Підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи

Кузьменко Валентин Сергійович, асистент кафедри безпеки життєдіяльності та професійно-прикладної фізичної підготовки, Херсонська державна морська академія, 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 20

Анотація

Розкрито особливості підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи в сучасних умовах. Проаналізовано трактування сутності категорій "навігаційна карта", "морська карта", "електронна навігаційна карта" та "електронна система відображення карт та інформаційної системи". При проведенні дослідження були використані загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, системно-структурний аналіз. Встановлено, що використання електронної картографічної системи знижує невизначеність при судноводінні, дозволяючи судноводію перерозподіляти та концентрувати увагу на ключових операціях. Визначено, що засоби електронної картографічної системи мають цілу низку важливих переваг, що стимулюють їх застосування на морських суднах. Встановлено, що з-за умов впровадження електронної картографічної системи судноводій концентрується на спостереженні за навколишнім оточенням, контролі інших засобів судноводіння, управлінні їх роботою для отримання необхідних відомостей, оцінці інформації, що надається і приймається для підвищення безпеки плавання та ефективному управлінні судном. Впровадження електронної картографічної системи дозволить підвищити результативність діяльності судноводія за рахунок подання навігаційної інформації у зручному вигляді для сприйняття та аналізу, збільшує швидкість їх обробки, покращує точність та достовірність результатів їх оцінки судноводієм, спрощує оцінку навігаційної ситуації, підвищує безпеку плавання та судноводіння на водних шляхах. Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації, розроблені автором та запропоновані в статті, можуть бути використані для підвищення безпеки плавання за рахунок використання електронної картографічної системи. Перспективним напрямом подальших досліджень з даної проблематики є підвищення безпеки плавання на базі використання електронної картографічної системи. Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вирішенням важливого наукового завдання, яке полягає у напрацюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи.

Ключові слова: безпека плавання, електронна картографічна система, ECDIS, ECS, ENC. безпека плавання електронний

Kuzmenko Valentyn Serhiyovych, Assistant of the Department of Health and Safety, Professional and Applied Physical Training, Kherson State Maritime Academy, 73000, Kherson, 20, Ushakov

IMPROVING NAVIGATION SAFETY USING THE ELECTRONIC CARTOGRAPHIC SYSTEM

The article establishes the relevance of studying the state of inclusive education in Ukraine, in particular, emphasizes that the humanization of the education system, ensuring the integration of children with special needs in the educational space is one of the priorities of modern public policy. The relevance and expediency of the study of the problem of readiness to teach and the peculiarities of the assistant's preparation for professional activity under the conditions of inclusion are proved. The peculiarities of the formulation of the term "inclusion" from the point of view of various authors are studied and the main ideas of the concept of inclusive education in foreign and domestic scientific works are highlighted. The analysis of the state of inclusive education in Ukraine is carried out. A number of factors that hinder the formation and development of inclusive education have been identified. A number of interconnected organizational levers aimed at intensifying the development of inclusive education in Ukraine have been formulated. The achievements in the field of inclusive education in Ukraine are highlighted, in particular, the creation of sufficient material base in special educational institutions that provide appropriate conditions for providing assistance to children from 2 to 18 years of age receiving preschool and general secondary education on inclusive terms. students, educational institutions, classes and assistants, which allowed to ensure the rapid development of inclusive education in 2015 2020. It is emphasized that the analysis of inclusive education in Ukraine shows an increase in the number of children with special educational needs who attend secondary schools for socialization, education, upbringing and development for the benefit of society. The study highlights the significant shortcomings of the modern system of inclusive education, in particular emphasizes that the problem of training in this area is extremely acute, as the requirements for the level of competence of special education teachers and teacher assistants are high. extra attention.

Keywords: inclusive education, special educational needs, social inclusion, inclusive educational environment, teacher's assistant, inclusive classes.

Постановка проблеми. У ХХ столітті водний транспорт визначається як один із найважливіших видів транспорту, а його розвиток окреслюється, як потужний каталізатор економічного зростання та підвищення обороноздатності держави. Ефективним механізмом роботи водних транспортних засобів з -за сучасних умов інтелектуальної системи прийняття рішень є перехід на навігаційну інструментальну процедуру замість існуючого пілотного методу для подальшого підвищення безпеки плавання на водних шляхах. Особливо заслуговують на увагу найважливіші прикладні результати, такі як можливість автоматизованого відображення окремої судноплавної смуги для судна в залежності від обраної осадки та фактичного рівня води, а в подальшому відмова від встановлення берегової і плавучих конструкцій навігаційного обладнання та відмова від лоцманського принципу судноплавства.

