Заходи протипожежної безпеки у містах Волині у XVIII ст. (на прикладі міста Дубна)

Размещено на http://allbest.ru

2

Заходи протипожежної безпеки у містах Волині у XVIII ст.

(на прикладі міста Дубна)

Микола Близняк

Анотація

У статті зроблено спробу окреслити головні аспекти виникнення та запобігання пожежам у містах Волині. На основі розпоряджень князівської адміністрації у Дубно XVIII ст. проаналізовані заходи протипожежної безпеки та санкції, спрямовані проти порушників. Опубліковано нормативні документи, що регулювали зокрема й культуру поводження з вогнем. У джерелах головну увагу зосереджено на впровадженні у життя системи превентивних заходів боротьби з вогняною стихією у місті Дубно та рекомендації технічного й організаційного плану щодо її подолання у разі виникнення. Запропонована князівською адміністрацією тактика і стратегія боротьби з вогнем відповідала вимогам часу і суспільному запиту, адже приватновласницьке місто Дубно до середини XVIII ст. здобуло на Волині лідерські позиції за чисельністю домогосподарств, а відтак і мешканців й продовжувало їх утримувати до кінця століття. Зосередження на території міста значної чисельності його мешканців, а також постійний притік купців і гостей міста та тісна, переважно дерев'яна, забудова диктували необхідність суворої регламентації та дотримання протипожежних заходів. Проаналізовані у статті правила та вимоги протипожежної безпеки об'єднували усю міську громаду в єдине ціле і зрівнювали у правах та обов'язках усіх мешканців міста, юридик та передмість незалежно від соціальної приналежності.

Ключові слова: Дубно; Волинь; міста; пожежі; протипожежна безпека, регламентація протипожежних заходів.

Abstract

Fire safety measures in the cities of Volyn in the 18th century (the case study of Dubno)

Mykola Blyzniak

The article outlines the main aspects of the occurrence and prevention of fires in the cities of Volyn. In general, the fires hindered the development of a city, and its citizens bore the heavy burden of restoring the city's production capacities. The owners of Volyn cities provided the fire victims with help for certain periods of time, but it did not always improve the situation.

The article uses the orders of the prince's administration in Dubno in the 18th century to analyse the fire safety measures and sanctions against violators. The documents regulating fire management have been published. The sources focuse mainly on the implementation of the system of preventive measures to fight the fires in the city of Dubno and the technical and managerial recommendations aimed to overcome possible challenges.

The fire management strategy proposed by the prince's administration was current and corresponded to the society's needs at the time, since by the mid-18th century, the privately owned city of Dubno had become Volyn's leader in the number of households, thus the most populated, and continued to support its people until the end of the century. The necessity of strict fire safety regulations and their adherence was based on four major factors: the high numbers of the city's inhabitants, the ethnic and religious diversity of military contingent as well as their different professional activities, the constant influx of merchants and guests of the city, and mostly wooden city constructions and buildings.

Volyn cities had night guards, whose responsibilities included ensuring that the citizens adhered to the fire safety regulations. For example, the city of Olyka had quartermasters, which were elected, similar to some other city positions. The article analyses the fire safety rules and requirements, which united the entire city community and ensured equality in the rights and duties of all city residents and locals from adjacent suburban areas regardless of their social affiliation. Thus, the problem of firefighting in the city became a common cause. Fires and their consequences could also become an instrument of manipulation in the political life of the region.

Keywords: Dubno, Volyn, cities, fires, fire safety, the regulations on fire safety measures.

Міста ранньомодерного часу на Волині становили вагомий елемент суспільного, економічного та культурно-освітнього розвитку українських земель. На думку авторитетних польських урбаністів М. Богуцької та Г. Самсоновича, саме міста змінили обличчя світу, перемінили природне середовище, загосподарили простір, а також трансформували якість життя людини [19, s. 5].

Виходячи зі сказаного, актуальною постає проблема поглибленого студіювання міських осередків як простору концентрації усього найбільш прогресивного. Піднесення чи занепад міст були продиктовані такими чинниками, як географічне розташування, наявність природних ресурсів, торговельно-реміснича кон'юктура, політика власників, військові постої, конфлікти, епідемії, татарські напади тощо.

До факторів стримуючого плану, безумовно, належали пожежі, які своїми руйнівними наслідками негативно впливали на загальний демографічний тренд, зводили нанівець працю багатьох поколінь. Відновлення продуктивних сил міста лягало важким тягарем на плечі його мешканців, попри надання у таких випадках певних пільг з боку власників міст.

Отже, проблема боротьби з вогнем у містах ставала справою всезагальною і в ранньомодерну добу вимагала побудови системи превентивних заходів. Їх тактику, стратегію та суворе дотримання ініціювали, як правило, власники міст, а здійснення відповідних приписів та контроль над їх виконанням відбувалися за допомогою представників приватновласницьких/ королівських/духовних адміністрацій.

Тема пожеж і пожежної безпеки у містах Волині у ХУШ ст. та вплив цих взаємопов'язаних між собою аспектів на життя міщан та функціонування міста як самодостатнього організму ще не привертали спеціальної уваги дослідників, а відтак потребує окремого розгляду. Поодинокі згадки про пожежі та їх наслідки знаходимо у наукових працях В. Пероговськього [13], О. Барановича [2], В. Берковського [3; 4] та ін. У статті поставлено за мету простежити способи і методи запобігання поширенню вогняних стихій та їх ефективність у міських поселеннях Волинського воєводства на прикладі одного з найбільших урбаністичних осередків регіону - міста Дубна. В контексті заявленої проблеми звертатимемося до «досвіду» й інших волинських міст. Ефективна і реально діюча модель превентивних заходів зберігала життя, рятувала міста.

