Професійні ризики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Професійні ризики

Вступ

Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері послуг, управління і реалізації продукції, тісно пов'язаний з ризиком для життя і здоров'я працівників. Загрозу нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві не можна повністю виключити ні на одному підприємстві, ні в одній організації або установі. Звичайно, співробітники в різному ступені ризикують стати «жертвою» на своєму робочому місці. Це залежить від виду трудової діяльності, особливостей того або іншого підприємства, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць відповідно до вимог охорони праці.

Професійний ризик пов'язаний з професійною діяльністю людей і визначається для обмеженого контингенту осіб, зайнятих тим чи іншим видом діяльності.

В гігієнічну літературу термін «професійний ризик», як і термін «ризик», увійшов разом з рекомендацією Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) з оцінки ймовірності втрати слуху від шуму (ІСО Р-1999, 1971). У 1977 р Міжнародна організація праці (МОП) прийняла Конвенцію 148 «Про захист трудящих від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях».

Закон «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» (Про обов'язкове…, 1998) дає наступне визначення професійного ризику:

Професійний ризик є ймовірність пошкодження (втрати) здоров'я або смерті застрахованого, пов'язана з виконанням ним обов'язків за трудовим договором (контрактом).

Об'єктом страхування є майнові інтереси фізичних осіб, пов'язані з втратою ними здоров'я, професійної працездатності або їх смертю внаслідок нещасного випадку або профзахворювання.

Статистика показує, що щорічно в Україні відбуваються тисячі нещасних випадків на виробництві. Зустрічаються і рядові травми, і трагічні події, в результаті яких гинуть десятки людей. Достатньо пригадати сумно відомі і, на жаль, регулярні нещасні випадки в шахтарських забоях нашої країни. Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в Україні в 5-8 разів вищий, ніж у розвинених країнах світу. Щорічно у нас на підприємствах травмується близько 130 тисяч чоловік, з них 2,5 тисячі гинуть, близько 15 тисяч стають інвалідами, понад 12 тисяч одержують професійні захворювання. При цьому потерпілий втрачає працездатність, позбавляється можливості заробляти кошти на життя для самого себе і своєї сім'ї. Тому держава впроваджує належний захист працівників шляхом обов'язкового соціального страхування - особливої галузі соціальної політики, спрямованої на забезпечення стабільності життєвого рівня людини.

Як вже відмічено вище, будь-який виробничий процес пов'язаний з ризиком, і нещасні випадки та професійні захворювання тут - явища неминучі.

1. Поняття професійного ризику

Поняття професійного ризику використовується для характеристики рівня безпеки людини в сфері професійної діяльності.

Професійний ризик - це ймовірність ушкодження (втрати) здоров'я або смерті в результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов'язана з виконанням обов'язків за трудовим договором (контрактом) та в ряді інших, встановлених законодавством, випадках ^[1].

Професійний ризик можна представити у вигляді трьох основних складових.

Перша - ризик пошкодження здоров'я внаслідок нещасних випадків на виробництві різного ступеня тяжкості, що призводить до необхідності переведення на іншу роботу, тимчасову або стійкої втрати професійної працездатності, або летальний результат. До нещасних випадків на виробництві ставляться травми, гострі отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, ураження електричним струмом і т. п., що відбулися протягом робочого часу, часу необхідних дій перед початком або закінченням роботи, під час понаднормових робіт, робіт у святкові і вихідні дні па території або поза територією організації, при проходженні до місця роботи або повернення від нього на транспорті, наданому роботодавцем і в ряді інших випадків.

Друга складова професійного ризику - ризик професійних захворювань, які є результатом впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, і обумовленої ними тимчасової або стійкої втрати працездатності. Виділяють гострі професійні захворювання, що виникли після однократного (протягом не більше однієї зміни) впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, інтенсивність яких значно перевищує ГДК (ПДУ), і хронічні, що розвиваються в ході багаторазового і тривалого впливу шкідливих виробничих факторів.

Ці два елементи складають так званий проявлений професійний ризик. Разом із тим в рамках розробки теоретичних основ оцінки професійної діяльності в умовах ризику був зроблений важливий висновок про наявність третього його елемента - прихованого ризику пошкодження здоров'я шкідливими чинниками виробничого середовища, важкості, напруженості трудового процесу. Було обґрунтовано, що збиток від нього характеризується часом скорочення тривалості життя.