Система забезпечення навігаційної інструментальної процедури є цілісною практикою збору, інтеграції, обміну, подання та аналізу інформації про судна та берегові служби за допомогою інформаційних технологій для підвищення безпеки судноплавства та охорони навколишнього середовища на водних шляхах. Ця система призначена для комплексного використання інформації, що забезпечує та підтримує електронні картографічні засоби навігації.

Мореплавання завжди було і досі продовжує залишатися одним із найризикованіших видів транспорту через високу аварійність. Як відомо, причини на те є досить різними, а саме недостатня точність чи відсутність інформації про навколишнє оточення, навігаційні помилки, людський фактор, помилки у розрахунках стійкості та непотоплюваності судна, нерідко непереборна сила водної стихії. Чим вище водотоннажність і розмір суден, інтенсивність руху, тим вищий ризик аварії на морських шляхах. Тому сучасне судноплавство неможливе без постійного розвитку та вдосконалення технології навігації та підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи.

З початком широкого використання сучасних навігаційних систем типу GPS та автоматичної ідентифікаційної системи АІС, необхідність використання сучасних інформаційних технологій у галузі морської картографії ставала все більш очевидною, тому актуальним є дослідження способів підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тематику підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи в сучасних умовах досліджує незначна кількість науковців. Зокрема, у наукових працях досліджувалися основи ECDIS (Р. Беккер-Хейнс) [1], картографічні проекції та візуалізація навігаційних шляхів в електронних картографічних системах (А. Палікаріс, Л. Цулос) [2], систематизація та загальна класифікація систем електронних карт і електронних навігаційних карт, що використовуються в морському судноплавстві (А. Вайнтріт) [3], картографічні проекції для електронної навігації та інших морських ГІС (А. Палікаріс) [4], проекції для навігації в Арктиці (А. Скопеліті, Л. Цулос) [5], переваги електронних картових систем у навігації (Я.А. Рудик, Г.В. Боков, М.Ю. Некрасова) [6], електронні навігаційні карти (А. Палікаріс, А.К. Мавраейдопулос) [7], забезпечення навігаційної безпеки плавання при використанні електронних карт (О.І. Тітова, Г.В. Боков) [8]. Інформаційну базу дослідження склали інформаційно - аналітичні матеріали Міжнародної морської організації, Міжнародної гідрографічної організації.

Метою статті є дослідження основних способів підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи в сучасних умовах. Для досягнення мети визначено наступні завдання:

1) розкрити основні трактування наступних понять "навігаційна карта", "морська карта", "електронна навігаційна карта" та "електронна система відображення карт та інформаційної системи";

2) проаналізувати основні види електронної картографічної системи;

3) визначити переваги від застосування електронної картографічної системи.

При проведенні дослідження були використані загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, системно-структурний аналіз.

Виклад основного матеріалу дослідження. У відповідності до Резолюції Міжнародної морської організації щодо безпечного плавання та Міжнародної конвенції про безпеку людського життя на морі (SOLAS 1974 р. із поправками) [9], вимагається, щоб усі судна мали офіційні морські карти для планування та відображення маршруту судна, а також для планування та контролювання власних позицій протягом усього рейсу. Офіційна навігаційна карта трактується як "карта або книга спеціального призначення, або спеціально складена база даних, з якої отримано таку карту чи книгу, яка офіційно видається урядом, уповноваженим гідрографічним управлінням чи іншим відповідним органом або уповноваженою державною установою і призначена для задоволення вимог морського судноплавства". "Офіційні морські карти" виготовляються під керівництвом урядової організації; всі інші навігаційні карти, які відповідають тим же технічним характеристикам, але не були схвалені державним органом, за визначенням є неофіційними і, отже, не придатні для безпечної навігації [10]. Традиційна морська навігація заснована на обов'язковому використанні офіційних паперових морських карт, складених відповідно до специфікацій карт Міжнародної гідрографічної організації [11].

У сучасній електронній навігації обов'язкове використання офіційних паперових навігаційних карт замінюється використанням електронних навігаційно-інформаційних систем (далі - ECDIS), що працюють з електронними навігаційними картами (далі - ENC). Електронні навігаційні карти визначаються як геопросторові бази даних, які складені відповідно до суворих технічних специфікацій Міжнародної гідрографічної організації [12; 13]. ECDIS, яким керуються ENC, є географічною інформаційною системою (ГІС) для навігації в реальному часі [14]. Питання, резолюції та рекомендації Міжнародної морської організації щодо ECDIS посилаються на стандарти Міжнародної гідрографічної організації та технічні специфікації щодо структури та змісту ENC та їх стандартизованого відображення на екрані ECDIS.