В основу статті покладено історичні документи, що були створені за ініціативи власників міста Дубна. Перший з цих документів - князівська інструкція від 29 березня 1727 р. Дубенському магістрату, у якій визначено права та обов'язки війта, бурмистрів, магістрату та міщан вцілому (див. додаток, документ № 2).

Документ містить тринадцять пунктів, два з яких безпосередньо спрямовані на вирішення питань пожеж у містах та ліквідації їх наслідків. Інструкція на початку ХУШ ст. була вписана до дубенської міської книги, а у ХІХ ст. зусиллями В. Антоновича опублікована у серії «АЮЗР» [1, с. 317 - 320]. У додатку до статті представлено фрагмент цього князівського розпорядження, який деталізує головні вимоги на шляху до поліпшення антипожежного стану міста.

Другий документ отримав назву архівістів «Рекомендації юрисдикції дубенської для міщан дубенських, що стосуються протипожежної охорони» (сам документ не містить назви). Він зберігається у Державному архіві в Любліні у фонді «Архів Любомирських з Дубна», написаний польською мовою. Документ не містить жодних хронологічних поміток і був створений у ХУШ ст., на думку польських архівістів [18].

Палеографія тексту документу дозволяє приєднатися до висловленого припущення стосовно хронології. Певні труднощі критики джерела створює й інша обставина - відсутність печаток чи підписів. До цього слід додаток відсутність вказівок на будь-які персоналії. Так чи інакше, «Рекомедації» вийшли з-під пера «дубенської юрисдикції» князів Сангушків, власників міста, які досить міцно кровно поріднилися із Любомирськими. Приватновласницьке місто Дубно у ХУШ ст., як і раніше, входило до складу Луцького повіту Волинського воєводства виступало адміністративним центром Дубнівського ключа [10, арк. 2-3]¹. До його складу у 1755 р. входило 62 населених пункти, включаючи Дубно з передмістями та містечко Птича [10, арк. 2-5] До складу Дубнівського ключа входив ще й більш дрібніший Княгининський ключ (тепер село Княгинин в Дубнів- ському районі Рівненської області), що належав отцям єзуїтам з Острога. Тепер село Птича Дубнівського району Рівненської області.. З 1609 р. місто входило до складу Острозької ординації, а у ХУШ ст. ним вже володіла Теофілія-Людвика Заславська-Острозька (1654 - 1709) та її другий чоловік Юзеф-Кароль Любомирський (1638 - 1702). Згодом спадок перейшов у володіння їх сина - Олександра-Домініка Любомирського (1693 - 1720).

Сандомирський староста, п'ятий острозький ординат, О.-Д. Любомирський 14 листопада 1720 р. помер, тому відразу постало питання про чергового ордината. Всі шанси ним стати мав Павло Кароль Сангушко (1680 - 1750), адже його дружина Юзефа-Марія (Маріанна) Любомирська (1693 - 1729) була донькою покійного ордината. У справу втрутився король Август ІІ (1670 - 1733), який розпорядженням 16 грудня того ж року передав маєтки Острозької ординації у дворічну адміністрацію люблінському воєводі Янові Тарлові (1684 - 1750) і генералові королівських військ Станіславові Понятовському (1676 - 1762). 7 червня 1721 р. було домовлено про те, що останні двоє відступають П. Сангушкові свої права на виняткову адміністрацію ординацією [6, с. 239; 21, s. 498]. Угода мала бути затверджена на найближчому сеймі, однак його зірвання затягнуло вирішення справи. Остаточний вердикт на користь П. Сангушка був винесений трибуналом [6, с. 239; 21, s. 498]. вогняний антипожежний волинський дубно

Далі ординатські добра дісталися доньці Любомирських - Юзефі-Марії (1693 - 1729), дружині Павла Кароля Сангушка, а згодом їх синові Янушові-Олександру Сангушкові (1712 - 1775). Після проведення Кольбушівської трансакції 1753 р. місто перейшло у володіння коронного підстолія Станіслава Любомирського (1704 - 1793). Власники міста Дубна неодноразово видавали інструкції, котрі окреслювали права та обов'язки представників магдебургії та мешканців міста, окремі з них опубліковані Київською археографічною комісією [1, с. 177 - 180; 317 - 320]. Приватновласницькі розпорядчі ініціативи такого характеру сприяли розростанню міст та нарощуванню ними економічного потенціалу.

Загалом для Дубна була характерна висока динаміка чисельності населення впродовж середини та другої половини ХУШ ст., бо вже за даними тарифів димів скарбової комісії 1775 р. у місті нараховувалося 1 127 димів [11, арк. 239 зв.]. У цей час Дубно випередивши інші поселення стало найбільшим містом Волинського воєводства, що може порівнятися з такими великими міськими осередками регіону, як Острог (765 димів), Кременець (607), Луцьк (597), Костянтинів (672), хоч, зрештою, останні йому значно поступалися.

На думку дослідників, основою економічного зростання Дубна у ХУШ ст. став розвиток торгівлі, яка сприяла поглибленню внутрішнього ринку, пожвавленню міжрегіонального та міжнародного товарообміну [14, с. 515]. У другій половині ХУШ ст. Дубно стало відомим центром торгівлі худобою та солоною рибою [5, с. 79]. З 1774 р. до міста у зв'язку з першим поділом Речі Посполитої було перенесено львівські контракти. З цього часу відбувається піднесення міста як центру економічного, адміністративного та господарського, а також культурного. Серед іншого в опублікованому документі № 1 натрапляємо на окремі аспекти торгівлі - асортимент товарів, що привозили до Дубна купці - вина, шампанське, англійське пиво, лимони, апельсини, фаянс тощо. Справа у тому, що їх транспортування традиційно відбувалося з використанням соломи. Власне остання була легкозаймистою і у випадку необережного поводження з вогнем призводила до пожежі.