2. Види ризиків та їх показники

професійний виробничий ризик здоров'я

Поняття ризику багатопланове, тому в науковій літературі вживаються різні його похідні залежно від сфери застосування і стадій аналізу небезпеки. Складно виявити й описати всі типи ризиків, які існують у природі та антропогенній діяльності, проте можна побудувати загальну структуру ризиків, у рамках якої треба діяти для вирішення конкретного завдання.

Початкову класифікацію ризиків можна здійснити залежно від основних чинників їх виникнення, згідно з якими ризики поділяються на природні, техногенні, побутові, соціально-політичні тощо. Рис. 2.1 ілюструє класифікацію ризиків, на якій відображені види ризиків, що стосуються техногенної, природної та екологічної небезпеки. Наведемо їх визначення.

Природний ризик - ризик для населення, техногенних і природних об'єктів, пов'язаний із проявом стихійних сил природи або негативною подією природного походження; або збитки, які очікуються від прояву природної небезпеки за певний період, що має відповідну ймовірність своєї реалізації [1].

Схема класифікації ризиків

Техногенний ризик - ризик для населення, техногенних і природних об'єктів від негативної події техногенного походження або ймовірність виникнення негативної події техногенного характеру та можливих збитків від неї за певний період часу.

Екологічний ризик - це ризик, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища.

Побутовий ризик - ймовірність загибелі людини в результаті нещасного випадку у побуті.

Соціально-політичний ризик - ймовірність виникнення негативної події, пов'язаної з терористичними актами, військовими конфліктами, антиконституційними чи злочинними діями і можливих збитків від неї (за певний період часу). Особливості оцінювання ризиків соціально-політичного характеру визначаються окремим законодавством і в цій монографії не розглядаються.

При оцінюванні ступеня екологічної безпеки одним із ключових понять є екологічний ризик - ймовірність виникнення негативних для навколишнього середовища і людини наслідків від здійснення господарської та іншої діяльності [2]. У ДСТУ 2156-93 «Безпека промислових підприємств» [3] екологічний ризик визначено як «імовірність несприятливих наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, що викликає незворотну деградацію екосистеми».

Поняття екологічного ризику часто трактують як несприятливі для людини та біоти наслідки від забруднень природного середовища радіоактивними і НХР, а також від інших потенційно небезпечних впливів на нього, що з відповідною ймовірністю очікуються за певний час впливу. Добитися значного зниження екологічного ризику допомагає екологічний моніторинг природно-технічних систем - система стаціонарних спостережень за станом природного середовища і попередження про негативні ситуації.

Ризики можна класифікувати і за видом їх чинників на: внутрішні (пов'язані з функціонуванням підприємства), зовнішні (пов'язані з зовнішнім середовищем) та людський чинник (пов'язані з помилками людини).

Класифікація за понятійними категоріями ризику при його аналізі включає:

· * індивідуальний ризик - ризик, на який наражається людина в результаті впливу досліджуваних чинників небезпеки [4] або ймовірність загибелі людини, що знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПН протягом року з урахуванням ймовірності її перебування в зоні ураження [5];

· * соціальний ризик - ймовірність загибелі людей понад певну кількість (або очікувана кількість загиблих) у даному регіоні протягом певного періоду від можливих джерел небезпеки з урахуванням імовірності їх перебування в зоні ураження;

· * територіальний ризик - просторовий розподіл ймовірності (частоти) реалізації негативного впливу уражувальних чинників аварії; ймовірність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ПРЗ [5];

· * колективний ризик - математичне сподівання смертельно травмованих у результаті можливих аварій за певний період часу.

Класифікація ризиків для цілей управління включає такі категорії:

· * граничнодопустимий ризик - максимальне значення індивідуального ризику, нормативно закріплене на державному (місцевому) рівні з урахуванням усього комплексу соціальних, економічних, науково-технологічних, екологічних та інших вимог;

· * прийнятний ризик - рівень індивідуального ризику, який не перевищує на території небезпечного об'єкта і (або) за її межами граничнодопустимого рівня [5]; у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [6] наведено таке визначення: прийнятний ризик - соціально, економічно, технічно і політично обґрунтований ризик, який не перевищує граничнодопустимого рівня;

· * недопустимий ризик - ризик, який перевищує граничнодопустимий рівень;

· * незначний ризик (абсолютно прийнятний) - рівень ризику, встановлений адміністративними органами, як правило менший або такий, що дорівнює встановленому в державі рівню, подальше зниження якого недоцільне (1 * 10~8).