Початкова постанова Міжнародної морської організації щодо оперативного використання ECDIS в морському судноплавстві датується 1995 роком [15]. Ця історична резолюція Міжнародної морської організації під назвою "Стандарти продуктивності для відображення електронних карт та інформаційних систем", які згодом перейменували на "Стандарти ефективності Міжнародної морської організації ECDIS", яка стала історичною віхою в еволюції методів морської навігації, забезпечуючи основу для автоматизації традиційних методів для "підготовки маршруту", "планування маршруту", "виконання маршруту" та "моніторингу маршруту" в сучасних і майбутніх навігаційних системах.

У 2006 році стандарти ефективності ECDIS були оновлені відповідно до технологічного прогресу та досвіду використання ECDIS [16]. Перевезення ECDIS на суднах спочатку було необов'язковим, але в 2009 році Міжнародна морська організація ввела графік обов'язкового оснащення ECDIS різних типів суден до кінця 2018 року. Стандарти Міжнародної морської організації та Міжнародної гідрографічної організації для ECDIS та ENC реалізовані програмним забезпеченням ECDIS. Основною частиною цього програмного забезпечення є "ядро" або "діапазонний механізм", який забезпечує всі важливі операції ECDIS, такі як інструменти обробки ENC (завантаження, дешифрування, оновлення ENC), інструменти відображення ENC (режим відображення, масштаб тощо), керування датчиками (GNSS, гіроскоп, ARPA, AIS тощо), інструменти планування маршруту та навігаційних розрахунків, а також засоби моніторингу маршруту та безпеки.

Більшість виробників ECDIS розробляють свої системи на перевіреній базі сторонніх розробників, тому вони покладаються на службу оновлення програмного забезпечення від постачальника та зосереджуються на дизайні інтерфейсу користувача ECDIS [1]. Виробництво ENC порівняно з виробництвом паперових діаграм все ще знаходиться на стадії зародження. Отже існує можливість для вдосконалення в наступному поколінні ENC та ECDIS [10]. Встановлено, що різні системи ECDIS надають різні можливості, і було виявлено ряд аномалій роботи ECDIS [17; 18]. Одне з питань полягає в тому, що міжнародні стандарти для ENC і ECDIS не визначають і не рекомендують проекції карт. Відсутність міжнародних стандартів стосовно використання картографічних проекцій в ENC та ECDIS була виявлена принаймні з 2010 року [2; 19], але, можливо, дивно, вибір проекцій карт для ENC та ECDIS все ще залишається за виробниками. Як наслідок, різні системи використовують різні практики та методи [3], і були виявлені певні функціональні незручності та неадекватності [2; 4; 5; 20; 21].

Відповідно до Стандартів ефективності Міжнародної морської організації для ECDIS визначення та основні характеристики ECDIS та ENC є наступними:

1. Електронна система відображення карт та інформаційної системи (ECDIS) визначається як навігаційна інформаційна система, яка з відповідними механізмами резервного копіювання може бути прийнята як така, що відповідає вимогам оновленої карти, що вимагається правилами V/19 і V/27 Конвенції SOLAS 1974 року зі змінами, шляхом відображення вибраної інформації з системної електронної навігаційної карти (SENC), інформації про позицію від навігаційних датчиків для допомоги моряку в плануванні маршруту та моніторингу маршруту, а також, якщо потрібно, відображення додаткової інформації, яка пов'язана з навігацією.

Отже, ECDIS - це електронна система відображення карт та інформації. За сучасних умов ECDIS є однією з найважливіших бортових систем, яка відповідає всім стандартам Міжнародної морської організації. За допомогою ECDIS можна швидко та ефективно вирішувати майже всі навігаційні завдання, що дозволяє оцінити поточні умови для вжиття заходів стосовно безпеки плавання.

ECDIS дозволяє отримати актуальну точну інформацію, щоб прийняти правильне рішення щодо керування судном. Його параметри допомагають аналізувати навігаційну ситуацію в певній географічній зоні на дисплеї. Інформацію про будь-який об'єкт можна отримати в найкоротші терміни і детально вивчити район плавання. Електронні графіки мають регульований масштаб від 1:1000 до 1:120000000. ECDIS забезпечує появу та зникнення певних груп об'єктів на карті відповідно до масштабу відображення. У разі відсутності або недостатності автоматичної корекції електронні діаграми редагуються вручну за допомогою спеціальної програми soft -графічного редактора, який дозволяє навігатору створювати системні електронні карти шляхом додавання точкових, лінійних, квадратних картографічних об'єктів, додавати тексти та виконувати певні операції з корекції діаграми [6].

