Знання про синантропні отруйні рослини - одна з основ запобігання біологічної небезпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Знання про синантропні отруйні рослини - одна з основ запобігання біологічної небезпеки

Крецул Н.І., Джуран В.М.

Анотація

рослина небезпечний отруєння синантропний

У статті розглядаються питання ботанічних знань про найбільш поширені синантропні отруйні рослини флори України. Дано характеристику окремих систем класифікації отруйних рослин. Подано характеристики найбільш поширених та небезпечних синантропних видів, які зростають по всій території України.

Характеристика рослин, які є небезпечними для здоров'я людини при неправильному використанні, при цьому подано їх ботанічні ознаки, вказано на типові місця зростання та симптоми отруєння.

Ключові слова: отруйні рослини, синатропні види, флора України, біологічна небезпека, токсичність.

Виклад основного матеріалу. Небезпека -- це явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. У процесі життєдіяльності людину постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Одним із основних завдань безпеки життєдіяльності є вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідки впливу.

За походженням небезпеки поділяють на природні та антропогенні. Природні небезпеки пов'язані з природними явищами, одним з яких є біологічні небезпеки від живих об'єктів рослинного і тваринного світу (хвороботворні мікроорганізми, гриби, отруйні рослини, хижі тварини, плазуни та ін.) [10].

Отруйні рослини -- це рослини, що виробляють і накопичують у процесі життєдіяльності отруту, що викликає отруєння тварин і людей. Отруєння рослинними отрутами відбувається переважно в теплу пору року, внаслідок уживання в їжу невідомих або неїстівних рослин, зовні подібних до їстівних видів. Подібні отруєння, іноді дуже важкі, виникають переважно в дітей. Гострі отруєння рослинними отрутами можуть статися в результаті самолікування лікарськими рослинами.

Існують різні системи класифікації отруйних рослин, що базуються на специфіці складу чи токсичної дії біологічно активних речовин. На сьогодні отруйні рослини групують на підставі таких ознак: ботанічна приналежність, спосіб дії, ступінь токсичності, природа токсинів та їх хімічна специфіка, клінічна картина токсичної дії речовин, патоморфологічні й патоанатомічні зміни тощо [8].

Ботанічна класифікація отруйних рослини ґрунтується на сучасні філогенетичні системи рослинного світу і враховує видові особливості вторинного метаболізму. Найбільша кількість отруйних рослин серед квіткових дводольних (родини зонтичних, пасльонових, жовтецевих, молочайних, барвінкових, ранникових, макових та ін.). Хоча ботанічна класифікація не дозволяє скласти будь-яке уявлення про хімічну природу і клінічне значення діючих речовин отруйних рослин, вона сприяє запобіганню отруєнь маловідомими рослинами певної таксономічної групи.

Також серед отруйних рослин виділяють: безумовно отруйні й умовно отруйні.

Рослинні токсини можуть концентруватися як у всіх органах рослин, так і в спеціалізованих органах. До першої групи можна віднести такі широковідомі в Україні види: блекота чорна, болиголов плямистий, цикута отруйна, дурман звичайний, переступень білий, чемериця Лобеля та ін. До другої групи також належить велика кількість рослин. У деяких рослин отруйні плоди та насіння (конвалія травнева, паслін солодко- гіркий, крушина ламка).

Респіраторні отруєння можуть виникати в разі тривалого перебування в оточенні заростей, або букетів сильнопахучих рослин (лілії, маки, черемха звичайна, конвалія травнева). Такі отруєння, в переважній більшості, супроводжуються задухою, головним болем, чханням, кашлем, сльозтечею, нежиттю, загальною слабкістю (аж до втрати свідомості).

У флорі України вчені нараховують близько 600 видів отруйних рослин, переважна більшість яких відносяться до умовно отруйних. Знання ботанічних ознак таких рослин має велике значення для попередження отруєнь. Особливо це особливо стосується рослин, які зростають поблизу людського житла, вирощуються людиною як декоративні та лікарські [8].

Синантропні види рослин -- це рослинні організми, що живуть поряд із людиною та пристосувалися до умов, створених або видозмінених людиною, до цієї групи рослин відносять як бур'яни, так і культивовані види.

