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само - і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.

В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні й промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори й простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов'язки).

Як засоби індивідуального захисту поверхні шкіри слід використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри (виробничий і повсякденний одяг, при необхідності насичений спеціальними розчинами).

Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри й медичні засоби, що випускаються промисловістю, повинні бути направлені в першу чергу для забезпечення особового складу органів керування і формувань цивільної оборони, які підготовлені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а потім для працюючого персоналу, особливо на радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об'єктах господарської діяльності. Інше населення повинно використовувати простіші й підручні засоби.

Медичний захист

Медичні засоби індивідуального захисту.

Медичний захист населення є складовою частиною комплексу медичних заходів ЦО. Він має за мету на основі прогнозування можливої небезпеки для здоров'я людей попередити або послабити дію факторів ураження на них іонізуючого випромінювання, отруйних речовин і бактеріальних засобів шляхом проведення спеціальних профілактичних заходів із застосуванням медичних засобів захисту, а також організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Застосування медичних засобів захисту може знизити або попередити вплив на людей окремих факторів ураження НС, особливо при дії особового складу сил ЦО в осередках ураження (зараження). За певних умов застосування цих засобів може підвищити ефективність інших способів захисту (в ході розосередження і евакуації населення, при укритті у захисних спорудах тощо).

Разом з тим не можна орієнтуватися тільки на один спосіб захисту, яким би надійним він не був. У кожному конкретному випадку перевагу слід надавати тому з них, який найбільш відповідає обстановці, що склалася. Завдання полягає у тому, щоб підготувати і у разі необхідності застосувати будь-який або одночасно всі у комплексі способи захисту і досягти тим самим якомога більш надійного захисту населення.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню, яке потерпіло від НС. За їх допомогою можна урятувати життя більшій кількості людей, повністю попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами й бактеріальними засобами.

Для профілактики ураження сильнодіючими отруйними речовинами і надання першої медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях використовують табельні засоби -- індивідуальна аптечка АІ-2 (та її аналоги), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев'язувальний пакет ІПП.

До медичних засобів захисту належать:

- радіозахисні препарати;

- засоби захисту від дії отруйних речовин - антидоти;

- протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки тощо).

Радіозахисні препарати призначені для профілактики уражень іонізуючими випромінюваннями і послаблення проявів променевої хвороби.

Антидоти -- специфічні протиотрути; використовують для профілактики ураження людей отруйними речовинами. У разі їх раннього застосування досягається високий ефект.

Протибактеріальні препарати - засоби профілактики інфекційних захворювань.

Вказані вище медичні засоби захисту включаються в основному до аптечок індивідуальних (АІ). Вони містять препарати: радіозахисні - засоби № 1 і № 2; засіб, що використовується при отруєнні фосфорорганічними речовинами (ФОР); засіб проти блювання; протибактеріальні засоби № 1 і № 2. Передбачено включення і протибольового засобу. В АІ-2 є інструкція щодо порядку застосування медичних засобів

До медичних засобів захисту відносяться: пакет перев'язувальний медичний (ІПП), що складається із стерильної пов'язки для надання допомоги при пораненнях і опіках; індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) (рис.4.12), призначений для надання само- і взаємодопомоги при ураженні отруйними речовинами. За його допомогою проводять часткову спеціальну обробку безпосередньо після ураження або сильнодіючими отруйними речовинами.

Профілактика ураження населення, надання першої медичної допомоги людям в осередках ураження, а після цього і лікарської допомоги з використанням усіх медичних засобів захисту покладаються на формування і заклади медичної служби ЦО. При цьому враховується необхідність у будь-якій складній обстановці надавати першу допомогу в осередках ураження, як правило, у найкоротші строки, що вимірюються хвилинами. Цього можна досягти при активній участі самого населення через само - і взаємодопомогу. З урахуванням цього усе населення навчають відповідним прийомам.

Слід відмітити, що якими б ефективними не були медичні засоби захисту, все таки першорядне значення має попередження потрапляння радіоактивних і отруйних речовин, а також бактеріальних засобів в організм людини.

Застосування індивідуальних засобів медичного захисту попереджує ураження людини, послаблює вплив на неї деяких факторів. Наприклад, дотримування правил особистої гігієни і застосування антибактеріальних засобів (антибіотиків, вакцин тощо) запобігає інфекційним захворюванням. Своєчасно накладена на рану або місце опіку стерильна пов'язка -- це не тільки надання медичної допомоги, але й засіб попередження ускладнень.

У першу чергу медичними засобами захисту забезпечуються особовий склад формувань, робітники і службовці об'єктів, що розташовані в загрозливих містах, а також населення міст та інших населених пунктів, які потрапляють у зони ураження хімічно небезпечних об'єктів та АЕС.

У другу чергу засобами медичного захисту забезпечується інше населення загрозливих міст, жителі населених пунктів, що розташовані у зонах можливого руйнування і все населення міст та інших населених пунктів, на території яких розташовані загрозливі об'єкти народного господарства.

У третю чергу медичними засобами захисту забезпечується все інше населення, включаючи жителів сільських населених пунктів.

Медичні засоби захисту видають населенню при загрозі виникнення НС, при цьому треба знати, хто і де їх буде отримувати. Після отримання аптечки необхідно перевірити її комплектність і вивчити правила користування нею за інструкцією. Не рекомендується розкривати аптечку без необхідності, перекладати і розкривати пенали з таблетками. Не можна порушувати герметичність упаковки перев'язувального і протихімічного пакетів.

Зберігання і підтримування у готовності медичних засобів захисту, призначених для особового складу формувань, робітників і службовців, інших категорій працюючого населення, учнів, студентів покладається на керівників ЦО об'єктів, а для іншого населення - на начальників ЦО міст і районів. Для цього засоби, що зберігаються безпосередньо на об'єктах, закріплюють за тими особами, для яких вони призначені, і повинні знаходитися у постійний готовності до видачі у мінімально короткі строки як у мирний час, при аваріях і катастрофах, так і при загрозі нападу противника.

Планами ЦО (плани дій у НС) визначений порядок видачі формуванням і населенню медичних засобів захисту при введенні відповідних ступенів готовності ЦО. Разом з тим ці засоби можуть видаватися і до введення певного ступеня готовності розпорядчим порядком відповідно до вказівок органів управління з питань НС та цивільного захисту населення.

Пакет перев'язувальний медичний (ШП) промисловістю випускається трьох типів: індивідуальний, звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками. Розрізняються вони за способом упакування, кількістю подушечок і розмірами.

Індивідуальними перев'язувальний пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки. Розкривши пакет, виймають бинт і стерильні подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішнього боку руками. Подушечки накладають внутрішньою стороною на поранену поверхню, при наскрізних пораненнях -- на вхідний і вихідний отвори і прибинтовують, кінець бинту закріплюють шпилькою.

Аптечка індивідуальна (АІ-2). Практика показує, що при вивченні індивідуальної аптечки вона повинна бути в руках у тих, хто вчиться. У ній міститься набір медичних засобів, що розподілені по гніздах. Розмір аптечки складає: 90 х 100 х 20 мм. Маса -130 г.

Аптечка індивідуальна містить медичні засоби захисту і призначена для надання допомоги, самодопомоги, взаємодопомоги при пораненнях і опіках (для зняття болю) і попередження або послаблення уражень фосфорорганічними отруйними речовинами, бактеріальними засобами і радіоактивними речовинами.

Протибольовий засіб знаходиться у гнізді № 1 і у шприц-тюбику. Це гніздо резервне. Шприц-тюбик застосовують при переломах, значних ранах і опіках. При цьому додержують наступних правил: правою рукою візьміться за корпус шприца-тюбика, а лівою -- за ребристий обідок корпусу; обертальним рухом правої руки поверніть корпус проти годинникової стрілки; лівою рукою зніміть з голки ковпачок; тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видушити з неї повітря до появи першої краплі на кінчику голки; не торкаючись голки руками, введіть її у м'які тканини стегна або руки, у верхню частину сідниці і ви душіть вміст шприца тюбика; не розтискаючи пальців витягніть голку; пришпилить шприц-тюбик до одягу на грудях. В екстрених випадках укол слід робити через одяг. Засоби для попередження отруєння фосфорорганічними ОР (антидоти) знаходяться у гнізді № 2 у круглому пеналі червоного кольору. Використовують 1 таблетку за сигналом аварії на хімічно небезпечному об'єкті або загрозі хімічного зараження. Після цього одразу одягають протигаз. При появі й наростанні ознак отруєння слід прийняти ще 1 таблетку. Повторно приймати препарат рекомендується не раніше, ніж через 5-6 годин.

Протибактеріальний засіб № 1 розміщений у гнізді № 5 у двох однакових чотиригранних пеналах без пофарбування. Приймати слід у випадку загрози ураження бактеріальними засобами, при інфекційному захворюванні, а також при пораненнях і опіках, Спочатку приймають вміст одного пеналу (одразу 5 таблеток), потім через 6 годин -- вміст другого пеналу (також 5 таблеток).

Протибактеріальний засіб № 2 знаходиться у гнізді № 3 у великому круглому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток (за один прийом), у наступні дві доби - по 4 таблетки.

Радіозахисний засіб № 1 знаходиться у гнізді № 4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймають за сигналом «Аварія на АЕС» і «Загроза радіоактивного зараження» по 6 таблеток за 30-40 хв. до входу на територію, заражену радіоактивними речовинами або одразу при отриманні розпорядження управління (відділу) з питань НС та цивільного захисту населення (штабу ЦО). Якщо тривалість перебування на території, зараженій радіоактивними речовинами, перевищує 55 годин, слід прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток), тому що тривалість дії ліків - 5-6 діб.

Радіоактивний засіб № 2 знаходиться у гнізді № 6 у чотиригранному пеналі білого кольору. Приймати його треба по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів при умові вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат слід давати дітям.

Засіб проти блювання знаходиться у гнізді № 7 в круглому пеналі голубого кольору. Одразу після опромінення, а також при появі нудоти, після ударів по голови рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4 години.

У деяких випадках знадобиться приймати одночасно декілька медичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби окрім профілактичного прийому радіозахисного засобу № 1 і протибактеріального засобу № 2, появи нудоти приймають ще засіб проти блювання (гніздо № 7).

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначений для знезараження краплиннорідкими отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.

Пакет включає складний флакон з розчином для дегазації і чотири ватно-марлевих тампони. Коли необхідно, рідиною з флакону змочують тампони і в першу чергу протирають відкриті ділянки шкіри (кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто володіє дегазуючими властивостями: пакет можна використовувати і при зараженні бактеріальними засобами. Але цільове його призначення - це проведення часткової санітарної обробки при зараженні отруйними речовинами.

За відсутності індивідуального протихімічного пакету знезаражувати краплиннорідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, треба завчасно підготувати 1 л 3%-го перекису водню і 3 г гідроокису натрію. їх змішують безпосередньо перед використанням. Гідроокис натрію можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як і рідини з протихімічного пакету. При поводженні з сухим натрієм треба стежити, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.

Крім медичних засобів індивідуального захисту в НС не слід забувати про використання медичних засобів формувань (санітарних дружин), медичних пунктів, фельдшерських пунктів і медичних кабінетів підприємств, установ і організацій.

Размещено на Allbest.ru

...