Славутич: формування потенціалу стійкості міста в умовах сучасних викликів та загроз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Славутич: формування потенціалу стійкості міста в умовах сучасних викликів та загроз

О.Л. Дронова,

О.Ю. Кононенко

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Анотація

Мета публікації - представити результати дослідження процесів формування стійкості і адаптаційних механізмів розвитку міста Славутич, наймолодшого міста-супутника АЕС в Україні. Стійкість (англ. Resilience) полягає у здатності будь-якої системи повертатися до свого функціонального стану після неочікуваних впливів. У цьому контексті, стійкість міст (англ. Urban Resilience) передбачає здатність всіх складових міської системи зберігати чи швидко відновлювати власні функції в умовах їх порушень після непередбачуваних подій, а також можливості адаптуватися до змін. У результаті дослідження для Славутича систематизовано загрози та виклики соціально-економічного розвитку міста, а також відповіді на них з боку системи міського управління. Результати опитування мешканців міста забезпечили можливість узагальнити перцепційний вимір викликів і визначити перспективи формування потенціалу стійкості міста. Виявлено, що головні групи викликів включають: закриття Чорнобильської атомної електростанції і скорочення фінансування заходів на подолання наслідків аварії; низький рівень диверсифікації економіки та нестачу робочих місць для висококваліфікованих фахівців; тенденції старіння населення і зміну соціального складу населення, пов'язану з відтоком молоді і висококваліфікованих кадрів; територіальну відірваність міста від області; зношеність міської інфраструктури і житлово-комунального господарства; повільне впровадження ринкових механізмів. До відповідей на такі виклики віднесено заходи, пов'язані з ефективними практиками управління містом, стимулюванням інноваційної діяльності у сфері ядерної та альтернативної енергетики, енергозбереження, інформаційних технологій, культурно- мистецькими подіями, що свідчить про те, що система управління і планування міського розвитку активно формує адаптаційні механізми потенціалу стійкості Славутича, однак цей процес не завершений. Підхід до аналізу загроз і перспектив формування потенціалу стійкості молодого монофункціонального міста з унікальним походженням є новаторським, особливо зважаючи на те, що дуже обмежену кількість вітчизняних досліджень присвячено систематичному розгляду розвитку міст у плані концепції стійкості.

Ключові слова: стійкість міста; атомоград; Чорнобильська атомна електростанція; виклики та загрози міського розвитку; опитування; Славутич. загроза стійкість адаптаційний

O.L. Dronova, O. Yu. Kononenko

Taras Shevchenko National University of Kyiv

SLAVUTYCH: FORMATION OF THE URBAN RESILIENCE CAPACITY IN THE CONDITIONS OF CURRENT CHALLENGES AND THREATS

The publication purpose is to represent the results of the research of the processes of formation of resilience and adaptive mechanisms of the development of the Slavutych atomograd which is the youngest city in Ukraine. Resilience is the ability of any system to return to its functional state after unexpected effects. In this context, urban resilience implies the ability of all components of a city system to maintain or restore their own functions after unforeseen events, and the ability to adapt to changes. The threats and challenges of social and economic urban development as well as the responses to them from the Slavutych urban management system are systematized in the research. The results of the city residents survey provided an opportunity to summarize the perceptual dimension of the challenges and to determine the prospects for building the urban resilience potential. The main groups of challenges were identified: Chornobyl Nuclear Power Station closure and deficiency of direct financing; low level of economy diversification and lack of employments for highly skilled professionals; trends in population aging and changes in the social composition of the population due to the outflow of youth and highly skilled personnel; physical remoteness of the city from the Kyiv Oblast; wear of municipal infrastructure and poor housing and communal services; slow introduction of market mechanisms. The responses include measures related to effective municipal management practices, stimulation of innovation in the field of nuclear and alternative energy, energy saving, information technologies, cultural and artistic events. It confirms that urban management and planning system is quite active for the development of adaptive mechanisms of the Slavutych resilience potential, but this process is not completed. An approach to the analysis of the threats and prospects of building the urban resilience potential of a young mono-functional city with a unique genesis is innovative, especially given that a very limited amount of domestic research is devoted to the systematic consideration of urban development in terms of the concept of resilience.

