Техніка безпеки при використанні побутового газу. Надання першої медичної допомоги при отруєнні чадним газом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський Вищий навчальний заклад

Київської обласної ради

«Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»

Реферат на тему:

Техніка безпеки при використанні побутового газу. Надання першої медичної допомоги при отруєнні чадним газом

Підготувала студентка 42ПО(а) групи

Христосенко Дарина Ігорівна

Біла Церква - 2017



Зміст

Вступ

Загальні визначення теми реферату

Форми, методи, види, класифікація, структура теми реферату

Актуальні проблеми теми реферату в майбутній повсякденній професії

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

У природі вуглеводні зустрічаються переважно у вигляді природного газу, нафти, кам'яного вугілля. Є два способи використання цих горючих копалин: один - у вигляді палива, тобто як джерела енергії, інший - у вигляді сировини для подальшої переробки. Перший спосіб означає звичайне спалювання, другий - це органічний синтез. З вуглеводнів, виділених з нафти, природного газу і вугілля. Можна добути багато різних речовин, а з них виробити ще більше корисних матеріалів.

Природний газ, нафта, вугілля належать до не відновлюваних природних ресурсів. Ця обставина змушує розвідувальні нові родовища і разом з тим експлуатувати вже відкриті таким чином, щоб максимально вилучати з них копалини і раціонально, з найбільшою користю використовувати їх.

Не важко зрозуміти, що доцільніше піддати нафту, вугілля і газ хімічній переробці, ніж спалити їх у котельнях, двигунах, промислових і побутових печах тощо.

Існують різні погляди на походження горючих копалин. Як вважають прихильники теорії органічного походження, поклади утворилися із решток вимерлих рослинних і тваринних організмів, що утворилися на суміші вуглеводнів у товщі Землі під дією бактерій, високих тисків і температур.

Згідно з теорією мінерального (вулканічного) походження нафти, природного газу та кам'яного вугілля, на первісній стадії формування планети Земля метали сполучалися з вуглецем, утворюючи карбіди. У результаті реакції карбідів з водою (водною парою) у глибинах планети утворювалися газуваті вуглеводні, зокрема метан і ацетилен, а під впливом нагрівання, радіації та каталізаторів з них утворювалися інші сполуки, що містяться у нафті. У верхніх шарах літосфери рідкі нафтові компоненти випаровувалися, рідина загусала, перетворювалася на асфальт і далі на вугілля.

Теорію мінерального походження нафти вперше висловив Д.Менделєєв. На початку ХХ ст. французький учений П.Сабатьє змоделював описаний процес у лабораторії і добув суміш вуглеводнів, подібну до нафти.

Газуватими за нормальних умов є вуглеводні з низькими відносними молекулярними масами, саме вони і містяться у природному газі. Переважає в цій суміші метан - його масова частка там від 80 до 90%, решта - гомологи метану: етан, пропан, бутан та інші гази.

Природні горючі гази, що виділялися в деяких місцевостях з тріщин земної кори, були відомі людині з давніх-давен. Подекуди ці гази займалися, наприклад під час грози. Деякі народи вважали священним вогонь у місцях постійного виходу природних газів.

У товщині земної кори природний газ перебуває у стиснутому стані. Якщо просвердлити свердловину, газ під тиском виходить на поверхню.

Спрямувавши газ у газопровід, можна транспортувати його на великі відстані.

Із газопроводів газ потрапляє на заводи і в житлові приміщення, де використовується як правило. В Україні триває газифікація населених пунктів. Використання в побуті газу замість дров і вугілля є поступом, хоча при цьому згоряє багато цінних речовин.



Загальні визначення теми реферату

Газ -- один із агрегатних станів речовини, для якого характерні великі відстані між частинками (молекулами, атомами, іонами) порівняно з твердим чи рідинним станами, слабка міжмолекулярна взаємодія, невпорядкованість структури, а середня кінетична енергія хаотичного руху частинок набагато більша за енергію взаємодії між ними. Характеристичною властивістю газу є те, що він здатний вільно поширюватися в усьому доступному для нього просторі, рівномірно заповнюючи його. На відміну від рідини та твердого тіла газ не утворює поверхні.

