Засоби та методи формування інформаційної складової збройного насилля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби та методи формування інформаційної складової збройного насилля

А.В. Бадер

З'ясовано, що інформаційна складова стає провідним компонентом підготовки та реалізації збройного насилля у ХХ ст. Описано форми, засоби та основі загрози реалізації інформаційної агресії. Встановлено особливості такого явища, як інформаційна війна, що вирізняє його з-поміж інших форм боротьби та комунікаційних процесів у сфері обміну інформацією. Проаналізовано основні ознаки, що характерні для прихованої маніпуляції масовою свідомістю. Названо та проаналізовано провідні методи маніпуляції громадською свідомістю. Додаткова увага приділена аналізу механізму застосування таких найбільш поширених та ефективних технологій інформаційної війни, як використання чуток, провокації, дезінформації, психологічний тиск, диверсифікації суспільної свідомості та створення мозаїчного контенту. Досліджено технології впливу на психологічні механізми сприйняття інформації, що отримали назву «смислова або консцієнтальна війна». Встановлені ментальні структури, за якими відбувається мислення людини та описані правила роботи з ними.

Ключові слова: збройне насилля; засоби та методи інформаційного протистояння; інформаційна; смислова та консцієнтальна війна

Practically along the entire period of its existence, the informational impact on the enemy has been used during the armed violence. Nowadays with the invention of modern technology, methods and tools of information confrontation have improved substantially. Technologies of such influence have varied, but the main tool is universal, this is bulletin. Distribution of these specially designed messages among mass audience is usually done through the media, international charitable foundations, clubs, sects, and so on. Methods of NLP programming are widely used in such bulletins.

The main features, which allow hidden manipulating, include emotion, sensationalism, urgency and repetition of the message, crush of coherent factual picture, withdrawal from the context of the real facts from the main source, mixing information and opinion, operation status and authority, activation of stereotypes.

According to the above-mentioned tasks, experts have developed a number of technological methods of information influence, among which are the following: implementation of rumors, a provocation, misinformation and psychological pressure, diversification of public opinion and creation a mosaic of content.

Today the purpose of the use of these methods is to impact deeper on public awareness components, such as the mentality of nations, armies, spiritual foundations, faith, ideology, history, patriotism, culture and so on. Leading Ukrainian researcher G. Pocheptsov, having described the problem of this question, has determined it as an action aimed at the change of the mentality of the nation using informational and semantic war. Conventional war extends to physical space and information, an informational and semantic war takes virtual space, affecting cognitive sphere of a person. Above all, semantic war is aimed not to the creation of facts but to their interpretations' change.

Semantic war uses deeper structures that are hidden behind superficial structures. Scientists have differentiated, named and described these elements. American linguist George Lakoff calls them frames - mental structures, which change our thinking.

Thus, we can state that the informational component of the armed violence is gradually approaching such theoretically grounded phenomenon as «consistent war» This is a system of outreach and psychological tools, which are aimed at the creation of public awareness, and are conducted using media information, culture, arts and other (psychotropic, psychotronic) tools during a long time according to the carefully developed scenarios.

Keywords: armed violence; the tools and methods of information confrontation; information; semantic and consistent war

Установлено, что информационная составляющая становится ведущим компонентом подготовки и реализации вооруженного насилия в ХХ в. Описаны формы, средства и основные угрозы реализации информационной агрессии. Установлены особенности такого явления как информационная война, отличающие ее от других форм борьбы и коммуникационных процессов в сфере обмена информацией. Проанализированы основные признаки, характерные для скрытой манипуляции массовым сознанием. Названы и проанализированы ведущие методы манипуляции общественным сознанием. Дополнительное внимание уделено анализу механизма применения таких наиболее распространенных и эффективных технологий информационной войны, как использование слухов, провокация, дезинформация, психологическое давление, диверсификация общественного сознания и создание мозаичного контента. Исследованы технологии воздействия на психологические механизмы восприятия информации, получившие название «смысловая или консциентальная война». Установлены ментальные структуры по которым происходит мышление человека и описаны правила работы с ними.