Keywords: urban resilience; atomograd; Chornobyl Nuclear Power Station; challenges and threats to urban development; survey; Slavutych.

Актуальність дослідження, мета і завдання

Рис 1. Картосхема міста Славутич

При будівництві Славутича основоположною була концепція створення комфортного міста для людей. Житлові квартали інтегровані в природний ландшафт, в місті відсутній громадський транспорт, всі об'єкти розташовані в межах пішохідної доступності, добре розвинена велосипедна інфраструктура. Спрямованість на дотримання людського масштабу міста підкреслюється також різноманітністю просторово-композиційних і планувальних рішень [19]. Особливо це відображено в створенні комплексу мультикультурних архітектурних образів, а також численних зелених зон і громадських просторів, спрямованих на забезпечення комунікаційних, рекреаційних, репрезентативних та інших функцій (рис. 2).

Виклики соціально-економічного розвитку міста Славутич

Основною містоформувальною галуззю міста є атомна енергетика, а основним об'єктом - Чорнобильська АЕС. Головним глобалізаційним викликом стійкості міста стали вимоги міжнародних утворень щодо закриття ЧАЕС і відповідні зобов'язання, які взяла на себе Україна перед міжнародною спільнотою. Із закриттям ЧАЕС в 2000 році і з припиненням централізованого цільового фінансування, Славутич зіткнувся з низкою нових, в тому числі економічних, проблем. До закриття станції на ЧАЕС працювало 9058 працівників, з них 7369 осіб - мешканці Славутича, тобто практично половина дорослого населення. Після закриття станції на ній продовжують працювати 2500 осіб, які підтримують її у безпечному стані і ведуть роботи зі зняття з експлуатації.

До закриття ЧАЕС 85% бюджету міста фінансувалися станцією. Після 2000 року відбулося скорочення працівників, зарплат і фінансування закладів. Значна кількість спеціалістів емігрувала в Київ, у Росію чи на Захід працювати на атомних станціях. Для того, щоб залучити в місто нових інвесторів, йому було надано статус спеціальної економічної зони [20]. Інвестиції за статусом зони надходили у місто до прийняття на державному рівні законодавчого рішення щодо припинення пільг із сплати податків та зборів для окремих суб'єктів господарювання у 2005 р. [21].

Комфортне місце проживання на сьогодні зіштовхнулося з нагальною потребою диверсифікації економіки та проблемою нестачі робочих місць. Нині основні сфери економічної діяльності у місті пов'язані з атомною енергетикою, перш за все зі зняттям з експлуатації енергоблоків Чорнобильської атомної електростанції та перетворенням об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему (ДСП "Чорнобильська АЕС" Державного агентства України з управління зоною відчуження, Французьке СП "Новарка"), а також з виконанням ремонтних робіт на атомних електростанціях України, включаючи модернізацію, реконструкцію і проектування (ВП "Атомре- монтсервіс" ДП НАЕК Енергоатом). Розвиток Славутича орієнтується на ЧАЕС, зокрема на промисловий майданчик станції як унікальне місце для втілення високотехнологічних проектів. У місті діє ДНДУ "Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології", що займається науково-дослідною діяльністю на території зони відчуження.

З ЧАЕС місто має залізничне сполучення. Також, згідно Паспорта міста [22] до містоформую- чих галузей можна віднести виробництво освітлювального устаткування (ТОВ "Компанія "Віта- ва"); медичної техніки та хімічної продукції (ПП "Фірма "Оніко"); легку промисловість, виробництво канцелярських товарів, паперової тари (ТПФ "Влад", ТОВ "Перспектива-Славутич", ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Політара"); будівництво житлових та нежитлових приміщень (ТОВ "Промкомплект" та ін.), послуги у сфері геологорозвідування, геодезії та інжинірингу (ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "АДІ"); послуги у сфері ІКТ, включаючи стажування для молодих фахівців (Taurus Quadra Ltd). Іншими важливими сферами є фінанси та обслуговування, включаючи комунальні підприємства, консалтинг, страхування, торгівлю й туризм. Однак ці сфери забезпечуються роботою одного-кількох підприємств. У зв'язку з цим особливого значення набуває проблема створення нових робочих місць, зокрема для висококваліфікованих кадрів, що дасть можливість зменшити їх відтік. Особливо це пов'язано з тим, що сьогодні основним задекларованим вектором у розвитку міста є кластер науки та освіти у сфері підготовки фахівців зі зняття з експлуатації атомних електростанцій та поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом. На сьогодні місто Славутич позиціонується як міжнародний майданчик для інженерів і науковців з обміну досвідом у сфері атомної енергетики, екології та новітніх технологій.