Газами називають хімічні речовини, які перебувають в газоподібному стані за нормальних умов. У фізичних, термодинамічних та інших дослідженнях до газів відносять також суміші газів, серед яких найбільший інтерес викликає повітря. Повітря складається з кількох газів азоту, кисню, аргону, діоксиду вуглецю, та інших.

Природний газ (англ. gas; нім. Gas n, Erdgas n) -- суміш газів, що утворилася в надрах землі при анаеробному розкладанні органічних речовин. Як правило, це суміш газоподібних вуглеводнів (метану, етану, пропану, бутану тощо), що утворюється в земній корі та широко використовується як високоекономічне паливо на електростанціях, у чорній та кольоровій металургії, цементовій та скляній промисловості, у процесі виробництва будматеріалів та для комунально-побутових потреб, а також як сировина для отримання багатьох органічних сполук.

Побутовий газ - це газ, що використовується в побуті.

нафта чадний газ отруєння

Форми, методи, види, класифікація, структура теми реферату

У природному стані газ представлений у вигляді окремих скупчень. Їх прийнято називати газовими покладами, які накопичуються в земних надрах, як газові шапки. Природний газ в деяких випадках може перебувати в глибоких шарах землі в стані повного розчинення - це нафта або вода. Стандартні умови для утворення газу - це наявність температурного режиму в двадцять градусів і тиск близько 0,101325 Паскаля. Варто зазначити, що представлена корисна копалина з природного родовища видобувається тільки в газоподібному стані - газогідрати.

Головні властивості природного газу - це відсутність будь-якого запаху і кольору. Щоб визначити витік, можна додати такі речовини, як одоранти, які мають сильно виражений і характерний неприємний запах. У більшості випадків використовують етил-меркаптан. Природний газ досить широко використовують в якості палива на електричних станціях, у чорній і кольоровій металургії, цементних і скляних промислових підприємствах. Він може стати в нагоді під час виробництва будівельних матеріалів, для комунальних і побутових потреб, а також в якості унікального сировини для отримання органічних сполук при синтезі.

Щоб значно спростити задачу транспортування і подальшого зберігання газу, його необхідно зріджувати. Додаткова умова - це охолодження природного газу, якщо є постійний підвищений тиск. Властивості природного газу надають можливості для перевезення його в звичайних балонах.

Для транспортування газу в балоні його необхідно розділити, після чого він буде складатися в більшій частині з пропану, а також включати в себе більш важкі вуглеводні. Це відбувається тому, що метан і етан не можуть перебувати в рідких станах, особливо якщо повітря досить теплий (18-20 градусів). При транспортуванні природного газу необхідно дотримуватися всі вимоги і встановлені норми. В іншому випадку можна зіткнутися з вибухонебезпечними ситуаціями.

Природний газ створює задушливу дію на організм людини. В атмосферному повітрі населених пунктів, у повітрі робочої зони і у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування встановлюються гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, які затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

Із газових компонентів природних і нафтових газів особливо токсичним є сірководень, його запах відчувається при вмісті в повітрі 0,0014-0,0023 мг/л. Сірководень -- отрута, що викликає параліч органів дихання й серця. Концентрація сірководню 0,06 мг/л викликає головний біль. При концентраціях 1 мг/л і вище настають гостре отруєння і смерть.

21,4% світових запасів природного газу належать Росії. На другому місці -- Іран (15,9% світових запасів).

З 2001 року діє Форум країн-експортерів газу (GECF), до складу якого входять: Алжир, Болівія, Бруней, Венесуела, Єгипет, Індонезія, Іран, Катар, Лівія, Малайзія, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Росія, Тринідад і Тобаго. GECF називають «газовим ОПЕК».