Ключевые слова: вооруженное насилие; средства и методы информационного противостояния;

Постановка проблеми. Інформаційний вплив на супротивника застосовувався в межах збройного насилля практично весь період його існування. На сьогоднішній день, з появою сучасних технологій комунікації та можливостей впливу на масову аудиторію, методи та засоби інформаційного протистояння суттєво вдосконалюються. Низка дослідників пише про те, що людство стоїть на порозі корінних змін, пов'язаних із становленням інформаційного суспільства. Прогнозується також і те, що збройне насилля як інститут суспільного життя повинно зникнути, оскільки даного роду конфлікти перейдуть з фізичного виміру до інформаційної сфери. Зазначені припущення можна оцінити як позитивні, адже за цією логікою людські жертви та руйнування інфраструктури в межах означеного протистояння повинні скоротитись до мінімуму.

Однак, нові інформаційні можливості на сьогоднішній день застосовуються для виправдання збройної агресії, розв'язання внутрішніх конфліктів у державі-супротивнику, а велика кількість жертв серед цивільного населення досить часто використовується як засіб роздмухування громадської непокори. Для України проведення наукового аналізу новітніх засобів та методів реалізації інформаційної складової збройного насилля є дійсно нагальним, особливо з тих позицій, що до недавнього часу у нашій державі не приділяли належної уваги цій проблемі, а український інформаційний простір став справжнім полігоном в інформаційному протистоянні іноземних суб'єктів.

Аналіз досліджень і публікацій. Особливої актуальності проблематика представленої статті набуває в другій половині ХХ ст., коли технічні засоби впливу на масову аудиторію стають широко розповсюдженими. З цього періоду проблемам державної інформаційної політики та інформаційної безпеки починають приділяти увагу відомі західні вчені У Боудіш, Н. Вінер, П. Кеннеді, Л. Кокс, М. Лібікі, С. Мец, Дж. Стейн, Т Томас, Е. Тоффлер, С. Хантінгтон та багато інших. Достатньо великий об'єм матеріалу з проблем захисту національних інформаційних ресурсів, маніпулятивних технологій та інформаційних війн напрацювали російські дослідники, зокрема Л. Войтасик, В. Домарьов, С. Гриняєв, А. Панарін, С. Расторгуєв, С. Комов, Г Рогозін, В. Сєдньов, В. Щуригін та ін.

Вітчизняні науковці за роки незалежності також опублікували достатньо велику кількість наукових розвідок з теми нашої статті. Серед українських дослідників, які розробляють проблеми інформаційної вразливості людини, суспільства та цивілізації в цілому, інформаційних загроз для держави, пошуку механізмів інформаційної безпеки слід назвати І. Горбатенко, В. Долгова, О. Литвиненко, М. Ожевана, Г. Почепцова, О. Старішева, О. Таликіна, А. Юричко, К. Данилішина, С. Сосніна, В. Толубко, Л. Макаренко, Т Бєльську, С. Шаванова, О. Дубаса, Н. Гуріна, Ю. Нестеряка, В. Гурковського та ін. Отже, з обраної нами проблеми напрацьовано достатньо великий об'єм матеріалу як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Однак, значна кількість публікацій не узгоджуються між собою та навіть суперечать одна одній. Тому, на наш погляд, важливим є проведення теоретичного аналізу, узагальнення та виокремлення спільного у наукових працях з цієї дійсно актуальної теми.

Мета дослідження. Основним завданням статті є виявлення засобів та методів реалізації інформаційного компонента збройного насилля. Розкрити сутність та технологію ведення інформаційної, смислової та консцієнтальної війни. Дослідити механізми впливу на глибинні структури суспільної свідомості.