Чисельність працюючих на підприємствах, в установах, організаціях міста станом на початок 2000 р. становила 13192 осіб [23], а на кінець 2018 р. - 7650 осіб [24]. 20% працівників - приїжджі, у місті зареєстровано 355 ВПО. За минулі роки відчутним стало скорочення числа зайнятих на державних підприємствах і у бюджетній сфері. Так, на початок 2019 р. кількість діючих суб'єктів господарювання складає 1986, з них 1229 - фізичні особи-підприємці [24]. Однак, більшість малих підприємств і фізичних осіб-підприємців мають недостатній рівень економічних, юридичних та управлінських знань, обмежені виробничі ресурси і джерела фінансування. Загальнодержавні кризові явища вплинули на всі сфери життєдіяльності міста і спричинили процеси, які негативно вплинули на загальний стан соціально-економічного розвитку: збільшення рівня інфляції; складність отримання кредитів на розвиток бізнесу; значне зростання комунальних платежів та цін на енергоносії; зниження споживчого попиту; зменшення асортименту товарів в торгових закладах; збитковість бізнесу та, як наслідок, - припинення підприємницької діяльності.

Рівень зареєстрованого безробіття у місті невисокий. Станом на 2018 р. він склав 0,8 % (середній по Україні на 2018 рік - 9,1%). За даними сайту ua.trud.com [25] найбільш затребуваними професіями у місті є професії водіїв транспортних засобів, офісних працівників, секретарів та спеціалістів ІКТ, ці ж сфери відзначаються як найбільш високооплачувані. Середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника підприємств Славутича протягом 2018 року становила 14248,00 грн, що складає 143 % до середнього рівня по Київській області (9989,00 грн) і 178% від середнього рівня по Україні (8001,00 грн) [24]. Однак, вакансії для дипломованих спеціалістів у інших сферах не пропонуються.

У місті функціонують чотири загальноосвітні школи, ліцей, Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю "Бла- гоДар", інклюзивно-ресурсний центр, дитячий будинок "Центр захисту дітей", Палац дітей та молоді, бібліотечно-інформаційний центр для дітей та юнацтва і загальноміський бібліотечно-інформаційний центр, кіноконцертний комплекс, краєзнавчий музей, фізкультурно-оздоровчі комплекси, дитячо-юнацька спортивна школа, стадіон, яхт-клуб, лікарня і поліклініка. З 2000 р. функціонує філія Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Дошкільна система освіти налічує 6 дитячих садків (у 1995 році - 9, 2001 - 8). Останніми роками відмічається недостатня заповнюваність навчальних закладів усіх типів.

Викликом формуванню стійкості міста є старіння матеріальної бази закладів соціальної інфраструктури і брак фінансування. Також у місті є кілька недобудов та закинутих будівель, що створюють загрозу благоустрою міського середовища.

Варто відмітити, що ринкові механізми у Славутичі поки що мають незначний прояв. Сфера обслуговування до цього часу залишається "не нав'язливою", як і в часи ще не забутого мешканцями і оповитого міфами радянського минулого міста. Низька конкуренція на ринку транспортних перевізників, у сфері обслуговування і торгівлі не сприяє покращенню якості надання послуг. Так, станом на 2019 р. у місті функціонує 1 транспортний перевізник, 1 готель, 3 хостели, 17 закладів громадського харчування (з них 2 ресторани, 1 бар і 5 кафе), центр сімейного дозвілля "Кіно" і одна туристична агенція. У місті функціонує мережа роздрібної, оптової та Інтернет торгівлі (переважають підприємства роздрібної торгівлі, що належать фізичним особам-підприємцям). Актуальним є демонополізація ринку електроенергії та перехід на відновлювані джерела енергії.

