Керування ліквідацією медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій

До числа потенційно небезпечних в районах катастроф належать такі кишкові інфекції як холера, черевний тиф, туляремія, дизентерія, вірусний гепатит, гастроентерит та інші.

Серед дітей можливі прояви таких небезпечних інфекцій, як менінгококова інфекція, скарлатина, дифтерія, кір, коклюш, вірусна пневмонія та кишкові інфекції.

Реальне уявлення про структуру захворювань під час повеней можуть дати статистичні дані, отримані спеціалістами мобільного госпіталю МНС України, який працював у Закарпатській області протягом 23.11.-22.12.1998р. під час ліквідації наслідків катастрофічного паводку, а також аналіз даних подвірних обходів та вивчення виявленої інфекційної патології.

За даними спеціалістів мобільного госпіталю МНС України з 1154 осіб, яким була надана медична допомога, лише 5,7% потребували втручання лікарів хірургічного та травматологічного профілю.

Серед найбільш типових були:

- захворювання дихальної системи - 31,6%;

- захворювання серцево-судинної системи - 16,1%;

- неврологічна патологія - 12,5%;

- захворювання шлунково-кишкового тракту - 12,0%.

На першому етапі серед оглянутих при подвірних обходах чисельність виявлених хворих становила 8,1%, з яких з інфекційною патологією - 25,8%, чисельність госпіталізованих становила 8,3%.

У тому числі:

- з переохолодженням - 17,2%;

- із соціальних причин - 13,5%;

- із соматичними захворюваннями - 61,3%;

- з інфекційною патологією - 8,0%.

Аналіз виявленої інфекційної патології засвідчив, що до 94,0-98,5% в її структурі займали гострі респіраторні вірусні інфекції, гострі кишкові інфекції становили 0,7-3,5% випадків, вірусний гепатит у середньому зустрічався в 0,2% випадків, інші захворювання коливалися практично від 0,6 до 2,5%. Траплялись також зоонозні інфекції, питома вага яких була в межах 0,05-0,07%.

Група гострих кишкових інфекцій була представлена гастроентероколітами. Відмічалися випадки захворювань дизентерією, гастроентеритом. Серед групи «інших» інфекційних захворювань переважали ангіни, але були окремі випадки ентеровірусних інфекцій, вітряної віспи, краснухи, епідемічного паротиту, диспепсії.

Нозологічна структура соматичної та інфекційної захворюваності свідчить про необхідність постійного моніторингу за станом здоров'я населення, що потерпіло від повені.

Аналіз результатів медичних оглядів населення, постраждалого від весняної повені 2001р., підтвердив виявлені співвідношення між чисельністю хворих та оглянутих при подвірних обходах і госпіталізованих серед осіб, що захворіли. Ці показники становили відповідно 9,8% та 7,5%, тобто наближалися до наведених вище та при досягненні 100% охвату оглядами були на рівні 10,0% та 8,0%.

Результати аналізу цих даних дає реальну можливість проводити попередні розрахунки орієнтовної кількості стаціонарних ліжок на випадок цього виду НС як на етапі планування, так і в період розвитку подій, що, безумовно, повинно бути враховано.

Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед потерпілого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків повені

Стихійні лиха, якими є повені або катастрофічні затоплення водою населених пунктів на значних територіях, зумовлюють свої особливості тактики діяльності системи охорони здоров'я й використання медичних сил та засобів. Мають значення насамперед масштаби території затоплення і той факт, що значна кількість населення лишається без даху над головою, без питної води й продуктів харчування, підпадає під вплив холодної води, вітру та інших несприятливих метеорологічних факторів.

Час, протягом якого території можуть знаходитися під водою, коливається від декількох годин до кількох діб. За кожним гідровузлом є схеми та мапи, на яких наведені межі зони затоплення та надаються характеристики хвилі прориву.

Для планування роботи щодо подолання медико-санітарних наслідків повені варто врахувати, що на затопленій території виділяють чотири зони катастрофічного затоплення:

1-ша зона - примикає безпосередньо до гідроспоруди або початку природного явища, що розташована на відстані 6-12км, висота хвилі може сягати декількох метрів. Хвиля характеризується стрімким потоком зі швидкістю течії 30 та більше км/год. Час проходження хвилі - 30хв.

2-га зона - зона швидкої течії (15-20км/год). Тривалість цієї зони може бути 15-25км. Час проходження хвилі - 50-60хв.

3-тя зона - зона середньої течії зі швидкістю 10-15км/год та тривалістю до 30-50км.

4-та зона - зона слабкої течії (розливу). Швидкість течії може сягати 6-10км/год. Її тривалість залежатиме від рельєфу місцевості й може становити 36-70км від гідроспоруди або місця початку природного явища.

Повінь унаслідок аварій на гідродинамічно небезпечних спорудах відрізняються низкою особливостей.

Окрім вражаючих факторів, що характерні для інших повеней (утоплення, механічні травми, переохолодження), за цих аварій основне значення мають механічні пошкодження:

- безпосередній динамічний вплив на тіло людини хвилі прориву;

- травмуючий вплив уламків споруд, що руйнуються хвилею;

- пошкоджувальна дія різних предметів, що рухаються разом із хвилею.

У зонах затоплення принципово повинно бути заборонено будівництво житла та підприємств. Однак на сьогоднішній день ці порушення набирають стійкого характеру, особливо індивідуальне будівництво (котеджі та дачні ділянки). На цих територіях можна очікувати НС із загибеллю людей, коли будинки та підприємства опиняються у зоні затоплення.

Повені спричиняють великі втрати, при цьому розрізняють прямий та непрямий збитки. Втрати при повенях надзвичайно різноманітні, й хоча повені можна спрогнозувати, не завжди вдається запобігти втратам від них.

Найбільш значні втрати серед населення трапляються у зоні затоплення, що впритул примикає до самої гідроспоруди, в подальшому кількість постраждалих різко зменшується.

Медико-тактична характеристика зони повені зумовлюється причиною, що викликала повінь, її масштабом, характеристикою затопленої території, конкретними умовами проведення заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

Медико-санітарне забезпечення населення проводиться з метою зниження ступеня тяжкості ушкодження людей шляхом своєчасного надання ЕМД постраждалим та їх направлення до ЛПЗ, а також забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя в зоні затоплення.

Заходи з медико-санітарного забезпечення здійснюються у два етапи:

- на першому етапі - під час термінової евакуації або його укриття на незатопленій території організується медичне забезпечення евакуаційних заходів, а до місць тимчасового перебування направляються медичні працівники із засобами надання медичної допомоги;

- на другому етапі - після прибуття та розгортання відповідних медичних сил та засобів проводяться заходи з надання ЕМД постраждалому населенню відповідно до обстановки, що склалася.

