Размещено на http://www.allbest.ru/

14

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ КОЛЕДЖ РИБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Реферат

на тему: Етапи формування БЖД як науки

Виконав: курсант группы М-201

Літвіненко Сергій

2020

Теоретичні основи БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Місце "Безпеки життєдіяльності" серед наук

Проблема захисту людини від небезпек виникла разом з появою на Землі людства. Протягом вс ?? їй історії цивілізації кожна окрема людина піклувався про власну безпеку та безпеку своїх близьких, людству доводилося піклуватися про безпеку свого існування.

Первісна людина була тісно пов'язаний з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, тваринам, птахам, сонцю, вітру, воді і т. П. А і використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили найбільшу загрозу.

Другою групою небезпек, які представляли загрозу людині з часів початку існування його на планеті, були дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші насильства супроводжували і в наш час продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на Землі з'явилася група небезпек, які виходять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних чинників; машин, механізмів, хімічних і вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро- і мікроорганізмів, і т.п. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як це не парадоксально, з пошуком більшої небезпеки.

Протягом вс ?? їй своєї історії людство прагне зробити життя зручним. У людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає придатком до створеного ним же, а його творіння становлять загрозу для нього самого.

Можна навести чимало прикладів, які, здавалося б, свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя в розвинених країнах світу вже наблизилася до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що бере свій початок з часів Гіппократа (460-370 г?. Н.е.), який реформував античну медицину, і Аристотеля (384-322 г?. Н.е.), який вже в ті далекі часи вивчав умови роботи.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності було і залишається в багатьох країнах гірнича справа. Останні свідчення цьому - загибель гірників в шахтах. З цієї причини вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувним справою. Георг Агрікола (1494-1555 г?.) В 1545 ?. першим зробив запис про випадок виділ ?? ення і вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельс (1493-1544 г?.), Який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова:''Все є отрута і вс ?? е є ліки. Лише определ ?? енная доза робить речовину отрутою або лекарством''. Цей вислів можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується і до сих пір.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В. Ломоносов (1711-1764 г?.). У 1763 ?. Він видав трактат з основ металургії та рудних справ, в якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх роботи та відпочинку, зміцнення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 ?. А.М. Нікітін видає книгу''Болезні робітників і попереджувальні мери'', де описав заходи, які повинні попереджати професійні захворювання і аварії.

У ХІХ-ХХ ст. в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займалося багато вчених. Відзначимо, перш нд ?? його, вчених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного і Київського політехнічного інститутів В.Л. Кирпичов (1845-1913г?.), Який в своїх роботах пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки і опору матеріалів, і академік А.Л. Скочинського (1874-1960 г?.), Який зробив великий внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Істотна роль в забезпеченні БЖД належить індивідуальних засобів захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М.Д. Зелінським в 1915 ?. який майже без принципових змін використовують і сьогодні.

Можна навести ще багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, і в той же час можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку майже двісті років тому, а саме в 1809 ?. заявити:''Іногда здається, що призначення людини полягає по суті в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну ша р непридатним для жізні''. Але катастрофічні потрясіння XX ст. перевершили нд ?? е найстрашніші побоювання щодо долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку оголосила сучасна цивілізація феномену людини.

У XX ст. людство увійшло в складний період історії свого розвитку, коли воно оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося обережно й раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання насів ?? ення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин в природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного і майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки вкрай важливо переглянути традиційні форми природокористування та докорінно перебудувати господарську діяльність більшості країн світу. Одним з перших в світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В.І. Вернадський (1863-1945 г?.).

Основою вчення академіка Вернадського було''жівое вещество'', до складу якого входять нд ?? е живі організми, які живуть на планеті. Незважаючи на малий обсяг - 0,25% від маси нд ?? їй біосфери, - завдяки геохимической активності і здатності до розмноження жива речовина, використовуючи і перетворюючи світлову енергію, розвиває величезну вільну енергію, через що його функції проявляються в планетарному масштабі. До складу живої речовини Вернадський включив також людини, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Він обґрунтував положення про те, що образ сучасної Землі сформований людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух базових хімічних елементів в масштабах, які можна порівняти з природними циклами руху цих елементів. За определ ?? енію Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних лих.

Вища освіта покликана забезпечити майбутнього фахівця знаннями, вміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час проведення управлінських дій, при проектуванні або розробці нових процесів, виконанні конкретних виробничих програм, технологічних операцій і т.п. Відомо, що знання, навички, досвід, придбані в одній ситуації, можна з успіхом застосовувати в інших обставинах. Таке перенесення прийнято називати позитивним проектуванням. Безпека життєдіяльності, як навчальна дисципліна. дає широкі можливості для реалізації цього принципу тому, що вона вирішує двоєдине завдання. З одного боку . вона підвищує гуманітарну складову при підготовці майбутніх фахівців технічного напряму, а з другої - дає студентам гуманітарних вузів необхідний для подальшої діяльності мінімум технічних знань.

Підготовка студентів в рамках цієї навчальної дисципліни містить теоретичні питання, спрямовані перш за вс ?? його на формування світогляду, напрацювання ідеології поведінки, забезпечує майбутніх фахівців важливим інструментом не тільки щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до виконання різної складності технологічних процесів. Саме ця дисципліна допоможе майбутньому фахівцю оволодіти філософією безпеки локальних соціоекосістем. знати, як будується логічне древо подій, визначати існуючі проблеми безпеки.

Безпека життєдіяльності як навчальна дисципліна не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін - охорони праці, цивільної оборони, промислової екології, комунальної гігієни, тощо Але безпека життєдіяльності забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для вс ?? ех без винятку спеціальних дисциплін з безпеки.

Безпека життєдіяльності - дисципліна, яка навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства. Спеціаліст, який абсолютно засвоїв предмет ''Безопасность жізнедеятельності'', здатний вміло діяти в умовах небезпеки, захищаючи, таким чином, як своє життя і здоров'я, так і життя, і здоров'я інших людей.

Історія розвитку

Проблема захисту людини від небезпек виникла разом з появою на Землі людства. Протягом всієї історії цивілізації кожна окрема людина дбала про власну безпеку та безпеку своїх близьких, людству доводилося піклуватися про безпеку свого існування.

Первісна людина була тісно пов'язаний з природою. Наші предки не просто поклонялися рослинам, тваринам, птахам, сонцю, вітру, воді і т. П., А й використовували свої знання про них для життя в єдності з природою, оскільки саме природні небезпеки становили найбільшу загрозу.

Другою групою небезпек, які представляли загрозу людині з часів початку існування його на планеті, були дії інших людей. Війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші насильства супроводжували і в наш час продовжують супроводжувати розвиток суспільства.

Третьою на Землі з'явилася група небезпек, які виходять від об'єктів, створених людьми, так званих антропогенних факторів;машин, механізмів, хімічних і вибухових речовин, джерел різного роду випромінювань, макро- і мікроорганізмів, і т.п. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе і навколишній світ, створювати матеріальні блага і, як це не парадоксально, з пошуком більшої небезпеки.

Протягом усієї своєї історії людство прагне зробити життя зручним. У людському прагненні до пізнання дуже часто засоби витісняють мету, людина стає придатком до створеного ним же, а його творіння становлять загрозу для неї самої.

Можна навести чимало прикладів, які, здавалося б, свідчать про те, що завдяки набутим знанням з розвитком цивілізації рівень безпеки людей зростає. Людство подолало епідемії тифу, холери, віспи, чуми, поліомієліту. Середня тривалість життя в розвинених країнах світу вже наблизилася до 80 років і продовжує зростати. Цих результатів досягнуто завдяки розвитку медицини, що бере свій початок з часів Гіппократа(460-370гг. Н.е.), який реформував античну медицину, і Аристотеля(384-322 рр. Н.е.), який вже в ті далекі часи вивчав умови роботи.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності було і залишається в багатьох країнах, в тому числі в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цьому - постійна загибель українських гірників у шахтах Донбасу. Тому вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувним справою. Георг Агрікола (1494-1555 рр.) 1545 р першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу(1493-1544гг.), Який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою або ліками ». Цей вислів можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується і до сих пір.
Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М. В. Ломоносов (1711-1764гг.). У 1763 р Він вид ал трактат з основ металургії та рудних справ, в якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх роботи та відпочинку, зміцнення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 р А. М. Нікітінвидає книгу «Хвороби робітників і попереджувальні заходи», де описав заходи, які повинні попереджати професійні захворювання і аварії.