На рис. 2.2 наведено дерево основних чинників ризику, яке характеризує широкий спектр ризиків техногенного, природного і побутового характеру.

Важливою понятійною категорією ризику за порівняльного аналізу небезпеки окремих об'єктів, територій, регіонів, країн, є інтегральний ризик - сумарний ризик для населення, техногенних і природних об'єктів від усіх можливих негативних подій техногенного і природного походження. Цей показник об'єднує все різноманіття ризиків від залежних і незалежних подій.

Класифікація за характером завданих збитків включає економічний, екологічний та соціальний ризики. Класифікацію ризиків за сприйняттям людьми поділяють на добровільну і вимушену. Крім того, розглядають ризики професійні та непрофесійні.

Добровільний ризик стосується особистого життя. Прикладами добровільного ризику є непрофесійні заняття альпінізмом, стрибки з парашутом, тобто види діяльності, якими людина займається за власним бажанням, для поліпшення настрою, здобуття престижу тощо [7]. Ризик таких занять буває вищим від професійного, але він обмежується лише особою, яка ризикує. Так, ризик, пов'язаний з автомобільним транспортом (керування автомобілем) приймається добровільно, тоді як ризик, пов'язаний з розміщенням промислового підприємства, таким не є. Справді, вигоди виробництва тієї чи іншої продукції поширюються на все суспільство, а ризику піддаються лише люди, які живуть у радіусі дії уражальних чинників, які ініціюються в результаті реалізації аварії.

Дерево головних чинників ризику

Вимушений ризик пов'язаний з необхідністю виконання професійних обов'язків за екстремальних (нестандартних) умов. Він розцінюється людьми як додатковий ризик, тому при виборі виду професійної діяльності індивідуум має право знати величину пов'язаного з майбутньою роботою ризику і розраховувати на соціально-економічні компенсації з боку роботодавця (держави) за додатковий ризик.

Професійний ризик - ймовірність пошкодження (втрати) здоров'я або загибелі працівника внаслідок впливу на нього небезпечного чи шкідливого виробничого чинника при виконанні ним своїх трудових обов'язків [8]. У страховому законодавстві під професійним ризиком розуміють ймовірність пошкодження (втрати) здоров'я або смерті застрахованого, пов'язану з виконанням ним зобов'язань згідно з трудовим договором (контрактом) та в інших встановлених законодавством випадках. Вивчення професійних ризиків входить до кола інтересів медицини, охорони праці і соціального страхування, причому кожна з цих галузей знань має свої особливості й методи дослідження. З позиції медицини праці професійний ризик застосовують для встановлення кількісних закономірностей взаємозв'язку шкідливих чинників виробничого середовища з формуванням виробничо обумовленого і професійного захворювання працівників, а також для розробки механізмів попередження професійних захворювань.

З позиції соціального страхування величину професійного ризику застосовують для встановлення кількісних закономірностей взаємозв'язку величини матеріальних затрат, пов'язаних з компенсацією втрати заробітку через втрату працездатності, а також витрат на лікування, реабілітацію постраждалих. Його використовують для розробки механізмів зниження рівня виробничого травматизму і професійних захворювань.

З позиції охорони праці величину професійного ризику застосовують для оцінки факторів ризику (техніки, технології, організації праці, стану техніки безпеки, системи управління безпекою), які впливають на величину професійного захворювання і виробничого травматизму, а також на розробку системи технічних і організаційних заходів щодо його зниження.

Як підтверджує практика, близько 80% аварій і техногенних катастроф пов'язані з людським чинником, тому статистичні дослідження помилок і поведінки операторів необхідні для визначення ймовірностей помилок та оцінки ризику. Часто причинами помилок є конструктивні недоліки обладнання робочого місця або похибки у підготовці чи в інструктажі кадрів. Повністю виключити помилки людини неможливо, тому вдосконалення конструкцій, підготовка, навчання, тренування працівників для набуття ними більшого досвіду - вкрай важливі у професійній діяльності людей.

Оскільки показники ризику є об'єктивними показниками потенційної небезпеки промислових об'єктів, то застосування у господарському комплексі держави нових небезпечних технологій потребує аналізу й оцінки ризиків виникнення аварій на об'єктах, де використовуються ці технології, а також визначення ступеня прийнятності тих чи інших значень ризику.

Аналіз ризику - систематичне використання наявної моніторингової і спеціально зібраної інформації для ідентифікації небезпек і визначення ризику для однієї людини, населення, майна, соціальних і техногенних об'єктів та навколишнього природного середовища.