Також великі запаси газу мають Норвегія, США, Канада. Україна видобуває за рік понад 19 млрд мі газу (2006). Нерозвідані запаси газу в Україні 2006 року оцінювали в 4,5 трильйони мі. Перспективними родовищами природного газу можуть стати шельфи Чорного і Азовського морів.

Розвідкою і видобутком природного газу в Україні займається переважно компанія «Укргазвидобування» (дочірня компанія Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; проводить понад 80% робіт з пошуково-розвідувального буріння, близько 60% всіх обсягів сейсморозвідки, забезпечує 86% приросту розвіданих запасів газу).

Природний газ розташований в землі на глибині від 1000 метрів до декількох кілометрів. Надглибокою свердловиною недалеко від міста Новий Уренгой отриманий приплив газу з глибини більш 6000 метрів. У надрах газ перебував в мікроскопічних порожнечах, названих порами. Пори з'єднані між собою мікроскопічними каналами -- тріщинами, по цих каналах газ надходить з шпар з високим тиском у шпари з нижчим тиском доти, поки не виявиться в свердловині.

Газ добувають з надр землі за допомогою свердловин. Шпари намагаються розмістити рівномірно по всій території родовища. Це робиться для рівномірного падіння пластового тиску в покладі. Інакше можливі перетікання газу між областями родовища, а так само передчасне обводнювання покладу .Газ виходить з надр внаслідок того, що в шарі перебуває під тиском, що значно перевищує атмосферний. Таким чином, рушійною силою є різниця тисків у шарі і системі збору.

Актуальні проблеми теми реферату в майбутній повсякденній професії

Отруєння чадним газом - це одне з критичних станів, при якому людини може очікувати летальний результат. Саме з цієї причини отруєння чадним газом, перша допомога при якому надана в максимально стислі терміни, може виявитися процесом оборотним. В основному настає цей стан унаслідок несправної роботи в пічному опаленні, що актуально для сільської місцевості, а також при знаходженні потерпілого в осередку загоряння або в закритому авто, в якому включений двигун.

Утворюється чадний газ при неповному згорянні різного типу речовин, у складі яких є вуглець. Особливість чадного газу полягає в тому, що він не має ні запаху, ні кольору, а попадання його в організм призводить до заміни їм в крові кисню, що, в свою чергу, викликає удушення.

Симптоми отруєння чадним газом

Головний біль (самий ранній симптом);

Блювота;

Запаморочення;

Біль у грудях;

Дратівливість;

Сплутаність свідомості;

Порушення координації рухів;

Синюшний або яскраво-червоний відтінок шкіри;

Втрата свідомості.

Найчастіше отруєння побутовим і чадним газом відбувається серед дітей, залишених без належного нагляду, сплячих людей і людей, що знаходяться в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння. Досить часто отруєнню чадним газом піддаються і при пожежі.

В основному отруєння чадним газом або газом побутовим відбувається з причини неправильно виробленої експлуатації відносно опалювальних приладів. Спровоковано отруєння побутовим газом може бути також і навмисно, тобто, в кримінальних чи суїцидальних цілях. До приладів, що виробляють чадний газ, відносяться:

Печі-гриль;

Побутові печі;

Кухонні плити;

Каміни;

Водонагрівачі;

Печі дров'яні;

Автомобілі (вантажні, легкові).

Ускладнення при отруєнні чадним (побутовим) газом

Отруєння газом, будь то мова йде про чадному газі або про газ побутовому, само по собі вкрай небезпечно. Відповідно до ступеня впливу і його тривалості, визначаються наступні ускладнення, впливом газу провоковані:

Незворотні і тривалі пошкодження мозку;

Серцева недостатність в тій чи іншій її ступеня;

Летальний результат.

Отруєння чадним газом: перша допомога

Надання першої допомоги при отруєнні чадним газом зводиться до наступних дій:

Слід негайно усунути утворилося надходження чадного газу. Ні в якому разі не можна запалювати світло або вогонь, тому як це може спровокувати вибух. У приміщенні необхідно відкрити вікна для надходження свіжого повітря.

