Фіксація дітей із особливими потребами в салоні автомобіля особистого користування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Фіксація дітей із особливими потребами в салоні автомобіля особистого користування

Кузнецов Д.С.

Постановка проблеми. Всі діти, в тому числі і зі спеціальними потребами, повинні мати доступ до комфортного перебування у транспорті.

Сім'я, медичні працівники рівно як і промислові дизайнери повинні бути поінформовані про основні рекомендації щодо вибору обмежувальних засобів, розміщення дітей із потребами у транспорті та забезпечення їх обмежувачами у всіх видах транспортних засобів, насамперед сімейних транспортних засобів. Проте існуючі рекомендації не мають належного поширення серед мас-медіа, тому рідко доходять до споживача. А виходячи с того, що масово розробляються транспортні засоби для різних потреб (щоденна їзда із зменшенням витрат, авто для перевезення усієї сім'ї -- габаритні авто, авто для їзди на великі дистанції і т.д.), чому не розробляються положення для проектування автомобілей (зокрема сидінь) для транспортування дітей із певними потребами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питанням перевезення дітей-інвалідів займалися такі вчені як: Stout JD[1], Bull MJ[2], Weber K[3], а також Національні управління безпеки дорожнього руху різних країн (Канада, США та інші). Проте їх підхід до проблеми спрямований на надання рекомендацій із вибору транспорту, сидіння та умов посадки, але не надає рекомендацій стосовно дизайну салону зокрема. На даний момент існують авто із спеціальною комплектацією для інвалідів (наприклад Honda Pilot Wheelchair SUVs (рис. 1), чому тоді не поставити задачу із забезпечення місця перевезення на етап планування салону.

Мета дослідження. Зібрати інформацію стосовно рекомендацій та потреб для перевезення дитини із спеціальними потребами, виокремити їх в окремі пункті та запропонувати ряд рекомендацій до дизайну автомобіля.

Виклад основного матеріалу дослідження. Американський стандарт безпеки автомобільних транспортних засобів (FMVSS) 213 (взятий у якості стандарту пост-індустріальної розвиненої держави), який регулює дизайн та експлуатацію системи захисту дітей, не визнає, що дітям з особливими потребами може знадобитися використання спеціальних систем утримання для пасажирів.

Рис. 1. Honda Pilot, комплектація для перевезення людини у візку

Стандарт також не регулює конкретний дизайн та експлуатаційні характеристики критерії для пристроїв захисту пасажирів, які можуть забезпечити безпечне сидіння для дітей з обмеженими можливостями. Збій тестування сидінь безпеки автомобіля, які відповідають FMVSS 213 було зроблено з тестовими муляжами, що представляють дітей без особливих медичних проблем. Біомеханічний наслідки аварії на тестових манекенах, що представляють дітей з особливими медичними потребами системно не вивчалися. Подальші дослідження є необхідні, включаючи розробку таких тестових манекенів для вирішення цих проблем. Дітей з особливими потребами не слід звільняти від вимог законів кожної держави щодо використання дитячих обмежувачів та ременів безпеки. Педіатри можуть слугують ресурсами для інформації для законодавців, політиків, працівників правоохоронних органів, мас-медіа, а також шкільних службовців, які можуть не знати про важливість та доступність захисту пасажирів з особливими потребами.

Заднє сидіння -- найбезпечніше місце для всіх дітей, і захисні крісла автомобіля ніколи не повинні бути розміщені на передньому сидінні транспортного засобу (в першу чергу через подушку безпеки пасажира). Вплив повітря, що розгортається сумка може серйозно поранити або вбити немовляти або маленького дитина. Дитина також під загрозою травми, якщо вона розміщена бічної подушки безпеки.

Можливим рішення може стати ручний контроль вимикання/вмикання подушки безпеки водієм, або іншим супроводжуючим дорослим. Однак, якщо дитина потребує постійного контролю, то актуальним рішенням стане встановлення камери слідження із виводом зображення на приладову панель переднього сидіння.