Виклад основного матеріалу. Канадський учений М. Маклюєн одним з перших почав писати про те, що в другій половині ХХ ст. економічні зв'язки і відносини все більше набувають форми обміну знаннями, а не обміну товарами. Засоби масової комунікації за таких обставин стають новими «ресурсами», що збагачують держави. Отже, боротьба за капітал, ринки збуту відходять на другий план, а головним здобутком стає доступ до інформаційних ресурсів та знань. Все це призводить до того, що війни все частіше ведуться в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь [1, с. 228]. Основною, найістотнішою перевагою інформаційної зброї є її порівняно низька собівартість. Пояснюється це тим, що вона не вимагає використання зовнішніх систем для знищення ворога, він сам володіє всіма необхідними засобами для власного знищення. Завданням використання інформаційної зброї є «допомогти» супротивнику скерувати всі засоби, що є в його арсеналі, проти самого себе [2, с. 105].

Описуючи форми інформаційних війн, один з перших теоретиків цієї галузі Мартін Лібікі зазначає, що інформаційна війна має два варіанти: інформаційна блокада та інформаційний імперіалізм. Інформаційну блокаду він розглядає в контексті того, що на сьогоднішній день формується залежність держав від інформаційних потоків, подібно залежності від матеріальних поставок, що існували у попередній період. Відповідно для успіху цієї блокади країна повинна бути залежною від зовнішніх інформаційних потоків.

Інформаційне домінування або імперіалізм М. Лібікі описує як «переваги в створенні, маніпуляції і використанні інформації, достатніх для воєнного домінування». У цьому контексті дослідник підкреслює, що найбільш важливим знанням є знання себе, а потім супротивника, «людське знання задає стратегію, знання машин - тактику, погану стратегію не врятують тактичні інформаційні переваги» [3, с. 135].

Поглиблюючи аналіз феномена інформаційних війн Мартін, Лібікі визначає сім форм цього явища, зокрема:

- боротьба із системою управління і комунікацій супротивника;

- боротьба за інформацію про власні сили і сили супротивника для отримання вирішальної переваги над супротивником;

- радіоелектронна боротьба;

- боротьба з гуманітарними системами супротивника;

- боротьба з техніко-технологічними системами супротивника;

- блокування чи спрямування даних про економічний стан у потрібне русло задля економічного домінування [4, с. 408].

Дослідник формулює і низку практичних рекомендацій. Зокрема, він зазначає, що сторона, що збирається маніпулювати іншою за допомогою засобів масової комунікації, перш за все, має визначити цільову аудиторію опонента. Найважливіше завдання на підготовчому етапі інформаційного протистояння є введення в оману потенційного супротивника, дискредитація його військово-політичного керівництва та лідерів, обмеження інформаційно-пропагандистської діяльності опонента аж до організації інформаційної блокади [5, с. 44].

У контексті аналізу засобів та методів реалізації на практиці інформаційної складової збройного насилля важливими є напрацювання французького вченого Ж. Еллюля, який визначив не лише вертикальну пропаганду - класичний вплив політичної еліти на народні маси, а й горизонтальну. Загалом горизонтальну пропаганду Ж. Еллюль називає новим винаходом. Вона називається горизонтальною, оскільки реалізується в певній соціальній групі, а не йде згори. У цій ситуації всі учасники є рівними, серед них немає лідера, а тому інформація сприймається з максимальною довірою. На думку Ж. Еллюля існують два види горизонтальної пропаганди: китайська та американська. В китайському варіанті від членів групи не вимагається висловлювання власної думки. Американський варіант передбачає активність індивідів та виявлення власної позиції.

Дослідник підкреслює, що вертикальна пропаганда вимагає великого апарату масових комунікацій, а горизонтальна - великої самоорганізації людей. Загалом пропаганду він трактує як ірраціональну форму існування певних думок, на відміну від інформації, що він називає раціональною. Слід зазначити, що його погляди на горизонтальну пропаганду багато в чому проявляються у такому сучасному феномені, як соціальні мережі.