Оцінювання ризику - процес визначення ймовірності виникнення аварій або надзвичайних ситуацій та можливих їхніх наслідків для здоров'я людей, майна і навколишнього середовища. Прогнозна оцінка ризику виникнення аварії на потенційно небезпечному об'єкті важлива для кожної людини, що знаходиться в зоні підвищеної небезпеки, суспільства загалом, оскільки реалізація аварії формує небезпеку ураження групи людей залежно від низки параметрів (віддаленість від місця події, час перебування на забрудненій території, вжиття заходів безпеки тощо).

Управління ризиком є важливою компонентою стратегії сталого розвитку держави. Саме на державному рівні здійснюється адміністративна функція управління ризиком, яка забезпечується впровадженням превентивних заходів, розроблянням оптимальних програм діяльності, спрямованих на зниження різних видів ризику. Управління ризиком включає порівняння поточного ризику з прийнятним та вжиття заходів щодо зниження ризику виникнення аварії до прийнятного рівня, який має бути економічно обґрунтованим, виходячи з існуючих обмежень на матеріальні та фінансові ресурси і час.

Аналіз закордонного досвіду свідчить, що запобігання надзвичайним ситуаціям у промислово розвинених країнах здійснюється на підставі результатів аналізу та оцінки ризиків. Всебічна оцінка ризику щодо можливості виникнення аварій ґрунтується на результатах причинно-наслідкового аналізу (відмови технічних пристроїв, помилки персоналу, зовнішні впливи), який дає змогу визначити джерела виникнення аварій та умови їх розвитку. Типовими причинами техногенних аварій є такі: помилки виробничого персоналу, відмова техніки або несприятливий зовнішній вплив, поява небезпечного чинника (потоку енергії або речовини) в несподіваному місці, відсутність або несправність передбачених для таких випадків засобів захисту і (або) неправильні дії людей у такій ситуації, поширення і вплив небезпечних уражальних чинників на людей і навколишнє середовище, заподіяння збитку людським, матеріальним і природним ресурсам.

Наприклад, найбільша аварійна небезпека нафтобаз виникає у зв'язку з тим, що процесам зливання, наливання, зберігання, відпускання і перекачування піддаються великі кількості легкозаймистих і горючих рідин. На порівняно невеликих площах концентрується велика кількість резервуарів зі значними запасами легкозаймистих і горючих рідин. Порушення технологічних процесів виробництва, недотримання правил експлуатації устаткування і правил пожежної безпеки, негативні природні явища можуть призвести до розливів нафтопродуктів, пожеж і вибухів у резервуарних парках, на зливально-наливних пристроях і насосних станціях. Крім того, над дзеркалом рідини у повітряному просторі резервуара в стані зберігання нафтопродуктів, а також під час наповнення і випорожнення резервуарів завжди є ймовірність утворення суміші пари нафтопродуктів з повітрям, що за певних концентрацій може вибухнути.

Основними чинниками, що збільшують аварійність і травматизм, є недостатні навички дій працівників у нестандартних ситуаціях, їх невміння правильно оцінювати інформацію, недостатня технологічна дисциплінованість, невисока надійність та ергономічність устаткування, іноді їх комбінація. Крім того, можливі висока напруженість праці і (або) несприятливі умови робочого середовища.

Кількісна оцінка ризику визначається з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків між подіями. Щоб підкреслити, що йдеться про «вимірювану» величину, використовують поняття «ступінь ризику» або «рівень ризику». Один і той самий ризик може бути обумовлений або високою ймовірністю відмови з незначними наслідками, або обмеженою ймовірністю відмови з високим рівнем збитку (наприклад, відмова системи на АЕС). У випадках, коли виникає надзвичайна ситуація (аварія), як правило є певні втрати (людські жертви, матеріальні збитки, руйнування споруд тощо). При цьому кажуть, що негативна подія відбулася і ризик практично реалізувався.

Ступінь ризику аварій на небезпечному виробничому об'єкті, експлуатація якого пов'язана з багатьма загрозами виникнення аварій, визначається на основі кількісної оцінки відповідних показників ризику. Процедура оцінювання показників ризику ґрунтується на використанні комплексу моделей і включає такі етапи: системний аналіз безпеки, який дає змогу виявити основні джерела аварій, аналіз надійності основного технологічного устаткування (оцінювання ймовірності відмови устаткування); аналіз надійності системи протиаварійного захисту; аналіз ймовірності виникнення небезпечного чинника аварії; аналіз сценаріїв розвитку аварії; оцінювання ймовірності виникнення аварії; оцінювання можливих наслідків аварії; розрахунок значень показників ризику; вироблення рекомендацій щодо управління ризиком.