Як для монофункціонального міста, Славутич вирізняється серед інших міст України досить стабільною позитивною динамікою чисельності населення. Приріст населення за 30 років (з 1989 по 2019 рр.) склав 134%, однак основний приріст припав на 1989-1998 роки, потім відбувся помітний спад (1999-2001 рр.) з подальшою поступовою стабілізацією. Кількість народжених у місті поступово знижується, а померлих щороку зростає. За останні два роки відбувся перехід природного приросту населення з позитивного на негативний (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка показників природного руху населення Славутича (осіб, за даними поточних статистичних спостережень)

Міграційне скорочення є характерним для більшості останніх років, починаючи з 1989 р. кількість вибулих кожного року або перевищує, або практично дорівнює кількості новоприбулих (рис. 4). Аналіз статистики свідчить про зниження частки молодого населення, а також про компенсацію його втрат низькокваліфікованими фахівцями, які приїжджають в місто з прилеглих населених пунктів Чернігівської області. Середній вік мешканців міста становить 38 років. Населення у віці 0 - 14 років (дані на 2018 р.) становить 14,2% загальної чисельності (у 2003 році - 24,1%). Значну групу становить населення у віці 15 - 64 років (77,2%), тобто населення активного працездатного віку (для порівняння: у 2003 р. цей показник становив 70,9%). Населення пенсійного віку становить 8,6% (на 2003 р. - 5%). Помітним є процес старіння населення за останні роки.

Дефіцит робочих місць Славутича ускладнюється необхідністю працевлаштування молоді, особливо на високотехнологічні об'єкти з обслуговування ЧАЕС. Соціальними викликами є високий рівень захворюваності (зокрема ендокринної системи), алкоголізм та наркоманія, у зону ризику впливу якої потраплять, насамперед, підлітки. Рівень радіації у місті в межах норми.

Підсумовуючи зазначене, можна виділити такі головні групи соціально-економічних викликів і загроз стійкості міста:

• Закриття ЧАЕС і скорочення фінансування заходів, пов'язаних з виводом станції з експлуатації.

• Низький рівень диверсифікації економіки та нестача робочих місць для висококваліфікованих фахівців, що пов'язано з диспропорцією галузей економіки та зайнятості населення, незбалансованістю між попитом і пропозицією на робочі місця.

• Тенденції старіння населення і зміна соціального складу населення, пов'язана з відтоком молоді і висококваліфікованих кадрів та їх

компенсацією за рахунок низькокваліфікованого населення з прилеглих населених пунктів Чернігівської області.

• Територіальна відірваність міста від Київської області, якій воно підпорядковано, та органів управління містами обласного підпорядкування, комунікація з якими ускладнюється бюрократичними процедурами.

• Зношеність міської інфраструктури і житлово-комунального господарства міста.

• Повільність процесів формування конкурентного підприємницького середовища.

Результати опитування мешканців міста

Опитування мешканців Славутича було проведено з 30 травня до 10 червня 2019 року шляхом онлайн анкетування у соціальних мережах. Всього було отримано 312 анкет від тих, хто нині проживає у місті і 89 - від тих, хто виїхав з міста. Загальна кількість отриманих анкет - 401, в тому числі за віковими групами: 18-35 років - 53,6%; 36-45 років - 22,2%; 46-60 років - 20,7%; 61 рік і старше - 3,5%. Розподіл за статевою ознакою: жінки - 66,3% і чоловіки - 33,7% респондентів. Використання соціальних мереж дало можливість провести опитування не тільки серед нинішніх жителів, а й серед тих, що виїхали з міста. Також перевагою такого опитування є отримання значної кількості відповідей від найбільш соціально активної частини населення, про що свідчить велика кількість коментарів (109 коментарів, тобто кожен четвертий респондент залишив коментар). Результати опитування і анкети були передані "Агентству регіонального розвитку" для потреб міста.