Серед найбільш небезпечних синантропних видів варто назвати наступні: борщівник Сосновсько- го, блекота чорна, дурман звичайний, болиголов плямистий та інші. Звернемо увагу на характеристику окремих синантропних видів, які є отруйними, одні з них вирощуються як декоративні, інші використовуються в траволікуванні [11].

На полях, городах, дачних ділянках необхідно грамотно й ефективно контролювати чисельність цих рослин у нішах агрофітоценозів. Для цього необхідні знання як про саму рослину, так і про заходи боротьби з нею як зі злісними бур'янами.

На території України як декоративні рослини вирощують рослини природної флори і адвенти, багато з них є отруйними, на що хочемо звернути увагу в своїй роботі. Барвінок малий (Vinsa minor L.) -- ця вічнозелена трав'яниста рослина, з лежачим стеблом, досить часто зустрічається поблизу наших жител. В Україні барвінок використовують і як декоративну, і як лікарську рослину. Слід пам'ятати, що барвінок малий є отруйною рослиною, тварини її не поїдають. Трава барвінку містить близько 0,4% алкалоїдів -- вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, він- цезин, вінкамінорпін, мінорцін та ін., аскорбінова й урсолова кислоти, глікозид робінін,у коренях виявлено кумарин, антоціани і флавони.

Барвінок не можна застосовувати без рекомендацій і призначень лікаря. Передозування препаратів із барвінку призводить до пригнічення діяльності серцевого м'яза та аж до зупинки серця.

Дурман звичай ний (Datura stramonium L.) -- однорічна трав'яниста рослинна родини пасльонових (Solanaceae) з гіллястим порожнистим стеблом. Рослина введена в культуру в Україні як лікарська та декоративна, але поширилась на пустирях, городах, вздовж доріг, поблизу житла, на полях. Отруйними речовинами є алкалоїди -- гіосциамін і скополамін. Всі частини дурману, через високий вміст алкалоїдів, отруйні. Отруєння проявляється першінням у горлі, моторним збудженням, галюцинаціями, появою паралічів. Щоб уникнути отруєння, після збирання слід ретельно мити руки з милом і руками не торкатися очей.

Рицина звичайна (Ricinus communis L.) -- ця отруйна рослина була завезена в XIX ст. з Індії і вирощується як лікарська, технічна та декоративна рослина по всій території України, особливо в південних регіонах. Отрута з рицини представлена двома речовинами: рицином і рициніном. Рицин містить оболонка насіння -- це найбільш отруйна частина рослини. Рицинін містять всі інші частини рослини: листя, насіння та макуха.

Рицин -- білковий токсин рослинного походження, здатний викликати у людини сильне отруєння. Отрута рослини, проникаючи в кров, викликає руйнування еритроцитів -- червоних кров'яних тілець. У результаті у всіх органах порушується капілярний кровообіг. Вони забиваються тромбами, з'являються крововиливи та ерозії.

Незвичайної форми плоди, схожу на квасолини, привертають увагу дітей, саме вони й перебувають у групі ризику.

Перші ознаки отруєння рициною з'являються через годину, після вживання насіння. Жовтіє шкіра, з'являється біль і печіння в животі, блювота, сильний головний біль, загальна слабкість, неправильний пульс, можлива втрата свідомості і зупинка дихання.

Лаконіс американський (Phytolacca americana) зростає на території нашої країни від ботанічних садів до придорожніх канав і засмічених місць. Як декоративна рослина він радує великим листям, зеленувато-білими кистями квітів, зібраними в щільні пропорційні суцвіття. Особливо красивий він восени, коли дозрівають соковиті чорно- глянсові плоди. Лаконіс американський містить низку сильнодіючих біологічно активних речовин і відомий як лікарська рослина. Він визнаний офіційною лікарською рослиною в США, Англії, Германії, Японії. Рослини лаконосу, маючи лікувальні властивості, мають і отруйні властивості: недостиглі ягоди отруйні, а в корінні є алкалоїд фітолакцин, вживання якого у великих дозах розхитує рефлекторну функцію, з'являється задишка, судоми, параліч дихальної системи. Дозрілі ягоди, що використовують для підфарбовування вин, з'їдені у великих дозах, також можуть викликати серйозне отруєння.