На випадок екстреної ситуації має бути передбачено швидкий метод переміщення ДІІТІІНН із авто -- наприклад вмонтоване електромеханічне крісло (рис. 2).

Рис. 2. Крісло для посадки особи з інвалідністю з електронним управлінням

Окремі випадки захворювань потребують направлених рішень, на які необхідно приділити увагу у ходи розробки комплектацій для авто.

Немовлятам та дітям з трахеотомією не слід застосовувати дитячі утримуючі системи з комбінацією джгута/щита або підлокітника. При раптовому ударі дитина може впасти вперед, викликаючи трахеотомію дотиком до щита чи підлокітника, можливо, це призведе до травм та перекритого дихального шляху. Для дітей з трахеотомією слід підбирати сидіння-джгути.

Для дітей із порушеннями м'язового тонусу, зокрема із поганим керуванням головою, автомобільне сидіння з відкидним верхом, у напівкруглому положенні, якщо дивитися вперед, бути доцільним.

Іноді потрібно створити додаткову бічну підтримку. Для цього у комплектацію авто можна додати циліндричні елементи з поролону або іншим наповнювачем, який би відповідав загальному дизайну салону (рис. 3).

Рис. 3. Дитина в розкладному автокріслі з м'якою підкладкою за шиєю, з боків голови і з боків тіла, щоб сприяти анатомічне вирівнювання. Додаткові подушки розміщені аби зменшити гіпертонус

Біль того, необхідно звернути увагу на розробку ергономічного крісла спеціально для дітей із потребами, адже існуючі дослідження профілей (лінія Акерблома, Ліпперта, Марконі і т.д.) відповідають потребам та нахилам 95-ого перцентлю, а існуючі крісла для дітей не беруть до уваги потреби інваліду, адже розроблені для здорових дітей.

Немовлята, які повинні лежати на животі/ спині після хірургічного відновлення або ті, котрим потрібно підтримувати відкриті дихальні шляхи потребують фіксації положення та компенсації відхилень при їзді [4].

На даний момент існують розробки американських компаній Snug Seat [5] та E-Z-On Vest [6], які орієнтовано працюють на розробку та створення спеціальний крісел для перевезення у авто, це дозволяє створити на замовлення крісла для дітей із потребами «Spica Casts» (необхідність робити зліпок тазу, через патологічні відхилення). Нажаль на території Україні відсутні подібні заклади (принаймні якщо говорити про власне виробництво).

Дітям старшого віку з гіперактивністю, аутизмом або емоційними проблемами може знадобитися запобіжник, закріплений на підлозі транспортного засобу; під сидінням транспортного засобу або інвалідним візком; або до сидіння автобуса, підлозі автобуса або стінці автобуса нижче лінії вікна, щоб вони не ставали снарядом під час зіткнення і били пасажира, а управляючий орган вивести на панель управління водія або іншої особи-наглядача.

Електрообладнання, призначене для використання під час перевезення, повинно мати портативний автономне живлення в два рази більше очікуваної тривалості поїздки. Для підвищення безпеки свинцево-кислотні батареї або інвалідні коляски з електроприводом або інші мобільні пристрої для сидіння і дихальні системи слід, по можливості, перетворювати в гелеві або сухі батареї. Для розміщення і захисту акумуляторів під час повсякденного використання, транспортування і зіткнення рекомендується використовувати зовнішні акумуляторні ящики. це менш імовірно, буде розстебнуте дитиною. Бустерні сидіння з високою спинкою і внутрішніми ременями безпеки, прокладеними під підставою сидіння, можуть допомогти зменшити ймовірність того, що дитина відстебне утримуючий пристрій під час руху (або взагалі впровадити електромеханічний перемикач, а регулюючий орган вивести на приладову панель). Великі дитячі автомобільні крісла безпеки з 5-точковим ременем (рис. 4) безпеки можуть знадобитися дітям вагою понад 18 кг, які не можуть бути закріплені на бус- терне сидіння для позиціонування ременя тільки за допомогою ременя на колінах/плечах[7].