Основними наслідками повені можуть бути утоплення людей, механічні травми, прояви у значної частини населення нервово-психічної перенапруги (стану психоемоційного розладу), загострення різних хронічних захворювань. Зростає захворюваність на пневмонії з високою летальністю. У зв'язку з переохолодженнями відмічаються випадки обморожень. У структурі санітарних втрат будуть переважати постраждалі з асфіксією, гострими порушеннями дихальної та серцево-судинної систем.

Надання медичної допомоги при невідкладних станах у зоні затоплення проводиться після вилучення постраждалих з води безпосередньо медичним персоналом за такою схемою:

- припинити дію вражаючого фактора - вилучити постраждалих з води;

- надати постраждалому горизонтального положення (у разі механічної травми до накладення транспортної іммобілізації за можливості постраждалого не переміщують);

- впевнитися у збереженні дихання та Ps на сонних артеріях; якщо наявні ознаки клінічної смерті, то слід терміново розпочати проведення найпростіших реанімаційних заходів - ШВЛ, закритого масажу серця;

- при судомах - вкласти між зубами або ролик бинту, або шпатель;

- при травмі - зупинити кровотечу та забезпечити іммобілізацію;

- захистити постраждалого від перегрівання або переохолодження;

- якщо, незважаючи на вжиті заходи, постраждалий знаходиться в непритомному стані, то слід ретельно оглянути все його тіло, встановити пошкодження та зробити необхідні медичні маніпуляції;

- перед евакуацією постраждалого необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та надійність транспортної іммобілізації.

Ситуація в районах території, потерпілої внаслідок повені, може ускладнюватися різким погіршенням санітарно-епідеміологічної обстановки та пов'язаною з цим небезпекою виникнення та поширення інфекційних (в основному) кишкових захворювань. Тому разом із наданням ЕМД в зоні затоплення важливе значення під час ліквідації медико-санітарних наслідків набувають СГ та ПЕ заходи.

Вони організуються та проводяться санітарно-наглядовими органами і передбачають:

- контроль за підтримкою санітарно-епідемічного стану територій, будівель для тимчасового перебування евакуйованих, а також ізоляторів для інфекційних хворих;

- контроль за дотриманням санітарних норм та правил постачання питної води (забезпечення населення індивідуальними засобами знезараження води) й зберігання продуктів харчування;

- організацію епідеміологічного моніторингу, виявлення інфекційних хворих та їх госпіталізацію;

- контроль за організацією банно-прального забезпечення населення в місцях його тимчасового перебування;

- боротьбу з комахами та гризунами, контроль за прибиранням і знезараженням нечистот та харчових відходів у місцях тимчасового перебування населення.

Надання ЕМД одразу на великій території розрізненим групам населення зумовлює роботу медичного персоналу невеликими силами на більш розлогій дільниці, іноді на значній віддалі один від одного. У деяких випадках, при розміщенні на плавзасобах, медичний персонал буде змушений діяти самостійно. Всі особи, які беруть участь у рятуванні у воді, повинні бути забезпечені рятувальними засобами.

Санітарні втрати виникають внаслідок переохолодження, ознобу та утоплення, а також їх спричиняють падіння дерев, споруд, предметів, аварії на транспорті, руйнування житла. При затримці першої медичної допомоги загиблих може бути значно більше.

У проведенні заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків затоплення бере участь уся система охорони здоров'я з безпосереднім залученням аварійно-рятувальних формувань для проведення пошуково-рятувальних робіт і надання ЕМД. Раптова повінь може стати повною несподіванкою для всіх рятувальних служб, у тому числі працівників охорони здоров'я, тому ШМД повинна бути у постійній готовності до надання допомоги потерпілим, особливо у районах, де населені пункти розташовані у долині рік та місцях, у яких повені та затоплення трапляються майже щорічно. Інколи саме підготовлений персонал закладів охорони здоров'я першим приходить на допомогу людям, раніше, ніж співробітники МНС та МВД.

Особливу небезпеку, в плані можливості виникнення великої кількості постраждалих при катастрофічному затопленні, мають великі міста, які характеризуються високою щільністю населення, концентрацією на невеликих площах потенційно небезпечних об'єктів, складною інфраструктурою, що викликає труднощі під час проведення аварійно-рятувальних робіт. Ці обставини викликають нагальну потребу в проведенні попереджувальних заходів з метою мінімізації негативних наслідків катастрофи.

Для підготовки сил та засобів системи охорони здоров'я до ліквідації медико-санітарних наслідків катастрофічного затоплення в умовах великого міста органи управління повинні володіти орієнтовними даними щодо величини та структури санітарних втрат, які можна очікувати в цих умовах.

Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми є використання запропонованої нами методики, що є удосконаленим варіантом раніш існуючих методик визначення кількості санітарних втрат.

За об'єкт дослідження було взято середньостатистичне велике місто України з населенням більше 2 млн осіб, на відстані до 20км від якого, уверх за течією, побудована гідроелектростанція. Перепад води у верхньому та нижньому бар'єрах греблі цього об'єкта становила 12м, а в період великих дощів та танення снігу - до 14м.

Таблиця 3.6

Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території великого міста у теплий період року

Евакуаційні заходи	Час доби	Санітарні втрати (осіб)	Потре-бують ЕМД
		всього	в тому числі
			тяжкі	серед-ньої тяж-кості	легкі
Без проведення евакуаційних заходів	денний	951 109	198 22	231 27	522 59	19122
	нічний	1074 121	202 23	267 31	605 68	2226
Після проведення евакуаційних заходів	денний	23125	485	54 6	129 14	455
	нічний	45249	73 8	113 12	266 29	99

Проведені розрахунки свідчать, що при виникненні НС у теплий період року (перший прогнозний варіант) санітарні втрати у денний час можуть становити 951109 осіб, а у нічний час 1074121 осіб, що відповідно дорівнює 0,5 та 1,1 осіб на 10 тис. населення постраждалих районів.

Згідно з розрахунковим варіантом можливого розвитку подій, під час прориву греблі гідроелектростанції, хвиля прориву зі швидкістю 25-40км/год може досягти північного кордону міста за 30хв, а південний кордон - через 90хв після свого виникнення. В цьому разі під катастрофічне затоплення підпадає 26,0% території міста з населенням від 10,2 у денний до 18,8 тис. осіб у нічний час.

За рівнем тяжкості уражень серед постраждалих у денний час 19822 осіб можуть знаходитись у тяжкому стані, 23127 осіб у стані середньої тяжкості та 52259 осіб можуть бути віднесені до легкоуражених. Із загальної кількості постраждалих 19122 осіб будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками (0,1 осіб на 10 тис. населення).

