Главная Коллекция "Revolution" Безопасность жизнедеятельности и охрана труда Гігієна праці та виробнича санітарія

Гігієна праці та виробнича санітарія

Мікроклімат виробничого середовища. Напрями поліпшення стану повітря виробничої зони. Вентиляція, опалення та освітлення виробничих приміщень. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Захист здоров’я працівників під час роботи.

Рубрика	Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид	лекция
Язык	украинский
Дата добавления	09.11.2021
Размер файла	37,6 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Факультет № 1

Кафедра теорії права, конституційного та приватного права

РОБОЧА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та охорона праці»

Тема №6. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ

для здобувачів вищої освіти освітнього ступеня «Бакалавр»

галузі знань 26 «Цивільна безпека»

спеціальності 262 «Правоохоронна діяльність»

Час - 2 години

Лекцію склав: доцент кафедри теорії права, конституційного та приватного права кандидат юридичних наук

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теорії права, конституційного та приватного права, протокол № 1 від 25.08.2021 р.

доцент Парасюк В.М.

Львів 2021

Зміст

Вступ

1. Поняття про санітарію та гігієну праці

2. Гігієнічні класи умов праці

3. Мікроклімат виробничого середовища

4. Основні напрями поліпшення стану повітря виробничої зони

5. Вентиляція, опалення та освітлення виробничих приміщень

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Під час роботи на робітників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища.

Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо. До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пара і газ. Біологічними факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій. До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.

Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія - це комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих виробничих факторів.

1. Поняття про санітарію та гігієну праці

Гігієна праці - система забезпечення здоров'я працюючих у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Основне завдання гігієни праці - якісна і кількісна оцінка впливу характеру та умов праці на організм, на основі якої здійснюється розроблення та впровадження заходів, здатних забезпечити максимальну продуктивність праці при відсутності шкідливого впливу факторів трудового процесу на здоров'я працівників; розроблення й оцінювання гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на поліпшення й збереження здоров'я працівників, підвищення працездатності та продуктивності праці.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

· гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних чинників навколишнього та виробничого середовища;

· державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об'єктів і обумовлених ними небезпечних чинників на відповідність вимогам санітарних норм;

· включенням вимог безпеки щодо здоров'я та життя в державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію; -- ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей;

· пред'явленням гігієнічно обґрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій тощо;

· обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення;

· та ін.

Виробнича санітарія - система організаційних заходів і засобів (системи і пристрої вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, водопостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо), які запобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих чинників на працюючих.

Покращення санітарно-гігієнічних умов праці передбачає вдосконалення техніки й технології виробництва з метою усунення причин, що породжують несприятливі умови, а також раціоналізацію виробничого процесу з урахуванням комплексу санітарних та ергономічних норм, стандартів і вимог.

Умови праці - це ступінь безпеки предметів і засобів праці, їх вплив на здоров'я, настрій і працездатність людини.

До чинників, що визначають умови праці на робочому місці, належать:

- робочі - технологічні процеси;

- санітарно-гігієнічні - освітленість, мікроклімат, небезпечні та шкідливі фактори роботи;

- психофізіологічні - фізичне навантаження, нервово-психічне навантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, емоційне перевантаження, перенапруження нервово-емоційної сфери), монотонність трудового процесу, темп і ритм роботи, травмонебезпечність, гармонізація робочої пози й трудових рухів;

- соціально-психологічні - характер міжособових відносин у колективі, ступінь участі в управлінні, згуртованість колективу, задоволення своєю працею;

- соціально-економічні - професійне навчання, медичне й побутове обслуговування, рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, використання вільного часу;

- естетичні - визначають красу виробничого середовища: гармонійність світлокольорової гами, композиційна цілісність інтер'єру робочого приміщення, виділення зон відпочинку для зняття психологічного й фізичного перенавантаження.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Гігієнічне нормування умов праці - це визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.

2. Гігієнічні класи умов праці

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу затверджена наказом МОЗ 08.04.2014 № 248.