Рис. 4. 5-ти точковий ремінь

Дитина у візку, може бути розміщена у салоні автомобіля або із візком в цілому, або окремо на сидінні, а візок упаковано. Інвалідна коляска також повинна бути належним чином закріплена в транспортному засобі, щоб запобігти її перетворення на небезпечний снаряд в разі раптової зупинки або зіткнення. Використовувані в автомобілі інвалідні коляски повинні бути закріплені в положенні, зверненому вперед.

Будь-яка зайнята коляска повинна бути закріплена за допомогою чотирьох точкових кріпильних пристосувань, систему і розміщення яких також доцільно запланувати на етапі дизайну. Накладні дошки або металеві, пластикові підноси, прикріплені до інвалідного крісла або адаптивного обладнання, повинні бути видалені і закріплені окремо для транспортування. Для кожного пасажира, який знаходиться в інвалідному візку, повинна бути передбачена система утримання пасажира, яка була випробувана в умовах сили 50 км на годину і 200 і яка включає в себе верхнє утримування тулуба (тобто плечовий ремінь) і нижнє утримування тулуба (поясний ремінь над тазом) [8]. Пов'язки на голову не повинні використовуватися, щоб утримувати голову дитини окремо від тулуба.

Коли дитина з особливими потребами перебуває в шляху, допоміжні частини медичного обладнання (наприклад, ходунки, милиці, кисневі балони, монітори) повинні бути закріплені на підлозі транспортного засобу; під сидінням транспортного засобу або інвалідним візком; або до сидіння автобуса, підлозі автобуса або стінці автобуса нижче лінії вікна, щоб вони не ставали снарядом під час зіткнення і били пасажира, місце розміщення також доцільно передбачити на етапі дизайну транспортного засобу.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямі. Сучасний розвиток транспортних засобів та рівня соціальної підтримки потребую систематичного підходу до розробки дизайну транспортного засобу і сидінь зокрема, серйозного та масштабного навчання для опанування новітніх методик. В залежності від типу інвалідності та ряду інших медичних особливостей потрібні різні типи крісел та умов перевезення пасажирів із особливими потребами, а також додаткові вивчення ергономіки хребта осіб із відхиленнями у цьому напрямку. На даний момент, нажаль, у світі існує незначна кількість компаній, котрі працюють у даному напряму і Україні потрібно орієнтуватися на них, якщо ми хочемо забезпечити гідний рівень соціального залучення дітей з особливими потребами, адже досвід отриманий з дитинства є первинним до світовідчуття особи.

«Завдяки зміні пріоритетів у державній політиці більше осіб отримує можливість долучитися до повноцінного життя» -- Національна асамблея людей з інвалідністю Україна.

Список літератури

сидіння дитина особливий потреба

1. Stout J.D., Bull M.J., Stroup K.B. Safe transportation for children with disabilities. Am, J Occup Ther. 1989. Pp. 31-36.

2. Stroup K.B., Wylie P., Bull M.J. Car seats for children with mechanically assisted ventilation. Pediatrics Washington Univercity. 1987. Pp. 290-292.

3. Weber K. Rear-facing restraint for small child passenger: a medical alert. University of Michigan Transportation. 1995. Pp. 12-17.

4. Bull M.J., Stroup K.B., Everly J.S., Weber K., Doll J. Child safety seat use for infants with Pierre Robin sequence. Arch Pediatr Adolesc Med. 1994. Pp. 301-305.

5. Exceptional Safety Solutions for Transporting Children and Adults. URL: https://www.ezonpro.com/ (accessed: 03.08.2019).

6. Design for life. URL: http://www.r82.com/ (accessed: 03.08.2019).

7. American Academy of Pediatrics. Car Seat Shopping Guide for Children With Special Needs. Washington, 1998. P. 8.

8. American Academy of Pediatrics, Committee on Injury and Poison Prevention. School transportation safety. 1996. Pp. 754-757.

Размещено на Allbest.ru