При виникненні НС у нічний час загальна кількість санітарних втрат може зрости на 11,5% порівняно з денним часом. При цьому за ступенем тяжкості кількість постраждалих у тяжкому стані збільшиться на 1,9%, із середнім ступенем тяжкості - на 15,6%, легким ступенем - на 15,9%, а кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками збільшиться на 19,4% та становитиме 0,22 осіб на 10 тис. населення.

При попереджувальній евакуації частини населення за межі зони НС (другий прогнозний варіант) медико-санітарна обстановка набуває суттєвих змін.

Так, при аварії на греблі у денний час величина санітарних втрат може становити 23125 осіб або у 4,1 раза менше, ніж у першому випадку. Відповідно зменшується й кількість постраждалих, що мають тяжкий, середньотяжкий та легкий ступінь ураження - відповідно у 4,1 та 4,0 раза. При цьому кількість тих, хто потребуює ЕМД, за життєвими показниками не перевершує 23,6% їх кількості, що прогнозувалася за першим варіантом розвитку катастрофи.

При виникненні катастрофи у нічний час кількість постраждалих може збільшуватись у 2,0 раза порівняно з денним часом, проте дорівнює 42,0% кількості санітарних втрат, що визначені при даних умовах у першому варіанті розвитку катастрофи. Ці самі закономірності простежуються й у розподілі постраждалих за групами тяжкості уражень.

Виходячи із кліматичних та погодних умов, що притаманні території України, значний теоретичний та практичний інтерес становить визначення можливих санітарних втрат серед населення при цьому виді НС у холодний період року.

Таблиця 3.7

Санітарні втрати, що прогнозуються при катастрофічному затопленні території міста у холодний період року

Евакуаційні заходи	Час робіт	Санітарні втрати (осіб)	Потре-бують ЕМД
		всього	в тому числі
			тяжкі	серед-ньої тяж-кості	легкі
Без проведення евакуаційних заходів	денний	2004 239	395 45	495 57	1114 128	35441
	нічний	1803 202	408 46	540 61	855 96	36443
Після проведення евакуаційних заходів	денний	48554	9511	117 13	273 31	9711
	нічний	74682	155 17	220 24	371 41	14816

Згідно з отриманими даними видно, що без проведення попередньої евакуації населення кількість постраждалих, яка потребуватиме медичної допомоги (третій прогнозний варіант) може дорівнювати 2004230 осіб або 1,1 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи. Це у 2,1 раза перевищує величину санітарних втрат у денний час, що прогнозується за першим варіантом, та дорівнює величині санітарних величин у нічний час за тим самим варіантом розвитку подій.

Відповідно зростає кількість постраждалих, що входять у три визначні групи тяжкості стану. Так, кількість постраждалих у тяжкому стані збільшується у 1,9 раза, а в стані середньої тяжкості та легких - у 2,1 раза. Кількість постраждалих, що будуть потребувати ЕМД за життєвими показниками, при цьому може збільшуватись у 1,8 раза та дорівнювати 35441 осіб.

Під час проходження хвилі прориву у нічний час величина санітарних втрат може становити 1803202 осіб або 1,8 осіб на 10 тис. населення, що потрапляє у зону катастрофи, тобто в 1,6 раза більше, ніж у денний час. В той же час в абсолютних числах кількість санітарних втрат у нічний час прогнозується на 11,1% менше, ніж у денний, що пояснюється зменшенням кількості населення у потерпілих районах за рахунок працюючих на об'єктах економіки. Кількість постраждалих у тяжкому стані та стані середньої тяжкості у нічний час збільшується на 3,2% та 9,0%, в той же час як кількість легкоуражених у цих умовах зменшується на 23,2%. На 2,8% більше постраждалих потребуватимуть ЕМД за життєвими показниками.

Як й у другому прогнозному варіанті розвитку катастрофи, під час проведення попереджувальної евакуації частини населення із можливої зони НС, кількість санітарних втрат значно зменшується (четвертий прогнозний варіант). Так, загальна величина санітарних втрат у денний час, що прогнозується, дорівнюватиме 48554 осіб, а у нічний час - 74682 осіб, що відповідно у 4,1 та 2,4 раза менше, ніж величини цих показників у третьому прогнозному варіанті. Відповідно до цього зменшується й кількість постраждалих у окремих групах, яким ЕМД повинна надаватися за життєвими показниками (вона становитиме у денний час 27,0%, а у нічний час 40,7% від величини відповідних показників, визначених у третьому прогнозному варіанті).

Таким чином, отримані результати свідчать, що використання методичних підходів, що пропонуються нами, дозволяє диференційовано визначати величину та структуру санітарних втрат при найбільш імовірних варіантах розвитку катастрофи, пов'язаної з проривом греблі гідровузла та покласти його в основу розрахунків потреби сил та засобів системи охорони здоров'я, необхідних для ліквідації медико-санітарних наслідків цього виду НС, спланувати підготовку й моделі реагування на цю подію, а також розробити пропозиції щодо зменшення негативних її наслідків на життя та здоров'я населення можливої зони катастрофи.

Надання допомоги постраждалим унаслідок землетрусів

Відповідно до наявної класифікації процесу надання медичної допомоги постраждалим унаслідок землетрусу визначається певна періодичність.

Перший період - період ізоляції. При руйнівних землетрусах характеризується одночасною появою значної кількості постраждалих, слабкою захищеністю населення, відсутністю надання організованої медичної допомоги. В цей період населення, яке потрапило до зони НС лишається без медичної допомоги. Саме тому особливу роль під час такої катастрофи, відіграє надання першої медичної допомоги (в основному це само- та взаємодопомога, від якості й своєчасності надання якої значною мірою залежить стан постраждалого при подальшому лікуванні).

Другий період - період рятування. Починається з прибуття до зони, постраждалої внаслідок землетрусу, сил та засобів, які призначені для розшуку й порятунку постраждалих, проведення медичного сортування та надання ЕМД. Збирається необхідна інформація про масштаби НС та проводиться медична розвідка.

Під час періоду рятування першу медичну допомогу повинні надавати особовий склад прибуваючих санітарних дружин спільно з рятувальними командами, долікарську та першу лікарську - лінійні бригади ШМД, персонал фельдшерсько-акушерських пунктів, медико-санітарних частин, штатні та позаштатні бригади постійної готовності першої черги, лікарсько-сестринські бригади зі складу медичних загонів або розташованих поблизу осередку ЛПЗ. Чисельність і різноманітність уражень змушують залучити до надання медичної допомоги формування охорони здоров'я, які не включені до складу ДСМК.