Окрім зазначеного, Ж. Еллюль розрізняє політичну та соціологічну пропаганду. Політична - це техніка впливу на суспільство з боку держави, партій, інших владних інституцій. Соціологічна - це стиль життя, типи поведінки, звичаї та традиції, що є нормою в певному суспільстві. Соціологічна пропаганда є непомітною і, відповідно, важчою для розуміння. Так, політична пропаганда є цілеспрямованим, планомірним розповсюдженням ідей, у свою чергу соціологічна - проникає в свідомість завдяки існуючим економічним, політичним, соціологічним, культурологічним факторам. У першому випадку провідником поглядів є мас-медіа, у другому - соціальні структури. З точки зору ефективності засобів та методів інформаційної складової збройного насилля слід зазначити, що значу перевагу має горизонтальна та соціологічна пропаганда, бо вона непомітна та не є зовнішньою по відношенню до групи, що підвищує довіру до неї [6]. Зрозуміло, що основа інформаційної війни - маніпулятивний вплив на аудиторію. Технології подібного впливу різноманітні, ми зупинимось на них нижче, проте основний засіб універсальний - це інформаційне повідомлення. Відповідно від ефективності побудови повідомлення залежіть його маніпулятивний потенціал та ступінь впливу на аудиторію. Отже, одним з найважливіших завдань для суб'єкта інформаційної війни є вміння кодувати повідомлення [7, с. 71]. Тобто, на перший план виходить інтелектуальний інструментарій, оскільки не існує універсальної та однозначної відповіді на запитання, яка аудиторія найкраще підійде, який саме «меседж» зможе виконати поставлені завдання, якою може бути форма для потрібного в цьому випадку контенту.

Розповсюдження зазначених, спеціально сконструйованих повідомлень серед масової аудиторії реалізується за допомогою ЗМІ, діяльності добродійних міжнародних фондів, клубів, сект тощо. У цій роботі нерідко застосовуються методи нейролінгвістично- го програмування. Найбільш поширеним способом є використання засобів масової інформації, що вимагає врахування структури та особливостей ЗМІ супротивника. Основне завдання, в даному контексті, полягає у визначенні того, як з більшою ефективністю впливати на аудиторію суперника - безпосередньо через пряму телерадіотрансляцію, пресу чи непрямо - через глобальні інформаційні системи або через працівників посольств, співробітників спецслужб, журналістів, учених тощо [8].

Основною загрозою технології інформаційної війни фахівці визначають те, що «країна-ціль», як правило, усвідомлює негативний вплив досить пізно, а це, відповідно, надає значний пріоритет тому, хто першим завдає удару. Окрім того, вагомим компонентом інформаційного протистояння є введення в оману командування протилежної сторони. Отже, у ХХІ ст. фахівці у сфері інформаційного протиборства зорієнтовані, перш за все, на створення фальшивої реальності. Як результат, у комунікаційному протистоянні зверхність має не той, хто повідомляє правду, а той, кому вдалося показати глядачам більш захоплюючий «інформаційний серіал» [9].Отже, метою інформаційної війни є послаблення моральних та матеріальних сил супротивника та посилення власних. Основний метод реалізації - це маніпуляція масовою свідомістю, за рахунок внесення в соціальне середовище ворожих, шкідливих ідей та поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; ослаблення певних переконань; залякування свого народу образом ворога, а супротивника - своєю могутністю тощо. На наш погляд, слід визначити особливості притаманні інформаційним війнам, що їх вирізняє з-поміж інших форм боротьби, та комунікаційних процесів у сфері обміну інформацією. По-перше, на відміну від міжособис- тісних маніпуляцій свідомістю, об'єктом впливу в інформаційній війні є масова свідомість супротивника, а отже при її реалізації враховуються колективні особливості великих груп людей та видові ознаки людської свідомості. Відповідно, цільовий інформаційний вплив на окрему особистість або незначне коло осіб інформаційною війною вважати не можна. Подруге, у ході інформаційної війни об'єкту впливу нав'язуються чужі йому цілі та прагнення, досягнення яких завдає шкоди йому самому. По-третє, інформаційна війна характерна нав'язуванням емоційного сприйняття фактів, спотворенням чи поданням їх у такому світлі, щоб це викликало неадекватну реальному стану справ поведінку супротивника [10 с. 183].

До основних ознак, що характерні для прихованої маніпуляції, слід віднести емоційність, сенсаційність, терміновість та багаторазове повторення повідомлення, дроблення цілісної фактологічної картини, вилучення з контексту частини фактів, домінування джерела повідомлень, змішування інформації та думки, експлуатацію статусів та авторитету, активізацію стереотипів тощо [10 с. 184].

Українська дослідниця С. Шпилик, на основі аналізу напрацювань попередників, виділяє наступні методи маніпуляції масовою свідомістю:

• використання навіювання;

• перенесення приватного факту в сферу загального;

• використання чуток та домислів у незрозумілій політичній або соціальній ситуації;

• метод під назвою «потрібні трупи»;

• метод «страховиськ»;

• замовчування одних фактів і вип'ячування інших;

• метод фрагментації;

• «метод Геббельса» (багаторазові повтори);

• метод чергування на конвейєрі «правда, правда, правда, неправда, правда»;

• створення неправдивих подій, містифікація [10, с. 184].

Зупинимось більш детально на деяких із зазначених методів маніпуляції масовою свідомістю. Однією з найбільш поширених та ефективних технологій інформаційної війни є чутки. Існування такого феномена як чутки пояснюється тим, що люди зустрівшись із незрозумілим, однак важливим явищем, схильні шукати інформацію, що дала б їм необхідне пояснення та зняла психологічну напругу. Це провокує появу чуток, у межах яких індивід намагається пояснити проблемну ситуацію за допомогою звичних для нього уявлень та установок. Основною причиною виникнення чуток учені називають відсутність або недостатню повноту офіційної інформації. За таких умов суспільство схильно створювати та сприймати чутки. Про зазначені закономірності пише і Г. Почепцов, який вказує на те, що відсутність офіційної інформації моментально компенсується чутками [11, с. 211216]. Окрім зазначених, до причин, що провокують появу чуток, слід віднести поширення суперечливої, недостатньо аргументованої інформації стосовно подій та фактів, особливо за умов низької довіри до джерел інформації. Психологи наголошують на тому, що важливою причиною поширення чуток є недостатня емоційна забарвленість інформації, що поширюється. Компенсація емоційної недостатності і реалізується через чутки. Нестабільна, кризова ситуація в державі - сприятливе середовище для появи чуток. Низький рівень політичної свідомості громадян та некомпетентність з тих чи інших актуальних питань теж слід віднести до основних факторів, що провокують розповсюдження чуток. За умови, коли людина не може зрозуміти і пояснити проблему у раціональний спосіб, вона схильна до «вигадок» і «фантазій», що в доступній формі пояснюють складні речі.

Одним з основних елементів технології ведення інформаційних війн є провокація. Провокація - це інформаційна операція, що змушує суперника використовувати програшну для себе стратегію та лінію поведінки. Так, якщо провокація - це цілеспрямований інформаційний вплив з метою підштовхування супротивника скористатись невигідною для себе стратегією, то очевидно, що необхідно знати та наперед прораховувати велику кількість програшних стратегій опонента.

До прийомів реалізації інформаційного впливу слід віднести дезінформацію, котра полягає у введенні об'єкта в оману щодо справжніх намірів суб'єкта дій. Існує достатньо велика кількість методів реалізації дезінформування. Вибір конкретного методу безпосередньо залежить від оперативних обставин. Серед основних слід назвати наступні. Тенденційне викладення фактів, що полягає в упередженому висвітленні тих чи інших подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних. Дезінформація від «зворотного» - надання правдивої інформації у перекрученому вигляді чи в такий спосіб, щоб вона сприймалась об'єктом впливу як брехня. Термінологічне «мінування» - полягає у викривленні суті принципово важливих, базових термінів загальносвіто- глядного та оперативно-прикладного характеру.

Психологічний тиск є також одним з основних методів інформаційного впливу. Він полягає у залякуванні громадськості з метою підштовхування її до певної запланованої моделі поведінки. Реалізується психологічний тиск через доведення до об'єкта відомостей про реальну чи надуману загрозу, прогнози щодо репресій, переслідувань, убивств, за допомогою шантажу, здійснення вибухів, підпалів, масових отруєнь, захоплення заручників, інших терористичних чи диверсійних акцій.

Ще одним методом впливу на масову аудиторію є диверсифікація суспільної свідомості. Сутність цього методу полягає у розпорошенні уваги громадськості за допомогою переключення її на вирішення різних штучно створених проблем. Ця технологія надає можливість відволікти від необхідності вирішення першочергових завдань суспільно-політичного та економічного розвитку.

До найбільш ефективних методів маніпуляції масовою свідомістю слід також віднести фрагментацію або створення мозаїчного контента. Ця технологія стала можлива з появою та входженням у повсякденне життя практично кожної людини телебачення. Саме телевізійні новини створюють алгоритм мозаїчного контента. Так, велика кількість новин не дає можливості адекватно їх зрозуміти, бо вони подаються поза контекстами, відповідно причинно-наслідкові зв'язки у глядача як правило не вибудовуються. Аудиторія розцінює цю зачну кількість повідомлень, як другорядні новини, однак вони створюють певні, заздалегідь сплановані враження. Окрім того, сприйняття інформації відразу по декількох каналах підвищує ефективність її засвоєння та довіру до неї. Модель мозаїчної передачі знань досить давно була описана А. Молем. Дослідник називає цю структуру мозаїчною через те, що вона є випадковою, побудованою на фрагментах, що не створюють конструкції, в ній немає точок відліку чи загальних понять [12, с. 186].

На сьогоднішній день ціллю застосування зазначених методів стає вплив на більш глибинні компоненти суспільної свідомості, такі як менталітет націй, духовні основи армій, віра, ідеологія, історія, патріотизм, культура тощо. Відповідно, очевидною стає підвищена увага розвинених країн до питань інформаційної складової військової безпеки [13, с. 10].

Провідний український дослідник Г Почепцов, розкриваючи зазначену проблему, визначає дії спрямовані на зміну менталітету нації не інформаційною, а смисловою війною, обґрунтовуючи наступним чином: звичайна війна поширюється на простір фізичний, інформаційна - на інформаційний, а смислова війна займає віртуальний простір, впливаючи на пізнавальну сферу людини. Типом інформаційної війни є кібервійни, або інформаційно-технічні війни. Смислова війна є набагато довготривалішою і спрямована, перш за все, не на створення фактів, а на зміну їх інтерпретацій, з метою підштовхування опонента до сприйняття потрібного атакуючій стороні рішення

Якщо ми спробуємо тезисно описати сутність смислових війн за Г. Почепцовим, а також методи та засоби, що застосовуються в межах такого роду протистоянь, то слід зазначити наступне. По-перше, за умов смислової війни, виявляється, необов'язково оперувати вербальним матеріалом. Смислова війна триває у масовій культурі, літературі, речах широкого вжитку. Саме вони імплантують елементи майбутньої картини світу, що дозволяють реінтерпретувати вхідний інформаційний потік.

По-друге, центр уваги смислової війни не в інформаційних потоках, а в когнітивних процесах. Тож і захист від такої інтервенції треба вибудовувати відповідний.

По-третє, смислова війна, на відміну від інформаційної, змінює саме переконання людини, її знання. Очевидно, що знання є більш довготривалим продуктом, ніж інформація. Факти можуть змінюватися, а правила, за якими ми їх розуміємо, залишаються сталими. Тобто, за умови змінених знань факти вже непотрібні, людина сама приймає потрібні суб'єкту маніпуляції рішення.

По-четверте, ефективність впливу збільшується, коли ми спираємося на модель світу, що вже сформована в особи, яка отримує повідомлення. Г. Почепцов наводить приклад про те, що німці не здавалися в полон, коли до них зверталися стандартно, мовляв, це врятує ваше життя. Психологи почали шукати, в чому ж річ. Виявилося, що німці є більш соціальними, тобто їх слід розглядати не як окремий атом, а як молекулу. Новим повідомленням став заклик: якщо ти підеш у полон, ти врятуєш свою сім'ю від голодної смерті. І німці почали здаватися [15, с. 22, 23, 25].