У кінці ХУШ ст. місто поступово втрачає свої позиції у соціально-економічному житті регіону. Зокрема це було пов'язано з тим, що 1791 р. було заплановано тимчасово перенести міські Хрещенські ярмарки з Дубна до Луцька [17, с. 41], а в 1797 р. їх остаточно перевели до Києва. Отже, значна концентрація населення у місті провокувала особливу увагу до заходів протипожежної безпеки. Власне відомості про пожежі фіксувалися в джерелах через їх наслідки і подальшу неможливість несення мешканцями («погорільцями») поселення у повному обсязі грошових, відробіткових та натуральних повинностей. Спробуємо назвати відомі випадки для міст Волині окресленого хронологічного відрізку часу.

У листі, написаному від 20 травня 1699 р. у Дубенському замку княгиня Теофілія Любомирська повідомляла свого адресанта про низку пожеж у містах [12, арк. 159]. Княгиня повідомляє про «густо пануючі вогні» у цьому ж році в Острозі, Заславі, Володимирі (під час сеймику), Радивилові тощо. Важливо, що тут знаходимо інформацію про причини таких частих пожеж - «такі ходять чутки, що гультяйство для грабунку підпалює» [12, арк. 159].

Значних втрат місту Старому Заславу завдала пожежа 1704 року, внаслідок якої повністю знищено вогнем 6 єврейських та 1 християнський шинок та всі міські винниці [4, с. 61]. За відомостями В. Пероговського, на початку ХУШ ст. відбулася низка пожеж у місті Старокос- тянтинтові - у 1709 р. у ньому згоріли 62 будинки християнських та два єврейських, у 1710 р. - 40 будинків християн і 46 - євреїв Пишучи про пожежі, О. Баранович використовує з відповідним посиланням статистику В. Пероговського, проте дані дослідників про пожежу 1710 р. дещо відрізняються стосовно знищених пожежею єврейських будинків (всього 6 - у О. Барановича і 46 будинків - у В. Пероговського). Детальніше про це див.: [2, с. 30-31]. [13, с. 28]. Щорічна вогняна стихія не давала можливості старо- костянтинівцям оговтатися й перейти до звичного способу життя та господарювання.

Відомо, що податкові пільги у зв'язку з пожежею на визначений замковою адміністрацією період отримали погорільці Заслава у 1727 р. [3, с. 152]). Згідно з князівським розпорядженням 1727 р. у Дубні погорільці поряд з іншими визначеними категоріями мешканців були звільнені («НЬегіасуе od ріасепіа») від сплати «міської складки» [1, с. 319]. Такі конкретні випадки мали бути обов'язково зафіксовані замковою адміністрацією. Остання отримувала відповідні відомості від квартального бурмистра. На зібранні «колегії тридцяти мужів» в Олиці у лютому 1780 р. було вирішено звільнити від сплати податків тих міщан, будинки яких були пошкоджені пожежею, а ті грошові збори, які були сплачені чотирма погорільцям вирішено їм повернути [1, с. 441-442]. Таку колегію у місті обирали щорічно з наданням їй контрольно-фіскальної функції. Цей спеціальний орган мав стежити за станом міських рахунків та несенням жителями Олики сторожової служби тощо [9, с. 60]. Пожежі та їх наслідки могли ставати інструментом маніпуляцій у політичному житті краю. На початку 1780-х рр. значна частина міста Луцька була знищена пожежею.

Скрутне становище воєводського центру Гієронім Януш Сангушко (1743-1812) [22], останній волинський воєвода (1775-1812) [23, s. 153, 180], намагався використати для своїх власних регіональних комбінацій та інтересів. Він пропонував перенести проведення депутатського сеймику до іншого повітового міста - Кременця, оскільки через пожежу, згідно з його розрахунками, Луцьк не в змозі був забезпечити з'їзду, де кан- дидувало 16 конкурентів на посади послів [20, s.166]. Через побоювання про роздвоєння сеймику на дві частини висловлена пропозиція не була підтримана й реалізована у життя.

У штаті міського управління Волині другої половини XVII - XVIII ст. зафіксовано допоміжних урядовців, які «несли службу», в тому числі і нічну сторожу [16, с. 30]. Названі «службовці» йменувалися, наприклад, в Олиці квартермістрами, їх посада була виборною, а до обов'язків входив нагляд за додержанням жителями протипожежної безпеки [15, с. 62].

У місті Дубно питання пожежного нагляду вирішували за допомогою нічної сторожі, а також замкових жовнірів (хоч про них в опублікованих джерелах не згадано), до компетенції яких входили вцілому поліцейські функції [8, с. 293]. У сферу антипожежної безпеки у Дубно залучено бурмистра, який що два тижні здійснював відповідний контроль (див. документ № 1). Розробка і впровадження у життя кількох документів, спрямованих на антипожежну безпеку у місті сприяли поліпшенню діяльності нічної сторожі та замкових жовнірів, бурмистра зокрема та міського управління загалом. Документи, що опубліковані у додатку до статті яскраво засвідчують піклування князівської адміністрації («juryzdykcya dubienska») про добробут дубенчан, а сам текст одного із них мав бути представлений на ратушній стіні задля забезпечення його публічності у місті («па ratuszney scienie raz па zawsze dla wolnego kazdemu [wykorzystania]tania»).

Окреслені нижче пункти об'єднують власників домогосподарств самого міста, передмість та юридик незалежно від станово-соціальних чи корпоративних меж задля спільної мети - безпеки. Проте у повсякденному житті дубенська громада, за висновками П. Клименка, «розпадалася на кілька суспільств: власне місто, передмістя, Сурмичі, піддані різних культових корпорацій та осіб духовних» [8, с. 279].