Досвід організації надання медичної допомоги постраждалим унаслідок НС природного характеру довів велике значення своєчасної та адекватної організації медичної розвідки. Вона проводиться з метою одержання об'єктивних даних про медико-санітарну ситуацію, має бути активною, безперервною та забезпечувати своєчасне, оперативне отримання необхідної інформації.

Медична розвідка, як правило, проводиться всіма медичними формуваннями й підрозділами, та, у разі землетрусу, коли наслідки НС набувають значних масштабів, розвідка здійснюється оперативними медичними групами координаційних центрів із проведення пошукових та рятувальних робіт.

Основним завданням медичної розвідки є збір даних про кількість та структуру потерпілих, умови пошуку, ряткування й винесення їх з осередку НС, визначення шляхів введення медичних формувань, уточнення наявних сил та засобів, які є в осередку землетрусу, а також шляхів проведення евакуації.

Дані медичної розвідки дозволяють визначити потреби в силах та засобах, можливість надання медичної допомоги постраждалим, необхідність залучення сил та засобів ДСМК загальнодержавного рівня.

Санітарно-епідеміологічна розвідка проводиться для збору даних про санітарно-гігієнічну та епідеміологічну обстановку в осередку землетрусу. Вона передбачає аналіз динаміки та структуру інфекційної захворюваності всіх категорій населення з урахуванням особливостей епідеміологічного процесу, уточнення епідемічної обстановки в осередку землетрусу та місцях розміщення потерпілого населення, проведення санітарно-гігієнічних та лабораторних обстежень навколишнього середовища, визначення санітарно та епідемічно небезпечних об'єктів.

Організація медичної та санітарно-епідеміологічної розвідок покладається на територіальні органи охорони здоров'я, а практичне проведення - на територіальні центри ЕМД та СЕС відповідної території.

У період рятування, на перший план висуваються принципи достатності медичної допомоги та своєчасність її надання постраждалим у тяжкому стані, правильне проведення медичного сортування та евакуації потерпілих.

Статистичні дані вказують на те, що значна частина постраждалих гине внаслідок несвоєчасного надання їм першої медичної та першої лікарської допомоги. Якщо медична допомога постраждалим унаслідок землетрусу надавалася через 1 годину, то гинуло близько 30,0% постраждалих, через 3 години - 60,0%, через 6 годин - до 90,0% з числа тих, у кого були шанси вижити.

Таблиця 3.8

Смертність серед постраждалих при ненаданні їм медичної допомоги

Час, що минув з моменту ураження	Показник летальності, од.
30 хвилин	0,12
1 година	0,34
6 годин	0,54
12 годин	0,68
24 години	0,87
Більше ніж 24 години	1,0

Таблиця 3.9

Імовірність випадків смерті залежно від часу надання та виду медичної допомоги

Час надання першої медичної допомоги	1 год.	6 год.	12 год.	24 год.	Більше ніж 24 год.
30 хвилин	0,28	0,30	0,32	0,35	1,0
1 година	0,35	0,47	0,55	0,68	1,0
6 годин	-	0,54	0,64	0,78	1,0
12 годин	-	-	0,66	0,83	1,0
24 години	-	-	-	0,87	1,0

Ефективність рятувальних робіт визначається не тільки кількістю витягнутих з-під завалів, евакуйованих та числом осіб, яким було надано медичну допомогу, а й остаточним результатом - числом постраждалих, які вижили, а також кількістю ускладнень.

Третій період - період відновлення. Передбачає надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги в ЛПЗ за межами зони землетрусу, планове лікування постраждалих та їх подальшу реабілітацію. Тяжкість уражень, велика питома вага комбінованих ушкоджень та інші особливості вимагають максимального наближення до зони землетрусів кваліфікованої медичної допомоги.

Аналіз санітарних втрат серед населення, потерпілого внаслідок землетрусу (Туреччина, Індія, Іран, Пакистан), вказує на те, що близько 40,0% постраждалих мали потребу в наданні їм кваліфікованої медичної допомоги за життєвими показниками. Таку медичну допомогу постраждалим можуть надати мобільні медичні госпіталі та інші медичні формування ДСМК.

Зазвичай землетруси призводять до різкого погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки та епідеміологічних ускладнень.

Основними факторами, які можуть це визначити, є:

- руйнування житлового фонду та об'єктів комунально-побутового призначення;

- різке погіршення СЕ стану в зоні землетрусу;

- зниження опірності населення інфекційним захворюванням унаслідок погіршення санітарно-побутових умов, можливих уражень та захворювань неінфекційного ґенезу, стресу, перехолодження та інших несприятливих факторів;

- можлива затримка виявлення та госпіталізації інфекційних хворих і носіїв;

- скупченість населення, організована та неорганізована міграція великих людських контингентів;

- наявність трупів людей та тварин, а також продуктів тваринного й рослинного походження, які гниють;

- масове розмноження гризунів, поява епізоотії серед них, активація природних осередків.

Землетруси призводять до активізації всіх ланок епідемічного процесу:

- збільшується кількість інфекційних хворих та тривалість їх перебування серед населення;

- активізуються шляхи передачі;

- у контакт із хворими вступають великі маси населення, на фоні зниження їх опору до інфекційних захворювань.

Складна санітарно-епідеміологічна ситуація у зоні землетрусу вимагає організації грамотних та оперативних санітарно-гігієнічних й ПЕ заходів, для підвищення ефективності яких необхідно вчасно змоделювати СЕ ситуацію, визначити фактори ризику та проводити пріоритетні профілактичні заходи.

Найважливіше значення для вирішення поставлених завдань має організація епідемічного нагляду, тобто збір інформації та динамічна оцінка факторів ризику, умов життя, захворюваність населення, яке проживає на конкретній території, обґрунтування та проведення профілактичних і ПЕ заходів.

У плані повинні бути висвітлені такі основні питання:

- оцінка санітарно-епідеміологічного стану зони НС;

- визначення основних завдань управління процесом забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя у зоні НС;

- прогноз можливої інфекційної захворюваності;

- потреба в інфекційних ліжках та шляхи збільшення ліжкового фонду;

- розподіл наявних сил та засобів СЕС;

- створення резерву сил та засобів;

- взаємодія охорони здоров'я території з іншими структурами щодо забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя у зоні НС;

- організація контролю за навколишнім середовищем із метою виявлення СДОР та радіоактивних речовин;

- проведення санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів на шляхах, у районах евакуації постраждалого населення та контроль за їх виконанням.

Складений на підставі даних епідеміологічного аналізу план санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів не може передбачити всієї різноманітності особливостей виникаючої санітарно-епідеміологічної ситуації. Внаслідок цього найважливішими питаннями стають оцінка санітарно-епідеміологічної ситуації та прийняття адекватних управлінських рішень.