2. Електронна навігаційна карта (ENC) визначається як база даних, яка стандартизована за змістом, структурою та форматом та видана для використання з ECDIS урядом, уповноваженим гідрографічним управлінням чи іншою відповідною державною установою або на основі його повноважень і відповідає стандартам Міжнародної гідрографічної організації. ENC містить всю карткову інформацію, необхідну для безпечної навігації, і може містити додаткову інформацію на додаток до тієї, що міститься на паперовій карті, яка може вважатися необхідною для безпечної навігації" [7].

ENC визначається як програмне керування картографічним зображенням, яке візуалізується відповідно до картографічних об'єктів та проекції за допомогою програм і технічних засобів. ENC може бути двох типів ECDIS і ECS. ECS - це система електронних карт, яка має подібні функції, що й ECDIS, але її розробляє і виробляє не сама Міжнародна морська організація, а альтернативні комерційні організації. ECS дешевші та легко доступні для навігації, і вони підходять для малогабаритних і некомерційних суден. Сучасна ECS - це інтегрована система морських даних, що відображає електронну карту на екрані бортового монітора. Система призначена для автоматизації роботи навігатора та підвищення безпеки плавання. Автоматизація досягається шляхом оперативного опрацювання інформації, отриманої від навігаційного перетворювача. Система обробляє інформацію про місцезнаходження судна на основі даних супутникової або радіонавігаційної системи, а також картографічну та радіолокаційну інформацію про умови навігації [6].

3. Системна електронна навігаційна карта (SENC) визначається як база даних у внутрішньому форматі ECDIS виробника, що є результатом перетворення всього вмісту ENC без втрат та його оновлень. Саме ця база даних доступна за допомогою ECDIS для створення дисплея та інших навігаційних функцій, і вона еквівалентна сучасній паперовій діаграмі. SENC також може містити інформацію, додану моряком, та інформацію з інших джерел. Кожен виробник програмного забезпечення ECDIS має свій власний формат SENC.

Міжнародні стандарти Міжнародної гідрографічної організації S-57 визначають зміст, топологічну структуру та формат ENC [11]. Цей стандарт містить детальні суворі технічні специфікації для виробництва ENC, які задовольняються експлуатаційними стандартами Міжнародної морської організації ECDIS [7; 8].

Вміст ENC - це об'єктно-орієнтована база даних, що містить 200 класів просторових об'єктів і 185 класів об'єктів ознак, які використовуються для визначення місця розташування та опису об'єктів реального світу, таких як навігаційні вогні, буї, категорії берегової лінії тощо. Крім стандарту S-57 Міжнародна гідрографічна організація розробила та підтримує додаткові стандарти, які призначені для сприяння безпечній експлуатації ECDIS, такі як S-52 [22; 23], S-63 [24], S-100 [13] і S-101 [25].

ENC не містять жодних символів або правил представлення, а символи та правила відображення ENC на екрані ECDIS містяться в окремому програмному компоненті ECDIS бібліотеці презентацій. Детальні технічні характеристики бібліотеки презентацій ECDIS містяться в стандарті Міжнародної гідрографічної організації S-52, в якому містяться символи, колірні схеми та правила для відображення будь-якої ENC на будь-якій ECDIS. Об'єкти стандартів S-57 і S-52 пов'язані в програмному забезпеченні ECDIS, щоб подати правильну інформацію з правильними символами. Стандарт Міжнародної гідрографічної організації S -63 містить специфікації та процедури безпеки для шифрування, аутентифікації та ліцензування наборів даних ENC.

Стандарт Міжнародної гідрографічної організації S -100 забезпечує базу даних для розробки ENC наступного покоління, а також інших цифрових продуктів, необхідних для гідрографічних, морських та ГІС-спільнот. Щоб керувати розробкою продуктів на основі S -100, Міжнародна гідрографічна організація виділила номери S-XXX для розробки:

1. Міжнародною гідрографічною організацією: номери S-101 до S-199.

2. Міжнародною асоціацією органів управління світлом: номери від S-201 до S-299.

3. Міжурядовою океанографічною комісією: номери від S-301 до S-399.