Небезпечними отруйними рослинами, які можуть призвести навіть до летального випадку є синантропні види, які часто можна зустріти по всій території України.

Блекота чорна (Hyoscyamus niger L.) -- дворічна трав'яниста опушена рослина родини пасльонових, вважається смертельно отруйною рослиною, росте по свій території України -- вздовж парканів та доріг, на смітниках, вигонах, поблизу жител. Плід -- двогнізда коробочка з кришечкою, розкривши яку і висипавши на руку насіння, маленькі діти можуть вкинути його до рота, приймаючи за зерна маку.

У листках та інших органах блекоти чорної виявлено алкалоїди атропін, гіосціамін, скополамін, глікозиди -- гіосципікрин, гіосцеризин; дубильні речовини та інші фізіологічно активні сполуки.

Симптомами отруєння є сухість слизистої порожнини рота і шкіри, шкірний висип, осиплість голосу, гіперемія слизистих зіву; спрага, нудота і блювота, затримка сечовипускання, атонія кишечника, може підвищуватися температура тіла. Із боку очей -- відсутність реакції зіниць на світло. Проявляється тахікардія, пульс неправильний, можливе підвищення артеріального тиску. Психомоторне збудження аж до буйного стану поєднується з галюцинаціями та судомами.

Борщівник (Негасіеит) -- рід дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини Зонтичних. В Україні зростають п'ять видів борщівників, але найбільш небезпечним є борщівник Сосновського (Негасіеит зозиоюзкуі Ма^еп.) -- отруйна багаторічна рослина, яка відноситься до інтродуко- ваних в Україну, вважається карантинною рослиною, трапляється майже по всій території -- на луках, по берегах річок, вздовж доріг, в лісосмугах. Його ворсинки та їдкий сік викликають сильні опіки, нудоту, задуху, підвищення температури, алергічну реакцію, унаслідок чого на тілі залишаються характерні сліди-шрами. Можливі і смертельні випадки після контакту з рослиною, особливо, коли вражаються рот чи гортань. Із початку літа від захворювання, викликаного контактом із цими рослинами (фітодерміту), потерпає чимало людей, найчастіше від борщівника страждають діти.

Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолетового випромінювання надають йому токсичних властивостей. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Ознаками ураження шкірного епітелію борщівником є почервоніння, локальний набряк, пекучий біль; у важких випадках -- пухирі з прозорою рідиною. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України, знищення борщівника Сосно- вського є компетенцією міських, селищних, сільських рад. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення [8].

Болиголов плямистий (Сопіит тасиїаґиг Ь.) -- дворічна трав'яниста отруйна рослина родини зонтичних. Росте болиголов плямистий по всій території України як бур'ян у садах, на городах, по чагарниках, біля шляхів, на засмічених місцях. За даними істориків, траву болиголова використовували для отруєння засуджених. Наприклад, згідно з даними грецького філософа Платона, Сократ був отруєний саме відваром болиголову.

Всі частини рослини, при їх розтиранні, мають неприємний мишачий запах, вони включають ряд алкалоїдів (метилконіїн, коніцеїн і ін.), серед яких основне місце займає коніїн, що володіє нікотино- і курареподібною дією.

Симптомами отруєння болиголовом є нудота, збліднення шкіри, слинотеча, запаморочення, порушення акту ковтання. На початку інтоксикації можливе збудження, яке супроводжується судорожним синдромом, що переходить в пригноблення без втрати свідомості і параліч центральної нервової системи. Характерним симптомом є висхідний параліч, що починається з ніг, з втратою шкірної чутливості, м'язова слабкість. Прогресуюче пригноблення дихання завершується його зупинкою (задуха). Втрата реакції зіниць на світло, порушення акомодації. При контакті шкірних покривів з частинами рослини, що виділяють сік, можливо виникнення дерматитів.

Цикута отруйна (Cicuta virosa L.) -- багаторічна трав'яниста рослина, з родини зонтичних. В Україні цикута отруйна росте по берегах річок, ставків, на болотах і вологих луках, в ярах.

Вся рослина отруйна, особливо кореневище, що містить смолисту речовину цикутотоксин і алкалоїд цикути -- наркотик, який діє на довгастий мозок.