Для вивчення умов та факторів ризику, що виникли внаслідок землетрусу й можуть впливати на епідемічний процес, в осередку землетрусу організовується санітарно-епідеміологічна розвідка, яка організовується в перші години після НС.

До складу групи (команди), призначеної для проведення розвідки, можуть входити лікарі різного профілю (епідеміологи, токсикологи, радіологи), а також фахівці служб матеріально-технічного забезпечення. Склад та кількість груп (команд), задіяних у проведенні розвідки, визначаються характером НС і розмірами потерпілої території. Керівник групи (команди) повинен попередньо ознайомитися з даними епідеміологічного аналізу та наявних планів санітарно-гігієнічних заходів. Варто мати на увазі, що у зоні землетрусу найбільш імовірні виникнення та поширення тих інфекційних захворювань, які ендемічні або ензоотичні для цієї території.

Основні завдання санітарно-епідеміологічної розвідки:

- виявлення інфекційної захворюваності серед населення, її етіологічної структури (клінічно та шляхом взяття матеріалу для лабораторних досліджень);

- виявлення причин та умов, які можуть збільшити ймовірність зараження та захворювання людей (умови побуту, стан населених пунктів, системи водопостачання та каналізації, об'єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні особливості тощо);

- виявлення причин і характеру епізоотії серед домашніх тварин та синантропних гризунів, а також їх склад і чисельність;

- визначення стану та збереження працездатності ЛПЗ;

- визначення радіаційного та хімічного зараження території (за наявності небезпечних об'єктів);

- організація термінових санітарно-гігієнічних та ПЕ заходів на підставі попереднього аналізу ситуації, що склалася;

- надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.

Залежно від характеру осередку НС, завдання розвідки можуть змінюватися.

Спрямованість, характер, обсяг та організація лікувально-профілактичної допомоги населенню, у разі виникнення спалаху інфекційних захворювань, визначаються у першу чергу характером інфекції та її епідеміологічними особливостями, а також конкретними місцевими умовами та можливостями.

Для забезпечення ефективності заходів санітарно-гігієнічного та ПЕ забезпечення населення за умов землетрусу або іншого НС природного характеру необхідні: планомірна попередня підготовка особового складу, який буде залучено до роботи, накопичення засобів для реалізації запланованих заходів та координація дій між силами, залученими для ліквідації наслідків.



Характеристика землетрусів

Землетруси - це підземні поштовхи та коливання поверхні Землі, які обумовлені головним чином тектонічними процесами. Основні параметри, що характеризують силу та характер землетрусу, є магнітуда, глибина кратера та інтенсивність енергії на земній поверхні.

За даними світової статистики, на частку землетрусів припадає 15,0% від усіх природних катастроф, але за характером людських та матеріальних втрат вони займають перше місце (в ХХ столітті від землетрусів загинуло близько 1,7 млн осіб).

Інтенсивність землетрусів оцінюється в балах за міжнародною шкалою МSК-64 і позначається римськими цифрами (для запобігання плутанини з магнітудою). Кожний бал землетрусу має свої типові ефекти (тобто йому відповідають певні наслідки).

Так, землетруси силою:

- І бал - реєструються лише спеціальними приладами;

- до ІІІ балів - класифікуються як слабкі;

- до IV балів - класифікуються як помірні;

- до V балів - класифікуються як досить потужні;

- від VI до VII балів - класифікуються як потужні;

- до VIII балів - класифікуються як руйнівні;

- від IX до XI балів - класифікуються як сильно руйнівні;

- до XII балів - класифікуються як катастрофічні.

Щорічно у світі реєструється більше 1 млн підземних поштовхів, з яких:

- 1 землетрус належить до катастрофічних;

- 10 землетрусів належать до сильно руйнівних;

- близько 100 землетрусів належить до руйнівних;

- близько 1000 землетрусів належить до тих, що пошкоджують.

В Україні зона потужних землетрусів (VII балів) охоплює територію загальною площею майже 27000км² (АРК, Закарпатська, Одеська та Чернівецька області). Зона землетрусів із силою від VIII до IX балів охоплює площу близько 14000км² (АРК та Одеська область). Площа території, на якій можуть виникнути землетруси силою до V балів, становить більш ніж 120000км².

Медико-санітарні наслідки землетрусів та принципи керування їх подоланням

Система ЛЕЗ населення під час землетрусів передбачає сукупність науковообґрунтованих принципів організаційно-практичних заходів щодо надання потерпілому населенню медичної допомоги та лікування, пов'язаних з його евакуацією за межі зони НС і призначених для цього сил та засобів служби медицини катастроф.

На організацію системи ЛЕЗ впливають такі основні умови:

- вид НС;

- розміри зони ураження;

- кількість постраждалих;

- характер патології;

- ступінь виходу з ладу сил та засобів охорони здоров'я в зоні НС;

- стан матеріально-технічного оснащення служби медицини катастроф;

- рівень підготовки кадрів;

- наявність на місцевості небезпечних вражаючих факторів (радіоактивних речовин, сильнодіючих отруйних речовин, пожеж).

Загальним принципом ЛЕЗ при землетрусах є в основному двохетапна система надання медичної допомоги та лікування постраждалих з їх евакуацією за призначенням. Медичні формування та лікувальні установи, розгорнуті на шляхах евакуації потерпілих їхньої зони (району) НС та призначені для масового прийому, медичного сортування, надання ЕМД постраждалим, підготовки їх до евакуації й лікування, одержали назву «етап медичної евакуації».

Першим етапом медичної евакуації, призначеним переважно для надання першої медичної та першої лікарської допомоги, є збережені в зоні землетрусу ЛПЗ, пункти збору постраждалих, розгорнуті бригадами ШМД та лікарсько-сестринних бригад, що прибули до зони землетрусу з розташованих поряд лікувальних установ.

Другим етапом медичної евакуації є існуючі та функціонуючі поза зоною землетрусу, а також додатково розгорнуті ЛПЗ, призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги - кваліфікованої та спеціалізованої, для лікування постраждалих до остаточного результату. Кожному етапу медичної евакуації встановлюється певний обсяг медичної допомоги (перелік лікувально-профілактичних заходів). Основними видами допомоги у зоні або на її межах є: перша медична, долікарська та перша лікарська допомога. Залежно від обставин тут же деяким категоріям постраждалих можуть надаватись елементи кваліфікованої медичної допомоги. На другому етапі медичної евакуації забезпечується надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги в повному обсязі, лікування до остаточного результату й реабілітації.

У такий спосіб у системі ЛЕЗ є такі види медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога, спеціалізована медична допомога.