У ХІХ-ХХ ст. в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займалося багато вчених. Відзначимо, перш за все, вчених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного і Київського політехнічного інститутів В. Л. Кирпичов (1845-1913гг.), Який в своїх роботах пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки і опору матеріалів, і академік А. Л. Скочинського (1874-1960гг.), Який зробив великий внесок у розвиток техніки безпеки на вугільних шахтах.

Істотна роль в забезпеченні БЖД належить індивідуальним засобам захисту. Одним з показових прикладів цих засобів є протигаз, створений академіком М. Д. Зелінськимв 1915р., який майже без принципових змін використовують і сьогодні.

Можна навести ще багато прикладів, які свідчать про людські зусилля, спрямовані на власну безпеку, і в той же час можна навести не менше прикладів, які дали підставу Жану Батісту Ламарку майже двісті років тому, а саме в 1809 р заявити: «Іноді здається, що призначення людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну ша р непридатним для життя». Але катастрофічні потрясіння XX ст. перевершили всі найстрашніші побоювання щодо долі людства і можуть розглядатися не інакше як війна на знищення, яку оголосила сучасна цивілізація феномену людини.

У XX ст. людство увійшло в складний період історії свого розвитку, коли воно оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося обережно й раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин в природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я та життя сучасного і майбутніх поколінь людей, існування людської цивілізації.

Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідно переглянути традиційні форми природокористування та докорінно перебудувати господарську діяльність більшості країн світу. Одним з перших в світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В.І. Вернадський(1863-1945 рр.).

Основою вчення академіка Вернадського було «живе речовина», до складу якого входять всі живі організми, які живуть на планеті. Незважаючи на малий обсяг - 0,25% від маси всієї біосфери, - завдяки геохимической активності і здатності до розмноження жива речовина, використовуючи і перетворюючи світлову енергію, розвиває величезну вільну енергію, через що його функції проявляються в планетарному масштабі. До складу живої речовини Вернадський включив також людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Він обґрунтував положення про те, що образ сучасної Землі сформований людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух основних хімічних елементів в масштабах, які можна порівняти з природними циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних лих.

Такий стан навколишнього середовища і прогнози щодо глобальної соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень і до виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання - зберегти рівновагу в природі і задовольнити вимоги життя, які весь час зростають. Перші положення, які отримали всесвітнє визнання, викладені в роботах так званого Римського клубу. Римський клуб - Це неформальна організація вчених математиків, економістів, екологів, соціологів, фахівців з управління і т. П., Створена в 1968 р Основна мета робіт, які виконували члени цього клубу, полягала в розробці наукових методів опису світу як складної біосоціальної системи. Результати робіт, виконаних в рамках Римського клубу, показали, що треба переглянути систему загальноприйнятих цінностей і цілей та переходити від вузьконаціональних, регіональних цілей до оцінки і відновленню глобальної світової рівноваги, яке забезпечить безпеку життєдіяльності всього людства.

38-а сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1983 р створює Міжнародну комісію з питань навколишнього середовища і розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження «Наше спільне майбутнє». На сучасному рівні об'єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічноїпроблематики, необхідність глобальної переорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного і культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.

У 1992 р в Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, Присвячена Концепції сталого розвитку світової спільноти. Конференція прийняла документ «Порядок денний XXI століття» та зробила висновок про необхідність глобального партнерства всіх держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства. Умови праці розглядаються в працях Арістотеля (387...322 рр. до н.е.), Гіппократа (400...377 рр. до н.е.).

Ще в стародавній римській міфології на монетах зображували Секурітату (Секурітас) - персоніфікований образ безпеки, який уособлював безпеку громадян та держави. Зображувалася Секурітата поважною матроною з скіпетром, лавром, рігом достатку, оливковою гілкою.

Однією з найстародавніших наук, що досліджують небезпеки, які загрожують здоров'ю людини, і розробляють заходи боротьби з її хворобами, є медицина. Цьому служать всі її розділи, а такі, як санітарія, гігієна, фармакологія, імунологія і т.п. фактично виступають як своєрідні теорії медико-біологічної безпеки.