Таким чином, варто детальніше проаналізувати превентивні кроки, спрямовані на забезпечення антипожежних заходів та боротьбу з пожежами у містах. Під час подальшого розгляду конкретних аспектів запобігання поширенню вогню виходитимемо з ідеї схожості сукупності таких заходів і в інших волинських містах, хоч подібних документів для воєводства ще не знайдено.

Таким чином, запропонований документ № 1 містить шістнадцять пунктів-рекомендацій, виконання яких, на думку упорядників, убезпечить від вогняних стихій. Другий документ є фрагментом князівської інструкції, у якій чітко прописано заходи антипожежної безпеки. Перший і другий документи тісно пов'язані між собою змістовно і доповнюють один одного (див. додаток до статті).

Отже, усі мешканці у своїх господарствах зобов'язані були мати цілий набір засобів та знарядь боротьби з вогнем, а кожний елемент і кожен знаряддя досить чітко виписане під кутом зору їх якості та міцності, адже у противному випадку загрожувала санкція з боку міських властей. До обов'язкових елементів готового до припинення пожежі домогосподарства віднесено гак з дерев'яним держаком, шкіряне відро, сокиру, наповнену водою кадку (особливо при тих будинках, де встановлені жолоби), а також драбину. У інструкціях-рекомендаціях чітко прописано необхідність тримати горище в чистоті, а особлива увага надана коминам, які мали б бути добре обліплені глиною і прочищені від сажі. Кожен комин мав бути обкладений бляхою.

Документ зобов'язував власників заїжджих будинків тримати їх заклади та навколишні території у чистоті. Значна увага надавалася приїжджим, котрим суворо заборонялося спати у соломі чи сіні і водночас курити люльку. Власне тютюнопаління заборонялося на дахах, стайнях, коморах, хлівах тощо. При цьому кожен з власників заїжджих будинків мав найняти нічну сторожу у визначених випадках, до цього додавалася вимога ліхтарика, що мав світитися впродовж ночі. Окремий пункт наголошував на підтриманні чистоти вулиць і мостів, бо до кожного будинку у разі необхідності повинен був бути добрий доступ, а особливо під час негоди.

У документі впроваджено культуру поводження з «голою» свічкою, окреслено перелік місць, де обережність має бути вкрай високою. Очевидно, великої актуальності ситуація з освітленням набувала у час проведення дубенських контрактів, коли приплив населення до міста значно збільшувався.

Один із пунктів присвячений опаленню приміщень взимку, що особливо стосувалося жінок. Останні при бажанні краще нагріти кімнати повинні були мати відповідне начиння мідне чи глиняне, яке б могло убезпечити від пожеж.

Серед міських слуг натрапляємо також на водовозів, котрі щоночі повинні перед ратушею виставити дві бочки води. Нагляд за цим питанням міського господарства доручався єврейському кагалові. Для безперебійного постачання води у місті визначено було три вулиці, проїзд через які до ставу мав би бути найшвидший.

У документах наголошувалося на підтриманні у чистоті й порядку передмість Сурмичі та Забрама, оскільки більшість їх мешканців були зайняті в сільському господарстві. Густота заселення передмість була меншою, відповідно десять господарів-рільників організовували кадку з водою на візку, гак, відра та сокиру тощо. На цих же передмістях забудова мала інший характер, а можливості мешканців цих територій були значно скромнішими, аніж у середмісті. Відтак, автори документів зосереджують увагу на покрівельних матеріалах господарських споруд - стодоли, обори, хліва. Зокрема, вимагалося мешкальні будинки перекривати дубовими матеріалами, а не соломою. До боротьби з пожежами залучалися і члени цехів міста Дубна. Вони мали якнайшвидше з відповідним спорядженням з'являтися на місце виникнення пожежі. Остання обставина поліпшувала систему антипожежної безпеки у місті, робила її багатоступеневою та більш ефективною.

У документі знаходимо заклик брати активну участь у боротьбі з пожежами усіх членів громади. Задля запобігання униканню участі окремих мешканців у процесі пожежогасіння впроваджено досить дієвий механізм контролю. Сукупність проаналізованих антипожежних заходів у місті Дубні сприяли запобіганню поширення вогню у місті.

Загалом їх аспекти цілком співпадали із аналогічними заходами у європейських країнах, де питання запобігання пожежам і пожежної безпеки було для міст чи не найактуальнішим. У Європі у цей час спостерігаються спроби регулювання користування вогнем, зустрічаються спроби регламентувати форму і розміри печей тощо [7, с. 43-44].

Список використаних джерел та літератури

1. Архив Юго-Западной России. Ч. V: Акты о городах (1432 - 1798). Киев, 1869. Т I. 638 c.

2. Баранович А. Упадок города Речи Посполитой (Староконстантинов в XVTII столетии). Вопросы истории. 1947. № 8 (август). С. 30-49.

3. Берковський В. Г Джерела правового статусу мтького життя Швденно-Схвдно? Волиш на початку XVIII ст. (на прикладi Старого та Нового Заслава). Архіви України. Ки?в, 2011. № 4 (274). С.146-154.

4. Берковський В. Характерні риси економiчного розвитку Заславщини у XVI - XVIII ст. Пересопницьке Свангеліе - видатна пам'ятка української національної культури. Матеріали Всеукраїнської міждисциплінарної конференції, присвяченої 450-річчю написання Пересопницького Євангелія / Упоряд. Кралюк П.М. ?зяслав ; Острог, 2011. С. 53-65.

5. Брянцева Т Про соцiально-економiчний розвиток мтт Волиш напришнщ XVIII столггтя. Вісник Київського державного університету. Серія ?сторія. Київ, 1976. № 18. С. 75-81.

6. Вихованець Т Матерiали з юторично? топографп Острога першо? третини XIX ст. Острозький краезнав- чий зб?рник. Острог, 2012. Вип. 5. С. 226-257.

7. Диса К. ?сторія повсякденного життя в ранньомодернш Јврош. Ки?в, 2014. 129 с.

8. Клименко Ф. Из истории финансового строя города Дубно (конец XVII - начало XVIII вв.). Юбилейный сборник историко-этнографического кружка при университете св. Владимира. Киев, 1914. С. 275-299.

9. Кргшан А. Самоврядування волинських шсг у 60 - 80-х рр. XVII ст. (за матерiалами Центрального державного історичного архiву Укра?ни, м. Ки?в). Архіви України. 2012. № 3 (279). С. 56-67.

10. Львiвська національна наукова бiбліотека iм. В. Стефаника. Ввддш рукопитв. Ф. 141 Зiбрання Александра Чоловського. Оп. I. Спр. 1626. Лiквiдацiя прав i сум на добрах ординацп Острозької в Дубні 1755. 25 арк.

11. Львiвська нацюнальна наукова бiблiотека iм. В. Стефаника. Ввддш рукопиав. Ф. 5. Оп. 1. Спр. 494. 251 арк.

12. Львiвська нацюнальна наукова бiблiотека iм. В. Стефаника. Вщдш рукопитв. Ф. Архiв Любомирських з Крушини. Т LIX. Спр. 6059/II. Копи кореспонденцii князiв Любомирських з несвiзького архiву 1683 - 1724 рр. 440 арк.

13. Пероговський В. ?з юторп мюта Старокостянтинова. Опис володть князя Януша Острозького у південно-східої Волині 1615 року / Упоряд. В. Атаманенко, I. Рибачок. Острог, 2009. 270 с.

14. Пришляк В. Торговельне мито Дубно у XVIII ст. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наук. праць. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. Львiв, 1998. Вип. 5. С. 511-515.

15. Тхор В. Ara^i книги ЦД?А УРСР у м. Киeвi про розвиток мют Укра?ни доби феодалiзму. Укратський ?сторичний журнал. 1975. № 5. С. 60-64.

16. Тхор В.?. Міське самоврядування на Волиш у другій половиш XVII - XVIII cx Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія i сучасність). Тези міжнародної науково-практичної конференції (м. Piem, 7-9 квітня 1993 року). Рiвне, 1993. С. 31-34.

17. Черкаська Н. Документи Дубенського архiву Любомирських з колекцп Ки?вського ввддалу Росшського вшсьководсторичного товариства. Укратський археографiчний щорiчник. Ки?в, 2018. Т 24-25. С. 31-66.

18. Archiwum Paсstwowe w Lublinie. Sygn. 71. Archiwum Lubomirskich z Dubna. № 111617. Zalecenia jurysdykcji dubienskiej dla mieszczan dubienskich, tycz№ce siк ochrony przeciwpoїarowey. XVIII wiek. Rкkopis. 4 k.

19. Bogucka M., Samsonowicz H. Dzieie miast i mieszczaсstwa w Polsce przedrozbiorowej. Wrocіaw, Warszawa, Krakуw, Gdaсsk, Јуdџ, 1986. 675 s.

20. Filipczak W. Rozdwojone woіyсskie sejmiki poselskie w 1786 roku. RES HISTORICA. 2013. № 36. S. 163-190.

21. Marcinek R. Paweі Karol Sanguszko (1680-1750). Polski Sіownik Biograficzny. Wrocіaw ; Warszawa ; Krakуw, 1992-1993. T. XXXIV S. 497-500.

22. Orman E. Hieronim Janusz Sanguszko (1743-1812). Internetowy Polski Sіownik Biograficzny. URL: https:// www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/hieronim-janusz-sanguszko (дата звернення: 16.12.2019).

Urzкdnicy woіyсscy XIV - XVIII wieku. Spisy / Oprac. M. Wolski. Kуrnik, 2007. 189 s.

References

1. Arhiv Jugo-Zapadnoj Rossii. Ch. V: Akty o gorodah (1432 - 1798). Kiev, 1869. T I. 638 c.

2. Baranovich A. Upadok goroda Rechi Pospolitoj (Starokonstantinov v XVIII stoletii). Voprosy istorii. 1947. № 8 (avgust). S. 30 - 49.

3. Berkovskyi V. H. Dzherela pravovoho statusu miskoho zhyttia Pivdenno-Skhidnoi Volyni na pochatku XVIII st. (na prykladi Staroho ta Novoho Zaslava). Arkhivy Ukrainy. Kyiv, 2011. № 4 (274). S.146 - 154.

4. Berkovskyi V. Kharakterni rysy ekonomichnoho rozvytku Zaslavshchyny u XVI - XVIII st. Peresopnytske Yevanheliie - vydatna pamiatka ukrainskoi natsionalnoi kultury. Materiaіy Vseukrainskoi mizhdystsyplinarnoi konferentsii, prysviachenoi 450-richchiu napysannia Peresopnytskoho Yevanheliia / Uporiad. Kraliuk P.M. Iziaslav; Ostroh, 2011. S. 53 - 65.

5. Briantseva T. Pro sotsialno-ekonomichnyi rozvytok mist Volyni naprykintsi XVIII stolittia. Visnyk Kyivskoho derzhavnoho universytetu. Seriia istorii. Kyiv, 1976. № 18. S. 75 - 81.

6. Cherkaska N. Dokumenty Dubenskoho arkhivu Liubomyrskykh z kolektsii Kyivskoho viddilu Rosiiskoho viiskovo-istorychnoho tovarystva. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Kyiv, 2018. T. 24 - 25. S. 31 - 66.

7. Dysa K. Istoriia povsiakdennoho zhyttia v rannomodernii Yevropi. Kyiv, 2014. 129 s.

8. Klimenko F. Iz istorii finansovogo stroja goroda Dubno (konec XVII - nachalo XVIII vv.). Jubilejnyj sbornik istoriko-jetnograficheskogo kruzhka pri universitete sv. Vladimira. Kiev, 1914. S. 275 - 299.

9. Krishan A. Samovriaduvannia volynskykh mist u 60 - 80-kh rr. XVII st. (za materialamy Tsentralnoho derzhavnoho istorychnoho arkhivu Ukrainy, m. Kyiv). Arkhivy Ukrainy. 2012. № 3 (279). S. 56 - 67.

10. Perohovskyi V. Iz istorii mista Starokostiantynova. Opys volodin kniazia Yanusha Ostrozkoho u pivdenno- skhidnii Volyni 1615 roku / Uporiad. V. Atamanenko, I. Rybachok. Ostroh, 2009. 270 s.

11. Pryshliak V Torhovelne misto Dubno u XVIII st. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. Zbirnyk nauk. prats. PRO^^NNMA Istorychni ta filolohichni rozvidky, prysviacheni 60-richchiu akademika Yaroslava Isaievycha. Lviv, 1998. Vyp. 5. S. 511 - 515.

12. Tkhor V Aktovi knyhy TsDIA URSR u m. Kyievi pro rozvytok mist Ukrainy doby feodalizmu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 1975. № 5. S. 60 - 64.

13. Tkhor V.I. Miske samovriaduvannia na Volyni u druhii polovyni XVII - XVIII ct. Aktualni problemy rozvytku mist ta miskoho samovriaduvannia (istoriia i suchasnist). Tezy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (m. Rivne, 7-9 kvitnia 1993 roku) / Vidp. za vypusk V Hrom, V Katyshev, V Matiichenko ta in. Rivne, 1993. S. 31 - 34.

14. Vykhovanets T. Materialy z istorychnoi topohrafii Ostroha pershoi tretyny XIX st. Ostrozkyi kraieznavchyi zbirnyk. Ostroh, 2012. Vyp. 5. S. 226 - 257.

Додаток

Документи /k. 1/ Luboli. Juryzdykcya Dubienska dla uchronienia siк szkodliwego ... niey obywatelom dubienskim ostroїnoњж piln№ zaleciіa, y po... (ktуregotylko do obrony przypadkowego ognia nalez№) miec przepisaіa, ... y teraz (aby siк tк wszystkie zachowania іatwiey u kazdego gospodarza (... stawac mogly) tez samк porz№dki w ninieyszey tabelli punktami opisane... y tк tabelle na ratuszney scienie raz na zawsze dla wolnego kazdemu [wykorzys]tania, y pouczenia siк umiescic nakazaіa, ktora w takowy siк sposob za...

1 -mo Aby kazdy gospodarz nie wyі№czai№c parkancow, mieszkancow po dworkach szlacheckich, jurydyk wszelkich nayprzod miaі hak na drzewcu dobrym porz№dnie okuty, wiadro skorzane sporк, siekiere, kadz miscow№ zawsze peln№ wody, a przy tym beczkк na teledze dobrze ugruntowan№, ktora w przydatku ognia zostawszy do ratunku porwana aby byіa wytrymaіa, mocna, y takowemu zepsuciu niepodіegіa, za coby gospodarz odpowiedziec musiaі.

2- do Azeby kazdy gospodarz w swoim domu nayscisleysze ochendostwo, y czystoњж zachowaі, to iest aby po gorach przy kominach nieznaydowaіo siк takowego smiecia, sіomy, siana, pіacht spranych lub inney takowey nieczystoњжi, y aby tez kominy byіy dobrze glin№ opatrzonк, z sadz jezeli nieczкsciey to przynaymniey raz na tydzieс wycierane.

3- tio Aby recowк gruby nie byіy zatykane drwami, y owszem aby przy tych ze grubach, sieniach, komorach, chlewach (gdzie tylko ze swiatіem chodzic potrzeba) takoz nie byіo zadnego smiecia, sіomy, siana, mierzwy gnojowey.

4to Aby u kazdego komina blacha rzelazna urz№dzona byіa, a ktoby siк wazyі blachi nie miec, a szmatami, worami lub sіomami kominy zatykac, taki natychmiast aresztowany, y grzywnami obіozony zostanie.

5- to Aby w zaiezdnych domach gnoiow zadnych nayszczegulniey w porze wiesnianey (kiedy suchк wiatry wiej№) nie byіo, y owszem aby staynia zawsze jako budynek zamiatana byіa, a jezeliby siк trafiіo, iz by dwor takowy, alboіi tez kupiec znaczny zaiachaі, dіa ktorego by siana y sіomy pod koniec wiele pretendowan№, tedy na ten czas gospodarz dla swego y caіego miasta biespieczкstwa powinien naj№c stroza, ktory przestrzegac ma aby ludzie nie kіadli siк w sienie lub sіomie z lulkami spaж, ile czasem napili bywaj№, a dla wiedzienia y dostrzezenia przyszlego przypadku, powinna caіe moc wposrod stayni swiecic siк latarnia y struz aby caіo noc czutym byі, y nie usypiaі, gospodarz tego przestrzegac powinien.

6- to Ze na Szerokiey ulicy zwyczaiem iest kazdego gospodarza, azeby podczas niepogody bіota z mostow na kupy zgartywali, z czego przed zaiezdnemi domami nieprzystкpnк robio siк kіoaki, a przez to zaiezdzaj№cy ma wstrкt do takowego domu zaiezdac, a gospodarz dla tych przyczyn nic nie moze uzyskiwaж, wiкc aby do zaiezdu domow zadnego wstкpu y przeszkody nie byіo, powinien bкdzie kazdy gospodarz nayprzod na poddaszu swoim daж podіogк drewnian№ dobro, a te ziemie, ktora iest zgartywana z mostu na kupy, jak po deszczu, to swoim wіasnym kosztem z przed swoiego domu z miasta wywieњж y w takowym ochen[do]stwie zajazd y czystosc na zawsze utrzymywac.

7- mo. Aby na tych ze poddanych telegi z beczkami peіnemi wody konserwowanк byіy, gdzieby poddaszew nie byіo, tedy z rohozy lub іubu powinne nad teleg№ urz№dzic pokrycie, aby siк te potrzebne naczynie od czкstey sloty nie psuіo, albo ti tez od upalуw sіonecznych nie raz sychaіo, a przeto jezeliby czasu potrzeby nie uzyteczniк byіo, za takowy by nieporz[№]dek gospodarz odpowiedzic musiaі.

8- oo. Poniewaz czasu z jazdu publicznego y s takiemi towarami kupcy do miasta Dubna przyby[wa]j№, ktorк siк koniecznie w sіomy zwykіy pakowac, jako to w koszach wina, szampa[nskie], piwa angielskie, fajense rozne, cytryny y pomaranczк.

Y tak gospodarze dubiens[kie] z koszami do lochow swoich przyimuj№, a potym rospokowawszy hurmami sіomy [w lo]chach trzymaj№, a ze cytryn y pomarancz inaczey konserwowac nie mog№, jako tyl[ko w] sіomach, dla czego lubo siк gospodarzom tego zbronic nie moze, przeciesz ta ostroznoњж [...] siк przykazuiк, azeby w tym mieyscu, gdzie sіomy znaydowac siк musz№, z goіo [swiec№] nie chodzili, tylko w latarni.

Y owszem powszechnym to iest dla kazdego przykazac, zeby nikt nigdzie, to iest ani po lochach, ani po gorach, ani po komorach, ani po stayniach || /k. 2/

[9-to] [...] z gol№ swiec№ nie wazyі siк chodzic, tylko w latarni dobrze opatrzoney [kie]dy gospodarz powinien uwazac w takiey wyniosіosci jest jego pokrycie na domostwie, tedy w takowey ze wyniosіosci y dіugosci powinien miescowк poukіadac na dachu drabiny, po ktorych by mogі czіowiek czasu przygody jakowey az do samego doyњж z ratunkiem stropu.

11- [10-to] Procz mieyscowych drabin powinien miec kazdy gospodarz usposobion№ y lekko do noszenia drabinк, aby takoz czasu potrzeby mogіy one іatwo do ratunku przystawic. mo. Aby komimy wszкdzie byіy murowanк y na dach wyprowadzone, a kogo by na murowany nie wystarczyіo, tedy powinien bydz dobrze glino opatrzony, a na wierzchu murem zakonczony.

12- do. Ze zydowki y innк matrony we zwyczaiu to u siebie maj№, iz w porze zimowey w garkach wкgle z ogniem pod sob№ trzymai№, co nayokropnieyszym grozi miastu niebespieczкstwem, poniewaї po kramach, gdzie siк sole znayduj№, tam y sіomy koniecznie bydz powinny, zaczym aby takowy naіog kobiecy, nie sci№gnoі, kiedy takowey na miasto klкski wszystkim kobietom zakazuiк siк odt№d w garkach ognia nosic lub w budynkach trzymac w takowych ze garkach, a ktoraby miec koniecznie chciaіa dla siebie ogrzanie, tedy powinna urz№dzic naczynie miedzianк lub gliniane z pokryw№ na zawiasach w reszotk№ robiona, ktoraby pokrywa dobrze te naczynie przykrywaіa, aby wкgiel nigdzie nie wyleciaі.

13- to. I tego osobliwszym sposobem wszyscy gospodarze przestrzegac maj№, aby nikt chodz№c po gorach, stayniach, komorach, chlewach lulek nie kurzyі, a ustrzegіszy pal№cego lulkie zyda wiesniaczka lub rzemiesnika jakiego, zaraz go mozna za to aresztowac y do ucierpienia kary takowey przywieњж, jednak w budynku y w mieyscu bespiecznym nikomu siк nie zabrania lulek kurzyc.

14- to. Wodowozy wszyscy w Dubnie siк znazduj№cy powinni conocy przed ratuszem po dwie beczki wody stawic, a czasu przygody kazdy swoiк na mieyscк ratunku potrzebuj№ce zaraz dowieњж, ktorym wodowozom kahaі powinien bкdzie dozorcк wyznaczyc, aby onych pod regestrem miaі y stawiania wody przed ratuszem punktualnie dozieraі.

15- to. Ze y to nayszczegulnieysz№ do ratunku ognia iest potrzeba, azeby w miescie Dubnie przynaymniey znaydowaіy siк trzy ulicк nie wкzykowaіe, ale podlenie jako nayproswysze do stawu przystкpnк, aby czasu przygody jako nayіatwiey dostarcza siк mogіy wody takowey tedy punkt poniewaz od caіego miasta rady zalezy zk№dby na to tak znacznк expensa obmyslic siк mogіy, czasowi zostawuiк siк.