Характерною рисою надання медичної допомоги постраждалим є сортування, розосередження (ешелонування). Її надання в часі та місці у міру евакуації постраждалих із зони землетрусу в стаціонарні лікувальні установи. Ступінь сортування (ешелонування) медичної допомоги залежить від медичної обстановки в зоні землетрусу. Залежно від нього може змінюватися й обсяг медичної допомоги - розширюватись або звужуватись. Однак завжди повинні бути проведені заходи, спрямовані на порятунок життя постраждалого та попередження розвитку небезпечних ускладнень.

Кожний етап медичної евакуації має свої особливості в організації роботи. Однак у його складі необхідно створювати умови для прийому, розміщення та медичного сортування постраждалих, приміщення для надання медичної допомоги, тимчасової ізоляції, санітарної обробки, тимчасової або остаточної госпіталізації, очікування евакуації та підрозділу обслуговування. Для надання першої медичної та долікарської допомоги на місці, де отримана травма, або поблизу від нього, а також окремих заходів першої лікарської допомоги, не потрібно розгортання на місцевості функціональних відділень. Необхідність в організації першого етапу медичної евакуації обумовлена тим, що відстань між зоною землетрусу та стаціонарними лікувальними установами може бути значною. Певна частина постраждалих не витримає тривалої евакуації безпосередньо із зони землетрусу після надання їм тільки першої медичної допомоги, отриманої у зоні або в її межах.

У службі ЕМД при землетрусах об'єктивно виявляються два напрямки в системі надання медичної допомоги потерпілим та їхнього лікування за умов НС:

- коли надання медичної допомоги постраждалим у повному обсязі можна забезпечити силами об'єктової та місцевої територіальної охорони здоров'я;

- коли для ліквідації медичних наслідків сильного землетрусу необхідно залучати мобільні сили та засоби з інших районів й регіонів.

До надання медичної допомоги під час землетрусу ставляться дві основні вимоги:

- наступність у послідовно проведених лікувально-профілактичних заходах;

- своєчасність їх виконання.

Наступність у наданні медичної допомоги та лікуванні забезпечується:

- наявністю єдності у розумінні походження та розвитку патологічного процесу, а також єдиних, заздалегідь регламентованих і обов'язкових для медичного персоналу принципів надання медичної допомоги та лікування;

- наявністю чіткої документації, що супроводжує постраждалого.

Такою документацією є:

- первинна медична картка постраждалого (хворого);

- талон на госпіталізацію;

- історія хвороби.

Первинна медична картка оформляється на всіх постраждалих під час надання їм першої лікарської допомоги, якщо вони підлягають подальшій евакуації, а при їх затримці для лікування понад одну добу - використовується як історія хвороби (або вкладається в останню). При евакуації постраждалого ці документи направляються з ним.

Своєчасність у наданні медичної допомоги досягається чіткою організацією пошуку, винесення та вивезення (евакуації) постраждалих із зони на етапи медичної евакуації, максимальним наближенням першого етапу до районів виникнення втрат, правильною організацією роботи та правильною організацією медичного сортування.

Методологічні принципи та методика визначення санітарних втрат серед постраждалого населення та прогнозування медико-санітарних наслідків землетрусів

Санітарні втрати під час землетрусів виникають раптово та одночасно, у багатьох випадках їх кількість перевищує можливості територіальних закладів охорони здоров'я з надання постраждалим медичної допомоги за оптимальний термін для порятунку та збереження життя й здоров'я.

Розміри безповоротних та санітарних втрат можуть коливатися в широкому діапазоні залежно від таких умов: інтенсивності та площі осередку землетрусу, відстані від епіцентру, щільності населення, пори року і часу доби, раптовості виникнення, характеру забудови, організації пошуково-рятувальних робіт, підготовленості населення та низки інших факторів.

Майже завжди санітарні втрати перевищують незворотні. За даними джерел наукової інформації та власними спостереженнями авторів можна відзначити, що співвідношення між безповоротними й санітарними втратами становить 1/3 та залишається постійним під час землетрусів різної інтенсивності. За іншими відомостями це співвідношення в різних осередках землетрусу коливається від 1/0,34 до 1/15,3.

Визнано, що санітарні втрати формуються внаслідок:

- безпосереднього та опосередкованого (через характер загальної обстановки в осередку землетрусу) впливу на людей руйнування будівель та споруд;

- виникнення вторинних природних причин (зсувів, лавин, селів, повеней, цунамі тощо);

- виникнення вторинних причин, пов'язаних з діяльністю людини (пожеж при пошкодженні нафтосховищ, газопроводів, електричних мереж, руйнувань підприємств, що мають запаси хімічних та радіоактивних речовин);

- захворювань.

Величина та структура втрат унаслідок наведених причин залежать головним чином від: інтенсивності землетрусів, ступеня руйнувань будівель та споруд, характеру розміщення населення в момент землетрусу (відкрито на місцевості, у будівлях різних типів). На структуру травматичних ушкоджень впливає також положення людей в момент отримання травми (лежачи, стоячи).

Механізм ушкодження в результаті безпосереднього та опосередкованого впливу факторів, причиною яких є підземні поштовхи (струси ґрунту), можуть бути різними.

Деякі автори вважають, що десь близько 45,0% травм виникає внаслідок руйнування конструкцій будівель, які падають, а 55,0% - є наслідком неправильної поведінки людей (паніка, невміння сховатися, падіння з висоти та інше) під час виникнення НС.



Таблиця 3.10

Величина санітарних втрат населення на момент землетрусу, % до загальної чисельності населення при находженні в будівлях 60,0% мешканців

Інтенсивність землетрусу, бали	Характер втрат населення	Населені пункти
		1-го типу	2-го типу	3-го типу	Всіх типів
5	Загальні	0,11	0,11	0,11	0,11
	Безповоротні	0	0	0	0
	Санітарні	0,11	0,11	0,11	0,11
6	Загальні	2,08	2,11	2,02	2,07
	Безповоротні	0	0	0	0
	Санітарні	2,08	2,11	2,02	2,07
7	Загальні	8,10	9,34	15,54	10,99
	Безповоротні	0,33	0,60	2,10	1,01
	Санітарні	7,77	8,74	13,44	9,98
8	Загальні	18,43	19,43	23,04	20,30
	Безповоротні	1,58	1,98	4,05	2,54
	Санітарні	16,85	17,45	18,99	17,76
9	Загальні	39,30	39,56	37,38	38,75
	Безповоротні	17,28	17,68	18,01	17,66
	Санітарні	22,03	21,88	19,37	21,09
10	Загальні	47,67	48,75	50,80	49,08
	Безповоротні	25,91	26,88	29,80	27,53
	Санітарні	21,76	21,88	21,00	21,55
11	Загальні	53,98	54,44	55,10	54,51
	Безповоротні	39,66	40,47	41,75	40,62
	Санітарні	14,32	13,97	13,36	13,88
12	Загальні	56,29	56,64	58,10	57,01
	Безповоротні	45,27	46,04	48,84	46,72
	Санітарні	11,02	10,60	9,26	10,29

До населених пунктів 1-го типу належать великі міста, до 2-го типу - середні міста, 3-го типу - невеликі міста та інші населені пункти.

