Органи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та охорону праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Органи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та охорону праці

Розвиток ринкових відносин в Україні та поява широкої системи нових господарюючих суб'єктів різних форм власності, які, на жаль, досить часто допускають порушення законодавства про працю та охорону праці, вимагають наукової розробки правових проблем нагляду і контролю за охороною праці та трудовим законодавством, визначення системи органів уповноважених їх здійснювати та узагальнення правозастосовної практики в цій галузі. При цьому дослідження нагляду й контролю за охороною праці та трудовим законодавством загалом, визначення ролі й місця органів, що здійснюють такий нагляд і контроль у цій сфері, а також дослідження теоретичних і практичних проблем нагляду й контролю буде сприяти зміцненню законності в галузі застосування законодавства про працю та охорону праці.

Розкриттю проблем діяльності органів нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів у сфері охорони праці були присвячені праці Н.Б. Болотіної, Г.С. Гончарової, В. Жернакова, В.В. Уіазора, У1.І. Уіазор, М.І. Іншина, М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, 1.1. Шамшиної, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та інших. Проте актуальність вирішення цих проблем не зникла й вони потребують свого подальшого розгляду.

Метою статті є проведення наукового аналізу діяльності органів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю й охорону праці. Для досягнення поставленої мети потрібно виконати наступні завдання: дослідити поняття нагляду та контролю, здійснити розмежування контролю та нагляду за функціями органів і організацій, які уповноважені їх здійснювати; з'ясувати завдання органів державної влади, що уповноважені здійснювати нагляд у сфері дотримання нормативно-правових актів, що регулюють охорону праці.

Як зазначає В.Б. Авер'янова щодо понять нагляду та контролю, то докладно їх співвідношення уже розглядалося в науковій літературі, хоча як у ній, так і в законодавстві продовжує панувати неоднозначність при їх уживанні. Його позиція зводиться до того, що родовим поняттям є “контроль”. Нагляд є похідним від нього й має свої характерні ознаки, серед яких слід виділити, передусім: перевірку дотримання спеціальних правил, встановлених щодо об'єктів, які перебувають під наглядом; організаційну непідпорядкованість цих об'єктів органам, що здійснюють нагляд; застосування органами, що здійснюють нагляд, визначених законом заходів відповідальності за допущені правопорушення. Тому нагляд слід розглядати як окремий вид контролю, певну його форму, застосування якої в разі виявлення порушень супроводжується заходами впливу державно-владного характеру [1, 36].

На думку В.К. Колпакова, нагляд - це здійснення спеціально уповноваженими органами цільового спостереження за станом законності, фіксації його порушень і вжиття заходів щодо притягнення порушників до відповідальності. Суб'єктами здійснення нагляду є державні органи. Належність тієї чи іншої структури до суб'єктів нагляду визначається відповідними нормативними актами [2, 145].

Як слушно відзначає В.В. Жернаков, у сьогоднішніх умовах нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах. Трудове законодавство не розмежовує нагляді контроль, оскільки вони здійснюються нерозривно. Проте між ними можна виділити деякі відмінності. Так, контроль вважається однією з функцій управління, яка полягає в систематичній перевірці суб'єктом контролю виконання контрольованим об'єктом установлених вимог для отримання інформації та вжиття необхідних заходів для досягнення визначеного результату. Нагляд слід розглядати як здійснення спеціальними державними органами спостереження за дотриманням об'єктами управління (юридичними і фізичними особами) правил, передбачених нормативними актами. Нагляд виконується суб'єктом, не пов'язаним з об'єктом нагляду відносинами підпорядкування. Контроль може відбуватися й щодо підпорядкованих суб'єктів [3, 56].

Важливою в контексті питання, що досліджується, є думка В.М. Москальової. Так, вона вважає, що оперативний контроль з охорони праці - це регламентований порядок перевірки стану охорони праці й звітів керівників нижчих за рангом і профспілкових організацій перед вищими про стан охорони праці й заходи, вжиті для його поліпшення. Метою оперативного контролю з охорони праці є поліпшення організації роботи з охорони праці,

Проблеми трудового права та права соціального забезпечення

Посилення уваги до безпеки праці з боку роботодавців, головних спеціалістів, керівника в структури их підрозділів і профспілок, підвищення особистої відповідальності роботодавців за стан охорони праці, вирішення поточних і перспективних питань охорони праці на підприємстві [4, 29-30].

Тим самим, на підставі викладеного, можна визначити, що під державним контролем по забезпеченню нормативних вимог з охорони праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів з аналізу правильності, доцільності та ефективності дотримання суб'єктом господарювання положень і нормативів у сфері охорони праці, а також запобігання шляхом оперативного втручання в діяльність підконтрольного суб'єкту та припинення можливих порушень у цій сфері, зокрема шляхом притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Натомість державний нагляду сфері охорони праці - це діяльність спеціально уповноважених державних органів щодо забезпечення стану законності в галузі охорони праці, дотримання вимог законодавства з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Слід підкреслити, що наглядові функції носять владний державний характер, їх виконують спеціально уповноважені державні органи. Вони мають право не лише проводити перевірки на об'єктах нагляду, а й давати роботодавцю обов'язкові вказівки про усунення виявлених порушень або утримуватися від прийняття тих чи інших рішень.

Контроль більшою мірою пов'язаний з громадськими функціями, здійснюваними переважно профспілками, хоча законодавство використовує термін “контроль” і стосовно державних органів.

Що стосується нагляду, то на сьогодні відповідно до Закону України “Про прокуратуру” [5] загальний нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства України, також законодавства про працю та охорону праці, здійснюється органами прокуратури України. Крім того, статтею 38 Закону України “Про охорону праці” передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; 2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; 3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; 4) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення [6]. Такими органами, відповідно, сьогодні є: 1) Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України); 2) Державна інспекція ядерного регулювання України; 3) Державна служба України з надзвичайних ситуацій; 4) Державна санітарно-епідеміологічна служба України. Також окремими функціями щодо забезпечення енергетичної безпеки, безпеки робіт електричних і теплових установок наділені Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, які активно співпрацюють з Держгірпромнаглядом України.

Хочемо звернути увагу, що зазначені органи й організації здійснюють саме нагляд за додержанням законодавства про охорону праці, загальний контроль у сфері праці здійснює державна інспекція з питань праці. Контроль у сфері охорони праці переважно здійснюють органи громадського контролю у сфері охорони праці - професійні спілки працівників та інші громадські організації.

На нашу думку, важливо дати характеристику завданням спеціальних наглядових органів у сфері охорони праці. Так, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади й забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Основними завданнями Держгірпромнагляду України є: 1) реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування; 2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки, охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування; 3) організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними й фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх використання й охорони, а також використання й переробки мінеральної сировини; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення; безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива й вибухових матеріалів військового призначення; трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки й потенційно небезпечними об'єктами [7].

Основними завданнями Державної служби України з надзвичайних ситуацій як центрального органу, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах пожежної та техногенної безпеки, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної й техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб і внесення на розгляд Міністрові оборони України пропозицій щодо формування державної політики у відповідній сфері [8].

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до закону.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, у своїй діяльності керується

Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідного державного органу, наказами МОЗ, наказами й постановами головного державного санітарного лікаря України, районних (міських) санепідемстанцій.

Згідно з Положенням “Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні” основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері охорони праці є: 1) контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем (далі - висновки); 2) проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин і умов виникнення й розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) і радіаційних уражень людей; 3) розроблення пропозицій щодо проведення санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування; проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності [9] та інші.

Державна інспекція ядерного регулювання України - надзвичайно важливий орган державної влади, який здійснює свої повноваження з нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів у сфері охорони праці наряду з виконанням безлічі інших різнопланових функцій. Так, згідно з Положенням про Державну інспекцію ядерного регулювання України основними завданнями Держа- томрегулювання України є: 1) формування й реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії; 2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії; 3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування [10].

Отже, бачимо, що в Україні ціла низка органів державної влади здійснюють функції державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та інших нормативних правових актів у сфері охорони праці, але нормальний стан дотримання трудового законодавства та інших нормативних правових актів у сфері охорони праці не може досягатися лише за рахунок цих органів, стан законності можна створити за умови поєднання державного нагляду й громадського контролю в цій сфері.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюється профспілками різних рівнів, а також різними громадськими організаціями, які діють в Україні відповідно до чинного законодавства. У статті 40 Закону України “Про охорону праці” декларується, що професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального й колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, загалом на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві й надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління й нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа [6].

Підводячи підсумки, варто зазначити, що в Україні діяльність із підтримання правопорядку й стану дотримання трудового законодавства та інших нормативних правових актів у сфері охорони праці, здійснюється у двох напрямках - державний нагляд і громадський контроль. Державний нагляд здійснюють спеціально уповноваженими органами (їх посадовими особами), які мають чітко окреслені законом права й обов'язки в цій сфері. Вичерпне регламентування правомочностей є надзвичайно важливим і необхідним, адже таким чином держава зобов'язує як посадових осіб зазначених органів державної влади виконувати свої обов'язки з нагляду за дотриманням законодавства про охорону праці, так і одночасно суб'єктів, які у своїй діяльності регулюються цим законодавством, безпосереднього дотримання обов'язків з охорони праці.

Література

1. Державне управління проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер'я- нова. - К.: Факт, 2003. - 384 с.

2. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [Підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко -- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

3. Трудове право [підручник] / [В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, ОМ. Ярошенко та ін.]. - за ред. В.В. Жер- накова. - X.: Право, 2012. - 496 с.

4. Москальова В.М. Основи охорони праці: [Підручник.] / В.М. Москальова. - К.: ВД “Професіонал”, 2005. - 672 с.

5. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991.№ 53. - С. 793.

6. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992.№ 49. - С. 5.

7. Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 року N 408/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - С. 169.

8. Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій: Указ Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 // Офіційний вісник Президента України. - 2013. - № 2. - С. 22.

9. Положення Про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Постанова КМУ від 22 червня 1999 р. № 1109 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 25. - С. 127.

10. Про Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України: Указ Президента України

Размещено на Allbest.ru