Анкета включає декілька змістовних блоків і побудована таким чином, щоб респонденти спочатку оцінили комфортність проживання в місті та відчутність поточних змін щодо умов проживання. Після цього було поставлено питання стосовно ймовірної міграції. Проведене дослідження виявило достатньо високий рівень місцевого патріотизму, оскільки 62,9% респондентів оцінили комфортність проживання у місті як відмінну та високу (оцінки відповідно 4 і 5) при тому, що у 36 коментарях до цього питання переважно вказані основні проблеми щодо умов проживання: обмежений житловий фонд, низький рівень надання медичних послуг, монополізм у наданні житлово-комунальних послуг, поганий стан доріг у місті та благоустрою загалом, недостатньо розвинений культурно-розважальний сектор та інше.

Основною перевагою міста жителі вважають його унікальність, а також сприятливу екологічну ситуацію (77,9% оцінили екологічну ситуацію на 4 та 5), чому сприяє розміщення міста у лісовій зоні.

Відповіді на питання щодо того, чи відчувають мешканці міста зміни у комфортності проживання впродовж останніх років показали, що Славутич залишається дещо збоку від сучасних інновацій, глобальних тенденцій та соціально- економічних і політичних трансформацій останнього часу: "Немає де розважитись, придбати одяг, треба їхати у Чернігів", "Мало місць, де можна відпочити", "Не вистачає літніх розваг для молоді". 52,2% опитаних не відчувають жодних змін у місті, а 25,6% вказали на негативні зміни. Якщо на момент опитування стан довкілля був оцінений позитивно (46,5% відповідей), то на питання про бажані зміни 20,5% респондентів відзначили в коментарях забрудненість навколишніх лісів, невирішеність проблеми поводження з відходами та забруднення повітря котельнями.

Рис. 4. Динаміка показників механічного руху населення Славутича (осіб, за даними поточних статистичних спостережень)

Рис. 5. Співвідношення відповідей на питання: "Що б Ви хотіли змінити у Вашому місті (a) "Що Вас приваблює у місті?" (б)

Відповідно до результатів опитування, сфера послуг в Славутичі має певні риси радянського підходу в управлінні. Респонденти загалом найбільших змін чекають в розвитку культурно-розважального блоку (рис. 5) і висловлюють ряд зауважень щодо роботи медичної сфери, транспорту та житлово-комунального господарства. Про патерналістські настрої у містян свідчить коментар одного з респондентів: "Люди їхали сюди після аварії і досі вважають, що їм всі щось винні. Приїхали тоді на все готове і мали високі заробітні плати, швидкий кар'єрний ріст, безкоштовне якісне житло, пільги. Зараз життя змінилось і не всі готові приймати виклики долі".

Стосовно ймовірної міграції, виявлено такі результати: третина респондентів висловила бажання виїхати з міста. Серед них 52,9% (17,6% від загальної кількості опитаних жителів) мають намір виїхати за кордон, а 41,3% - у місто Київ. Серед мотивів домінують соціально-економічні і не вказано політичні, екологічні, етнічні та інші причини. Майже всі респонденти цієї підгрупи вказали на відсутність у місті високооплачуваної роботи, певна частина пов'язує свій від'їзд із сімейними обставинами (рис. 6). Частка респондентів молодших вікових груп вище серед тих, хто планує виїхати з міста. Розподіл респондентів за родом занять показав, що наймані працівники (куди віднесено також тих респондентів, що працюють на ЧАЕС) найменше схильні до міграції, а безробітні, підприємці та студенти більшою мірою схильні залишити місто. Це зумовлено тим, що частина працівників ЧАЕС мають унікальне місце прикладання праці, а також високу заробіт ну плату та стабільний дохід.

Рис. 6. Співвідношення відповідей щодо причин (а) та напрямів (б) ймовірної міграції мешканців міста

За ознакою наявності у колі спілкування потенційних мігрантів респонденти були розділені на три типи (таблиця 1).

Міграційні настрої жителів міста Славутич

Таблиця 1

Загалом, результати опитування підтверджують, що основними викликами формування потенціалу стійкості міста є дефіцит робочих місць для молоді, недостатній рівень розвитку сфери послуг (особливо медицини, житлово-комунального господарства, транспорту та культурно-розважальної сфери). Впродовж останніх років є тенденція до поступового накопичення проблем, пов'язаних із моральним і фізичним зношенням інфраструктури та переходом від моно- до поліфункціональності міста.