Відомий лікар епохи Відродження Парацельс (1493... 1544 рр.) вивчав небезпеки, які пов'язані з гірництвом. Його слова "Все є отрута і все є ліки - тільки доза робить речовину отрутою чи ліками" - лежать в основі принципу нормування.

М.В. Ломоносов (1711-1765 рр.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

В XIX і XX століттях у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості цими проблемами займається багато вчених. В.Л.Кірпічов (1845-1913 рр.), О.О.Прес (1857-1930 рр), Д.П.Нікопольський (1855-1918 рр.), В.О.Левицький (1867-1943 рр.) та інші.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту, але розвиток науки і техніки, збільшуючи безпеку життєдіяльності людини з однієї сторони, призвів до появи цілого ряду нових небезпек.

Перш за все, це зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, в побуті

Складові безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності, як наука, синтезує досягнення цілого ряду наук (рис. 1.3) і є комплексною, інтегральною за суттю. Серед них фізика, хімія, біологія, математика, геологія, метеорологія, медицина та багато інших. Розглянемо деякі з них, що одночасно є частинами великого наукового напряму присвяченого безпеці людини, збереженню її здоров'я та забезпечення розвитку.

Валеологія - це наука про формування, зміцнення та збереження здоров'я людини. Предметом валеології є індивідуальне здоров'я, а об'єктом - здорова людина.

Ергономіка - наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці. Основним об'єктом дослідження ергономіки є система "людина-машина". Метою ергономіки, як науки, є оптимізація системи "людина-машина" з врахуванням природних можливостей та особливостей працюючої людини.

За своїми завданнями і методами близько до ергономіки стоїть інженерна психологія, що вивчає інформаційну взаємодію між людиною і машиною.

Гігієна - галузь медицини, що вивчає вплив умов життя і праці на здоров'я людини, розробляє заходи для профілактики захворювань, рекомендації щодо забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров'я та тривалості життя.

Фізіологія - наука, що вивчає функціонування людського організму.

Психологія-наука про закономірності механізмів психічного життя людини. Психологія праці - розглядає психофізичні аспекти трудової діяльності, взаємозв'язки особистості з умовами, процесом та засобами праці.

Питання навколишнього середовища розглядають екологія та соціоекологія - науки про взаємовідношення людства та природного середовища. Раціональне розв'язання екологічних проблем можливе лише за оптимальної взаємодії природи та суспільства, що забезпечує з одного боку подальший розвиток суспільства, а з другого - збереження та підтримання природи.

Діяльність людини має громадський характер, тому соціологія, як наука про суспільство, як цілісну систему та про окремі соціальні інститути, процеси, соціальні групи, взаємовідносини особистості та суспільства, закономірності масової поведінки людей є основою для безпеки життєдіяльності.

Кібернетика - наука про управління, зв'язок та переробку інформації. Основний об'єкт дослідження - так звані кібернетичні системи, що розглядаються незалежно від їх матеріальної природи. Приклади кібернетичних систем - автоматичні регулятори в техніці, електронно-обчислювальні машини, людський мозок, біологічна популяція, людське суспільство. Кожна така система являє собою велику кількість взаємопов'язаних об'єктів (елементів системи), що здатні сприймати, запам'ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.

Синергетика - напрям який займається вивченням систем, що складаються з підсистем різної природи і виявленням яким чином взаємодія таких систем призводить до виникнення просторових, часових, або просторово-часових структур.

Система управління БЖД базується на досягненнях кібернетики, наукової організації праці та виробництва, економічних та інших наук.

Науки про безпеку направлені на вирішення питань:

· - Національної безпеки;

· - Економічної безпеки;

· - Інформаційної безпеки;

· - Теорії безпеки та ризику;

· - Техногенної безпеки;

· - Безпеки життєдіяльності людини позавиробнцтвом;

· - Гуманітарної та політичної безпеки;

· - Охорони праці;

· - Цивільного захисту;

· - Пожежної безпеки.

навчальна дисципліна наука безпека життєдіяльність

Література

https://pidru4niki.com/1417012050809/bzhd/istoriya_rozvitku_bezpeki_zhittyediyalnosti

http://um.co.ua/1/1-6/1-6895.html

http://jak.bono.odessa.ua/articles/istorija-rozvitku-ta-etapi-formuvannja-bzhd-jak.php

Размещено на Allbest.ru