4. Спільною технічною комісією з океанографії та морської метеорології: номери S-411 до S412.

5. Міжнародною електротехнічною комісією - Технічний комітет: номери від S-421 до S-430.

6. Геопросторовою морською робочою групою НАТО: номери S-501 до 525.

Стандарт IHO S-101 визначається як "Електронна навігаційна карта" і як специфікація продукту наступного покоління ENC, яка була розроблена для усунення деяких обмежень S-57. Видання 1.0.0 S-101 було випущено Міжнародною гідрографічною організацією у грудні 2018 року для вичерпного тестування перед виходом на ринок. Стандарт S-101 включив усі функції ENC у форматі S-57 і S-52, що стосуються цифрового вмісту та правил і символів відображення. Таким чином, у разі будь-якого майбутнього нового об'єкта не потрібно буде вставляти двічі (в S- 57 і S-52), як це було зроблено в минулому [1, с. 79-80]. Дані S-57 ENC можна легко конвертувати у формат S-1001. Отже, нові системи ECDIS на базі S-101 будуть сумісні з даними S-57 ENC. Зворотна сумісність даних S-101 з форматом S-57 буде неможливою, оскільки S-101 містить об'єкти та атрибути, які неможливо легко конвертувати в S-57 [14, с. 443-445].

Щоб забезпечити ефективне та безпечне розповсюдження ENC серед кінцевих користувачів (навігаторів), Міжнародна гідрографічна організація розробила та впровадила концепцію "Всесвітньої електронної навігаційної карти" (WEND), яка визначається, як всесвітня мережа наборів даних ENC, яка заснована на стандартах Міжнародної гідрографічної організації та розроблена спеціально для задоволення потреб морської навігації з використанням ECDIS [26].

Метою WEND є забезпечення в усьому світі стабільного рівня високоякісних, оновлених офіційних ENC за допомогою інтегрованих служб, які підтримують вимоги до перенесення карти глави V. Конвенції SOLAS та вимоги стандартів ефективності Міжнародної морської організації для ECDIS [10]. WEND складається з двох компонентів, а саме: "Хартія", що регулює міжнародне співробітництво, та "Регіональні координаційні карткові центри" (RENC), які підтримують розповсюдження безперебійних високоякісних даних ENC відповідно до "Схеми захисту даних Міжнародної гідрографічної організації" [10; 14]. RENC - це організаційні утворення, створені державами- членами Міжнародної гідрографічної організації, що співпрацюють для того, щоб усунути дублікати та прогалини в охопленні ENC, забезпечити відповідність технічним специфікаціям Міжнародної гідрографічної організації для ENC та забезпечити своєчасне, надійне, уніфіковане поширення даних ENC у всьому світі. Станом на 2020 рік діють три RENC: Primar, що базується в

Норвегії; IC-ENC, розташована у Великій Британії, та IC-ENC, що базується в Австралії [7].

Встановлено, що у більшості випадків головною причиною надзвичайних ситуацій на морі є помилки штурманів. Щоб зменшити ризики надзвичайних ситуацій, людський фактор необхідно зменшити за допомогою електронних карт, що робить їх незамінними. ENC значно зменшує можливість заземлення судна. Також ENC має важливе значення, оскільки підвищує безпеку судноплавства на малих суднах, які не мають радіолокаційних станцій. Судна цього типу можуть використовувати дешевий ENC (ECS), включаючи середній GPS-приймач, дешевий транспондер AIS та персональний комп'ютер з встановленими електронними картами. Це дозволяє отримати точну інформацію про ваше положення та інші параметри суден навіть у разі поганої видимості. Однією з його основних функцій є можливість заздалегідь попередити навігатора про можливу небезпеку.

Завдяки простоті ENC матеріальні втрати можуть бути зменшені, а також може бути забезпечено безпечне плавання в умовах поганої видимості, вночі та в тумані. ECDIS має більше переваг, ніж будь -який інший ENC, як-от безперебійне прокладання маршруту, відображення поточного положення судна, автоматичне керування плаванням, повторне відтворення маневру та керування автопілотом, щоб слідувати заздалегідь прокладеним маршрутом. Однією із спеціальних функцій ECDIS є розрахунок безпечних секторів курсу за допомогою постійної обробки інформації з використанням бази даних векторних електронних карт [6].