Потенціал реагування на сучасні виклики мешканці бачать в унікальності природи та комфортності проживання, що була передбачена ще на етапі планування та будівництва: "Славутичу аналогів немає! Це - неповторний дивосвіт, куточок раю. Повітря чистота серед зелен-розмаю... Я тут живу і місто це кохаю. Славутич - рідний дім! Тут затишно і чисто! Я повних тридцять літ обожнюю це місто".

Відповіді у системі управління і планування з питань формування потенціалу стійкості Система управління розвитком міста має функціонувати з урахуванням особливостей Славутича як пострадянського монофункціонального міста. Загалом, всі соціо-економічні системи, сформовані за часів СРСР, показали себе як несприйнятливі до зовнішніх впливів, оскільки були негнучкими за своєю суттю, в них гальмувалась природна еволюційність та інноваційність. Також слід враховувати, що Славутич впродовж тривалого часу залежав від надходження ресурсів ззовні: бюджетних коштів, кваліфікованих кадрів, обладнання, предметів споживання та необхідного соціально-побутового забезпечення. Після закриття ЧАЕС та переходу на ринкову модель функціонування економіки перед містом постав важливий виклик ринкової конкурентної економіки: формувати власну стратегію розвитку з орієнтацією на використання внутрішнього потенціалу.

Відповідно до основних умов успішної адаптації складних систем до змін зовнішнього середовища [26], місто має володіти достатнім накопиченим потенціалом, бути внутрішньо керованим та мати певну адаптивну здатність. Щодо цих трьох складових для Славутича можна відмітити значний базовий потенціал, що на час виникнення перших викликів включав в себе нові основні засоби обслуговуючих підсистем міста (соціальної інфраструктури міста, транспортних мереж, енерго-, водо- і теплопостачання, житлового фонду), значний людський потенціал, що відзначався сприятливою статево-віковою структурою та високим освітнім і кваліфікаційним рівнем. Щодо системи управління, то вона потребувала вдосконалення шляхом ширшого залучення громадськості до прийняття рішень.

Починаючи з 2000 року у місті почалось активне формування механізмів адаптації, для чого були об'єктивні передумови: високий рівень невизначеності, зумовлений закриттям ЧАЕС, та зниження рівня централізованого контролю внаслідок формування системи місцевого самоврядування та ринкових механізмів управління в країні загалом. Це спричинило сплеск інноваційної та підприємницької активності та мало б забезпечити місту нові можливості для розвитку. Ключовим документом, де зафіксовано ці зміни, є Стратегічний план соціально-економічного розвитку м. Славутича до 2020 р [23]. Чинником диверсифікації економіки міста мала стати Спеціальна економічна зона Славутич [20]. Відповідно до Стратегії, пріоритет при створенні нових робочих місць мав надаватись інноваційним виробництвам, а також діяльності, що пов'язана з експлуатацією атомних електричних станцій. Це мало б стримувати від'їзд висококваліфікованих кадрів з міста. За період 1999-2002 рр. істотно зросла кількість промислових підприємств, було створено ОВ "Абріс", "Датекс Папір", "Кронпак", "Гобелен", ЗАТ "Перспектива", почала функціонувати міжнародна радіоекологічна лабораторія, ВП "Атомремонтсервіс" ДП НАЕК Енергоатом, громадські організації, Міжнародний центр розвитку бізнесу та інші структури.

Ініціативи і нові проекти Славутича мали пройти перевірку щодо відповідності викликам ринкового конкурентного середовища і це сприяло б виведенню міста на нові траєкторії розвитку вже як більш стійкої системи, яка має вищий адаптаційний потенціал і диверсифіковану економіку. Разом з тим, у міста залишалась можливість збереження основного виробничого напряму в рамках виконання міжнародних проектів щодо вирішення проблем об'єкту "Укриття", пізніше було створено СП "Новарка", також місто отримувало фінансування за програмами TACIS, UNESCO, AMP. Ці заходи дещо загальмували системні трансформації, а після відміни податкових пільг СЕЗ "Славутич" ділова активність в місті дещо знизилась і частина підприємств закрилась.