Отже, смислова війна оперує більш глибинними структурами, що ховаються за структурами поверхневими. Науковці по-різному називають та описують ці елементи. Так, американський лінгвіст Дж. Лакофф називає їх фреймами - ментальними структурами, за якими відбувається наше мислення та пропонує наступі правила роботи з ними:

- використання фреймів відбувається поза свідомістю;

- фрейми визначають здоровий глузд;

- повторення може закріплювати фрейми;

- активація зв'язує поверхневі фрейми з глибинними і гальмує протилежні фрейми;

- глибинні існуючі фрейми, неможливо швидко змінити;

- з біконцептуалами (індивідами, які вагаються між двома протилежними точками зору) слід розмовляти як зі своїми;

- факти не роблять вас вільними, оскільки факти не мають сенсу поза фреймами;

- просте заперечення фреймів іншої сторони лише підсилює їх.

Отже, можна констатувати, що інформаційна складова збройного насилля поступово наближається до такого теоретично визначеного явища, як «консці- ентальна» війна (від латинського сошсіеПіа - свідомість) - система інформаційно-пропагандистських та психологічних заходів, спрямованих на формування суспільної свідомості, що проводяться із застосуванням засобів масової інформації, культури, мистецтва та інших (психотропних, психотронних) засобів протягом тривалого часу за ретельно розробленими сценаріями. Інформаційна складова збройного насилля періодично виявляється в різних країнах світу та досить часто застосовується напередодні реальних (фізичних) воєн [14].

Сутність цього компонента полягає у використанні пропаганди проти ворога, націленої на зміну державної політики, а також на розлад економічної системи супротивника і, як наслідок, погіршення владно-громадських відносин, що у подальшому може призвести до активізації дій громадян проти власного уряду [17, с. 55]. Таким чином, наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., у зв'язку з вагомими досягненнями науково-технічного прогресу, засоби та методи реалізації впливу на масову аудиторію суттєво вдосконалюються. Новітні комунікативні технології надали широкі можливості маніпуляції суспільною свідомістю, і це стало основною складовою сучасного збройного насилля. Враховуючи нові можливості, експерти розробили низку технологічних прийомів інформаційного впливу, серед яких слід назвати такі: впровадження чуток, провокацію, дезінформацію, психологічний тиск, диверсифікацію громадської думки та створення мозаїчного контента.

Окрім того, сучасні технології надали можливість впливу на більш глибинні компоненти суспільної свідомості. Це наштовхнуло вчених на виокремлення, паралельно з поняттям інформаційна війна, таких феноменів, як смислова та консцієнтальна війна. Сутність цих явищ полягає у впливі не на факти, а на психологічні механізми сприйняття цієї інформації. На наш погляд, у подальшому слід застосувати напрацьований у цій статті матеріал для аналізу інформаційної агресії, розв'язаної проти України та вироблення практичних рекомендацій протидії їй.

інформаційний агресія консцієнтальний насилля

Бібліографічні посилання

1. Крысько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) [Текст] / В. Г. Крысько; под общ. ред. А. Е. Тараса. - Мн. : Харвест, 1999. - 448 с.

2. Зиновьев А. Русский эксперимент [Текст] / А. Зиновьев. - М. : Наш дом, 1995. - 284 с.

3. Шаванов С. В. Соціальна психологія сучасних інформаційних війн [Текст] С. В. Шаванов // Молодий вчений. - 2014. № 4 (07), квітень. - С. 133-136.

4. Горбенко І. Д. Інформаційна війна - сутність, методи та засоби ведення Текст І. Д. Горбенко, В. І. Долгов, Т. О. Гріненко : матеріали ювіл. наук.-техніч. конф. - К., 1998. - С. 11-14.

5. Нестеряк Ю. В. Міжнародні критерії інформаційної безпеки держави: теоретико-методологічний аналіз [Текст] / Ю. В. Нестеряк. // Публічне управління: теорія та практика. - 2014. - Вип. 1. - С. 62-67.

Размещено на Allbest.ru