Процес аналізу, оцінювання й управління ризиком загалом є ітераційною процедурою, в якій на кожному етапі аналізу враховуються результати, отримані на кожному з попередніх етапів. Реалізація (планування) заходів щодо управління ризиком приводить до зміни характеристик устаткування і систем захисту. Це означає, що будь-яке прийняте рішення має привести до зміни визначених раніше показників ризику.

3. Людський фактор як складова професійного ризику

Будь-яке виробництво характеризується деяким комплексом виробничих небезпек. Іншими словами, виробнича небезпека завжди існує як потенційна, яка стає реальною в результаті небезпечних, помилкових дій (або відсутності необхідних дій) людини, і є невід'ємною властивістю будь-якої виробничої діяльності.

Багато що залежить від того, наскільки працівник сприймає і усвідомлює небезпеку ситуації, чи здатний він прийняти вірне рішення і вжити відповідних заходів.

Небезпечні дії людини на виробництві можна розділити на помилкові (ненавмисні) і свідомі

Можна виділити ряд основних напрямків захисту працівників від професійних ризиків:

· лікувально-профілактичне: виявлення професійних захворювань і початкових проявів впливу несприятливих факторів: медична профілактика і лікування постраждалих; медична, соціальна і професійна реабілітація; медичний нагляд певного контингенту працівників протягом життя;

· аналітико-профілактичне: контроль за умовами праці з виділенням груп працюють з високим рівнем професійного ризику; контроль відповідності діючої техніки, обладнання, технологій санітарно-гігієнічним нормативам і гігієнічна експертиза і сертифікація проектованих; повна інформація працюють про ступінь професійного ризику і можливі соціальні наслідки;

· аналітико-статистичний: аналіз рівня, динаміки, причин професійної та виробничо-обумовленої захворюваності, виробничого травматизму; аналіз їх наслідків як ступеня і тяжкості втрати працездатності, інвалідності, смертності;

· оцінка професійного ризику і розробка заходів щодо його зниження: організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, при їх недостатності вживання заходів по «захисту часом» - встановлення скороченої тривалості робочого дня, тижня, додаткової відпустки, обмеження стажу роботи в даних умовах, надання дострокових професійних пенсій;

· договірне регулювання заходів щодо захисту працівників від професійних ризиків шляхом включення відповідних заходів в якості розділу в колективний договір, розробки угод з охорони праці, чіткого оформлення обов'язків і прав працівника і роботодавця в частині охорони праці в трудових договорах (контрактах);

· страхування професійних ризиків і компенсація заподіяної працівникові шкоди в разі настання страхового випадку (підтвердженого в установленому порядку факту ушкодження здоров'я);

· економічне стимулювання роботодавців до захисту працівників від професійних ризиків.

Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - це вид соціального страхування, який передбачає:

· забезпечення соціального захисту застрахованих і економічної зацікавленості роботодавців у зниженні професійного ризику;

· відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованих, шляхом надання їм в повному обсязі всіх необхідних видів забезпечення по страхуванню, в тому числі оплати витрат на медичну, соціальну та професійну реабілітацію;

· забезпечення запобіжних заходів зі скорочення виробничого травматизму і професійних захворювань.

Воно регулюється Федеральним законом від 24 липня 1998 №125-ФЗ «Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» (з ізм. І доп.).

Обов'язкові страхові внески перераховуються роботодавцем до Фонду соціального страхування РФ за кожного працюючого на основі трудового договору (контракту), а також на основі цивільно-правового договору, якщо відповідно до нього роботодавець зобов'язаний сплачувати внески до Фонду соціального страхування РФ.

При настанні страхового випадку постраждалим забезпечуються:

· допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середнього заробітку за весь період непрацездатності (до одужання або встановлення стійкої втрати професійної працездатності);

· одноразові страхові виплати, які виплачуються відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з максимальної суми, встановленої федеральним законом про бюджет Фонду соціального страхування РФ на черговий фінансовий рік. У разі смерті застрахованої сім'ї виплачується одноразова страхова виплата в розмірі зазначеної максимальної суми;

· щомісячні страхові виплати, які визначаються як частка середньомісячного заробітку застрахованої до настання страхового випадку, обчислена відповідно до ступеня втрати працездатності;

· оплата додаткових витрат: на медичну допомогу, в тому числі на додаткове харчування і придбання ліків; на сторонній (спеціальний медичний і побутовий) догляд; на санаторно-курортне лікування, включаючи оплату відпустки для лікування; на протезування, забезпечення спеціальними транспортними засобами, професійну реабілітацію або перепідготовку.