Отже, засоби електронної картографічної системи мають цілу низку важливих переваг, що стимулюють їх застосування на морських суднах. До них відносяться:

1) автоматичне ведення виконавчої прокладки шляху;

2) можливість оперативного контролю з боку штурмана за поточним місцезнаходженням судна у будь-який час;

3) можливість об'єднання на єдиному індикаторі всієї навігаційної інформації судна під час роботи обладнання в режимі інтегрованого навігаційного містка (IBS) або інтегрованої навігаційної системи (INS);

4) автоматичний контроль за рухом заданої траєкторії, встановленої в ході попередньої прокладки шляху;

5) автоматична сигналізація при підході судна до небезпек, зазначених судноводієм районів, при підході судна до точки повороту;

6) автоматична сигналізація про порушення в роботі ECDIS (використання карток неналежного масштабу, різних систем координат, вихід з ладу навігаційних датчиків та несправність системи);

7) автоматична архівація інформації про роботу основних навігаційних датчиків та навколишньої навігаційної обстановки з можливістю подальшого аналізу руху свого судна та навколишніх його суден;

8) автоматичне архівування електронних записів суднового журналу;

9) крім даних, що містяться на традиційних морських картах, електронні карти містять дані, які не потрібно шукати в навігаційній інформації в різних джерелах, оскільки всі дані зосереджені в електронній карті;

10) векторна структура даних, яка є стандартною для електронних карт, дозволяє проводити швидкий аналіз навігаційної ситуації, інформуючи судноводія про можливі небезпеки;

11) процедура коректури електронної карти набагато легша за традиційну і може бути виконана протягом хвилини, безпосередньо в морі. Використовуючи електронні карти та цифрові коректури, судноводій отримує впевненість у тому, що наявна у нього картографічна інформація відображає останні зміни;

12) спільно з зовнішніми навігаційними пристроями (GPS, АІС) електронні карти надають можливості для відображення реального часу навігаційної ситуації, включаючи власне розташування судна [8, с. 83].

Таким чином, використовуючи сучасні комунікаційні системи, може бути налагоджений двосторонній або багатосторонній обмін у режимі реального часу для передачі вкрай важливої динамічної інформації, що, безперечно, сприятливо вплине на підвищення рівня безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що використання електронної картографічної системи знижує невизначеність при судноводінні, дозволяючи судноводію перерозподіляти та концентрувати увагу на ключових операціях. Тому за умов впровадження електронної картографічної системи судноводій концентрується на спостереженні за навколишнім оточенням, контролі інших засобів судноводіння, управлінні їх роботою для отримання необхідних відомостей, оцінці інформації, що надається і приймається для підвищення безпеки плавання та ефективного управління судном. Впровадження електронної картографічної системи дозволить підвищити результативність діяльності судноводія за рахунок подання навігаційної інформації у зручному вигляді для сприйняття та аналізу, збільшує швидкість їх обробки, покращує точність та достовірність результатів їх оцінки судноводієм, спрощує оцінку навігаційної ситуації, підвищує безпеку плавання та судноводіння на водних шляхах.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації, розроблені автором та запропоновані в статті, можуть бути використані для: підвищення безпеки плавання за рахунок використання електронної картографічної системи. Перспективним напрямом подальших досліджень з даної проблематики є підвищення безпеки плавання на базі використання електронної картографічної системи. Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вирішенням важливого наукового завдання, яке полягає у напрацюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо підвищення безпеки плавання за допомогою електронної картографічної системи.

Література

2. Palikaris A., Tsoulos L. Map projections and visualization of navigational paths in electronic chart systems. In Proceedings of the 3rd International Conference on Cartography and GIS, Nessebar, Bulgaria, 2010.

3. Weintrit A. Clarification, Systematization and General Classification of Electronic Chart Systems and Electronic Navigational Charts Used in Marine Navigation. Part 2. Electronic Navigational Charts. Transnav International Journal on Marine Navigation and Safety of Sea Transportation. 2018. Vol. 12. P. 76-80.

4. Pallikaris A. Map Projections for Electronic Navigation and other Marine GIS Applications. International Hydrographic Review. 2012. Vol. 8. P. 7-20.

5. Skopeliti A., Tsoulos L. Choosing a Suitable Projection for Navigation in the Arctic. Marine Geodesy. 2013. Vol. 36. P. 234-259.

6. Рудык Я.А., Боков Г.В., Некрасова М.Ю. The advantages of electronic chart systems in navigation. 2020.

7. Palikaris A., Mavraeidopoulos A.K. Electronic Navigational Charts: International Standards and Map Projections. Journal of Marine Science and Engineering. 2020. Vol. 8(4):248.