Отруйні властивості цикути зберігаються після висушування і силосування. Небезпечна рослина для дітей, які інколи їдять її кореневище, що має запах моркви і солодкувате на смак. Цікаво, що птахи, які поїдають плоди цикути, не зазнають при цьому ніяких отруєнь, але людина м'ясом цих птахів може отруїтися.

Через 15-20 хв. після попадання отрути у травний тракт розвивається головний біль, нудота, блювота, болі в животі. Характерне відчуття холоду у всьому тілі, порушення рівноваги, пониження шкірної чутливості. У міру розвитку отруєння посилюються судоми, рясне виділення густої слини. Смерть може наступити від зупинки дихання на тлі гострої серцево-судинної недостатності.

Паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara L.) -- напівчагарник з повзучим дерев'янистим горбочку- ватим кореневищем, як можна зустріти по берегах річок, озер, серед чагарників, рослина тіньовитривала. Отруйними є трава і незрілі плоди пасльону. Містять вони отруйний алкалоїд соланін, присутній у формі глікоалкалоїда соланіну, який пригноблює діяльність ЦНС. Отруєння (особливо у дітей) наступає при поїданні незрілих плодів.

Симптомами отруєння є болі в животі, нудота, блювота, пригноблення рухової і психічної активності, утруднення дихання, серцево-судинна недостатність; у важких випадках коматозний стан.

Висновки і пропозиції

Профілактика отруєнь рослинами полягає насамперед у санітарно- просвітницькій роботі з населенням. Знання про місцеві отруйні види рослин окремих регіонів, їх токсичні властивостей є основою успіху в боротьбі з такими отруєннями.

Не варто вживати в їжу невідомі рослини, а також ті, зовнішній вигляд яких викликає щонайменший сумнів. Непоправної шкоди може завдати самолікування лікарськими рослинами, а також траволікування, проведене особами без спеціальної медичної освіти.

Важливу роль у профілактиці отруєння рослинами в дітей відіграє обізнаність працівників дитячих дошкільних установ та оздоровчих таборів, вчителів шкіл, батьків та інших осіб, які здійснюють догляд за дітьми. Знання про отруйні рослини, мають стати складовою частиною знань про рослини сучасних школярів. Під час занять варто ознайомити учнів із отруйними рослинами флори України, вказати на найбільш небезпечні види, звернути увагу на значення отруйних рослин для здоров'я людини та водночас про шкідливий вплив, види отруєнь та профілактику.

Разом з тим, охорона і раціональне використання всього різноманіття синантропних видів отруйних рослин (водночас з підвищенням рівня екологічної культури, валеологічної освіти населення) є дуже актуальними і мають важливе народногосподарське значення.

Список літератури

1. Барбарич А.І. Рослинні ресурси Української РСР, стан їх вивчення та використання / А.І. Барбарич // Укр. ботан. журн. - 1953. - Т. 10, № 4. - С. 335-341.

2. Болтарович З. Українська народна медицина: Історія і практика / Болтарович З. - К.: Абрис, 1994. - 320 с.

3. Векірчик К.М. Отруйні лікарські рослини. Посібник-довідник / К.М. Векірчик - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 144 с.

4. Гусынин М.А. Токсикология ядовитых растений / М.А. Гусынин - М.: 1962. - 593 с.

5. Клозетова Л.Г. Отруйні рослини / Л.Г. Клозетова. - К.: Рад. школа, 1971. - С. 37.

6. Кречетович Л.М. Ядовитые растения, их польза и вред / Л.М. Кречетович - Москва-Ленинград: Государственное сельскохозяйственное издательство, 1931. - 317 с.

7. Липа О.М. Отруйні та шкідливі рослини флори УРСР / О.М. Липа. - К.: 1958. - 220 с.

8. Мінарченко В.М. Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення) / В.М. Мінарченко. - К.: Фітосоціоцентр, 2005. - 324 с.

9. Орлов Б.Н. Ядовитые животные и растения / Б.Н. Орлов. - М.: 1990. - 272 с.

10. Скляревский Л.Я. Ядовитые растения / Л.Я. Скляревский. - М.: Медицина, - 1964. - 48 с.

11. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития / В.В. Протопопова. - К.: Наукова думка, 1991. - 204 с.

Размещено на Allbest.ru