Аналіз та статистична обробка аналогічних даних, які належать до умов розміщення у будівлях іншої кількості мешканців, дозволили обґрунтувати систему показників, з допомогою яких можна прогнозувати санітарні втрати відповідно до будь-якої кількості населення, яке знаходиться у будівлях.

Таблиця 3.11

Коефіцієнти зростання (зменшення) величини санітарних втрат за зміни на 10,0% чисельності населення, яке знаходиться в момент землетрусу в будівлях

Інтен-сивність земле-трусу, бал	Коефіцієнти санітарних втрат*
	загальних	безповоротних	санітарних
5	0,018	-	0,018
6	0,35	-	0,35
7	1,40; 1,60; 2,30**	0,06; 0,10; 0,33**	1,30; 1,50; 2,00**
8	3,10; 3,20; 3,60**	0,30; 0,30; 0,60**	2,80; 2,90; 3,00**
9	6,50	3,00	3,50
10	8,20	4,60	3,60
11	9,00	6,70	2,30
12	9,50	7,70	1,80

** - означає, що перше число - у містах 1-го типу,

друге - у містах 2-го типу,

третє - у населених пунктах 3-го типу.

Ураховуючи, що в більшості випадків наслідки землетрусів оцінюються насамперед величиною загальних та безповоротних втрат серед населення, зупинимося спочатку на цьому питанні.

Тенденція зростання санітарних втрат населення при збільшенні інтенсивності землетрусу, питомої ваги мешканців, які знаходилися у будівлях населених пунктів, забудованих несейсмостійкими будівлями, загальновідома. Отримані дані дозволяють її конкретизувати. Передусім з'ясувалося, що немає прямої залежності між інтенсивністю землетрусу та величиною загальних санітарних втрат, а також кількістю людей, які загинули.

Таблиця 3.12

Зміни величини загальних та безповоротних втрат населення при збільшенні інтенсивності землетрусу на 1 бал

Діапазон зміни інтенсивності землетрусу, бал	Коефіцієнт зміни величини
	загальних втрат у населених пунктах	безповоротних втрат у населених пунктах
	1-го типу	2-го типу	3-го типу	1-го типу	2-го типу	3-го типу
5-6	18,0	19,0	18,0	-	-	-
6-7	3,9	4,4	7,7	-	-	-
7-8	2,3	2,1	1,5	4,7	3,3	1,9
8-9	2,1	2,0	1,6	10,9	9,0	4,5
9-10	1,2	1,2	1,4	1,7	1,5	1,7
10-11	1,1	1,1	1,1	1,5	1,5	1,4
11-12	1,0	1,0	1,1	1,0	1,1	1,1

З наведених у таблиці даних видно, що при збільшенні інтенсивності землетрусу від 5 до 6 балів загальні втрати зростають у 18-19 разів, при сильніших землетрусах збільшення загальних втрат значно менше.

Таблиця 3.13

Динаміка санітарних втрат населення залежно від інтенсивності землетрусу й темпу рятувальних робіт

Інтенсивність землетрусу, бал	Санітарні втрати при терміні вилучення постраждалих з-під завалів, діб
	3	6	10
8	99,8	99,7	99,6
9	97,0	96,0	94,0
10	95,0	93,0	87,0
11	86,0	82,0	68,0
12	78,0	73,0	53,0

Примітка. Санітарні втрати в момент землетрусу прийняті за 100.

З наведених у таблиці даних видно, що величина санітарних втрат залежить від інтенсивності землетрусу та термінів звільнення постраждалих з-під завалів.

Таблиця 3.14

Питома вага (середні показники) загиблих у момент землетрусу в загальних втратах населення, %

Інтенсивність землетрусу, бал	Населені пункти
	1-го типу	2-го типу	3-го типу	Усіх типів
7	4,1	6,4	13,5	9,2
8	8,6	10,2	17,6	12,5
9	44,0	44,7	49,0	45,9
10	54,3	55,1	58,7	56,1
11	73,5	74,4	75,7	74,5
12	80,5	81,2	84,0	82,2

Для визначення санітарних втрат серед населення при розміщенні у будівлях іншої кількості мешканців наведені показники потрібно збільшити на коефіцієнт, який дорівнює діленню питомої ваги мешканців, які знаходяться у будівлях, на 10.

Таблиця 3.15

Розподіл санітарних втрат населення за ступенем тяжкості травми в момент землетрусу, %

Інтенсивність землетрусу, бал	Ступінь тяжкості травми
	легкий	середній	тяжкий
5	100,0	-	-
6	87,83	8,11	4,06
7	75,87	14,09	10,04
8	74,88	14,56	10,56
9	36,74	29,69	33,58
10	32,24	30,68	37,08
11	26,88	28,92	44,20
12	22,07	25,65	52,28

Так, якщо у будівлях в момент землетрусу розміщено 50,0%, то показник таблиці 3.15 потрібно помножити на 5 (50/10). Необхідно враховувати, що з числа осіб, які опинилися під завалами, 50,0-55,0% гине в перші 3 доби.

Як бачимо, при землетрусах інтенсивністю до 8 балів виключно переважна частина постраждалих матиме легкі ураження. Зауважимо, що за інтенсивності землетрусу у 5 балів у деяких постраждалих можуть спостерігатися травми середнього та тяжкого ступенів.

Закономірно постає питання про зміну наведених показників з урахуванням темпу рятувальних робіт.

Таблиця 3.16

Порівняльний аналіз частоти тяжких травм у населення при землетрусах залежно від темпу рятувальних робіт у населених пунктах

Інтенсивність землетрусу, бал	Населені пункти
	1-го та 2-го типів	3-го типів
	термін вилучення з-під завалів, діб
	до 6	до 10	до 6	до 10
...

Подобные документы

• Захист населення в надзвичайних ситуаціях

  Право людини на захист свого життя і здоров'я від наслідків катастроф, пожеж та стихійного лиха. Заходи щодо охорони та життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях, забезпечення мінімуму життєвих потреб людей. Класифікація надзвичайних ситуацій.
  
  презентация [369,2 K], добавлен 20.12.2013
  

• Характеристика надзвичайних ситуацій природного походження

  Дії населення при повенях, землетрусах, снігових заносах, ураганному вітрі. Головні причини повені. Характеристики та вимірювання землетрусів. Правила поведінки людей в надзвичайних ситуаціях, при штормовому вітрі. Проведення евакуації населення.
  
  презентация [9,5 M], добавлен 20.12.2013
  

• Надзвичайні ситуації. Дії населення під час надзвичайних ситуацій

  Короткий огляд найпоширеніших надзвичайних ситуацій. Дії у випадку загрози виникнення хімічної та радіаційної небезпеки. Алгоритм дій при загрозі стихійного лиха та отриманні штормового попередження. Правила поведінки в зоні раптового затоплення.
  
  презентация [1,1 M], добавлен 18.01.2014
  

• Рятувальні роботи і невідкладна допомога в надзвичайних ситуаціях

  Організація і проведення рятувальних робіт. Основнi проблеми ліквідації наслідків землетрусів та iнших надзвичайних ситуацiй. Усунення аварій на електромережах. Рятувальні роботи при радіаційному i хімічному зараженні. Режими, види захисту для населення.
  
  реферат [28,4 K], добавлен 13.10.2010
  

• Захист і життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

  Забезпечення моніторингу та визначення рівня небезпеки надзвичайних ситуацій. Характер дії руйнівних факторів НС на людину і навколишнє середовище. Правила укриття в захисних спорудах, евакуаційних заходів, медичного та інженерного захисту населення у НС.
  
  реферат [224,0 K], добавлен 02.12.2010
  

• Способи захисту населення при виникненні надзвичайних ситуацій

  Поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Характеристика аналізаторів людини та вплив їх на предметну діяльність. Номенклатура небезпек для спеціальності інженер. Поняття ризику, прийнятого ризику. Класифікація надзвичайних ситуацій.
  
  контрольная работа [60,0 K], добавлен 01.12.2006
  

• Класифікація надзвичайних ситуацій

  Ризик виникнення надзвичайних ситуацій. Відомості про надзвичайні ситуації. Надзвичайні ситуації техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах. Система захисту населення і економіки.
  
  реферат [27,3 K], добавлен 06.05.2009
  

• Прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на виробництві

  Аварійне прогнозування можливих надзвичайних ситуацій на виробництві. Оцінка зон впливу сильнодіючими отруйними речовинами при розгерметизації ємкостей. Оцінка впливу вибухових процесів та пожежонебезпечних зон. Шляхи підвищення стійкості об'єкта.
  
  контрольная работа [70,4 K], добавлен 27.01.2011
  

• Захист населення в надзвичайних ситуаціях

  Основні завдання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Критерії класифікації, особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру, які визначаються окремим законом.
  
  презентация [224,2 K], добавлен 28.12.2010
  

• Населення в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу

  Призначення та завдання безпеки життєдіяльності, характеристики стихійних лих та надзвичайних ситуацій: пожеж, епідемій, землетрусів, затоплень, аварій техногенного походження. Основні засоби захисту населення від стихійних лих та аварій на підприємствах.
  
  лекция [22,2 K], добавлен 25.01.2009
  

• Надзвичайні ситуації соціального характеру

  Статистика соціальних надзвичайних ситуацій, причини їх виникнення та наслідки, нинішня ситуація в Україні. Війни, революції, міжнаціональні конфлікти в історії людства. Заходи щодо захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій соціального характеру.
  
  реферат [40,8 K], добавлен 19.02.2011
  

• Основні принципи і способи забезпечення життєдіяльності

  Робота по запобіганню надзвичайних ситуацій і зменшенню їх негативних наслідків. Фізіологічні критерії здоров'я. Нові види небезпек, що породжуються науково–технічним прогресом: електромагнітне і лазерне випромінювання. Надання першої медичної допомоги.
  
  реферат [34,0 K], добавлен 22.12.2011
  

• Дослідження кількості надзвичайних ситуацій в України за визначений період

  Моніторинг надзвичайних ситуацій в Україні за визначений період. Законодавчі та нормативні акти, що стосуються діяльності ДСНС України. Нормативно-правові акти, дотримання яких перевіряється під час здійснення планових заходів державного нагляду.
  
  контрольная работа [311,6 K], добавлен 22.09.2015
  

• Гасіння пожежі та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на ЗАТ "Миргородський елеватор"

  Визначення категорій приміщень за вибухопожежною небезпекою. Встановлення відповідності ступені вогнестійкості будівельних конструкцій протипожежним вимогам. Розрахунок сил та засобів для ліквідації надзвичайної ситуації на борошномельному цехові.
  
  дипломная работа [400,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин

  Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин. Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях. Дії працівників та керівництва в разі винекнення аварії.
  
  курсовая работа [32,6 K], добавлен 19.03.2008
  

• Забезпечення стійкості функціонування промислового об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій

  Визначення параметрiв отруйних речовин і можливого попадання цеху в зону ураження. Границі стiйкостi цеху до дії ударної хвилі. Розрахунок можливої шкоди і втрат виробничого персоналу в екстремальних умовах. Оцінювання захисних споруд за місткістю.
  
  контрольная работа [74,0 K], добавлен 06.04.2013
  

• Біопрогнозування надзвичайних ситуацій

  "Шосте відчуття" тварин та його вивчення на сучасному етапі. Методи та значення біопрогнозування в виявленні земних катаклізмів, оцінка їх ефективності за даними статистики. Порядок і точність прогнозування виникнення землетрусів і виверження вулканів.
  
  реферат [15,4 K], добавлен 14.09.2010
  

• Населення в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу 2

  Заходи щодо захисту населення при погрозі сходу лавин, селів, зсувів. Поділ лавин на категорії відповідно до характеру руху. Небезпечні ситуації техногенного характеру. Способи захисту людей, харчування, води від радіоактивного зараження. Клас небезпеки.
  
  лекция [24,8 K], добавлен 25.01.2009
  

• Основи безпеки життєдіяльності

  Теоретичні основи безпеки життєдіяльності та ризик як оцінка небезпеки. Фізіологічні особливості організму та значення нервової системи життєдіяльності людини. Запобігання надзвичайних ситуацій та надання першої долікарської допомоги потерпілому.
  
  лекция [4,7 M], добавлен 17.11.2010
  

• Уміння передбачити небезпеки як засіб попередження аварій і травм

  Найпоширеніші побутові небезпеки. Види аварій на транспорті. Небезпека відпочинку на воді, правила поведінки. Прогнозування надзвичайних ситуацій під час святкування новорічних та різдвяних свят. Проблема безпеки життєдіяльності дітей та підлітків.
  
  реферат [29,7 K], добавлен 06.11.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам