Методичні основи кількісного оцінювання виробничих ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КІЛЬКІСНОГО ОЦІНЮВАННЯ ВИРОБНИЧИХ РИЗИКІВ

Зенкін А.С., Овчаренко О.В.,

Борко В.О., Полінкевич О.П., Зенкіна С.М.

Київський національний університет технологій та дизайну

У статті розглянуті проблеми та джерела виникнення виробничих ризиків. Також автором розглянуті ризикоутворюючі фактори, які сприяють виникненню виробничих ризиків на підприємстві. Існують показники, які можуть обчислюватися на підприємстві, і з їх допомогою можна здійснювати оцінку ступеня виникнення ризиків, а також можливі збитки компанії в разі реалізації ризикової події. Автором також розглянуті і можливі способи зменшення ступеня реалізації виробничих ризиків, а також методи по їх усуненню. Ключові слова: виробничий, професійний, ризик, підприємство, продукція.

Вступ. Сучасні ринкові умови, посилення конкуренції в машинобудівній сфері (в першу чергу, через появу на українському ринку великої кількості іноземних конкурентів), посилення концентрації ризиків, що виникають у зовнішньому середовищі -- все це змушує задуматися про ефективності існуючих методів з оцінки та управління ризиками. Основна причина, по якій виникла гостра необхідність в модернізації систем з оцінки та управління ризиками -- це нездатність підприємств машинобудівної галузі передбачити основні ризики і, відповідно, підготувати заходи по їх мінімізації та усуненню.

Постановка проблеми. Проведення оцінки виробничих ризиків -- важливий крок в забезпеченні захисту здоров'я та життя робочих і благополуччя всього підприємства. Це допоможе зосередитись на ризиках, які мають першочергове значення для підприємства, саме тих ризиків, які потенційно можуть викликати серйозні негативні наслідки.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції, товарів і послуг; із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності, в процесі якої підприємці стикаються з проблемами неадекватного використання сировини, зростання собівартості, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва. Виробничий ризик виникає через основні причини, до яких відносяться:

* зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку виробленої продукції;

* зниження цін, за якими планувалося реалізовувати продукцію або послугу, в зв'язку з її недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту;

* збільшення матеріальних витрат у результаті перевитрати матеріалів, сировини, палива, енергії, а так само за рахунок збільшення транспортних витрат, торгових витрат, накладних та інших побічних витрат;

* зростання фонду оплати праці за рахунок перевищення наміченої чисельності або за рахунок виплат більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим співробітникам;

* збільшення податкових платежів та інших відрахувань в результаті зміни ставки податків в несприятливу для підприємницької фірми сторону і їх відрахувань;

• низька дисципліна поставок, перебої з паливом і електроенергією;

• фізичний і моральний знос устаткування вітчизняних підприємств.

Актуальність цієї проблеми обумовлена тим, що забезпечення безпеки населення від різних техногенних джерел в розвинених країнах уже кілька десятиліть здійснюється на основі концепції прийнятного ризику, що вимагає кількісного визначення ризику і порівняння його з допустимим (прийнятним) рівнем. В останні роки роль і значення управління ризиками як інструменту зниження втрат і підвищення ефективності національних економік у всьому світі постійно зростає. Значення цього інструменту зростає, перш за все, через зростання самих ризиків, що є загальносвітовою тенденцією, обумовленої ускладненням всіх сфер функціонування сучасного суспільства.

Оцінка і управління виробничими ризиками -- це не данина моді і не тимчасова кампанія, це нагальна економічна необхідність. На жаль, в даний час рівень вітчизняних розробок в області оцінки професійних ризиків явно недостатній для того, щоб можна було хоча б міркувати про державне регулювання процесу управління професійними ризиками, а тим більше, впроваджувати будь-які, м'яко кажучи, дуже непрофесійні «концепції».

Іноді кажуть, що термін «управління ризиком» неправильний, оскільки ризик має сенс тільки знижуватись. На жаль, це не так. У деяких випадках роботодавець може свідомо піти на підвищення допустимого рівня ризику для працівників, наприклад при ліквідації аварійних ситуацій, при виконанні термінових, але дуже вигідних замовлень, або, відмовляючись від деяких раніше встановлених вимог охорони праці, якщо після оцінки ризиків виявиться, що ці обмеження пов'язані з незначними ризиками (але все-таки -- ризиками).

Проводячи оцінку виробничих ризиків необхідно пам'ятати наступне:

— НЕБЕЗПЕКА може виходити від чого завгодно, наприклад, від хімікатів, які використовуються на виробництві, електрики, висотних роботах і т. д.

— РИЗИК -- це вірогідність, низька чи висока, що якось може постраждати в результаті небезпеки яка існує.

Можна виділити п'ять основних кроків у оцінці ризиків на виробництві.

Крок 1: Визначення джерела небезпеки.

Насамперед, необхідно визначити можливі джерела небезпеки. Коли ми приходимо на роботу день у день, багато джерел небезпеки просто перестаємо помічати. Тому потрібно зробити детальний огляд робочого приміщення та провести опитування працівників, що на їхню думку може викликати небезпеку. Переглянути історію хвороб та травм на даному виробництві.

Крок 2: Визначити хто і як може постраждати.

Необхідно визначити, хто може постраждати від тієї чи іншої небезпеки що існує. Така інформація дасть можливість розробити заходи по запобіганню небажаних ризикових ситуацій. Мова йде про визначення груп людей, а не кожного окремого робочого, які знаходяться в зоні підвищеного ризику.

Крок 3: Оцінити величину ризику і вирішити, які міри запобігання необхідно вжити.

Відзначивши небезпеки, необхідно вирішити, що з ними робити. Роботодавець повинен робити все «розумно здійсненне» з тим, щоб захистити людей від шкоди. Роботодавець повинен розробити необхідні заходи і внести їх в план захисту і попередження.

Крок 4: Фіксація результатів оцінки ризиків та розроблення плану заходів і здійснення його.

Запис результатів оцінки ризиків робиться в «Карті оцінки ризиків» і інформується працівникам про ризики на своїх робочих місцях. Данні карти сприяють застосуванню роботодавцем результатів оцінки з метою поліпшення умов праці. При практичному застосуванні результатів оцінки ризиків необхідно розділяти турботу про людей і турботу про бізнес. З іншого боку, існує правове зобов'язання викладати результати оцінки ризиків в письмовому вигляді. Ніхто не очікує від роботодавця, щоб оцінка ризиків була досконалою, проте вона повинна бути належної, достатньою і відповідати правовим нормам.

Крок 5: Проведення оцінки виробничих ризиків на регулярній основі.

Лише деякі робочі місця залишаються незмінними. Рано чи пізно застосування нового обладнання, нових хімічних речовин і процедур може привести до виникнення нових загроз. Тому має сенс проводити перегляд того, що робиться на поточній основі. Роботодавець у міру необхідності повинен проводити аналіз ситуації, з тим, щоб переконатися, що він все ще проводить удосконалення або принаймні не відкочується назад.

Проблема полягає не тільки в тому, що такі рідкісні (з точки зору статистики) події як нещасний випадок на виробництві (на робочому місці) оцінити ймовірність їх настання з прийнятною точністю практично неможливо. Крім цього, необхідно обчислити ймовірність настання одного з варіантів реалізації кожної небезпеки. У той же час оцінити прямий матеріальний збиток для роботодавця і для працівника в результаті певного результату можна досить точно.

Можливість прямої кількісної оцінки ризику без безпосереднього обчислення ймовірностей подій реалізована в широко відомому методі оцінки ризиків на основі матриці «ймовірність-збитки».

Суть методу полягає в тому, що експерт для кожної ситуації визначає ранг ймовірності її настання (наприклад: низька ймовірність, середня ймовірність, висока ймовірність) і відповідний цій ситуації потенційний збиток (наприклад: малий, середній, великий).

На перетині відповідного стовпця і рядка знаходимо шукану умовну величину ризику. При цьому величина ризику може бути представлена і в кількісному вираженні (наприклад, як показано в табл. 1).

виробничий ризик збиток