Постраждалого від впливу чадного газу необхідно винести, якнайшвидше, на повітря. Також необхідно викликати «Швидку допомогу».

При знаходженні потерпілого від чадного газу у свідомості слід його укласти, забезпечивши постійний доступ свіжого повітря, для чого можуть бути використані як технічні засоби (кондиціонер, вентилятор), так і газета, за допомогою якої його необхідно для цієї ж мети обмахувати.

У разі відсутності свідомості у постраждалого слід негайно приступати до закритого масажу серця з поперемінним виконанням штучного дихання, що робиться аж до приїзду «Швидкої допомоги» або його приходу до тями.

Слід також зазначити, що винос потерпілого повинен відбуватися при одночасному забезпеченні власної безпеки. Діяти в умовах підвищеної концентрації чадного газу слід з максимальною швидкістю, дихання здійснюється через марлю або носову хустку.

Заходи специфічної терапії (штучне дихання, методика). У потерпілих іноді порушуються дихання й серцева діяльність. Дихання може припинитися, коли людина непритомніє, і через розслаблення м'язів у неї западає корінь язика, перекриваючи вхід у гортань; при порушенні функції центру дихання внаслідок тяжких черепно-мозкових травм, крововиливу в мозок, великої кількості переломів ребер; при ушкодженні легень і плеври. У потерпілого з'являється спочатку блідість, потім синюшність шкірних покривів обличчя. Дихальні рухи прискорюються, стають нерегулярними (іноді рідшають), а через деякий час, якщо не надається потрібна допомога, припиняються зовсім.

Насамперед перевіряють порожнину рота і намагаються відновити прохідність верхніх дихальних шляхів. Для цього вказівним пальцем, обмотаним бинтом чи носовою хусточкою, звільняють рот від блювотних мас, слизу, згустків крові, виймають знімні зубні протези. Коли запав язик, голову потерпілого слід повернути набік і підтримати щелепу.

Коли ж потерпілий не дихає, треба перевірити, чи не припинилася в нього серцева діяльність, і негайно розпочати штучне дихання. Для цього його кладуть спиною на жорстку поверхню (на підлогу автомашини, на дорогу), підмостивши під лопатки зроблений з одягу валик. Потерпілого розгинають і закидають його голову назад так, щоб максимально відвести підборіддя від грудної клітки, розстібають комір і пояс, що утруднюють дихання.

Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб називають "рот до рота" або "рот до носа". У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепа.

Штучне дихання способом "рот до рота" роблять так. Людина, яка надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з правого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями потерпілому ніс; прикривши його рот марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. Внаслідок такого вдування, що замінює вдих, повітря надходить у легені потерпілого. Згодом завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпілого повинен бути відкритим. Вдувати повітря слід ритмічно, з однаковим інтервалом, 12-15 разів на хвилину.

Так само роблять штучне дихання способом "рот до носа", тільки повітря вдувають через ніс, а рот потерпілого закривають. Ефективність штучного дихання підвищується, коли застосовувати спеціальні S-подібні повітроводи, які забезпечують прохідність верхніх дихальних шляхів. Положення голови потерпілого під час виконання штучного дихання, очищенні рота і глотки та саме проведення штучного дихання показано на рис. 1-5.



Рис. 1. Положення голови потерпілого під час виконання штучного дихання.

Рис. 2. Очищення рота і глотки.

Рис. 3. Виконання штучного дихання способом "рот в рот".



Рис. 4. Проведення штучного дихання способом "з рота в ніс".

Рис. 5. Способи штучного дихання.

Іноді бувають випадки (при сильному пошкодженні обличчя), коли проводити штучне дихання з "легенів у легені" неможливо. В цих випадках слід скористатися одним із способів: І - за Сильвестром, II - за Нільсеном, III - за Шефером, IV - за Калістовим.