8. Титова О.И., Боков Г.В. Обеспечение навигационной безопасности плавания при использовании электронных карт. Практическая подготовка в морском образовании: материалы региональной научно-практической конференции, Керчь, 15 - 16 ноября 2018 г. / под общ. ред. проф. Е.П. Масюткина. Керчь: ФГБОУ ВО "КГМТУ", 2018. С. 79-85.

9. International Maritime Organization. Resolution MSC.350(92). Annex 2. Amendments to the International Convention for the Safety of Life at Sea, 1974, as Amended. Chapter V Safety of Navigation. Regulation 19 Carriage Requirements for Shipborne Navigational Systems and Equipment; IMO: London, UK, 2013.

10. International Hydrographic Organization. Facts About Electronic Charts and Carriage Requirements, Publication S-66, Edition 1.1.0; IHO: Monaco, Monaco, 2018.

11. International Hydrographic Organization. Regulations of the IHO for International (INT) Charts and Chart Specifications of the IHO, Publication S-4; IHO: Monaco, Monaco, 2018.

12. International Hydrographic Organization. IHO Transfer Standard for Digital Hydrographic Data Special, Publication S-57, Edition 3.1; IHO: Monaco, Monaco, 2000.

13. International Hydrographic Organization. Universal Hydrographic Data Model Special, Publication S-100, Edition 4.0.0; IHO: Monaco, Monaco, 2018.

14. Hecht H., Berking B., Jonas M., Alexander L. The Electronic Chart - Fundamentals, Functions, Data and Other Essentials, 4th ed.; Geomares Publishing: Lemmer, The Netherlands, 2017.

15. International Maritime Organization. Performance Standards for Electronic Chart Display and Information Systems (ECDIS), Resolution A817(19); IMO: London, UK, 1995.

16. International Maritime Organization. Revised Performance Standards for Electronic Chart Display and Information Systems (ECDIS), Resolution MSC 282(82), MSC 82/24/Add.2/Annex 24; IMO: London, UK, 2006.

17. International Maritime Organization. Operating Anomalies Identified within ECDIS, IMO SN.1/Circ.312. 9; IMO: London, UK, 2012.

18. International Maritime Organization. ECDIS - Guidance for Good Practice, MSC.1- Circ.1503-Rev.1; IMO: London, UK, 2017.

19. Noris A. Integrated Bridge Systems ECDIS and Positioning. The Nautical Institute: London, UK, 2010. Vol. 2.

20. Arctic Regional Hydrographic Commission. Report of the 2nd Meeting of the Arctic Regional Hydrographic Commission; IHO/ARHC: Monaco, Monaco, 2011.

21. Arctic Regional Hydrographic Commission. ArHC2-09A INF1, Precautions in using navigational charts in Polar waters--Draft SN1 Circ. In Proceedings of the 2nd ARHC Meeting, Copenhagen, Denmark, 2011.

22. International Hydrographic Organization. Specifications for Chart Content and Display Aspects of ECDIS, Special Publication S-52; IHB: Monaco, Monaco, 2014.

23. International Hydrographic Organization. ECDIS Presentation Library, Special Publication S-52, Annex A. Edition 4.0.(2); IHO: Monaco, Monaco, 2017.

24. International Hydrographic Organization. IHO Data Protection Scheme. IHO Publication S-63. Edition 1.2.0; IHO: Monaco, Monaco, 2015.

25. International Hydrographic Organization. Electronic Navigational Chart Product Specification. Annex A. Data Classification and Encoding Guide, Version 1.0.0; IHO: Monaco, Monaco, 2018.

26. International Hydrographic Organization. Glossary of ECDIS Related Terms. Special Publication S-32 Appendix 1; IHO: Monaco, Monaco, 2007.

27. References:

28. Becker-Heins, R. (2014). ECDIS Basics. Genres Publishing: Lemmer, The Netherlands [in English].

29. Palikaris, A., & Tsoulos, L. (2010). Map projections and visualization of navigational paths in electronic chart systems. In Proceedings of the 3rd International Conference on Cartography and GIS, Nessebar, Bulgaria [in English].

30. Weintrit, A. (2018). Clarification, Systematization and General Classification of Electronic Chart Systems and Electronic Navigational Charts Used in Marine Navigation. Part 2. Electronic Navigational Charts. Transnav International Journal on Marine Navigation and Safety of Sea Transportation. 12, 76-80 [in English].

31. Pallikaris, A. (2012). Map Projections for Electronic Navigation and other Marine GIS Applications. International Hydrographic Review, 8, 7-20 [in English].