Отже, можна стверджувати, що місто подолало перший етап адаптації до викликів конкурентного середовища, зберігши свій основний профіль та доповнивши комплекс міста об'єктами інфраструктури, новими потужностями та набувши досвід роботи з міжнародними організаціями.

Сучасний період адаптаційних змін пов'язаний з завершенням терміну фінансування міжнародних проектів і новою хвилею скорочення робочих місць на ЧАЕС, а також політичною і соціально-економічною кризою в Україні. Нині пріоритетом Славутича стала розбудова активної і гнучкої системи міського управління. На основі досвіду останніх років можна визначити кілька основних адаптаційними механізмів для формування стійкості Славутича:

• Система управління містом, що складається з міської ради, її виконавчого комітету, а також інших структур, в тому числі КП "Агентство регіонального розвитку", яке є майданчиком для співпраці бізнесу, влади і громади; міська влада є ініціатором впровадження інновацій, що вирізняє Славутич з-поміж інших міст; підтвердженням цього є розроблений і запатентований бренд міста ("Славутич - місто нових ідей"), виконання зобов'язань за Угодою Мерів, високі позиції Славутича у всеукраїнських рейтингах; ефективні практики управління Славутич поширює через співпрацю з іншими містами України у формі налагодження партнерських стосунків з територіальними громадами Чернігівської області, проведенні бізнес-навчань та тренінгів, створення інформаційних ресурсів; можливості для поширення інновацій у сфері управління забезпечив Грантовий проект ЄС "План місцевого економічного розвитку: Славутич - драйвер росту відкритої та вільної економіки регіону", що має термін реалізації 2018-2020 роки.

• Залучення містян до прийняття рішень і високий рівень громадської активності; в місті діють дві громадські ради з розвитку міста, молодіжна рада "Майбутнє Славутича", інші НУО; механізмом реалізації ініціатив жителів стали "Офіс підтримки громадських ініціатив" і міська цільова програма "Громадський бюджет участі", що сприяли виконанню декількох проектів в місті щодо вдосконалення інфраструктури; в місті діє Кодекс етики, честі, порядності, добросовісного та ефективного управління Славутицької територіальної громади [27].

• Диверсифікація інноваційного потенціалу, подальше зростання якого зумовлене високим освітнім і кваліфікаційним рівнем населення (98% працюючого населення має вищу освіту); початково знання та інновації були пов'язані з атомною енергетикою, але нові запити сприяли формуванню та розвитку розробок у сфері альтернативної енергетики, енергозбереження, інформаційних технологій; низка нових проектів мають чітко визначене практичне спрямування: в місті працює дві котельні на біопаливі, також реалізується пілотний проект ЄС з реалізації "Плану дій сталого енергетичного розвитку міста Славутич до 2020 року" [28], у співпраці з НУО Greencubator проведено конференцію "Нове життя атомоградів: можливості для зеленої економіки", перший муніципальний енергетичний кооператив "Сонячне місто" у співпраці з КП "Агентство регіонального розвитку" у 2019 році розпочав пілотний проект з будівництва сонячної електростанції на дахах трьох муніципальних будівель.

* Формування туристичного та культурологічного потенціалу, який в Славутичі реалізується не тільки шляхом залучення туристів, що цікавляться історичними, архітектурними та етнографічними особливостями міста, але і позиціонування його як майданчика для подій різного спрямування; загалом така діяльність була характерна для Славутича з часів його заснування - в місті на початку 90-х років минулого століття проводились міжнародні спортивні турніри, музичні фестивалі, частина з яких стали традиційними, місто у різні роки відвідали Патрісія Каас та Кензо Такада, Президенти України, інші відомі особистості. Досвід організації подій світового рівня має мультиплікативний ефект. У місті проводяться Міжнародна конференція "Проблеми зняття з експлуатації об'єктів ядерної енергетики та відновлення навколишнього середовища" INUDECO, Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики "86", Міжнародний фестиваль дитячої демократії, творчості, телебачення та преси "Золота осінь Славутича", міжнародні резиденції, літні школи, конференції, семінари, круглі столи, бізнес-тренінги та інші публічні заходи. Туристичний комплекс міста має також потенціал розвитку, пов'язаний з екскурсіями на ЧАЕС та до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Висновки