Штучне дихання слід виконувати доти, доки у потерпілого не відновиться самостійне ритмічне дихання. Якщо штучне дихання розпочинають робити своєчасно і проводять його правильно, то самостійне дихання відновлюється через 1…2 хвилини. Однак часом штучне дихання потрібно проводити 1 -1,5 години, принаймні доти, доки на місце нещасного випадку не прибудуть медичні працівники.

Зауважимо, що робити штучне дихання нелегко. Той, хто надає допомогу, особливо при надто енергійному вдуванні повітря, може навіть відчути запаморочення, слабкість, знепритомніти. Тому бажано, щоб приблизно через кожну 1-2 хвилини особи, які виконують штучне дихання, змінювали одна одну. Це підвищить ефективність допомоги потерпілому.

При тяжких ушкодженнях часом припиняється дихання і серцева діяльність. Тоді у потерпілого настає так звана клінічна смерть. У нього не промацується пульсація сонної артерії на шиї, не прослуховується серцебиття, припиняється дихання, зіниці розширюються, шкірні покриви й слизові оболонки губ - синюшні. Через 5-6 хвилин після настання клінічної смерті відбуваються необоротні зміни в нервових клітинах центрів головного мозку, що керують життєво важливими функціями організму. Внаслідок цього настає біологічна смерть. З клінічної смерті потерпілого можуть вивести лише негайні (не пізніше як через 4-5 хвилин після її настання) й енергійні заходи, спрямовані на відновлення серцевої діяльності та дихання. Необхідно пам'ятати, що кожна втрачена секунда може стати фатальною. Порядок дій у цьому випадку:

впевнитися у відсутності пульсу на сонній артерії;

звільнити грудну клітку від одягу та розстібнути пояс;

прикрити двома пальцями клиновидний відросток;

нанести різкий удар кулаком по грудині;

перевірити, з'явився пульс чи ні. Якщо пульс відсутній, удар можна повторити.

Якщо після вказаних вище дій пульс не прослуховується, негайно приступити до виконання штучного дихання та непрямого масажу серця.

Роблячи непрямий масаж серця, потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (шосе, дорогу і т. ін.). Той, хто надає допомогу, стає на коліна збоку (краще справа) біля потерпілого і, поклавши кисті рук одну на другу в нижній частині грудини, робить енергійний поштовх, натискаючи на груднину так, щоб вона зміщувалася приблизно на 4-5 см у напрямі хребта. При цьому стискається серце між грудиною і хребтом, кров із порожнини серця виштовхується в кровоносні судини. Оскільки стінка грудної клітки еластична, то вона повертається у вихідне положення, а порожнини серця наповнюються кров'ю. Поштовхи слід робити ритмічно, близько 60 разів на хвилину.

Дітям, особливо молодшого віку, непрямий масаж серця можна робити однією рукою або навіть двома пальцями, але частоту поштовхів треба збільшити до 100-120 разів на хвилину.

У разі відсутності дихання непрямий масаж серця поєднують із штучним диханням. Щоправда, це потребує чималих зусиль. Тому бажано, щоб потерпілим у стані клінічної смерті допомогу надавало двоє людей, одна робить непрямий масаж серця, друга - штучне дихання. Після кожного вдування повітря в легені потерпілого чотири рази натискають на грудину. Під час вдування повітря не можна стискати грудну клітку.

Непрямий масаж серця і штучне дихання зазвичай може робити й одна людина. У такому разі після кожного вдування повітря в рот або в ніс натискають чотири рази на грудину.

Показником ефективності непрямого масажу серця і штучного дихання є порожевіння шкірних покривів, звуження зіниць, поява на великих артеріях (стегновій, сонній) пульсових поштовхів синхронно натисканню на грудину і, нарешті, відновлення самостійного дихання й серцебиття.

Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності й дихання. При цьому необхідно не втрачати пильність та не забувати про можливість нової зупинки серця та дихання. Щоб не пропустити цей момент, необхідно стежити за зіницями, кольором шкіри, диханням, перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Положення людини, яка надає допомогу, місце розташування її рук при виконанні зовнішнього масажу серця і визначення пульсу по сонній артерії. Коли ці дії не дають ефекту, то їх припиняють, однак тільки після огляду потерпілого медичним працівником.



Висновок

Виникнення чадного газу спостерігається при неповному згоранні горючих речовин, найчастіше він утворюється у ливарних, термічних цехах, кузнях, під час бурових робіт, у котельнях, особливо тих, які працюють на вугільному паливі, оксид вуглецю є складником вихлопних газів автомобілів, тракторів. У всіх цих сферах виробництва працює достатньо велика кількість людей, тому при виникненні небезпеки отруєння може постраждати значна кількість людей.

У клінічній картині отруєння чадним газом виділяють 3 ступені важкості: легкий, середній та важкий.

При отруєнні чадним газом людина втрачає свідомість та припиняється дихання. Для відновлення дихального процесу використовують заходи спеціальної терапії. Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб називають "рот до рота" або "рот до носа". У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепа.

Крім, заходів спец терапії використовуються також різні апарати та маски для відновлення дихання: мішок типу, що самороздувається, "Амбу", пресоциклічні ручні апарати ШВЛ (типу РПА), дихальні автомати типу "Ладу", ДП, якими забезпечуються в даний час машини швидкої допомоги.

Робітники та службовці, почувши сигнал оповіщення про небезпеку отруєння, негайно використовують засоби індивідуального захисту - ізолюючі та промислові протигази, потім виконують заходи, передбачені на цей випадок спеціальною інструкцією підприємства (цеху), укриваються в підготовлених сховищах чи виходять із зони зараження. При оголошенні безпосереднім керівником робіт рішення про евакуацію зобов'язані з'явитися на збірні евакуаційні пункти об'єкта.



Список використаних джерел

1. Атаманюк В. Г. Гражданская оборона. - М.: Высш. шк., 1986.

2. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э. А. Арустамова. - М., 2000.

3. Безпека життєдіяльності. Підручник/ За ред. Я. Бедрія. - Львів: Афіша, 1998.

4. Голиков А. П., Закин А. М. Неотложная терапия: Справ очник для врачей. - М.: Медицина, 1986. - 160 с.

5. Довідник з медичної допомоги на до госпітальному етапі. / За ред. І. С. Зозулі. - К.: Здоров`я, 1998. - 200 с.

6. Желібо Е. П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - 320 с.

7. Константінов Ю. М., Гіжа О.О. Технічна механіка рідини і газу [Підручник]. -- К. : Вища школа, 2002. -- 277 с. -- ISBN 966-642-093-7.

8. Ландау Л. Д. Теоретическая физика: Учеб. пособ. / Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц. -- М. : Наука, 1976. -- Т. V. Статистическая физика. Часть 1. -- 584 с.

9. Первая помощь при повреждениях и несчасных случаях. / Под ред. В. А. Полякова. - М.: Медицина, 1990. - 120 с.

10. Рид Р., Праусниц Дж., Шервуд Т. Свойства газов и жидкостей: Справочное пособие / Пер. с англ. под ред. Б. И. Соколова -- 3-е изд. -- Л.: Химия, 1982. -- 592 с.

11. Руководство по скорой помощи. / Под ред. Л. П. Хименко. - К.: Здоров'я, 1991. - 352 с.

12. Сивухин Д. В. Общий курс физики / Д. В. Сивухин. -- М. : Наука, 1990. -- Т. ІІ. Термодинамика и молекулярная физика. -- 592 с. -- ISBN 5-02-014187-9.

13. Яворський Б. М., Детлаф А. А., Лебедев А. К. Довідник з фізики для інженерів та студентів вищих навчальних закладів / Переклад з 8-го переробл. і випр. вид.. -- Т. : Навчальна книга -- Богдан, 2007. -- 1040 с. -- ISBN 966-692-818-3.

Размещено на Allbest.ru

...