16- to. Ze zas y poprzedmiesciach tak za Luck№ bram№ jako tez y na Surmiczach takowez porz№dki znaydowac siк powinny, jakowe y w samym miescie Dubnie s№ zachowane, a ze tam nie wszyscy gospodarze rzemiosіem y handіem siк bawi№ y owszem poniewaz siк wiкcey takowych znayduiк, ktorych panszczyzna y polowa robota od domow ich wіasnych odprowadz№ za czym tylko sami rzemiesnicy y zydzi tameczni kazdy z nich ten porz№dek dla obrony ognia miec powinien co y w miescie Dubnie mai№, a zas gospodarze rolnicy tylko w dziesi№tey chaіupie beczkк z wod№ na teledzк, hak ieden y wiader trzy skorzanych y siekerк urz№dzic mai№ y czasu takowey przygody ciz wszyscy (ktorzy siк na ten czas w domach swoich znaydowac siк bкd№) aby z temi porz№dkami na mieysce ratunku potrzebui№cк stawiіi siк, a kturyby bкd№c w domu nie stawiі siк, takowy grzywnami lub cielesn№ kar№ ucisniony bкdzie, czego dziesiкtniey na to wyznaczeni y dostrzegac mai№.

Luboli ciz gospodarze rolnicy za bramami mieszkaj№cy wielkich gmachow || /k. 3/ to iest stodoі, obor, chіewow nie mog№ inaczey pokrywac, jak [slo]mo, przeciez iednak na mieszkalnych budynkach insze pokrycia [miec] powinni, jako to tarcicami lub mostnicami dembowemi szaku... daniem poukіadac, y tak budynki y spichlerze mai№ zawsze pokryte ... przykazuie siк.

Ze zas po tylekroc razy wolanych w rynkowym miescie zaleceniach taz juryzdykcya Dubienska doswidczyіa na obywatelach miasta Dubna wielk№ nie swornoњж y leniewie do ratunku ognia stawienie siк, dlatego odt№d kazdemu gospodarzowi surowo siк przykazuiк, aby czasu przygody takowey ze wszelkim porz№dkiem na mieysce gwaіtowney potrzeby natychmiast przybywaі bez zadney exkuzy, chibaby na ten czas exkuzowany byc mogі, gdyby mu y siebie ratowac przyszіo, a ktoryby gospodarz na mieyscu gwaіtowney potrzeby bez dania przyczyny sіuszney nie stawiі siк, takowy nie uchibny sztrof zapіacic bкdzie musiaі, a zas dla іatwieyszego docieczenia ktoby na pomienionym placu byі, a ktoby nie byі, y czyli miaі z sob№ ratunkowy porz№dek, czyіi nie miaі, ustanowi siк odt№d skrzynkowy dozorca, a gospodarzom wszystkim porozdai№ siк numera na drzewnianych tabliczkach piкtnowanк na ten czas tedy gdy takowy przypadek miasto zruszy, dozorca z swoi№ skrzynk№ przy placu Trefunkowym znaydowac siк bкdzie winien, a gospodarz kazdy przybiezaіszy do niego ma wrucic w skrzynkк swoy numer, a gdy po zaspokojonym przypadku nast№pi rewizya skrzynki, a gospodarza ktorego nie znalazі by siк w skrzynce numer (co znaczyc bкdzie iz ten gospodarz nie byі przy ratunku).

Tedy takowy nie uch[y]lnie zapіaci sztrofu cze[rwony] zl[ot] y ieden.

Оригінал: Archiwum Paсstwowe w Lublinie. Sygn. 71. Archiwum Lubomirskich z Dubna. № 111617. Zalecenia jurysdykcji dubienskiej dla mieszczan dubienskich, tycz№ce siк ochrony przeciwpoїarowey. XVIII wiek. Rкkopis.

№2 (фрагмент)

... 10. Straї nocna, dla bezpieczeсstwa od ognia, jako teї od kradzieїy, ma co noc bywaж, na kaїdym zaњ domie, czyli to domku, ma byж drabina, takїe wody na pogotowaniu beczka wszкdy, osobliwie jednak na tych domkach, gdzie s№ rynny, aby na rynnach wody beczka staіa, w maіych zaњ domkach, aby kominy byіy na wierzchu wywiedzione i dobrze opatrzone, ma tego dozieraж burmistrz, kaїdy w swoim kwartale, i co dwie niedzieli rewiz[!]owaж, i, jeїeliby byіy byіy gdzie zepsowane, maj№ nakazaж, aby jako nayprкdzej sporz№dziі, a ktуry by pomieniony dyspozicyi tej nie posluszny byі, ma byж urzкdownie karany wiкzieniem na dni trzy i znowu, za nakazaniem tegoї urzкdu, powinien to wszystko jak najprzкdzej sporz№dziж, pod plagami, przez tenїe urz№d nakazanemi; dla wiкkszej ostrуїnoњci i obronienia od ognia, ma byж w kaїdym cechu po dwa haki, z ktуremi hakami, jako teї z wodami, z czym kto bкdzie mуgі, wszyscy od cechуw swoich powinni jako najprкdzej pospieszaж podczas przypadku ognia pod kar№ wyї pomienion№. ...

Публикация: Архив Юго-Западной России. Ч. Пятая: Акты о городах (1432 - 1798). Киев, 1869. Т. I. C. 319. («Книга магистрата города Дубна, год. 1712 - 1731, № 1340. Лист 162»)

***

Текст документу №1 у кількох місцях пошкоджений, втрачені місця позначені трьома крапками. У випадку доповнення тексту додані літери і слова подано у квадратних дужках. Слова, що в документі винесені над рядок, у публікації внесені в рядок і виділені курсивом.

Текст документу №2 відтворено відповідно до першої публікації документу. При публікації текстів документів максимально збережено їх особливості, проте написання великих літер виправлено відповідно до сучасних вимог.

Размещено на Allbest.ru