Страхові тарифи диференціюються за видами економічної діяльності в залежності від встановленого щорічно федеральним законом класу професійного ризику. Всі організації розділені на 32 класу професійного ризику. До тарифу, з урахуванням стану охорони праці і витрат на забезпечення по страхуванню в конкретній організації, може бути встановлено знижку в розмірі до 40% для підприємств, у яких хороші показники з безпеки праці, або надбавка в тих же розмірах для порушників. Постановами Фонду соціального страхування РФ встановлюються середні значення основних показників за видами економічної діяльності для розрахунку знижок і надбавок до страхових тарифів на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Визначаються три показника:

· 1) відношення суми забезпечення але страхуванням у зв'язку з усіма сталися страховими випадками до нарахованої суми страхових внесків;

· 2) кількість страхових випадків на тисячу працюючих;

· 3) кількість днів тимчасової непрацездатності на один страховий випадок.

До 20% платежів, призначених для Фонду соціального страхування РФ, може використовуватися компаніями для фінансування заходів з охорони праці.

При затримці сплати страхового внеску, приховуванні або заниженні розміру оплати праці застрахованих, ухилення від їх реєстрації, при затримці або ухиленні від виплат постраждалим на роботодавця накладають пені і штрафи. При цьому надбавки до страхових тарифів, пені та штрафи не відносяться на собівартість продукції, а виплачуються з прибутку. Ця система покликана стимулювати роботодавця до вживання заходів по зниженню професійних ризиків.

Разом з тим фахівці МОЗ Росії відзначають, що в даний час кількість надбавок, встановлених для підприємств, в кілька разів перевищує обсяг знижок, бо для отримання останніх потрібно пройти довгу бюрократичну процедуру. Основним завданням на сьогодні вони вважають перехід до індивідуального встановлення класів ризику в залежності від рівня впливу шкідливих факторів на конкретних робочих місцях, для чого необхідно подальший розвиток системи атестації робочих місць за умовами праці.

Висновок

Життя більш складне, ніж ми його знаємо, і може виникнути ситуація, для якої ще правила не розроблено. Безперечно, рівень знань населення з охорони праці, безпеки руху, пожежної безпеки за останні десятиліття зріс, однак його не можна вважати достатнім. Сьогодні, із підвищенням технічної оснащеності виробничого та побутового середовища, розвиток потенційних небезпек не завжди можна передбачити. Дуже часто він проходить не одну, а кілька стадій, які можуть бути розділені як відстанню, так і часом, тому їх важко проконтролювати. Через це навчання з питань безпеки життєдіяльності треба розглядати як формування елементів технічної культури, гуманного світосприйняття та переконання про можливість встановлення гармонійних відносин між людиною, технікою і середовищем.

При такому підході до забезпечення безпеки життєдіяльності і зниження рівня ризику необхідно, щоб суспільна свідомість адекватно відображала сукупність наявних потенційних небезпек. Адже уникнути небезпеки чи зменшити збитки від неї можна тільки тоді, коли відомо про її існування. На жаль, на сьогодні такого усвідомлення немає.

Список використаної літератури

1. Анісімов М.В. Охорона праці. - Кіровоград: Видавничий центр КТКК, 2005. - 116 с.

2. Березуцький В.В., Бондаренко Т.С., Валенко Г.Г., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. Основи охорони праці. - Х.: Факт, 2005. - 479 с.

3. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці. - К.: Факт, 2005. - 343 с.

4. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

5. Геврик Є.О. Охорона праці. - К.: Ніка-Центр, 2005. - 294 с.

6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Л.: Українська академія друкарства, 2006. - 336 с.

7..Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності - Львів, Афіша, 1999.

8. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Київ - 2000.

9. Ромась М.Д. Оптимізація показників ризиків настання нещасних випадків на виробництвах // Інформаційний бюлетень з охорони праці ДУ «ННДІПБОП». - 2013. - №2. - С. 32-38.

10. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від 08.07.2010 №2464-VI.

11. Томанек Д. та ін. Соціальний захист працюючих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Размещено на Allbest.ru