Ця Гігієнічна класифікація праці розподіляє умови праці на 4 класи:

1 клас (оптимальні умови праці) - умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату та показників важкості трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас (допустимі умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів (а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні чинити несприятливого впливу на стан здоров'я працівників та їх нащадків в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас (шкідливі умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків. 3 клас (шкідливі умови праці) за рівнем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працівників поділяється на 4 ступеня:

1 ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я, у тому числі й виникнення професійних захворювань;

2 ступінь (3.2) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до 64 зростання виробничо обумовленої захворюваності та появи окремих випадків професійних захворювань, що виникають після тривалої експозиції;

3 ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань;

4 ступінь (3.4) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку тяжких форм професійних захворювань;

4 клас (небезпечні умови праці) - умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у тому числі й важких форм.

3. Мікроклімат виробничого середовища

Під мікрокліматом виробничих приміщень розуміють сукупність фізичних факторів виробничого середовища (температура, вологість, рухомість повітря і теплове випромінювання від навколишніх поверхонь обладнання і відкритих джерел), що впливають на тепловий стан організму. На стан виробничого мікроклімату можуть впливати: характер технологічного процесу, умови повітрообміну у приміщення, метеорологічні зовнішньої атмосфери, період року, доби.

Мікроклімат службових приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Для службових приміщень поліції повинні дотримуватись наступні оптимальні умови мікроклімату: температура повітря 22 - 24 єС, відносна вологість 60 - 40 %, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.

Мікрокліматичні умови на робочому місці, у виробничих приміщеннях - найважливіший санітарно-гігієнічний фактор, від якого залежить стан здоров'я та працездатність людини. Мікрокліматичні умови поділяють на оптимальні та допустимі.

Оптимальні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму, без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, однак можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Мікрокліматичні умови виробничого середовища залежать від таких факторів: особливостей технологічного процесу, видів обладнання, клімату, сезону або періоду року, числа працівників, опалення та вентиляції, розмірів і стану виробничого приміщення (теплоізоляція та ін.) та інших.

До основних показників мікроклімату повітря робочої зони відносяться температура, відносна вологість, швидкість руху повітря. На параметри мікроклімату та стан людського організму також впливає інтенсивність теплового випромінювання різних нагрітих поверхонь, температура яких перевищує температуру у виробничому приміщенні.

Висока температура, як ступінь нагрівання повітря (вимірюється в градусах Цельсія, °С), відмічається в ливарних, термічних, ковальських цехах, у ряді виробництв текстильної, гумової, харчової, хімічної промисловості, виробництві цементу, шиферу, скла, цегли та інших будівельних матеріалів і найчастіше обумовлена роботою основного технологічного обладнання.

Низька температура характерна для робіт, які виконуються на відкритому повітрі (лісозаготівельні, будівельні, дорожні, торф'яні та інші роботи) і в неопалюваних приміщеннях в холодний період року, а також при обслуговуванні штучно охолоджуваних приміщень, зокрема, холодильних камер.

Теплове (інфрачервоне) випромінювання - це невидиме електромагнітне випромінювання нагрітих тіл, що виникає за рахунок їх внутрішньої енергії. Характер цього впливу на організм людини значною мірою визначається довжиною хвилі. Короткохвильове інфрачервоне випромінювання здатне проникати у тканини тіла на 2-3 см, у той час як довгохвильове практично повністю поглинається епідермісом шкіри.

Вологість повітря у виробничому приміщенні оцінюється відносною вологістю, тобто відношенням абсолютної вологості до максимальної і вимірюється у відсотках.

Високі рівні вологості повітря характерні для травильних, гальванічних, рибообробних, фарбувальних цехів, шкіряного, паперового, будівельного та інших виробництв.

У деяких цехах (прядильне, ткацьке виробництво) підвищена вологість створюється штучно, з метою реалізації завдань технологічного процесу.

Рухливість повітря (одиниця виміру - м/с) створюється в результаті різниці температур в суміжних ділянках приміщення, проникнення в приміщення холодних потоків повітря ззовні, при роботі вентиляційних систем тощо.

Підвищені швидкості руху повітря відзначаються при роботі спеціальних установок повітряного кондиціонування, обдування та інших, однак підвищена швидкість руху повітря перешкоджає нормальному перебігу технологічного процесу.

Мікроклімат, особливо температура повітря і теплове випромінювання, може змінюватися протягом робочої зміни, бути різним на окремих ділянках одного й того ж цеху.

У сучасному житті все більш зростає роль людського чинника, багато видів праці стають механізованими і автоматизованими.

Стан людини залежить від якості одягу, фізичної активності, тривалості впливу термічного навантаження, а також адаптації до тепла і теплової стійкості. Тривала дія на організм людини несприятливих метеорологічних умов погіршує самопочуття, знижує продуктивність праці і часто призводить до різних захворювань і порушень стану здоров'я.

Порушення теплового стану організму, перегрівання, викликане впливом комплексу несприятливих показників мікроклімату (температура, швидкість руху повітря, вологість, теплове випромінювання) при обмеженні або повному виключенні окремих механізмів і шляхів тепловіддачі, отримало назву тепловий стрес. Вплив низьких температур, роботи в умовах охолоджуючого мікроклімату можуть також призвести до порушення теплового стану організму людини. Властивість організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем називаються терморегуляцією.

Нормальне протікання фізіологічних процесів, добре самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться у навколишнє середовище.

Теплообмін організму людини з навколишнім середовищем здійснюється такими способами (шляхами): конвекція, кондукція (теплопровідність), випромінювання та випаровування вологи з поверхні шкіри.

Основним нормативним документом, що регламентує параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» № 3.3.6.042-99, затверджені Постановою Міністерства охорони здоров'я України від 01.12.99 № 42.

Цей документ встановлює оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, допустиму температуру внутрішніх поверхонь приміщення (стіни, стеля, підлоги) і зовнішніх поверхонь технологічного обладнання, а також допустиму інтенсивність теплового випромінювання нагрітих поверхонь у приміщенні та відкритих джерел тепла (нагрітий метал, скло, відкритий вогонь тощо) для робочої зони - визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

4. Основні напрями поліпшення стану повітря виробничої зони

Заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві, нормалізації параметрів мікроклімату та захисту працюючих включають у себе:

· вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміну шкідливих речовин менш шкідливими і т.п. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт - іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання - миючими розчинами на основі води та ін.;

· удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

· автоматизацію та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням, що виключає безпосередній контакт працюючих зі шкідливими речовинами;

· герметизацію виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням;

· попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

· контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

· використання засобів індивідуального захисту;

· засоби вентиляції.

Найбільш поширеним і ефективним засобом регулювання якістю повітря робочої зони є вентиляція.

5. Вентиляція, опалення та освітлення виробничих приміщень

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена;

за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливновитяжна;

за місцем дії - загальнообмінна, місцева, комбінована;

за часом дії - робоча та аварійна.

Природна вентиляція - система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення. Природна вентиляція відбувається в результаті теплового і вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної - розріджений.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.

При неорганізованій вентиляції об`єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, є не регламентованими, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стіні будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року. Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря надходить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.

Штучна (механічна) вентиляція дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об`ємі робочої зони приміщення. В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом в робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо з місць їх утворення.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс. Забезпечує створення потрібних параметрів повітряного середовища в обмеженому просторі.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

- створювати в робочій зоні приміщень нормовані параметри повітряного середовища;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

- бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;

- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей, бути економічними, вибухо-пожежобезпечними, не заважати використовувати технологічні операції, не створювати перешкоди внутрицеховому транспорту, не впливати на якість продукції.

Опалення та освітлення приміщень. Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року.

До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори). Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря. Системи опалення поділяють на місцеві та центральні. До місцевого належать пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також у невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств. До систем центрального опалення належать: водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване. Водяна та парова системи опалення в залежності від тиску пари чи температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 °С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 °С). Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей промисловості.

Основні переваги цієї системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару, при осіданні пилу на радіатори; підтримання відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Основний недолік системи водяного опалення -- можливість її замерзання при вимиканні в зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні. Парове опалення має низку санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря знижується його відносна вологість, а органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгоряє і створює запах гару. Окрім того, існує небезпека пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежонебезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу. З економічної точки зору систему парового опалення ефективно влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.

Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні; економія виробничої площі за рахунок відсутності винесених нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки -- відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого повітря від єдиного джерела тепла) та місцевим (з подачею теплого повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи опалення: швидкий тепловий ефект в приміщенні при вмиканні системи; відсутність у приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність, особливо, якщо це опалення суміщене із загально-обмінною вентиляцією. При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення (центральне повітряне опалення, суміщене із заrально-обмінною вентиляцією та водяне низького тиску).

Освітлення. Світло є природною умовою нашого існування. Воно впливає на стан вищих психічних функцій і фізіологічні процеси в організмі (обмін речовин, серцево - судинна діяльність та ін.). світло не тільки важливий стимулятор зорового аналізатору, але й всього організму в цілому. Раціональне освітлення виробничих приміщень справляє позитивний психофізичний вплив на працюючих, сприяє підвищенню продуктивності праці, забезпеченню його безпеки, збереженню високої працездатності. В залежності від спектрального складу світло може справляти збуджуючу дію і підсилювати почуття тепла (оранжеве - червоний), або навпаки -заспокійливу дію (жовто - зелений) або підсилювати гальмівні процеси (синьо - фіолетовий). Збільшення освітленості сприяє збільшенню працездатності навіть в тих випадках, коли процес праці практично не залежить від зорового сприйняття. При поганому освітленні скоріше втомлюється, збільшується небезпека помилкових дій. До 5% травм обумовлене недостатнім чи нераціональним освітленням. Нарешті, погане освітлення може призвести до професіональних захворювань - короткозорість та ін. У зв'язку з цим до освітлення виробничих приміщень ставляться цілком визначені вимоги. Гігієнічні вимоги, засновані на психофізичних особливостях сприйняття світла і його впливу на організм людини, зводяться до наступного: Рівень освітленості повинен відповідати гігієнічним нормам, які враховують умови здорової праці. Повинна бути забезпечена рівномірність і стійкість рівня освітленості в приміщені, щоб уникнути частої переадаптації і стомлення зору. Освітленість не повинна створювати блискучості як від самих джерел світла, так і в зоні праці.

Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу ; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях ; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальнім та комбінованим. Загальне освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рівномірного або загальне локалізованого освітлення (з урахуванням розтушування обладнання та робочих міст). Заборонено використовувати штучне місцеве освітлення.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини.

Чергове освітлення - зніжений рівень освітлення, що передбачається у неробочий час, при цьому випростовують частину світильників інших видів освітлення.

Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень і не менше 1 лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з приміщення під час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50, а також у приміщеннях громадських та допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них одночасно можуть знаходитися більше 100 чоловік. Освітленість у приміщеннях має бути 0,5 лк, поза приміщенням - 0,2 лк.

Освітлення шляхів евакуації в приміщеннях або місцях виконання робіт поза будинками має бути:

· перед кожним евакуаційним виходом;

· у коридорах і проходах по шляхах евакуації;

· у місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття;

· на сходах кожен марш повинен бути освітлений прямим світлом, особливо верхня і нижня сходинка;

· у зоні кожної зміни напрямку шляху;

· на перетині проходів і коридорів;

· перед кожним пунктом медичної допомоги;

· у місцях розміщення засобів екстреного зв'язку;

· у місцях розміщення первинних засобів пожежогасіння;

· у місцях розміщення плану евакуації;

· зовні перед кожним кінцевим виходом із будівлі.

Охоронне освітлення передбачається вздовж границь територій, що охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк.

Висновки

санітарний епідемічний працівник вентиляція

Працівнику часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або пари отруйних речовин. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють до деяких видів захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві. Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги викликають захворювання верхніх дихальних шляхів і легенів, а тривала робота 72 при низькій температурі може призвести до обморожування. Тому можливе коливання температури -- в закритих приміщеннях для нормальних умов праці від 10 до 20 °С.

При важкій фізичній праці можна працювати при більш низькій температурі. Відносна вологість повітря за цих же умов має бути не більше 60 %, а швидкість руху повітря - не більше 0,3 м/с. Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче - 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 10-20 °С. У будинках, які споруджують, не завжди можна забезпечити достатню вентиляцію для видалення пилу і парів отруйних речовин. Тому, крім влаштування природної вентиляції (відкриті вікна), під час роботи треба користуватись різними захисними пристроями і спецодягом, призначеним тільки для роботи.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створює таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, який він тримає в руках. Частота коливань інструмента негативно впливає на нервову систему робітника, а при великій амплітуді коливання інструмента, при постійній роботі з ним, робітник може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари, і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Список використаної літератури

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971. №322-VIII.

2. Про охорону праці: Закон України від 21.11.2002. № 2694-

3. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994. 4004-12.

4. Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці: наказ Мін-ва соц. політики України від 29.11.2018. №1804.

5. Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу: Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08.04. 2014. № 248.

6. Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.1992. № 442.

7. Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров'я працівників під час роботи з екранними пристроями: Наказ Мін-ва соц. політики України від 14.02.2018. № 207.

8. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень: Постанова МОЗ від 01.12.1999. № 42.

9. Білоус З.В. Німецький досвід правового забезпечення нагляду та контролю у сфері праці. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 3 (68). С. 44-52.

10. Волошина С.М. Поняття безпеки й гігієни праці. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Серія ПРАВО. Вип. 35. Ч. І. Т. 2. С. 48-51.

11. Гігієна та екологія: підручник / В.Г. Бардов, С.Т. Омельчук, Н.В. Мережкіна та ін. / за заг. ред. В,Г. Бардова. Вінниця: Нова Книга, 2020. 472 с.

12. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. Львів: УАД, 2009. 336с.

13. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності та цивільний захист: навч. посіб. 7-е вид. перероб. і допов. К.: Знання, 2011. 334 с.

14. Основи охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту населення: Навчальнй посібник / М. М Козяр, Я.І. Бедрій, О.В. Станіславчук. К.: Кондор, 2014. 458 с.

15. Протасенко О.Ф. Безпека життєдіяльності [Текст]: навч. посіб. / Протасенко О.Ф., Мигаль Г.В. ; Харк. нац. екон. ун-т. Х.: Вид. ХНЕУ, 2010. 162с.

Размещено на Allbest.ru

...

лекция "Гігієна праці та виробнича санітарія" скачать

Подобные документы

Гігієна праці і виробнича санітарія
Поняття та основні завдання гігієни праці та виробничої санітарії. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства. Мікроклімат робочих приміщень та його вплив на людину. Хімічний склад повітряного середовища та види небезпечних факторів.

реферат [42,0 K], добавлен 04.04.2011
Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів в приміщенні
Технічні рішення з гігієни праці та виробничої санітарії. Мікроклімат та склад повітря робочої зони. Норми освітлення для штучного освітлення. Виробничі віброакустичні коливання. Безпечність технологічного обладнання та процесу при монтажних роботах.

контрольная работа [148,0 K], добавлен 09.06.2014
Охорона праці
Законодавство України з охорони праці. Методи аналізу травматизму і професійних захворювань. Дослідження метеорологічних умов у приміщенні. Вентиляція повітря в адміністративних і громадських приміщеннях. Розрахунок штучного освітлення приміщень.

методичка [243,7 K], добавлен 11.01.2011
Виробнича санітарія. Фактори, які визначають санітарно-гігієнічні умови праці
Визначення міри впливу на організм людини фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних чинників виробничого середовища. Оцінка санітарно-гігієнічних умов праці. Розробка гігієнічних нормативів та вимог до виробництв, гігієнічна паспортизація.

реферат [16,4 K], добавлен 21.06.2015
Принципи охорони праці
Розрахунок систем кондиціювання повітря. Визначення параметрів систем опалення промислових та службових приміщень. Розрахунок штучного освітлення, природного освітлення робочих місць. Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

методичка [198,7 K], добавлен 06.11.2014
Охорона праці
Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Розслідування та облік нещасних випадків. Основні поняття фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії. Мікроклімат виробничих приміщень, його параметри. Засоби забезпечення електробезпеки.

учебное пособие [158,5 K], добавлен 22.12.2010
Гігієна повітряного середовища житлових приміщень
Порівняльна характеристика властивостей чистого атмосферного повітря і повітря приміщень. Основні джерела його забруднення (денатурації). Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі. Санітарне значення визначення вмісту вуглецю у приміщенні.

реферат [27,0 K], добавлен 17.11.2009
Вимоги до мікроклімату та санітарно-гігієнічного стану ресторану "Шкипер", розташованому на березі озера
Санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату, освітлення, опалення та вентиляції, водопостачання підприємства. Санітарні вимоги до облаштування і вмісту підприємства. Гігієнічні вимоги до будівництва та оздоблення ресторану. Кольорове оформлення приміщень.

презентация [4,6 M], добавлен 17.03.2017
Охорона праці користувачів комп’ютерів
Сутність та значення виробничого мікроклімату. Перелік допустимих рівнів іонізації повітря, рівнів звуку і звукового тиску у виробничих та громадських приміщень. Аналіз шляхів забруднення повітря на робочих місцях з візуальними дисплейними терміналами.

реферат [39,0 K], добавлен 12.10.2010
Безпека праці в промисловості
Економічна оцінка заходів з охорони праці. Виробнича санітарія і гігієна праці. Кратність повітрообміну у виробничому приміщенні. Розрахункове рівняння світлового потоку. Сила струму, що проходить через людину при двофазному ввімкнені в електричну мережу.

контрольная работа [1,5 M], добавлен 22.05.2014
Охорона праці на підприємстві інформаційного бізнесу
Поняття, сутність та задачі охорони праці. Аналіз умов роботи на підприємстві. Ознайомлення із заходами по забезпеченню безпеки праці та виробничої санітарії. Розрахунок освітлення, конденсування та заземлення. Основні правила протипожежної безпеки.

практическая работа [42,7 K], добавлен 22.04.2014
Охорона праці і навколишнього середовища
Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища. Перелік шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Оптимальні параметри мікроклімату. Промислова санітарія та електробезпека. Вимоги зниженого енергоспоживання. Система пожежного захисту.

реферат [22,4 K], добавлен 04.06.2009
Охорона праці на машинобудівному підприємстві
Правове забезпечення охорони праці на виробництві. Характеристика іонізуючого випромінювання, його дія на організм людини, нормування і захист. Облаштування безпечних зон устаткування; блискавкозахист будівель і споруд; розрахунок вентиляції і освітлення.

реферат [501,0 K], добавлен 29.03.2013
Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів мікроклімату
Оптимальні умови мікроклімату. Допустимі мікрокліматичні умови робочої зони. Категорії фізичної роботи за ступенем важкості. Типи виробничих приміщень за кількістю надлишкового тепла. Контроль параметрів мікроклімату, головні особливості його здійснення.

презентация [600,3 K], добавлен 22.10.2012
Протипожежний захист. Законодавчі основи охорони праці
Зовнішнє пожежне водопостачання. Фізичний спосіб гасіння пожеж. Організація робіт по охороні праці в промисловості. Виробнича санітарія, визначення рівня запиленості повітря (ваговий метод). Основний принцип дії та типи пристроїв захисного відключення.

контрольная работа [29,6 K], добавлен 09.02.2011
Види електричних травм. Розподіл виробництва за ступенем пожежної безпеки
Характеристика місцевих та загальних електричних травм. Забезпечення пожежної безпеки як один із важливих напрямків щодо охорони життя та здоров'я людей. Вимоги до шляхів евакуації працівників при пожежі на виробництві. Вентиляція виробничих приміщень.

контрольная работа [338,2 K], добавлен 19.09.2009
Поняття безпеки й гігієни праці
Сукупність норм і правил, що встановлюють засоби запобігання небезпечним та шкідливим для здоров’я людини факторам. Вимоги щодо створення здорового виробничого середовища. Комплекс санітарно-гігієнічних заходів по збереженню здоров’я працівників.

статья [32,2 K], добавлен 17.08.2017
Розробка організаційно-технічних заходів спрямованих на профілактику виробничого травматизму
Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення. Розрахунок вентиляції та аерації виробничого приміщення. Оцінка умов праці і розрахунок природного освітлення у механічному цеху. Забезпечення електробезпеки в токарно-механічному цеху.

курсовая работа [162,8 K], добавлен 06.09.2012
Вплив світла на життєдіяльність людини
Освітлення виробничих приміщень, характеристика його систем та видів, кількісних та якісних показників. Нормування та розрахунок природного й штучного світла. Контроль та догляд за освітлювальними установками. Основні вимоги до виробничого освітлення.

реферат [38,6 K], добавлен 21.03.2015
Гігієнічні норми праці
Основні небезпечні та шкідливі чинники виробництва. Фази працездатності протягом робочого дня. Ергономічне зонування робочого місця. Мікроклімат виробничих приміщень. Електромагнітні поля струмів промислових частот. Класифікація виробничого шуму.

реферат [18,2 K], добавлен 17.11.2009

Другие документы, подобные "Гігієна праці та виробнича санітарія"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.