32. Skopeliti, A., & Tsoulos, L. (2013). Choosing a Suitable Projection for Navigation in the Arctic. Marine Geodesy, 36, 234-259 [in English].

33. Rudyk, Ja.A., Bokov, Gh.V., & Nekrasova, M. Ju. (2020). The advantages of electronic chart systems in navigation [in Russian].

34. Palikaris, A., & Mavraeidopoulos, A.K. (2020). Electronic Navigational Charts: International Standards and Map Projections. Journal of Marine Science and Engineering, 8(4):248 [in English].

35. Titova O.I., & Bokov G.V. (2018). Obespechenie navigatsionnoy bezopasnosti plavaniya pri ispolzovanii elektronnykh kart [Ensuring navigational safety of navigation when using electronic charts.]. Prakticheskaya podgotovka v morskom obrazovanii: materialy regionalnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii - Practical training in maritime education: materials of the regional scientific and practical conference, 79-85 [in Russian].

36. International Maritime Organization. Resolution MSC.350(92). Annex 2. Amendments to the International Convention for the Safety of Life at Sea, 1974, as Amended. Chapter V Safety of Navigation. Regulation 19 Carriage Requirements for Shipborne Navigational Systems and Equipment. 2013. IMO: London, UK [in English].

37. International Hydrographic Organization. Facts About Electronic Charts and Carriage Requirements, Publication S-66, Edition 1.1.0. 2018. IHO: Monaco, Monaco [in English].

38. International Hydrographic Organization. Regulations of the IHO for International (INT) Charts and Chart Specifications of the IHO, Publication S-4. 2018. IHO: Monaco, Monaco [in English].

39. International Hydrographic Organization. IHO Transfer Standard for Digital Hydrographic Data Special, Publication S-57, Edition 3.1. 2000. IHO: Monaco, Monaco [in English].

40. International Hydrographic Organization. Universal Hydrographic Data Model Special, Publication S-100, Edition 4.0.0. 2018. IHO: Monaco, Monaco [in English].

41. Hecht, H., Berking, B., Jonas, M., & Alexander, L. (2017). The Electronic Chart - Fundamentals, Functions, Data and Other Essentials, 4th ed.; Geomares Publishing: Lemmer, The Netherlands [in English].

42. International Maritime Organization. Performance Standards for Electronic Chart Display and Information Systems (ECDIS), Resolution A817(19). 1995. IMO: London, UK [in English].

43. International Maritime Organization. Revised Performance Standards for Electronic Chart Display and Information Systems (ECDIS), Resolution MSC 282(82), MSC 82/24/Add.2/Annex 24. 2006. IMO: London, UK [in English].

44. International Maritime Organization. Operating Anomalies Identified within ECDIS, IMO SN.1/Circ.312. 9. 2012. IMO: London, UK [in English].

45. International Maritime Organization. ECDIS - Guidance for Good Practice, MSC.1- Circ.1503-Rev.1. 2017. IMO: London, UK [in English].

46. Noris, A. (2010). Integrated Bridge Systems ECDIS and Positioning. The Nautical Institute: London, UK, Vol. 2 [in English].

47. Arctic Regional Hydrographic Commission. Report of the 2nd Meeting of the Arctic Regional Hydrographic Commission. 2011. IHO/ARHC: Monaco, Monaco [in English].

48. Arctic Regional Hydrographic Commission. ArHC2-09A INF1, Precautions in using navigational charts in Polar waters--Draft SN1 Circ. 2011. In Proceedings of the 2nd ARHC Meeting, Copenhagen, Denmark [in English].

49. International Hydrographic Organization. Specifications for Chart Content and Display Aspects of ECDIS, Special Publication S-52. 2014. IHB: Monaco, Monaco [in English].

50. International Hydrographic Organization. ECDIS Presentation Library, Special Publication S-52, Annex A. Edition 4.0.(2). 2017. IHO: Monaco, Monaco [in English].

51. International Hydrographic Organization. IHO Data Protection Scheme. IHO Publication S-63. Edition 1.2.0. 2015. IHO: Monaco, Monaco [in English].

52. International Hydrographic Organization. Electronic Navigational Chart Product Specification. Annex A. Data Classification and Encoding Guide, Version 1.0.0. 2018. IHO: Monaco, Monaco [in English].

53. International Hydrographic Organization. Glossary of ECDIS Related Terms. Special Publication S-32 Appendix 1. 2007. IHO: Monaco, Monaco [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru