Система управління охороною праці: визначення, концепція, задачі, структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Система управління ОП (СУОП): визначення, концепція, задачі, структура

2. Вимоги ТБ до малогабаритного та великогабаритного радіоелектронного обладнання

3. Техніка безпеки під час механічних та кліматичних випробувань напівпровідникових приладів

4. ТБ при виготовленні деталей РЕА з кераміки

Література

1. Система управління ОП (СУОП): визначення, концепція, задачі, структура

Державне, регіональне та галузеве управління охороною праці, чисельні наглядові і контрольні органи не можуть гарантувати повну безпеку ведення робіт на виробництві, якщо питання охорони праці не стануть повсякденним завданням та моральним обов'язком також і роботодавців, керівників виробництв, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого. Для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці потрібний системний підхід, створення ефективної системи управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, в установі та організації незалежно від форм власності і об'єму виробництва.

Успішне вирішення задачі попередження нещасних випадків, професійних захворювань та аварій повинно закладатись вже на етапі планування виробництва і забезпечуватись на всіх його стадіях. Для того, щоб гарантувати на виробництві виконання усіх робіт найбільш безпечним способом, та позбавити працюючих від небажаного ризику травм, пошкодження здоров'я чи майна, охорона праці використовує системний підхід та системний аналіз.

Системою, яка вивчається в охороні праці, є система “людина - виробниче середовище”. Процес системного аналізу здійснюється відносно виробничого середовища, де люди, технологічні процеси, обладнання, механізми та виробничі приміщення є складовими частинами, які можуть впливати на безпеку та успішне виконання роботи або поставленої задачі.

Як правило, у виробничому середовищі існує велика кількість потенційних небезпек і концепція системного аналізу вимагає враховувати усі ймовірні небезпеки як складові тієї чи іншої небезпечної ситуації до факту виникнення джерела небезпеки у системі "людина - виробниче середовище". При цьому системний аналіз визначає коригувальні заходи, які повинні бути вжиті у виробничому процесі ще до виконання роботи чи вирішення основної задачі.

Зміст системного підходу полягає в тому, що будь-яка система управління або її окрема частина повинна розглядатися як ціле, самостійне явище, яке характеризується метою діяльності, структурою, ресурсами, процесами та взаємозв'язками з іншими системами. Системний підхід дозволяє вивчати систему управління в сукупності всіх її елементів і аналізувати як статичний, так і динамічний її стан.

Більшість посадових осіб, підприємців та бізнесменів розглядає економічні та соціальні чинники не узгоджено, що призводить до безсистемності в процесі прийняття рішень. Для того, щоб подальший розвиток того чи іншого виробництва був економічно ефективним й одночасно соціально справедливим, необхідно знати і розуміти всі системні зв'язки в процесі його функціонування. Безумовно, що системний підхід повинен бути основним методичним засобом вирішення проблем охорони праці.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, які беруть участь у процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Оскільки роботодавець несе всю відповідальність за стан охорони праці на виробництві, саме він повинен створити і забезпечити функціонування системи управління охороною праці. Для цього роботодавець:

§ створює відповідні служби, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці (На підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці як окрему структуру);

§ розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення наявного рівня охорони праці;

§ забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

§ впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони праці тощо;

§ забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

§ забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

§ організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць і за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

§ розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці підприємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

§ здійснює контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів захисту, виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці;

§ організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці;

§ вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування в разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

За порушення цих вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність. Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що впроваджуються в дію, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам НПАОП. Відповідальність щодо забезпечення цих вимог покладається на роботодавця. Роботодавець також повинен отримати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Кабінет Міністрів України. Якщо роботодавець не отримав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням Держгірпромнагляду, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства.

Для забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу на підприємстві може створюватися комісія з питань охорони праці.

Глибоко помилковою є думка, яку, на жаль, ще дуже часто можна почути, що робота з охорони праці є прерогативою лише служби охорони праці. Налагодження функціонування СУОП необхідно починати передусім з аналізу функціональних обов'язків усіх посадових осіб підприємства і, якщо необхідно, відповідного їх коригування для усунення прогалин і непотрібного дублювання. Неналежне виконання своїх обов'язків, наприклад службою постачання під час закупівлі обладнання, може обернутись травмою для будь-якого працівника підприємства.

Функція обліку, аналізу та оцінки показників охорони праці спрямована (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів підприємства (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть цієї функції полягає в системному обліку показників стану охорони праці, в аналізі отриманих даних та узагальненні причин недотримання вимог НПАОП, а також причин невиконання планів з охорони праці з розробкою заходів, направлених на усунення виявлених упущень. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки та професійні захворювання; результати всіх видів контролю за станом охорони праці; дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці в цеху (на дільниці); матеріали спеціальних обстежень будівель, споруд, приміщень, обладнання тощо. У результаті обліку, аналізу та оцінки стану охорони праці вносять доповнення та уточнення до оперативних, поточних і перспективних планів роботи з охорони праці, а також зі стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники охорони праці.

Функція контролю за станом охорони праці та функціонуванням СУОП забезпечує дійове управління охороною праці. Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише за наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об'єкта управління. Отримати таку інформацію про стан охорони праці, виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП підприємства належать: оперативний контроль; відомчий контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, які розглядаються окремо. Оперативний контроль керівники робіт і підрозділів підприємства здійснюють згідно із затвердженими посадовими обов'язками. Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці в усіх структурних підрозділах і службах підприємства. Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування зумовлена наявністю співпраці та взаєморозуміння між роботодавцем і профспілками підприємства.

Функція стимулювання охорони праці спрямована на створення зацікавленості працівників у забезпеченні здорових і безпечних умов праці. Стимулювання передбачає моральні та матеріальні заохочення, а також і покарання за невиконання покладених на конкретну особу зобов'язань щодо безпеки праці або порушення вимог щодо охорони праці. Стимулювання охорони праці - неодмінна умова попередження виробничого травматизму та профілактики профзахворювань. На державному рівні стимулювання охорони праці регулюється законодавчими актами і перед усім Законом «Про охорону праці», у якому цьому питанню присвячено IV розділ, та Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ці закони визначають, що при розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства за умови досягнення належного стану охорони праці, зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів може бути встановлено знижку. За високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці встановлюється надбавка до розміру страхового внеску.

Згідно ст. 26 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог охорони праці іншим юридичним чи фізичним особам. Роботодавець також відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

2. Вимоги ТБ до малогабаритного та великогабаритного радіоелектронного обладнання

Монтаж радіоелектронного обладнання.

При монтажі радіоелектронного обладнання слід дотримуватись вимог електробезпеки та працювати тільки справним електроінструментом (електродрилем, електропаяльником) і обов'язково необхідно застосовувати діелектричні гумові рукавички і килимки.

Особи, які мають електроінструментом, забороняється розбирати електроінструмент і передавати його іншим особам.

Електропаяльник і лампи для місцевого освітлення необхідно застосовувати напругою не більше 42 В. Для зниження напруги 220 і 127 В до 42 В слід застосовувати понижуючий трансформатор. Один кінець вторинної (понижувальної) обмотки трансформатора і металевий кожух необхідно заземлювати (зануляти).

При монтажі радіосхем забороняється: перевіряти на дотик наявність напруги і нагрів струмоведучих частин схеми; застосовувати для з'єднання блоків і приладів проводи з пошкодженою ізоляцією; виробляти пайку і установку деталей в обладнанні, що знаходиться під напругою; вимірювати напругу і струми переносними приладами з неізольованими проводами і щупами; підключати блоки і прилади до обладнання, що знаходиться під напругою; замінювати запобіжники у включеному обладнанні; працювати на високовольтних установках без захисних засобів.

Налаштування обладнання.

Налагодження великогабаритного радіоелектронного обладнання проводиться бригадою в складі не менше двох осіб, очолюваної інженерно-технічним працівником або висококваліфікованим наладчиком, який має групу з ТБ не нижче IV. Члени бригади повинні мати групу по ТБ не нижче III.

Налагодження малогабаритного обладнання може здійснюватися одним наладчиком, які мають достатню виробничу кваліфікацію і групу по ТБ не нижче IV (при напрузі до 1000 В - не нижче III), в присутності поблизу налагоджуваного обладнання другої особи, що має групу по ТБ не нижче III.

Вимикач мережі живлення повинен відключати від обох полюсів мереж живлення всі ланцюги апаратури, ВІДПОВІДАТИ потужності, що споживається РЕА, и мати відстань між розімкнутими контактами, що витримує без пробою напругу 1500 В еф.

Для налагодження малогабаритного обладнання та окремих вставних блоків (типових елементів заміни - ТЕЗ) великогабаритного устаткування необхідно організувати робоче місце: спеціально обладнаний стіл і вільна частина площі біля нього, призначена для розміщення налагоджуваного обладнання (стійок з вставними блоками і обладнання, змонтованого на спецтележках), контрольно-вимірювальної апаратури і знаходження самого наладчика.

При налагодженні вставного блоку під напругою всі роботи на інших струмоведучих частинах налагоджуваного обладнання повинні бути припинені, струмопровідні частини огороджені. Одночасна налагодження під напругою декількох блоків забороняється.

Виявляти і усувати дефекти в електричній схемі (монтажі), замінювати деталі дозволяється тільки після повного зняття напруги з обладнання і перевірки відсутності залишкових зарядів з допомогою заземленого розрядника.

Для вимірювання параметрів електричної схеми за допомогою контрольно-вимірювальної апаратури дозволяється витягувати блоки налагоджуваного обладнання з корпусу, відчиняти дверцята, знімати огородження (обшивку) в місцях підключення вимірювальної апаратури, замикати блокування. При цьому необхідно виконувати наступні вимоги безпеки:

· всі підготовчі роботи, приєднання вимірювальної апаратури слід провадити після зняття напруги і перевірки відсутності залишкових зарядів;

· до подачі напруги металеві корпуси обладнання та вимірювальної апаратури повинні бути заземлені (занулені).

Вимірювання можуть проводиться при знятому огородженні (кожусі) шляхом торкання точок схеми проводом, що йде від вимірювального приладу і закінчується штекерним наконечником з твердого ізоляційного матеріалу з металевим електродом довжиною не більше 1 - 2 см. Інший провід від вимірювального приладу до початку вимірювань повинен приєднуватися до корпусу налагоджуваного обладнання.

Якщо в настроюють устаткування є електролітичні конденсатори напругою вище 100 В, то таке обладнання необхідно розташовувати так, щоб конденсатори не знаходились проти особи наладчика і не були звернені в бік сусідніх робочих місць. Якщо це неможливо виконати, то наладчик повинен бути в масці з оргскла. Все це захищає від опіків електролітом розірвався електролітичного конденсатора.

Технічне обслуговування та ремонт радіоелектронного обладнання здійснюється оперативно-ремонтним персоналом ділянки, де експлуатується це обладнання, згідно Правил техніки безпеки (ПТБ) та Правил техніки безпеки і виробничої санітарії в електронній промисловості (ПСЕП).

3. Техніка безпеки під час механічних та кліматичних випробувань напівпровідникових приладів

Напівпровідникові прилади -- електронні компоненти, що виготовляються з напівпровідникових матеріалів (таких як кремній, германій, галій та ін.) і використовують їх електронні властивості. Напівпровідникові прилади виготовляються як у вигляді одиничних дискретних приладів, так і у вигляді інтегральних схем, які можуть вміщувати мільярди напівпровідникових приладів, розміщених на одній підкладці.

До напівпровідникових приладів належать:

* інтегральні схеми (мікросхеми);

* напівпровідникові діоди (а також варикапи, стабілітрони, діоди Шотткі, PIN-діоди);

* транзистори;

* фоторезистори, фотодіоди, оптрони, сонячні елементи;

* світлодіоди, напівпровідникові лазери;

* тиристори, фототиристори, симістори;

* терморезистори, сенсори Холла;

* прилади із зарядовим зв'язком;

* напівпровідникові СВЧ-прилади (діоди Ганна, лавинно-пролітні діоди);

Отже напівпровідникові прилади має також радіоелектронна апаратура. За призначенням та видами елементи радіоелектронної апаратури поділяються на радіодеталі (конденсатори, резистори, моткові вироби), напівпровідникові прилади (діоди, транзистори, тиристори), електровакуумні прилади (радіолампи, кінескопи), мікроелектронні вироби (інтегровані мікросхеми, мікропроцесори), електроакустичні прилади (мікрофони, акустичні системи, гучномовці, головні телефони, звукознімачі) та інші вироби.

В процесі експлуатації РЕА підлягає кліматичним діям, пов`язаним зі станом атмосфери, її температурою, вологістю, опадами, тиском, сонячною радіацією, забрудненістю пилом, солями, парами, газами, радіоактивними речовинами, механічній дії і т.п.

В зв'язку з цим при виробництві РЕА проводяться кліматичні і механічні випробування, які повинні бути організовані так, щоб працюючим забезпечувались умови праці у відповідності з вимогами санітарних норм і правил.

Кліматичні випробування проводяться в спеціально обладнаних камерах чи приміщеннях, доступ в які при встановленому кліматичному режимі виключається за допомогою блокування. Камери та приміщення герметичні і улаштовані так, що елементи кліматичного середовища (волога, пил, гази та ін.) не потрапляють в повітряне середовище приміщень постійного перебування працюючих. Приміщення забезпечується загальнообмінною вентиляцією та протибактерицидними лампами для періодичної дезинфекції повітря.

Термобарокамери розміщуються в окремих приміщеннях з таким розрахунком, щоб біля кожної камери була вільна площа для розміщення вимірювальних приладів на період випробування виробів. Працюючі в термобарокамерах забезпечуються необхідними захисними засобами від дії низьких та високих температур.

Персонал, який бере участь у випробуваннях, повинен мати такі кваліфікаційні групи з техніки безпеки:

- начальник зміни, старший інженер - не нижче IV групи;

- інженери, техніки - не нижче III групи;

- лаборанти, допоміжний персонал - не нижче II групи.

Випробування повинні проводитися бригадами в складі не менше 2 чоловік.

Керівник повинен забезпечити дотримання встановленого технологічного режиму роботи установок і агрегатів а також обслуговування їх в суворій відповідності з інструкціями з експлуатації та безпечного виконання робіт. Перед початком випробувань керівник робіт зобов'язаний перевірити:

- правильність зібраної випробувальної схеми;

- наявність і надійність заземлення корпусів випробуваних об'єктів і обладнання;

- наявність необхідних засобів захисту;

- надійність роботи сигналізації та блокування;

- відсутність людей в приміщенні, якщо їх присутність не передбачена випробуваннями.

При перервах в подачі електроенергії випробувані вироби повинні бути відключені від мережі.

4. ТБ при виготовленні деталей РЕА з кераміки

При виготовленні радіоелектронних приладів широко застосовуються деталі з кераміки, для виготовлення яких використовуються порошкоподібні матеріали з окису алюмінію, вуглекислого барію, сполук хрому та марганцю, окису берилію, шамоту і ін.

У процесі виготовлення кераміки проводяться подрібнення керамічних матеріалів і приготування мас, ливарні роботи, випал виробів, токарна обробка та шліфування, металопокриття і ін.

Всі перераховані технологічні операції супроводжуються великим виділенням пилу, яка несприятливо впливає на організм працюючих.

Пил що містить кварц може викликати захворювання - силікоз. Пил і пари марганцю проникають в організм через дихальні шляхи. При тривалому впливі марганцю можуть виникнути важкі зміни центральної нервової системи; розлад мови, уповільнення рухів, утруднена хода, зниження пам'яті, апатія і ін.

Окис хрому може викликати виразкові та атрофічні процеси на слизовій оболонці носа. При попаданні хрому на шкіру можуть утворитися глибокі і повільно гояться виразки.

Окис берилію, застосовувана для отримання вакуумної кераміки, має надзвичайно токсичними властивостями. Попадання окису берилію в легені може викликати важке захворювання - бериліоз. Попадання дрібних частинок берилію в садна, ранки шкірного покриву може призвести до розвитку довго не гояться виразок.

При токарній обробці і шліфовці кераміки повітряне середовище забруднюється аерозолями керамічного пилу та емульсії.

Завантаження вихідних матеріалів в дробильно-розмельне обладнання та вивантаження їх повинні бути механізовані і герметизовані і проводитися при включеній вентиляції.

Підготовка компонентів для приготування керамічних мас, переміщення матеріалів від одного агрегату до іншого і завантаження їх повинні бути механізовані. Ручну працю можна допускати тільки під час очищення і сортування глини, тальку і піска.

Розмелювання хромисто-марганцевих та інших порошків у кульових, валкових і інших млинах необхідно виробляти мокрим способом і за умови повної герметизації. Зволоження повинно проводитися під витяжкою.

Просіяння мелених матеріалів і порошків повиненно проводитися механізованим способом на віброситах або в ситах закритого типу. Сита незалежно від конструкції повинні бути укладені в герметичні кожухи і приєднані до системи витяжної вентиляції. При невеликих обсягах робіт допускається ручне просіювання у витяжній шафі, швидкість руху повітря. В якому повинна бути не менше 1,5 м / с.

Зважування порошкових матеріалів необхідно проводити в витяжній шафі з нижнім відсмоктуванням зі швидкістю руху. Повітря в робочому отворі 0,7-1,0 м / с.

Пресування керамічних виробів з порошку виробляють на пресах, робота на яких повинна проводитися з дотриманням заходів безпеки.

У виробництві кераміки ливарним способом необхідно приготування ливарних шликеров.

Розвантаження гарячого шлікера має виконуватися, як правило, механічним способом, допускається вручну в дослідному виробництві. При розвантаженні вручну операції виконуються не менше ніж двома робітниками в спецодязі і захисних окулярах. Перенесення гарячого шлікера необхідно здійснювати в закритій тарі з ручкою.

Заливка шлікера в литтеву машину і перемішування повинні бути механізовані. У разі ж ручної заливки працюючі повинні одягати подвійні бавовняні рукавички, рукави халата застібати і користуватися лійкою щоб уникнути розпліскування шлікера.

Для запобігання вихлюпування гарячого шлікера з литтєвої машини працюючі повинні суворо дотримуватися технологічного процесу, на машині повинен бути встановлений щиток (огородження з прозорого оргскла).

Попередній та остаточний випал керамічних деталей, а також випалення капсулів виробляється в газових і електричних печах.

Приміщення пічного ділянки повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує не менше трикратного обміну повітря на годину. Печі повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами у місцях завантаження і вивантаження. Швидкість руху повітря на робочому отворі відсмоктування повинна бути не менше 1 м / с.

Конструкція печей повинна задовольняти вимогам максимальної автоматизації і механізації технологічного процесу (підйом дверцят і кришок вікон, завантаження, вивантаження і переміщення виробів у печах і т. п.).

Зрізка літників з керамічних деталей на токарних верстатах повинна проводитися з дотриманням правил під час холодної обробки металів. При обточуванні великих виробів застосовуються люнети.

При обпилювання і поліровці виробів на и повинні застосовуватися пристосування, що забезпечують безпечне виконання обох операцій (щитки, екрани та ін.)Полірувальні, токарні та інші верстати повинні бути обладнані пиловідсмоктування.

У процесі зачистки, обдування і шліфування може виділятися багато пилу та інших аерозолів, несприятливо впливають на організм працюючих.

Ділянка зачищення і обдування деталей після випалу повинен знаходитися в окремому приміщенні і бути обладнаний припливно-витяжною вентиляцією. Зачистка керамічних деталей від засипочного матеріалу повинно проводитися в боксах, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією, з використанням щіток, бавовняної тканини та ін.

Обдування деталей від засипочного матеріалу повинно проводитися в боксах з мінімальними прорізами для рук та внесення деталей, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

Шліфування керамічних виробів повинна здійснюватися мокрим способом. Якщо за технологією необхідна суха шліфування, то верстати повинні обладнуватися місцевою витяжною вентиляцією.

Працюючі на верстатах з абразивним інструментом повинні добре знати міри безпеки при роботі на даних верстатах.

При роботі на токарному верстаті з шліфувальною бормашиною особливу увагу слід звертати на кріплення абразиву і стан огорожі бормашини.

Щоб уникнути поразки електричним струмом електротермічних різання необхідно проводити в діелектричних рукавичках, стоячи на гумовому килимку (напруга не повинна перевищувати 42 В).

Процес металізації кераміки полягає в знежиренні, травленні, гарячому промиванні і гальванічному покритті. Всі робочі місця повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП II -33-75.

У процесі приготування суспензій для металізації кераміки і нанесення на кераміку несприятливий вплив на організм надають пари органічних розчинників (амілацетат, ацетон та ін), які не тільки токсичні, а й пожежо та вибухонебезпечні.

Велику небезпеку представляє робота з ціанистими електролітами, застосовуваними при додатковому нарощуванні срібла або міді електролітичним шляхом. Враховуючи всі шкідливі і небезпечні фактори, ділянки для виготовлення кераміки слід виділити в окремі приміщення, обладнати загальної припливно-витяжної вентиляцією, місцевими відсмоктувачами забезпечують чистоту повітря з вмістом пилу і парів шкідливих речовин у концентраціях, що не перевищують гранично допустимі норми.

Особливу увагу слід приділяти заходам безпеки при виготовленні берилієвої кераміки. Все обладнання, виробничі приміщення та технологічні процеси повинні відповідати вимогам санітарних правил при роботі з берилієм та його сполуками. Верстатне обладнання, призначене для механічної обробки берилієвої кераміці повинно бути повністю ізольовано від інших ділянок та обладнано місцевими витяжними пристроями зі спеціальними насадками забезпечують повне усунення пилу, що утворюється. техніка безпека радіоелектронний кераміка

Металізацію необхідно проводити в боксах зі швидкістю руху повітря на робочому отворі не менше 1 м / с.

При вжиганні берилиєвої керамікі металізованого шару в атмосфері водню необхідно суворо дотримуватися технологічного режиму - не допускати перезволоження водню і підвищення температури в печі, так як це може призвести до утворення газоподібних сполук берилію. Перед вивантаженням деталей необхідно проводити продувку печі азотом не менше 30 хв для видалення аерозолів окису берилію. Все обладнання, на якому проводиться обробка берилієвої кераміки, повинно бути обладнане фільтрами, які очищають повітря, що надходить у виробниче приміщення викидається в атмосферу.

Література

1) Закон України «Про охорону праці».

2) Козьянко А.Ф., Морозова Л.П. Охорона праці в машинобудуванні: Учеб. - М.: машинобудування, 1990. - 256с.

3) Горобец А.И., Степаненко А.И. Охрана труда в радиоелектронной промышленности. -К.:Техника, 1987.- 134 с.

4) Ткачук К.Н., Собарно Р.В. Охорона праці та навколишнього середовища в радіоелектронній промисловості: Учеб. посібник. - К.: Вищ. шк. Головне вид-во, 1988. - 240с.

5) Северин Л.І. Основи техніки безпеки при виготовленні радіоелектронної апаратури: Навчальний посібник.- В.: ВДТУ, 1998. - 146 с.

Размещено на Allbest.ru